Яка головна риса неправдивих лідерів, що видають себе за духовних людей? Вони вміють добре проповідувати. Ці «проповіді» – не справжні. Це не проповіді, у яких бесідують про істину, і не проповіді, що містять істину-реальність. Радше це проповіді зі слів і доктрин; це псевдодуховні проповіді, проповіді фарисеїв. Неправдиві лідери дуже вміло працюють над словами й фразами Божих слів, вони приділяють особливу увагу проповідуванню слів і доктрин, але ніколи не шукають істини в Божих словах і ніколи не розмірковують над тим, як їм слід увійти в істину-реальність. Їм достатньо просто вміти проповідувати слова й доктрини; щойно вони проповідують доктрину чітко й логічно, вони думають, що цього достатньо й що вони мають істину-реальність, що вони можуть стояти перед іншими, командувати й повчати людей зі свого високого становища. На перший погляд, те, що вони говорять і роблять, здається пов’язаним з істиною, вони нібито не створюють переривань чи завад і не пропагують помилкових висловлювань чи не підбурюють до помилкових практик. І все ж є одна проблема: вони не можуть узяти на себе жодної справжньої роботи чи виконати бодай дещицю своїх зобов’язань, що зрештою призводить до того, що вони не здатні виявити жодних проблем у роботі. Вони працюють, як сліпий, що пробирається навпомацки: вони завжди покладаються на свої почуття й фантазії, щоб сліпо застосовувати приписи до справ, абсолютно не в змозі чітко побачити сутність проблем, і при цьому ще й верзуть про них дурниці – вони взагалі не можуть розв’язувати реальних проблем. Якби неправдивий лідер справді розумів істину, він, природно, зміг би виявляти проблеми й шукати істину для їх розв’язання. Але неправдиві лідери явно не розуміють істини, і все ж удають із себе духовних, вважаючи себе здатними виконувати роботу церкви, безсовісно наважуючись насолоджуватися благами свого статусу. Хіба це не огидно? Вони думають, що мають справжню майстерність – що вони можуть проповідувати. Але вони просто не можуть виконувати справжню роботу. Слова й доктрини, які неправдиві лідери знають і проповідують, не можуть допомогти їм добре виконувати свою роботу, не можуть допомогти їм виявляти проблеми в роботі й тим паче не можуть допомогти їм розв’язати всі проблеми, з якими вони стикаються. Попрацювавши деякий час, вони не можуть говорити про жодне досвідне свідчення. Чи відповідає такий лідер або працівник стандарту? Цілком очевидно, що ні. І як слід поводитися з неправдивими лідерами, які не відповідають стандарту? Їх не тільки слід відстороняти й відсіювати, але якщо вони не покаються, то їх не можна обирати знову на посаду лідера або працівника під час виборів. Якщо хтось обирає неправдивого лідера або неправдивого працівника, якого було відсіяно, він свідомо заважає та шкодить роботі церкви, і це показує, що виборець є обожнювачем і послідовником цього неправдивого лідера, а не тим, хто справді вірить у Бога. Чи обирали ви коли-небудь псевдодуховного неправдивого лідера? (Обирали.) Гадаю, ви обрали чимало таких. Ви думаєте, що той, хто вірить у Бога багато років, прочитав багато Божих слів і прослухав багато проповідей, хто має багатий досвід проповідування й роботи, хто може проповідувати годинами, безперечно, здатний виконувати роботу. Потім, обравши його лідером, ви виявляєте серйозну проблему: брати й сестри ніколи не можуть його побачити, і вони ніколи не можуть його знайти, коли виникає проблема. Ніхто не знає, де він ховається, а він десь ховається й не дозволяє нікому себе турбувати. Це проблема. Він завжди грає у хованки в критичні моменти роботи, і брати й сестри ніколи не можуть його знайти, коли потрібно розв’язати проблему, – хіба він не нехтує своїми належними обов’язками? Чому деякі люди не наважуються постати перед братами й сестрами, ставши лідером? Чому їх ніде не знайти? Чим саме вони зайняті? Чому вони не розв’язують реальних проблем? Чим би вони не займалися, у цьому ви можете бути впевнені: якщо вони певний час не виконують справжньої роботи, вони – неправдиві лідери, і їх слід швидко відсторонити й обрати когось іншого. Чи обиратимете ви таких неправдивих лідерів у майбутньому? (Ні.) Чому ні? Як ви думаєте, до яких наслідків призведе вибір сліпого поводирем? Ця людина сама сліпа, тож чи може вона скерувати інших на правильний шлях? Саме про це кажуть Божі слова в Біблії: «А коли сліпий водить сліпого, обоє до ями впадуть…» (Матвія 15:14). Сліпий іде без напрямку чи мети; як він може вести інших? Якщо хтось обирає сліпого своїм поводирем, то він ще сліпіший. Серед невіруючих є приказка: «питати дорогу в сліпого». Обрання неправдивого лідера на посаду церковного лідера – це те саме, що питати дорогу в сліпого. Це ж абсурд, чи не так? Усі, хто голосує за неправдивого лідера, – це сліпі, що обирають сліпих, і жоден із них не розуміє істини.

Коли деякі люди обирають псевдодуховну особу лідером, вони так радіють, думаючи: «Тепер у нас є чудовий лідер. Наш лідер справді вміє добре проповідувати. Він проповідує дуже логічно й структуровано, і в його проповідях багато сенсу». Деякі люди, позбавлені вміння розпізнавати, розчулені до сліз, вони відчувають велику прив’язаність до цього лідера й навіть не хочуть іти виконувати свої обов’язки. Вони досить чітко все розуміють, коли слухають бесіду, але коли виявляють проблеми під час виконання свого обов’язку, вони не знають, як їх розв’язати, і спантеличені думають: «Здається, я все розумію, коли слухаю бесіду лідера, то чому ж я не можу розв’язати труднощі, з якими стикаюся у своїй роботі?». У чому тут проблема? Усе, що проповідує такий неправдивий лідер, – це слова й доктрини, порожні фрази, гасла й нісенітниці. Те, що він проповідує, не розв’язує твоїх реальних проблем; він обдурив тебе. Він годує тебе ілюзіями, промовляючи кілька гасел, щоб змусити тебе помилково повірити, ніби проблеми розв’язано, а насправді він не бесідує про істини-принципи щодо твоїх проблем. Як можна розв’язати проблеми, бесідуючи в такий спосіб? Доктрини, які він проповідує, не мають нічого спільного з реальними проблемами; він просто уникає сутності всіх проблем і порожньо говорить про теорії. Він проповідує лише слова й доктрини та духовні теорії. Він і гадки не має, що таке істина-реальність, і коли виникають проблеми, він спантеличений. Проповіді, які він виголошує, не можуть розв’язати реальних проблем, вони – лише різновид теорії, різновид знання й доктрини. Такий неправдивий лідер проповідує Божі слова й істину так, ніби це різновиди слів, доктрин і гасел. Він уникає всіх реальних проблем і промовляє лише порожні й непрактичні слова. І що станеться в підсумку? Скільки б він не проповідував, у кращому разі його проповіді матимуть ефект підбадьорення й напучування людей, додаючи їм трохи ентузіазму й даючи приплив енергії, але вони не можуть розв’язати жодної іншої проблеми. Істина не відірвана від реальності, а, радше, пов’язана з реальністю та з усілякими проблемами, що існують насправді. Тож, чи зможете ви тепер розрізняти псевдодуховних неправдивих лідерів, коли наступного разу їх зустрінете? Якщо ні, то коли ви захочете проголосувати за когось на посаду лідера, спочатку попросіть його розв’язати кілька проблем. Якщо він розв’яже їх відповідно до принципів, і якщо він досягне досить хороших результатів і розв’яже проблеми, використовуючи істину-реальність, тоді ви можете за нього голосувати; якщо він уникає сутності проблем і реальної ситуації й не говорить про них, і тільки те й може, що порожньо проповідувати доктрину, вигукувати гасла й дотримуватися приписів, тоді ви не можете за таку людину голосувати. Чому ви не можете голосувати за таку людину? (Тому що вона не здатна розв’язувати реальні проблеми.) А що це за людина, яка не здатна розв’язувати реальні проблеми? Людина, яка може лише проповідувати слова й доктрини, – вона лицемірний, псевдодуховний фарисей. Вона не володіє рівнем, необхідним для розуміння істини, не має здатності розв’язувати питання, не може розв’язувати проблеми, і тому якщо ти обереш її лідером, вона неминуче буде неправдивим лідером. Вона не здатна виконувати роботу чи зобов’язання лідера. Тож, хіба ти не шкодитимеш їй, голосуючи за неї? Дехто каже: «Як це їй шкодить? Ми голосуємо за неї з добрими намірами. Вона має певний рівень, і якщо ми її оберемо, то хіба в нас не буде когось, хто візьме на себе відповідальність за роботу?». Звісно, добре, коли хтось бере на себе відповідальність, але така людина не здатна взяти на себе відповідальність. Усе, що вона може, – це порожньо говорити про теорії, вона не враховує реальної ситуації й не надає жодної допомоги в розв’язанні проблем, тож, голосуючи за неї, хіба ви не даєте їй можливість чинити зло? Хіба ви не змушуєте її йти шляхом неправдивого лідера? Тому ви не повинні обирати таких людей лідерами.

Чи здатні ви розпізнати, хто з людей навколо вас – тих, із ким ви часто контактуєте й кого добре знаєте, – вміє лише пусто говорити про доктрини й не здатен розв’язувати реальні проблеми? Хто завжди проповідує високі теорії та пропонує нові й унікальні плани, про які ніхто ніколи раніше не чув, але розгублюється й німіє, коли його просять розповісти, як практикувати й реалізовувати конкретні плани дій і конкретні деталі? Те, що вони кажуть, дуже пусте й абсолютно нереалістичне, не пов’язане й не узгоджується з реальною ситуацією, фактичним середовищем, тим, чого люди насправді можуть досягти, духовним зростом людей і рівнем їхніх професійних навичок. Ба більше, сказане ними не відповідає вимогам Божого дому; вони просто верзуть нісенітниці, поринають у фантазії й імпульсивно говорять усе, що спаде на думку. Вони думають, що їм не потрібно брати на себе відповідальність ні за що з того, що вони сказали, навіть коли вони хваляться й вихваляються. З таким ставленням вони висловлюють свої погляди та висувають свої ідеї – хіба це не псевдодуховні люди? (Так.) Деякі люди вважають, що ніхто однаково не сприймає всерйоз хвастощі, вихваляння чи гучні ідеї, і що так вони можуть показати, наскільки вони здібні. Вони думають, що якщо вони щось зроблять не так, то їм не доведеться нести за це відповідальність, а якщо зроблять щось правильно, то всі будуть їх високо цінувати, і тому вони говорять усе, що хочуть, і виставляють усе дуже простим. У них багато ідей, але жодна з них не має конкретного плану практики й не може бути належно реалізована. Вони не сприймають серйозно жодної висунутої ними точки зору, незалежно від того, чиста вона чи перекручена. Сьогодні вони говорять одне, а завтра – інше, і хоча погляди, теорії та підґрунтя, про які вони говорять, дуже високі, усі вони порожні й непрактичні. Іноді вони говорять про план, який не є порожнім чи перекрученим, але коли їх запитують, як конкретно його виконати, вони не можуть відповісти. Вигукуючи гасла, говорячи гучні слова та висловлюючи погляди, вони дуже захоплені й ініціативні. Але коли доходить до виконання конкретної роботи та реалізації конкретних планів, вони безслідно зникають, ховаються й більше не мають жодних поглядів. Чи можуть такі люди бути лідерами? (Ні.) Тож якими будуть наслідки, якщо такі люди стануть лідерами? Хіба вони не зашкодять і собі, й іншим? Вони спричинять затримки в роботі церкви й, ба більше, завдадуть великої шкоди собі. Доктрини, які вони проповідують, – це лише деякі обмежені речі, і коли вони закінчують їх проповідувати, їм більше нічого сказати, і тому їм завжди доводиться ховатися й «усамітнюватися, щоб зосередитися на самозрощуванні». Хіба це не ускладнить їм життя? Щойно вони стануть лідерами, вони відчуватимуть, ніби три великі гори тиснуть їм на голову, вони щодня почуватимуться виснаженими й відчуватимуть сильний тиск – який сенс їм так страждати? У них немає рівня, щоб бути лідером, і коли вони стикаються з проблемами, вони просто навмання застосовують приписи відповідно до своїх фантазій і не можуть розв’язати реальні проблеми – такі люди не можуть бути лідерами. Вони не здатні виконувати справжню роботу, тому вони будуть неправдивими лідерами, і вони однаково вважатимуть себе досить чудовими, навіть коли спричинятимуть затримки в житті-входженні братів і сестер. Якби ви могли виявити й осягнути рівень і моральні якості цих псевдодуховних людей, чи ви б однаково голосували за те, щоб вони стали лідерами? Якщо ти сам така людина, і хтось хоче за тебе проголосувати, що б ти зробив? (Я б мав трохи самоусвідомлення і заявив би, що не підходжу на роль лідера.) А якщо після того, як ти зробиш цю заяву, усі однаково вважатимуть тебе хорошим і наполягатимуть на тому, щоб проголосувати за тебе, що тобі слід робити? Скажи їм: «Я не можу виконувати лідерську роботу, я не можу взяти її на себе. Ззовні здається, що я маю певний рівень, і іноді в мене з’являються хороші ідеї та трохи світла, але здебільшого я просто проповідую слова й доктрини. Я справді не можу бути лідером чи працівником. Я нічим не кращий за вас. Що б ви не робили, будь ласка, не голосуйте за мене. Навіть якщо я наберу найбільше голосів, я однаково не зможу бути лідером. Я не можу нікому шкодити! Я вже служив лідером раніше, і щоразу я зазнавав невдачі й мене відстороняли. Щоразу мене відстороняли, тому що мій рівень був низьким, мені бракувало працездатності, і я не міг виконувати справжню роботу. Усе, що я міг робити, – це проповідувати слова й доктрини, і крім цього, я не міг добре працювати чи виконувати бодай одне із зобов’язань, які мають виконувати лідери. Я був неправдивим лідером». Це і є самоусвідомлення, а не просто сказати кілька слів про те, що не підходиш на роль лідера, і на цьому все. Деякі люди думають: «Я виконував свій обов’язок у цій групі стільки років, і в будь-якому разі мене слід вважати старшим співробітником. Навіть якщо я ніколи не робив внеску, я наполегливо працював, то чому ж ніхто не виявив моїх сильних сторін? Я теж підходжу на роль лідера. У мене часто з’являються думки, ідеї та пропозиції, які є досить цінними й мають практичне застосування. Незалежно від того, приймають їх лідери чи ні, у будь-якому разі я людина, яка має свою позицію, ідеї та погляди. Чому ніхто за мене не голосує?» Якщо ти так думаєш, то можеш оцінити себе так: ті думки, ідеї та пропозиції, які в тебе є, – це просто слова чи вони справді мають практичне застосування? Чи здатен ти виявляти й розв’язувати всілякі труднощі, що трапляються в роботі? Чи можна використовувати твої думки та ідеї? Чи здатен ти взяти на себе цю роботу? Якщо твої думки й погляди залишаються на рівні слів і доктрин, якщо вони просто не мають практичного застосування і, що важливіше, просто не відповідають принципам роботи Божого дому, то який же насправді твій рівень? Коли тебе оберуть лідером, чи зможеш ти тоді виконувати зобов’язання лідерів і працівників? Ти хочеш бути лідером через амбіції чи через почуття ноші? Якщо ти справді маєш працездатність і здатність розв’язувати проблеми, і коли ти бачиш, що певні лідери та працівники виконують роботу дуже погано й не можуть розв’язати жодних проблем, це змушує тебе тривожитися, і ти даєш їм поради, але вони не слухають, і вони не здатні розв’язувати проблеми, але й не доповідають про них Вишньому, і ти хвилюєшся й тривожишся за роботу Божого дому, і ти відчуваєш нестерпний смуток, коли бачиш, як неправдиві лідери спричиняють затримки в роботі церкви, – це свідчить про те, що ти маєш почуття ноші. Однак якщо ти хочеш отримати схвалення всіх, знайти більшу аудиторію та змусити більше людей слухати, як ти проповідуєш і помпезно повчаєш, лише тому, що в тебе є деякі ідеї, і якщо ти хочеш виділитися з натовпу, то це не почуття ноші – це амбіція. Амбітні люди можуть лише проповідувати слова й доктрини, і будь-які ідеї, які в них є, – це також лише порожні слова й доктрини. Коли такі люди стають лідерами, вони неминуче стають неправдивими лідерами, а якщо вони злі люди, то вони антихристи. Якщо твої ідеї залишаються на рівні порожніх слів, то щойно ти станеш лідером, ти неминуче будеш таким самим, як і кожен псевдодуховний неправдивий лідер. Ти завжди будеш «усамітнюватися, щоб зосередитися на самозрощуванні», інакше ти відчуватимеш кризу й тобі не буде про що проповідувати. Якщо ти такий самий, як вони, і поки ти проповідуєш звисока, ти не можеш виявити жодних проблем, наявних у роботі, і, природно, також не можеш розв’язати жодних проблем, то ти неминуче будеш неправдивим лідером. І що врешті-решт стається з неправдивими лідерами? Їх відстороняють від їхніх посад, тому що вони не здатні виконувати справжню роботу, – вони неминуче підуть цим шляхом.

Багато людей завжди відчуває у серці обурення й готовність діяти, і щоразу, коли настає час обирати лідера чи куратора, вони завжди хочуть, щоб обрали саме їх. Деякі люди думають, що вони вірять у Бога найбільшу кількість років, зазнали найбільше труднощів, виконували свій обов’язок найдовше й з найбільшою вірністю і є найбільш гідними бути лідером, і тому вони хочуть, щоб інші люди обрали їх. Що ти зможеш зробити, якщо інші люди тебе оберуть? Чи зможеш ти уникнути звання неправдивого лідера? Чи зможеш ти виконувати зобов’язання лідерів і працівників? Усе це реальні проблеми, але ніхто про таке не думає. Серед цих людей деякі мають достатній рівень. Вони можуть шукати істину, коли виникають проблеми в їхньому обов’язку, і коли вони розуміють істину й здатні ладнати справи згідно з принципами, вони можуть відповідати стандарту. За умови, що ці люди розуміють істину, люблять істину й можуть прагнути до істини, а крім того, мають відносно хорошу людськість, то в них не виникне жодних проблем із тим, щоб стати лідерами та працівниками, які відповідають стандарту, – для них це не буде дуже складно. Деякі люди завжди скаржаться, що робота, яку вони виконують, важка, вони не бажають докладати зусиль чи платити ціну, коли йдеться про істину, і вони нарікають, коли їх обтинають. Чи можуть такі люди бути лідерами та працівниками, які відповідають стандарту? Їхній намір і ставлення просто неправильні, вони не є людьми, які прагнуть до істини, і чого б від них не вимагав Бог, вони зберігають негативне ставлення. Такі люди не заслуговують бути лідерами та працівниками. У їхніх серцях немає почуття ноші, і незалежно від того, наскільки чітко чи ясно викладено упорядкування роботи Божого дому, вони однаково не бажають наполегливо працювати, щоб добре виконувати роботу. Насправді, добре виконувати роботу неважко. Чому неважко? По-перше, Божий дім має конкретні робочі упорядкування для всієї роботи церкви, і Вишнє встановило для неї конкретні правила, тому від вас не вимагається бути новаторами в жодному робочому завданні чи виконувати його самостійно. Вишнє дало вам рамки й напрямок, і дало вам принципи, і дало вам мінімальні стандарти; виконуючи свою роботу, ви не товчете воду в ступі й не позбавлені жодного напрямку. По-друге, у будь-якому робочому завданні, незалежно від того, хто є куратором, і незалежно від того, чи зосереджена робота за кордоном чи всередині країни, найголовніше те, що Вишній брат конкретно відстежує роботу, наставляє, наглядає, інспектує та перевіряє її, а також часто ставить запитання. Наскільки конкретні ці дії? Вишній брат особисто бере участь у кожному сценарії, кожному фільмі, кожній програмі, кожному гімні тощо та відстежує їх. Я також беру участь у деякій роботі, даючи вам загальний напрямок і рамки. По-третє, щодо будь-якого аспекту роботи, який стосується істин-принципів, Вишнє також часто бесідує з вами про істини-принципи й наставляє вас у вашій роботі; Вишнє також обтинає вас, перевіряє вас, і в будь-який час Вишнє виправлятиме ваші перекручення. По-четверте, щодо основної кадрової та адміністративної роботи, Вишнє особисто допомагає вам, перевіряючи й приймаючи рішення. Фактично, яку б роботу ви не виконували, ви не виконуєте її самостійно; усе це влаштовує, веде, скеровує й перевіряє Вишнє. Тож що ж ви робите? Ви просто насолоджуєтеся готовим – ви такі благословенні! Вам не потрібно ні про що турбуватися; вам просто потрібно попрацювати руками та побігати у справах. Це та робота, яка лягає на вас. Чи платили ви коли-небудь додаткову ціну? (Ні.) Вишнє виконало всю цю велику, важливу роботу; тому робота, яку ви виконуєте, дуже легка, і в ній узагалі немає великих труднощів. За таких обставин, якщо люди однаково не виконують свою роботу добре, то цьому немає виправдання, і це доводить, що вони просто не вкладають у свою роботу душу, не докладають зусиль та не виконують своїх зобов’язань. Деякі люди кажуть: «У кого не буває недоліків у роботі? Хіба людям не дозволено мати жодних проблем?» Від вас не вимагається досягти ідеального результату у вашій роботі; від вас вимагається лише отримати прохідний бал, і тоді вважатиметься, що ви виконали зобов’язання лідерів і працівників. Хіба це дуже вимогливо? (Ні.) Легко отримати прохідний бал на основі наставництва й перевірки з боку Вишнього; усе залежить лише від того, чи щиро люди прагнуть до істини. Якщо вони не докладають жодних зусиль, коли йдеться про істину, і завжди хочуть ставитися недбало, і якщо вони задовольняються тим, що просто роблять щось для годиться, не роблячи нічого поганого, не спричиняючи жодних завад чи переривань і не маючи нічого, що турбувало б їхню совість, то вони не можуть отримати прохідний бал. Більшість лідерів і працівників має таке ставлення до роботи; вони трохи працюють, але не хочуть виснажуватися, вони задовольняються посередністю, а щодо результатів їхньої роботи, то вони думають, що це Божа справа і що це не має до них жодного стосунку. Чи прийнятне таке ставлення? Якщо в тебе таке ставлення, то робота, яку ти можеш виконувати, дуже обмежена, і ти не докладаєш усіх зусиль до її виконання, що вказує на те, що ти або не здатен виконувати справжню роботу, або не виконуєш справжню роботу, і тому тебе слід охарактеризувати як неправдивого лідера – це цілком доречно, і це не несправедливо. Деякі люди завжди кажуть: «Твої вимоги до нас занадто високі. Якщо ми не виконуємо цю роботу, то ми неправдиві лідери, і якщо ми не відповідаємо тій вимозі, то ми також неправдиві лідери. За кого Ти нас маєш? Ми не роботи, ми не досконалі люди. Ми просто звичайні люди, ми просто смертні. Ти кажеш нам бути звичайними людьми, простими людьми, то чому ж у Тебе такі високі вимоги до нас як до лідерів?» Насправді, Мої вимоги до вас не високі. Я лише прошу тебе виконувати зобов’язання, які має виконувати людина. Це те, що тобі слід і що ти мусиш робити, і це те, чого ти можеш досягти як лідер і працівник. Однак якщо ти не докладаєш зусиль, щоб прагнути до істини, і завжди боїшся зазнавати труднощів і завжди жадаєш комфорту, то незалежно від твоїх причин чи виправдань, ти неминуче будеш неправдивим лідером. Це як речі, яких мають досягати люди з нормальною людськістю і про які дорослі мають дбати самі, наприклад, о котрій годині дорослий має вставати вранці, скільки разів на день він має їсти та скільки годин працювати, і коли він має прати свій брудний одяг, – ти мусиш вирішувати ці питання сам, і тобі не потрібно нікого про них запитувати. Якщо ти про все запитуєш інших людей і нічого не розумієш, хіба це не означає, що твій інтелект недостатній і що ти – простак? Хіба це не означає, що ти не можеш про себе подбати? Чи можуть такі люди бути лідерами? Хіба вони не неправдиві лідери? Таких людей слід відстороняти. Такі люди досі хочуть чіплятися за свою посаду й не йти з неї, і вони досі хочуть бути лідерами! Після того, як деяких неправдивих лідерів відстороняють, вони відчувають, що їх скривдили, і не перестають через це плакати. Вони плачуть, аж поки їхні очі не набрякнуть. Чому вони плачуть? Вони не знають, що вони за створіння. Коли Я кажу, що Мої вимоги до людей не високі, Я маю на увазі, що від тебе вимагається робити те, чого ти можеш досягти; шлях для тебе вже прокладено, і рамки встановлено, і рішення прийнято, і тобі просто потрібно діяти. Це як їжа: зерно, овочі, усілякі приправи, каструлі та плити для тебе підготовлено, і все, що тобі потрібно зробити, – це навчитися готувати; це те, що дорослий має робити й чого досягати. Якщо ти не можеш цього досягти, то ти – простак, і твій інтелект не відповідає рівню нормальної дорослої людини. Деякі лідери не здатні виконувати цю справжню роботу, і тому їх необхідно відстороняти. Тож як ми можемо визначити й установити, чи здатна людина виконувати таку роботу? Якщо ти маєш інтелект і рівень дорослої людини, і ти маєш сумлінність і почуття відповідальності, які має мати доросла людина, то тобі слід бути здатним виконувати таку роботу. Якщо ти не можеш або не робиш цього, то ти – неправдивий лідер. Саме так це визначається, і такий спосіб визначення є точним. Це не засудження чи суд над людиною, тож хіба це суворо? Усі факти викладено, і це зовсім не суворо.

The Ukrainian Bible verses found in this audio are from Ivan Ohienko Translation and the copyright belongs to British and Foreign Bible Society. With due legal permission, they are used in this production.