Відразу після створення людства Бог почав взаємодіяти з людиною та розмовляти з нею, і тоді людям почав виявлятися Його характер. Інакше кажучи, відколи Бог уперше вступив у контакт із людством, Він почав безперервно оприлюднювати Свою сутність і те, Хто Він є і чим володіє. Незалежно від того, чи здатні це бачити й розуміти люди минулого або люди сьогодення, Бог промовляє до людей і працює серед людей, відкриваючи Свій характер і виявляючи Свою сутність, – це факт, і жодна людина не може його заперечити. Це також означає, що Божий характер, Божа сутність і те, Хто Він є і чим володіє, постійно виходять і виявляються, коли Він працює та взаємодіє з людиною. Він ніколи нічого не приховував і не таїв від людини, а навпаки, оприлюднював і вивільняв Свій власний характер, ні в чому не стримуючись. Отже, Бог сподівається, що людина зможе пізнати Його та зрозуміти Його характер і сутність. Він не бажає, щоб людина ставилася до Його характеру та сутності як до вічних таємниць, і так само Він не бажає, щоб людство розглядало Бога як загадку, яку неможливо розгадати. Тільки тоді, коли людство пізнає Бога, людина зможе дізнатися шлях уперед і прийняти Божий провід, і тільки таке людство зможе по-справжньому жити під владою Бога, у світлі, серед Божих благословень.

Слова та характер, які виходять від Бога та відкриваються Ним, представляють Його волю, і вони також представляють Його сутність. Коли Бог взаємодіє з людиною, то що б Він не говорив і не робив, який би характер не виявляв і які б людина не бачила аспекти Божої сутності чи того, Хто Він є і чим володіє, усе це представляє Божу волю щодо людини. Незалежно від того, скільки людина здатна усвідомити, осмислити чи зрозуміти, усе це є Божою волею – Божою волею щодо людини. Це безсумнівно! Божа воля щодо людства – це Його вимоги щодо того, якими люди мають бути, що вони повинні робити, як їм слід жити та як вони мусять бути здатними досягти виконання Божої волі. Чи невіддільні ці речі від сутності Бога? Інакше кажучи, від Бога виходить Його характер і все, Хто Він є і чим володіє, а водночас Він висуває вимоги до людини. У цьому немає облуди, немає удавання, немає приховування, немає прикрашання. Але чому людина не здатна пізнати та чому людина ніколи не була здатна ясно побачити характер Бога? Чому людина так ніколи й не усвідомила Божу волю? Те, що відкривається Богом і виходить від Нього, – це те, Хто є Сам Бог і чим Він володіє; це кожна частинка та грань Його істинного характеру – то чому ж людина не бачить? Чому людина не спроможна на глибинне пізнання? У цього є важлива причина. Що ж це за причина? Від часу створення людина ніколи не ставилася до Бога як до Бога. У найдавніші часи, що би Бог не робив щодо людини, – щойно створеної людини, – вона ставилася до Бога як до супутника й того, на кого можна покластися, не більше, і людина не мала ні знання, ні розуміння Бога. Тобто людина не знала, що те, що виходило від цієї Істоти, – Істоти, на яку вона покладалася та яку вважала своїм супутником, – було сутністю Бога, і людина не знала, що ця Істота є Той, Хто править усім сущим. Простіше кажучи, люди того часу взагалі не усвідомлювали, що Бог – це Бог. Вони не знали, що це Він створив небо, землю і все суще, і не тямили, звідки Він прийшов, а тим більше – Ким Він є. Звісно, тоді Бог не вимагав від людини ні знати й осягати Його, ні розуміти все, що Він робить, ні бути обізнаним про Його волю, бо це були найперші часи після створення людства. Коли Бог почав підготовку до роботи періоду Закону, то зробив із людиною деякі речі, а також почав висувати до людини деякі вимоги, кажучи їй, як поклонятися Богу та приносити Йому жертви. Тільки тоді в людини з'явилося кілька простих уявлень про Бога, і тільки тоді вона зрозуміла різницю між людиною й Богом і те, що Бог – це Той, хто створив людство. Коли людина пізнала, що Бог є Богом, а людина є людиною, між нею та Богом виникла певна дистанція, але Бог досі не вимагав від людини великого знання чи глибокого розуміння Його. Отже, Бог висуває до людей різні вимоги залежно від стадії й обставин Своєї роботи. Що ви в цьому бачите? Який аспект Божого характеру ви відчуваєте? Чи Бог реальний? Чи Божі вимоги до людини доречні? У найперші часи після створення Богом людства, коли Бог іще не виконував над людиною роботу завоювання й удосконалення та ще не промовив до неї багато слів, Він мало чого вимагав від людини. Що б людина не робила та як би не поводилася, – навіть якщо вона робила щось, що спокушало Бога, – Бог усе їй прощав і не звертав уваги на її дії. Адже Бог знав, що Він дав людині та що було в людині, а отже, знав міру вимог, які мав висувати до людини. Хоча стандарт, який стояв тоді за Його вимогами, був дуже низьким, це не означає, що Його характер не був величним або що Його мудрість і всемогутність були тільки порожніми словами. Для людини є тільки один спосіб пізнати Божий характер і Самого Бога: слідуючи за етапами Божої роботи управління та спасіння людства, а також приймаючи слова, які Бог промовляє до людства. Коли людина дізнається, Хто є Бог і чим володіє, і пізнає Божий характер, чи буде вона й далі просити Бога показати їй Його реальну іпостась? Ні, не буде й навіть не наважиться на таке прохання, бо, зрозумівши Божий характер і те, Хто Він є і чим володіє, людина вже побачить Самого істинного Бога та Його реальну іпостась. Це неминучий результат.

У міру того, як Божа робота й план невпинно просувались уперед, і після того, як Бог уклав із людиною заповіт і створив веселку на знак того, що Він більше ніколи не знищуватиме світ потопами, у Бога зародилося дедалі гостріше бажання здобути тих, хто міг би бути з Ним однієї думки. Також у Нього з'явилося дедалі нагальніше бажання здобути тих, хто був би здатний виконувати Його волю на землі, більше того – здобути громаду людей, здатних звільнитися від сил темряви та не бути зв'язаними сатаною, громаду, яка була б здатна свідчити про Нього на землі. Здобути таку громаду людей було давнім бажанням Бога, тим, чого Він чекав іще із часів створення світу. Отже, незалежно від використання Богом потопу для знищення світу чи Його заповіту з людиною, Божа воля, настрій, план і надії залишалися незмінними. Те, що Він хотів зробити, те, чого Він прагнув задовго до часу створення, – це здобути серед людства тих, кого Він бажав здобути: громаду людей, здатних осягнути й пізнати Його характер і зрозуміти Його волю, громаду, яка була б здатна поклонятися Йому. Така громада людей справді змогла би свідчити про Нього, і можна сказати, що вони були б Його довіреними особами.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Божа робота, Божий характер і Сам Бог II»