Усі люди – це істоти, яким бракує знання самих себе, і вони не здатні пізнати себе. Проте вони знають усіх інших як свої п'ять пальців, неначе все, що роблять і кажуть інші, спершу було «обстежено» ними, просто на їхніх очах, і отримало їхнє схвалення, перш ніж було зроблено. Як наслідок, вони ніби повністю оцінили всіх інших, включно навіть із їхнім психологічним станом. Усі людські істоти є такими. Хоча сьогодні вони вступили в період Царства, їхня природа залишається незмінною. Переді Мною вони досі роблять те, що роблю Я, тоді як за Моєю спиною вони починають займатися своїми власними унікальними «справами». Але потім, коли вони постають переді Мною, то виглядають зовсім іншими людьми, зовні спокійними й незворушними, з урівноваженими обличчями й ритмічним пульсом. Хіба не це робить людей надзвичайно огидними? Так багато людей має два абсолютно різних обличчя: одне – переді Мною, інше – за Моєю спиною. Багато з них поводиться переді Мною як новонароджені ягнята, але за Моєю спиною вони перетворюються на тигрів лютих, а потім поводяться, як маленькі пташечки, що весело пурхають пагорбами. Так багато людей проявляє цілеспрямованість і рішучість перед Моїм обличчям. Так багато людей приходить до Мене, шукаючи Мої слова зі спрагою й тугою, але, опинившись за Моєю спиною, стомлюється від них і зрікається їх, наче Мої висловлювання для них – тягар. Так багато разів, бачачи, як Мій ворог псує людський рід, Я переставав покладати на людей Свої сподівання. Так багато разів, бачачи, як вони приходять до Мене, слізно просячи прощення, Я, тим не менш, через їхній брак самоповаги й уперту невиправність у гніві заплющував очі на їхні дії, навіть якщо їхні серця були чистими, а наміри щирими. Так багато разів Я бачив людей, достатньо впевнених для того, щоб співпрацювати зі Мною, які, перебуваючи переді Мною, немов би перебувають у Моїх обіймах, смакуючи їхнє тепло. Так багато разів, спостерігаючи невинність, жвавість і чарівність Свого обраного народу, як Я міг не відчувати великого задоволення від усього цього? Люди не знають, як втішатися призначеними їм благословеннями в Моїх руках, бо не розуміють, що мається на увазі і під «благословеннями», і під «стражданнями». Із цієї причини люди далеко не щирі у своїх пошуках Мене. Якби завтрашнього дня не існувало, то хто з вас, що стоять переді Мною, був би чистим, як свіжий сніг, та бездоганним, як нефрит? Чи може бути так, що ваша любов до Мене – це всього лише щось, що можна обміняти на смачну їжу, стильний костюм або високу посаду із солідними доходами? Чи можна обміняти її на любов, яку відчувають до тебе інші? Чи може насправді бути так, що проходження випробувань спонукатиме людей відмовитися від любові до Мене? Невже страждання й скорботи змусять їх скаржитися на Мої встановлення? Ніхто ще по-справжньому не оцінив гострого меча в Моїх устах: люди знають лише його поверхове значення, не усвідомлюючи, що він тягне за собою. Якби людські істоти справді були здатними побачити гостроту Мого меча, вони б мерщій порозбігалися, як щури, по своїх норах. Через своє заціпеніння люди нічого не розуміють в істинному значенні Моїх слів, і тому вони не мають анінайменшого поняття про те, наскільки грізними є Мої висловлювання або як багато вони розкривають про людську природу, і наскільки власна людська зіпсованість засуджується цими словами. Із цієї причини внаслідок своїх незрілих ідей про те, що Я говорю, більшість людей має літепле ставлення.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божі слова до цілого всесвіту, Глава 15»