Оскільки ти серед людей Мого дому й оскільки ти є вірним у Моєму Царстві, ти маєш дотримуватися стандартів Моїх вимог у всьому, що робиш. Я не прошу, щоб ти був всього лише хмарою, що пливе за вітром, а прошу, щоб ти був блискотливим снігом і володів його сутністю і, більше того, його цінністю. Тому що Я прийшов зі святої землі, Я не схожий на лотос, який має тільки ім'я, але не має сутності, бо він прийшов із мулу, а не зі святої землі. Час, коли нове небо сходить на землю й нова земля простягається над небосхилом, – це також час, коли Я офіційно працюю серед людей. Хто серед людства знає Мене? Хто бачив момент Мого приходу? Хто бачив, що Я не тільки маю ім'я, а й, ба більше, що Я також володію сутністю? Я змітаю рукою білі хмари й уважно спостерігаю за небом; у космічному просторі немає нічого, що не влаштоване Моєю рукою, і під ним немає нікого, хто не доклав би свого крихітного зусилля до здійснення Моєї могутньої справи. Я не висуваю до людей на землі обтяжливих вимог, бо Я завжди був практичним Богом, і тому, що Я – Всемогутній, Який створив людей і добре їх знає. Усі люди перебувають перед очима Всемогутнього. Як можуть навіть ті, хто знаходиться в найвіддаленіших куточках землі, уникнути проникливого спостереження Мого Духа? Хоча люди «знають» Мій Дух, вони все одно ображають Мій Дух. Мої слова виявляють потворні обличчя всіх людей, а також їхні найпотаємніші думки, і роблять так, що всі на землі викриваються під Моїм світлом і падають додолу під Моїм проникливим спостереженням. Однак, незважаючи на падіння додолу, серця їхні не сміють відходити від Мене далеко. Хто зі створених істот не полюбив Мене внаслідок Моїх вчинків? Хто не жадає Мене в результаті Моїх слів? У кого не народжуються почуття прихильності в результаті Моєї любові? Тільки через зіпсованість сатаною люди не змогли досягти того стану, якого Я вимагаю. Навіть найнижчі стандарти, яких Я вимагаю, викликають у людей побоювання, не кажучи вже про день сьогоднішній – цю епоху, коли сатана свавільно бунтує і є несамовито деспотичним, – або про час, коли людей так розтоптано сатаною, що їхні тіла цілковито вкрилися брудом. Коли нездатність людей виявляти турботу до Мого серця в результаті їхнього розтління не викликала в Мене смутку? Чи може бути так, що Я жалію сатану? Чи може бути так, що Я помиляюся в Моїй любові? Коли люди бунтують проти Мене, Моє серце таємно плаче; коли вони чинять Мені опір, Я караю їх; коли вони спасенні Мною й воскресли з мертвих, Я плекаю їх із найбільшою турботою; коли вони покоряються Мені, Моє серце в мирі, і Я одразу відчуваю великі зміни на небі й на землі та в усьому сущому. Коли люди прославляють Мене, як Я можу не насолоджуватися цим? Коли вони свідчать про Мене та набуваються Мною, як же Мені не здобути славу? Чи могло би бути так, що Я не керую вчинками й поведінкою людей та не постачаю їх? Коли Я не забезпечую для людей керівництво, вони бездіяльні; ба більше, за Моєю спиною вони займаються всіма тими «похвальними» брудними справами. Невже ти гадаєш, що плоть, у яку Я зодягаю Себе, нічого не знає про твої вчинки, поведінку та слова? Багато років Я терпів вітер і дощ, пережив на власному досвіді й гіркоти людського світу; однак, якщо ретельніше прорефлексувати, жодні страждання не можуть спричинити втрату плотським людством надії на Мене, і тим паче жодна солодкість не може зробити людей із плоті холодними, знеохоченими або зневажливими до Мене. Невже їхня любов до Мене насправді зводиться або до відсутності страждань, або до відсутності солодкості?

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Божі слова до цілого всесвіту, Глава 9»