Усе своє життя людина проводить під владою сатани, і немає жодної людини, яка могла б самостійно звільнитися від впливу сатани. Усі люди живуть у нечистому світі, у розбещенні та порожнечі, без найменшого змісту чи цінності; вони живуть таким безтурботним життям для плоті, хоті й сатани. У їхньому існуванні немає ні найменшої цінності. Людина не здатна відшукати істину, яка звільнить її від впливу сатани. Навіть хоча людина вірить у Бога та читає Біблію, вона не розуміє, як звільнитися з-під контролю впливу сатани. Упродовж віків дуже мало людей відкрили цю таємницю, і дуже мало хто її зрозумів. Тож навіть хоча людина зневажає сатану та зневажає плоть, вона не знає, як звільнитися з тенет впливу сатани. Хіба ви сьогодні досі не перебуваєте під владою сатани? Ви не шкодуєте про свої неслухняні вчинки, а тим більше не відчуваєте, що ви нечисті й неслухняні. Навіть після того, як ви виступили проти Бога, вам спокійно на душі, і ви на диво вмиротворені. Хіба причина твоєї вмиротвореності – не твоя розбещеність? Хіба цей душевний спокій походить не з твого непослуху? Людина живе в людському пеклі, під темним впливом сатани; по всій землі разом із людиною живуть привиди, які зазіхають на людську плоть. На землі ти не живеш у прекрасному раю. Місце, де ти зараз, – це світ диявола, людське пекло, потойбічний світ. Якщо людина не очищена, то вона повна скверни; якщо вона не під захистом і опікою Бога, то вона досі в полоні сатани; якщо вона не засуджена й не покарана, то вона ніяк не зможе вирватися з-під гніту темного впливу сатани. Розбещений характер, який ти виявляєш, і неслухняна поведінка, яку ти втілюєш у життя, є достатнім доказом того, що ти досі живеш під владою сатани. Якщо твій розум і думки не були очищені, а твій характер не був засуджений і покараний, то все твоє єство досі контролюється владою сатани, твій розум контролюється сатаною, твоїми думками маніпулює сатана, і все твоє єство контролюється руками сатани. Чи знаєш ти, наскільки ти зараз далекий від стандартів Петра? Чи є в тебе той духовний рівень? Скільки ти знаєш про кару та суд сьогодення? Скільки в тебе є того, що пізнав Петро? Якщо сьогодні ти не в змозі пізнати, чи спроможешся ти в майбутньому досягти цього знання? Такий ледар і боягуз, як ти, просто не здатен пізнати кару та суд. Якщо ти гнатимешся за плотським спокоєм і втіхами, то ніяк не зможеш очиститись і врешті-решт будеш повернений до сатани, бо те, чим ти живеш, є сатана та плоть. На сьогоднішній день багато людей не прагне до життя, а це означає, що їх не цікавить ні очищення, ні входження в глибший життєвий досвід. То як же вони можуть бути вдосконалені? Ті, хто не шукає життя, не мають нагоди бути вдосконаленими, а ті, хто не шукає пізнання Бога, хто не шукає змін у своєму характері, не здатні втекти з-під темного впливу сатани. Вони несерйозно ставляться до свого знання про Бога та входження в зміни у своєму характері, як і ті, хто вірить у релігію, хто просто дотримується церемоній і регулярно ходить на служби. Хіба це не марна трата часу? Якщо людина у своїй вірі в Бога несерйозно ставиться до життєвих питань, не шукає входження в істину, не прагне змін у своєму характері й тим паче не прагне пізнати Божу роботу, то таку людину не можна вдосконалити. Хто хоче бути вдосконаленим, той мусить розуміти Божу роботу. Зокрема, необхідно розуміти значення Його кари й суду та те, чому над людиною виконується ця робота. Чи здатен ти прийняти? Чи здатен ти під час такої кари досягти такого ж досвіду та знання, як Петро? Якщо ти шукаєш пізнання Бога та роботи Святого Духа, якщо ти прагнеш змін у своєму характері, то в тебе є нагода бути вдосконаленим.

Для тих, хто має бути вдосконаленим, цей крок роботи завоювання незамінний; людина може пережити роботу вдосконалення лише після того, як її буде завойовано. У тому, щоб лише виконувати роль завойовуваного, немає великої цінності, і це не робити тебе придатним для використання Богом. Ти ніяк не зможеш зіграти свою роль у поширенні Євангелія, бо ти не шукаєш життя, не прагнеш змін і відновлення в собі, і тому в тебе немає справжнього досвіду життя. Під час цієї покрокової роботи ти колись виступав прислужником і тлом, але якщо ти зрештою не прагнутимеш бути Петром, а твій пошук не відповідатиме шляху, яким було вдосконалено Петра, то природно, що ти не зазнаєш змін у своєму характері. Якщо ти прагнеш бути вдосконаленим, то ти свідчитимеш і скажеш: «У цій покроковій роботі Бога я прийняв Божу роботу кари та суду, і хоча я витерпів великі страждання, я пізнав, як Бог удосконалює людину, я здобув виконану Богом роботу, я мав знання про праведність Бога, і Його кара мене спасла. Його праведний характер зійшов на мене та приніс мені благословення й благодать; саме Його суд і кара захистили мене й очистили. Якби Бог не покарав і не засудив мене, якби на мене не зійшли суворі Божі слова, я не зміг би пізнати Бога та бути спасенним. Сьогодні я бачу: будучи творіннями, люди не лише втішаються всім, що зробив Творець, – що важливіше, усі творіння мають тішитися праведним Божим характером і Його праведним судом, адже Божий характер вартий людської втіхи. Будучи творінням, розбещеним сатаною, людина має тішитися праведним Божим характером. У Його праведному характері є кара й суд, ба більше – є й велика любов. Хоча сьогодні я не здатен повністю здобути Божу любов, мені пощастило її побачити, і в цьому я благословенний». Таким шляхом ідуть ті, хто переживає вдосконалення, і таким є знання, про яке вони говорять. Ці люди такі ж, як і Петро; вони мають такий самий досвід, як і Петро. А ще такі люди здобули життя та володіють істиною. Якщо вони переживуть це до самого кінця, то під час Божого суду вони точно повністю позбудуться впливу сатани та будуть здобуті Богом.

Щойно завойовані люди не можуть дати ніякого гучного свідчення. Вони просто осоромили сатану, але не жили реальністю Божих слів. Ти не здобув другого спасіння; ти просто здобув жертву за гріх, але ти не був удосконалений, і це велика втрата. Ви повинні розуміти, куди ви маєте ввійти й чим жити, і ви повинні здійснити входження. Якщо ти зрештою не досягнеш удосконалення, то ти не будеш справжньою людиною, а будеш сповнений жалю. Адам і Єва, створені Богом на початку, були святими людьми, тобто в Едемському саду вони були святі, не заплямовані скверною. Вони також були вірні Єгові та нічого не знали про зраду Єгови. Це пояснюється тим, що вони були найчистіші з усього людства, не отруєні сатаною та не скаламучені порушеннями від впливу сатани. Вони жили в Едемському саду, шануючи Єгову, не осквернені ніяким брудом і не підвладні плоті. Пізніше, коли їх спокусив сатана, у них проникла отрута змія та бажання зрадити Єгову, і вони стали жити під впливом сатани. На початку вони були святі та шанували Єгову; лише в цьому стані вони були людьми. Пізніше, коли їх спокусив сатана, вони з’їли плід із дерева пізнання добра і зла та стали жити під впливом сатани. Поступово сатана їх розбестив, і вони втратили первісну людську подобу. На початку в людині було Єговине дихання, і вона нітрохи не була неслухняною та не мала в серці ніякого зла. У той час людина справді була людиною. А коли сатана її розбестив, людина стала звіром. Її думки сповнилися злом і скверною, і в них не стало ні добра, ні святості. Хіба це не сатана? Ти пережив багато Божої роботи, але не змінився й не очистився. Ти досі живеш під владою сатани й досі не коришся Богові. Такі люди, як ти, уже завойовані, але ще не вдосконалені. А чому кажуть, що такі люди не вдосконалені? Причина в тому, що вони не прагнуть ні життя, ні пізнання Божої роботи й не жадають нічого, крім плотських задоволень і швидкоплинного комфорту. Унаслідок цього характер їхнього життя залишається незмінним, і вони не повернули собі первісного вигляду людини, створеного Богом. Такі люди – ходячі трупи, мерці, що не мають духу! Ті, хто не прагне пізнання речей у дусі, хто не прагне святості, хто не прагне втілювати істину в життя, хто задовольняється лише тим, що завойований із негативного боку, і не може жити за Божими словами та стати святою людиною, – такі люди не здобули спасіння. Бо коли людина не має істини, вона не здатна вистояти в Божих випробуваннях; лише ті, хто здатен вистояти в Божих випробуваннях, здобули спасіння. Чого Я хочу, то це таких людей, як Петро: людей, які прагнуть бути вдосконаленими. Сьогоднішня істина дається тим, хто її жадає та шукає. Це спасіння дарується людям, які прагнуть бути спасенними Богом, і не призначене тільки для того, щоб ви його здобували. Його призначення – у тому, щоб ви могли стати здобутими Богом; ви здобуваєте Бога, щоб Бог міг здобути вас. Сьогодні Я сказав вам ці слова, а ви їх почули, і ви мусите практикувати відповідно до цих слів. Зрештою, час, коли ви втілите ці слова в життя, стане миттю, коли Я здобуду вас через ці слова; водночас і ви також здобудете ці слова, тобто здобудете це найвище спасіння. Коли вас буде очищено, ви станете справжніми людьми. Якщо ти не здатен утілювати в життя істину й утілювати в життя образ удосконаленого, то можна сказати, що ти не людина, а ходячий труп, звір, бо ти позбавлений істини, тобто в тобі немає Єговиного дихання, і тому ти мрець, який не має духу! Хоча після завоювання й можна свідчити, але ти здобудеш лише трохи спасіння та не станеш живою істотою, наділеною духом. Хоч ти й пережив кару та суд, твій характер від цього не оновився й не змінився; ти й досі такий, як був, досі належиш сатані та не пройшов очищення. Лише вдосконалені мають цінність, і лише такі люди здобули істинне життя. Одного дня хтось тобі скаже: «Ти пережив Божу роботу, тож розкажи, яка вона. Давид пережив Божу роботу й побачив діяння Єгови, і Мойсей теж побачив діяння Єгови, і вони двоє отримали змогу описати діяння Єгови та розповісти про Його дивовижність. Ви бачили роботу, яку виконує втілений Бог в останні дні; чи можеш ти розповісти про Його мудрість? Чи можеш ти розповісти про дивовижність Його роботи? Які вимоги Бог до вас висував і як ви пережили їх у своєму досвіді? В останні дні ви переживали Божу роботу – яким було ваше найвеличніше видіння? Чи можете ви про це розповісти? Чи можете ви розповісти про праведний Божий характер?». Як ти відповіси, коли тобі поставлять такі запитання? Якщо ти скажеш: «Бог такий праведний, Він карає нас і судить, і нещадно нас викриває; Божий характер воістину нетерпимий до людських проступків; переживши Божу роботу, я пізнав нашу власну звірячість, і я воістину побачив праведний Божий характер», – то співрозмовник продовжить тебе запитувати: «Що ще ти знаєш про Бога? Як увійти в життя? Чи є в тебе якісь особисті прагнення?». Ти відповіси: «Коли Божі творіння розбестив сатана, вони стали звірами, що нічим не відрізнялися від віслюків. Сьогодні я живу в Божих руках, тож я мушу виконувати бажання Творця та слухатись усього, чого Він навчає. У мене немає вибору». Якщо ти говоритимеш тільки такими загальними фразами, ця людина не зрозуміє, про що ти говориш. Коли тебе питають, що ти знаєш про Божу роботу, то мають на увазі твій особистий досвід. Тебе запитують, що ти знаєш про Божу кару й суд після того, як пережив їх, і при цьому мається на увазі твій особистий досвід: тебе просять, щоб ти розповів про своє знання істини. Якщо ти не можеш про таке розповісти, це доводить, що ти нічого не знаєш про роботу сьогодення. Ти завжди говориш слова, які відомі всім або ж видаються правдоподібними, а насправді облудні; у тебе немає конкретного досвіду, а тим більше у твоєму знанні немає сутності, і в тебе також немає істинних свідчень, тому для інших ти звучиш непереконливо. Не будь пасивним послідовником Бога та не женися за тим, що тобі цікаве. Якщо ти не будеш ні гарячим, ні холодним, то занапастиш себе та відкладеш своє життя. Ти мусиш позбутися такої пасивності й бездіяльності та стати вправним у пошуку позитивного та подоланні власних слабкостей, щоб здобути істину й жити істиною. У твоїх слабкостях немає нічого страшного, а твої недоліки – не найбільша твоя проблема. Твоя найбільша проблема та твій найголовніший недолік – це те, що ти ні гарячий, ні холодний, і тобі бракує бажання шукати істину. Найбільша проблема вас усіх – це боягузливий умонастрій, коли вас улаштовує те, що є, і ви просто пасивно вичікуєте. Це найголовніша перешкода й найголовніший ворог у ваших пошуках істини. Якщо ти слухаєшся лише тому, що слова, які Я кажу, такі глибокі, то ти насправді не маєш знання та не дорожиш істиною. Такий послух, як у тебе, – це не свідчення, і Я не схвалюю такий послух. Хтось може спитати в тебе: «Звідки саме походить твій Бог? Яка сутність у цього твого Бога?». Ти відповіси: «Його сутність – кара й суд». Тоді в тебе далі спитають: «Хіба Бог не милосердний і не люблячий до людини? Чи ти цього не знаєш?». Ти скажеш: «Це Бог інших людей. Це Бог, у якого вірять люди від релігії, а не наш Бог». Коли Євангеліє поширюють такі, як ти, це викривляє істинний шлях, і яка тоді з тебе користь? Як інші можуть здобути від тебе істинний шлях? Ти не маєш істини й нічого не можеш про неї розповісти, і тим паче ти не можеш нею жити. Що дає тобі право жити перед Богом? Коли ти поширюєш іншим Євангеліє, спілкуєшся про істину та свідчиш про Бога, але не можеш переконати цих людей, то вони спростують твої слова. Хіба ти не нікчема? Ти пережив стільки Божої роботи, але коли ти говориш про істину, то виходить якась нісенітниця. Хіба ти не нікчема? Яка з тебе користь? Як так вийшло, що ви пережили стільки Божої роботи, але при цьому нічогісінько про Нього не знаєте? Коли тебе запитують, яке реальне знання ти маєш про Бога, ти не можеш дібрати слів або ж відповідаєш чимось недоречним: мовляв, Бог могутній, великі благословення, які ти отримав, є справжнім піднесенням Бога, і немає більшого привілею, ніж можливість бачити Бога особисто. Яка цінність у тому, щоб таке казати? Це даремні, пусті слова! Ти пережив стільки Божої роботи, а знаєш лише те, що піднесення Бога – це істина? Ти мусиш пізнати Божу роботу, і тільки тоді ти даси про Бога справжнє свідчення. Як ті, хто не здобув істину, можуть свідчити про Бога?

Якщо стільки роботи та стільки слів не справили на тебе жодного впливу, то коли прийде час поширювати Божу роботу, ти не зможеш виконувати свій обов’язок і будеш осоромленим та приниженим. Тоді ти відчуєш, що стільки завдячуєш Богу, а твоє знання про Бога таке поверхове. Якщо ти не прагнутимеш пізнати Бога сьогодні, поки Він працює, то потім буде вже запізно. Зрештою в тебе не буде ніякого знання, вартого уваги: ти залишишся пустим, без нічого. Чим ти звітуватимеш перед Богом? Чи маєш ти нахабство поглянути на Бога? Зараз ти мусиш наполегливо працювати у своїх пошуках, щоб урешті-решт, подібно до Петра, пізнати, наскільки Божі кара й суд корисні для людини та що без Його кари й суду людина не може спастися, а може лише дедалі глибше занурюватися у цю нечисту землю та мул. Люди були розбещені сатаною, інтригували одне проти одного, тиранили одне одного, втратили страх Божий. У них завеликий непослух і забагато уявлень, і всі вони належать сатані. Без Божої кари та суду не можна було б очистити людський розбещений характер і спасти людину. Те, що виявляється в роботі втіленого Бога в плоті, – це саме те, що виявляється Духом, і Його робота виконується відповідно до того, що робить Дух. Якщо ти сьогодні не знаєш про цю роботу, то ти такий дурний і втратив так багато! Якщо ти не здобув Божого спасіння, то твоя віра є релігійною, а ти християнин від релігії. Тримаючись за мертве вчення, ти втратив нову роботу Святого Духа; інші, які прагнуть любові до Бога, спроможні отримати істину й життя, тоді як твоя віра не здатна здобути Божого схвалення. Натомість ти став злочинцем, який коїть згубні та мерзенні вчинки; ти став мішенню для сатанинських насмішок і полоненим сатани. Людина має не вірити в Бога, а любити, шукати й шанувати Його. Якщо ти не шукаєш сьогодні, то прийде день, коли ти скажеш: «Чому я тоді не йшов за Богом як слід, не догоджав Йому як слід, не прагнув до змін у характері свого життя? Як я шкодую, що був тоді не здатен підкоритися Богу та не прагнув пізнати Боже слово. Бог тоді стільки сказав; як же я міг не шукати? Який я був дурний!». Ти певною мірою зненавидиш себе. Сьогодні ти не віриш у слова, які Я кажу, і не звертаєш на них уваги; коли прийде день поширення цієї роботи й ти побачиш її у всій повноті, то ти пошкодуєш, і в той час ти будеш приголомшений. Благословення є, однак ти не знаєш, як ними тішитися; істина є, однак ти її не шукаєш. Хіба ти не накликаєш на себе презирство? Хоча сьогодні наступний етап Божої роботи поки що не почався, у вимогах, які до тебе висуваються, і в тому, чим тебе просять жити, немає нічого надзвичайного. Є так багато роботи й так багато істин; хіба вони не варті того, щоб ти їх пізнав? Чи Божа кара й суд не здатні пробудити твій дух? Чи Божа кара й суд не здатні викликати в тобі ненависть до себе? Чи тебе влаштовує життя під впливом сатани, із миром, радістю й невеликим плотським комфортом? Хіба ти не найнижчий з усіх людей? Немає нікого дурнішого за тих, хто бачив спасіння, та не прагне його здобути; це люди, які об’їдаються плоттю й тішаться сатані. Ти сподіваєшся, що твоя віра в Бога не потягне за собою ні проблем, ні нещасть, ні найменших труднощів. Ти постійно женешся за тим, що нічого не варте, і не бачиш у житті ніякої цінності, а натомість ставиш власні навіжені думки вище за істину. Ти такий нікчемний! Ти живеш як свиня – чим ти відрізняєшся від свиней і собак? Хіба всі ті, хто не шукає істини, а натомість любить плоть, – не звірі? Хіба всі ці мерці, позбавлені духу, – не ходячі трупи? Скільки слів було сказано серед вас? Чи серед вас було виконано мало роботи? Скільки Я серед вас забезпечив? То чому ж ти цього не здобув? На що тобі скаржитися? Чи не тому ти нічого не здобув, що занадто закоханий у плоть? І чи не тому, що твої думки занадто навіжені? Чи не тому, що ти занадто нерозумний? Якщо ти не здатен здобути ці благословення, хіба ти можеш звинувачувати Бога, що Він тебе не спас? Ти прагнеш до того, щоб, повіривши в Бога, отримати змогу здобути спокій, щоб твої діти не хворіли, щоб твоє подружжя мало добру роботу, щоб твій син знайшов добру дружину, щоб твоя дочка знайшла гідного чоловіка, щоб твої воли й коні добре орали землю, щоб погода весь рік була сприятливою для твоїх посівів. Ось чого ти шукаєш. Твоє єдине прагнення – жити в комфорті, щоб твою родину не спіткало нещастя, щоб вітри обходили тебе стороною, щоб твого обличчя не торкався пісок, щоб посіви твоєї родини не затопило, щоб тебе не зачепило жодне лихо, щоб жити в Божих обіймах, щоб жити в затишному гніздечку. Такий боягуз, як ти, що завжди женеться за плоттю, – чи є в тебе серце, чи є в тебе дух? Хіба ти не звір? Я даю тобі істинний шлях, нічого не просячи взамін, але ти його не шукаєш. Хіба ти один із тих, хто вірить у Бога? Я дарую тобі реальне людське життя, але ти його не шукаєш. Чи ти нічим не відрізняєшся від свині або собаки? Свині не шукають людського життя, не шукають очищення та не розуміють, що таке життя. Щодня, наївшись, вони просто засинають. Я дав тобі істинний шлях, але ти його не здобув: твої руки порожні. Чи хочеш ти й далі жити саме так, свинячим життям? Яке значення має те, що такі люди живуть? Твоє життя жалюгідне й ганебне, ти живеш серед скверни та розпусти й не прагнеш до жодних цілей; хіба твоє життя не найганебніше? Чи маєш ти нахабство поглянути на Бога? Якщо ти й далі набуватимеш саме такий досвід, хіба ти не набудеш геть нічого? Тобі було дано істинний шлях, але те, зможеш ти зрештою його здобути чи ні, залежить від твого власного особистого пошуку. Люди кажуть, що Бог є праведним Богом, і якщо людина слідує за Ним до самого кінця, то Він обов’язково буде до неї неупередженим, бо Він найправедніший. Чи міг би Він відкинути людину, якби вона слідувала за Ним до самого кінця? Я неупереджений до всіх людей і суджу всіх людей Своїм праведним характером, але для вимог, які Я висуваю до людини, є відповідні умови, і те, що Я вимагаю, мусить бути виконано всіма людьми, ким би вони не були. Мені байдуже, яка в тебе кваліфікація та наскільки довго ти її маєш; Мені важливо лише те, чи йдеш ти Моїм шляхом, чи любиш ти істину й жадаєш її. Якщо тобі бракує істини й натомість ти соромиш Моє ім’я та не поводишся відповідно до Мого шляху, а просто слідуєш ним байдуже та без турботи, то в той час Я вражу тебе та покараю за твоє зло, і що ти тоді скажеш? Чи спроможешся ти сказати, що Бог не праведний? Якщо на сьогодні ти дотримуєшся тих слів, що Я казав, то ти така людина, яку Я схвалюю. Ти кажеш, що завжди страждав, слідуючи за Богом, що слідував за Ним у горі й у радості, ділив із Ним і добрі часи, і погані, але ти не жив словами, сказаними Богом; заради Бога ти хочеш тільки щодня метушитися та повністю присвячувати себе Богові, і ти ніколи не думав про те, щоб жити змістовним життям. Ти також говориш: «У будь-якому разі я вірю, що Бог праведний. Заради Нього я страждав, метушився, присвятив Йому себе й тяжко працював, хоч і не отримав за це ніякого визнання; Він обов’язково мене згадає». Бог дійсно праведний, але ця праведність не заплямована ніякими домішками: ні людською волею, ні плоттю, ні людськими угодами. Усі, хто бунтує та виступає проти Бога, хто не дотримується Його шляху, будуть покарані; нікому не буде ні прощення, ні пощади! Дехто каже: «Сьогодні я метушуся заради Тебе; коли настане кінець, чи даси Ти мені невеличке благословення?». Тож Я питаю тебе: «Чи дотримувався ти Моїх слів?». Праведність, про яку ти говориш, ґрунтується на угоді. Ти думаєш тільки про те, що Я праведний і неупереджений до всіх людей, і що всі, хто слідує за Мною до самого кінця, обов’язково спасуться та здобудуть Мої благословення. У Моїх словах про те, що «всі, хто слідує за Мною до самого кінця, обов’язково спасуться», є глибинний зміст: ті, хто слідує за Мною до самого кінця, – це люди, які будуть Мною повністю здобуті, це ті, хто після завоювання Мною шукає правду та стає вдосконаленим. Які умови ти виконав? Хіба лише те, що ти слідуєш за Мною до самого кінця, але що ще? Чи дотримувався ти Моїх слів? Ти виконав одну з Моїх п’яти вимог, а виконувати інші чотири ти не збираєшся. Ти лише знайшов найпростіший, найлегший шлях і пішов ним, просто сподіваючись, що тобі пощастить. Ставлення Мого праведного характеру до такої людини, як ти, – це кара й суд, це праведна відплата, це праведне покарання всіх злочинців; усі, хто не йде Моїм шляхом, неодмінно будуть покарані, навіть якщо слідуватимуть за Мною до самого кінця. Такою є Божа праведність. Коли цей праведний характер виявляється в покаранні людини, то приголомшена людина починає шкодувати, що, слідуючи за Богом, не йшла Його шляхом: «У той час, коли я слідував за Богом, я лише трохи постраждав, але я не йшов Його шляхом. Які тут можуть бути виправдання? Тут немає іншого виходу, крім як бути покараним!». Але при цьому людина собі думає: «У будь-якому разі я слідував за Тобою до самого кінця, тож навіть якщо Ти мене покараєш, навряд чи це буде така вже сувора кара, а після неї я все одно буду Тобі бажаний. Я знаю, що Ти праведний і не вічно так до мене ставитимешся. Зрештою, я не такий, як ті, що підлягають знищенню; ті, кого має бути знищено, отримають тяжку кару, а моя кара буде легшою». Праведний характер не такий, як ти кажеш. Він полягає не в тому, щоб бути поблажливим при розборі з тими, хто добре сповідує свої гріхи. Праведність – це святість і характер, який не терпить ніяких людських проступків, а все нечисте, що не змінилося, є предметом Божої відрази. Праведний Божий характер – не закон, а адміністративна постанова: це адміністративна постанова в Царстві, і ця адміністративна постанова є праведним покаранням усіх, хто не володіє істиною та не змінився, і в них немає ні найменшого шансу на спасіння. Бо коли кожна людина буде розподілена за своїм ґатунком, то добрі будуть винагороджені, а злі будуть покарані. Саме тоді людське місце призначення стане явним; саме в той час робота спасіння дійде кінця, після чого робота спасіння людини більше не виконуватиметься, а до всіх лиходіїв до єдиного прийде відплата. Дехто каже: «Бог пам’ятає кожного з тих, хто часто поруч із Ним. Він нікого з нас не забуде. Ми гарантовано будемо вдосконалені Богом. Він не згадає нікого внизу, а ті поміж людей унизу, хто буде вдосконалений, гарантовано будуть меншими, ніж ми, хто часто зустрічається з Богом; серед нас ніхто не забутий Богом, усі ми схвалені Богом, і ми гарантовано будемо вдосконалені Богом». У всіх вас є такі уявлення. Хіба це праведність? Ти втілював істину в життя чи ні? Насправді ти поширював такі чутки, як-от оця, – у тебе немає сорому!

Сьогодні деякі люди прагнуть, щоб Бог їх використовував, але після завоювання їх не можна використовувати напряму. Що ж до слів, сказаних сьогодні, то якщо ти не можеш їх виконати, навіть коли Бог використовує людей, значить, ти не був удосконалений. Інакше кажучи, настання кінця періоду вдосконалення людини визначить, вижене Бог людину чи використає. Завойовані – не більше ніж приклади пасивності й негативності; вони зразки та взірці, але вони – не що інше, як протиставлення. Людина стане повністю довершеною, тільки коли характер її життя зміниться й вона досягне змін у всьому. Чого ти сьогодні хочеш – бути завойованим або вдосконаленим? Чого ти бажаєш досягти? Чи виконав ти умови для вдосконалення? Яким умовам ти досі не відповідаєш? Як ти маєш спорядитись і компенсувати свої недоліки? Як ти маєш увійти на шлях до вдосконалення? Як ти маєш повністю підкоритися? Ти просиш бути вдосконаленим, то чи шукаєш ти святості? Чи ти така людина, що прагне пережити кару й суд, аби бути очищеним? Ти прагнеш бути очищеним, то чи готовий ти прийняти кару та суд? Ти бажаєш пізнати Бога, але чи маєш ти знання про Його кару та суд? Сьогодні більша частина роботи, яку Він над тобою виконує, – це кара та суд; що ти знаєш про цю роботу, здійснену над тобою? Чи очистили тебе пережиті кара й суд? Чи змінили вони тебе? Чи вони хоч якось вплинули на тебе? Ти втомився від такої великої роботи сьогодення – проклять, суду та розкриттів, – чи відчуваєш, що все це тобі дуже корисне? Ти любиш Бога, але чому ти Його любиш? Може, ти любиш Бога тому, що отримав трохи благодаті? А може, ти полюбив Бога після того, як здобув мир і радість? А може, ти полюбив Бога після того, як тебе очистили Його кара та суд? Що саме змушує тебе любити Бога? Які умови виконав Петро, щоб бути вдосконаленим? Після того як його було вдосконалено, у який найголовніший спосіб це виявлялося? Чому він любив Господа Ісуса – тому, що томився за Ним, чи тому, що не міг Його побачити, або тому, що отримав докори? А може, він ще більше полюбив Господа Ісуса, бо прийняв страждання від нещасть і пізнав власну скверну та непослух, пізнав Господню святість? Чому його любов до Господа стала чистішою – через Божу кару й суд або щось іще? У чому причина? Ти любиш Бога за Божу благодать і за те, що сьогодні Він дав тобі якесь невелике благословення. Хіба це справжня любов? Як ти мусиш любити Бога? Чи мусиш ти прийняти Його кару й суд і, побачивши Його праведний характер, спромогтися воістину Його полюбити так, щоб абсолютно переконатися й отримати знання про Нього? Чи можеш ти сказати, як Петро, що не можеш любити Бога достатньо? Що ти прагнеш отримати після кари та суду: бути завойованим чи отримати очищення, захист і опіку? Чого з цього ти прагнеш? Яке твоє життя – змістовне чи безцільне й нічого не варте? Чого ти хочеш – плоті чи правди? Чого ти бажаєш – суду чи розради? Переживши стільки Божої роботи й побачивши Божу святість і праведність, як ти мусиш шукати? Як ти мусиш іти цим шляхом? Як ти мусиш утілювати свою любов до Бога в життя? Чи Божа кара й суд якось на тебе вплинули? Те, чи маєш ти знання про Божу кару й суд, залежить від того, що ти втілюєш у життя та наскільки ти любиш Бога! Твої вуста кажуть, що ти любиш Бога, проте в життя ти втілюєш свій старий розбещений характер; ти не боїшся Бога й тим паче не маєш совісті. Хіба такі люди люблять Бога? Хіба такі люди вірні Богу? Хіба вони приймають Божу кару та суд? Ти кажеш, що любиш Бога та віриш у Нього, проте не відмовляєшся від своїх уявлень. У твоїй роботі, входженні, словах, які ти промовляєш, і у твоєму житті немає проявів твоєї любові до Бога та немає шани до Бога. Хіба так поводиться людина, яка здобула кару та суд? Хіба така людина може бути Петром? Хіба люди, подібні до Петра, мають лише знання й нічого не втілюють у життя? Якою сьогодні є умова, що вимагає від людини жити реальним життям? Чи Петрові молитви були не більше ніж словами, що виходили з його вуст? Чи ці слова не йшли з глибини його серця? Хіба Петро тільки молився, не практикуючи істину? Заради кого твій пошук? Що ти маєш зробити, щоб отримати захист і очищення під час Божої кари та суду? Чи Божа кара й суд не несуть людині жодної користі? Хіба будь-який суд – це покарання? Невже для життя людини корисні тільки мир і радість, тільки матеріальні благословення та швидкоплинний комфорт? Якщо людина житиме в приємному, комфортному середовищі, без життя в суді, хіба вона зможе очиститися? Якщо людина хоче змінитись і бути очищеною, як вона має прийняти своє вдосконалення? Який шлях ти мусиш обрати сьогодні?