Спершу серед людей не було сімей; існували тільки чоловік і жінка – два різних види людей. Не було й країн, не кажучи вже про сім’ї, але внаслідок людської розбещеності всі види людей організувалися в окремі клани, що пізніше розвинулись у країни й етноси. Ці країни й етноси складалися з окремих маленьких сімей, і таким чином усі види людей розподілилися поміж різних рас на основі відмінностей у мові та кордонах. Власне, скільки б рас не було у світі, у людства лише один предок. На початку було лише два види людей, і цими двома видами були чоловіки й жінки. Однак завдяки поступу Божої роботи, руху історії та географічним змінам ці два види людей різною мірою розвинулись у ще більше видів людей. В основі своїй, хоч би зі скількох рас не складалося людство, весь людський рід усе одно є Божим творінням. До яких би рас не належали люди, усі вони – Його творіння; усі вони – нащадки Адама і Єви. Навіть хоча їх створили не руки Бога, вони є нащадками Адама і Єви, яких Бог створив особисто. До яких би типів істот не належали люди, усі вони – Його творіння; оскільки вони належать до людського роду, який було створено Богом, їхнє місце призначення – те, яке належить мати людському роду, і вони були поділені за правилами, що організовують людей. Тобто всі лиходії та всі праведники, зрештою, є творіннями. Творіння, що чинять лихе, зрештою будуть знищені, а творіння, що здійснюють праведні вчинки, виживуть. Це найбільш відповідний порядок для цих двох видів творінь. Через свою непокору лиходії не можуть заперечити, що, хоча вони Божі творіння, їх захопив сатана, і тому їх не можна спасти. На підставі того факту, що творіння, які поводяться праведно, виживуть, вони не можуть заперечити, що їх створив Бог і після сатанинського розбещення вони все ж отримали спасіння. Лиходії – це творіння, що не слухаються Бога; вони – творіння, яких не можна спасти та яких уже до кінця полонив сатана. Люди, які чинять лихе, – також люди; вони діти роду людського, які були вкрай розбещені та які не можуть бути спасенні. Люди праведної поведінки – теж творіння, і вони так само були розбещені, але вони – діти роду людського, що хочуть звільнитися від своїх розбещених характерів і стали здатними коритися Богу. Люди праведної поведінки не наповнені праведністю; натомість вони отримали спасіння та звільнилися від своїх розбещених характерів; вони можуть коритися Богу. Зрештою вони встоять, хоча це не означає, що вони ніколи не були розбещені сатаною. Коли завершиться Божа робота, поміж усіх Його творінь будуть ті, кого буде знищено, і ті, хто виживе. Це неминуча закономірність Його роботи управління; ніхто не може її заперечити. Лиходіям не буде дозволено вижити; ті, хто кориться та слідує за Богом до кінця, безсумнівно виживуть. Оскільки ця робота – з управління людством, будуть ті, хто залишиться, і ті, кого виженуть. Це різні фінали для різних типів людей, і вони є найбільш прийнятним порядком для Божих творінь. Остаточний Божий план для людства полягає в тому, щоб поділити його, розбивши сім’ї, розтрощивши етноси та розколовши національні кордони в плані без сімей і національних кордонів, адже люди, зрештою, походять від одного предка та є Божим творінням. Словом, лиходійні творіння всі будуть знищені, і творіння, що слухаються Бога, виживуть. Таким чином, у прийдешній час спочинку не буде ні сімей, ні країн, ні тим паче етносів; таке людство буде найсвятішим людством. Адама і Єву первісно було створено, щоб людство могло піклуватися про все суще на землі; люди первісно були панами всього сущого. Створюючи людей, Єгова мав намір дозволити їм існувати на землі та піклуватися про все суще на ній, бо первісно людство не було розбещене та не мало здатності чинити зла. Однак після розбещення люди перестали бути доглядачами всього сущого. Мета Божого спасіння – відновити цю функцію людства, відновити первісну людську розсудливість і первісний послух; людство в спочинку буде самим відображенням результату, якого Бог сподівається досягнути Своєю роботою спасіння. Хоча це більше не буде таке життя, як в Еденському саді, сутність людства буде тією самою; це більше не будуть просто раніші нерозбещені люди, а натомість це буде людство, що розбестилося й пізніше отримало спасіння. Ці люди, що отримали спасіння, зрештою (тобто після завершення Божої роботи) ввійдуть до відпочинку. Так само фінали тих, хто підлягає покаранню, також кінець кінцем будуть повністю відкриті, і ці люди будуть знищені лише після завершення Божої роботи. Інакше кажучи, коли Його роботу буде завершено, ті лиходії й ті, кого було врятовано, усі будуть виявлені, бо робота виявлення всіх типів людей (чи лиходіїв, чи тих, хто поміж урятованих) виконуватиметься над усіма водночас. Лиходії будуть вигнані, і водночас буде виявлено тих, кому дозволено залишитися. Тож фінали для всіх типів людей буде відкрито водночас. Бог не дозволить громаді людей, якій було принесено спасіння, ввійти до відпочинку перед тим, як відкине лиходіїв і буде потроху судити чи карати їх; це не відповідало б фактам. Коли лиходіїв буде знищено, а ті, хто може вижити, ввійдуть до відпочинку, Божу роботу по всьому світу буде завершено. Між тими, хто отримує благословення, і тими, хто зазнає нещастя, не буде різних щаблів пріоритету; ті, хто отримує благословення, житимуть вічно, тоді як ті, хто зазнає нещастя, загинуть навіки. Ці два етапи роботи виконуватимуться одночасно. Саме завдяки існуванню неслухняних людей буде виявлено праведність тих, хто підкоряється, і саме через існування тих, хто отримав благословення, буде виявлено нещастя, якого зазнають лиходії за свою безбожну поведінку. Якби Бог не викрив лиходіїв, то люди, які щиро коряться Богові, ніколи б не побачили сонця; якби Бог не привів тих, хто Йому кориться, у підхоже місце призначення, то ті, хто не слухається Бога, не змогли б отримати заслужену відплату. Це процес Божої роботи. Якби Він не виконував цю роботу покарання лихого та винагородження доброго, то Його творіння ніколи не змогли б увійти до своїх належних місць призначення. Щойно людський рід увійде до відпочинку, лиходії будуть знищені та все людство буде на правильному шляху; усі типи людей будуть із подібними їм відповідно до функцій, які вони мають виконувати. Лише це буде днем спочинку людства, це буде неминучою закономірністю розвитку людства, і лише коли людство ввійде до відпочинку, Боже велике й остаточне досягнення буде звершено; це буде заключна частина Його роботи. Ця робота покладе кінець усьому занепадницькому людському життю в плоті, а також життю розбещеного людства. Відтоді люди ввійдуть у новий світ. Хоча всі люди житимуть у плоті, між сутністю цього життя та життям розбещеного людства будуть значні відмінності. Значення цього існування й існування розбещеного людства також відрізняються. Хоча це не буде життям людини нового типу, можна сказати, що це буде життям людства, яке отримало спасіння, а також життям, у якому відновлено людську природу та розсудливість. Це люди, які колись не слухалися Бога, які були завойовані Богом, а потім урятовані Ним; це люди, які зневажали Бога, а пізніше свідчили про Нього. Коли вони пройдуть і переживуть Його іспит, їхнє існування буде найбільш значущим існуванням; вони є людьми, які свідчили про Бога перед сатаною, і людьми, які придатні до життя. Ті, кого буде знищено, – це ті, хто не може свідчити про Бога та не придатний до подальшого життя. Їхня загибель буде результатом їхньої безбожної поведінки, і таке знищення є для них найкращим місцем призначення. У майбутньому, коли людство ввійде в прекрасний світ, не буде жодних стосунків між чоловіком і дружиною, між батьком і дочкою або між матір’ю й сином, які люди думають знайти. У той час кожна людина піде за подібними собі, а родини вже буде розколото. Зазнавши цілковитої невдачі, Сатана більше ніколи не турбуватиме людство, і люди більше не матимуть розбещених сатанинських характерів. Ті неслухняні люди вже будуть знищені, і залишаться тільки люди, які коритимуться. Таким чином, дуже мало сімей виживуть цілими; як фізичні стосунки можуть існувати й надалі? Попереднє життя людства в плоті буде повністю заборонено; як тоді можуть існувати фізичні стосунки між людьми? Без розбещених сатанинських характерів людське життя буде вже не старим життям минулого, а радше новим життям. Батьки втратять дітей, а діти втратять батьків. Чоловіки втратять дружин, а дружини втратять чоловіків. Зараз між людьми існують фізичні стосунки, але вони більше не існуватимуть, коли всі ввійдуть до відпочинку. Лише таке людство матиме праведність і святість; лише таке людство може поклонятися Богові.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Бог і людина разом увійдуть до відпочинку»