Б. Правильні погляди та ставлення, які слід мати при зіткненні з труднощами

Те, що Я маю тут вам пояснити, стосується не лише лідерів і працівників, а й усіх присутніх – це найважливіший принцип. Хоч би де ви виконували церковну роботу або свої обов’язки чи проповідували Євангеліє, завжди будуть неспокійні води. Навіть робота, виконувана Самим Богом, сповнена труднощів – чи всі ви помітили цей факт? Хоча ви, можливо, не знаєте й не розумієте чітко подробиць, ви всі усвідомлюєте загальні обставини. Поширення євангельської роботи Бога – це не безперешкодне плавання, і вам усім слід бути до цього морально готовими й визнавати це. Цей установлений факт лежить перед нами, тож яке ставлення до цих справ нам слід мати, щоб воно було найдоречнішим, найрозумнішим і найправильнішим? Чи правильно бути боязким і наляканим усередині? (Ні.) Оскільки бути боязким і наляканим неправильно, то чи правильно мати таке ставлення й погляд, що ти не боїшся ні неба, ні землі, ворогуєш з усім світом, чиниш опір усьому світу до кінця й ідеш проти течії? (Ні.) Це раціональність нормальної людськості чи імпульсивність? Ці неправильні погляди – усе це відображення імпульсивності, а не справжньої віри. Які ж тоді погляди та ставлення є правильними? Я перерахую вам кілька з них. Ось перший погляд, який слід мати людям: чи то за кордоном, чи то в Китаї, від усього серця присвячувати себе Богові й виконувати свої обов’язки – це найсправедливіша справа всього людства від давніх часів і донині. Наше виконання обов’язку є відкритим і чесним, а не таємним, бо те, що ми робимо зараз, – це найсправедливіша справа серед людства. Що означає це «справедлива»? Це означає істину, Божу волю, улаштування й доручення Творця; це повністю перевершує людську мораль, етику й закони, і це справа, що виконується під керівництвом і турботою Творця. Хіба це не найправильніший погляд? З одного боку, цей погляд є фактом, що існує насправді; з іншого – це також найправильніше визнання обов’язку, який людина виконує. Ось другий погляд, який слід мати людям: Бог володарює над усіма речами й усіма справами. Усе, включно з правителями світу й будь-якою владою, релігією, організацією та етносом у світі, перебуває під володарюванням і контролем Божої руки – ніхто не контролює власну долю сам. Ми не виняток; наші долі перебувають під володарюванням і контролем Божої руки, і ніхто не може змінити напрямок того, куди ми йдемо й де залишаємося, і ніхто не може змінити наше майбутнє й місце призначення. Як сказано в Біблії: «Серце царя в руці Єгови, як ріки води: Він навертає його, куди захоче» (Приповісті 21:1). А тим більше долі нас, незначних людей! Правління й система правителя країни, у якій ми живемо, а також життєве середовище цієї країни, чи є вони для нас загрозливими, ворожими чи дружніми – усе це під Божим володарюванням, і нам немає про що хвилюватися чи турбуватися. Це погляд, якого слід дотримуватися людям, і усвідомлення, яке їм слід мати, а також істина, якою їм слід володіти й яку їм слід розуміти. А ось третій погляд, який, звісно, також є найважливішим: незалежно від того, де ми живемо, у якій країні, і незалежно від наших здібностей чи рівня, ми лише частина маси незначних створених істот. Єдині зобов’язання й обов’язок, які нам слід виконувати, – це коритися володарюванню, розпорядженням і улаштуванням Творця; більше нічого, усе так просто. Хоча ми зараз перебуваємо у вільній країні та вільному середовищі, якщо одного дня Бог підніме ворожу силу, щоб переслідувати й шкодити нам, у нас не повинно бути жодних нарікань. Чому в нас не повинно бути нарікань? Бо ми давно готові; наші повинність, відповідальність і обов’язок – коритися всьому, що робить Бог, усьому, що влаштовує Бог. Чи є ця покора істиною? Чи це те ставлення, яке слід мати людям? (Так.) Якщо одного дня все людство й усе середовище обернуться проти нас, і ми зіткнемося зі смертю, чи варто нам нарікати? (Не варто.) Дехто каже: «Хіба Бог не привів нас за кордон, щоб ми більше не страждали від жорстокого переслідування сатани? Хіба не для того, щоб ми могли вільно виконувати свої обов’язки й дихати повітрям свободи? Тоді чому Бог досі хоче, щоб ми зіткнулися зі смертю?». Ці слова неправильні. Покора Божим улаштуванням і розпорядженням – це ставлення, ставлення, яке людям слід мати до Бога, до Божого володарювання. Це ставлення, яким має володіти створена істота.

Є ще один найважливіший момент, який люди мають усвідомити: хоча за кордоном відносно стабільно й вільно, усе ж важко уникнути частих утисків з боку великого червоного дракона. Зіткнувшись з утисками великого червоного дракона, деякі люди хвилюються: «Сила великого червоного дракона надто велика. Він може підкупити важливих осіб у всьому світі, щоб вони надавали йому послуги, працювали на нього. Отже, навіть якщо ми втечемо за кордон, ми однаково в небезпеці, досі в неминучій небезпеці! Що ми можемо зробити?». Щоразу, коли чути такі новини, деякі люди починають хвилюватися й боятися, хочуть іти на компроміс, хочуть утекти, не знаючи, де їм сховатися. Щоразу, коли це трапляється, дехто думає: «Світ такий великий, а для мене немає місця! Під владою великого червоного дракона я страждаю від його переслідування, і навіть поза межами його влади, чому він досі заважає мені? Сила великого червоного дракона надто велика; навіть якщо я втечу на край світу, чому він досі може мене знайти?». Люди не можуть не жахатися й не знають, що робити. Це прояв віри? У чому тут проблема? (У браку віри в Бога.) Це просто брак віри в Бога? Чи відчуваєте ви глибоко в душі, що ви нижчі за інших? Чи відчуваєте ви себе трохи потайними, як злодії, вірячи у Всемогутнього Бога й виконуючи свій обов’язок у церкві? Чи відчуваєте ви себе дещо нижчими за тих, хто в релігійному світі? «Подивіться на їхню силу; у них є офіційні пастирі й визнані державою величні собори, це так розкішно! У них є хори й підприємства в різних країнах. А подивіться на нас, нас завжди кривдять, ми стикаємося з остракізмом, хоч би куди пішли, – чому ми відрізняємося від них? Чому ми не можемо бути відкритими щодо цього, хоч би куди пішли? Чому ми мусимо жити так жалюгідно? Зокрема, в інтернеті є вся ця негативна пропаганда. Чому інші церкви не терплять цього, чому ми завжди мусимо страждати від цього? Інші віруючі в Бога відкрито проголошують свою віру в християнство, хоч би куди пішли, але ми, віруючі у Всемогутнього Бога, не наважуємося говорити відкрито, боячись, що погані люди можуть повідомити про нас, і тоді нас заарештують». Нещодавно Я чув, що людина, яка назвалася урядовцем, поставила кільком братам і сестрам кілька запитань. Побачивши, що їх допитує урядовець, вони злякалися й розповіли все, що знали, відповідаючи на все, що їх питали. У чому була проблема з їхньою такою поведінкою? Ти віруючий у Бога – чому тобі боятися урядовців? Якщо ти не зробив нічого незаконного, немає потреби боятися. Якщо ти маєш істину, навіщо боятися дияволів і сатани? Ти думаєш, що віра в Бога – це неправильний шлях? Ти відчуваєш, що зробив щось незаконне? Тоді чому ти боїшся урядовця? Хіба такі люди не дурні й невігласи? Деякі люди зазнали великих переслідувань і гонінь на материку; приїхавши за кордон, чи відчувають вони провину за віру в Бога? Чи відчувають вони ганьбу через переслідування великого червоного дракона? Чи відчувають вони сором перед своїми предками й безчестя через те, що були змушені втекти за кордон, щоб вірити в Бога й виконувати свій обов’язок? Чи бачать вони, що сатанинський режим і релігійний світ ставляться до Бога й церкви вороже, і чи відчувають себе нижчими, можливо, навіть більш ганебними, ніж якби скоїли злочин? Чи є у вас такі почуття? (Ні.) Ви можете хитати головами на поверхні, не бажаючи допускати цих думок і почуттів, але коли людина стикається з реальними ситуаціями, її умонастрій, поведінка й несвідомі дії неминуче викривають найглибші, найпотаємніші аспекти її серця. Що тут відбувається? Якщо в тебе немає цього, чому ти боїшся? Чи боїться людина, яка не порушила закону, поліції? Чи боїться вона судді? Ні. Лише ті, хто порушив закон, найбільше бояться поліції, і лише китайці, які звикли до гніту з боку поліції, найбільше бояться її, бо поліція КПК беззаконна й робить усе, що їй заманеться. Тому, коли китайці вперше приїжджають за кордон, просто побачивши поліцію, вони відчувають страх. Це результат того, що їх залякало правління великого червоного дракона, це те, що виявляється в їхній підсвідомості. У західних країнах твій статус законний, ти маєш право на проживання, ти не порушив жодних законів, не нападав на уряд і не скоїв жодних злочинів. Хоч би скільки суперечок твоя віра викликала в релігійному світі, один факт залишається певним: твоя віра захищена законом, вона законна й вільна, і це твоє законне право людини. Ти не порушив жодних законів, тож якщо хтось назветься поліцейським і запитає тебе: «Ти віриш у Всемогутнього Бога? Покажи мені своє посвідчення! Звідки ти? Скільки тобі років? Скільки років ти віриш? Де ти живеш? Скажи мені свою адресу!», – як ти відповіси? На перше запитання: «Ти віриш у Всемогутнього Бога?», – як ти відповіси? (Так.) Чому ви сказали б «так»? Це ґрунтується на фактах? Чи це твій обов’язок як громадянина, що ти мусиш сказати «так», якщо тебе запитають? Чи Бог наказав тобі сказати «так»? Яка ваша підстава? Щодо другого, що вони запитали: «Покажи мені своє посвідчення!», – ви б його показали? (Ні.) І третє запитання: «Де ти живеш? Запиши свою адресу». Ти б її записав? (Ні.) Четверте запитання: «Скільки років ти віриш у Бога? Хто привів тебе до віри? Чому ти віриш? Скільки років ти за кордоном?». Ти б відповів на це? (Ні.) П’яте запитання: «Який обов’язок ти тут виконуєш? Хто твій лідер?». Ти б відповів на це? (Ні.) Чому ні? (Я не зобов’язаний їм цього казати.) Тоді повернімося до першого запитання: якби вас запитали, чи вірите ви у Всемогутнього Бога, ви всі одноголосно сказали, що відповіли б «так». Чи правильна така відповідь? (Ні.) Чому вона неправильна? (Бо віра – це особиста свобода. Поліція не має права втручатися. Отже, я маю право не казати їм.) Тоді чому ти не сказав би їм? (Бо мені потрібно спочатку з’ясувати, чому вони мене допитують, у якій якості вони це роблять і чи є їхній допит законним. Якщо їхня мета й ідентичність незрозумілі, я не зобов’язаний відповідати на їхні запитання.) Ця заява правильна. Спочатку ви всі заявили, що відповіли б «так», але коли Я продовжив запитувати, ви почали відчувати, що щось не так, відчуваючи, що ваша відповідь була неправильною. Чи виявили ви, у чому була проблема? У цій справі вам слід мати таке розуміння: ми не порушили жодних законів, вірячи в Бога, ми не злочинці, ми маємо свої права людини й свободу. Не будь-хто може допитувати чи розпитувати нас за власним бажанням. Це не означає, що ми мусимо правдиво відповідати на запитання будь-кого; ми не зобов’язані цього робити. Чи правильні ці слова? (Так.) Незаконно, щоб будь-хто, ким би він не був, допитував нас довільно; ми мусимо розуміти закон і вчитися використовувати його для власного захисту. Це мудрість, якою мають володіти обрані Богом люди. То що ж тобі робити, якщо ти зіткнешся з такою ситуацією в майбутньому? Якщо хтось запитає тебе, чи віриш ти у Всемогутнього Бога, як ти відповіси, як ти вчиниш? Перше, що ти скажеш: «Хто ти? Яким правом ти мене про це питаєш? Чи ми з тобою знайомі?». Якщо він скаже, що є співробітником якоїсь державної установи, то тобі слід попросити його показати свої документи, що посвідчують особу. Якщо він не покаже своїх документів, що посвідчують особу, ти скажеш: «Ти не маєш права зі мною розмовляти, і я не зобов’язаний тобі відповідати. Є багато державних службовців; невже я маю відповідати всім їм? Уряд призначив людей для виконання певних завдань – ти справді відповідаєш за цю справу? Навіть якщо й так, я не порушив закону, то чому я маю тобі відповідати? Чому я маю усе тобі розповідати? Якщо ти думаєш, що я зробив щось не так і порушив закон, можеш надати відповідні докази. Але якщо ти хочеш, щоб я відповів на будь-яке з твоїх запитань, іди поговори з моїм адвокатом. Я не зобов’язаний тобі відповідати, а ти не маєш права запитувати!». Як вам такий спосіб надання відповіді? Чи передає він гідність? (Так.) Тоді що показала ваша відповідь? Чи передавала вона гідність? (Ні.) Ваша відповідь свідчить про незнання закону. Ти просто відповідаєш на все, що тебе питають, і що відбувається в кінці? Ти стаєш юдою. Ви можете відповідати необачно, і ось причина цього: людей у країні великого червоного дракона індоктринували й промили їм мізки, щоб вони думали, що віруючі в Бога – невігласи, люди нижчого класу, яких переслідує держава, що в цій країні їм слід жити без прав людини чи гідності; тож віруючі самі відносять себе до нижчого статусу. Приїхавши до західних країн, вони не розуміють такого, якими є права людини, гідність чи обов’язки громадянина. Тож, коли хтось запитує, чи віриш ти в Бога, ти поспіхом визнаєш це зі страху, розповідаючи все, що знаєш, і не виявляючи жодного духовного зросту. Хто все це спричинив? Це спричинили індоктринація й правління великого червоного дракона. Глибоко в підсвідомості кожного на материку є ідея, що щойно ти повіриш у Бога, ти посядеш найнижчий статус у цьому суспільстві, серед людства; ти станеш відірваним від суспільства й людства. Таким чином, цим людям бракує гідності, прав людини й усвідомлення необхідності захищати себе; вони дурні, невігласи й позбавлені проникливості, дозволяючи іншим знущатися над собою й маніпулювати ними за власним бажанням. Це ваш умонастрій. Далеко не те що бути непохитним у своєму свідченні про Бога, ти будь-якої миті продаєш Його, будь-якої миті стаєш юдою. То як же діяти з гідністю? Як слід поводитися з незнайомцем, який ставить тобі запитання? Спочатку запитай, хто він, потім попроси його показати свої документи, що посвідчують особу. Це належна юридична процедура. У західних країнах поліція чи будь-які інші державні службовці, спілкуючись із громадськістю як представники, що працюють від імені уряду, завжди спочатку пред’являють свої документи, що посвідчують особу. Перевіривши їхню особу на підставі відповідних документів, ти потім вирішуєш, як відповідати на їхні запитання чи як реагувати на їхні вимоги до тебе. Звісно, у цій справі в тебе безумовно є простір для вибору, ти безумовно маєш автономність, ти не маріонетка. Хоча ти китаєць і член Церкви Всемогутнього Бога, ти також є законним і визнаним членом країни, у якій проживаєш. Не забувай, що ти маєш автономність; ти не раб чи в’язень будь-якої країни, ти той, хто може користуватися законами, правами людини й системами цієї країни.

На основі того, про що Я бесідував, як вам слід зустрічати раптові обставини й несподівані події? Це четвертий пункт, про який ми маємо бесідувати: не будьте боязкими. Дехто питає: «Хіба не бути боязким – це не означає просто діяти з безглуздою відвагою?». Ні, не бути боязким означає не боятися жодної сили, бо ми не злочинці, ми не раби; ми – гідні Божі обранці, гідні створені людські істоти під володарюванням Творця. У ставленні до цієї справи, по-перше, не будьте боязкими; крім того, активно підтримуйте виконання свого обов’язку та середовище, у якому ви його виконуєте, і з проактивною позицією зустрічайте різні обставини, заяви, дії та інші прояви з боку різноманітних сил, що спрямовані проти нас. Активно зустрічати їх і не бути боязкими – як вам таке ставлення? (Добре.) Жити так – це жити з гідністю, як людина, а не жалюгідно існувати, аби лиш вижити. Ми приїхали за кордон, щоб виконувати свій обов’язок, а не для того, щоб прогодуватися чи зводити кінці з кінцями; ми не порушували жодних законів, не створювали проблем жодній країні й, звісно ж, ми не раби жодної країни. Ми виконуємо обов’язок створених істот у Божому домі; ми самі себе забезпечуємо, не залежимо від інших; це цілком законно.

Кожен із чотирьох пунктів, які ми щойно обговорили, є вкрай важливим. Яким був перший пункт? (Чи то за кордоном, чи то в Китаї, від усього серця присвячувати себе Богові й виконувати свої обов’язки – це найсправедливіша справа всього людства від давніх часів і донині. Наше виконання обов’язку є відкритим і чесним, а не таємним, бо те, що ми робимо зараз, – це найсправедливіша справа серед людства.) А другий? (Бог володарює над усіма речами й усіма справами. Усе, включно з правителями світу й будь-якою владою у світі, перебуває під володарюванням і контролем Божої руки – ніхто не контролює власну долю сам. Ми не виняток; наші долі перебувають під володарюванням і контролем Божої руки, і ніхто не може змінити напрямок того, куди ми йдемо й де залишаємося. Якими є правління й система правителя країни, у якій ми живемо, яким є життєве середовище цієї країни, а також те, чи є вони для нас загрозливими, ворожими чи дружніми – усе це під Божим володарюванням, і нам немає про що хвилюватися чи турбуватися.) Третій пункт? (Незалежно від того, де ми є, і незалежно від наших здібностей чи рівня, ми лише частина маси незначних створених істот. Єдині зобов’язання й обов’язок, які нам слід виконувати, – це коритися володарюванню, розпорядженням і улаштуванням Творця. Хоча ми зараз перебуваємо у вільній країні, якщо одного дня Бог підніме ворожу силу, щоб переслідувати й шкодити нам, у нас не повинно бути жодних нарікань. Це тому, що наші повинність, відповідальність і обов’язок – коритися всьому, що робить Бог, усьому, що влаштовує Бог.) Четвертий пункт – це активно зустрічати усіх зовнішніх людей, справи й речі, не виявляючи боязкості. Ці чотири пункти – це ставлення й розуміння, які слід мати кожному, хто виконує свій обов’язок, а також істини, які кожен, хто виконує свій обов’язок, має розуміти. Хоча ці чотири пункти не надто пов’язані з восьмим зобов’язанням лідерів і працівників, про яке сьогодні йшла бесіда, та оскільки ми говоримо про труднощі в роботі, нам усе ж потрібно було розглянути ці речі; це говориться недарма.

В. Принципи, які лідери і працівники повинні практикувати при зіткненні з труднощами

Деякі лідери і працівники, стикаючись із доволі складними для розв’язання питаннями в зовнішніх справах, опиняються в безвиході, не в змозі побачити наскрізь корінь проблеми й не знаючи, як до неї підійти. Вони просто ігнорують її, і в результаті справа затримується. Що це за проблема? Це неправдиві лідери, які не здатні виконувати роботу й тільки спричиняють затримки. Неправдивим лідерам бракує розуму нормальної людини; оскільки вони не можуть розв’язувати проблеми, чому вони не доповідають про них Вишньому? Якщо ти доповіси про проблему Вишньому, ми зможемо дивитися їй у вічі спільно, і проблему врешті-решт буде розв’язано. Є деякі речі, які ви не можете бачити наскрізь; Я допоможу вам їх проаналізувати. Допоки ми не порушуємо закону чи урядових приписів, немає проблем, які неможливо було б подолати. Питання, що стосуються істини-принципів, ми розв’язуємо самі; питання, що стосуються закону, ми можемо розв’язати, звернувшись по юридичну допомогу та вдавшись до законних засобів. Які б злі сили не намагалися навмисно заважати роботі Божого дому й саботувати її, пам’ятайте одне: допоки ми не порушуємо закону чи урядових приписів, ніхто нічого нам не зможе заподіяти. Це тому, що більшість закордонних країн є демократичними й правовими державами; навіть якщо злі сили діють протизаконно, вони також бояться розголосу й законних санкцій. Це факт. Як би темні руки великого червоного дракона не заважали роботі Божого дому й не саботували її, не завдавали клопоту нашому нормальному життю чи не підкуповували когось для скоєння лихих вчинків, ми мусимо робити фотографії та знімати справжні відео, ретельно вести точні записи й чітко занотовувати час, місце та причетних осіб. Коли настане відповідний час, ми розв’яжемо це законними засобами, і нам не потрібно цього боятися. Яким би шаленим не було придушення з боку великого червоного дракона, ми його не боїмося, бо Бог – наша опора, і одного дня Бог нашле лиха, щоб знищити його, Бог безпосередньо звершить над ним відплату, і нам не потрібно нічого робити. Іноді ви не можете бачити деякі питання наскрізь; у такому разі вам слід швидко доповісти Вишньому, і Вишнє вкаже вам шлях, зводячи великі проблеми до малих, а малі – розв’язуючи. Насправді, ви не вмієте аналізувати багато питань, не можете бачити їхню сутність наскрізь і думаєте, що ситуація значна й серйозна, але після аналізу від Вишнього ви зрозумієте, що це, по суті, ніщо; тут немає чого боятися, і в цьому немає нічого значного – просто займіть позицію невтручання, і через деякий час усе владнається само собою. Завади злих сил не можуть зчинити великого галасу; ці сили найбільше бояться публічного розголосу, тому не наважуються переходити межі. Якщо ж кілька блазнів наважаться перейти межі, ми можемо вирішити це законно, вживши законних заходів. Це те, що всі лідери і працівники повинні бачити наскрізь. У якій би ситуації ви не опинились, у жодному разі не поводьтеся безтолково чи по-дурному. Якщо ти не можеш побачити ситуацію наскрізь чи впоратися з нею, тобі слід своєчасно доповісти Вишньому й дозволити Вишньому дати тобі поради та стратегії. По-справжньому лякає лише те, що неправдиві лідери не можуть бачити проблеми наскрізь чи впоратися з ними, але водночас не доповідають і не повідомляють про них Вишньому; вони чекають, аж доки ситуація загостриться й затримає роботу, і лише тоді доповідають Вишньому, імовірно, втрачаючи найкращу можливість для розв’язання такої проблеми. Це як людина, що хворіє на рак, але вчасно не обстежується й не лікується, і звертається до лікарні лише на пізній стадії хвороби, але тоді вже занадто пізно, і їй залишається лише чекати на смерть. Отже, неправдиві лідери найбільш схильні затримувати справи у своїй роботі. Неправдиві лідери – це недоумкуваті негідники, вони не беруть на себе відповідальності за роботу Божого дому й не захищають її. Чому кажуть, що неправдиві лідери – це покидьки, провісники біди, дурні, що найбільш позбавлені розуму? Ось у цьому й причина. Будь-якого неправдивого лідера з таким низьким рівнем, що він не може впоратися навіть із зовнішніми справами, слід своєчасно відсторонити й відсіяти, і ніколи більше не використовувати, щоб уникнути подальшого затримування роботи Божого дому. Робота неправдивих лідерів найбільше гальмує справу. Часто, коли виникає проблема, її можна було б розв’язати, своєчасно обговоривши з усіма; стурбованість викликає лише те, що відповідальний неправдивий лідер є недоумкуватим, що він не може розв’язати проблему сам, але водночас не обговорює її з командою з прийняття рішень і не доповідає Вишньому, а ставиться до неї з недбалістю, приховуючи й замовчуючи її, – це найбільше затримує справи. Якщо питання затягується й обставини змінюються, це може призвести до втрати ініціативи у подоланні проблеми й поставити нас у пасивне становище. Що це доводить? Деякі справи не можна відкладати, їх потрібно розв’язувати своєчасно, за першої ж нагоди. Проте неправдиві лідери цього не усвідомлюють, тому люди з надзвичайно низьким рівнем у жодному разі не повинні керувати. Неправдиві лідери вміють лише виголошувати слова й доктрини, але не можуть розв’язати жодної реальної проблеми; вони або шкодять людям, або затримують справу. Робота церкви зможе просуватися нормально, лише якщо відсторонити цих неправдивих лідерів й обрати на посади лідерів і працівників людей із ношею та почуттям відповідальності. Хоч би з якими проблемами ви стикалися, допоки ви можете шукати істину, є спосіб їх розв’язання. Зовнішні справи та завади, спричинені великим червоним драконом, за потреби можна подолати законними засобами, у цьому немає нічого серйозного. Допоки ми не порушуємо закону чи урядових приписів, ніхто нічого нам не може заподіяти, і з цією впевненістю ми не повинні боятися жодних завад із боку сатани чи дияволів.

Тепер питання неправдивих лідерів необхідно проаналізувати та зрозуміти. Це вкрай важливо для належного виконання роботи церкви! Давайте тепер побесідуємо про те, чому неправдиві лідери, стикаючись із проблемами, які вони не можуть розв’язати самостійно, однаково не доповідають про них Вишньому. Як нам на це дивитися? Ви всі можете проаналізувати це й отримати з цього користь. Проблема того, що неправдиві лідери не виконують справжньої роботи, уже серйозна, але є ще серйозніша проблема: коли церква стикається із завадами з боку злих людей і антихристів, неправдиві лідери не тільки не дають цьому ради; щобільше, вони також не доповідають про це Вишньому, дозволяючи злим людям і антихристам заважати церкві – вони просто спостерігають збоку, перебуваючи в безпеці, нікого не ображаючи. Якою б мірою не заважали роботі церкви, неправдивим лідерам байдуже. У чому тут проблема? Чи не надто такі неправдиві лідери позбавлені моралі? Одного цього факту достатньо, щоб виключити таких неправдивих лідерів. Те, що неправдиві лідери дозволяють злим людям і антихристам вільно заважати церкві, рівносильно передачі церкви та обраних Богом людей цим злим людям і антихристам, виступаючи захисним щитом для злих людей і антихристів. Це завдає надто великих збитків роботі церкви! Виходячи лише з цього пункту, питання полягає не в тому, чи слід відсторонювати неправдивих лідерів, а в тому, чи слід їх вичищати. Що має серйознішу природу: те, що неправдиві лідери не виконують фактичної роботи, чи те, що неправдиві лідери дозволяють злим людям і антихристам заважати церкві? Невиконання фактичної роботи може вплинути на життя-входження обраних Богом людей і на хід роботи церкви; це вже спричиняє затримки значних справ. Однак, коли неправдиві лідери дозволяють злим людям і антихристам свавільно заважати церкві, не шукаючи розв’язання й не доповідаючи про це Вишньому, наслідки стають неймовірними. Щонайменше, церковне життя занурюється в повний хаос і безлад через злих людей і антихристів, і, крім того, це псує й паралізує роботу церкви. Хіба це безпосередньо не впливає на поширення євангельської роботи? Наслідки справді тяжкі! Тому, якщо неправдиві лідери роблять таку помилку, їх необхідно виключати. Багато лідерів і працівників завжди мають розбіжні думки й уявлення щодо доповіді про проблеми Вишньому. Дехто каже: «Навіть якщо доповідати про проблеми Вишньому, це може не призвести до їх розв’язання». Це розмова про абсурдне! Що ти маєш на увазі під «може не призвести до їх розв’язання»? Те, що ти не можеш розв’язати проблему, не означає, що Вишнє не може. Якщо Вишнє вкаже тобі шлях, проблема, по суті, вважається фактично розв’язаною; якщо Вишнє не вкаже шляху, ти залишишся без нього. Ти не можеш побачити наскрізь навіть таке незначне питання; ти надто зарозумілий і впевнений у власній праведності! Дехто також каже: «Коли ми стикаємося з труднощами чи проблемами, нам потрібно спочатку кілька днів подумати, і доповідати лише тоді, коли ми справді не можемо знайти розв’язання». Може здатися, що ті, хто так каже, мають певний розум, але хіба ці дні роздумів не можуть призвести до затримок? Чи можеш ти бути впевненим, що кілька днів роздумів розв’яжуть проблему? Чи можеш ти гарантувати, що це не спричинить подальших затримок? Інші кажуть: «Якщо ми своєчасно доповімо про проблему, хіба Вишнє не подумає, що ми не можемо побачити наскрізь навіть таке незначне питання? Хіба не назве нас дурними й невігласами та не обітне нас?». Вони помиляються, кажучи це: незалежно від того, доповідаєш ти про проблему чи ні, якість твого рівня вже очевидна; Вишнє все це знає. Ти думаєш, що Вишнє буде високої думки про тебе, якщо ти не доповіси про якусь проблему? Якщо ти доповіси про проблему, і це не спричинило затримок у значних справах, Божий дім не буде притягувати тебе до відповідальності. Однак, якщо ти не доповіси й це призведе до затримок, тебе буде притягнуто до прямої відповідальності, і тебе своєчасно відсторонять і ніколи більше не використовуватимуть. Обрані Богом люди також побачать у тобі невігласа, дурня, слабоумного й психічно неврівноваженого, і вони ненавидітимуть тебе й вічно зневажатимуть. Ті, хто завжди боїться бути обітнутим або зневаженим Вишнім за доповідь про проблеми, мають низький рівень і є найдурнішими; їх необхідно відсторонити й ніколи більше не використовувати. Мати такий низький рівень і водночас хотіти зберегти обличчя – хіба це не вкрай безсоромно? Скажіть Мені, хіба неправдиві лідери, які не тільки погано виконують свою роботу, а й спричиняють затримки в значних справах, не є ненависними? Чи слід їх відсторонювати? (Так.) Якщо, зіткнувшись із серйозною проблемою, вони можуть своєчасно доповісти про неї, не спричинивши затримок чи серйозних наслідків, як слід ставитися до таких лідерів? Принаймні, вони вважаються такими, що мають розум і здатні підтримувати роботу церкви. Чи слід і надалі використовувати таких лідерів? (Так.) Лише найбільш недоумкуваті лідери утримуватимуться від доповідей про проблеми через страх бути обітнутими. Чи можна таких лідерів і надалі використовувати в майбутньому? Я думаю, їх більше не можна використовувати, тому що їхнє використання спричиняє занадто багато затримок. Тепер вам усім слід вміти бачити наскрізь такі проблеми, чи не так? Коли ви стикаєтеся з проблемами, з якими не можете впоратися, швидко доповідайте про них і бесідуйте з командою з прийняття рішень для їх розв’язання. Якщо команда з прийняття рішень не може з ними впоратися, своєчасно доповідайте Вишньому; не турбуйтеся про те чи інше, найважливіше – це здатність своєчасно розв’язати проблему. Щойно згаданий приклад трапляється в усіх церквах; ці труднощі та проблеми виникатимуть. Порівняно з деякими внутрішніми труднощами церкви, ці зовнішні проблеми тягнуть за собою серйозніші наслідки. Таким чином, складність зовнішніх проблем дещо більша порівняно зі складністю внутрішніх проблем церкви. Якщо ви стикаєтеся із зовнішніми проблемами, вам слід швидко розв’язувати їх шляхом обговорення або доповідати про них Вишньому; це вкрай необхідно. Лише така практика може забезпечити нормальний прогрес роботи церкви й гарантувати, що поширенню Євангелія Царства не буде перешкод. На цьому ми завершуємо нашу бесіду про принципи розв’язання зовнішніх проблем церкви.

У кожній церкві є люди з низьким рівнем, і вони завжди стикаються з труднощами у виконанні своїх обов’язків, не в змозі знайти принципи практики, як би з ними не бесідували про істину, і лише сліпо застосовують приписи без жодної реальної ефективності. У таких випадках призначені обов’язки цих людей потрібно коригувати. Під коригуванням мається на увазі перерозподіл персоналу. Наприклад, є людина, призначена на важливу роботу, але в її роботі є деякі проблеми, які неможливо розв’язати, як би ти з нею не бесідував. Ти не можеш побачити наскрізь сутність проблеми або те, чи можна цю людину ще використовувати, і спостереження чи подальша бесіда також не дають результатів. Хоча ця людина не спричиняє занадто багато затримок у роботі, ключові проблеми ніколи не розв’язуються, що завжди залишає в тебе певне відчуття неспокою. Що тобі робити, зіткнувшись із цим? Це вкрай важливе питання. Якщо ти не можеш розв’язати його самостійно, тобі слід винести його на зібрання лідерів і працівників для бесіди, розбору й аналізу. Якщо врешті-решт вдасться дійти згоди, проблему буде розв’язано. Якщо така практика не призводить до розв’язання проблеми, і вона затягується, чи може це спричинити затримки в значних справах? Якщо може, то тобі слід якнайшвидше доповісти про це Вишньому й шукати розв’язання. Коротко кажучи, з якими неясностями чи труднощами ти не стикався б у своїй роботі, допоки вони можуть впливати на виконання обраними Богом людьми своїх обов’язків або перешкоджати нормальному прогресу роботи церкви, такі проблеми слід розв’язувати своєчасно. Якщо ти не можеш розв’язати проблему самостійно, тобі слід знайти кількох людей, які розуміють істину, щоб розв’язати її разом. Якщо навіть це не спрацює, то ти мусиш винести проблему на розгляд і доповісти про неї Вишньому, щоб шукати її розв’язання. Це відповідальність і повинність лідерів і працівників. Лідери та працівники мусять серйозно ставитися до будь-яких труднощів і неясностей, з якими стикаються, замість того щоб, виявивши проблеми чи труднощі, просто мимохідь проповідувати якісь слова й доктрини, вигукувати гасла, щоб запалити братів і сестер, або обтинати їх, а потім вважати справу зробленою. Іноді проголошення слів і доктрин може розв’язати деякі поверхові проблеми, але зрештою воно не може розв’язати корінних проблем. Питання, що стосуються кореня, розбещених характерів, а також уявлень і фантазій людей, необхідно розв’язувати через бесіду про істину на основі Божих слів. Є також особисті труднощі людей, проблеми, пов’язані з оточенням, і проблеми, пов’язані з професійними знаннями, необхідними для виконання обов’язків; усі ці практичні проблеми вимагають розв’язання з боку лідерів і працівників. Серед цих проблем будь-які неясності й труднощі, які лідери і працівники не можуть подолати, можна або винести на зібрання лідерів і працівників для детального розгляду, аналізу й розв’язання, або вони можуть безпосередньо доповісти про них Вишньому, щоб шукати істину для їх розв’язання. Це називається виконувати справжню роботу, і лише вправляючись у виконанні справжньої роботи в такий спосіб, можна збільшити свій духовний зріст і добре виконувати свої обов’язки. Допоки лідери і працівники мають почуття відповідальності, вони виявлятимуть проблеми в будь-який час і в будь-якому місці; є проблеми, які їм слід розв’язувати щодня. Наприклад, Я щойно згадав випадок, коли хтось запитує, чи віриш ти у Всемогутнього Бога, і ви всі були спантеличені. Спочатку всі заявили, що скажуть «так», але пізніше дехто сказав, що це неправильна відповідь, а інші сказали, що не знають; були найрізноманітніші відповіді. Зрештою, лідери і працівники також були спантеличені, думаючи: «Сказати “ні” вірі у Всемогутнього Бога означало б зректися Бога перед іншими, і тоді Бог не визнає нас, але якими будуть наслідки, якщо сказати “так” вірі у Всемогутнього Бога? Будь-який вибір здається неправильним». Лідери та працівники не знали, як це розв’язати, і не могли ухвалити рішення; отже, коли брати й сестри знову зіткнуться з такими ситуаціями, їм досі бракуватиме правильних поглядів і ставлення, і проблема залишиться нерозв’язаною, а це означає, що лідери і працівники не виконали своїх зобов’язань – їм не вдалося їх виконати. Невиконання своїх зобов’язань – це проблема здібностей і рівня, але коли виникають такі проблеми, що тобі робити, якщо ти знаєш, що їх не розв’язано? Тобі не слід ігнорувати їх або замовчувати справу, щоб вона вляглася, дозволяючи всім діяти вільно й робити так, як їм заманеться. Натомість ти мусиш доповісти про це Вишньому, щоб дізнатися про належні дії та шлях практики в таких ситуаціях. Зрештою, всім слід дати зрозуміти, якими є Божі наміри в цих ситуаціях, яких принципів люди мають дотримуватися і яке ставлення та позицію їм слід займати. Тоді, зіткнувшись із такими ситуаціями знову в майбутньому, вони розумітимуть істини-принципи й матимуть шлях практики. У такий спосіб лідери і працівники виконують свої зобов’язання. То чому ж ви всі спочатку сказали, що коли вас запитають, чи вірите ви у Всемогутнього Бога, ви відповісте «так»? На це є причина: лідери і працівники ніколи не бесідували з вами про те, як розв’язувати такі проблеми. Вони вважають це дрібницями, де кожен має власне сприйняття, де кожен може сприймати це як йому подобається й практикувати, як вважає за потрібне. Тож коли вам поставили це запитання, відповіді були прерізними. Отже, чи дійшли ви тепер висновку в цьому питанні? Що тобі робити, якщо хтось запитає, чи віриш ти у Всемогутнього Бога? По-перше, запитай, хто він. По-друге, попроси його показати посвідчення. Якщо він запитає тебе про іншу особисту інформацію, нічого не повідомляй. Навіть якщо він покаже посвідчення, не кажи йому, тому що це твоя особиста конфіденційна інформація. Скільки років ти віриш у Бога, хто проповідував тобі Євангеліє, де ти виконував свої обов’язки, наскільки сильна твоя віра, як ти обираєш свій майбутній шлях, як ти прагнеш до істини та здобуваєш її – ці справи надто дорогоцінні для нас, щоб недбало розкривати їх будь-якому незнайомцю. Він не має права розпитувати про таку важливу інформацію. Якщо лідери та працівники не можуть розв’язати таких проблем, їм слід своєчасно доповісти про них Вишньому, щоб шукати розв’язання й запитати про належні способи реагування. Вишнє не буде глузувати з тебе; щонайбільше, скаже, що ти надто дурний. У будь-якому разі, найкращий результат – це здатність розв’язати проблему.

Сьогодні, розглядаючи восьме зобов’язання лідерів і працівників – своєчасне доповідання про неясності та труднощі, які виникають у роботі, і пошук способів їх вирішення, – ми переважно бесідували про те, що таке неясності й труднощі, а також про те, як лідери та працівники мають поводитися з цими проблемами й розв’язувати їх, коли вони з ними стикаються, і як підходити до цих справ. Щодо того, якими є прояви неправдивих лідерів, коли вони стикаються з цими проблемами, то цю частину ми розглянемо під час наступної бесіди.

27 березня 2021 року