Відповідні слова Бога:

При згадці слова «суд» ти, напевно, пригадуєш слова, які промовив Єгова, аби наставити людей у кожному регіоні, і слова, які сказав Ісус, щоб докорити фарисеям. Попри всю їхню суворість, ці слова не були Божим судом над людиною; вони були лише словами, сказаними Богом за різних умов, тобто в різних контекстах. Ці слова не схожі на слова, сказані Христом останніх днів, коли Він судить людину. Христос останніх днів використовує багато різних істин, щоб навчити людину, викрити її сутність і розібрати людські слова та діла. Ці слова вміщують різні істини, як-от людський обов’язок, те, як людина мусить коритися Богові та бути Йому вірною, як вона має втілювати в життя свою природну людську сутність, а також мудрість та характер Бога тощо. Усі ці слова спрямовані на сутність людини та її розбещений характер. Зокрема, викривальні слова про те, як людина зневажає Бога, говоряться щодо того, що людина є втіленням сатани та ворожою силою, що спрямована проти Бога. Беручись за Свою роботу суду, Бог не просто кількома словами виявляє природу людини; Він викриває, розбирається та обтинає протягом тривалого часу. Усі ці різні способи викриття, розбору й обтинання не можна замінити звичайними словами, а можна тільки істиною, якої людина цілковито позбавлена. Тільки такі способи можна назвати судом; тільки таким судом може людина бути упокорена й остаточно переконана щодо Бога, ба більше – може здобути правдиве знання про Бога. До чого приводить робота суду, то це до розуміння людиною істинного лику Божого та істини про свою власну непокору. Робота суду дозволяє людині здобути краще розуміння Божої волі, мети Божої роботи й таємниць, які людина осягнути не може. Також вона дозволяє людині усвідомити й пізнати свою розбещену сутність та корені своєї розбещеності, а також виявити потворність людини. Усі ці наслідки викликані роботою суду, бо сутність цієї роботи насправді полягає у відкритті істини, шляху та життя Божого для всіх, хто в Нього вірує. Ця робота є роботою суду, яку виконує Бог.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Христос здійснює роботу суду за допомогою істини»

Першою стадією була робота Єгови: Його робота полягала в тому, щоб підготувати шлях для людини до поклоніння Богу на землі. Це була робота початку – знайти місце походження для роботи на землі. У той час Єгова навчав ізраїльтян дотримуватися суботи, шанувати своїх батьків і жити в мирі один із одним. Це було тому, що люди того часу не розуміли, що являє собою людина, і не розуміли, як жити на землі. На першій стадії роботи Йому було необхідно спрямовувати людство в його житті. Усе, що Єгова говорив їм, раніше не було відомо людству і не знаходилося в його розпорядженні. У той час Бог поставив багатьох пророків, щоб вони промовляли пророцтва, і всі вони робили це під керівництвом Єгови. Це був лише один пункт у Божій роботі. На першій стадії Бог не став плоттю, і тому Він наставляв усі племена й народи через пророків. Коли Ісус працював у Свій час, Він не говорив так багато, як у наші дні. Ця стадія роботи слова в останні дні ніколи не виконувалася в минулі періоди й покоління. Хоча Ісая, Даниїл та Іван промовили багато пророцтв, їхні пророцтва повністю відрізнялися від слів, що промовляються нині. Те, що вони говорили, було всього лише пророцтвами, але слова, сказані зараз, такими не є. Якби Я перетворив усе, про що Я зараз говорю, в пророцтва, чи змогли б ви зрозуміти? Припустімо, що те, про що Я говорив, стосувалося справ уже після того, як Я пішов, то як би ви тоді могли отримати розуміння? Робота слова ніколи не здійснювалася ні за часів Ісуса, ні в період Закону. Можливо, хтось скаже: «Хіба Єгова також не промовляв слова під час Своєї роботи? Хіба Ісус, окрім зцілення хвороб, вигнання демонів і творення ознак і чудес, не говорив також слова в той час, коли звершував Свою роботу?». Є відмінності між тим, що говориться. У чому полягала суть слів, промовлених Єговою? Він тільки спрямовував людство, щоб воно вело своє життя на землі, що не стосувалося духовних питань у житті. Чому сказано, що коли Єгова говорив, це було для того, щоб наставляти людей у всіх місцях? Слово «наставляти» означає прямо вказувати і безпосередньо наказувати. Він не давав людині життя; радше, Він просто брав людину за руку і вчив її, як шанувати Його, не занадто вдаючись до притч. Робота, яку Єгова здійснював в Ізраїлі, полягала не в тому, щоб розібратися з людиною, дисциплінувати її або звершити суд і кару, а в тому, щоб направляти її. Єгова наказав Мойсеєві сказати Його народові збирати манну в пустелі. Щоранку до сходу сонця вони повинні були збирати манну, рівно стільки, щоб їм вистачило на один день. Манну не можна було зберігати до наступного дня, бо в такому разі вона запліснявіла б. Він не читав людям лекцій і не викривав їхню природу, а також не викривав їхні ідеї й думки. Він не змінював людей, а радше направляв їх у їхньому житті. Люди того часу були подібні до дітей, які нічого не розуміли і були здатними тільки на деякі елементарні механічні рухи, і тому Єгова видавав закони тільки для того, щоб направляти народ.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Таїнство втілення (4)»

Уривки з проповідей і спілкування для довідки:

Божий суд над людиною в останні дні головним чином використовує численні аспекти істини для напучування людей. Без цих багатьох аспектів істини вони не були б словами суду. Чи слова, сказані Єговою до всіх місць, і докір Господа Ісуса фарисеям містили численні аспекти істини? Чи дали вони людині шлях до практики? Чи розкрили вони сутність природи людини? Вони цього не зробили, і тому вони не були судом над людиною; вони були тільки докором і напучуванням. Докір і напучування – це пряме засудження та усунення, за яким іде прокляття. Божий суд і спасіння людини в період Царства головним чином полягає у висловленні багатьох істин. Це використання істини спрямоване на напучування людей, розкриття їхньої сутності та аналізу їхніх слів і дій. У цих словах міститься багато аспектів істини. Тільки коли є істина, є й суд; без істини немає суду. Отже, існує чітка різниця між словами Христа останніх днів і словами, які Єгова говорив усім місцям у період Закону, і докорами Господа Ісуса фарисеям у період Благодаті. Ця відмінність насамперед полягає у використанні Христом останніх днів багатьох аспектів істини, щоб напучувати людей; Бог не висловлював багатьох аспектів істини ні в період Закону, ні в період Благодаті. Ба більше, існує також різниця в природі Божої роботи. У період Закону й період Благодаті Божі напучування та докір, адресовані тим, хто протистояв Йому, були прямим засудженням і прокляттям. Бог не спасав їх, і Він не виявив до них милосердя. Божа робота суду в останні дні спрямована на те, щоб спасти, очистити та вдосконалити людину. У період Благодаті Господь Ісус виконав роботу спокути. Він проповідував шлях покаяння й чинив деякі чудеса, ознаки й дива, а фарисеї судили, засуджували Його й чинили Йому опір. На цьому тлі Господь Ісус промовив певні слова докору та прокляття на адресу фарисеїв, слова, які просто розкривали сутність дій і поведінки фарисеїв. Ці слова не розкривали ні кореня їхнього протистояння Богові, ні сутності їхньої природи. Він не висловив жодних відповідних істин. Він нічого не сказав про те, як людина має коритися Богові, у чому полягає обов’язок людини, або як людина має бути вірна Богові тощо, і тому ці слова не можна назвати судом. Фарисеї не мали істинної віри в Бога. Вони мали огиду до істини й відкидали її, вони взагалі не приймали її, і вони були цілковито непридатні для того, щоб прийняти Божий суд. Бог не виконував над ними роботу суду, і тому Господь Ісус просто прокляв їх – Він не спас їх. Деякі люди запитують: «Чи були слова, що викривають дії й поведінку фарисеїв, істиною?». Ці слова теж були істиною, і вони також розкривали Божий характер, який не терпить порушень з боку людини. Але суд – це не те ж, що простий докір і осуд. В останні дні Бог використовує багато аспектів істини, щоб напучувати людину. Щоразу, коли Він висловлює якийсь аспект істини, розкриваються певні зіпсовані характери й прояви людини. Бог використовує виявлення істинного обличчя людської зіпсованості й аналіз слів і дій людини, щоб висловити істину. Тільки коли буде висловлено всі істини, необхідні для спасіння людини, що змусить людей зрозуміти, пережити на власному досвіді, пізнати й очиститися, – тільки слова, які досягають такого ефекту, є справжнім судом, і тільки це слова суду. В іншому разі це не слова суду, а просто слова, промовлені на адресу певних людей у контексті тогочасної Божої роботи.

«Проповіді і спілкування про входження в життя»