II. Неправдиві лідери з низьким рівнем

Ми щойно побесідували про прояви одного типу неправдивих лідерів щодо того, щоб своєчасно доповідати про неясності та труднощі, які виникають у роботі, і шукати способи їх вирішення, а також про причини, чому такі люди не можуть виконувати зобов’язання лідерів і працівників. Такі люди – псевдодуховні; оскільки вони не можуть виявити неясності та труднощі в роботі, вони й не здатні виконувати це зобов’язання. Це один тип людей. Є й інший тип: вони такі самі, як і ті псевдодуховні, – вони також не здатні виявляти проблеми, що існують у роботі, і тому не можуть своєчасно доповідати про них Вишньому та шукати в нього рішень. Такі люди теж зайняті роботою, вони цілими днями клопочуться, не сидячи без діла. Вони зайняті проповідями, відвідуванням братів і сестер у різних місцях, упорядкуванням роботи й навіть закупівлею всіляких речей для церковної роботи. Якщо хтось захворів, вони допомагають знайти лікаря; якщо в когось труднощі вдома, вони допомагають, організовуючи фінансову допомогу; якщо хтось у поганому стані, вони беруть на себе ініціативу підтримати його й активно допомагають розв’язати його проблеми. Одним словом, вони завжди зайняті якимись загальними справами. Вони байдужі до справжньої роботи церкви, євангельської роботи та проблем у церковному житті. Щодня вони виснажують себе, бігаючи туди-сюди, і постійно зайняті тим, що залагоджують і розв’язують справи церкви та приватні справи братів і сестер. Вони думають, що як лідери мають виконувати ці завдання, але вони ніколи не усвідомлюють, у чому полягає суттєва робота лідера. Хоч би як старанно вони працювали, вони однаково не можуть знайти справжні та критичні проблеми, що існують у церкві. І тому, коли в церковному житті виникають завади й перешкоди, і коли обрані Богом люди стикаються з труднощами в житті-входженні, ці лідери не здатні своєчасно розв’язати ці питання. Хоча вони й зайняті роботою і щодня не сидять без діла, але яка користь від такої їхньої зайнятості? У церковній роботі існує багато проблем, але вони не здатні їх виявити. Зовні вони здаються старанними, сумлінними й не бездіяльними, проте в роботі одна за одною виникають проблеми. Вони зайняті тим, що латають дірки, вирішують усілякі «складні й важкі проблеми» та розбираються з різними злими людьми й тими, хто спричиняє завади й переривання, що з’являються в церкві. Вони так клопочуться роботою, але не здатні розпізнати навіть найелементарніші проблеми. Вони не здатні чітко розрізнити, що таке добра людськість і що таке погана людськість, що таке добрий рівень і що таке низький рівень, що таке володіння справжнім талантом і знаннями й що таке наявність дарів. Вони також не можуть побачити наскрізь, яких людей Божий дім зрощує, а яких відсіює, які люди прагнуть до істини, а які ні, які люди охоче виконують свій обов’язок, а які ні, які люди можуть бути вдосконаленими, щоб стати Божими людьми, а які є трудівниками, і так далі. До тих, хто вміє говорити пишномовно й виголошувати порожні теорії, але не може виконувати справжню роботу, вони ставляться як до ключових об’єктів для зрощування, доручають їм виконувати важливу роботу й покладають її на них. Натомість просування та зрощування тих, хто має чисте сприймання, рівень і здатність розуміти істину, вони відкладають лише тому, що ці люди недовго вірять у Бога або виявили зарозумілий характер. Подібні проблеми часто виникають у церкві, і це впливає на просування церковної роботи. Ось це і є справжні проблеми, а проте цей тип лідера не може їх побачити чи виявити й навіть зовсім про них не знає. Коли злі люди спричиняють завади й переривання, вони дають їм шанс бути під наглядом й розміркувати над собою. Коли ж інші, хто не є злими людьми, час від часу роблять якісь невеликі помилки, бо вони молоді й необізнані та діють без принципів, – помилки, що не є принциповими питаннями, – цей тип лідера ставиться до цих помилок як до непрощенних гріхів і відправляє цих людей додому. Неправдиві лідери цього типу щодня зайняті роботою, і зовні здається, що вони докладають багато зусиль і витрачають багато свого часу, проте хоч би як вони працювали, ніхто не отримує від цього справжнього життєвого забезпечення. Хоч би які проблеми та труднощі були в обраних Богом людей, неправдивий лідер цього типу не може вирішити їх, бесідуючи про істину; усе, що вони можуть, – це напучувати їх із люблячим серцем і проповідувати слова й доктрини, щоб підбадьорити обраних Богом людей. Тому під керівництвом таких людей Божі обранці не отримують життєвого забезпечення, вони просто вірять у Бога й виконують свої обов’язки, спираючись на ентузіазм, і не досягають жодного життя-входження – як довго вони можуть так протриматися? Як наслідок, деякі люди часто негативно налаштовані й слабкі та завжди прагнуть приходу дня Божого, а видіння стають для них дедалі більш неясними. Коли вони стикаються з проблемами, у них з’являються уявлення та непорозуміння щодо Бога, а деякі навіть починають сумніватися в Богові й остерігатися Його. Неправдиві лідери, стикаючись із цими проблемами, абсолютно не здатні їх розв’язати, і тільки те й роблять, що уникають їх. Вони ніколи не читають Божих слів і не моляться до Бога разом із обраними Богом людьми, щоб шукати істину й розв’язувати питання, – вони ніколи не виконують цієї роботи. Щодня вони просто займаються якимись загальними справами та певними зовнішніми питаннями, що не мають нічого спільного з життям-входженням чи істиною. Вони думають, що доки вони зайняті справами, це означає, що вони виконують свій обов’язок і свої зобов’язання, і що вони аж ніяк не можуть бути неправдивими лідерами. Насправді те, що вони займаються цими загальними справами, зовсім не допомагає братам і сестрам мати прогрес у житті, і тим паче не дає змоги Божим обранцям увійти в істину-реальність. Скажіть Мені, хіба немає проблеми з рівнем цього типу неправдивих лідерів? Вони нічого не бачать наскрізь і думають, що доки вони зайняті роботою, усі проблеми просто зникнуть і розв’яжуться опосередковано. Хіба ці люди не дуже безтолкові? Хіба їхній рівень не дуже низький? Вони нічого не бачать наскрізь, не можуть виконувати жодної справжньої роботи, і це робить їх справжнісінькими неправдивими лідерами й неправдивими працівниками. Це справа, яку найлегше розпізнати.

Зараз у церквах повсюди є неправдиві лідери й неправдиві працівники. Вони покладаються лише на свій ентузіазм у роботі й зовсім не розуміють істини. Вони не знають, у чому полягає робота лідера чи працівника, і не здатні бесідувати про істину, щоб розв’язувати питання, – вони просто цілими днями всліпу займаються якимись загальними справами. Наприклад, припустімо, церкві потрібно придбати якусь річ. Це не велике завдання; потрібно лише доручити комусь, хто знається на відповідній сфері, піти й купити її. Однак неправдивий лідер, боячись витратити забагато грошей, доручив комусь відвідати кілька місць, щоб придбати найдешевшу річ. У результаті вони купили дешевий товар, який зламався вже за кілька днів, і довелося купувати новий. Вони не тільки не заощадили грошей, а, навпаки, витратили ще більше. Хіба це принциповий спосіб виконання завдання? Купуючи щось, не потрібно брати відомий бренд, але доречно принаймні купити річ належної якості, якою можна користуватися. Неправдиві лідери багато турбуються про загальні справи, і в цьому немає нічого поганого. Однак вони не сприймають серйозно критичну роботу Божого дому, і це велика помилка; це означає, що вони не виконують суттєвої роботи. Такі робочі завдання, як євангельська робота, робота над виробництвом фільмів, робота з текстами, робота над відео з досвідними свідченнями, а також робота з унесення коректив у кадри лідерів і працівників, є вкрай важливими, а проте неправдиві лідери не вважають їх важливими, відкладають ці завдання вбік і ігнорують їх. Їхній рівень недостатній, і вони не знають, як виконувати роботу, але й не намагаються вчитися, натомість думаючи: «Головне, щоб хтось відповідав за цю роботу. Невже я теж потрібен? Я займаюся важливими справами. Це лише дрібниці, якими мені не потрібно перейматися. Щойно я розповів їм принципи, моя робота зроблена». Зовні неправдиві лідери здаються дуже зайнятими, але якщо подивитися на те, чим вони зайняті, то жодна з цих справ не є критичною церковною роботою, жодна не є роботою, що забезпечує життя людей, і жодна не є роботою, що передбачає використання істини для розв’язання питань. Справи, якими вони займаються, не мають жодної цінності, і ці неправдиві лідери просто всліпу метушаться. Вони не знають, яку роботу мають виконувати лідери та працівники, щоб це відповідало Божим намірам; вони просто покладаються на свій ентузіазм, займаючись певними завданнями, які їм подобається виконувати. Вони детально розпитують про дрібниці, не пов’язані з церковною роботою, наприклад, який одяг носять брати й сестри, які в них зачіски, як вони взаємодіють з іншими, і як вони говорять і поводяться. Вони думають, що так вони виявляють люб’язність і доступність, і що розв’язання проблем у реальному житті людей – це те, що повинен робити лідер, те, що має бути притаманне нормальній людськості. А проте вони не сприймають серйозно критичну роботу, таку як євангельська робота, робота над виробництвом фільмів, робота над гімнами, робота з текстами, адміністративна робота, робота з поливу нововіруючих, робота зі створення церков, робота з просування та зрощування людей тощо. Вони не беруть участі в жодній із цих робіт і не відстежують їх; наче ця робота не має до них жодного стосунку. Ці неправдиві лідери не розв’язують багатьох проблем, що накопичуються в церкві, не відсторонюють неправдивих лідерів, яких слід відсторонити, не обмежують злих людей, які чинять зло й безчинствують, роблячи погані речі, і не розбираються з ними, а також не бесідують про істину, щоб розв’язати проблему деяких людей, які недбалі, нестримані й недисципліновані та зволікають із виконанням своїх обов’язків. У чому тут проблема? Вони не шукають істини для розв’язання цих реальних проблем – хіба це люди, які виконують справжню роботу? Незначні й несуттєві завдання, які вони виконують, у їхніх серцях здаються вкрай важливими й значущими. Вони цілими днями займаються цими нікчемними речами, вважаючи, що виконують свої зобов’язання й виявляють вірність, але не роблять жодного суттєвого робочого завдання, дорученого їм Богом, – хіба такі люди не є неправдивими лідерами? Вони рівносильні директорам районних управ у суспільстві, вони просто місцеві цікаві варвари – хіба вони досі лідери та працівники Божого дому? Вони – справжнісінькі неправдиві лідери й неправдиві працівники. З якої причини цих людей характеризують як неправдивих лідерів і неправдивих працівників? (Тому що їхній рівень занадто низький, вони не можуть виконувати справжню роботу, і все, що вони можуть, – це займатися якимись дрібницями.) Ось у цьому конкретна причина. Рівень цих людей занадто низький; хоч би скільки проповідей вони слухали, хоч би скільки упорядкувань роботи читали, хоч би скільки років виконували свій обов’язок у Божому домі чи скільки років були лідерами, вони ніколи не знають, що роблять, чи правильно вони це роблять, і чи виконують вони зобов’язання, які мають виконувати. Їхнє визначення ярлика й титулу лідерів і працівників полягає в тому, що головне – бути зайнятим. Наче осел, що крутить жорно, вони тягнуть, доки не зможуть більше рухатися, і вважають це виконанням своїх зобов’язань. Хоч би в якому напрямку вони тягнули, і незалежно від того правильна енергія, яку вони вкладають у тягнення, чи ні, для них це виконання своїх зобов’язань. Є багато питань, яких вони не бачать наскрізь, і вони не намагаються їх вирішити чи доповісти про них Вишньому та шукати в нього рішень. Скільки років вони б не працювали чи контактували з людьми, вони навіть не знають, чи є прояви певної людини проявами нововіруючого, який має неглибоку основу у вірі й не розуміє істини, чи це прояви маловіра, і вони також не знають, як їм слід розпізнавати чи характеризувати їх. Коли є двоє людей, які обидва перебувають у негативному стані, вони не знають, кого з них варто зрощувати, а кого ні; коли двоє людей дещо недбало виконують свої обов’язки, вони не можуть розрізнити, хто з них прагне до істини, а хто є трудівником, хто з них здатний увійти в істину-реальність, а хто не має істини-реальності. Вони не знають, які люди потенційно підуть шляхом антихристів, щойно стануть лідерами, навіть якщо вони спілкувалися з цими людьми роками. Хоч би скільки безглуздих дій вони робили, хоч би скільки непотрібної роботи виконували, хоч би скільки проблем було навколо них, вони цього не усвідомлюють і не розуміють, що це проблеми. Оскільки такі люди мають низький рівень, безтолкові в думках і нездатні виконувати роботу, їм дуже важко виконувати зобов’язання лідера чи працівника. Окрім здатності виконувати якісь прості загальні справи, ці лідери та працівники не здатні робити нічого, що стосується суттєвої роботи церкви, і вони не здатні бачити чи розв’язувати жодних реальних проблем у роботі. Хіба такий лідер із таким рівнем гідний зрощування? Вони навіть не знають, що таке неясності чи труднощі, і тим паче не можуть розв’язувати їх згідно з принципами. Навіть якщо проблеми, що виникають у церковній роботі, є дуже поширеними, вони однаково не можуть їх узагальнити та класифікувати, і не знають, як бесідувати про істину, щоб їх розв’язати, – неправдиві лідери цього типу абсолютно не здатні розбиратися з цими проблемами, що часто виникають у церкві, чи розв’язувати їх. Їхня найбільша проблема не в тому, що вони не бажають платити ціну, чи що вони бояться бути зайнятими й відчувати втому, а радше в тому, що вони мають низький рівень, неясний розум і не здатні виконувати важливу та справжню роботу церкви. Натомість вони просто виконують якісь загальні справи або люблять перейматися чимось недоречним, а потім хочуть грати роль лідерів і працівників – хіба це не безтолкові люди з надто великими амбіціями та жагою? Лідери з низьким рівнем абсолютно не здатні виконувати основну роботу церкви, яка є роботою, що включає істини-принципи, або складною професійною роботою, такою як робота з поширення Євангелія, робота з поливу нововіруючих у церкві, робота над виробництвом фільмів, робота з текстами та кадрова робота, яка стосується лідерів і працівників на різних щаблях. Чому вони нездатні виконувати цю роботу? Тому що їхній рівень занадто низький, і вони не можуть осягнути принципів; вони постійно не дотягують до всієї цієї роботи й нездатні навчитися її виконувати. Наприклад, припустімо, такому лідеру дають п’ятьох людей і просять розподілити роботу між цими п’ятьма людьми на основі їхнього рівня освіти, їхнього рівня та сильних сторін, а також їхніх моральних якостей. Чи легко виконати це завдання? Чи має це щось спільне з рівнем лідерів і працівників? (Так.) Лідери та працівники, що мають середній рівень, розподілять роботу відносно точно, провівши певний час, спостерігаючи за п’ятьма людьми, спілкуючись із ними та пізнаючи їх. Лідери та працівники з низьким рівнем подумають, що п’ятеро людей – це забагато; коли людей забагато, вони розгублюються й не знають, як розподілити між ними роботу, і навіть якщо вони розподілять їм роботу, то в душі не знатимуть, чи роблять це належно. Це те, що стосується кадрового аспекту. Щодо владнання справ, наприклад, якщо їм потрібно одночасно розібратися з двома-трьома справами та владнати їх, вони не знатимуть, як оцінити й розпізнати зв’язок між цими справами, і не зможуть зважити, яку проблему слід вирішити першою, а яку можна вирішити пізніше, щоб не спричинити затримок. Тобто вони не вміють зважувати плюси й мінуси, не вміють пріоритизувати завдання за важливістю та терміновістю, і не знають, як розв’язувати проблеми. Однак, оскільки вони є лідерами та працівниками, навіть якщо вони чогось не розуміють, вони мусять вдавати, що розуміють, навіть якщо щось не здатні сприйняти, вони мусять вдавати, що здатні, і їм нічого не залишається, окрім як триматися й проповідувати якісь доктрини, щоб якось викрутитися, і сказати кілька приємних слів та поспіхом завершити справу. Вони чудово усвідомлюють, чи є їхні слова точними, чи відповідають вони принципам, чи можуть вони розв’язувати питання, але вони просто хочуть абияк довести справу до кінця. Вони добре знають, що не зможуть розв’язати проблеми за допомогою того, що вони роблять, але однаково не доповідають про проблеми Вишньому, і в результаті вони спричиняють затримки в роботі й їх відсторонюють. Скажіть Мені, хіба ці люди не дурні? Коли деякі лідери та працівники доповідають про проблеми, вони переказують усі старі, неважливі події, що минули, аж до сьогодення, і після того, як вони наговорять купу всього, ти однаково мусиш допомагати їм аналізувати й судити, які проблеми тут є. Вони навіть не розуміють, як поставити питання, і можуть говорити годинами, так і не пояснивши чітко, у чому полягає фокус і сутність питання. Усе ними сказане стосується лише поверхових речей і є просто купою нісенітниць! Хіба це не випадок, коли їхній рівень занадто низький і їм бракує клепки в голові? Хіба люди з рівнем захочуть слухати таке? Людина, з якою вони говорять, просто хоче знати, яка нинішня ситуація та прояви людини, про яку вони доповідають, і з приводу якого стану вони розгублені й не можуть розібратися. А проте ці люди завжди говорять про те, яку роботу ця людина виконувала в минулому, і не говорять про її нинішню ситуацію, і не кажуть, які неясності та проблеми є в них самих. Вони говорять купу всього, і ніхто не може зрозуміти, про що саме вони говорять. Навіть якщо вони хочуть поставити запитання, вони не знають, з чого почати, не знають, як висловити його так, щоб це було ефективно й щоб люди їх зрозуміли, – вони навіть не здатні організувати свою мову. Хіба це не прояв надзвичайно низького рівня? Деякі неправдиві лідери мають низький рівень, і коли вони доповідають про проблему, то говорять купу безглуздих і незрозумілих речей, а потім думають: «Я ж дав тобі достатньо великий обсяг інформації, чи не так? Я навіть розповів тобі все минуле й сьогодення щодо цього питання, то невже ти не можеш тепер зрозуміти, яке запитання я хочу поставити?» Хоч би що ти в них питав, хоч би як ти їх скеровував, вони не знають, що сказати, і ніколи не можуть висловити ключовий момент проблеми. Справа не в тому, що їм бракує слів для того, щоб висловитися, чи що в них низький рівень освіти, а радше в тому, що їхній рівень низький і вони безмозкі, тому вони не знають, як висловити ці речі, у їхніх головах безлад, і вони не можуть чітко пояснити, щоб інші їх зрозуміли. Вони мають певне відчуття ноші, і з часом у них з’являється певне усвідомлення деяких питань, але вони не знають, як їх висловити, не здатні збагнути, у чому полягає сутність питань, і тим паче не можуть їх узагальнити. Чи можуть люди, чий рівень настільки низький, виконувати роботу? Чи можуть вони виконувати зобов’язання лідерів і працівників? Ні, не можуть. Навіть якщо ти даси їм час і можливості та дозволиш їм доповісти й описати проблеми, вони не зможуть цього зробити, тож чи можна ще вести розмову з такими людьми? Чи можна їх ще використовувати? (Ні.) Чому їх не можна використовувати? Вони навіть не можуть чітко говорити, і в них немає навіть мінімального людського інстинкту використовувати мову для вираження своїх думок, ідей і ставлення, тож яку роботу вони можуть виконувати? Хоча вони можуть мати певну силу, щирий ентузіазм, трохи почуття відповідальності й досить праведне серце, їхній рівень занадто низький, їх неможливо нічому навчити, хоч би як ти старався, і навіть якщо ти вчитимеш їх говорити, вони не зможуть цього опанувати, і тому ти дратуватимешся й гніватимешся. Коли вони говорять, то все плутають, залишаючи тебе в розгубленості; вони не можуть нічого чітко сказати, і те, що вони говорять, – це просто купа нісенітниць. Найжалюгідніше в них те, що вони не розуміють людської мови, але однаково продовжують діяти всліпу, однаково вважають себе здатними, і виявляють непокору, коли ти їх обтинаєш. Як вони можуть добре виконувати лідерську роботу? Коли рівень лідера чи працівника настільки низький, що в них немає здатності виражати свої думки за допомогою мови, чи можуть вони все ж бути компетентними в роботі? (Ні.) А що означає не бути компетентними у своїй роботі? Це означає, що вони нездатні своєчасно виявляти труднощі та проблеми, що виникають у роботі, і, звісно, це означає, що хоч би які питання виникали в роботі, вони ніколи не зможуть їх своєчасно розв’язати, і не зможуть своєчасно доповісти про них Вишньому та шукати в нього рішень, – це для них занадто складно, і вони нездатні цього зробити. Для таких людей, які мають низький рівень, ця робота надзвичайно важка; це як змушувати рибу жити на суші або свиню літати – виконувати цю роботу для них дуже виснажливо.

Хтось каже: «Мені шкода цих людей. Вони так метушаться, виконуючи всілякі завдання, і в підсумку їх характеризують як неправдивих лідерів через їхній низький рівень. Тож чи означає це, що страждання, яких вони зазнали, були марними? Хіба це не несправедливе ставлення до людей?» Відсторонення неправдивих лідерів означає взяття відповідальності за обраних Богом людей і за роботу церкви, тож як це може бути несправедливим ставленням до людей? Якщо ти наполягаєш на тому, щоб неправдиві лідери продовжували виконувати свою роль лідерів, хіба це не шкодить обраним Богом людям? Ти хочеш сказати, що шкодити обраним Богом людям – це не несправедливе ставлення до людей? Відсторонюючи неправдивого лідера, Божий дім не засуджує цього неправдивого лідера й не відправляє його в пекло, а натомість дає цій людині шанс здобути спасіння. Чи може вона здобути спасіння, якщо продовжуватиме бути неправдивим лідером? Яким буде її фінал? Чому ти не розглядаєш це питання під таким кутом? Ба більше, яка мета віри в Бога? Невже бути лідером – це єдиний шлях уперед? Хіба немає інших обов’язків, які можна виконувати, якщо ти не лідер? Хіба немає шляху для виживання для тих, хто не є лідерами й має низький рівень? (Ні, це не так.) Тож який тоді шлях практики? Зараз ми аналізуємо прояви та проблеми, що існують у неправдивих лідерів цього типу, які мають низький рівень; ми не засуджуємо й не проклинаємо їх, ми просто їх аналізуємо. Мета аналізу – допомогти цьому типу людей точно пізнати й визначити своє місце, знати свою міру, а також точно зрозуміти, хто такі лідери та працівники, яку роботу вони мають виконувати, а потім порівняти це із собою, щоб побачити, чи підходять вони для того, щоб бути лідером чи працівником. Якщо твій рівень справді дуже низький, настільки низький, що в тебе немає здатності висловлюватися за допомогою мови, чи здатності виражати свої думки та погляди, чи здатності виявляти проблеми, то ти не підходиш для того, щоб бути лідером чи працівником, ти некомпетентний для виконання обов’язку лідера чи працівника, і ти нездатний виконувати роботу лідера чи працівника. І оскільки твій рівень низький, ти мусиш мати таке знання свого місця й можливостей. Хтось каже: «Мій рівень низький – ну то й що? У мене добра людськість, тому мені слід бути лідером». Це принцип? Інші кажуть: «Окрім доброї людськості, я також готовий терпіти страждання й платити ціну, я можу проповідувати, у мене є основа у вірі, і я сидів у в’язниці за свою віру в Бога. Хіба це не рахується як капітал для того, щоб я був лідером чи працівником?» Чи це істина, що для того, щоб бути лідером чи працівником, потрібно мати капітал? (Ні.) Зараз ми обговорюємо обов’язки лідерів і працівників, і в рамках цієї теми ми говоримо про питання рівня. Якщо твій рівень низький і ти не можеш виконувати ці зобов’язання, то знання свого місця й можливостей, яке тобі слід мати, таке: «У мене немає такого рівня, і я не можу бути лідером чи працівником. Хоч би який капітал я мав, він марний». Ти кажеш, що в тебе добра людськість, що ти надійний, що в тебе є рішучість терпіти страждання, і що ти готовий платити ціну, – то хіба Божий дім несправедливо до тебе поставився? Божий дім використовує людей так, щоб кожен використовувався якнайкраще, підбираючи ролі для кожної людини, і робить це так, щоб усе було якраз. Якщо в тебе добра людськість, але низький рівень, то ти маєш добре виконувати свій обов’язок усім серцем і всією силою; справа не в тому, що ти мусиш бути лідером чи працівником, щоб отримати схвалення від Бога. Навіть якщо ти готовий завдавати собі клопоту, але не можеш робити це так, як мусить лідер, і не маєш рівня, який тобі слід мати, щоб бути лідером, і не дотягуєш до нього, то що ти можеш зробити? Не змушуй себе й не ускладнюй собі життя; якщо ти можеш нести 25 кілограмів, то неси 25 кілограмів. Не намагайся виставляти себе напоказ, виходячи за межі своїх можливостей, кажучи: «25 кілограмів недостатньо. Я хочу нести ще більше. Я хочу нести 50 кілограмів. Я готовий це робити, навіть якщо помру від виснаження!» Ти не здатний бути лідером чи працівником, але якщо ти однаково продовжуєш виходити за межі своїх можливостей, щоб виставляти себе напоказ, то хоч ти й не виснажишся, але спричиниш затримки в церковній роботі, вплинеш на просування та ефективність роботи, і затримаєш життєвий прогрес багатьох людей – це не та відповідальність, яку ти можеш собі дозволити взяти на себе. Оскільки твій рівень недостатній, якщо в тебе є знання свого місця й можливостей, тобі слід взяти на себе ініціативу й запропонувати свою відставку та висунути на посаду лідера чи працівника когось із добрим рівнем, хто любить істину й хто відповідальніший за тебе. Це було б розумним вчинком, і лише так ти будеш тим, хто справді має людськість і розум, і тим, хто справді розуміє та практикує істину. Якщо ти йдеш у відставку зі своєї посади, бо нездатний виконувати роботу з лідерства, а потім обираєш обов’язок, який тобі підходить, і виявляєш свою вірність, щоб отримати схвалення від Бога, то ти винятково розумна людина. Ти завжди думаєш: «Хоча мій рівень низький, у мене добра людськість, я готовий завдавати собі клопоту, терпіти страждання й платити ціну, у мене є рішучість, я витриваліший за всіх вас у всьому, що роблю, і я великодушний і не боюся обтинання чи випробувань. Навіть якщо мій рівень трохи низький, я однаково можу бути лідером». Низький рівень – це не проблема. Це не має на меті засудити тебе, а лише класифікувати тебе й допомогти тобі чітко зрозуміти, що саме ти можеш робити й для якого обов’язку ти підходиш. Однак нинішня проблема полягає в тому, що твій рівень низький і ти нездатний бути лідером чи працівником. Навіть якщо тебе обрали лідером чи працівником, ти не можеш добре виконувати цю роботу, і все, що ти можеш, – це зіпсувати її. Якщо в тебе добра людськість, якщо в тебе є совість і розум, і ти готовий завдавати собі клопоту й платити ціну, то знайдеться робота, яка тобі підходить, і обов’язок, який тобі слід виконувати, і Божий дім зробить для тебе розумні упорядкування. Недопущення тебе до лідерства ґрунтується на приписах і принципах Божого дому. Однак Божий дім абсолютно не відмовить тобі в праві виконувати обов’язок чи в праві вірити в Бога й слідувати за Ним через те, що твій рівень низький. Хіба це не доречно? (Так, доречно.) Чи потрібно нам детальніше бесідувати про це питання? Деякі люди з низьким рівнем чують це й розмірковують: «Не бесідуйте більше про це. Мені так соромно, що я не можу нікому в очі дивитися. Я знаю, що мій рівень низький, і я більше не буду церковним лідером чи працівником. Я просто буду лідером команди чи куратором, або ж виконуватиму різну роботу, готуватиму їжу чи прибиратиму. Усе підійде. Я нестиму тягар своєї посади без скарг, коритимуся упорядкуванням Божого дому й коритимуся Божим улаштуванням. Мій низький рівень – це благодать Божа, і в цьому є благі наміри Бога. Усе, що робить Бог, – правильно». Якщо ти можеш так дивитися на речі, то це добре, і це означає, що в тебе є певне знання свого місця й можливостей. Я не буду довго бесідувати про це питання. Загалом, щодо цих людей із низьким рівнем, ми просто аналізуємо проблему й розкриваємо істину фактів, щоб більше людей мали правильне ставлення та погляд на цих людей, і щоб ці люди мали правильне ставлення та погляд на проблему свого власного низького рівня, а потім могли точно позиціонувати себе, знайти місце та обов’язок, які їм підходять, щоб завдяки цьому були розумно використані та задіяні їхня наполегливість у сплаті ціни та їхня рішучість терпіти страждання. Це не впливає ані на твоє розуміння істини та її практику, ані на твій образ у Божому домі.