Найосновніші знання про молитву:

1. Не кажи сліпо все, що спадає на думку. На твоєму серці має лежати тягар, тобто у тебе, коли ти молишся, повинна бути мета.

2. Молитва повинна містити Божі слова; вона мусить базуватися на Божих словах.

3. Молячись, ти не повинен переповідати застарілі проблеми. Твої молитви повинні стосуватися поточних Божих слів, і коли молишся, розказуй Богові свої найглибші думки.

4. Групова молитва повинна обертатися навколо центру, яким неодмінно є теперішня робота Святого Духа.

5. Усі люди мають навчитися заступницької молитви. Вона також є способом виявляти уважність до Божої волі.

Молитовне життя людини ґрунтується на розумінні значення молитви та базового знання молитви. У повсякденному житті часто молися про власні недоліки, молися, щоб сталася зміна у твоєму характері в житті, і молися на основі свого знання Божих слів. Кожна людина повинна встановити своє власне молитовне життя, вона має молитися заради пізнання Божих слів і має молитися, щоб шукати пізнання Божої роботи. Оголи свої особисті обставини перед Богом і будь справжнім, не метушись, переймаючись тим, як саме ти молишся. Ключове питання – це досягнення істинного розуміння та набуття реального переживання Божих слів. Людина, яка прагне увійти в духовне життя, повинна вміти молитися багатьма різними способами. Тиха молитва, роздуми над Божими словами, пізнання Божої роботи – усе це приклади цілеспрямованої праці духовного єднання задля досягнення входження в нормальне духовне життя, яке постійно покращує стан людини перед Богом і підштовхує її до все більшого поступу в житті. Коротко кажучи, усе, що ти робиш – чи їси та п’єш Божі слова, чи молишся мовчки, чи голосно проголошуєш, – потрібне для того, щоб ти міг чітко побачити Божі слова, Його роботу і те, чого Він бажає досягти у тобі. І, що ще важливіше, усе, що ти робиш, робиться для того, щоб досягати тих стандартів, яких вимагає Бог, і підносити твоє життя до нових висот. Мінімум, якого Бог вимагає від людини, полягає у тому, щоб людина могла відкрити Йому своє серце. Якщо людина віддає Богові своє справжнє серце і промовляє те, що дійсно є в її серці, тоді Бог готовий працювати в ній. Те, чого бажає Бог, – це не спотворене серце людини, а чисте та чесне серце. Якщо людина не промовляє до Бога від свого серця, то Бог не буде зворушувати її серце або працювати в ній. Тому найсуттєвіше у молитві полягає в тому, щоб говорити з Богом від свого серця, розповідаючи Йому про свої недоліки або бунтівний характер, повністю розкриваючись перед Ним; тільки тоді Богові будуть цікаві твої молитви, а інакше Він сховає від тебе Своє обличчя. Мінімальний критерій для молитви полягає у тому, що ти повинен бути в змозі тримати своє серце тихим перед Богом, і воно не повинно відступати від Бога. Можливо, на цьому етапі ти не отримаєш новішого або вищого розуміння, але тоді ти повинен використовувати молитву для збереження статус-кво – ти не повинен регресувати. Це найменше, чого ти повинен досягти. Якщо ж ти навіть цього не можеш виконати, то це доказ, що твоє духовне життя не на правильному шляху. У результаті ти не зможеш утримати те видіння, яке мав спочатку, ти втратиш свою віру в Бога, а твоя рішучість згодом розвіється. Однією з ознак того, чи ввійшов ти у духовне життя, є бачення того, чи твої молитви знаходяться на правильному шляху. Усі люди мусять увійти в цю реальність; усі вони повинні виконувати роботу свідомого навчання себе молитві, не чекаючи пасивно, а свідомо прагнучи бути зворушеними Святим Духом. Лише тоді вони будуть людьми, які справді шукають Бога.

Коли ти починаєш молитися, не перестарайся, сподіваючись досягти всього одним махом. Ти не можеш висувати непомірних вимог, очікуючи, що ти будеш зворушений Святим Духом, щойно відкриєш вуста, або що отримаєш прозріння та освітлення, або що Бог виллє на тебе благодать. Цього не буде; Бог не робить нічого надприродного. Бог дарує відповіді на молитви людей у Свій час, і іноді Він випробовує твою віру, щоб побачити, чи вірний ти перед Ним. Коли молишся, ти мусиш мати віру, наполегливість та рішучість. Більшість людей, коли вони тільки починають навчання, падають духом, оскільки їм не вдається бути зворушеними Святим Духом. Так не годиться! Ти мусиш бути наполегливим; ти мусиш зосередитися на відчутті зворушення Святим Духом, а також на пошуку та дослідженні. Іноді шлях твоєї практики неправильний, а іноді твої власні мотиви та уявлення не можуть встояти перед Богом, тому-то Святий Дух тебе і не зворушує. В інших випадках Бог дивиться на те, вірний ти чи ні. Коротко кажучи, під час навчання ти повинен платити вищу ціну. Якщо ти виявиш, що сходиш зі шляху своєї практики, ти можеш змінити спосіб молитви. Поки ти шукаєш зі щирим серцем та прагнеш отримувати, Святий Дух обов’язково приведе тебе у цю реальність. Іноді ти молишся зі щирим серцем, але не відчуваєш якогось особливого зворушення. У такі моменти ти повинен покладатися на віру, сподіваючись, що Бог спостерігає за твоїми молитвами; ти мусиш бути наполегливим у своїх молитвах.

Будь правдивою людиною; молися, щоб Бог позбавив тебе обману в твоєму серці. Постійно очищай себе через молитву, будь зворушений Святим Духом через молитву, і твій характер поступово зміниться. Істинне духовне життя – це життя молитви, це життя, зворушене Святим Духом. Процес зворушення Святим Духом – це процес зміни характеру людини. Життя, не зворушене Святим Духом, – це не духовне життя, а життя лише релігійного ритуалу. Лише ті, хто часто зворушений Святим Духом, хто має прозріння та освітлення від Святого Духа, увійшли в духовне життя. Характер людини постійно змінюється, коли вона молиться. Чим більше Дух Божий її зворушує, тим ініціативнішою та слухнянішою вона стає. Так само і її серце поступово очищатиметься, а її характер поступово змінюватиметься. Таким є результат істинної молитви.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Про практику молитви»