У наші дні ті, хто шукає, і ті, хто не шукає, – це два зовсім різних типи людей із дуже різними місцями призначення. Ті, хто прагне знати істину та втілює істину в життя, – це ті, кому Бог принесе спасіння. Ті, хто не знає істинного шляху, – демони й вороги; вони нащадки архангела та стануть об’єктами знищення. Навіть ті, хто благочестиво вірить у невизначеного Бога, – хіба вони теж не демони? Люди, які мають чисту совість, але не приймають істинний шлях, є демонами; їхня сутність – в опорі проти Бога. Ті, хто не приймає істинний шлях, – це ті, хто опирається Богу, і навіть якщо такі люди витерплять багато тягот, їх усе одно буде знищено. Усі ті, хто не готовий відмовитися від світу, хто не може стерпіти розлуки з батьками та хто не може стерпіти відмови від власних плотських утіх, не слухаються Бога та всі стануть об’єктами знищення. Кожен, хто не вірить у втіленого Бога, є демонічним, ба більше – буде знищений. Ті, хто має віру, та не втілює істину в життя, хто не вірить у втіленого Бога та хто зовсім не вірить в існування Бога, теж стануть об’єктами знищення. Усі ті, кому буде дозволено залишитися, – це люди, що пройшли страждання очищення та стояли непохитно; це люди, які справді витерпіли випробування. Кожен, хто не визнає Бога, – ворог; себто кожен, хто не визнає втіленого Бога – чи він у цьому потоці, чи поза ним, – є антихристом! Ким є сатана, ким є демони та ким є Божі вороги, якщо не тими, хто опирається Богу й не вірить у Нього? Хіба вони не люди, що не слухаються Бога? Хіба вони не ті, хто стверджує, що має віру, але не має істини? Хіба вони не ті, хто лише прагне отримати благословення, але не здатен свідчити про Бога? Ти й сьогодні досі водишся з тими демонами, ти до них сумлінний і люблячий, але хіба в такому разі ти не благонамірений до сатани? Хіба ти не в союзі з демонами? Якщо люди в наш час досі не здатні відрізнити добро від зла та продовжують сліпо бути люблячими й милостивими, не маючи жодного наміру шукати Божу волю та жодної здатності зробити Божі наміри своїми власними, тим жалюгіднішим буде їхній кінець. Кожен, хто не вірить у Бога у плоті, є ворогом Бога. Якщо ти можеш бути сумлінним і люблячим до ворога, хіба тобі не бракує розуміння праведності? Якщо ти сумісний із тими, кого Я зневажаю та з ким не погоджуюся, і досі маєш до них любов чи особисті почуття, то хіба ти не неслухняний? Хіба ти не навмисно опираєшся Богові? Хіба така людина має істину? Якщо люди сумлінні до ворогів, люблячі до демонів і милостиві до сатани, хіба вони не навмисно порушують Божу роботу? Ці люди, що вірять лише в Ісуса й не вірять у втіленого Бога в останні дні, а також ті, хто на словах твердить про віру в утіленого Бога, але чинять зло, усі є антихристами, не кажучи вже про тих, хто навіть не вірить у Бога. Усі ці люди стануть об’єктами знищення. Міра, якою люди міряють інших людей, заснована на їхній поведінці; хто чинить добре, ті праведні, а хто чинить мерзенно, ті безбожні. Міра, якою Бог міряє людей, заснована на тому, чи кориться Йому їхня сутність; хто кориться Богу, той праведний, а хто не кориться, той ворог і безбожна людина, незалежно від того, чи добра в нього поведінка, чи лиха, чи правильно він говорить, чи неправильно. Деякі люди бажають добрими вчинками здобути добре місце призначення в майбутньому, а деякі люди бажають чудовими словами здобути добре місце призначення. Усі помилково вважають, що Бог визначає кінець для людей, поглянувши на їхню поведінку чи послухавши їхню мову; тому багато людей бажають цим скористатися, аби обманом виманити в Бога короткочасну милість. У майбутньому люди, які виживуть у стані спочинку, усі витерплять день нещастя, а також дадуть свідчення про Бога; усі вони будуть людьми, що виконали свої обов’язки та свідомо підкорилися Богу. Тим, хто просто хоче скористатися нагодою послужити, аби не втілювати істину в життя, не буде дозволено залишитися. Бог має належні стандарти впорядкування кінця для кожної людини; Він не приймає такі рішення просто на основі її слів і поведінки, і Він не приймає їх на основі дій людини в один певний період часу. Він у жодному разі не буде поблажливим до поганої поведінки, якщо раніше людина Йому послужила, і Він не пощадить життя людини через те, що одного разу вона багато віддала для Бога. Ніхто не може уникнути відплати за свою безбожність, і ніхто не може уникнути мук знищення, приховавши свою лиху поведінку. Якщо люди справді можуть виконувати власний обов’язок, це означає, що вони довічно вірні Богу та не прагнуть винагород, незалежно від того, чи отримують вони благословення, чи терплять нещастя. Якщо люди вірні Богу, коли бачать благословення, але втрачають вірність, коли не бачать жодних благословень, і якщо зрештою вони все одно не здатні свідчити про Бога чи виконувати покладені на них обов’язки, то вони все одно стануть об’єктами знищення, незважаючи на те, що колись вірно прислужували Богу. Словом, безбожні люди не можуть залишитись у вічності чи ввійти до відпочинку; лише праведні – пани спочинку. Щойно людство ступить на правильний шлях, люди матимуть нормальне людське життя. Усі вони виконуватимуть свої власні обов’язки та будуть цілковито вірні Богу. Вони повністю відкинуть свою непокору та розбещені характери, і вони житимуть для Бога та завдяки Богу, вільні і від непокори, і від опору. Усі вони зможуть повністю скоритися Богові. Таким буде життя Бога та людства; це буде життя царства, і це буде життя cпочинку.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Бог і людина разом увійдуть до відпочинку»