Як точно доводити до відома й реалізовувати упорядкування роботи

I. Як доводити до відома упорядкування роботи

Ці десять пунктів упорядкувань роботи становлять сферу та зміст усієї різноманітної роботи, яку Бог виконує в церкві та серед обраних Богом людей. Розуміння змісту та сфери цієї роботи допомагає обраним Богом людям наглядати за лідерами та працівниками, щоб ті добре виконували цю роботу. З іншого боку, це насамперед допомагає лідерам і працівникам зрозуміти й осягнути сферу своїх зобов’язань, роботу, яку їм слід виконувати, і зобов’язання, які їм слід належно виконувати, а також мати точне визначення звання «лідери та працівники». Які зобов’язання лідерів і працівників? Якою подобою їм слід жити? Чи слід їм бути схожими на чиновників державного уряду? (Ні.) «Лідери та працівники» – це не офіційна посада чи звання. Слід розуміти, хто такі лідери та працівники, з обов’язків, які вони виконують, і з доручення, яке Бог їм довіряє, та стандартів, яких Він від них вимагає. Так людина прийде до відносно конкретного розуміння найменування «лідери та працівники» та чіткіше розумітиме визначення лідерів і працівників. Якими є мінімальні зобов’язання, які слід виконувати лідерам і працівникам? Їм слід точно доводити до відома, поширювати й реалізувати кожне упорядкування роботи відповідно до вимог Божого дому, як згадано в дев’ятому пункті. Незалежно від того, якого аспекту стосується упорядкування роботи, якщо його доводять до відома через лідерів і працівників, то вони, отримавши повністю точне розуміння, мусять негайно й безупину довести його до відома церков. Щодо тих, кому доводять до відома упорядкування роботи, то якщо Божий дім вимагає, щоб упорядкування роботи доводили до відома лідерів і працівників усіх рівнів, включно з проповідниками, церковними лідерами та церковними дияконами, то їх слід доводити до відома людей аж до цього рівня, і на цьому все; якщо упорядкування роботи треба довести до відома кожного брата й сестри, то їх слід доводити до відома кожного брата й сестри цілком відповідно до вимог Божого дому. Якщо через обставини незручно доводити до відома упорядкування роботи в письмовій формі, і це може спричинити ризики для безпеки або ще більші проблеми, то важливий і основний зміст упорядкувань роботи слід точно довести до відома кожної людини усно. Отже, що треба зробити, щоб упорядкування роботи вважалися доведеними до відома? Якщо упорядкування роботи доводять до відома в письмовій формі, треба переконатися, що всі їх отримали, що всі про них знають і що всі ставляться до них серйозно; якщо ж їх доводять до відома усно, то після цього людей треба неодноразово питати, чи чітко вони все зрозуміли й запам’ятали, і навіть можна попросити їх повторити упорядкування роботи – лише так можна вважати, що їх справді доведено до відома. Якщо люди можуть повторити й чітко викласти, якими є необхідні принципи Божого дому та яким є конкретний зміст, це доводить, що упорядкування роботи вже доведено до їхнього відома, що вони їх запам’ятали й чітко зрозуміли. Лише тоді можна вважати, що упорядкування роботи справді доведено до відома. Якщо умови, обставини та інші подібні фактори є сприятливими для доведення до відома упорядкувань роботи в письмовій формі, то їх в обов’язковому порядку треба доводити до відома в письмовій формі; якщо їх неможливо довести до відома в письмовій формі, бо обставини цього не дозволяють, і їх натомість треба доводити до відома усно, то треба переконатися, що те, що доводиться до відома усно, є ідентичним упорядкуванням роботи, що воно не спотворене, що до нього не додано особистого розуміння і що передається оригінальний текст – лише так можна вважати, що упорядкування роботи доведено до відома по-справжньому й точно. Упорядкування роботи слід доводити до відома повністю відповідно до їхніх конкретних формулювань; їх не слід доводити до відома безвідповідально або з викривленими чи абсурдними тлумаченнями, заснованими на особистих розуміннях та фантазіях людей. Коли йдеться про точне доведення до відома упорядкувань роботи, людям слід розуміти міру суворості цього процесу; тобто доводити до відома треба точно. Деякі люди кажуть: «Чи треба нам доводити до відома прецизійно?». Ні, у цьому немає потреби. Прецизійність – це те, що вимагається від приладів; якщо люди зможуть досягти точності, це вже буде непогано. Наприклад, щодо церковного життя, упорядкування роботи Божого дому вимагають від обраних Богом людей їсти й пити Божі слова про пізнання Бога – чи легко це довести до відома? (Так.) Упорядкування роботи дають людям сферу, і вони можуть читати всі ці відповідні Божі слова. Однак, якщо хтось неправильно тлумачить упорядкування роботи, додаючи своє особисте розуміння, уявлення та фантазії й доводячи до відома якісь зайві слова, то хіба це не означає, що він відхилився від упорядкувань роботи? Чи точно він доводить до відома упорядкування роботи? (Ні.) Він доводить до відома упорядкування роботи зі своїми власними доповненнями – це суцільна нісенітниця. Треба кілька разів перечитати кожне упорядкування роботи, що надходить від Вишнього, і чітко усвідомити його правильне значення, значущість поширення цього упорядкування роботи та результати, яких воно має на меті досягти, а потім з’ясувати правильний спосіб практики конкретних робочих завдань, упорядкованих Вишнім, уникаючи будь-яких помилок. Доведення до відома упорядкування роботи після того, як про все це побесідували й усе це зрозуміли, буде повністю точним. Насамперед треба доставити упорядкування роботи від лідерів і працівників пастирських зон до лідерів і працівників усіх інших рівнів, які, своєю чергою, зрештою надішлють їх куратору кожної команди в кожній церкві. Потім про упорядкування роботи Божого дому треба кілька разів побесідувати на зібраннях, щоб усі обрані Богом люди їх зрозуміли й знали, як їх практикувати, – лише коли буде досягнуто такого ефекту, можна вважати, що їх доведено до відома. Упорядкування роботи треба доводити до відома відповідно до методу та сфери, яких вимагає Божий дім. Звісно, зміст, який доводиться до відома, має бути точним і безпомилковим. Лідери та працівники мусять уникати недбалого неправильного їх тлумачення й додавання власних ідей – це не є точним доведенням до відома, і це означає невиконання ними своїх зобов’язань як лідера чи працівника. Ось як слід розуміти точне доведення до відома й реалізацію упорядкувань роботи.

Що робити лідерам і працівникам, якщо вони досі не впевнені, як точно доводити до відома упорядкування роботи? Для цього є дуже простий і легкий метод. Отримавши упорядкування роботи, лідерам і працівникам слід спочатку побесідувати про них з іншими лідерами та працівниками, подивитися, скільки конкретних пунктів вимагає Вишнє в цих упорядкуваннях роботи, і перерахувати їх один за одним. Потім, на основі цих упорядкувань роботи, їм слід врахувати реальну ситуацію в місцевій церкві, як-от обставини євангельської роботи, різноманітної професійної роботи та церковного життя, а також рівень і сімейні обставини всіх різних типів людей тощо, поєднавши все це, щоб побачити, як ці частини роботи мають бути реалізовані. Через бесіду всі лідери та працівники повинні дійти однакового й точного розуміння упорядкувань роботи та мати відповідні методи для доведення їх до відома – лише так упорядкування роботи буде доведено до відома точно. Якщо лідер або працівник отримує упорядкування роботи і, не знаючи, що вони конкретно передбачають, сліпо збирає братів і сестер, поширює та доводить їх до відома, чи доречно це? Унаслідок цього через місяць-два після доведення до відома упорядкувань роботи виявляється, що в кожній церкві є відхилення в їх реалізації, і лише коли лідер або працівник уважно придивляється до упорядкувань роботи, він виявляє, що їх було доведено до відома з відхиленнями. Якби той лідер або працівник тоді сумлінно прочитав упорядкування роботи й побесідував про них, усе було б добре, але через миттєві лінощі та недбалість він спричинив появу багатьох помилок і відхилень у церковній роботі, які згодом йому доводиться виправляти. Це додає цілий непотрібний додатковий крок і марнує час. Було б краще, якби він одразу чітко побесідував про упорядкування роботи, а потім довів їх до відома й реалізував одне за одним. Хіба погано виконана робота – це не помилка? (Так.) Тому існують кроки для точного доведення до відома упорядкувань роботи. Лідери та працівники мусять спочатку мати справжнє сприйняття й точне розуміння конкретного змісту упорядкувань роботи, а потім вони мусять мати в голові конкретні плани реалізації, методи реалізації та цільових осіб для реалізації – лише так упорядкування роботи можна точно довести до відома. Чи доречно, якщо лідери та працівники сліпо поширюють і доводять до відома упорядкування роботи, коли вони мають лише неповне розуміння, лише здається, що розуміють їх, мають про них розпливчасте й нечітке уявлення або просто не розуміють конкретних вимог і змісту в них? (Ні.) Чи можуть такі лідери та працівники добре виконувати роботу? Очевидно, що ні. Отже, у ситуаціях, коли брати й сестри не знають, якими є конкретні необхідні стандарти та принципи в упорядкуваннях роботи або як саме їх виконувати, лідери та працівники вже матимуть точне розуміння упорядкувань роботи, а також конкретні плани та кроки для їх реалізації – лише так лідери та працівники можуть виконати перший крок, тобто довести до відома упорядкування роботи. Щойно упорядкування роботи доведено до відома, і брати й сестри всі точно зрозуміли зміст упорядкувань роботи та мають певне знання про значення, цінність і стандарти виконання цієї роботи Божим домом, то лідерам і працівникам слід негайно побесідувати про те, як розподілити людей і конкретні частини роботи, і про конкретний план щодо того, хто має реалізовувати й виконувати цю роботу, – це кроки для виконання роботи. Що ви думаєте про такий подальший контроль за виконанням роботи? Чи можна вважати це щільним подальшим контролем за виконанням роботи? Чи це своєчасний подальший контроль за виконанням роботи? (Так.)

II. Як реалізовувати упорядкування роботи

Коли лідери та працівники отримують упорядкування роботи, недостатньо просто довести його до відома й поширити, і на цьому все. Чи можна вважати, що упорядкування роботи реалізовано, щойно обрані Богом люди в кожній церкві дізнаються, що його поширено? Це не є справжнім виконанням чи реалізацією упорядкування роботи, це не є виконанням їхніх зобов’язань, а також не є тим стандартом, якого зрештою вимагає Бог. Доведення до відома й видання упорядкування роботи – це не мета; мета – це його реалізація. Отже, як саме слід реалізовувати упорядкування роботи? Лідери та працівники мусять скликати всіх відповідних кураторів, братів і сестер та побесідувати з ними про те, як виконувати роботу, водночас обираючи головного куратора та учасників команди для її виконання. Перше, що слід зробити лідерам і працівникам під час реалізації роботи, – це побесідувати: побесідувати про те, як виконувати роботу відповідно до принципів і згідно з цим упорядкуванням роботи від Божого дому, і як робити це так, щоб це упорядкування роботи від Божого дому було реалізовано й виконано. Під час бесіди братам і сестрам, а також лідерам і працівникам слід пропонувати різні плани і врешті-решт обрати спосіб, метод і кроки, які є найбільш підхожими та найбільше відповідають принципам, вирішивши, що робити спочатку, а що – потім, щоб робота могла просуватися впорядковано. Коли все це зрозуміло в теорії, коли в людей більше немає труднощів чи фантазій, коли вони не відчувають опору до цієї роботи й можуть збагнути сенс і мету цього упорядкування роботи від Божого дому, – навіть тоді роботу ще не можна вважати реалізованою. Також треба вирішити, хто найкраще підходить для цієї роботи і є найбільш вправним у ній, хто може взяти на себе відповідальність за цю роботу і хто здатен її завершити. Треба обрати людей, які візьмуться за цю роботу, встановити план реалізації та кінцевий термін завершення, а також підготувати й чітко окреслити ресурси, матеріали та все інше, необхідне для завершення роботи, – лише тоді роботу можна вважати реалізованою. Звісно, перед реалізацією також необхідно індивідуально здійснити конкретну комунікацію й провести обговорення з людьми, відповідальними за цю роботу, запитавши, чи виконували вони таку роботу раніше і які їхні погляди та думки щодо неї. Якщо вони запропонують плани та ідеї, що відповідають принципам, їх можна прийняти. Крім того, під час реалізації кожної роботи треба також звертати увагу на те, щоб виявити, скільки насправді існує проблем, – цим кроком не слід нехтувати. Після виявлення проблем треба продумати способи їх своєчасного розв’язання, і лише після вичерпного розв’язання всіх наявних проблем упорядкування роботи буде реалізовано на ділі. Ба більше, хіба не необхідно також шукати, як виконувати цю роботу так, щоб це відповідало необхідним принципам Божого дому? Крім того, чи є в Божого дому якісь вимоги щодо термінів виконання цієї роботи, в які часові рамки її треба завершити, чи є якісь конкретні положення щодо професійних навичок тощо – усе це теми, про які лідерам і працівникам слід побесідувати з відповідними кураторами. Ось що таке реалізація. Реалізація не обмежується усною комунікацією чи теорією, а радше стосується фактичного просування відповідної роботи, а також певних конкретних проблем і труднощів, які необхідно розв’язати. Це все те, що лідерам і працівникам слід враховувати, реалізуючи упорядкування роботи разом із кураторами. Тобто, перш ніж виконувати цю конкретну роботу, лідерам і працівникам слід провести таку бесіду, аналіз та обговорення з кураторами – ось що таке реалізація. Ця реалізація є зобов’язанням лідерів і працівників, і це те, що лідерам і працівникам слід виконувати. Практикувати в такий спосіб – означає виконувати справжню роботу. Припустимо, лідер каже: «Зараз я теж не знаю, як виконувати цю роботу. У будь-якому разі, я передав її тобі. Я також довів до відома й поширив тобі упорядкування роботи і розповів тобі про всі пов’язані справи. А щодо того, чи знаєш ти, як це робити, як ти це робиш, добре чи погано, і скільки часу це в тебе займе, – це все твої справи. Мене це не стосується. Виконавши цю частину роботи, я виконав своє зобов’язання». Хіба це слова, які слід говорити лідерам і працівникам? (Ні.) Якщо лідер таке говорить, то що це за людина? Це неправдивий лідер. Щоразу, коли Вишнє висуває вимоги і необхідно виконувати роботу згідно з упорядкуваннями роботи, така людина повністю перекладає все на когось іншого, кажучи: «Ти роби, я не вмію. Ти ж і так усе розумієш. Ти – фахівець, а я – профан». Це «крилата фраза», яку часто промовляють неправдиві лідери; вони знаходять привід, а потім вислизають.

Підсумовуючи, неправдиві лідери безвідповідально ставляться до своєї роботи. Незалежно від того, високий чи низький у них рівень, чи відповідають вони роботі, головне – що вони неуважні, не вкладають у неї свою душу й завжди ставляться до неї недбало. Це прояви безвідповідальності. Скажімо, лідеру чи працівнику дещо бракує рівня й глибини досвіду, але він може працювати уважно й вкладати в роботу свою душу. Хоча результати, яких він досягає в роботі, не такі вже й значні, він принаймні відповідальна людина, він вкладає в роботу всю свою душу й віддає їй усі сили. Лише через те, що йому дещо бракує рівня і він має малий духовний зріст, він не виконує роботу добре. Якщо після певного часу підготовки він стане повністю компетентним у своїй роботі, то такого лідера слід і надалі зрощувати. Якщо ж лідер не має ані краплі совісті чи розуму, а лише тримається за свою посаду й упивається благами статусу, але зовсім не виконує справжньої роботи, то він – справжній неправдивий лідер, і його слід негайно відсторонити, і більше ніколи не дозволяти підвищувати чи використовувати. Справжній лідер, відповідальний лідер, віддає роботі всього себе – він присвячує їй свій розум, знаходить усілякі способи, щоб виконати Боже доручення, і докладає максимум зусиль – так він належно виконує свої зобов’язання. Реалізуючи упорядкування роботи від Божого дому, відповідальні лідери також спостерігають та здійснюють подальший контроль за станом реалізації. Коли виникає несподівана ситуація, вони здатні вжити заходів у відповідь і знайти рішення, а не вислизати й умивати руки. Такий підхід до реалізації роботи називається відповідальністю. Коли поширюється упорядкування роботи, лідерам і працівникам слід вважати цю роботу найважливішою на даний момент і взяти її на себе; вони мусять особисто здійснювати подальший контроль за нею, нести за неї відповідальність від початку до кінця й відпускати її лише тоді, коли вона стане на правильний шлях і лідери кожної команди знатимуть, як її виконувати. Але й після цього лідерам і працівникам однаково необхідно час від часу бути в курсі стану роботи та перевіряти її, – лише так можна гарантувати, що робота буде виконана добре. Коли лідери та працівники не залишають своїх постів, наполегливо працюють від початку до кінця і ставлять роботу на правильний шлях – це називається виконанням справжньої роботи. Протягом цього часу лідерам і працівникам також потрібно приділяти увагу іншим робочим завданням і вникати в їхнє просування. Які б труднощі чи проблеми не виникали в роботі, лідерам і працівникам слід швидко вирушати на місце роботи, щоб надати вказівки та розв’язати проблему. Головний лідер повинен міцно триматися за найважливішу роботу, і водночас йому необхідно здійснювати подальший контроль за іншою роботою церкви, знати її стан, перевіряти її й наглядати за нею, а також гарантувати, що вся вона просувається нормально. Коли йдеться про критично важливу роботу, головний лідер мусить особисто працювати на місці й керувати цією роботою, і особливо, коли йдеться про критичні етапи роботи, він мусить у жодному разі не залишати місце роботи. Якщо однієї людини недостатньо, слід призначити ще одну для співпраці та скеровування роботи – це означає докладати всіх зусиль і об’єднуватися довкола спільної мети, щоб добре виконати критично важливу роботу. Оскільки в Божому домі на кожному етапі й у кожен період є найважливіша робота, то якщо головний лідер не виконує її добре, це проблема з його рівнем, і його треба відсторонити. Головний лідер мусить відповідати за найважливішу роботу, тоді як інші лідери – за звичайну; лідери та працівники мусять навчитися розставляти пріоритети в роботі за важливістю та терміновістю, а також зважувати всі «за» і «проти». Якщо лідери та працівники зможуть оволодіти цими принципами, то вони відповідають стандарту як лідери та працівники.

Більшість лідерів і працівників у Божому домі – молоді люди, вони новачки й проходять підготовку для виконання роботи, тому найважливіше для них – навчитися оволодівати принципами. Хтось може сказати: «Чи не зависокі вимоги Божого дому до лідерів і працівників?». Узагалі-то, зовсім ні. Як вимога оволодіти принципами може бути високою? Як можна добре виконувати церковну роботу, якщо не можеш оволодіти принципами? Як можна бути лідером чи працівником, якщо берешся за справи без принципів? Оволодіння принципами – це вимога до лідерів і працівників, а не до звичайних людей; якщо хтось не може оволодіти принципами, він не зможе добре виконувати роботу. Люди, яким надто бракує рівня, не дотягують до принципів, Божий дім не буде їх зрощувати, і вони також не придатні бути лідерами. Деякі люди завжди вважають, що бути лідером важко, і на це є дві причини: по-перше, вони зовсім не розуміють істини й не здатні використовувати її для розв’язання проблем; по-друге, їм бракує рівня, вони не знають, що означає виконувати роботу, не можуть чітко пояснити принципи та шлях практики для роботи і навіть не можуть чітко викласти доктрини. Такі люди не підходять для того, щоб бути лідерами. Скажімо, у когось надто низький рівень, він не вміє виконувати роботу й зовсім неефективний у виконанні свого обов’язку, – тобто він витрачає кілька днів на роботу, яка має зайняти один день, і шість місяців на роботу, яка має зайняти один місяць, – такі люди ні на що не здатні, вони нездари. Люди, в яких надто низький рівень, не можуть добре виконувати жодного обов’язку. Мої вимоги до людей справедливі й розумні, і лідери та працівники можуть їх досягти. Деякі люди вважають, що вимоги Божого дому зависокі, – це свідчить про те, що їхній рівень надто низький, що вони не придатні бути лідерами та працівниками і що їм слід узяти на себе відповідальність і піти у відставку. Ти не відповідаєш вимогам, щоб брати на себе зобов’язання лідера чи працівника, і ти не підходиш для цього, тому, хоча ти й лідер, ти – неправдивий. Якщо ти не можеш добре виконати навіть одне робоче завдання, як ти можеш водночас займатися іншою роботою? Чи гідні люди, в яких надто низький рівень, бути лідерами та працівниками? Якщо вони навіть гірші за сторожового пса, то вони не гідні називатися людьми. Коли пес охороняє дім, він не лише наглядає за переднім і заднім двором та городом, а й може навіть наглядати за курми, гусьми та вівцями в господарстві. Щойно він помічає, що наближається незнайомець, він починає гавкати – він нікого не пустить у двір і знає, що треба попередити господаря про наближення незнайомця. Навіть розум собаки не простий. Якщо в когось надто низький рівень і його навіть не можна порівняти з собакою, хіба така людина не нікчемна? Деякі люди люблять дозвілля й ненавидять працю, вони ненажерливі й ліниві, і хочуть жити за рахунок Божого дому, нічого не роблячи, – хіба вони не паразити? Вимагаючи від лідерів і працівників братися за розв’язання справ за принципами, Божий дім зрощує й готує їх до того, щоб вони могли практикувати істину та входити в реальність під час виконання своїх обов’язків. Деякі лідери та працівники здатні прагнути до істини й коритися упорядкуванням Божого дому – усі ці люди благословенні Богом. Тих, хто любить дозвілля й ненавидить працю і хто не робить нічого справжнього, треба відсіювати. Усіх тих нікчемних людей, які жадають комфорту, бояться труднощів і втоми, завжди скаржаться на труднощі й складнощі й зовсім не можуть терпіти труднощів, треба відсіювати – жоден не може залишитися! Якщо на початку роботи лідери та працівники стикаються з різними труднощами, їм слід знайти джерело проблеми, а потім вичистити тих, хто чинить перешкоди й нерозумно створює проблеми, – ті камені спотикання й перешкоди. Коли залишаться лише ті, хто може прийняти істину, слухатися й коритися, вести їх буде набагато легше. Коли лідери та працівники працюють, їм слід спочатку чітко побесідувати про істину, щоб люди, почувши їх, мали розуміння подальшого шляху. Їм не слід промовляти доктрини, вигукувати гасла і тим паче змушувати людей слухати їх і коритися їм та практикувати. Якщо лідери та працівники чітко бесідують про істину, то більшість людей буде готова її практикувати. Викликає занепокоєння, якщо лідери та працівники не пояснюють усе чітко й зрозуміло, але однаково вимагають від братів і сестер практики, а брати й сестри не знають, як практикувати, і не можуть знайти шлях практики, – це вплине на результати роботи. Доки лідери та працівники можуть зрозуміло пояснювати й чітко бесідувати про істини-принципи, пов’язані з кожним конкретним видом роботи, більшість людей буде розсудливою й розумною, і вони будуть готові виконувати свою частину. Кожен готовий слухати, якщо те, що людина говорить, є правильним, відповідає істині та є корисним для церковної роботи й для життя-входження братів і сестер. Однак буває ситуація, коли деякі лідери та працівники лише промовляють слова й доктрини, і коли хтось запитує їх про конкретний шлях практики, вони не можуть його пояснити, а натомість промовляють якісь величаві, так би мовити, доктрини, вигукують гасла, а потім відсилають цю людину геть. Ця людина не переконана й думає: «Ти просиш мене піти й практикувати це, але ти не пояснив цього чітко – як же я можу це практикувати? У мене немає шляху! Я запитав тебе, бо не розумію, але виявляється, що ти теж не розумієш і вмієш лише промовляти доктрини та вигукувати гасла. Ти не кращий за мене. Навіщо мені тебе слухатися? Я слухаюся істини, а не тебе, що промовляєш доктрини й вигукуєш гасла!». Така ситуація трапляється. Якщо лідери та працівники можуть уникати промовляння порожніх доктрин, говорити по-справжньому й чітко бесідувати про принципи та шлях практики, то більшість людей зможе слухатися. Тому роботу церкви насправді виконувати легко; доки лідери та працівники можуть сумлінно реалізовувати упорядкування роботи, триматися за свої робочі пости й брати участь у конкретній роботі, вони абсолютно точно зможуть добре її виконати. Тривожно, якщо лідери, працівники та куратори безвідповідальні й поводяться зверхньо, вміють лише промовляти доктрини та вигукувати гасла й не беруть участі в конкретній роботі на місці, – тоді в роботі неодмінно виникнуть проблеми. Це тому, що ті, хто нижче, не можуть бачити такі речі наскрізь, їм потрібен хтось, хто вкаже їм шлях, їм потрібна опора, їм потрібен хтось, хто особисто вестиме їх і казатиме, що робити, їм потрібен хтось, хто наглядатиме й проводитиме перевірки, інакше роботу не буде реалізовано. Якщо ти очікуєш, що можеш просто вигукнути кілька доктрин і гасел зі свого статусного становища, а люди внизу почнуть діяти й робити так, як ти кажеш, – можеш і не мріяти. Люди внизу – як машини: якщо їх ніхто не запустить, вони не почнуть діяти. Якщо ті, хто служить лідерами та працівниками, не можуть навіть цього зрозуміти, то їм надто бракує проникливості! Коли працюють неправдиві лідери, вони нічого не можуть бачити наскрізь. Вони не знають, яка робота є критично важливою, а яка – загальними справами, і не здатні розставляти пріоритети у завданнях за важливістю та терміновістю. Що б вони не робили, у них немає принципів, вони не можуть чітко пояснити шлях практики й лише промовляють доктрини та вигукують гасла, говорячи лише якісь непрактичні речі. Отже, вони зовсім не здатні виконувати жодної роботи, і їх можна лише відсіяти. Лідери та працівники мусять знати, як упорядковувати й реалізовувати роботу, а також як перевіряти роботу й скеровувати її та особисто розв’язувати проблеми, що виникають. Лише такі лідери та працівники можуть виконувати справжню роботу й повністю переконувати людей. Якщо лідер не може скеровувати роботу, виявляти й розв’язувати проблеми, якщо він здатен лише постійно читати нотації та обтинати інших, а коли сам усе псує, звинувачує інших, – то він некомпетентний лідер. Такий лідер – нікчемна людина, він неправдивий лідер, і його треба відсіяти. Якщо ти не вмієш виконувати якусь конкретну роботу, ти мусиш принаймні знайти двох підхожих людей, які будуть твоїми помічниками й допоможуть тобі добре виконати цю конкретну роботу, і ти мусиш принаймні спочатку розібратися з тими, хто чинить перешкоди й створює завади, та вичистити їх. Хіба це не створення сприятливих умов для того, щоб добре виконати цю роботу? Якщо, знаходячи людей, які можуть робити щось справжнє, ти негайно їх підвищуєш, і якщо ти негайно розбираєшся з тими, хто створює завади й переривання, та вичищаєш їх, то труднощів під час подальшого виконання цієї роботи буде набагато менше. Лідери, яким надто бракує рівня, не здатні так працювати. Вони бояться образити людей, і коли бачать, як зла людина постійно створює завади й переривання, вони не розбираються з нею. Вони також не можуть визначити, хто здатен робити щось справжнє, і не знають, кого доречно підвищити, щоб він відповідав за роботу. Такі лідери сліпі й не здатні виконувати свою роботу. Якщо лідери та працівники не розуміють істини чи професійних навичок, вони не будуть добре виконувати свою роботу, тому лідери та працівники мусять часто вправлятися у виконанні справжньої роботи. Доки вони оволодівають принципами, знають, як розставляти пріоритети щодо завдань за важливістю та терміновістю, і знають, як зважувати всі «за» і «проти», вони можуть добре виконувати свою роботу й стати лідерами та працівниками, що відповідають стандарту.

Тепер, коли Я побесідував про цей зміст щодо точного доведення до відома, поширення й реалізації упорядкувань роботи відповідно до вимог Божого дому, чи маєте ви, лідери та працівники, тепер якесь базове розуміння того, як підходити до упорядкувань роботи та реалізувати їх? І чи маєте ви тепер якесь конкретне розуміння зобов’язань і повинностей, які вам слід виконувати під час реалізації упорядкувань роботи? (Так.) Тепер, коли в тебе є це конкретне розуміння, тобі слід подумати над тим, що тобі слід робити і якою мірою ти здатен це робити, і тоді ти зможеш судити, чи володієш ти рівнем, щоб бути лідером чи працівником, і чи відповідаєш ти лідерській роботі. Щодо певних лідерів і працівників, які мають низький рівень і не виконують справжньої роботи, – тобто тих, кого ми називаємо неправдивими лідерами, – що їм слід робити, коли вони зрозуміли конкретний зміст дев’ятого зобов’язання лідерів і працівників? Дехто каже: «Раніше я не дуже розумів зобов’язання лідерів і працівників, і, ставши лідером, я просто покладався на свої уявлення та фантазії, щоб виконувати якусь роботу для годиться, і думав, що оскільки я був сповнений ентузіазму й готовий терпіти страждання, то, ймовірно, відповідав стандарту як лідер. Я приголомшений, слухаючи, як Бог так бесідує. Виявляється, я неправдивий лідер, мій рівень надто низький, і я не можу виконувати справжньої роботи. Я навіть не здатен реалізувати жодного конкретного упорядкування роботи від Божого дому. Раніше я думав, що прочитати упорядкування роботи кілька разів, передати його всім, а потім спонукати людей унизу працювати над ним і наглядати за ними – означало, що я реалізовую це упорядкування роботи. Через деякий час я виявив, що робота не була виконана добре і що багато конкретних завдань було проігноровано, і лише тоді я зрозумів, що мені справді бракувало рівня і що я не підходив на роль лідера». Отже, що слід робити такій людині? Чи було б правильно, якби вона кинула свою роботу? (Ні.) Тоді чи є спосіб розв’язати цю проблему? Чи ця проблема нерозв’язна? (Ні, вона не нерозв’язна. Ці люди мусять прагнути стати кращими відповідно до Божих вимог.) Це позитивний і активний погляд; це дуже хороший погляд. Їм слід прагнути стати кращими відповідно до Божих вимог, мати віру й покладатися на Бога, а не ставати негативно налаштованими чи кидати свою роботу – це одне з рішень. Це хороше рішення? (Так.) Але чи це єдине рішення? (Ні, не єдине. Якщо їхній рівень надто низький і вони справді не можуть виконувати жодної фактичної роботи, то вони можуть взяти на себе відповідальність за це й піти у відставку зі своєї посади.) Це друге рішення. Якщо вони вже пробували раніше і відчувають, що не можуть виконувати лідерську роботу, – тобто якщо вона для них є дуже напруженою й важкою, і вони дуже тривожаться через це й не можуть добре спати, і щодня відчувають, ніби на них тисне велика гора, так що вони не можуть підняти голову чи дихнути, і навіть відчувають, що їхні ноги важкі, коли вони ходять, – і, вислухавши ці конкретні вимоги, вони ще більше відчувають, що їхній рівень надто низький і що вони просто не можуть виконувати цю роботу, що їм робити? Є щось, що вони можуть зробити, і це – негайно піти у відставку. Якщо вони не можуть виконувати справжньої роботи, то їм не слід впливати на роботу Божого дому – ось який розум їм варто мати. Їм не слід сліпо змушувати себе виходити за межі своїх можливостей, наполягати на спробах зробити щось, що перевищує їхні здібності, або робити дурниці. Лише ті, хто утримується від цього, мають розум. Люди з розумом мають самоусвідомлення; вони чітко усвідомлюють свій рівень і знають свої недоліки. Лише коли люди чітко знають свою міру, вони можуть точно зрозуміти, на що вони здатні, на що не здатні й що їм найкраще підходить. Чому люди мусять знати свій рівень? Це допомагає їм визначити обов’язок, який їм слід виконувати, а також допомагає їм добре виконувати цей обов’язок. Якщо ти вже дослідив себе й побачив, що в тебе лише такий рівень, і знаєш, що не можеш виконувати лідерську роботу, то тобі не потрібно знову досліджувати себе й доводити це. Тобі слід негайно піти у відставку – не тримайся за свою посаду й не відмовляйся піти; не впливай на інших людей і не затримуй їх, будучи нездатним виконувати конкретну роботу. Хіба відставка – це не шлях уперед? Ці два шляхи лежать перед тобою, і ти можеш обрати один; у тебе не бракує шляху вперед, і шлях не один. Ти можеш робити практичні й точні судження про свою реальну ситуацію на основі свого розуміння себе, а також на основі оцінок, які дають тобі брати й сестри навколо, що знають тебе, а потім зробити правильний вибір. Божий дім не буде створювати тобі труднощів. Що ти про це думаєш? (Це добре.) Деякі люди кажуть: «Я хочу спробувати ще раз і прагнути стати кращим. Я думаю, що зможу. Я просто не приділяв багато уваги прагненню до істини в ті роки, і, ставши лідером, я досі не знав, як шукати істину, і працював безтолково. Раніше я думав, що бути церковним лідером дуже легко, що ця роль передбачала лише те, щоб організовувати людей для відвідування зібрань, брати на себе ініціативу в бесіді про істину, своєчасно розв’язувати проблеми, коли вони виникають, і негайно реалізувати будь-які упорядкування від Вишнього, і на цьому все. Я ніколи не уявляв, що, побувши лідером деякий час, я виявлю, що є так багато проблем, які я не можу розв’язати, що, коли Вишнє запитувало про роботу, я не знав, як відповісти, і що, коли деякі з обраних Богом людей порушували реальні питання, я не міг дати відповіді. За ці роки, що брати й сестри вірять у Бога, вони всі часто читали Божі слова й слухали проповіді. Вони, безумовно, всі розуміють деякі істини й володіють певною здатністю до розпізнання. Без істини-реальності я справді не можу поливати їх чи забезпечувати їх». Тепер зрозуміло, що не так просто добре виконувати будь-яку конкретну роботу в Божому домі. З одного боку, людям потрібно володіти рівнем, а з іншого – нести ношу, а також розуміти істину – усе це абсолютно необхідно. Не годиться, щоб хтось не прагнув до істини чи мав низький рівень, і не годиться, щоб хтось мав погану людськість і не ніс ноші. Конкретна робота вимагає конкретного підходу, і це не така проста справа. Деякі люди, однак, залишаються непереконаними. Вони досі хочуть спробувати ще раз і просять дати їм ще один шанс – чи слід давати таким людям ще один шанс? Якщо їхня працездатність та рівень середні, але вони можуть виконувати певну конкретну роботу, і вони не ставляться до роботи недбало й зосереджуються на розв’язанні проблем для досягнення результатів, і можуть слухатися й коритися будь-якому упорядкуванню, зробленому Вишнім, і в основному реалізовують роботу відповідно до упорядкувань роботи та необхідних принципів Божого дому, і навіть якщо вони раніше не виконували свою роботу добре, бо були молодими, не розуміли істини й мали неглибоку основу, але вони правильні люди, тож їм слід дати ще один шанс і продовжувати вправлятися – не відстороняйте їх сліпо. Бути лідером чи працівником не так просто, і обрати лідера чи працівника теж не так просто. Тепер більшість лідерів і працівників має певне розуміння своїх зобов’язань, і вони принаймні будуть дещо кращими у своїй роботі, ніж раніше, – це факт.

Тепер, коли Я закінчив бесідувати про істини-принципи щодо дев’ятого зобов’язання лідерів і працівників – точне доведення до відома, поширення й реалізація різних упорядкувань роботи від Божого дому відповідно до його вимог із забезпеченням наставництва, нагляду та спонукання, а також перевірка й відстеження стану реалізації цих упорядкувань, – ваші серця світлі, і ви маєте шлях практики. Ти не лише можеш тепер виконувати свій обов’язок і мати життя-входження, а й, напевно, маєш певне знання чи здатність до розпізнавання лідерів і працівників, і принаймні досяг ясності й розуміння зобов’язань, які слід виконувати лідерам і працівникам, та роботи, яку їм слід робити. Коротше кажучи, знання того, чи виконують лідери та працівники справжню роботу, є корисним і вигідним для кожного з обраних Богом людей, і, отже, їхнє розуміння зобов’язань лідерів і працівників більше не буде порожнім, а стане більш конкретним.

10 квітня 2021 року