Сьогодні, оскільки Я привів вас до цієї точки, Я вжив відповідних заходів і маю Мої власні цілі. Якби Я розповів вам про них сьогодні, чи змогли б ви по-справжньому пізнати їх? Я добре знайомий з думками людського розуму та бажаннями людського серця: хто постійно не шукає виходу для себе? Хто не думає про свої перспективи? І хоча людина володіє багатим і блискучим інтелектом, хто був здатний передбачити, що через століття сьогодення виявиться таким, яким воно є зараз? Чи справді це плід твоїх власних суб'єктивних зусиль? Чи це плата за твої невтомні старання? Чи це прекрасна картина, задумана твоїм розумом? Якби Я не керував усім людством, хто зміг би відокремити себе від Моїх улаштувань і знайти інший вихід? Може, це уява та бажання людини привели її до сьогоднішнього дня? Чимало людей проживає усе життя, так і не здійснивши своїх бажань. Невже це відбувається через помилку в їхньому мисленні? Життя багатьох людей наповнене несподіваним щастям і задоволенням. Невже це насправді відбувається тому, що вони очікують занадто мало? Хто з усього людства не отримує турботи в очах Всемогутнього? Хто не живе відповідно до того, що наперед визначив Всемогутній? Хіба життя та смерть людини відбуваються за її власним вибором? Хіба розпоряджається людина своєю долею? Багато людей кличе смерть, але вона далека від них; багато хто хоче бути сильним у житті та боїться смерті, але день їхнього скону наближається без їхнього відома, занурюючи їх у безодню смерті; багато хто дивиться на небо та глибоко зітхає; багато хто плаче й гірко ридає; багато хто гине у випробуваннях; багато хто стає бранцем спокуси. Хоча Я не з'являюся особисто, щоб дати людині можливість ясно побачити Мене, багато людей страшиться побачити Моє обличчя, сильно боячись, що Я вражу їх, що Я знищу їх. Чи знає людина Мене насправді, чи ні? Ніхто не може сказати з певністю. Чи не так це? Ви боїтеся і Мене, і Моєї кари, але при цьому відкрито виступаєте проти Мене та виносите судження про Мене. Хіба це не так? Те, що людина ніколи не знала Мене, пояснюється тим, що вона ніколи не бачила Мого обличчя й не чула Мого голосу. Тому, хоча Я перебуваю в серці людини, чи є такі, в чиєму серці Я не постаю розпливчастим і нечітким? Чи є такі, в чиєму серці Я абсолютно ясний? Я не бажаю, щоб ті, хто є Моїм народом, також бачили Мене невизначеним і неясним, і тому Я стаю до цієї великої роботи.

Я тихо приходжу до людини, а потім зникаю. Чи бачив хтось Мене коли-небудь? Чи здатне сонце бачити Мене завдяки своєму палаючому полум'ю? Чи здатен місяць бачити Мене завдяки своїй осяйній чистоті? Чи можуть сузір'я бачити Мене завдяки своєму місцю на небі? Коли Я приходжу, людина не знає, і все суще залишається в невіданні, і коли Я йду, людина, як і раніше, не знає про це. Хто може свідчити про Мене? Чи може це бути хвала людей на землі? Чи можуть це бути лілії, що цвітуть у дикій природі? Птахи, що літають у небі? Леви, що рикають у горах? Ніхто не може повною мірою свідчити про Мене! Ніхто не може здійснити роботу, яку здійсню Я! Навіть якби вони здійснили цю роботу, який би результат вона мала? Щодня Я спостерігаю за кожним вчинком багатьох людей, щодня Я досліджую серця й уми багатьох людей; ніхто ще не уникнув Мого суду, і ніхто ще не позбувся реальності Мого суду. Я стою над небесами та дивлюся в далечінь: незліченна кількість людей була уражена Мною, але й незліченна кількість людей живе серед Мого милосердя й любові. Чи не живете й ви за таких самих обставин?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божі слова до цілого всесвіту, Глава 11»