Я – всепоглинаючий вогонь, і Я не терплю образи. Оскільки всі люди створені Мною, то що б Я не говорив і не робив, вони повинні коритися й не можуть бунтувати. Люди не мають права втручатися в Мою роботу й тим більше вони неправомірні аналізувати, що в Моїй роботі та в Моїх словах правильно, а що – ні. Я – Господь творіння, і створені істоти мають досягати всього, що Я вимагаю, із серцем, сповненим пошани до Мене. Вони не повинні намагатися домовитися зі Мною, а особливо – противитися Мені. Своєю владою Я правлю Своїм народом, і всі ті, хто є частиною Мого творіння, повинні підкорятися Моїй владі. Хоча сьогодні ви зарозумілі та зухвалі переді Мною, хоча ви не слухаєтеся слів, яким Я навчаю вас, і не знаєте страху, Я лише зустрічаю ваше бунтарство з терпимістю; Я не втрачу Свого самовладання, і Моя робота не зазнає впливу через те, що крихітні, жалюгідні хробаки розворушили бруд у купі гною. Я мирюся з продовженням існування всього, що Я ненавиджу, і всього сущого, до чого Я відчуваю відразу, заради волі Отця Мого, і миритимуся, доки не скажу всі Свої слова, доки не настане Моя остання мить. Не хвилюйтеся! Я не можу опуститися до рівня безіменного хробака, і Я не мірятимуся з тобою рівнем навичок. Я гидую тобою, але Я в змозі витерпіти. Ти не коришся Мені, але ти не зможеш уникнути того дня, коли Я покараю тебе, як було обіцяно Мені Моїм Отцем. Чи може сотворений хробак зрівнятися з Господом творіння? Восени опале листя повертається до свого коріння; ти повернешся до дому свого «батька», а Я повернуся до Свого Батька. Зі Мною буде Його ніжна любов, а тебе супроводжуватиме утоптування твого батька. Я матиму славу Мого Батька, а ти матимеш ганьбу свого. Я застосую кару, яку Я довго стримував, щоб вона супроводжувала тебе, і ти приймеш Мою кару своєю поганою плоттю, розбещуваною десятки тисяч років. Робота Моїх слів у тобі, що супроводжувалась терпимістю, буде завершена, і ти почнеш виконувати роль потерпання від Моїх слів. Я буду трудитися в Ізраїлі та неймовірно радіти; ти ж ридатимеш і скреготатимеш зубами, існуючи та помираючи в багні. Я знову набуду Свого первісного вигляду і більше не перебуватиму з тобою в скверні, а ти знову набудеш своєї первісної огидності та продовжиш копирсатися в купі гною. Коли завершиться Моя робота і Мої слова, для Мене це стане днем радості. Коли з твоїм опором і бунтарством буде покінчено, це стане для тебе днем плачу. Я не співчуватиму тобі, і ти більше ніколи Мене не побачиш. Я більше не вступатиму з тобою в діалог, і ти більше ніколи Мене не зустрінеш. Я буду ненавидіти твоє бунтарство, а тобі не вистачатиме Моєї краси. Я вражу тебе, а ти тужитимеш за Мною. Я радо піду від тебе, а ти будеш знати свій борг переді Мною. Я ніколи більше тебе не побачу, але ти завжди надіятимешся на Мене. Я зненавиджу тебе, тому що ти зараз чиниш Мені опір, а тобі буде не вистачати Мене, тому що Я зараз тебе караю. Я не бажатиму жити поряд із тобою, ти ж будеш гірко тужити за цим і плакати довіку, бо шкодуватимеш про все, що ти Мені зробив. Ти відчуватимеш докори сумління через своє бунтарство та непокору, ти навіть ляжеш на землю долілиць у каятті та впадеш переді Мною і будеш присягатися, що ніколи більше не проявиш переді Мною непослуху. Однак ти тільки любитимеш Мене у своєму серці, але ніколи не зможеш почути Мій голос. Я змушу тебе соромитися самого себе.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Коли опале листя повернеться до свого коріння, ти пошкодуєш про все зло, що вчинив»