Сьогодні ми продовжимо бесідувати про зобов’язання лідерів і працівників та про різні прояви неправдивих лідерів. На минулому зібранні ми бесідували про шостий пункт зобов’язань лідерів і працівників. У чому полягає основний зміст цього пункту? (Шостий пункт – це «Просування та зрощування всіляких придатних талантів, щоб усі, хто прагне до істини, мали можливість пройти підготовку та якнайшвидше ввійти в істину-реальність».) Минулого разу ми переважно бесідували про принципи Божого дому щодо просування та зрощування людей, а також про те, чому Божий дім просуває та зрощує людей. Ми також проаналізували проблеми, які є в неправдивих лідерів, коли йдеться про просування та зрощування різного роду талановитих людей. Отже, які основні прояви неправдивих лідерів у рамках цих двох пунктів? Чому ми кажемо, що вони неправдиві лідери? В основному є два аспекти. Один аспект полягає в тому, що неправдиві лідери не розуміють принципів просування, зрощування та використання різних людей і не шукають цих принципів. Вони не знають, які аспекти рівня людям важливо мати і яким критеріям важливо відповідати, щоб бути лідером або працівником. Отже, вони використовують людей безладно, на основі власних уявлень і фантазій. Інша серйозна проблема полягає в тому, що після просування, зрощування та використання цих людей вони не здійснюють подальший контроль за їхньою роботою й не перевіряють її, а також не з’ясовують, наскільки добре ті справляються, чи виконують вони реальну роботу, чи здатні вони виконувати свої зобов’язання, які в них моральні якості, чи підходять їм обов’язки, які вони виконують, і вони не звертають уваги на те, чи відповідають стандарту й принципам люди, яких вони просувають, зрощують і використовують, – вони ніколи не перевіряють цього. Неправдиві лідери думають, що достатньо лише просунути людей, організувати їхню роботу, і на цьому все, і що так їхні зобов’язання виконані. Ось як неправдиві лідери виконують свою роботу, і це також їхні ставлення та точка зору під час роботи. Отже, чи можуть ці два основні прояви неправдивих лідерів довести, що вони не виконують і не можуть виконувати свої зобов’язання, коли йдеться про просування, зрощування та використання людей? (Так.) Неправдиві лідери не перевіряють роботу й не спостерігають за різними людьми, і тим паче не ставляться скрупульозно до істини та принципів, порівнюючи прояви та стани різних людей з істинами, які вони розуміють, і принципами, яких вимагає Божий дім; вони також не можуть розрізнити, чи відповідають людськість і сильні сторони різних людей обов’язковим принципам Божого дому щодо використання людей. Із цих причин вони особливо безтолкові й недбалі, коли йдеться про просування та використання людей та організацію їхньої роботи, і тільки роблять усе для годиться й виконують поверхову роботу на основі своїх уявлень і фантазій. Якщо це так, то чи зможуть неправдиві лідери впоратися, якщо їх попросять розумно й доречно використовувати різних людей, ґрунтуючись на їхній людськості та сильних сторонах? (Ні, не зможуть.) Залишмо поки що питання про те, який рівень у неправдивих лідерів. Лише поглянувши на їхнє ставлення до роботи та їхні способи й методи виконання роботи, а також на той факт, що вони взагалі не виконують жодної реальної роботи, а лише займаються загальними справами й виконують трохи поверхової роботи, яка виставляє їх у вигідному світлі, і на той факт, що вони взагалі не виконують роботи із забезпечення людей істиною і не знають, як використовувати істину для розв’язання проблем, – усього цього достатньо, щоб довести, що неправдиві лідери не можуть виконувати реальну роботу церкви. Лише на основі того факту, що неправдиві лідери не виконують реальної роботи, не взаємодіють глибоко з братами та сестрами для розв’язання реальних проблем, а натомість поводяться зверхньо й віддають накази, можна підтвердити, що вони не здатні добре виконувати всі аспекти роботи церкви, щоб просувати та зрощувати людей для Божого дому.

Пункт сьомий. Розумний розподіл і використання людей різних типів на основі їхньої людськості та сильних сторін, щоб кожен використовувався якнайкраще (частина перша)

Розумне використання людей різних типів на основі їхньої людськості

Як ви розумієте те, як слід доручати роботу різним людям і використовувати їх? (У Божого дому є різні обов’язкові стандарти для різних людей, яких просувають і зрощують, і людей слід просувати й використовувати відповідно до принципів і стандартів Божого дому щодо просування людей. Якщо деякі люди підходять для того, щоб бути лідерами та працівниками, то їх слід зрощувати як лідерів, працівників і кураторів; якщо деякі люди мають професійні сильні сторони в певній галузі, то обов’язок, який вони виконують, слід доручати відповідно до їхніх професійних сильних сторін, щоб їх розподіляли та використовували розумно.) Чи є в когось що додати? (Ще одне – це оцінювати людей на основі їхньої людськості. Якщо людськість людини відносно добра, і вона любить істину, і має здатність до сприймання, то вона є кандидатом на просування та зрощування. Якщо її людськість середня, але вона має сильні сторони й може виконувати обов’язок у Божому домі та надавати послуги, то цьому типу людей також можна доручити відповідний обов’язок на основі їхніх сильних сторін, щоб вони використовувалися якнайкраще. Якщо це людина з досить поганою людськістю, яка може спричиняти переривання й завади, то доручення їй обов’язку принесе більше клопоту, ніж користі, тому недоречно доручати їй виконання обов’язку.) Якщо людей розрізняти на основі їхньої людськості, то доки вони не є злими людьми, не спричиняють переривань чи завад і здатні виконувати обов’язок, то вони відповідають принципам Божого дому щодо використання людей. Окрім злих людей і злих духів, є ще один тип, який не можна використовувати, – це люди з недостатнім інтелектом, тобто ті, хто нічого не досягає, хто не здатний нічого зробити, не здатний навчитися професії, не здатний впоратися з простими загальними справами, хто не може навіть виконувати фізичну працю, – людей із недостатнім інтелектом і людськістю не можна використовувати. Хто ж належить до цієї категорії людей із недостатнім інтелектом? Ті, хто не розуміє людської мови, кому бракує чистого сприймання, хто завжди неправильно все розуміє, помиляється й дає недоречні відповіді на запитання, а також ті, хто подібний до телепнів чи розумово відсталих, – усі вони є людьми з недостатнім інтелектом. Далі є вкрай безглузді люди, які сприймають усе інакше, ніж нормальні люди, – у них також проблема з інтелектом. Чи включає в себе недостатній інтелект нездатність будь-чого навчитися? (Так.) То чи вважається нездатність навчитися писати статті недостатнім інтелектом? (Ні.) Люди такого типу не враховуються. Візьмімо, наприклад, навчання співу й танців, комп’ютерних навичок або іноземної мови; нездатність навчитися цього не вважається недостатнім інтелектом. Отже, яка саме нездатність чогось навчитися вказує на недостатній інтелект? Наприклад, деякі люди мають певні знання, але не здатні навчитися вибудовувати свою мову під час розмови з іншими. То чи можуть такі люди, вірячи в Бога, бесідувати про істину, молитися та нормально спілкуватися з іншими? (Ні.) Коли в них у голові з’являється якась ідея або вони перебувають у певному стані й хочуть відкритися, поговорити про це з людьми та знайти шлях до розв’язання, вони днями розмірковують і не знають, із чого почати чи як висловитися. Щойно вони починають говорити, вони плутаються й говорять безладно, їхній рот наче відмовляється їх слухатися, а думки розбігаються. Наприклад, ти кажеш їм: «Сьогодні гарна погода, сонце світить», а вони відповідають: «Учора йшов дощ, і на тій дорозі сталася аварія». Вони не на одній хвилі зі своїми співрозмовниками. Чи є така людина особою з недостатнім інтелектом? (Так.) Наприклад, якщо в них болить голова, і ти запитуєш, що сталося, вони скажуть, що їм трохи недобре із серцем. Ця відповідь не стосується запитання, чи не так? (Так.) Це свідчить про надто низький інтелект. Таких людей дуже багато. Можете навести приклад? (Деякі люди завжди відхиляються від теми, відповідаючи на запитання, вони просто не можуть зрозуміти, про що їх запитують.) Часто відхилятися від теми під час розмови – це недостатній інтелект. Далі є люди, які під час розмови не розрізняють своїх і чужих, а іноді, говорячи, видають себе, навіть не усвідомлюючи цього, – це теж недостатній інтелект. Наприклад, деякі брати й сестри живуть із невіруючими членами сім’ї, які їх запитують: «Що ваш бог велить вам робити?» Вони відповідають: «Бог, у Якого ми віримо, такий добрий. Він навчає нас бути чесними людьми й каже, що нам не дозволено нікому брехати, ми маємо говорити всім правду». На перший погляд, здається, ніби вони свідчать про Божу роботу, прославляють Бога й справляють на слухачів гарне враження про віруючих, викликаючи довіру, але чи це справді так? Що скажуть невіруючі, почувши це? Вони скажуть: «Оскільки ваш бог попросив вас бути чесними людьми, то скажіть нам правду: скільки грошей у вашої церкви? Хто дає найбільше приношень? Хто лідер вашої церкви? Скільки у вас місць для зібрань?» Тебе б це приголомшило, чи не так? Хіба такі люди не недоумкуваті? Навіщо ти говориш із дияволами та невіруючими про те, щоб бути чесною людиною? Насправді ти не обов’язково такий уже й чесний перед Богом. То хіба ти не видаєш себе, так серйозно ставлячись до цього з невіруючими? Хіба це не означає копати собі яму й ставити пастку? Хіба ти не телепень? Коли ти відкриваєш своє серце або говориш із кимось чесно, ти мусиш враховувати, із ким розмовляєш: якщо це диявол або сатана, чи можеш ти розповісти їм, що відбувається насправді? Тож коли йдеться про таких людей, необхідно практикувати: «Будьте ж мудрі, мов змії, і невинні, мов голуби», – це Боже повчання для людства. Телепні не знають, як це робити. Вони знають лише, як дотримуватися приписів, і кажуть таке: «Ми, віруючі, такі чесні, ми нікого не обманюємо. Подивіться на себе, невіруючих, ви повні брехні, тоді як ми всі говоримо чесно». І після того, як вони чесно висловилися, люди отримують важіль впливу, який можна використати проти них. Хіба це не означає, що вони не розрізняють своїх і чужих? Хіба це не означає, що їм бракує клепки в голові? Вони розуміють деякі доктрини, але не знають, як їх застосовувати. Вони вигукують якісь гасла, а потім відчувають, що вони справді духовні, і думають, що розуміють істину й володіють істиною-реальністю, і всюди вихваляються, але врешті-решт сатани й дияволи користуються цим і використовують це проти них. Це і є недостатній інтелект.

Ми щойно говорили про кілька типів людей із недостатнім інтелектом. Один тип – це ті, хто не розуміє людської мови та не може зрозуміти й осягнути суть і ключові моменти слів інших людей; інший тип – телепні, які не здатні нічого досягти й не можуть осягнути принципи чи ключові моменти, як би вони це не робили; ще один тип – це ті, хто має вкрай фанатичні й безглузді погляди на все. І ще один тип – це ті, хто не здатний нічого навчитися, хто не здатний навіть навчитися говорити чи розмовляти, або як чітко висловлювати свої думки та погляди, щоб інші могли їх зрозуміти; хоча вони й дещо грамотні, але не можуть сформулювати висловлювання у своїх головах, не можуть говорити чітко, ані виражати правильні погляди, ані будь-що доводити до кінця. Усі вони є людьми з недостатнім інтелектом. Які б ремесла чи навички вони не вивчали, вони постійно не здатні осягнути принципи та правила. Навіть якщо вони іноді добре виконують якесь ремесло чи навичку, це відбувається випадково; вони не знають, як їм це вдалося. Наступного разу, коли їм не вдається це зробити добре, вони так само не знають, чому. Вони не здатні нічого навчитися чи стати вправними в чомусь. Якщо їх попросять навчитися ремесла чи опанувати технічну навичку, скільки б часу вони не вчилися, вони осягнуть лише теорію. Вони стільки років слухали проповіді, але так і не зрозуміли істини. Якщо їх попросять узяти ці слова й ці конкретні твердження, про які часто бесідує Божий дім, і перетворити їх на принцип і шлях практики, вони не зможуть цього зробити, навіть якщо працюватимуть до смерті, і, як би їх не навчали. Це підтверджує, що ці люди мають недостатній інтелект. Деякі люди, роблячи щось у віці 50 чи 60 років, досягають точно таких самих результатів, як і в 30, не досягнувши жодного прогресу. За все своє життя вони не навчилися успішно жодної справи. Вони не байдикували, вони дуже уважні й докладають зусиль, але їм не вдалося нічого навчитися; це свідчить про те, що вони мають недостатній інтелект. Виходячи з того, про що ми бесідували, сфера того, що вважається недостатнім інтелектом, розширилася, чи не так? Чи ви самі вважали б себе людьми з недостатнім інтелектом? (Так.) Трохи, більшою чи меншою мірою. Чому Я так кажу? Більшість людей слухали проповіді п’ять років, але досі не розуміють, що таке істина, або які наміри Бога; а деякі люди слухали проповіді 10 або навіть 20 чи 30 років і досі не розуміють, що таке істина-реальність і що таке слова й доктрини, їхні роти сповнені доктрин, і вони чудово їх виголошують, – у цьому полягає проблема з їхнім інтелектом. Залишмо поки що сприймання істини, скажімо лише, що люди демонструють такі прояви щодо деяких зовнішніх речей і питань здорового глузду в людському житті: скільки б років вони чимось не займалися, їхні ситуація, стан і сприйняття залишаються такими ж, як і тоді, коли вони тільки починали вчитися; і як би їх не наставляли й навчали чи як би вони не практикували, вони однаково не досягають жодного прогресу. Це і є недостатній інтелект.

Відбір і використання людей на основі того, чи є в них людськість, відповідає принципам; тож скажіть Мені, чи слід нам зрощувати й використовувати людей, які мають погану людськість, недостатній інтелект або в яких діють злі духи? Це абсолютно неприпустимо. Окрім цих кількох типів людей, які не відповідають принципам Божого дому щодо використання людей, більшість інших людей можна розумно використовувати на основі їхньої людськості. Ті, хто має середню людськість, яку не можна назвати ні поганою, ні доброю, можуть просто бути звичайними учасниками команди. Щодо тих, хто має досить добру людськість, хто досить раціональний і володіє совістю, хто любить позитивні речі, хто особливо порядний, має почуття справедливості та здатний захищати інтереси Божого дому, то зрощуванню та використанню цих людей можна приділити особливу увагу. А щодо того, чи зрощувати та використовувати їх як лідерів або лідерів команд, чи для виконання якоїсь важливої роботи, це залежить від їхнього рівня та сильних сторін. Це і є зважування того, як використовувати різні типи людей на основі їхньої людськості.

Розумне використання людей різних типів на основі їхніх сильних сторін

Далі поговорімо про те, як використовувати різні типи людей на основі їхніх сильних сторін. Окрім рівня, деякі люди також мають певні професійні навички, у яких вони вправні. Що означає слово «сильні сторони»? (Мати навичку в спеціалізованій галузі, наприклад, уміти писати музику, грати на музичному інструменті чи малювати.) Розуміння теорії музики, мистецтва, а також танців і письма – усе це сильні сторони. Акторська майстерність і режисура – це сильні сторони, пов’язані з виробництвом фільмів, переклад – це лінгвістична сильна сторона, а виробництво відео та спецефекти – це також сильні сторони в конкретних галузях. Коли ми говоримо про сильні сторони, ми маємо на увазі професійні навички, пов’язані з центральною роботою церкви. Деякі люди вже мають базовий рівень володіння, а деякі вивчають це після приходу до Божого дому. Якщо людина має базовий рівень володіння, але її людськість не відповідає стандарту, і вона належить до тих, хто має недостатній інтелект, є злою людиною або злим духом, то її не можна використовувати. Якщо людськість людини відповідає стандарту, і вона володіє сильною стороною, якої потребує Божий дім, то її можна просувати, зрощувати й використовувати, призначивши в команду, що відповідає її сильним сторонам або пов’язана з професійними навичками, якими вона володіє, і негайно залучити до роботи. Деякі люди ще не володіють професійною сильною стороною, але готові вчитися й дуже швидко схоплюють. Якщо їхня людськість відповідає стандарту, то Божий дім може їх зрощувати й створювати умови для їхнього навчання, і таких людей також можна використовувати. Підсумовуючи, доручення обов’язків ґрунтується на рівні та сильних сторонах людей, і, наскільки це можливо, людей із різними сильними сторонами слід призначати для роботи у своїй галузі знань, щоб вони могли застосувати ці сильні сторони. Якщо їхні сильні сторони більше не потрібні Божому дому, їм можна доручити робити все, на що вони здатні, виходячи з їхнього рівня та людськості; це називається розумним використанням людей. Якщо Божий дім усе ще потребує їхніх сильних сторін, їм слід дозволити продовжувати виконувати свій обов’язок у цій галузі, і їх не можна довільно переводити, хіба що в цій професії працює занадто багато людей, і в такому разі слід скоротити кількість людей відповідно до ситуації, перепризначивши тих, хто найменш компетентний у своїй професії, на інші обов’язки; це і є розумне використання людей.

Є певний тип людей, які не мають якихось особливих навичок: вони можуть трохи писати статті, можуть співати в лад і можуть навчитися будь-чого, але вони не найкращі в цьому. У чому ж вони найкращі? Вони мають певний рівень, відносно розвинене почуття справедливості та певне розуміння того, як оцінювати й використовувати людей. Крім того, вони особливо вирізняються організаторськими навичками. Якщо дати такій людині завдання чи роботу, вона може організувати людей для її виконання. Водночас вона має працездатність; тобто, якщо дати їй роботу, вона здатна добре її виконати й завершити. У неї в голові є план, із кроками та структурою. Вона знає, як використовувати людей, як розподіляти час і кого залучити до цього завдання. Якщо виникає проблема, вона знає, як обговорити її розв’язання з усіма. Вона знає, як урівноважувати та розв’язувати всі ці питання. Така людина не лише має працездатність, а й відносно добре говорить. Її слова чіткі й упорядковані, і вона не плутає людей. Коли вона розподілила роботу, усім усе чітко зрозуміло, і кожен знає, що йому робити; ніхто не сидить без діла, і в роботі немає недоглядів. Її пояснення деталей роботи також відносно чіткі й упорядковані, а щодо особливо складних питань вона пропонує аналіз, бесіду та перераховує деталі, щоб усі зрозуміли питання, знали, як виконувати роботу та як рухатися далі. Крім того, вона також може бесідувати про те, які способи виконання дій можуть бути хибними, які методи роботи вплинуть на ефективність, на що людям слід звертати увагу під час роботи тощо. Тобто, перш ніж почати працювати, вона думає більше за інших – вона думає детальніше, реалістичніше та всебічніше за інших. З одного боку, у неї є голова на плечах, а з іншого – вона красномовна. Мати голову на плечах означає, що вона робить усе організовано, поетапно, за планом і з великою ясністю. Бути красномовною означає, що вона може за допомогою мови чітко й зрозуміло висловлювати думки, плани та розрахунки, що в неї в голові, і що вона знає, як говорити просто й лаконічно, щоб її слухачі не плуталися. Вона висловлюється мовою, яка є особливо чіткою, точною, правдивою та доречною. Ось що означає бути красномовною. Такі люди красномовні, мають працездатність, організаторські навички, а крім того, у них є почуття відповідальності, і вони відносно наділені почуттям справедливості. Вони не є безвідмовними людьми чи миротворцями. Коли вони бачать, як злі люди спричиняють переривання й завади в роботі церкви, або телепнів і мерзенних людей, які не займаються своїми належними справами й поводяться вивертливо, вони гніваються, відчувають невдоволення й можуть оперативно розв’язувати та братися за ці проблеми, а також захищати роботу та інтереси Божого дому. Почуття відповідальності та почуття справедливості – хіба ці прояви не є видатними рисами людськості такого типу людей? (Так.) Такі люди можуть бути не дуже товариськими або не дуже вправними в якійсь конкретній професійній навичці, але якщо вони мають риси, які Я щойно описав, їх можна зрощувати як лідерів і працівників. Ці риси також є їхніми сильними сторонами, тобто вони красномовні, мають працездатність, організаторські навички та відносно наділені почуттям справедливості. Почуття справедливості має вирішальне значення. Чи є в злих людей і антихристів почуття справедливості? (Ні.) Антихристи мають нечестиву природу; для них неможливо мати почуття справедливості. Ще одна вирішальна річ полягає в тому, що така людина має духовне розуміння та здатність сприймати істину; це пов’язано з її рівнем. Сильні сторони людини такого типу – це ті риси людськості й таланти, про які Я щойно згадав, а також три стандарти: здатність сприймати істину, нести ношу заради церкви та мати працездатність. Таких людей можна зрощувати як лідерів; із цим немає жодних проблем. Окрім голови на плечах і рівня, лідер мусить мати здатність сприймати істину, а також організаторські навички та працездатність у своїй роботі, а ще красномовство. Деякі люди мають дуже добрий рівень, вони мають духовне розуміння, але коли доходить до бесіди на зібраннях, вони допускають повний безлад у тому, що намагаються сказати, їм абсолютно бракує здатності організувати свою мову, і те, що вони говорять, абсолютно позбавлене логіки. Чи можна таких людей зрощувати як лідерів? (Ні.) Деякі люди ледве справляються з розмовою з дуже невеликою кількістю людей; вони можуть бесідувати про деякі стани, думки та сприйняття істини, і вони можуть підтримувати й забезпечувати інших і допомагати їм, але в присутності більшої кількості людей вони не наважуються говорити, відчувають страх і можуть навіть нервувати до сліз. Чи можна таких людей зрощувати? Людину з досить слабкою та боязкою людськістю, схильну до страху сцени, якщо вона має людськість, сильні сторони та здатність до сприймання, щоб бути лідером, можна зрощувати, щоб вона стала лідером команди або церковним лідером. Спочатку просто зрощуйте та готуйте її; після того, як вона певний час здобуватиме досвід, вона набуде проникливості й завдяки цьому стане трохи сміливішою, і більше не боятиметься говорити й не матиме страху сцени. Підсумовуючи, коли йдеться про тих, хто має риси людськості та сильні сторони, про які ми щойно бесідували, їх можна зрощувати, щоб вони стали лідерами, доки їхня людськість відповідає стандарту. Як ми говорили минулого разу, для того, щоб когось зрощували як лідера, йому не обов’язково розуміти всі істини, бути здатним коритися Богові, мати богобоязливе серце тощо. Відповідність цим критеріям не абсолютно обов’язковою. Якщо людина має певний рівень, має духовне розуміння та здатна приймати істину, то її можна просувати та зрощувати. Хіба це не розумне використання людей? (Так.) Найважливіший критерій – чи відповідає людськість людини стандарту.

Деякі люди, послухавши, що Я сказав, вважають, що вони вже відповідають критеріям для того, щоб бути лідером, і їх слід просувати. Це непорозуміння з їхнього боку, чи не так? Невже бути лідером – це так просто? Вони думають: «Я дуже методичний, маю організаторські навички й красномовство, адже можу чітко пояснити навіть найскладніші питання, то чому Божий дім мене не просуває? Чому брати й сестри не обирають мене лідером? Чому лідери вищого рівня не помічають, що я талановитий?» Не хвилюйся. Якщо ти справді відповідаєш критеріям, щоб бути лідером або працівником, то рано чи пізно тебе просунуть і дозволять тобі вправлятися. Зараз важливо те, що ти мусиш багато вправлятися в практикуванні істини й вирішенні справ згідно з принципами, а також ініціативно допомагати іншим і розв’язувати реальні проблеми обраних Богом людей. Коли Божі обранці побачать, що ти маєш хороший рівень і можеш розв’язувати реальні проблеми, вони порекомендують і оберуть тебе. Якщо ти не проявляєш ініціативи, щоб зробити хоч трохи реальної роботи, а просто чекаєш дня, коли тебе раптом оберуть лідером або Вишнє просуне тебе як виняток, – цього ніколи не станеться. Ти мусиш зробити якусь реальну роботу, щоб усі могли її побачити; щойно всі на власні очі побачать твої сильні сторони й відчують, що ти – та людина, яку слід просувати, зрощувати й використовувати, вони, природно, порекомендують і оберуть тебе. Якщо ти прямо зараз відчуваєш, що придатний бути лідером, але ніхто тебе не обрав і Божий дім тебе не просунув, то чому так? Одне можна сказати напевно: брати й сестри тебе ще не визнали. Можливо, річ у твоїй людськості, можливо, у твоєму прагненні, а можливо, у твоїх сильних сторонах чи рівні. Якщо брати й сестри не визнають або не схвалюють один із цих аспектів, вони не оберуть і не порекомендують тебе. Тож ти мусиш продовжувати наполегливо працювати, продовжувати прагнути й вправлятися, і коли ти по-справжньому зрозумієш істину й зможеш вирішувати справи згідно з принципами, люди, природно, порекомендують і оберуть тебе; усе станеться само собою, коли для цього будуть належні умови. Не потрібно постійно з нетерпінням чекати на те, щоб стати лідером, або повсякчас думати про це; це надмірне бажання. Ти повинен мати звичайне серце, бути тим, хто прагне до істини, бути уважним до Божих намірів і вчитися бути покірним і терплячим. Ти не можеш сліпо прагнути стати лідером; це амбіція, і це неправильний шлях. Ти не повинен постійно мати цю амбіцію та жагу. Навіть якщо ти справді маєш належний рівень, ти мусиш почекати, доки не увійдеш в істину-реальність, перш ніж зможеш упоратися із завданням служіння як лідер або працівник. Якщо ти не розумієш істину й не знаєш, як її практикувати, то навіть якщо тебе оберуть лідером або працівником, ти не зможеш виконувати жодної реальної роботи, і тебе доведеться відсторонити й відсіяти, що трапляється часто. Якщо ти вважаєш себе придатним бути лідером, що володіє талантом, рівнем і людськістю для лідерства, проте Божий дім тебе не просунув і брати та сестри тебе не обрали, як ти повинен ставитися до цієї справи? Тут є шлях практики, яким ти можеш слідувати. Ти мусиш досконало пізнати себе. Подивися, чи не зводиться все до того, що в тебе проблема з людськістю, або що вияв якогось аспекту твого розбещеного характеру є огидним для людей; чи, може, річ у тому, що ти не володієш істиною-реальністю й непереконливий для інших, або що виконання твого обов’язку не відповідає стандарту. Ти мусиш розмірковувати над усіма цими речами й побачити, у чому саме ти не дотягуєш. Після того, як ти деякий час порозмірковуєш і знайдеш, у чому твоя проблема, ти мусиш негайно шукати істину, щоб розв’язати її, увійти в істину-реальність і прагнути досягти змін і зростання, щоб, коли оточуючі це побачать, вони сказали: «Останнім часом він став набагато кращим, ніж раніше. Він працює ґрунтовно й серйозно ставиться до своєї професії, і він особливо зосереджений на істинах-принципах. Він не робить нічого імпульсивно чи недбало, і він більш сумлінний і відповідальний у своїй роботі. Раніше він любив час від часу вихвалятися й постійно виставляв себе напоказ, але тепер він набагато скромніший і вже не такий зверхній. Навіть якщо він і може щось зробити, він цим не хвалиться, і, закінчивши щось, він неодноразово розмірковує над цим, боячись зробити щось не так. Він діє набагато обережніше, ніж раніше, і з богобоязливим серцем – і, що найголовніше, він може бесідувати про істину, щоб розв’язати деякі проблеми. Він справді зріс». Оточуючі, які деякий час взаємодіяли з тобою, виявляють, що ти зазнав очевидних змін і зростання; у своєму людському житті, у тому, як ти живеш по-людськи й залагоджуєш справи, у своєму ставленні до роботи й до істин-принципів – ти докладаєш більше зусиль, ніж раніше, і ретельний у своїх словах і діях. Брати й сестри все це бачать і беруть до серця. Можливо, тоді ти зможеш висунути свою кандидатуру на наступних виборах, і в тебе буде надія на обрання лідером. Якщо ти зможеш по-справжньому виконувати якийсь важливий обов’язок, ти здобудеш Боже благословення. Якщо ти справді маєш ношу, таке почуття відповідальності й бажаєш нести тягар, тоді поспішай і вправляйся. Зосередься на практикуванні істини й дійди до того, щоб діяти за принципами. Щойно ти матимеш життєвий досвід і зможеш писати статті-свідчення, ти по-справжньому зростеш. І якщо ти можеш свідчити про Бога, то, безумовно, здобудеш роботу Святого Духа. Якщо Святий Дух працює над тобою, це означає, що Бог дивиться на тебе з прихильністю, і зі Святим Духом, що веде тебе, твоя можливість скоро з’явиться. Ти можеш мати ношу зараз, але твій духовний зріст недостатній, а твій життєвий досвід занадто поверховий, тож навіть якби ти став лідером, то міг би легко впасти. Ти мусиш прагнути до життя-входження, спершу розібратися зі своїми надмірними бажаннями, охоче бути послідовником і дійти до справжньої покори Богові, без жодних нарікань на те, що Він улаштовує чи організовує. Коли ти матимеш такий духовний зріст, твоя можливість з’явиться. Те, що ти бажаєш узяти на себе важкий тягар, що ти маєш цю ношу, – це добре. Це показує, що ти маєш ініціативне серце, яке прагне до прогресу, і що ти хочеш бути уважним до Божих намірів і слідувати Божій волі. Це не амбіція, а справжня ноша; це відповідальність тих, хто прагне до істини, і мета їхнього прагнення. У тебе немає егоїстичних мотивів, і ти дієш не заради себе, а щоб свідчити про Бога й задовольняти Його – саме це найбільше благословляється Богом, і Він зробить для тебе належні влаштування. А поки що просто займайся прагненням до життя-входження, спершу належно виконуй свій обов’язок, а потім напиши кілька статей з досвідними свідченнями, щоб свідчити про Бога. Якщо твої свідчення будуть правдивими й практичними, люди, які їх читатимуть, захоплюватимуться тобою й любитимуть тебе, і будуть готові спілкуватися з тобою й рекомендувати тебе, і так з’явиться твоя можливість. Тому, перш ніж з’явиться можливість, ти неодмінно мусиш озброїтися істиною. Спершу здобудь практичний досвід, і тоді в тебе, природно, з’явиться справжнє свідчення; результати виконання твого обов’язку ставатимуть дедалі кращими, і того часу ти не зможеш сховатися, навіть якби захотів, і брати та сестри навколо тебе порекомендують тебе. Це тому, що люди, які мають істину-реальність, потрібні не тільки Божому дому, а й Божим обранцям; усі люблять спілкуватися з людьми, які мають істину-реальність, і всі люблять проводити час із друзями, які мають істину-реальність. Якщо ти дійдеш до такого рівня досвіду, і всі побачать, що ти маєш справжнє свідчення, і визнають, що ти маєш істину-реальність, ти не зможеш уникнути того, щоб стати лідером, навіть якби захотів, і брати та сестри наполягатимуть на твоєму обранні. Хіба не так? Коли блудний син навертається й повертається до Бога, Бог у Своєму серці задоволений, щасливий і втішений. Як людина з істиною-реальністю, як ти можеш не бути використаним Богом? Це було б неможливо. Божий намір – здобути більше людей, які можуть свідчити про Нього; Він прагне вдосконалити всіх, хто любить Його, і якнайшвидше довершити групу людей, які єдині з Ним серцем і розумом. Тому в Божому домі всі, хто прагне до істини, мають великі перспективи, а перспективи тих, хто щиро любить Бога, безмежні. Кожен повинен розуміти Божий намір. Мати цю ношу – це справді позитивна річ, і це те, що мусять мати люди із совістю й розумом, але не кожен обов’язково зможе взяти на себе важкий тягар. Звідки ця розбіжність? Якими б не були твої сильні сторони чи здібності, і яким би високим не був твій IQ, вирішальним є твоє прагнення і шлях, яким ти йдеш. Якщо твоя людськість відповідає стандарту і ти маєш певний рівень, але ти не той, хто прагне до істини, а просто маєш добру людськість і певне почуття ноші, чи зможеш ти добре виконувати лідерську роботу в церкві? Чи гарантуєш ти, що зможеш вирішувати проблеми за допомогою істини? Якщо ти не можеш цього гарантувати, то ти досі некомпетентний у своїй роботі. Навіть якби тебе обрали або призначили лідером, ти однаково не зміг би виконувати роботу, то який у цьому сенс? Хоча це задовольнило б твоє марнославство, це зашкодило б братам і сестрам і затримало б роботу церкви. Якщо ти відповідаєш критеріям, щоб бути лідером або працівником, і ти той, хто прагне до істини, а також маєш деякі досвідні свідчення, то ти, безумовно, зможеш добре виконувати лідерську роботу, тому що ти маєш досвідні свідчення, ти той, хто розуміє істину, і можеш нести важку ношу церковного лідера. Те, що твоя людськість відповідає стандарту і ти також маєш певні сильні сторони, – це лише базові критерії для того, щоб Божий дім тебе просував, зрощував і використовував, але те, чи зможеш ти добре виконувати лідерську роботу, залежить від того, чи маєш ти реальний досвід та істину-реальність – ось що найважливіше. Деякі люди – правильні та прагнуть до істини, але вони вірять лише три-п’ять років і не мають практичного досвіду. Чи можуть такі люди добре виконувати лідерську роботу в церкві? Боюся, вони не будуть компетентними в цій роботі. У чому вони не дотягують? Їм бракує практичного досвіду, і вони ще не дійшли до розуміння істини. Навіть якщо вони можуть говорити багато слів і доктрин, їм усе ж не під силу розв’язувати проблеми за допомогою істини. Тому вони досі некомпетентні в лідерській роботі й потребують подальшого вправляння, щоб досягти розуміння істини та входження в істину-реальність. Візьмімо, наприклад, людину, чия людськість відповідає стандарту, яка досить чесна, рідко бреше й обманює, і яка виконує свій обов’язок, не створюючи переривань чи завад, але яка слабка у прагненні до істини; чи можна таку людину зрощувати, щоб вона стала лідером або працівником? Це було б дуже важко. Чи зможе людина, яка відповідає критеріям для просування, зрощування й використання, але не прагне до істини, стати тим, хто прагне до істини, якщо її просунуть на посаду лідера або працівника? Чи зможе вона почати прагнути до істини? Чи зможе вона увійти в істину-реальність, попрацювавши лідером або працівником певний час? Це було б неможливо. Незалежно від того, яким критеріям відповідає людина, доки вона не є тим, хто прагне до істини, її абсолютно не можна обирати або просувати як лідера чи працівника. Якщо людина володіє людськістю й рівнем, що відповідають стандарту, а також здатна приймати істину й зазнавати деяких змін, то її можна просувати, зрощувати й використовувати, і, як наслідок, вона отримає можливість вправлятися, увійти в істину-реальність і стати на шлях до спасіння й удосконалення. Тому, кого б Божий дім не просував на посаду лідера, працівника чи куратора, мета полягає не в тому, щоб задовольнити твої особисті жагу й амбіції, і не в тому, щоб здійснити твої жадання, а в тому, щоб дати тобі змогу розпочати шлях спасіння та стати вдосконаленою людиною.