Які випробування ви здатні витримати сьогодні? Чи наважитесь стверджувати, що маєте основу, чи спроможні бути непохитними, зіткнувшись із випробуваннями? Наприклад, такими, коли сатана полює на вас та переслідує вас, або випробування статусом і престижем, шлюбом чи багатством, чи можете ви подолати ці випробування? (Деякі з них ми більш-менш здатні подолати.) Скільки є ступенів у випробуваннях? І який ступінь можете подолати ви? Можливо, тобі не страшно, коли ти чуєш про чийсь арешт за віру в Бога, і ти не лякаєшся, побачивши, як арештовують і катують інших, – але коли заарештовують тебе, і ти опиняєшся в такій ситуації, чи здатен ти бути непохитним? Це серйозне випробування, чи не так? Скажімо, ти знаєш когось, хто має доволі непогану людську сутність, палко вірить у Бога, зрікся сім’ї та кар’єри, аби виконати свій обов’язок, та багато страждав. Раптом настає день, коли таку людину заарештовують та засуджують до тюремного ув’язнення за віру в Бога, і ти дізнаєшся, що пізніше її забили до смерті. Чи це є випробуванням для тебе? Як би ти відреагував, якби це сталося з тобою? Як би ти це переживав? Чи шукав би істину? Як би ти шукав істину? Як під час такого випробування змусити себе бути непохитним і зрозуміти Божу волю, а з неї здобути істину? Чи ти колись задумувався над цим? Чи легко подолати такі випробування? Чи вони є надзвичайними? Як слід переживати виняткові речі, що суперечать людським поняттям та уявленням? Якщо в тебе немає шляху, чи ти маєш право скаржитися? Чи вмієш ти шукати істину в словах Божих та бачити суть проблем? Чи вмієш послуговуватися істиною, щоб визначити правильні принципи для практики? Хіба не це слід шукати в тих, хто прагне істини? Як можна пізнати Божу роботу? Як її прожити, щоб одержати Божий суд, очищення, спасіння та вдосконалення? Які істини необхідно зрозуміти, щоб вирішити безліч людських уявлень та образ на Бога? Якими найкориснішими істинами слід озброїтися, істинами, що допоможуть бути непохитним посеред різноманітних випробувань? Наскільки високим є ваш нинішній духовний стан? Який ступінь випробувань ви здатні подолати? Чи маєте бодай якесь уявлення про це? Якщо ні, тоді це спірне питання. Ви щойно сказали, що «більш-менш здатні подолати деякі з них». Це безглуздо. Ви повинні чітко знати свій духовний стан та істини, якими ви вже озброїлись, які перевірки здатні пройти, які випробування прийняти та якими істинами ти маєш володіти в тих чи інших випробуваннях, які знання мати про Божу роботу, а також вміти обирати шлях, який удовольнить Бога, – ти повинен добре все це розуміти. Зіткнувшись із чимось таким, що не відповідає твоїм поняттям та уявленням, як ти це переживеш? Як у таких випадках слід озброїтися істиною – та якими її аспектами, – щоб пройти через це безболісно, не просто позбувшись власних уявлень, але й досягнувши справжнього пізнання Бога, – чи не цього ви повинні прагнути? Які випробування ви зазвичай переживаєте? (Статус, престиж, вигода, гроші, стосунки між жінками та чоловіками.) В основному це найпоширеніші з них. Що ж до вашого нинішнього духовного стану, в яких випробуваннях ви здатні тримати себе в руках і бути непохитними? Чи маєте ви справжній духовний стан для подолання цих випробувань? Чи дійсно ви можете гарантувати, що виконаєте свій обов’язок належним чином і не вчините жодних дій, які є порушенням істини, підриванням, втручанням у чужі справи чи проявом зухвалості й бунтарства, або засмучують Бога? (Ні.) То що саме ви мусите робити для належного виконання свого обов’язку? По-перше, обов’язково проаналізувати себе в усьому, зрозуміти, чи відповідають ваші дії принципам істини, чи не є вони поверховими, чи немає в них елементів бунтарства або опору. Якщо вони є, тоді ви повинні шукати істину, аби усунути їх. Крім того, якщо не знаєте чогось про себе, то мусите шукати істину, щоб розібратися із цим. Зазнавши критики та обтинання, варто прийняти їх та підкоритися. Доки люди висловлюються згідно з фактами, ви абсолютно не маєте права сперечатися та вдаватися до софістики з ними; лише тоді ви зможете пізнати себе й по-справжньому покаятися. Людям слід виконати вимоги цих двох аспектів та здобути справжнє входження. У такий спосіб вони зможуть досягти розуміння істини, увійти в реальність та виконати свій обов’язок на прийнятному рівні.

Дехто каже: «Найчастіше, коли зі мною щось трапляється, я не знаю, як шукати істину, і навіть коли знаю, то не знаходжу відповіді. Я молився, шукав і чекав, але безрезультатно. Гадки не маю, що робити. Я хочу знайти слова Божі, аби вирішити цю проблему, однак їх так багато, і я не знаю, який розділ Божих слів слід читати й застосовувати для вирішення проблеми». Що ж їм тоді робити? На такі випадки існує мінімальний стандарт: коли з вами щось трапляється, і ви не знаєте, що робити, найголовніше – це дослухатися власного сумління; це рятівне коло, вихідна точка, якої слід дотримуватися понад усе, і це також принцип для втілення в життя. Наскільки панівне становище займає совість у кожній людині? Якщо людина не розуміє істини, вплив її сумління залежатиме від ступеню її людяності. Якщо така людина не розуміє істини та не вчиняє по совісті, і ти не бачиш в її діях жодного аспекту, який свідчив би про її увагу до Божих намірів, а також не помічаєш у ній жодного благоговіння перед Богом, – якщо ти нічого із цього не бачиш, то чи можна вважати, що ця людина має совість і людську сутність? (Ні.) Що це за людина? Вона точно визначається як така, що не має людської сутності. Вона діє всупереч розуму та совісті, відходячи від основ людської поведінки. Деякі люди не розуміють багатьох істин. Вони не розуміють принципів ні в чому, що роблять, і коли вони стикаються з проблемами, то не знають, як правильно з ними впоратися. Як у цій ситуації їм слід практикувати? Найнижчий стандарт полягає в тому, щоб діяти по совісті, – це вихідна точка. Як слід діяти по совісті? Дій щиро й будь гідним Божої доброти, того, що Бог дав тобі це життя, і цієї Богом даної можливості досягти спасіння. Чи так чинити – значить діяти по совісті? Щойно ти виконаєш цей мінімальний стандарт, ти здобудеш захист і не робитимеш гірких помилок. Тоді ти не робитимеш так легко те, що виявляє непокору Богові, не ухилятимешся від своїх зобов’язань і твої недбалі дії будуть менш вірогідними. Ти також не будеш настільки схильним будувати підступи заради власного становища, слави, вигоди й майбутнього. Ось яку роль відіграє сумління. Сумління й розважливість мають бути складниками людської сутності особи. Вони одночасно є найістотнішими й найважливішими. Якою є людина, якій бракує сумління і в якої немає розважливості нормальної людської сутності? Загалом, це та людина, якій бракує людської сутності, людина, що має вкрай погану людську сутність. Якщо поглянути на деталі, то які прояви втраченої людської сутності демонструє ця людина? Спробуй проаналізувати, які характеристики притаманні таким людям і які специфічні прояви вони мають. (Вони егоїстичні й підлі.) Егоїстичні й підлі люди поверхові у своїх діях і тримаються осторонь від усього, що не стосується їх особисто. Вони не беруть до уваги інтереси Божого дому і не зважають на Божу волю. Вони не беруть на себе жодного тягаря щодо виконання своїх обов’язків або свідчення про Бога, і в них немає почуття відповідальності. Про що вони думають, коли щось роблять? Їхня перша думка така: «Чи Бог дізнається, якщо я це робитиму? Чи помітно це іншим людям? Якщо інші люди не бачать, що я докладаю всіх цих зусиль і наполегливо працюю, і якщо Бог теж цього не бачить, то мені немає сенсу витрачати такі зусилля або страждати через це». Хіба це не вкрай егоїстично? У цьому також підлий намір. Коли вони думають і діють у такий спосіб, чи відіграє їхня совість у цьому якусь роль? Чи відчувають вони докори сумління? Ні. Деякі люди не беруть на себе жодної відповідальності, хай би який обов’язок вони виконували. Вони також не повідомляють невідкладно керівникам, що стоять над ними, про виявлені проблеми. Коли вони бачать, як люди втручаються не у свої справи та є підривними, вони закривають на це очі. Коли вони бачать, як нечестиві люди коять зло, вони не намагаються зупинити їх. Вони не захищають інтереси дому Божого й не зважають на те, чим є їхній обов’язок і їхня відповідальність. Коли такі люди займаються своїм обов’язком, вони не виконують жодної реальної роботи; це чоловіковгодники, жадібні до комфорту; вони говорять і діють лише заради власних марнославства, репутації, статусу та інтересів і лише бажають присвятити свої час і зусилля тому, що приносить їм користь. Дії та наміри таких людей зрозумілі кожному: вони вигулькують на поверхню за кожної можливості показати своє обличчя чи одержати якесь благословення. Втім, коли немає можливості показати своє обличчя або щойно настає час страждань, вони зникають з очей, як черепаха, що втягує голову в панцир. Чи має така людина совість і розсудливість? (Ні.) Чи відчуває докори сумління людина без совісті й розсудливості, яка так поводиться? Такі люди не мають докорів сумління, а їхня совість не служить жодній меті. Вони ніколи не відчували докору власного сумління, то чи здатні вони відчути докір чи дисципліну Святого Духа? Ні, не здатні.

Робота Святого Духа є принциповою та має передумови. Який тип людей зазвичай зазнає роботи Святого Духа? Які передумови повинна виконати людина, щоб прийняти роботу Святого Духа? Ті, хто вірить у Бога, повинні розуміти хоча б той мінімум, який вони мусять мати для прийняття роботи Святого Духа. У них щонайменше мають бути совість і чесне серце, причому совість повинна мати елемент чесності. Твоє серце має бути чесним і приймати ретельний Божий нагляд. Хто не наважується прийняти Його нагляд, тому бракує чесності й щирої віри в Бога. Люди завжди кажуть, що Бог ретельно перевіряє найглибші закутки людського серця, Він бачить усе. Людина бачить зовнішнє, а Бог бачить серце, але чому люди не можуть прийняти Божий нагляд? Чому вони не можуть дослухатися до слів Божих та підкоритися Йому? Це можна пояснити тим, що люди розуміють лише літери й доктрини, але не люблять істину. Чому деякі люди ніяк не можуть прийняти роботу Святого Духа, завжди перебуваючи в пасивному й пригніченому стані, без радості й миру? Якщо уважно дослідити їхні стани, такі люди, як правило, не усвідомлюють свого сумління, їм бракує чесного серця, вони мають низький духовний рівень та не докладають зусиль до пошуку істини, тому їхні стани дуже рідко бувають нормальними. Ті, хто любить істину, зовсім інші. Вони завжди докладають зусиль до пошуку істини, їхній стан покращується із розумінням деяких частин істини, і вони спроможні вирішити деякі справжні проблеми, оскільки розуміють частину істини, тому їхній стан постійно покращується й дедалі більше нормалізується. Хай би що з ними відбувалося, вони рідко бувають пасивними й здатні жити в присутності Бога. Вони завжди, в будь-який час, мають здобутки, знання та успіхи у виконанні свого обов’язку. Вони вміють завойовувати прихильність людей, поширюючи Євангеліє, та принципово виконують свій обов’язок, хай би який він був. Звідки беруться такі здобутки? Це результати частого читання слів Божих та здобуття прозріння, освітлення й розуміння істини, це результати, досягнуті через роботу Святого Духа. Святий Дух може виконати Свою роботу над тобою лише за умови, що ти маєш чесне серце, совість та розсудливість, якими повинна володіти людська сутність. Чи всі ви розумієте правила роботи Святого Духа? В яких типах людей Святий Дух виконує Свою роботу? Він веде Свою роботу зазвичай над тими, хто чесний серцем. Він працює над тими, хто зіткнувся із труднощами й шукає істину. Бог не визнає тих, кому геть бракує людської сутності, совісті чи розсудливості. Якщо людина є чесною, але її серце тимчасово відходить від Бога, й вона не хоче докладати зусиль для самовдосконалення, застрягла в пасивному стані, не молиться й не шукає істину, аби усунути всі ці проблеми, та не бажає співпрацювати, – у такому стані тимчасової темряви й деградації Святий Дух не виконує Свою роботу. Наскільки менше Він це робитиме для того, хто банально нічого не знає про людську сутність? Він цього, звичайно, не робитиме. Що Бог робить із такою людиною, яка не має ані совісті, ані розсудливості та зовсім не любить істину? Він її не визнає. Чи є надія для таких людей? Одна-єдина ниточка. Єдиним виходом для них є справжнє каяття, вони мусять стати чесними людьми й лише тоді зможуть отримати роботу Святого Духа. Як стати чесною людиною? По-перше, ти мусиш відкрити серце Богу й шукати істину від Нього, а зрозумівши істину, навчитися втілювати її в життя та підкорятися Божим планам, тобто віддати своє серце Богу. Лише тоді Бог зможе тебе прийняти. Спершу мусиш зректися своєї плоті, марнославства й гордині, відмовитися від своєї вигоди, цілком віддатися виконанню обов’язку, душею й тілом, виконувати його з покірним серцем та всім серцем вірити, що твої страждання не мають значення, допоки ти догоджаєш Богу. Якщо, зіткнувшись із труднощами, ти молишся Богу та шукаєш істину, зрозумій, як Бог веде тебе, чи є у твоєму серці мир і радість, чи маєш ти це свідчення. Якщо бажаєш прийняти роботу Святого Духа, спершу мусиш по-справжньому покаятися, віддати себе Богу, відкрити своє серце в Його присутності та відкинути все те сміття, яким ти так дорожиш – престиж, вигоду та статус. Якщо ж ти досі гонишся за цими речами, але все одно вимагаєш від Бога великих благословень, чи визнає Він тебе? Робота Святого Духа має передумови. Бог ревнивий та святий. Якщо люди постійно женуться за престижем, вигодою і статусом та від початку до кінця не можуть відмовитися від цих речей, якщо їхні серця закриті для Бога, і вони не наважуються відкритися Йому, завжди відкидають Його роботу й провід, Він не робитиме нічого. Бог не зобов’язаний виконувати Свою роботу над кожною людиною, змушуючи тебе робити те чи інше. Бог тебе не примушує. Лише злі духи примушують людей до якихось вчинків, навіть насильно вселяючись у людину, аби керувати нею. Робота Святого Духа є особливо делікатною: коли Він керує тобою, ти цього навіть не відчуваєш. Тобі здається, ніби ти несвідомо все зрозумів і прокинувся. Ось так Святий Дух керує людьми. Отже, якщо хтось бажає отримати роботу Святого Духа, необхідно щиро покаятися й співпрацювати.

Як віддати своє серце Богу? Коли з тобою щось трапляється, ти повинен заявити Богові, що не будеш покладатися на себе. Віддати своє серце Богу означає дозволити Йому бути господарем у твоєму домі. Крім того, ти маєш відмовитися від усього, що заважає тобі втілювати істину в життя – від репутації, статусу, марнославства й гордині, дозволити Богу вести тебе, дозволити своєму серцю підкоритися Йому, дозволити Йому керувати твоїм серцем та діяти згідно з Його словами. Щойно відмовишся від усього, що тішить плоть, і Бог побачить, що ти вже не несеш тягарі, а натомість приходиш до Нього з покірним серцем, готовий слухати Його слова й підкорятися Його впорядкуванням і планам, дозволяючи Йому діяти й вести, – коли Бог побачить таку твою щирість, тоді Святий Дух виконає Свою роботу. Спершу мусиш по-справжньому покаятися, звернути своє серце до Бога, замислитися над Його волею та докласти зусиль у пошуку істини. Не можна залишатися пасивним чи лінивим, а тим більше впертим. Якщо ти завжди хочеш бути головним, панувати у власному домі та діяти згідно з власними уподобаннями, що це за позиція? Що це за стан? Це бунт та спротив. Чи ти вважаєш, що Бог зобов’язаний тебе спасти, що Він не може бути без тебе? Чи це справді так? Чому Божа робота останніх днів спрямована на язичників? Чому Він не робить цього в Ізраїлі? Чому Він не робить цього в релігійному світі? Вони надто бунтують та опираються Богу, і саме тому Він звернув Свою роботу на язичників. Як Бог дивиться на це питання? Він спасає тих, хто приймає істину. Байдуже, чи звертаються вони до неї через релігію або є безбожниками, які приймають її, – Бог милостивий до тих, хто приймає істину, та спасає їх. Чи всі ви розумієте ці питання? Все, що робить Бог, має надважливе значення, в усіх Його діяннях проявляються Його воля й мудрість. Звичайно, людям немає чим похвалитися, коли вони розуміють Божу волю чи підкоряються Його планам. Не думайте, що ви розумні чи любите істину або ж набагато сильніші за інших людей. Твоя розсудливість в одному питанні не означає, що в інших питаннях ти теж її матимеш, тому мусиш часто молитися й шукати істину в усьому. Ти повинен аналізувати всі свої вчинки, аби зрозуміти, чи демонструють вони страх Божий, чи відповідають вони істині та чи здатні догодити Божій волі.

Незалежно від того, чи відповідає ваша людська сутність прийнятному стандарту чи стандарту нормальної совісті й розсудливості, Бог задоволений лише тими людьми, які шукають істину. Пошук істини і входження в життя є нескінченним. Якщо хтось має лише совість і діє згідно з нею, то такий принцип не відповідає стандарту істини. Потрібно також платити ціну за те, щоб докладати зусиль до пошуку істини, поводитися згідно з Божими вимогами та добре виконувати свої обов’язки, як Він того вимагає. Тільки так вони зможуть увійти в життя, зрозуміти й здобути істину та виконати Божу волю. Є люди, які мають незначну людську сутність, трохи совісті й розсудливості, і тому вони думають: «Виконуватиму обов’язок згідно зі своїм сумлінням, то буду гідний Бога». Чи це правильно? Чи може мірило совісті замінити істину? Чи можеш ти підкоритися Богові, якщо вчиняєш по совісті? Чи можеш слідувати Божій волі? Чи можеш зневажити сатану й зректися його? Чи можеш ти по-справжньому любити Бога? Чи можеш присоромити сатану? Чи справжнім свідченням є вчинок по совісті? Нічого з цього неможливо досягти. Що є мірилом совісті? Совість – це почуття в чиємусь серці, судження серця, і вона представляє вподобання нормальної людської сутності. Часто чимало статей закону й понять моралі ґрунтуються на почуттях совісті, отже, почуття совісті легко застосовують закон і поняття моралі як стандарт. Отож, почуття совісті дуже далекі від мірила істини й до того ж підлягають емоційним обмеженням, або ж їх ошукують та вводять в оману улесливими словами, що породжує багато помилок. Якщо люди не розуміють істини, вони піддаються диявольським обманам і дозволяють сатані використовувати перевагу над собою. Отже, дії за власним сумлінням дуже далекі від Божих вимог. Ви також повинні докладати зусиль до пошуку істини. Ви зможете виконати Божі вимоги лише тоді, коли розумієте істину й виконуєте свій обов’язок згідно з принципами. Стандарт істини набагато вищий за мірило совісті. Просто виконуючи свій обов’язок по совісті, чи зможеш ти отримати Божу похвалу? Ні, не зможеш. Оскільки совість не може замінити істину, а тим більше Божі вимоги, ти не зможеш удовольнитися виконанням обов’язку по совісті. Цим ти не зможеш заслужити Божу похвалу.

Для пошуку істини ти повинен в усьому проаналізувати себе, побачити, яких істин тобі бракує, що заважає тобі повністю підкоритися Богу, боятися Його, а від злого втікати, а також віддано виконувати свій обов’язок. Тоді ти повинен швидко озброїтися тими істинами, яких тобі бракує, щоб не тільки поводитися відповідно до прийнятного стандарту, але й виконувати свій обов’язок відповідно до прийнятного стандарту. Деякі особи є людиновгодниками, які не повідомляють про інших та не викривають їх, коли бачать, що ті роблять щось погане. Вони послужливі й легко піддаються впливу. Вони підкоряються фальшивим керівникам та антихристам, які заважають роботі церкви; вони нікого не ображають і завжди йдуть на компроміс, не відхиляючись ані вправо, ані вліво. На перший погляд, вони нібито мають людську сутність – не перегинають палицю, мають трохи совісті й розсудливості, – але здебільшого мовчать і не висловлюють своїх думок. Що ви думаєте про таких людей? Хіба вони не є вкрадливими й хитрими? Саме так влаштовані підступні люди. Коли щось трапляється, вони можуть не висловлюватися взагалі й не озвучувати жодних думок, а завжди мовчать. Це не означає, що вони розсудливі; навпаки, це свідчить про те, що вони досить добре замасковані й щось приховують, що їхня хитрість має глибоке коріння. Якщо ти не відкриваєшся нікому іншому, то чи можеш відкритися Богу? А якщо ти не щирий навіть із Богом і не можеш відкритися Йому, чи зможеш ти тоді віддати Йому своє серце? Безумовно, ні. Ти не можеш бути одним цілим із Богом, а навпаки, тримаєш своє серце подалі від Його серця! Коли ви спілкуєтеся з іншими, чи здатні ви відкритись і висловити те, що насправді у вас на серці? Якщо людина завжди говорить те, що в неї по-справжньому на серці, якщо вона завжди висловлюється чесно й просто, якщо вона щира, а свій обов’язок виконує зовсім не недбало та не формально, і якщо вона вміє практикувати ту істину, яку розуміє, то в цієї людини є надія на здобуття істини. Якщо людина завжди прикривається та приховує те, що в неї на серці, щоб ніхто не бачив її ясно, якщо вона створює хибне враження, аби обманювати інших, то вона в страшній небезпеці, у великій біді, і їй буде дуже важко здобути істину. З повсякденного життя людини, з її слів і вчинків видно, які в неї перспективи. Якщо ця людина завжди прикидається та щось із себе вдає, то це не та людина, яка приймає істину, і рано чи пізно вона буде викрита й вигнана. Яким шляхом ви всі крокуєте? Йти шляхом чесної людини ніколи не буде помилкою! Дехто може сказати: «Спілкуючись із братами й сестрами про істину, навіщо ти розповідаєш свої щиросердні думки? Хіба це не безглуздя?» або: «Викриваючи злих та невіруючих, хіба ти не кривдиш людей? Ті, хто вірить у Бога, не можуть бути настільки дурними!». Що ти відчуваєш, почувши ці слова? Тобі слід сказати: «Бути чесною людиною, висловлювати істину та дотримуватися принципів – це розумно й зовсім не безглуздо. Це істина, яку повинні втілювати в життя ті, хто приходить до Бога. Віруючі в Бога повинні в усьому підкорятися Йому та задовольняти Його. Відкривати своє серце та спілкуватися про істину – це правильно. Спілкуючись про істину, ти повинен говорити про свій справжній стан. Це буде конструктивним для інших і корисним для тебе. Викриття злих людей і невіруючих є обов’язком обраних Богом. Чи здатен ти добре виконувати свій обов’язок, якщо боїшся образити інших? Обрані Богом повинні дотримуватися принципу істини, викривати злих людей та невіруючих. Бути чесною людиною означає втілювати істину в життя й дотримуватися принципів. Особи, які не втілюють істину в життя, і ті, хто не дотримується принципів, не є чесними людьми». Що ви думаєте про це спростування? Хай би що думали інші, віруючі в Бога не можуть відмовитися від того, щоб бути чесною людиною, або від шляху пошуку істини. Неправдиві керівники, антихристи або невіруючі не можуть впливати на них чи обмежувати їх. Вони завжди повинні слідувати за Богом, слухати Його слова й бути чесними людьми згідно з Божими вимогами. Це правильно. Як треба практикувати, аби стати чесною людиною? Треба часто аналізувати себе, бачити, в чому ще може виявлятися брехливий, облудний, оманливий характер. Тільки пізнавши себе, свої брехливі наміри та облудний, розбещений характер, можна зректися плоті й поступово стати чесною людиною. Люди, які ніколи не відкривають свої серця та завжди намагаються щось приховати й зачаїти, які вдають респектабельність та хочуть, аби інші були про них високої думки, які не дають іншим пізнати їх повною мірою, які хочуть, щоб усі навколо захоплювалися ними, – хіба ці люди не дурні? Вони найдурніші! Тому що істина про людей рано чи пізно відкриється. Яким шляхом вони йдуть із такою поведінкою? Це шлях фарисеїв. Чи в небезпеці лицеміри? Це люди, яких Бог зневажає найбільше, тож, на твою думку, в небезпеці вони чи ні? Всі, хто є фарисеями, крокують дорогою до загибелі!

Коли Святий Дух працює, щоб просвітити тебе, аби ти міг щось зрозуміти, іноді це відбувається дуже швидко, а іноді Святий Дух змушує тебе протягом якогось часу переживати певний досвід, перш ніж поступово дозволити тобі осягнути його. Це не означає, що від тебе не вимагається обов’язково пережити його, або що Його робота завершується, щойно Він дозволив тобі зрозуміти букву доктрини. За якими принципами працює Святий Дух? Він працює, облаштовуючи твоє оточення, людей, події та речі так, аби ти міг дозріти через них і поступово зрозумів істину в процесі їх переживання. Він не закінчує роботу, давши тобі кілька простих слів, щоб надихнути або просвітити тебе, або давши тобі трохи світла. Навпаки, Він дозволяє тобі засвоїти науку й поступово зростати в процесі переживання кожної справи, різних середовищ, людей, подій та речей, аби ти міг досягти поступового розуміння істини та входження в реальність. Отже, Святий Дух працює за дуже природним принципом; Він працює в повній відповідності до природної моделі розвитку людини, не застосовуючи жодного примусу. Згідно з принципом та обсягом роботи Святого Духа, якщо людина не має навіть мінімальної людської розсудливості й совісті, які вона повинна мати, то чи може вона отримати роботу Святого Духа? Чи може вона отримати Божий провід і просвітління? Звісно, ні. Що я маю на увазі під цим? Люди завжди кажуть, що шукають істину та напевно розуміють її краще, але вони забувають про те, що повинні віддати своє серце Богу. Вони думають: «Неважливо, якою є моя людська сутність, чи маю я совість та чи віддаю своє серце Богу, я просто більше шукатиму істину, слухатиму більше проповідей, читатиму більше Божих слів і часто спілкуватимуся про істину. Тоді, виконуючи свій обов’язок, я докладатиму більше зусиль і більше страждатиму, тоді все буде добре». Але така людина не усвідомила й не знає найелементарніших основ. Тепер ви розумієте, яким мінімумом повинна володіти людина, якщо хоче зрозуміти й здобути істину? (Совість і розсудливість.) Простіше кажучи, людина щонайменше повинна мати чесне серце. Тільки ті, хто має чесне серце, можуть прийняти істину, підкоритися Божим планам і виконувати свій обов’язок відповідно до Божих вимог. Якщо тобі бракує чесного серця, ти не можеш виконувати Божі вимоги, не можеш добре виконувати обов’язок створеної істоти. Що означає відсутність чесного серця? Це означає, що тобі бракує людської сутності, – ти диявол. У чому проявляється наявність чесного серця? Як мінімум людина повинна мати добру людську сутність. Коли людина має добру людську сутність, правдиве серце, совість і розсудливість, то це не порожні чи невизначені речі, які не можна побачити чи відчути на дотик, а радше речі, які можна виявити будь-де в повсякденному житті; це все речі реальності. Скажімо, людина є величною й досконалою: чи ти можеш це побачити? Ти не можеш побачити, відчути на дотик чи навіть уявити, що таке бути досконалим чи величним. Але якщо ти називаєш когось егоїстичним, то чи можеш побачити вчинки цієї людини – і чи відповідає вона цьому опису? Якщо про когось кажуть, що він чесний і має щире серце, чи бачиш ти таку поведінку? Якщо про когось кажуть, що він брехливий, безчесний та підлий, чи ти бачиш усе це? Навіть заплющивши очі, ти відчуєш, чи є чиясь людська сутність нормальною або мерзенною, через слова та вчинки такої людини. Тому «добра чи погана людська сутність» – це не порожній звук. Наприклад, егоїзм і підлість, безчесність і брехливість, пиха й самовпевненість – це все те, що ви можете відчути в житті, контактуючи з людиною; це негативні елементи людської сутності. Тож чи можна в повсякденному житті відчути позитивні елементи людської сутності, якими повинні володіти люди, – наприклад, чесність і любов до істини? Чи має людина просвітління Святого Духа, чи може вона отримувати Божий провід, чи має вона роботу Святого Духа – чи бачите ви все це? Чи можете ви все це розпізнати? За яких умов людина може здобути просвітління Святого Духа, отримати Божий провід і в усьому діяти згідно з принципами істини? Вона повинна мати чесне серце, любити істину, шукати її в усьому й бути здатною практикувати істину, щойно зрозуміє її. Наявність цих умов у людини означає наявність просвітління Святого Духа, здатність розуміти Божі слова й з легкістю втілювати істину в життя. Якщо хтось не є чесною людиною й не любить істину у своєму серці, йому буде важко отримати роботу Святого Духа, і навіть якщо ви спілкуватиметеся з такою людиною про істину, із цього нічого не вийде. Як можна визначити, чи є людина чесною? Ви повинні придивлятися не лише до того, чи вона не бреше або обманює, але, що найважливіше, до того, чи здатна вона прийняти істину та втілити її в життя. Це найголовніше. Божий дім завжди виганяв людей, і на цей момент багато хто вже вигнаний. Вони були нечесними людьми, вони всі були облудними. Вони любили неправедні речі та зовсім не любили істину. Хай би скільки років вони вірили в Бога, вони не могли зрозуміти істину або ввійти в її реальності. Ще менше такі люди були здатні по-справжньому змінитися. Тому їхнє вигнання було неминучим. Вступаючи з людиною в контакт, на що ви дивитеся в першу чергу? Дивіться на її слова та вчинки, аби зрозуміти, чи вона чесна, чи любить істину та чи може її прийняти. Це надважливо. По суті, ви побачите сутність людини, якщо зможете визначити, чи є вона чесною, чи здатна прийняти істину та втілити її в життя. Якщо в людини повен рот солодких слів, але вона не робить нічого реального – коли приходить час зробити щось реальне, вона думає тільки про себе й ніколи про інших – то що це за людська сутність? (Егоїзм і підлість. Вона не має людської сутності.) Чи легко особі без людської сутності здобути істину? Їй важко. Коли їй доводиться страждати протягом певного часу або вона повинна заплатити якусь ціну, вона думає: «Ви, народ, страждайте й платіть ціну перші, а як уже майже будуть результати, тоді я приєднаюся». Що це за людська сутність? Така поведінка відома під загальною назвою «брак людської сутності». Кожна людина має розбещений характер, але, коли люди стикаються з проблемою, у деяких із них вмикається совість, і вони відчувають докори сумління, тому здатні діяти згідно з власною совістю. Навіть якщо вони не кажуть: «Я шукаю істину, отже я, напевно, добра людина», вони починають із того, що в них працює сумління, і вони можуть сказати, покладаючись на нього: «Я, напевне, гідний Божої благодаті й обраності». Отже, коли в них працює сумління, чи здатні вони тоді практикувати істину? Не обов’язково, але якщо вони принаймні мають таку готовність, їм стає легко втілювати істину в життя, а це є найголовнішою основою для здобуття істини людиною. Зіткнувшись із небезпекою, дехто дбає лише про сховок. Деякі люди захищають інших і не дбають про себе. Коли щось трапляється, хтось терпить, а хтось бореться. Це і є відмінності в людській сутності. То яка ж людина, ймовірно, отримає істину? Багато людей прийняло тверді рішення перед Богом і присягнулося віддати Йому все своє життя, повністю присвятити себе Йому й не чекати нічого у відповідь. Однак люди з поганою людською сутністю завжди борються за вигоду, ніколи не поступаються й не терплять, ніколи не чинять по совісті. Чи легко таким людям здобути істину? Чи легко їм стати об’єктом Божого вдосконалення? (Ні.) Який тип людей найлегше може стати об’єктом Божого вдосконалення та здобути істину? (Люди з доброю людською сутністю.) Щодо володіння хорошою людською сутністю мусить бути певний стандарт. Це не означає йти шляхом поміркованості, не триматися міцно за принципи, намагатися нікого не образити, домагатися прихильності всюди, куди б ти не пішов, бути ввічливим з усіма, кого б ти не зустрів, і чинити так, щоб усі добре про тебе відгукувалися. Це не стандарт. Тож яким є стандарт? Це здатність коритися Богу й істині. Це підхід до свого обов’язку й до всіляких людей, подій та об’єктів із принципами та почуттям відповідальності. Це зрозуміло для всіх; кожен чітко усвідомлює це у своєму серці. Більше того, Бог досліджує серця людей і знає їхнє становище, кожного без винятку; ким би вони не були, ніхто не може обдурити Бога. Деякі люди завжди хваляться, що вони мають добру людську сутність, що вони ніколи не говорять зле про інших, ніколи не шкодять інтересам інших, і стверджують, що вони ніколи не жадали майна інших людей. Коли виникає суперечка щодо інтересів, вони навіть вважають за краще зазнати збитків, аніж скористатися перевагою над іншими, і всі інші вважають, що вони – хороші люди. Однак, виконуючи свої обов’язки в Божому домі, вони лукаві та слизькі, завжди будують підступи в своїх інтересах. Вони ніколи не думають про інтереси Божого дому, ніколи не вважають нагальними справи, які Бог вважає нагальними, не думають так, як думає Бог, і ніколи не можуть відкласти вбік свої власні інтереси, щоб виконувати свої обов’язки. Вони ніколи не зрікаються власних інтересів. Навіть коли вони бачать лиходіїв, які вчиняють зло, вони не викривають їх; вони взагалі не мають принципів. Якою є така людська сутність? Це не хороша людська сутність. Не звертай уваги на те, що говорять такі люди; ти маєш бачити, чим вони живуть, що вони виявляють, і яким є їхнє ставлення, коли вони виконують свої обов’язки, а також який у них внутрішній стан і що вони люблять. Якщо любов таких людей до власної слави й наживи сильніша за їхню вірність Богові, якщо їхня любов до власної слави й наживи перевищує інтереси Божого дому, або якщо їхня любов до власної слави й наживи перевищує дбайливість, яку вони проявляють до Бога, тоді чи володіють такі люди людською сутністю? Ні, не володіють. Їхню поведінку можуть бачити інші люди та Бог. Таким людям дуже важко здобути істину.

Чи всі ви зараз розумієте, які люди здатні здобути істину? Всі хочуть шукати істину, всі вірять у Бога, збираються й слухають проповіді, виконують свої обов’язки та спілкуються про істину, але чому за кілька років одні люди можуть говорити про свої емпіричні свідчення й свідчити про Бога, а інші не мають жодного емпіричного свідчення та не можуть добре виконувати жодного обов’язку? У чому відмінність? Насправді відмінність полягає в розрізненні їхньої людської сутності. Хтось має совість і розсудливість, а хтось ні; хтось любить істину, а хтось ні. Яка ж людина може легко здобути істину? (Люди, які щирі перед Богом, чесні, мають людську сутність, совість і розсудливість.) Це дуже важливо. Тепер, коли ви це зрозуміли, подумайте ось над чим: чи пов’язані розуміння й здобуття істини із зовнішністю, духовним рівнем та рівнем освіти, походженням, віком, сімейним оточенням, талантами чи професійними навичками, якими володіють люди? Можна сказати, що вони в принципі не пов’язані між собою. Є люди з низьким духовним рівнем, але самі по собі дуже надійні. Вони використовують усю свою енергію, не вдаються до шахрайства й обману, сумлінні та відповідальні. Помилившись, вони здатні визнати істину й діяти згідно з принципами; коли в них виникають труднощі, вони вміють шукати істину. Результати виконання їхнього обов’язку дедалі покращуються, і хоча обдаровані люди дивляться на них зверхньо, Бог любить таких людей. Даруючи людям благодать і дозволяючи зрозуміти істину, Бог не дивиться на їхню зовнішність, рівень освіти, якість їхнього духовного рівня чи красномовство, – Бог не дивиться на все це. Деякі люди кажуть: «Я повільно говорю, але бачу людей, які дуже майстерно володіють мовою. Я невисокий на зріст, та й вигляд у мене звичайнісінький. Я неосвічений, та й високого духовного рівня не маю. Хіба це не означає, що мені кінець?». Що це за думка? Хіба це не є нерозумінням Бога? Чи не означає це, що ви не розумієте Божої волі? (Означає.) Хіба люди, які мають таку точку зору, не є бунтівниками? Вони зовсім не розуміють Божої волі. Вони думають, що всі, кого Бог спасає і вдосконалює чи просвіщає й веде, є обдарованими, що вони вміють дуже гарно говорити, мають чудову освіту й знання, що всі вони геніальні й подобаються Богу. Хіба це не наклеп на Бога? Вони зовсім не розуміють Божого розуму! Люди завжди кажуть, що Бог праведний та бачить серця людей, але коли з ними щось трапляється, вони не розуміють Бога. Тепер ви розумієте трохи краще? Що бачить Бог, дивлячись на людей? Він бачить їхні серця. Все, що люди говорять і роблять, контролюється їхніми серцями. Якщо в тебе чесне серце, то ти матимеш добру людську сутність. Ти зможеш поступово осягати істину, певною мірою відповідати Божим вимогам і брати до уваги Божу волю. Якщо твоє серце занадто облудне, закрите й непримиренне, якщо ти егоїст, не маєш доброї людської сутності й завжди зациклюєшся на переконаннях, уявляючи, як повинен діяти Бог, якщо при зустрічі із чимось, що не відповідає твоїм уявленням, ти неправильно розумієш Бога й ніколи не осягаєш Його волю, то чи зможеш ти здобути істину? Ні, не зможеш. Зрештою, коли ти не зможеш отримати істину, чи звинувачуватимеш себе, інших або Бога, кажучи, що Бог несправедливий? (Ми звинувачуватимемо себе.) Саме так, ви звинувачуватимете себе. Що ж робити таким людям, аби отримати істину? Вони повинні шукати істину й утілювати її в життя, а також поводитися й практикувати в певний спосіб. Якщо вони розуміють, але не практикують, то все одно не отримають істину. Коли в тебе з’являються егоїзм та підступи заради власної вигоди, і ти усвідомлюєш це, тобі слід молитися Богу й шукати істину, щоб упоратися із цим. Перше, що ти мусиш знати, – це те, що, по своїй суті, такі дії є порушенням принципів істини та шкодять роботі церкви; це егоїстична й мерзенна поведінка, якої мають уникати люди, що мають совість та розсудливість. Тобі слід відкласти вбік власні інтереси й егоїзм і думати про роботу церкви – це те, чого бажає Бог. Якщо ти помолишся, і поміркуєш над собою, і дійсно усвідомиш, що чинити так егоїстично й підло, відкинути свій власний егоїзм буде легко. Коли ти відкинеш свій егоїзм і підступи заради вигоди, ти відчуєш себе вкоріненим, спокійним, радісним і вважатимеш, що людині із совістю й розсудливістю варто думати про роботу церкви, а не зациклюватися на особистих інтересах, адже це було б так егоїстично, нікчемно й позбавлено совісті або розсудливості. Діяти безкорисливо, думати про роботу церкви й робити виключно те, що задовольняє Бога, є праведним і почесним та наповнить твоє існування цінністю. Живучи так на землі, ти є відкритим і чесним, ти реалізуєш у своєму житті нормальну людську сутність і справжній образ людини, і маєш не тільки чисту совість, але є гідним усього того, що даровано тобі Богом. Що більше ти так житимеш, то більш укоріненим ти почуватимешся, то більш спокійним і радісним ти будеш, і то бадьоріше ти почуватимешся. І в такому разі хіба ти не ступиш на правильний шлях віри в Бога?

Можливість позбутися розбещених, егоїстичних, підлих, облудних і брехливих характерів людей залежить від їхньої здатності прийняти істину. Усі, хто здатен прийняти істину, ненавидять свій розбещений характер, егоїзм і підлість, облудність і брехню. Вони не бажають забруднюватися або обмежуватися такими речами. Допоки ті, хто любить істину, пізнають власні розбещені характери, їм легко відкинути це негативне сміття й непотріб. Ті ж, хто не любить істину, ставляться до цих негативних речей як до скарбів. Вони надто люблять власну вигоду, не бажають зректися плоті та є надто непоступливими. Як наслідок, їм ніколи не зрозуміти Божої волі, і вони не здатні підкоритися Йому. Саме через нелюбов до істини та її неприйняття люди стільки років вірять у Бога в такий плутаний спосіб. Коли настає час для їхнього свідчення, у них відбирає мову, і вони не можуть нічого сказати. Люди багато років слухають проповіді про істину, і їм завжди відкривається Божий характер, тому ті, хто шукає істину, вже мали б її розуміти, а ті, хто не любить істину, не хочуть відкритися перед Богом. Їхні серця не бажають відмовитися від уподобань плоті, тому вони не наважуються практикувати, просто відкриваючись Богові. Вони тільки й прагнуть вільно насолоджуватися благодаттю, яку Бог дає людям, але не хочуть утілювати істину в життя, аби догодити Богу. Бог каже: «Якщо хочеш отримати Мою благодать, хочеш отримати ці істини, є тільки одна умова – ти мусиш відмовитися від власної вигоди й віддати Мені своє щире серце». Люди не здатні виконати навіть цю єдину умову, але все одно зазіхають на Божу благодать, вимагаючи миру й радості, і хочуть отримати істину; але не бажають віддати Богу свої щирі серця, то що вони за люди? Хіба вони не від сатани? Чи можуть вони водночас робити і те, і інше? Насправді не можуть. Розумієш ти Божу волю чи ні, Його характер завжди відкрито стає відомий людям. Якщо людина взагалі не приймає істину чи розуміє її, але не втілює в життя, то це тому, що вона надто непримиренна й не віддала серце Богу. Отже, вона ніколи не зможе отримати істину чи пізнати Божий характер. І це не тому, що Бог несправедливо ставиться до людей. Люди часто цитують нібито слова Бога: «Бог надає Свою милість тим, кому хоче», але вони не розуміють значення цього вислову. Навпаки, вони хибно розуміють Бога. Вони вважають, що милість надходить від Бога, що Він дарує її тим, кому схоче, і є добрим до тих, до кого схоче. Чи це насправді так? Хіба це не людські уявлення та переконання? Бог ставиться до людей залежно від їхньої сутності. Коли люди здатні зважати на Божу волю та приймати істину, тоді Бог благословляє їх. Якщо ж вони не приймають істину та опираються Богу, тоді результат буде іншим. Насправді, Бог справедливий до всіх та ставиться до людей згідно з принципами, але частина людства має надто черстві серця, тому Бог мусить ставитися до них інакше. Бог чинить із кожною людиною по-різному, і це пояснює, що Він діє згідно з принципами. Бог праведний до кожної людини. Наприклад, чимало людей не приходить до Бога, аби шукати істину. Вони хочуть покладатися лише на власні руки, щоб побудувати собі гарне життя й майбутнє. Вони хочуть самі керувати власною долею й майбутнім та вважають, що тримають це кермо у своїх руках. Вони не приймають Божого царювання чи планів, не підкоряються Йому й хочуть, щоби Бог їм догоджав. Коли вони оступаються й зазнають невдачі, то скаржаться, що Бог не справедливий. Чи розумно це? Вони занадто неосвічені та вперті. Але вони завжди вважають себе розумними. Вони думають: «Дехто відмовляється від сім’ї, і їм нічого не потрібно. Весь свій час вони витрачають на виконання свого обов’язку, віддають своє щире серце Богові, а що отримують натомість? Вони не знають, що Бог зробить у майбутньому, але віддають усе, не залишаючи собі виходу. Які ж ці люди дурні! А от я розумний, я роблю ось так: працюю на два табори. Мені не треба від чогось відмовлятися чи із чимось зволікати, а зрештою я теж буду спасенний». Ця людина розумна чи дурна? (Вона дурна.) Безумовно, вона дурна. Якщо порівнювати розумних людей із невігласами та впертюхами, то вони відрізняються за своєю людською сутністю. Розумні люди мають добру людську сутність, тоді як невігласи та впертюхи мають погану людську сутність. Розумні приймають істину, а неосвічені та вперті – ні, і їхні кінцеві результати будуть різними.

За виконанням обов’язку людей можна поділити на два основні типи. Одні щиро присвячують себе Богу, а інші завжди залишають собі вихід. Як гадаєте, який тип людей Бог прославить і спасе? (Тих, хто щиро присвячує себе Богу.) Бог хоче отримати тих людей, які щиросердно присвячують себе Йому. Насправді в Бога не так багато вимог до людей. Він вимагає лише щирості у виконанні свого обов’язку; Він не хоче забирати в тебе особисту вигоду. Бог дав вам можливість тренуватися у виконанні свого обов’язку й розвивати всілякі таланти, і все, чого Він хоче, – це людська щирість. Хай би де ти виконував свій обов’язок та хай би який він був, Бог дав тобі найбільший простір для розвитку талантів і навичок, і зрештою Бог хоче дозволити тобі отримати істину в будь-якому середовищі й будь-яких обов’язках, зрозуміти Його волю та втілювати в життя людську подобу. Це Божа воля. Бог нічого не хоче забирати в тебе, навпаки, Він хоче все завершити для тебе – Він хоче дати тобі все. Деякі люди завжди мають обмежене мислення; здобувши деякі професійні знання в мирському світі, вони вважають, що якщо виконають свій обов’язок, то занедбають усі свої професійні знання. Навіть якщо вони справді вийдуть з ужитку, хіба це дійсно втрата? Виконуючи свій обов’язок зараз, ти отримаєш істину й життя. Для порівняння, що цінніше: трохи марних, занедбаних знань чи істина й життя? Не кажучи вже про те, що справді корисні речі, які ти дізнався, можна розвивати й використовувати при виконанні свого обов’язку. Хіба твоя пам’ять про ці речі не зміцнішає, якщо ти використаєш їх для виконання свого обов’язку? Тримати в пам’яті речі, якими не користуєшся, неприємно та незручно, тому навряд чи можна вважати, що це погано, якщо ти їх забудеш. Зараз ваші хобі та навички розвиваються в міру виконання вашого обов’язку. Крім того, виконуючи свій обов’язок створеної істоти в цей період часу, ви можете зрозуміти істину й стати на правильний життєвий шлях. Яка щаслива подія, яка удача! Хай би як ви на це дивилися, це не втрата. Коли ви йдете за Богом, віддаляєтеся від місць гріха та груп нечестивих людей, принаймні ваші думки й серця далі не страждатимуть від сатанинського розбещення й гніту. Ви прийшли на клаптик чистої землі, стали перед Богом. Хіба це не величезна удача? Люди перевтілюються з покоління в покоління, аж до сьогодення, а скільки таких шансів у них є? Хіба така можливість не дається тільки людям, які народжуються в останні дні? Як це прекрасно! Це не втрата, а величезна удача. Ти мав би бути дуже щасливим! Як створені істоти, серед усього створеного, серед кількох мільярдів людей на землі, скільки людей мають можливість свідчити про діяння Творця як створені істоти, виконувати свій обов’язок і нести відповідальність серед Божої роботи? Хто має таку можливість? Чи багато таких людей? Їх надто мало! Яке співвідношення? Один на десять тисяч? Ні, навіть менше! Особливо ви, хто може використовувати свої навички й знання, які ви вивчили для виконання свого обов’язку, хіба ви не надзвичайно благословенні? Ти не свідчиш про людину, а те, що ти робиш, не є кар’єрою, – Той, Кому ти служиш, є Творцем. Це найпрекрасніше й найцінніше! Хіба ви не мали б цим пишатися? (Так, нам слід пишатися.) Виконуючи свій обов’язок, ви отримуєте Божий полив і забезпечення. Маючи таке чудове середовище й можливості, якщо ви не отримаєте нічого суттєвого, не отримаєте істину, то чи не шкодуватимете до кінця свого життя? Отже, ви мусите скористатися можливістю виконати свій обов’язок і не проґавити її; всерйоз шукати істину, виконуючи свій обов’язок, і здобути її. Це найцінніше, що ви можете зробити, найзмістовніше життя! Серед усіх створених істот немає жодної людини чи групи людей, які були б благословеннішими за всіх вас. Для чого живуть безбожники? Вони живуть, аби перевтілитися, а також заради мирських задоволень. Для чого живете ви всі? Ви живете заради виконання обов’язку створеної істоти. Таке життя має надзвичайно велику цінність! Отже, ви не повинні зневажати свій обов’язок, а тим більше відмовлятися від нього. Добре виконувати свій обов’язок та Боже доручення – одне лиш це є найціннішою та найзначушіщою справою.

29 червня 2015 року