Моє милосердя проявляється до тих, хто любить Мене й зрікається себе. Тим часом покарання, яке спіткало нечестивців, є точним доказом Мого праведного характеру і, навіть більше, свідченням Мого гніву. Коли настане лихо, усі, хто протистоїть Мені, ридатимуть, бо стануть жертвами голоду й пошесті. Ті, хто вчинив усіляке нечестя, але слідував за Мною протягом багатьох років, не уникнуть розплати за свої гріхи; вони також будуть занурені в лихо, яке зрідка бачили протягом мільйонів років, і житимуть у стані постійної тривоги й страху. А ті з Моїх послідовників, які показали відданість Мені, радітимуть і вітатимуть Мою могутність. Вони відчуватимуть невимовне задоволення й житимуть серед радості, яку Я ніколи до цього не дарував людству. Бо Я ціную добрі вчинки людини та зневажаю її лихі діла. Відтоді як Я вперше почав скеровувати людство, Я ревно сподівався віднайти групу людей, які були б Моїми однодумцями. Тим часом тих, хто не є Моїми однодумцями, Я не забуваю; Я завжди відчуваю відразу до них у Своєму серці, вичікуючи можливість послати їм відплату і з насолодою на це подивитися. Нині Мій день нарешті настав, і Мені більше не треба чекати!

Моя завершальна робота присвячена не тільки покаранню людини, але й також підготовці місця призначення людини. Ба більше, це робиться для того, щоб усі люди могли визнати Мої вчинки та дії. Я хочу, щоб кожна й усяка людина бачила, що все, що Я зробив, правильне, і що все, що Я зробив, є вираженням Мого характеру. Людство було породжене не людським діянням, і, тим паче, не природою, а Мною, Який живить кожну живу істоту у творінні. Без Мого існування людство тільки постраждає від бича лиха та загине. Жодна людська істота більше ніколи не побачить прекрасного сонця й місяця чи цього зеленого світу; людство зіткнеться тільки з холодною ніччю й безжальною долиною смертної темряви. Я – єдине спасіння людства. Я – єдина надія людства, і навіть більше, Я – Той, на кому тримається існування всього людства. Без Мене людство негайно прийде до занепаду. Без Мене людство зазнає катастрофи й буде розтоптане всілякими примарами, але ніхто не дослухається до Мене. Я зробив роботу, яку не може зробити ніхто інший, і лишень сподіваюсь, що людина відплатить Мені якимись добрими ділами. Хоча мало хто виявився здатним Мені відплатити, Я все одно завершу Свою подорож у світі людей і почну наступний етап Своєї невпинної роботи, тому що все Моє поривання серед людей з одного місця в інше упродовж цих численних років виявилося плідним, і Я дуже задоволений. Мені важлива не кількість людей, а радше їхні добрі вчинки. У будь-якому разі Я сподіваюся, що ви готуєте достатньо добрих учинків для свого власного місця призначення. Тоді Я буду задоволений; інакше ніхто з вас не зможе уникнути лиха, що спіткає вас. Лиха, що походить від Мене й, звісно, влаштованого Мною. Якщо ви не зможете проявитися добрими в Моїх очах, то не уникнете страждання від лиха. У розпал напасті ваші дії та вчинки не вважалися цілком виправданими, тому що ваша віра й любов були порожніми, а ви тільки показали себе або боязкими, або незговірливими. Щодо цього Я винесу рішення лише про те, добре це чи погано. Мене, як і раніше, турбує, як кожен із вас діє та самовиражається, на підставі чого Я визначу ваш кінець. Однак Я мушу пояснити: до тих, хто не проявив до Мене анінайменшої відданості у часи незгоди, Я більше не буду милосердним, тому що Моє милосердя на таке не поширюється. Ба більше, у Мене немає жодної симпатії до будь-кого, хто колись зрадив Мене, а тим паче Я не хочу мати справу з тими, хто зраджує інтереси своїх друзів. Такий Мій характер, ким би не була ця особа. Я мушу сказати вам таке: кожному, хто розбиває Моє серце, в другий раз не буде від Мене пощади, а кожен, хто був вірним Мені, назавжди залишиться в Моєму серці.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Підготуй достатньо добрих вчинків для свого місця призначення»