Бог став плоттю, тому що об’єктом Його роботи є не дух сатани або яка-небудь безтілесна річ, а людина, яка є з плоті і яку розбестив сатана. Саме тому, що плоть людини була зіпсована, Бог зробив плотську людину об’єктом Своєї роботи; більше того, оскільки людина є об’єктом зіпсованості, Бог зробив людину єдиним об’єктом Своєї роботи на всіх стадіях Своєї роботи спасіння. Людина – смертна істота, з плоті і крові, і Бог – єдиний, хто може спасти людину. Таким чином, Бог повинен стати плоттю, що володіє тими ж якостями, що й людина, щоб виконувати Свою роботу, щоб Його робота могла досягти кращих результатів. Бог повинен стати плоттю, щоб виконувати Свою роботу саме тому, що людина є з плоті і нездатна подолати гріх або позбутися власної плоті. Хоча сутність й ідентичність утіленого Бога сильно відрізняються від сутності й ідентичності людини, все ж Його зовнішність така ж, яка й в людини; Він має зовнішність нормальної людини й живе життям нормальної людини, і ті, хто бачать Його, не можуть відрізнити Його від нормальної людини. Цього нормального зовнішнього вигляду й нормальної людської сутності достатньо для того, щоб Він міг виконувати Свою божественну роботу в нормальній людській сутності. Його плоть дозволяє Йому виконувати Свою роботу в нормальній людській сутності й допомагає Йому виконувати Свою роботу серед людей, а Його нормальна людська сутність, більше того, допомагає Йому виконувати роботу спасіння серед людей. Хоча Його нормальна людська сутність викликала багато збентеження серед людей, таке збентеження не вплинуло на нормальні результати Його роботи. Коротше кажучи, робота Його нормальної плоті приносить людині найбільшу користь. Хоча більшість людей не приймає Його нормальну людську сутність, Його робота все ще може приносити результати, і ці результати досягаються завдяки Його нормальній людській сутності. У цьому немає жодних сумнівів. Від Його роботи в плоті людина отримує в десять або в десятки разів більше речей, ніж наявні серед людей уявлення про Його нормальну людську сутність, і всі ці уявлення в кінцевому підсумку будуть поглинені Його роботою. І результат, якого досягла Його робота, тобто знання, яке людина має щодо Нього, значно переважує уявлення людини про Нього. Неможливо уявити або виміряти роботу, яку Він звершує в плоті, бо Його плоть не така, як плоть будь-якої плотської людської істоти; хоча зовнішня оболонка ідентична, суть не та ж сама. Його плоть породжує в людей багато уявлень про Бога, але Його плоть також може дозволити людині здобути багато знань і навіть може завоювати будь-яку людину, що володіє подібною зовнішньою оболонкою. Бо Він – не просто людина, а Бог із зовнішньою оболонкою людини, і ніхто не може повністю осягнути або зрозуміти Його. Невидимого й нематеріального Бога люблять та вітають усі. Якщо Бог – це просто Дух, невидимий для людини, то людині так легко вірити в Бога. Люди можуть дати волю своїй уяві, можуть вибрати будь-який образ, який їм до вподоби, як образ Бога, щоб задовольнити самих себе й дати собі можливість почуватися щасливими. Таким чином люди можуть робити все, що їхній власний Бог любить і бажає найбільше, щоб вони робили, без будь-яких докорів сумління. Більше того, люди вірять, що ніхто не є більш відданим і благочестивим щодо Бога, ніж вони, і що всі інші – язичницькі пси, що зраджують Бога. Можна сказати, що саме цього шукають ті, чия віра в Бога невизначена й спирається на вчення; вони шукають багато в чому одне й те ж, із незначними видозмінами. Просто образи Бога в їхній уяві різні, але насправді їхня суть одна й та ж.

Людину не хвилює її безтурботна віра в Бога, і вона вірить у Бога так, як їй заманеться. Це одне з «прав і свобод людини», в яке ніхто не може втручатися, тому що люди вірять у свого власного Бога, а не в Бога кого-небудь іншого; це – їхня приватна власніст, і майже кожен володіє такого роду приватною власністю. Люди вважають цю власність дорогоцінним скарбом, але для Бога немає нічого нижчого або нікчемнішого, бо немає більш чіткої ознаки протистояння Богу, ніж ця приватна власність людини. Саме завдяки роботі втіленого Бога Бог стає плоттю з відчутною формою, Якого людина може побачити й відчути на дотик. Він – не безформний Дух, а плоть, яку людина може бачити та з якою вона може контактувати. Однак більшість богів, у яких вірять люди, – це безтілесні божества, які або є безформними, або мають вільну форму. Таким чином, втілений Бог став ворогом більшості тих, хто вірить у Бога, а ті, хто не може прийняти факт втілення Бога, так само стали противниками Бога. Людина має уявлення не через її спосіб мислення або через своє бунтарство, а через цю приватну власність людини. Саме через цю власність вмирає більшість людей, і саме цей невизначений Бог, до якого не можна доторкнутися, якого не можна побачити і який не існує в реальності, руйнує життя людини. Людина втрачає життя не через втіленого Бога, і тим більше не Бога небес, а через Бога, якого людина собі уявляє. Єдина причина, з якої втілений Бог прийшов у плоть, – це потреби розбещеної людини. Це сталося через нужди людини, а не Бога, і всі Його жертви й страждання – заради людства, а не заради блага Самого Бога. Для Бога немає жодних плюсів і мінусів або нагород; Він пожне не якийсь майбутній урожай, а те, що від початку Йому належить. Усе, що Він робить і чим жертвує заради людства, здійснюється не для того, щоб отримати великі нагороди, а виключно заради людства. Хоча Божа робота в плоті пов’язана з багатьма неймовірними труднощами, результати, яких вона в кінцевому підсумку досягає, набагато перевершують результати роботи, виконуваної безпосередньо Духом. Робота плоті пов’язана з великими труднощами, і плоть не може володіти тією ж величною ідентичністю, що й Дух, Він не може здійснювати ті ж надприродні діяння, що й Дух, і тим більше не може мати ту ж владу, що й Дух. Проте, суть роботи, виконуваної цією непримітною плоттю, набагато перевершує роботу, виконувану безпосередньо Духом, і Сама ця плоть є відповіддю на потреби всього людства. Для тих, хто буде спасенний, практична цінність Духа набагато нижча, ніж плоті: робота Духа здатна охопити весь усесвіт, усі гори, річки, озера й океани, але робота плоті більш ефективно пов’язана з кожною людиною, з якою Він вступає в контакт. Більше того, Божа плоть, що має відчутну форму, може бути краще зрозуміла людині, яка може їй довіряти, і може ще більше поглибити людське знання про Бога, а також може залишити в людини більш глибоке враження про фактичні діяння Бога. Робота Духа оповита таємницею; смертним істотам складно її осягнути, і ще важче їм побачити її, і тому вони можуть покладатися тільки на порожні фантазії. Робота плоті, однак, нормальна, заснована на реальності й багата на мудрість; вона є фактом, який може бути помічений фізичним оком людини; людина може особисто відчути мудрість роботи Бога, і їй не потрібно використовувати свою щедру уяву. У цьому полягає точність і реальна цінність роботи Бога в плоті. Дух може робити тільки те, що невидимо для людини й що їй важко собі уявити, наприклад, просвітління Духом, рух Духом й ведення Духом, але для людини, що володіє розумом, це не має жодного чіткого сенсу. Це лише зворушує або дає широкий сенс і не може дати словесних вказівок. Однак робота Бога в плоті значно відрізняється: вона містить точне спрямування за допомогою слів, у неї є чітка воля й чіткі обов’язкові цілі. І тому людині не потрібно діяти навпомацки або використовувати свою уяву, а тим більше будувати здогадки. У цьому полягає ясність роботи в плоті та її велика відмінність від роботи Духа. Робота Духа підходить тільки для обмеженого обсягу й не може замінити роботу плоті. Робота плоті дає людині набагато більш точні й необхідні цілі та набагато більш реальні, цінні знання, ніж робота Духа. Робота, що являє собою найбільшу цінність для зіпсованої людини, – це та, яка дає точні слова, чіткі цілі для досягнення і яку можна побачити й відчути на дотик. Тільки реалістична робота й своєчасне спрямування відповідають смакам людини, і тільки справжня робота може спасти людину від її зіпсованого й розпутного характеру. Це може бути досягнуто тільки втіленим Богом; тільки втілений Бог може спасти людину від її раніше зіпсованого й розпутного характеру. Хоча Дух є невід’ємною сутністю Бога, така робота, як ця, може бути виконана тільки Його плоттю. Якби Дух працював самотужки, то Його робота не могла б бути ефективною – це проста правда. Хоча більшість людей стала ворогами Бога через цю плоть, коли Він завершить Свою роботу, ті, хто проти Нього, не тільки перестануть бути Його ворогами, але, навпаки, стануть Його свідками. Вони стануть свідками, які були завойовані Ним, свідками, сумісними з Ним і невіддільними від Нього. Він повинен змусити людину усвідомити важливість Його роботи в плоті для людини, і людина повинна знати важливість цієї плоті для сенсу людського існування, повинна знати Його реальну цінність для зростання людського життя і, більше того, повинна знати, що ця плоть стане живим джерелом життя, відділення від якого людина не може витерпіти. Хоча втілена плоть Бога далека від того, щоб бути на рівні Божої ідентичності та Його положення, і людині вона здається несумісною з Його фактичним статусом, ця плоть, яка не володіє істинним образом Бога або істинною ідентичністю Бога, може виконувати роботу, яку Божий Дух не в змозі виконувати безпосередньо. Такими є справжні значення і цінність втілення Бога, і саме ці значення і цінність людина не в змозі оцінити й визнати. Хоча все людство дивиться з повагою на Божий Дух і дивиться зверхньо на Божу плоть, незалежно від того, як вони дивляться або думають, реальне значення й цінність плоті набагато перевершують значення й цінність Духа. Звичайно, це стосується лише зіпсованого людства. Для кожного, хто шукає істину й жадає появи Бога, робота Духа може дати тільки рух або натхнення, а також відчуття чуда через те, що вона нез’ясовна й неймовірна, і відчуття, що вона велична, незрівнянна й гідна захоплення, але в той же час недосяжна й недоступна для всіх. Людина й Дух Божий можуть дивитися один на одного тільки звіддаля, як ніби між ними – величезна відстань, і вони ніколи не можуть бути подібними, так, ніби людина й Бог розділені невидимою прірвою. Насправді це – ілюзія, дана людині Духом, яка полягає в тому, що Дух і людина не належать до одного й того ж виду й ніколи не будуть співіснувати в одному й тому ж світі, ще й тому, що Дух не має нічого від людини. Таким чином, людина не потребує Духа, бо Дух не може безпосередньо виконувати роботу, найбільш необхідну людині. Робота плоті пропонує людині реальні цілі для досягнення, чіткі слова й відчуття того, що Він – справжній і нормальний, що Він – смиренний і звичайний. Хоча людина може боятися Його, для більшості людей із Ним легко мати стосунки: людина може бачити Його обличчя та чути Його голос, і їй не потрібно дивитися на Нього здалеку. Ця плоть здається людині доступною, не далекою або незбагненною, але видимою й відчутною, бо ця плоть знаходиться в тому ж світі, що й людина.

Для всіх тих, хто живе в плоті, зміна їхнього характеру вимагає досягнення цілей, а пізнання Бога вимагає свідчення реальних справ і реального обличчя Бога. І те й інше може бути досягнуто тільки втіленою плоттю Бога, і те й інше може бути здійснено тільки нормальною й справжньою плоттю. Ось чому втілення необхідне, і чому воно потрібне всьому розбещеному людству. Оскільки від людей вимагається пізнати Бога, образи невизначених і надприродних богів повинні бути видалені з їхніх сердець, і оскільки від них вимагається відкинути свій зіпсований характер, вони повинні спочатку пізнати свій зіпсований характер. Якщо тільки людина працюватиме над тим, щоб видалити образи невизначених богів із сердець людей, вона не зможе досягнути належного результату. Образи невизначених богів у серцях людей не можуть бути викриті, відкинуті або повністю вигнані одними тільки словами. Чинячи так, у кінцевому підсумку все одно було б неможливо позбутися цих глибоко вкорінених у людях речей. Тільки замінивши ці невизначені й надприродні речі практичним Богом та істинним образом Бога й поступово спонукаючи людей пізнавати їх, можна досягти належного результату. Людина усвідомлює, що Бог, Якого вона шукала в минулому, є невизначеним і надприродним. Досягти такого результату не може ні безпосереднє керівництво Духа, ні, тим паче, вчення певної особи, а лише втілений Бог. Людські уявлення оголюються, коли втілений Бог офіційно виконує Свою роботу, тому що нормальність і реальність втіленого Бога – це протилежність невизначеному й надприродному Богу в уяві людини. Початкові уявлення людини можуть бути виявлені тільки в протиставленні зі втіленим Богом. Без порівняння зі втіленим Богом поняття людини не могли б бути розкриті; іншими словами, без реальності як тла невизначені речі не могли б бути виявлені. Ніхто не здатний використовувати слова для виконання цієї роботи, і ніхто не здатний сформулювати цю роботу за допомогою слів. Тільки Сам Бог може виконувати Свою власну роботу, і ніхто інший не може виконувати цю роботу від Його імені. Якою б багатою не була мова людини, вона не здатна виразити реальність і нормальність Бога. Людина може пізнати Бога більш практично й може бачити Його більш чітко тільки в тому випадку, якщо Бог особисто діє серед людей і повністю являє Свій образ і Свою сутність. Такого результату не може досягти жодна людська істота з плоті. Звичайно, Божий Дух також не здатний досягти такого результату. Бог може врятувати розбещену людину від впливу сатани, але ця робота не може бути виконана безпосередньо Духом Божим; радше вона може бути виконана тільки плоттю, яку носить Божий Дух, втіленою плоттю Бога. Ця плоть – людина, а також Бог, людина, що володіє нормальною людською сутністю, а також Бог, що володіє повною божественністю. І тому, хоча ця плоть не є Духом Божим і значно відрізняється від Духа, все ж це Сам утілений Бог, який спасає людину, який є Дух, а також плоть. Незалежно від того, як Його називають, у кінцевому підсумку все одно людство рятує Сам Бог. Бо Дух Божий невіддільний від плоті, і робота плоті також є роботою Духа Божого; просто ця робота виконується не з використанням ідентичності Духа, а з використанням ідентичності плоті. Робота, яка повинна бути виконана безпосередньо Духом, не вимагає втілення, а робота, яка вимагає виконання плоттю, не може бути виконана безпосередньо Духом і може бути виконана тільки втіленим Богом. Це – те, що потрібно для цієї роботи, і це – те, що потрібно розбещеному людству. Із трьох стадій Божої роботи тільки одна стадія була здійснена безпосередньо Духом, а інші дві стадії виконуються втіленим Богом, а не безпосередньо Духом. Робота періоду Закону, здійснена Духом, не включала в себе зміну зіпсованого характеру людини, і вона також не мала жодного відношення до пізнання людиною Бога. Однак робота Божої плоті в період Благодаті й період Царства поширюється на зіпсований характер людини і її пізнання Бога і є важливою й вирішальною частиною роботи спасіння. Тож зіпсованому людству більше потрібне спасіння втіленим Богом і більше потрібна безпосередня робота втіленого Бога. Людство потребує втіленого Бога, щоб Він пас його, підтримував його, поливав його, годував його, судив і карав його, і йому потрібно більше благодаті й більшої спокути від утіленого Бога. Тільки Бог у плоті може бути довіреною особою людини, пастирем людини, поточною допомогою людини, і задля цього всього необхідне втілення як сьогодні, так і в минулі часи.

Людина була розбещена сатаною, і вона є найвищою з усіх Божих творінь, тому людина потребує Божого спасіння. Об’єктом Божого спасіння є людина, а не сатана, і те, що має бути спасенним, – це плоть людини й душа людини, а не диявол. Сатана є об’єктом Божого знищення, людина є об’єктом Божого спасіння, а плоть людини була розбещена сатаною, тому плоть людини повинна бути спасенна першою. Плоть людини було найбільш глибоко зіпсовано, і вона стала чимось, що протистоїть Богу такою мірою, що навіть перебуває у відкритому протистоянні до Нього й заперечує існування Бога. Ця зіпсована плоть просто занадто неподатлива, і немає нічого більш важкого для розбору або зміни, ніж зіпсований характер плоті. Сатана входить у плоть людини, щоб викликати порушення, і він використовує плоть людини, щоб порушити роботу Бога й нашкодити Божому планові, і таким чином людина стала сатаною і ворогом Бога. Щоб людина була врятована, вона повинна спершу бути завойованою. Саме через це Бог приймає виклик і приходить у плоті, щоб виконати роботу, яку Він має намір виконати, і боротися проти сатани. Його мета – спасіння розбещеної людини, а також поразка й знищення сатани, який повстає проти Нього. Він перемагає сатану Своєю роботою із завоювання людини, і в той же час Він рятує зіпсоване людство. Таким чином, це – робота, яка досягає відразу двох цілей. Він діє в плоті, і говорить у плоті, і робить усю роботу в плоті, щоб краще взаємодіяти з людиною і краще підкорювати людину. Останній раз, коли Бог стане плоттю, Його робота останніх днів завершиться в плоті. Він розподілить усіх людей за видом, завершить усе Своє управління, а також завершить усю Свою роботу в плоті. Після того, як уся Його робота на землі добіжить кінця, Він здобуде повну перемогу. Діючи в плоті, Бог повністю підкорить людство й повністю здобуде людство. Чи не означає це, що все Його управління добіжить свого кінця? Коли Бог завершить Свою роботу в плоті, завдавши повної поразки сатані й здобувши перемогу, у сатани більше не буде можливості розбещувати людину. Справою першого втілення Бога були спокута й прощення гріхів людини. Тепер це – робота, спрямована на завоювання й повне здобуття людства, так що сатана більше не матиме способу виконувати свою роботу, і він повністю програє, а Бог здобуде повну перемогу. Це – робота плоті, і це робота, що здійснюється Самим Богом. Початкова робота на трьох стадіях Божої роботи була виконана безпосередньо Духом, а не плоттю. Однак заключна робота трьох стадій Божої роботи виконується втіленим Богом, а не безпосередньо Духом. Робота спокути проміжної стадії також була звершена Богом у плоті. Протягом усієї роботи управління найважливіша робота полягає в тому, щоб спасти людину від впливу сатани. Ключова робота – це повністю завоювати розбещену людину, тим самим відновлюючи первісне благоговіння перед Богом у серці завойованої людини й дозволяючи їй досягти нормального життя, тобто нормального життя Божого творіння. Ця робота має вирішальне значення, і вона лежить в основі роботи управління. Із трьох стадій роботи спасіння перша стадія роботи періоду Закону була далекою від суті роботи управління; вона лише дещо нагадувала роботу спасіння й не була початком Божої роботи з визволення людини з-під панування сатани. Першу стадію роботи було здійснено безпосередньо Духом, тому що відповідно до закону людина знала тільки, що потрібно дотримуватися закону, і в людини не було більше істини, а також тому, що робота в період Закону навряд чи передбачала зміни в характері людини, і тим паче вона не стосувалася роботи зі спасіння людини з-під влади сатани. Таким чином, Дух Божий виконав цю надзвичайно просту стадію роботи, яка не стосувалася зіпсованого характеру людини. Ця стадія роботи мала слабкий зв’язок із суттю управління, і вона не була значною мірою пов’язана з офіційною роботою спасіння людини, і тому не вимагала, щоб Бог став плоттю, щоб особисто виконувати Свою роботу. Робота, яку виконує Дух, неявна й незбагненна, і вона дуже лякає й недоступна для людини; Дух не підходить для безпосереднього виконання роботи спасіння і не підходить для безпосереднього забезпечення життя для людини. Найбільш підхожим для людини є перетворення роботи Духа в підхід, близький людині, тобто найбільш підхожим для людини є те, щоб Бог став звичайною, нормальною людиною для виконання Своєї роботи. Це вимагає того, щоб Бог утілився, щоб зайняти місце Духа в Його роботі, і для людини немає більш підхожого способу Божої роботи. Дві з цих трьох стадій роботи виконуються плоттю, і ці дві стадії є ключовими етапами роботи управління. Ці два втілення взаємно доповнюють одне одного, і вони доповнюють одне одного бездоганно. Перша стадія втілення Бога заклала основу для другої стадії, і можна сказати, що два втілення Бога складають одне ціле й не є несумісними одне з одним. Ці дві стадії Божої роботи виконуються Богом в Його втіленій ідентичності, тому що вони такі важливі для всієї роботи управління. Майже можна сказати, що без роботи двох втілень Бога вся робота управління зупинилася б, і робота спасіння людства була б не чим іншим, як порожньою балаканиною. Важлива ця робота чи ні, залежить від потреб людства, від реальності людської порочності і від серйозності непослуху сатани та його втручання в роботу. Правильний вибір того, хто впорається з поставленим завданням, залежить від характеру роботи, здійснюваної виконавцем, і важливості цієї роботи. Коли мова заходить про важливість цієї роботи, з точки зору того, який метод роботи застосувати – роботу, виконувану безпосередньо Духом Божим, чи роботу, виконувану втіленим Богом, або роботу, виконувану через людину, – в першу чергу слід виключити роботу, виконувану через людину, і, виходячи з природи цієї роботи й природи роботи Духа в порівнянні з роботою плоті, в кінцевому підсумку вирішується, що робота, виконувана плоттю, більш корисна для людини, ніж робота, що виконується безпосередньо Духом, і що вона дає більше переваг. Такою була думка Бога в той час, коли Він вирішував, чи повинна ця робота бути виконана Духом або плоттю. У кожної стадії роботи є значення й основа. Вони не є безпідставними фантазіями й не здійснюються довільно; у них закладена певна мудрість. Такою є правда, що лежить в основі всієї Божої роботи. Зокрема, у такій великій роботі, як особиста робота втілення Бога серед людей, є ще більше Божого плану. Отже, Божа мудрість і повнота Його сутності відображаються в кожній дії, думці й ідеї в Його роботі; це – більш конкретна й систематична сутність Бога. Ці проникливі думки й ідеї людині важко уявити, і людині важко в них повірити, і тим паче людині важко їх пізнати. Робота, що виконується людиною, виконується відповідно до загального принципу, який для людини є значною мірою задовільним. Однак у порівнянні з роботою Божою існує просто занадто велика відмінність; хоча справи Божі великі, а робота Божа має величезний масштаб, за ними стоїть велика кількість детальних і точних планів і влаштувань, які неймовірні для людини. Кожна стадія Його роботи не тільки виконується відповідно до принципу, але й містить багато речей, які не можуть бути сформульовані людською мовою, і це ті речі, які невидимі для людини. Незалежно від того, чи це є роботою Духа або роботою втіленого Бога, кожна з них містить плани Його роботи. Він не працює безпідставно, і Він не виконує неістотну роботу. Коли Дух працює безпосередньо, це відповідає Його цілям, а коли Він стає людиною (тобто, коли Він трансформує Свою зовнішню оболонку), щоб працювати, це ще більше відповідає Його меті. Інакше навіщо б Йому так охоче змінювати Свою ідентичність? Інакше навіщо б Йому з такою готовністю ставати людиною, яку вважають такою, що має низьке становище, та яку переслідують?