Бог використовує веселку як символ Свого заповіту з людиною (Вибрані уривки)

Буття 9:11–13: «І Я укладу заповіта Свого з вами, і жодне тіло не буде вже знищене водою потопу, і більш не буде потопу, щоб землю нищити. І Бог промовляв: Оце знак заповіту, що даю Я його поміж Мною та вами, і поміж кожною живою душею, що з вами, на вічні покоління: Я веселку Свою дав у хмарі, і стане вона за знака заповіту між Мною та між землею».

Бог створив людство; незалежно від того, чи люди розбещені, чи йдуть за Ним, Бог ставиться до них як до Своїх найдорожчих близьких – або, як сказали б людські істоти, як до Своїх найрідніших, – а не як до Своїх іграшок. Хоча Бог каже, що Він – Творець, а людина – Його творіння, що може звучати так, наче між ними незначна різниця в ранзі, але реальність така, що все зроблене Богом для людства набагато перевищує подібні стосунки. Бог любить людство, піклується про людство, виявляє турботу про людство, а також постійно й невпинно забезпечує людство. Він ніколи не відчуває у Своєму серці, що це додаткова робота чи щось таке, що заслуговує на велику похвалу. Він також не відчуває, ніби, спасаючи людство, постачаючи його й даруючи йому все, Він робить людству величезне благодіяння. Він просто тихо й мовчазно забезпечує людство – по-Своєму, через Свою сутність і те, Хто Він є і чим володіє. Скільки б забезпечення та скільки б допомоги людство не отримало від Нього, Бог ніколи не думає й не намагається поставити Собі це в заслугу. Це визначається сутністю Бога, і саме це є істинним виявленням Божого характеру. Ось чому ні в Біблії, ні в інших книгах ми ніколи не бачимо, щоб Бог висловлював Свої думки, і ми ніколи не бачимо, щоб Бог описував чи оголошував людям, чому Він це робить або чому Він так піклується про людство, і щоб Він це робив, аби змусити людей бути Йому вдячними та хвалити Його. Навіть коли Він страждає, коли Його серце розривається від болю, Він ніколи не забуває про Свою відповідальність перед людством і про Свою турботу про людство; і все це – поки Він переносить цей біль і страждання на самоті, у мовчанні. Навпаки, Бог продовжує забезпечувати людство, як Він завжди це робив. Хоча людство часто хвалить Бога або свідчить про Нього, Бог нічого цього не вимагає. Причина цього в тому, що Бог завжди робить добро для людства без наміру отримати за це подяку чи відплату. З іншого боку, ті, хто вміє Бога боятися, а від злого втікати, ті, хто вміє справді йти за Богом, слухати Його й бути Йому вірним, і ті, хто вміє Його слухатися, – це ті люди, які часто отримуватимуть Божі благословення, і Бог даруватиме такі благословення беззастережно. Ба більше, благословення, які люди отримують від Бога, часто виходять за межі їхньої уяви, а також за межі всього, що людські істоти можуть виправдати зробленими справами чи заплаченою ціною. Коли людство втішається Божими благословеннями, хіба комусь є діло до того, що робить Бог? Чи хтось проявляє якусь турботу про те, як почувається Бог? Чи намагається хтось оцінити біль Бога? Відповідь – категоричне «ні»! Чи може якась людська істота, зокрема й Ной, оцінити біль, який Бог відчував у той момент? Чи може хтось збагнути, навіщо Богу було укладати такий заповіт? Не може! Людство не цінує Божого болю не тому, що не може зрозуміти Божого болю, і не через відстань між Богом і людиною чи різницю в їхньому статусі; натомість причина в тому, що людству взагалі немає діла до жодних Божих почуттів. Людство думає, що Бог незалежний – що Бог не потребує, аби люди піклувалися про Нього, розуміли Його чи виявляли до Нього увагу. Бог є Бог, тому Він не має болю, не має емоцій; Він не стане сумувати, Він не відчуває смутку, Він навіть не плаче. Бог є Бог, тож Йому не потрібно жодних емоційних проявів і не потрібно ніякої емоційної розради. Якщо ж за певних обставин Йому все-таки це знадобиться, то Він зможе впоратися сам і не потребуватиме ніякої допомоги від людства. І навпаки, це саме слабкі, незрілі люди потребують Божої розради, забезпечення, підбадьорення та навіть того, щоб Він утішав їхні емоції завжди й усюди. Такі речі криються глибоко в серцях людства: це людина слабка; вона потребує, щоб Бог усіляко нею опікувався, вона заслуговує на всю турботу, яку отримує від Бога, і вона повинна вимагати від Бога всього, що, на її думку, має їй належати. А Бог – сильний; у Нього є все, і Він повинен бути опікуном людства й дарувальником благословень. Оскільки Він уже Бог, Він всемогутній і ніколи нічого не потребує від людей.

Оскільки людина не звертає уваги на жодне з Божих одкровень, вона ніколи не відчувала ні Божого смутку, ні Божого болю, ні Божої радості. Але навпаки, Бог знає всі людські прояви як свої п'ять пальців. Бог забезпечує потреби кожного завжди й усюди, спостерігаючи за мінливими думками кожної людини й таким чином утішаючи й напучуючи її, направляючи й освічуючи її. З точки зору всього того, що Бог зробив із людством, і всіх тих цін, які Він за це заплатив, чи можуть люди знайти в Біблії або в будь-чому сказаному Богом до цього часу уривок, у якому чітко стверджується, що Бог чогось вимагатиме від людини? Ні! Навпаки, як би люди не ігнорували Боже мислення, Він усе одно послідовно веде людство, послідовно забезпечує людство й допомагає йому, щоб воно могло йти Божим шляхом, аби досягти прекрасного місця призначення, яке Він приготував для людства. Коли йдеться про Бога, про те, Хто Він є і чим володіє, Його благодать, Його милість і всі Його нагороди будуть беззастережно даровані тим, хто любить Його та слідує за Ним. Але Він ніколи нікому не відкриває ні пережитого болю, ні Свого душевного стану, і Він ніколи не скаржиться на те, що хтось не був уважним до Нього чи не знав Його волі. Він просто мовчки все це переносить, чекаючи того дня, коли людство буде здатне зрозуміти.

Чому Я тут про це говорю? Що ви бачите з того, що Я сказав? У Божій сутності й характері є щось, чого аж надто легко не помітити, щось, чим володіє тільки Бог і ніхто з людей, зокрема й тих, кого інші вважають великими людьми, добрими людьми чи Богом їхньої уяви. Що це? Божа самовідданість. Говорячи про самовідданість, ти можеш думати, що ти теж дуже самовідданий, бо коли йдеться про твоїх дітей, ти ніколи з ними не торгуєшся й не сперечаєшся, або ти думаєш, що ти також дуже самовідданий, коли йдеться про твоїх батьків. Що б ти не думав, принаймні ти маєш уявлення про слово «самовідданий» і вважаєш, що воно позитивне та що бути самовідданою людиною дуже благородно. Коли ти самовідданий, ти високо себе цінуєш. Але немає нікого, хто міг би побачити самовідданість Бога в усьому серед людей, подій, об'єктів і в Його роботі. Чому це так? Бо людина занадто себелюбна! Чому Я це кажу? Людство живе в матеріальному світі. Ти можеш слідувати за Богом, але ти ніколи не бачиш і не цінуєш того, як Бог забезпечує тебе, любить тебе й турбується про тебе. То що ж ти бачиш? Ти бачиш своїх кровних родичів, які тебе люблять або балують. Ти бачиш те, що корисно твоїй плоті, ти піклуєшся про людей і речі, які ти любиш. Це так звана людська самовідданість. Однак такі «самовіддані» люди ніколи не турбуються про Бога, який дає їм життя. На відміну від Божої, людська самовідданість стає себелюбною й підлою. Самовідданість, у яку вірить людина, порожня й нереалістична, підроблена, несумісна з Богом і не має з Ним нічого спільного. Самовідданість людини – для самої людини, тоді як самовідданість Бога є справжнім виявленням Його сутності. Саме завдяки Божій самовідданості людина постійно отримує від Нього забезпечення. Можливо, вас не надто глибоко зачіпає тема, про яку Я сьогодні говорю, і ви просто киваєте на знак схвалення, але коли ти спробуєш оцінити Боже серце у своєму серці, то мимоволі відкриєш таке: серед усіх людей, подій і об'єктів, які ти можеш відчувати в цьому світі, лише Божа самовідданість є реальною й конкретною, бо лише Божа любов до тебе є безумовною й бездоганною. Будь-чия так звана самовідданість, окрім Божої, є вдаваною, поверховою, несправжньою; вона має мету, певні наміри, передбачає торги та не витримує жодних випробувань. Можна навіть сказати, що вона брудна й огидна. Чи ви згодні з цими словами?

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Божа робота, Божий характер і Сам Бог I»

The Ukrainian Bible verses found in this audio are from Ivan Ohienko Translation and the copyright belongs to British and Foreign Bible Society. With due legal permission, they are used in this production.