Люди не зможуть відчути, що Бог гідний любові, якщо вони дослухатимуться лише до почуттів своєї совісті. Якщо вони покладаються виключно на свою совість, то їхня любов до Бога буде слабкою. Якщо ти ведеш мову лише про відплату за Божу благодать та любов, то твоя любов до Нього не матиме жодної рушійної сили; така любов до Нього, в основі якої лежать почуття твоєї совісті, – це пасивний підхід. Чому я кажу, що це пасивний підхід? Це питання практичне. Якою любов’ю є твоя любов до Бога? Хіба вона не є лише обманом Бога та виконанням якихось дій для Нього лише для проформи? Більшість людей уважає, що раз за любов до Бога немає нагороди, а людина все одно буде покарана за те, що не любить Його, то загалом достатньо просто не грішити. Тому любов до Бога та відплата за Його любов, заснована на почуттях совісті людини, – це пасивний підхід, а не любов до Бога, яка невимушено виходить із серця. Любов до Бога повинна бути щирим почуттям із глибини людського серця. Дехто каже: «Особисто я готовий шукати Бога та йти за Ним. І нині, навіть якщо Бог хоче покинути мене, я все одно йтиму за Ним. Бажає Він мене чи ні, я все одно любитиму Його, і врешті-решт я повинен здобути Його. Я віддаю Богові своє серце, і що б Він не робив, буду йти за Ним усе своє життя. Що б не сталося, я повинен любити Бога й повинен Його здобути; я не заспокоюсь, поки не здобуду Його». Чи є у тебе така рішучість?

Шлях віри в Бога – це той самий шлях, що і шлях любові до Нього. Якщо ти віриш у Нього, то повинен Його любити. Однак любити Його не означає лише відплачувати за Його любов або любити Його на основі почуттів твоєї совісті – це має бути чиста любов до Бога. Іноді люди не здатні відчути Божу любов лише на основі своєї совісті. Чому я завжди казав: «Нехай Божий Дух зворушує ваш дух»? Чому я не говорив про зворушення людської совісті для любові до Бога? Тому що совість людини не може відчути Божу красу. Якщо ці слова тебе не переконують, то спробуй застосувати свою совість, щоб відчути Його любов. Можливо, на дану мить у тебе є якийсь поштовх, але скоро він зникне. Якщо ти відчуваєш Божу красу лише своєю совістю, то ти почуватимеш поштовх під час молитви, але скоро цей поштовх зійде нанівець та зникне. Чому так? Якщо ти користуєшся лише своєю совістю, то не зможеш збудити свою любов до Бога; коли ти дійсно відчуєш Божу красу у своєму серці, тоді твій дух буде Ним зворушений, і лише тоді твоя совість зможе відігравати свою первісну роль. Іншими словами, коли Бог зворушує дух людини і коли людина має знання та заохочення у своєму серці, тобто коли вона здобуває досвід, лише тоді вона буде здатна ефективно любити Бога своєю совістю. Любов до Бога за допомогою совісті не є хибною – це найнижчий ступінь любові до Бога. Любов через «лише мінімальне віддання належного Божій благодаті» не спонукає людину до ініціативного входження. Коли люди здобувають якусь частину роботи Святого Духа, тобто коли вони бачать і відчувають Божу любов у своєму практичному досвіді, коли вони мають якесь пізнання Бога та справді бачать, що Бог гідний любові людства і що Він настільки любий – лише тоді вони спроможні щиро любити Бога.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Щира любов до Бога є невимушеною»