Хоча Бог прихований від людини, але Його діянь серед усього сущого достатньо для того, щоб людина Його пізнала

Йов не бачив Божого обличчя, не чув сказаних Богом слів, а тим більше не переживав особисто на собі Божу роботу, і все ж його страх Божий і його свідчення під час випробувань бачать усі, і Бог радіє їм, любить і хвалить їх, а люди заздрять їм, захоплюються ними, навіть більше того – співають їм хвалу. У житті Йова не було нічого великого чи надзвичайного: як і будь-яка звичайна людина, він жив нічим не примітним життям, на світанку виходячи на роботу, а на заході сонця повертаючись додому відпочивати. Відмінність Йова полягає в тому, що за кілька нічим не примітних десятиліть свого життя він здобув уявлення про Божий шлях, а також усвідомив і зрозумів велику силу та володарювання Бога так, як ніколи не розумів ніхто інший. Він не був розумнішим за жодну звичайну людину, його життя не було особливо завзятим, і тим більше в нього не було невидимих особливих здібностей. Але що він мав, то це особистість, яка відзначалася чесністю, добросердечністю, правдивістю й любила справедливість, праведність і позитивне: нічого цього немає в більшості звичайних людей. Він розрізняв любов і ненависть, мав почуття справедливості, був непоступливим і наполегливим, прискіпливим до деталей у своєму мисленні. Тому за свій нічим не примітний час на землі він побачив усі надзвичайні речі, які вчинив Бог, побачив Божу велич, святість і праведність, побачив честь і владу всевишнього Бога й те, як Бог турбується про людину, захищає її та який Він до неї милостивий. Перша причина, чому Йов зміг здобути ці речі, недоступні будь-якій нормальній людині, полягала в тому, що його серце було чисте й належало Богові, і його вів Творець. Другою причиною було його прагнення – прагнення бути бездоганним і досконалим, тим, хто виконує волю Неба, кого любить Бог і хто втікає від злого. Йов володів цими речами та прагнув до них, навіть не маючи можливості бачити Бога й чути Божі слова; хоча він ніколи не бачив Бога, він пізнав засоби, якими Бог править усім сущим, і зрозумів мудрість, з якою Бог це робить. Хоча Йов ніколи не чув слів, промовлених Богом, він знав, що всі діяння щодо винагородження людини чи відбирання чогось від неї походять від Бога. Хоча роки його життя нічим не відрізнялися від років життя будь-якої звичайної людини, він не дозволяв, щоб непримітність його життя вплинула на його пізнання Божого володарювання над усім сущим і слідування шляхом богобоязливості та втечі від злого. У його очах закони всього сущого були сповнені Божих діянь, а Боже володарювання можна було побачити в будь-якій частині життя людини. Він не бачив Бога, але він зміг усвідомити, що Божі діяння є скрізь, і за свій нічим не примітний час на землі він зміг у кожному куточку свого життя побачити й усвідомити надзвичайні, дивовижні діяння Бога та побачити дивовижні Божі розпорядження. Прихованість і мовчання Бога не заважали Йову усвідомлювати Божі діяння та не впливали на його пізнання Божого володарювання над усім сущим. Його життя було втіленням володарювання та розпоряджень Бога, прихованого між усім сущим, у повсякденному житті Йова. У своєму повсякденному житті він також чув і розумів голос Божого серця й слова Бога, який мовчить між усім сущим, але виражає голос Свого серця та Свої слова, керуючи законами всього сущого. Отже, ви бачите: якщо люди мають таку ж людську сутність і прагнення, як у Йова, то вони можуть здобути таке ж усвідомлення та знання, як у Йова, і набути такого ж розуміння та знання Божого володарювання над усім сущим, як у Йова. Бог не являвся Йову та не говорив з ним, але Йов зумів бути досконалим і праведним, боятися Бога й утікати від злого. Інакше кажучи, навіть без того, щоб Бог являвся людині чи говорив із нею, Божих діянь серед усього сущого та Його володарювання над усім сущим достатньо для того, щоб людина усвідомила Боже існування, силу й владу, а Божої сили та влади достатньо для того, щоб людина стала на шлях богобоязливості й утечі від злого. Якщо така звичайна людина, як Йов, змогла досягти богобоязливості та втечі від злого, то й кожна звичайна людина, яка слідує за Богом, також повинна бути на це здатна. Хоча ці слова можуть звучати як логічний висновок, це не суперечить законам сущого. Проте факти не відповідають очікуванням: богобоязливість і втеча від злого, здавалося б, є прерогативою Йова й тільки Йова. При згадці про богобоязливість і втечу від злого люди думають, що це належить робити тільки Йову, неначе шлях богобоязливості й утечі від злого підписаний ім'ям Йова та ніяк не стосується інших людей. Причина цього зрозуміла: тільки Йов був наділений особистістю, яка відзначалася чесністю, добросердечністю, правдивістю й любила справедливість, праведність і позитивне, тому тільки Йов міг слідувати шляхом богобоязливості й утечі від злого. Ви всі, мабуть, зрозуміли, що це означає: оскільки ніхто не наділений людською сутністю, яка б відзначалася чесністю, добросердечністю, правдивістю й любила справедливість, праведність і позитивне, то ніхто не може боятися Бога й утікати від злого, і тому люди ніколи не зможуть ні здобути Божу радість, ні бути непохитними серед випробувань. Це також означає, що всі люди, крім Йова, досі зв'язані сатаною та перебувають у його пастці; усі вони зазнають його звинувачень, нападів і знущань. Саме їх сатана намагається проковтнути, і всі вони – в'язні та бранці сатани, позбавлені свободи.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Божа робота, Божий характер і Сам Бог II»