Пункт восьмий. Своєчасне доповідання про неясності та труднощі, які виникають у роботі, і пошук способів їх вирішення (частина перша)

Лідери і працівники мусять своєчасно виявляти й вирішувати труднощі

Сьогодні ми побесідуємо про восьме зобов’язання лідерів і працівників: «Своєчасне доповідання про неясності та труднощі, які виникають у роботі, і пошук способів їх вирішення». Ми розвінчаємо різні прояви неправдивих лідерів із огляду на це зобов’язання. Своєчасне доповідання про неясності та труднощі, які виникають у роботі, і пошук способів їх вирішення – хіба це не частина роботи й обов’язків лідерів і працівників? (Так.) Лідери і працівники неминуче стикатимуться з деякими складними питаннями у своїй роботі, або з труднощами, що виходять за рамки роботи церкви, або з особливими випадками, які не зачіпають істини-принципи, і не знатимуть, як діяти в таких ситуаціях. Або ж, оскільки вони мають низький рівень і тому не здатні точно осягнути принципи, вони неминуче стикаються з деякими важкими для розв’язання неясностями та труднощами. Ці неясності та труднощі можуть стосуватися питань використання людей, питань, пов’язаних із роботою, проблем, що випливають із зовнішнього середовища, питань, що стосуються життя-входження людей, переривань і завад, спричинених злими людьми, а також питань вичищання або виключення людей тощо. Щодо всіх цих питань дім Божий має конкретні вимоги та приписи, або ж є деякі усні вказівки. Окрім цих конкретних приписів, неминуче існують деякі незгадані особливі випадки. Щодо цих особливих випадків, деякі лідери можуть впоратися з ними, дотримуючись принципів, яких вимагає дім Божий, як-от захист інтересів Божого дому, гарантування безпеки братів і сестер та підтримання безперебійного виконання роботи церкви, – і, ба більше, вони роблять це дуже добре, – тоді як деякі лідери цього зробити не можуть. Що слід робити з проблемами, з якими неможливо впоратися? Деякі лідери і працівники працюють безтолково, не здатні виявляти проблеми, і навіть якщо виявляють, то не можуть їх розв’язати. Вони просто роблять абияк, не шукаючи рішень у Вишнього, а просто кажучи братам і сестрам: «Вирішуйте самі; покладайтеся на Бога й дивіться на Бога, щоб знайти рішення», – і після цього вважають справу залагодженою. Скільки б питань не накопичувалося, вони не можуть вирішити їх самі, але й не доповідають про це вище та не шукають способів їх вирішення, можливо, боячись, що Вишнє побачить їх наскрізь і вони втратять обличчя. Є також деякі лідери і працівники, які ніколи не доповідають про проблеми Вишньому, і Я не знаю чому. Доповідати вище не обов’язково означає доповідати безпосередньо Вишньому; безумовно, можна спочатку доповісти лідерам району чи регіону. І якщо вони не можуть розв’язати проблему, тоді можна попросити лідерів і працівників доповісти про неї безпосередньо Вишньому. Якщо ти попросиш лідера чи працівника доповісти про справу Вишньому, прояснивши ситуацію, хіба він може просто приховати її та проігнорувати цю справу? Такі люди – рідкість. Навіть якщо такі лідери справді є, ти однаково можеш прояснити справу з іншими лідерами і працівниками, щоб розвінчати того, хто приховує проблему й не доповідає про неї. Якщо ці інші лідери й працівники однаково не доповідають про справу, є крайній захід: ти можеш написати безпосередньо на вебсайт Божого дому, щоб це переслали Вишньому, і так гарантувати, що про проблему буде повідомлено Вишньому. Це тому, що Вишнє вже неодноразово опрацьовувало такі листи раніше, і згодом воно безпосередньо доручало лідерам і працівникам зайнятися цією справою. Насправді, є кілька шляхів для доповіді про проблему вище; це легко практикувати, усе залежить лише від того, чи справді людина хоче розв’язати проблему. Навіть якщо ти не довіряєш певному лідеру чи працівнику, тобі однаково слід вірити, що Бог праведний і що Вишнє діє згідно з істинами-принципами. Якщо ти не маєш справжньої віри в Бога та не віриш, що в Божому домі панує істина, ти нічого не зможеш досягти. Багато людей не розуміє істини; вони не вірять, що в Божому домі панує істина, і не мають богобоязливих сердець. Вони постійно думають, ніби всі чиновники світу вигороджують одне одного, і що в Божому домі, напевно, усе так само. Вони не вірять, що Бог є істина й праведність. Тому таку людину можна назвати маловіром. Однак певна меншість людей здатна повідомляти про фактичні проблеми. Про таких людей можна сказати, що вони захищають інтереси Божого дому; вони відповідальні. Деякі лідери й працівники не тільки не розв’язують серйозні проблеми, коли їх знаходять; крім того, вони не повідомляють про них вище. Вони починають відчувати серйозність проблеми лише тоді, коли Вишнє починає її розслідувати. Це затягує справу. Тож якщо ти стикнувся з проблемою, яку не можеш розв’язати та яка стосується вищих принципів роботи, тобі слід своєчасно повідомити про неї вище й шукати розв’язання, ким би ти не був: чи звичайним братом або сестрою, чи лідером або працівником. Якщо ти стикаєшся з неясностями чи труднощами, але не долаєш їх, певна робота не зможе просуватися; її доведеться відкласти й зупинити. Це впливає на просування роботи церкви. Тож коли виникають такі проблеми, що можуть напряму вплинути на просування роботи, їх потрібно своєчасно виявляти й розв’язувати. Якщо розв’язати певну проблему нелегко, потрібно знайти людей, які розуміють істину, і людей, які мають досвід у відповідній сфері, а далі сісти з ними й разом дослідити та розв’язати проблему. Такі проблеми не можна відкладати на потім! Кожен день затримки в їх розв’язанні – це день затримки в просуванні роботи. Це не заважає справам однієї людини; це впливає на роботу церкви, а також на те, як обрані Богом люди виконують свої обов’язки. Тому, коли ти стикаєшся з такою неясністю або трудністю, її треба своєчасно розв’язувати, не можна зволікати. Якщо ти справді не можеш їх розв’язати, то швидко доповідай про це Вишньому. Воно безпосередньо візьметься за розв’язання або вкаже тобі шлях. Якщо лідер чи працівник не здатний впоратися з такими проблемами й замовчує проблему, замість того щоб доповісти про неї Вишньому та шукати в нього рішення, то такі лідери сліпі; вони безмозкі, і вони нікчемні. Їх слід відсторонити та зняти з посад. Якщо їх не знімуть із посад, робота церкви не зможе просуватися; вона буде занапащена в їхніх руках. Отже, цим треба зайнятися негайно.

Робота над виробництвом фільмів – це також важливий напрям роботи для Божого дому. Команди з виробництва фільмів часто стикаються з проблемою, коли всі сперечаються через сценарій. Наприклад, режисер вважає, що сценарій відрізняється або відхиляється від реального життя і при зйомці виглядатиме нереалістично, тому хоче внести зміни. Однак сценарист категорично не згоден, вважаючи, що сценарій написаний обґрунтовано, і вимагає, щоб режисер знімав за сценарієм. Актори також мають власні заперечення, не погоджуючись ні зі сценаристом, ні з режисером. Актор каже: «Якщо режисер наполягатиме на такій зйомці, я не гратиму!». Сценарист каже: «Якщо режисер змінить сценарій, то ви всі будете відповідальні, коли виникнуть проблеми!». Режисер каже: «Якщо мене змусять знімати так, як написано в сценарії, і стануться помилки, дім Божий притягне мене до відповідальності. Якщо ви хочете, щоб я знімав, це треба робити за моєю ідеєю; якщо ні, то я цього не робитиму». Тепер усі три сторони в глухому куті, чи не так? Робота, очевидно, не може просуватися. Хіба тут не виникло неясності? То хто ж насправді правий? У кожного свої теорії, свої аргументи, і ніхто не хоче йти на компроміс. Коли три сторони в такому глухому куті, то що зазнає шкоди? (Робота Божого дому.) Роботі Божого дому перешкоджають і завдають шкоди. Чи ви відчували тривогу й занепокоєння, коли стикалися з такими ситуаціями? Якщо ні, це доводить, що ви насправді не вкладали в це душу. Коли виникають такі неясності та глухі кути, деякі люди стають настільки стривоженими, що не можуть їсти чи спати, думаючи: «Що робити? Такі суперечки й упирання ні до чого не ведуть. Хіба це не впливає на хід зйомок? Це вже спричинило затримку на кілька днів і більше не може відкладатися. Як ми можемо розв’язати цю проблему, щоб забезпечити безперебійність зйомок та уникнення затримок у роботі? До кого нам звернутися, щоб розв’язати це питання?». Якщо ти маєш серце, ти мусиш шукати розв’язання в лідерів, і якщо лідери не можуть його розв’язати, ти мусиш швидко доповісти про це Вишньому. Якщо ти справді рахуєшся з Божими намірами, тобі слід зробити все можливе, щоб розв’язати проблему якнайшвидше; це найголовніше. А якщо ти не хвилюєшся? Ти можеш обміркувати це, думаючи: «Вони неправі. Я дотримуватимусь своєї точки зору – сумніваюся, що вони зможуть мені щось зробити. Поїм, а потім подрімаю, усе одно по обіді нічого робити». Твої ноги стають важкими, у твоїй голові паморочиться, твоє серце втрачає жвавість, і ти стаєш млявим. Труднощів ціла купа, але ти неуважний і млявий, тому немає способу розв’язати цю проблему. Чому ні? Бо тобі бракує спонуки й бажання її розв’язати, тому ти не можеш придумати розв’язання. Ти думаєш собі: «Нечасто виникають труднощі й робота зупиняється. Скористаюся цією можливістю, щоб відпочити кілька днів і трохи розслабитися. Навіщо постійно так утомлюватися? Якщо я зараз зроблю перерву, ніхто нічого не зможе сказати. Зрештою, я не ледарюю і не ставлюся безвідповідально до своєї роботи. Я хочу бути відповідальним, але на нашому шляху ця трудність – хто її подолає? Як ми можемо знімати, не подолавши її? Якщо є труднощі, що заважають нам знімати, хіба нам не варто просто зробити перерву?». Коли перед тобою стоїть така велика проблема, які будуть наслідки, якщо її не розв’язати своєчасно? Якщо проблеми продовжуватимуть виникати й жодну не можна буде розв’язати, чи зможе робота й далі просуватися? Це спричинить незліченні затримки. У роботі може бути тільки рух уперед, а не назад, тому, знаючи, що ця проблема створює труднощі, більше зволікати не варто; тобі потрібно швидко її розв’язати. Щойно цю проблему буде розв’язано, поспішай розв’язати наступну, коли вона виникне, намагаючись не гаяти часу, щоб робота могла просуватися гладко й бути завершена за графіком. Як це звучить? (Добре.) Ті, хто має серце, підходять до неясностей і труднощів саме з таким ставленням. Вони не гають часу, не шукають собі виправдань і не впиваються плотським комфортом. Ті ж, хто не має серця, навпаки, використовуватимуть лазівки; вони шукатимуть виправдання та можливості для перепочинку, роблячи все неквапливо, без поспіху й тривоги, не маючи жодної рішучості терпіти страждання чи платити ціну. І що ж відбувається врешті-решт? Зіткнувшись із неясністю або трудністю, усі опиняються в глухому куті на багато днів. Ні режисери, ні актори, ні сценаристи не доповідають про проблему. Лідери тим часом сліпі й не здатні розпізнати це як проблему; навіть якщо вони розпізнають це як проблему, але не можуть розв’язати її самі, вони не доповідають про неї вище. До того часу, як про неї повідомлять рівень за рівнем Вишньому, минає десять днів або пів місяця. Що робилося протягом цих десяти днів – пів місяця? Хтось виконував свої обов’язки? Ні, вони марнували час на їжу, пиття та розваги! Хіба вони не живуть за рахунок церкви? Усі ті куратори, які не можуть своєчасно шукати розв’язання неясностей і труднощів, що виникають у їхній роботі, просто живуть за рахунок церкви, безцільно проводячи дні. Таких людей коротко називають «неробами». Чому «неробами»? Тому що ці люди не ставляться до своїх обов’язків із серйозністю, відповідальністю, ретельністю чи позитивом, а натомість ставляться недбало, негативно налаштовані й ледарюють, лише сподіваючись на виникнення якоїсь труднощі чи глухого кута, щоб мати привід згорнути діяльність і припинити роботу.

Лідери та працівники мають не тільки своєчасно розв’язувати неясності та труднощі, що виникають у роботі, а й своєчасно перевіряти та виявляти ці проблеми. Чому це слід робити? Мета цього лише одна: захистити Божу роботу та роботу Божого дому, гарантуючи, що кожний напрямок роботи просувається гладко й успішно завершується в межах нормального робочого графіка. Щоб гарантувати, що робота просувається гладко, які питання потрібно розв’язати? По-перше, необхідно ретельно вичистити будь-які камені спотикання чи перешкоди, що заважають роботі церкви, обмежити маловірів і злих людей, щоб не дати їм спричинити проблеми. Крім того, кураторів кожного напряму роботи та братів і сестер необхідно наставляти до розуміння істини та знаходження шляху практики, до навчання гармонійної співпраці та нагляду одне за одним. Лише так можна гарантувати завершення роботи. Хоч би які труднощі чи неясності не виникали, якщо лідери й куратори не можуть їх розв’язати, їм слід швидко доповісти про проблеми Вишньому та шукати рішень. Лідери і куратори, незалежно від роботи, яку вони виконують, мають надавати пріоритет розв’язанню проблем, розглядаючи як технічні проблеми, так і питання принципів, пов’язані з роботою, а також різні труднощі, з якими люди стикаються в плані свого життя-входження. Якщо ти не можеш розв’язати неясності та труднощі, ти не зможеш добре виконувати свою роботу. Тому, коли ти стикаєшся з незвичайними труднощами чи неясностями, які не можеш розв’язати, тобі слід своєчасно доповісти про них Вишньому. Не гай часу, оскільки затримка на три-п’ять днів може завдати збитків роботі, а якщо її затримати на пів місяця чи місяць, збитки будуть надто великими. Ба більше, незалежно від проблеми, її необхідно розв’язувати на основі істин-принципів. У жодному разі не використовуй людську філософію світських справ для розв’язання проблем. Не перетворюй серйозні проблеми на незначні, а потім незначні – на ніщо, і не просто лай обидві сторони, що мають стосунок до проблем, а потім задобрюй їх чимось солодким, завжди вдаючись до переговорів і вмовлянь, боячись ескалації проблем. Це призводить до того, що проблеми залишаються нерозв’язаними на фундаментальному рівні, що тягне за собою затяжні проблеми. Хіба це не спосіб просто згладити гострі кути? Якщо ти відчуваєш, що вичерпав усі людські способи розв’язання проблеми і її справді неможливо розв’язати, і ти взагалі не можеш знайти принципи для технічних питань у роботі, тоді тобі слід швидко доповісти про ці проблеми Вишньому та шукати розв’язання, не чекаючи й не зволікаючи. Про будь-яку проблему, яку неможливо розв’язати, слід своєчасно доповідати Вишньому, щоб знайти розв’язання. Як тобі цей принцип? (Добре.)

Чи часто команди з виробництва фільмів і сценарні команди заходять у глухий кут через питання зйомок? У кожного свої доводи, і вони не можуть дійти згоди, завжди вступаючи в словесні перепалки. Чи можуть лідери розв’язувати ці проблеми, коли вони виникають? (Іноді можуть.) Чи ви коли-небудь стикалися із ситуацією, коли лідер розв’язував деякі проблеми через бесіду, і це звучало цілком розумно й теоретично обґрунтовано, але ви однаково не були впевнені, чи відповідає це вимогам Божого дому або істинам-принципам? (Так.) Як ви діяли в таких ситуаціях? (Іноді ми шукали у Вишнього.) Це правильний підхід. Чи ви коли-небудь опинялися в ситуації, коли вирішували не запитувати про проблему, бо бачили, що Вишній брат досить зайнятий, і думали, що все гаразд, доки справа в теорії правильна, а потім вирішували спершу знімати, незалежно від того, чи відповідає це істині? (У минулому в нас були серйозні проблеми з цим. Це призводило до того, що нам доводилося переробляти, і спричиняло переривання й завади в роботі.) Ця ситуація серйозна! Багато проблем, з якими стикаються команди з виробництва фільмів, насправді зрештою є відповідальністю сценарної команди. Наприклад, якщо фільм виявляється двома з половиною годинами безладної розповіді, головну відповідальність несуть сценаристи. Але як щодо відповідальності режисерів? Якщо сценарій – безладна розповідь, чи мають режисери це бачити? Теоретично, так. Однак режисери однаково можуть витрачати місяці й значні людські, матеріальні та фінансові ресурси, щоб завершити зйомки за таких обставин. Що це за проблема? Якою є ваша відповідальність як режисерів? Отримавши сценарій, вам слід подумати: «Цей сценарій довгий і досить насичений за змістом, але в ньому немає ядра, теми; уся структура бездушна. За цим сценарієм не можна знімати; його треба повернути сценаристам, щоб вони його переробили». Чи ви здатні на це? Чи ви коли-небудь повертали сценарій? (Ні.) Це тому, що ви не бачите проблем, чи тому, що боїтеся його повернути? Чи ти боїшся, що хтось тебе засудить, кажучи: «Вони дали тобі цей готовий сценарій, а ти відкинув його одним словом, відправивши назад, – ти надто зарозумілий, чи не так?». Чого саме ви боїтеся? Ти бачиш проблему, то чому не повернути сценарій сценаристам? (Ми не відповідаємо за нашу роботу над виробництвом фільмів.) Для команд із виробництва фільмів, окрім церковних лідерів, режисери мусять діяти як куратори, ті, хто приймає рішення й за ким останнє слово. Оскільки ти режисер, ти маєш узяти на себе повну відповідальність за цю справу, здійснюючи належну перевірку сценарію з моменту його отримання. Скажімо, ти отримуєш сценарій і переглядаєш його від початку до кінця, знаходячи зміст досить добрим. У ньому є ядро й тема, сюжет обертається навколо основної сюжетної лінії, і загалом сценарій, здається, не має серйозних проблем – він виглядає добре, вартий зйомки, і тому цей сценарій можна прийняти. Однак, якщо сценарій довгий, розповідає історію людини від початку до кінця без фокусу чи виразної теми, залишаючи незрозумілим, що сценарій прагне виразити, чого він прагне досягти в глядачах, або яка його центральна ідея та духовний сенс, – це, по суті, просто безладна розповідь, заплутаний сценарій, – чи можна прийняти такий сценарій? Що мають робити режисери в такій ситуації? Вони мусять повернути сценарій і внести пропозиції щодо його переробки сценаристами. Люди зі сценарної команди можуть заперечити, кажучи: «Це несправедливо! Хто вони такі, щоб перевіряти сценарій, який ми написали? Чому вони вирішують? Дім Божий має ставитися до людей справедливо й розумно!». Що робити тоді? Якщо режисери можуть виявити проблеми в сценарії, їм не слід поспішати з рішенням, вони спершу мають побесідувати про це з церковними лідерами та учасниками команди з виробництва фільмів. Якщо всі, виходячи зі свого багаторічного досвіду зйомок і розуміння сценаріїв, одностайно вважають, що сценарій не відповідає стандарту, і вірять, що його зйомка не тільки затримає роботу над виробництвом фільмів, а й змарнує всі залучені людські, матеріальні та фінансові ресурси, і ніхто не може нести таку відповідальність, тоді цей сценарій слід повернути. Безладний сценарій абсолютно не можна знімати; це принцип. Якщо всі мають однакову думку про сценарій, сценаристи мусять беззастережно прийняти його й переробити відповідно до пропозицій команди з виробництва фільмів. Якщо розбіжності досі залишаються, учасники та лідери з обох сторін можуть провести спільне обговорення, щоб побачити, чиї аргументи відповідають істинам-принципам. Якщо ситуація залишається в глухому куті без ухвалення рішення, слід вдатися до крайнього заходу, яким є восьме зобов’язання лідерів і працівників, про яке сьогодні бесідували: «Своєчасне доповідання про неясності та труднощі, які виникають у роботі, і пошук способів їх вирішення». Проблеми, що зайшли в глухий кут і не можуть бути розв’язані, називаються неясностями та труднощами. Кожна сторона вважає свою аргументацію правильною, і ніхто не може прийняти рішення. Такі ходіння по колу заплутують справу, роблячи нечітким для всіх розуміння всіх її тонкощів і напрямку, якого слід дотримуватися. У цей момент лідери та працівники мають узяти на себе зобов’язання своєчасно доповідати й шукати розв’язання цих проблем і неясностей, що виникають у роботі, прагнучи розв’язати їх своєчасно, щоб не дати їм перешкодити просуванню роботи, і тим більше не дати їм накопичуватися далі. Своєчасно доповідати й шукати способи розв’язання цих проблем – хіба це не виконання роботи? Хіба це не прояв серйозного та відповідального ставлення до роботи? Хіба це не означає вкладати душу у виконання свого обов’язку? Хіба це не вірність? (Так.) Це і є вірність своєму обов’язку.

Лідери та працівники, відповідальні за роботу, мусять своєчасно помічати й розв’язувати будь-які проблеми, що виникають у роботі, оскільки лише так можна забезпечити її безперебійне просування. Усі лідери і працівники, які не можуть розв’язувати проблеми, не мають істини-реальності й є неправдивими лідерами та працівниками. Кожен, хто виявляє проблеми, але не може розв’язати їх, натомість уникаючи або приховуючи їх, є нікчемним нездарою, який лише саботує роботу. Спірні питання необхідно вирішувати через бесіду та дебати. Якщо це не дає правильних результатів, а натомість ще більше каламутить воду, тоді головний лідер має особисто взятися за вирішення справи, своєчасно пропонуючи рішення та методи, а також своєчасно спостерігаючи, розуміючи та розсуджуючи, щоб побачити, яким буде результат ситуації. Коли суперечки щодо якоїсь проблеми досі тривають і неможливо винести вердикт, про проблему необхідно швидко доповісти Вишньому, щоб знайти рішення, а не просто намагатися згладити гострі кути, чекати чи зволікати, і тим більше не просто ігнорувати проблему. Чи так працюють ваші нинішні лідери і працівники? Вони мають своєчасно відстежувати й просувати хід роботи, і водночас виявляти різні конфлікти, що виникають у роботі, не випускаючи з уваги й різні дрібні питання. Коли виявлено значні проблеми, головні лідери і працівники мають бути присутніми, щоб брати участь у їх розв’язанні, отримуючи точне розуміння всіх тонкощів, причини виникнення проблеми та точок зору залучених сторін, щоб точно осягнути, що відбувається насправді. Водночас їм слід брати участь у бесіді, дебатах і навіть суперечках щодо цих питань. Це необхідно; участь має вирішальне значення, оскільки вона допомагає тобі виносити судження та розв’язувати проблеми, що виникають у роботі. Якщо ти лише слухаєш, не беручи участі, завжди стоїш осторонь, склавши руки на грудях, і поводишся як слухач на занятті, думаючи, що будь-яка проблема, що виникає в роботі, тебе не стосується, і не маючи жодної конкретної точки зору чи ставлення до справи, то ти, очевидно, неправдивий лідер. Коли ти береш участь, ти знатимеш у деталях, які саме проблеми виникли в роботі, що їх спричинило, хто несе відповідальність, у чому полягає ключова проблема, і чи пов’язано це з уявленнями та фантазіями людей, чи з технічною та професійною недостатністю, – усе це необхідно з’ясувати задля справедливого розгляду й розв’язання проблем. Коли ти береш участь у цій роботі й виявляєш, що проблеми не створені людиною і не спричинені кимось навмисно, але тобі важко визначити сутність проблеми й ти не знаєш, як її вирішити, а обидві сторони довго сперечаються, або коли всі вклали душу й доклали зусиль до проблеми, але однаково не можуть її розв’язати, не можуть знайти принципи чи напрямок, через що робота зупиняється, а також бояться, що продовження спричинить подальші помилки, переривання та негативні наслідки, то що тобі робити? Найбільше, що мусять зробити лідери і працівники, – це не обговорювати з усіма контрзаходи чи способи розв’язання, а якнайшвидше доповісти про проблему Вишньому. Лідери і працівники мусять узагальнити й записати проблеми в роботі та своєчасно доповісти про них Вишньому, не зволікаючи, не чекаючи й не плекаючи надію на удачу, думаючи, що нічний сон може принести натхнення чи раптове прояснення, – це рідкісне явище, яке навряд чи станеться. Отже, найкраще рішення – якнайшвидше доповісти про проблему Вишньому та шукати розв’язання, гарантуючи, що проблему буде розв’язано своєчасно та якнайшвидше; це і є справжнє виконання роботи.

Неясності та труднощі, з якими лідери і працівники часто стикаються у своїй роботі

I. Неясності

Виходячи з того, що ми щойно обговорили, давайте підсумуємо, що саме означають «неясності» та «труднощі». Це не одне й те саме. Спочатку Я поясню термін «неясність». Неясність – це коли ти не можеш розібратися в якійсь справі; ти не знаєш, як судити чи розрізняти так, щоб це відповідало принципам або було точним. Навіть якщо ти можеш певною мірою бачити наскрізь, ти не впевнений, чи твоя точка зору правильна, ти не знаєш, як упоратися зі справою чи владнати її, і тобі важко дійти висновку щодо неї. Коротко кажучи, ти не впевнений у цьому й не можеш прийняти рішення. Якщо ти не розумієш анітрохи істини й ніхто інший не розв’язує проблему, то вона стає нерозв’язною. Хіба це не серйозний виклик? Зіткнувшись із такими проблемами, лідери і працівники мусять доповідати про них Вишньому та шукати у Вишнього, щоб швидше вирішити питання. Чи ви часто стикаєтеся з неясностями? (Так.) Регулярно стикатися з неясностями – це вже сама по собі проблема. Скажімо, ти стикаєшся з проблемою й не знаєш, як правильно з нею впоратися. Хтось пропонує рішення, яке ти вважаєш розумним, а інша людина пропонує інше, яке ти також вважаєш розумним, і якщо ти не можеш чітко побачити, яке рішення доречніше, а думки всіх різняться й ніхто не осягає першопричини чи сутності проблеми, то в її розв’язанні неминуче з’являться промахи. Отже, для розв’язання проблеми вкрай важливо визначити її першопричину та сутність. Якщо лідери і працівники не вміють розрізняти, не осягають сутності проблеми й не можуть дійти правильного висновку, вони мусять своєчасно доповісти про проблему Вишньому та шукати в нього рішення; це необхідно, а не надмірна реакція. Нерозв’язані проблеми можуть призвести до серйозних наслідків і вплинути на роботу церкви – це треба досконало зрозуміти. Якщо ти сповнений побоювань, завжди боячись, що Вишнє може побачити наскрізь твою справжню міру, або що воно може скоригувати призначені тобі обов’язки чи відсторонити тебе, коли побачить наскрізь, що ти не можеш виконувати справжню роботу, і тому ти не наважуєшся доповісти про проблему, це може легко затримати справи. Якщо ти стикаєшся з неясностями, які не можеш розв’язати самостійно, але не доповідаєш про них Вишньому, то коли це спричинить тяжкі наслідки й Вишнє притягне тебе до відповідальності, у тебе будуть великі неприємності. Хіба це не означає, що винен лише ти сам? Коли лідери і працівники стикаються з такими неясностями, якщо вони безвідповідальні й лише промовляють якісь доктрини та застосовують якісь приписи, щоб недбало залагодити справу, то проблема залишається нерозв’язаною, і все залишається на своїх місцях, а робота не може просуватися вперед. Саме це й відбувається, коли неясності залишаються нерозв’язаними; це дуже легко спричиняє затримки.

Коли виникають неясності, одні лідери та працівники можуть відчути, що виникла проблема, тоді як інші не можуть її виявити – останні мають надто низький рівень, вони онімілі й тупі; їм бракує чутливості до будь-якої проблеми. Хоч би яка велика неясність поставала перед ними, вони виявляють онімілість і тупість; вони нехтують проблемою й намагаються її обійти – це і є неправдиві лідери, які не виконують справжньої роботи. Ті лідери та працівники, які мають певний рівень і працездатність, коли виникають такі ситуації, здатні усвідомити: «Це проблема. Я мушу це занотувати. Вишнє ніколи раніше не згадувало про таку проблему, і ми стикаємося з нею вперше, то які ж саме принципи для вирішення такої ситуації? Як слід розв’язати цю конкретну проблему? Здається, у мене є якісь інтуїтивні думки, але вони нечіткі, і я маю певне ставлення до таких справ, але просто мати ставлення недостатньо; вкрай важливо шукати істину, щоб розв’язати проблему. Нам потрібно винести це питання, щоб усі разом побесідували й обговорили його». Якщо після бесіди й обговорення вони все ще не знають, як діяти далі, не маючи точного плану практики для розв’язання проблеми, і неясність залишається, тоді вони мусять шукати вирішення у Вишнього. У цей момент зобов’язання лідерів і працівників – занотувати пункти неясності, які стосуються проблеми, щоб, коли настане час, вони могли чітко пояснити, у чому саме полягає проблема неясності й чого саме вони шукають. Ось що мають робити лідери та працівники.

II. Труднощі

А. Що таке труднощі

Далі розгляньмо термін «труднощі». Буквально, труднощі – це щось серйозніше, ніж неясності. То що ж саме означають труднощі? Поясніть хтось. (Боже, ми розуміємо, що труднощі – це фактичні проблеми, з якими стикаєшся і які вже намагався, але однаково не можеш розв’язати; це і вважається труднощами.) (Додам ще дещо: іноді можна зіткнутися з дуже складними питаннями, з якими ніколи раніше не стикався, де ні в кого немає досвіду, усі вкрай розгублені й не мають жодних думок чи ідей – це тип дуже непростих проблем.) Дуже непрості проблеми називаються труднощами, так? Найпростіше й найпряміше пояснення труднощів полягає в тому, що це проблеми, які існують насправді. Наприклад, рівень людини, професійні навички, фізичні недуги, а також проблеми, пов’язані з оточенням і часом, тощо – ці фактичні проблеми називаються труднощами. Однак восьме зобов’язання лідерів і працівників, про яке ми зараз бесідуємо, полягає в тому, що вони мусять своєчасно доповідати про неясності та труднощі, які виникають у роботі, і шукати способи їх вирішення. Тут труднощі – це не ті широко визначені проблеми, що існують насправді, а особливо складні питання, які виникають у роботі та з якими неможливо впоратися. Що це за проблеми? Це зовнішні справи, не надто пов’язані з істинами-принципами. Хоча ці питання й не стосуються істини-принципів, вони складніші за звичайні проблеми. У чому ж вони складніші? Наприклад, вони стосуються законів і урядових приписів або безпеки деяких людей у церкві тощо. Усе це – труднощі, з якими стикаються лідери і працівники у своїй роботі. Наприклад, коли брати й сестри вірять у Бога за кордоном, незалежно від країни їхнього проживання, уся робота церкви та їхнє життєве середовище мусять відповідати місцевим урядовим приписам і вимагають розуміння місцевих законів і політики. Ці справи передбачають реалізацію взаємодії із зовнішнім світом і владнання зовнішніх справ; вони відносно складніші порівняно з внутрішніми кадровими питаннями церкви. У чому полягає їхня складність? Це не так просто, як тільки сказати людям у церкві коритися Богові, бути слухняними, практикувати істину, віддано виконувати обов’язок, розуміти істину й вирішувати справи згідно з принципами – самі лише ці слова не розв’яжуть проблем. Натомість це вимагає розуміння всіх аспектів законів, політики та приписів країни, а також місцевих звичаїв і традицій, серед іншого. У цих зовнішніх справах задіяно багато чинників, і часто виникають несподівані питання або питання, які важко розв’язати за допомогою принципів церкви, і поява цих питань і становить труднощі. Наприклад, усередині церкви, якщо деякі люди недбало виконують свої обов’язки, ці проблеми можна вирішити через бесіду про істину, через обтинання або через надання допомоги та підтримки. Але зовні, чи можеш ти використовувати ці принципи й методи для владнання справ? Чи може такий підхід розв’язати подібні проблеми? (Ні.) Що ж тоді робити? Потрібно використовувати якісь мудрі методи, щоб розв’язувати такі питання й реагувати на них. У процесі владнання цих зовнішніх справ Божий дім також установив деякі принципи, але як би їх не пояснювали, однаково часто виникають різноманітні труднощі. Бо цей світ, це суспільство й це людство надто темні й надто складні, а через завади з боку злих сил великого червоного дракона під час владнання цих зовнішніх справ виникатимуть деякі несподівані й додаткові труднощі. Коли ці труднощі виникають, якщо вам дадуть лише один простий принцип, сказавши: «Просто коріться Божим улаштуванням; усе влаштовано Богом, просто ігноруйте проблему», – чи розв’яже це те чи інше питання? (Ні.) Якщо проблему не можна розв’язати, то як наслідок, середовище, у якому брати й сестри виконують свої обов’язки, та їхнє життєве середовище зазнають завад, утисків і шкоди. Хіба це не призводить до виникнення труднощів? Що ж тоді робити? Чи можна владнати це за допомогою імпульсивності? Очевидно, що ні. Дехто каже: «Тоді чи можемо ми вирішити це законними засобами?». Багато чого неможливо вирішити за допомогою закону. Наприклад, у місцях, де великий червоний дракон втручається й заважає, чи може закон розв’язувати проблеми? Закон там не має жодної сили. У багатьох місцях людська влада часто перевищує закон, тому не сподівайтеся розв’язати проблеми, покладаючись на закон. Використовувати людські методи або імпульсивність для їх розв’язання також недоречно. Що слід робити лідерам і працівникам у таких ситуаціях? Чи можуть ті, хто вміє лише виголошувати слова й доктрини, розв’язати ці проблеми, коли вони виникають? Хіба це не особливо складні питання? Як ти думаєш, чи спрацює найняти адвоката й піти до суду, щоб їх розв’язати? Чи розуміють ті люди істину? У цьому світі немає місця для розсудливості; навіть судді в правовій державі не завжди діють згідно із законом, а радше коригують свої рішення залежно від того, хто є стороною у справі, і їм бракує справедливості. У цьому світі, хоч би де це було, люди покладаються на силу, на владу, щоб підкріпити свої слова. То на що ж нам, віруючим у Бога, слід покладатися? Нам слід ставитися до людей і вирішувати справи згідно з Божими словами, згідно з істиною. Але чи все в нас у світі йтиме гладко, якщо ми покладатимемося на Божі слова й істину? Ні, не йтиме; це вимагає мудрості. Тому, коли лідери і працівники стикаються з такими питаннями, якщо вони відчувають, що справа надзвичайно значуща, і бояться, що можуть владнати її неналежним чином і тим самим накликати біду на Божий дім, спричинивши небажані наслідки чи вплив, то такі питання є для них труднощами. Зіткнувшись із труднощами, які вони не можуть розв’язати, вони мусять своєчасно доповісти про них Вишньому й шукати підхожі методи для розв’язання питань; ось що мають робити лідери та працівники.