Десять адміністративних постанов, яких повинні дотримуватися обрані Богом люди в період Царства

1. Людина не повинна возвеличувати чи прославляти себе. Вона має вклонятися Богу і прославляти Його.

2. Роби все, що сприяє роботі Бога, і не роби нічого, що шкодить інтересам роботи Бога. Захищай Ім'я Бога, Боже свідчення та Божу роботу.

3. Гроші, матеріальні об'єкти та все майно в оселі Бога – це пожертви, які мають надходити від людини. Користуватися цими пожертвами можуть тільки священник та Бог, оскільки пожертви людини призначені для задоволення Бога. Бог ділиться цими пожертвами лише зі священником; в жодної іншої особи немає дозволу чи права брати будь-яку частину цих пожертв для власної втіхи. Усі пожертви людини (включно з грішми й матеріальними предметами, якими можна користуватися) надаються Богу, а не людині, отже, людина не повинна використовувати їх задля своєї втіхи; якщо ж людина використає їх для себе, то вона краде пожертви. Той, хто це робить – Юда, бо Юда, крім того, що був зрадником, ще й дозволяв собі брати те, що клали в грошовий мішок.

4. Людина має розбещений характер; крім того, її захоплюють емоції. Отже, двом людям протилежної статі абсолютно заборонено працювати разом без нагляду під час служіння Богу. Якщо у когось виявлять таку поведінку, його буде вигнано, без винятків.

5. Не осуджуй Бога і не обговорюй мимохіть справи, пов'язані з Богом. Роби те, що повинна робити людина, кажи те, що вона має сказати, не заступай за межі й не порушуй кордони. Стримуй язика свого і слідкуй за кожним кроком, щоб уникнути будь-яких вчинків, які ображають характер Бога.

6. Роби те, що повинна робити людина, виконуй свої обов'язки й зобов'язання та тримайся їх. Оскільки ти віриш у Бога, ти мусиш докластися до Його роботи; якщо ж не докладешся, тоді ти не гідний споживати й пити слова Бога та не придатний до життя у Божій оселі.

7. У роботі та питаннях церкви, крім покори Богу, дотримуйся інструкцій людини, яку Дух Святий використовує в усьому. Навіть найдрібніше порушення є неприйнятним. Будь безперечним у своїй покірливості та не аналізуй, чи це правильно, чи неправильно; що правильно, а що неправильно – тебе не стосується. Ти повинен дбати лише про повну покору.

8. Люди, які вірять в Бога, мають підкорятися і поклонятися Йому. Нікого не прославляй та ні на кого не рівняйся; не став Бога на перше місце, людей, на яких рівняєшся, – на друге, і себе – на третє. Жодна людина не повинна мати місця у твоєму серці, і тобі не слід вважати людей, особливо тих, кого шануєш, на одному рівні з Богом або рівноправними Йому. Бог цього не терпить.

9. Зосереджуй свої думки на роботі церкви. Відкладай сподівання своєї власної плоті, май вирішальне значення у сімейних питаннях, кревно присвячуй себе роботі Бога і став її на перше місце, а своє особисте життя – на друге. Це порядність святого.

10. Не слід силою затягувати до церкви родичів, які не є вірянами (твої діти, чоловік чи дружина, твої сестри чи батьки тощо). В оселі Бога достатньо членів, і немає потреби поповнювати їхні лави людьми, від яких немає користі. Не потрібно вести до церкви всіх тих, хто радо не прийшов до віри сам. Цю постанову адресовано всім людям. Вам слід перевіряти, відстежувати та нагадувати один одному про це питання; нікому не дозволяється порушувати його. Навіть якщо родичі, що не мають віри, неохоче йдуть до церкви, не можна давати їм книги чи нове ім'я; такі люди не належать до Божої оселі, а їхнє входження до церкви конче слід зупинити у будь-який необхідний спосіб. Якщо через вторгнення демонів церкву спіткає лихо, то тебе самого буде вигнано або встановлено обмеження щодо тебе. Коротше кажучи, всі мають відповідальність щодо цього питання; втім, тобі слід бути розсудливим і не користуватися цим для зведення особистих рахунків.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога»