Розуміння та ставлення, які слід мати щодо просування та зрощування людей Божим домом

Те, про що ми щойно бесідували, – це цілі Божого дому в просуванні та зрощуванні всіляких талановитих людей. Незалежно від того, яку роботу виконують ті, кого обрано для просування та зрощування, – чи то технічну, чи звичайну, чи загальні справи церкви, – одним словом, усе це для того, щоб дати їм змогу зрозуміти істини-принципи та ввійти в істину-реальність, а також щоб вони могли якнайшвидше виконувати свій обов’язок так, щоб це відповідало стандарту, задля задоволення Божих намірів. Це те, чого Бог вимагає від людей, і, звісно, це також те, що потрібно для церковної роботи. Чи розумієте ви тепер значення просування та зрощування Божим домом усіляких талановитих людей? Чи є ще якісь непорозуміння? (Ні.) Деякі люди кажуть: «Тепер, коли цю людину просунули в лідери й вона має статус, вона вже не звичайна людина». Правильно це чи ні? (Неправильно.) Інші можуть сказати: «Ті, хто стає лідерами, мають статус, але на вершині самотньо. Що вище піднімаєшся, то болючіше падаєш!» Правильно це чи ні? Вочевидь, неправильно. Яких людей стосується вислів «Що вище піднімаєшся, то болючіше падаєш»? Він стосується людей з амбіціями та жагою, він стосується антихристів. Коли ті, хто прагне до істини, стають лідерами, це не означає підніматися високо – це Бог робить виняток, підносячи їх, і це Боже благословення, що покладає на них цю ношу та дозволяє їм виконувати лідерську роботу. «Що вище піднімаєшся, то болючіше падаєш» – це висновок, зроблений невіруючими, що описує наслідки прагнення невіруючими кар’єри в чиновництві. Ті маловіри не мають розрізнення й застосовують цей вислів до позитивних людей, що є грубою помилкою. Інші можуть сказати: «Він народився в сільській місцевості, а тепер став церковним лідером – фенікс, що злетів із низів угору». Правильно це чи ні? Це диявольські слова невіруючих, і їх не можна застосовувати до Божих обранців. У Божому домі Бог благословляє тих, хто прагне до істини, тих, хто чесний, тих, хто добросердий, і тих, хто захищає роботу Божого дому. Щойно ці люди зрозуміють істину та здобудуть певний духовний зріст, їх рано чи пізно просунуть для зрощування та практики, щоб замінити тих, хто є неправдивими лідерами та антихристами. У Божому домі позитивні люди, які пройшли багато випробувань і перевірок та послідовно захищали роботу Божого дому, – це люди, які отримують Боже схвалення, і було б недоречно використовувати диявольські слова невіруючих для опису цих людей. Тому ті, хто завжди використовує диявольські слова невіруючих для опису справ у Божому домі та для вираження власних поглядів, – це люди, які не розуміють істини та мають безглузді погляди на речі. Їхні погляди на речі зовсім не змінилися і все ще є поглядами невіруючих; вони вірять у Бога кілька років, але так і не здобули жодної істини й досі не можуть дивитися на речі згідно з Божими словами – отже, ці люди є маловірами та невіруючими. Коли когось просувають служити лідером або працівником, або ж зрощують, щоб він став куратором якоїсь технічної роботи, це не що інше, як доручення Божим домом йому ноші. Це доручення, відповідальність і, звісно, це також особливий обов’язок, особлива можливість, і це виняткове піднесення – у них немає нічого гідного похвали. Коли Божий дім когось просуває та зрощує, це не означає, що ця людина має особливе становище чи статус у Божому домі й може насолоджуватися особливим ставленням і прихильністю. Натомість, після того, як Божий дім її винятково підніс, їй надаються чудові умови для отримання навчання від Божого дому, для практики виконання певної суттєвої церковної роботи, і водночас Божий дім матиме вищі необхідні стандарти для цієї людини, що дуже корисно для її життя-входження. Коли людину просувають і зрощують у Божому домі, це означає, що до неї будуть ставити суворі вимоги й вона буде перебувати під ретельним наглядом. Божий дім суворо перевірятиме, та просуватиме виконувану нею роботу і наглядатиме за нею, а також вживатиме кроків задля розуміння її життя-входження та приділення такому входженню уваги. Виходячи із цих точок зору, чи користуються люди, яких просуває та зрощує дім Божий, особливим ставленням до себе, особливим статусом і особливим становищем? Зовсім ні, і тим паче вони не мають жодного особливого становища. Що стосується людей, яких просувають і зрощують, то якщо вони вважають, що мають капітал завдяки дещо ефективному виконанню своїх обов’язків, і тому впадають у застій і перестають прагнути до істини, тоді їм загрожуватиме небезпека, коли вони зіткнуться з випробуваннями й поневіряннями. Якщо духовний зріст людей надто слабкий, вони, імовірно, не зможуть бути непохитними. Дехто каже: «Якщо людину просувають і зрощують як керівника, то вона має становище. Навіть якщо вона не є одним із первородних синів, вона принаймні має надію бути включеною до Божих людей. Мене ніколи не просували й не зрощували, тож хіба ж у мене немає надії стати одним із представників Божих людей?». Так думати неправильно. Щоб увійти до числа Божих людей, ти мусиш мати життєвий досвід і коритися Богу. Ким би ти не був – лідером, працівником або звичайним послідовником, – кожен, хто володіє істинами-реальностями, належить до Божих людей. Навіть якщо ти лідер або працівник, але тобі бракує істин-реальностей, ти однаково є трудівником. Насправді в людях, яких просувають і зрощують, немає нічого особливого. Єдине, що відрізняє їх від інших, – це те, що вони мають сприятливіше середовище, сприятливіші можливості та кращі умови для виконання конкретної роботи, що стосується істин-принципів. Навіть якщо більша частина роботи, яку ти виконуєш, пов’язана з певною професією, але немає істин-принципів, щоб її внормовувати та перевіряти, то обов’язок, який ти виконуєш, не відповідатиме принципам, а значить, ти просто трудишся, і точно не отримаєш Божого схвалення. Які вимоги Божого дому до різних талановитих людей, яких просувають і зрощують? Щоб Божий дім міг їх просувати та зрощувати, вони щонайменше мають бути людьми із совістю та розумом, людьми, що можуть приймати істину, віддано виконувати свій обов’язок і коритися Божим улаштуванням та упорядкуванням; і щонайменше вони мають бути здатними приймати те, що їх обтинають, і коритися цьому. Результат, якого мають досягти люди, що проходять зрощування та підготовку від Божого дому, полягає не в тому, що вони зможуть стати чиновниками чи начальниками або бути на чолі, не в тому, що вони можуть наставляти людей у їхньому мисленні, і, звісно, тим більше не в тому, що вони мають кращі професійні навички, вищий рівень освіти або більшу славу, і не в тому що їх можна згадувати в одному ряду з тими, хто відомий у світі своїми професійними навичками чи політичними подвигами. Натомість, результат, якого слід досягти, полягає в тому, що вони розуміють істину та живуть за Божими словами, і що вони є людьми, які Бога бояться, а від злого втікають. Під час підготовки вони здатні зрозуміти істину та осягнути істини-принципи, і краще знати, що саме таке віра в Бога і як слідувати за Богом – це надзвичайно корисно для тих, хто прагне до істини, щоб досягти вдосконалення. Це результат і стандарт, якого Божий дім прагне досягти, просуваючи та зрощуючи всіляких талановитих людей, і це також найбільший здобуток для тих, кого просувають і використовують.

Деякі люди виконують свій обов’язок відносно відповідально, і обрані Богом люди їх схвалюють, тому церква зрощує їх, щоб вони стали лідерами або працівниками. Отримавши статус, вони починають відчувати, що виділяються з-поміж мас, і думають: «Чому Божий дім зупинив свій вибір на мені? Хіба не тому, що я кращий за всіх вас?» Хіба це не звучить як слова дитини? Це незріло, сміховинно й наївно. Насправді ти анітрохи не кращий за інших людей. Просто ти відповідаєш критеріям для того, щоб Божий дім тебе зрощував. А от чи зможеш ти взяти на себе цю відповідальність, добре виконувати цей обов’язок або звершити це доручення – це вже інша справа. Коли брати й сестри обирають когось лідером або дім Божий просуває людину для виконання певної роботи чи обов’язку, це не означає, що така людина має особливий статус чи позицію, або що істини, які вона розуміє, глибші й численніші, ніж в інших людей, – і це тим більше не означає, що така людина здатна коритися Богові й не зрадить Його. Безумовно, це також не означає, що така людина знає Бога й боїться Бога. Насправді вона нічого цього не набула. Підвищення й зрощування – це просто підвищення й зрощування в прямому розумінні, і вони не рівноцінні тому, що завчасно призначено Богом та що Він вважає достойним. Просування та зрощування означають лише те, що людину просунули й вона чекає на зрощування. А кінцевий результат цього зрощування залежить від того, чи прагне людина істини й чи здатна вона обрати шлях прагнення до істини. Тож коли когось у церкві просувають і зрощують, щоб він став лідером, то його просто просувають і зрощують у прямому сенсі; це не означає, що така людина вже відповідає стандартам і компетентна як лідер, що вона вже здатна взяти на себе лідерську роботу й може виконувати реальну роботу, – це не так. Більшість людей не може бачити наскрізь таких речей і поважає тих, кого просунули, керуючись своїми фантазіями. Це помилка. Скільки б років ті, кого просунули, не вірили в Бога, чи справді вони володіють істиною-реальністю? Не обов’язково. Чи здатні вони реалізовувати робочі упорядкування дому Божого? Не обов’язково. Чи є у них почуття відповідальності? Чи віддані вони? Чи здатні вони коритися? Стикаючись із проблемою, чи здатні вони шукати істину? Усе це невідомо. Чи мають ці люди богобоязливі серця? І наскільки великі їхні богобоязливі серця? Чи здатні вони не слідувати власній волі, коли щось роблять? Чи здатні вони шукати Бога? Чи здатні вони регулярно й часто поставати перед Богом, щоб шукати Божих намірів, поки виконують лідерську роботу? Чи здатні вони вести людей в істину-реальність? Безперечно, вони на таке не спроможні. Вони не пройшли підготовку й не здобули достатньо досвіду, тому вони не здатні на такі речі. Ось чому підвищення й розвиток людини не означають, що вона вже розуміє істину, і не говорять про те, що вона вже здатна виконувати свій обов’язок так, щоб це відповідало стандарту. Отже, у чому полягають мета й значення просування та зрощування людини? Справа в тому, що цю людину просувають окремо, щоб вона практикувала, щоб її особливо поливали та готували, і так давали їй змогу зрозуміти істини-принципи, а також принципи, засоби й методи виконання різних справ і розв’язання різноманітних проблем, а ще те, як поводитися з різними типами середовищ і людей, з якими вона стикається, відповідно до Божих намірів і так, щоб захищати інтереси Божого дому. Судячи з цих пунктів, чи є талановиті люди, яких просуває та зрощує Божий дім, достатньо спроможними брати на себе роботу та добре виконувати свій обов’язок протягом періоду просування та зрощування або до нього? Звісно, ні. Отже, неминуче, що протягом періоду зрощування ці люди зазнають обтинання, суду й кари, розвінчування і навіть відсторонення; це нормально, це і є підготовка та зрощування. Люди не повинні мати жодних завищених очікувань або нереалістичних вимог до тих, кого просувають і зрощують; це було б невиправдано й несправедливо щодо них. Ви можете наглядати за їхньою роботою. Якщо ви виявите проблеми або речі, що порушують принципи в ході їхньої роботи, ви можете підняти це питання та шукати істину для їх розв’язання. Чого вам не слід робити, то це судити, засуджувати, нападати на них чи виключати їх, бо вони лише перебувають у періоді зрощування, і на них не слід дивитися як на людей, що були вдосконалені, тим більше як на людей, що є досконалими, або як на людей, що володіють істиною-реальністю. Як і ви, вони лише перебувають у періоді підготовки. Різниця в тому, що вони беруть на себе більше роботи та відповідальності, ніж звичайні люди. Вони мають відповідальність і зобов’язання виконувати більше роботи; вони повинні платити більшу ціну, терпіти більше труднощів, докладати більше розумових зусиль, розв’язувати більше проблем, терпіти більше осуду від людей, і, звісно, вони також повинні докладати більше зусиль і – порівняно зі звичайними людьми, що виконують свої обов’язки, – вони повинні трохи менше спати, трохи менше насолоджуватися благами й не так багато пліткувати. Ось що в них особливого; крім цього, вони такі самі, як і всі інші. До чого Я це кажу? Щоб усі знали, що вони повинні правильно ставитися до різних типів талановитих людей, яких просуває та зрощує Божий дім, що вони не повинні бути суворими у своїх вимогах до цих людей і, звісно, що вони також не повинні мати про них нереалістичної думки. Надмірно їх поважати та дивитися на них знизу вгору – це нерозумно; висувати до них надто суворі вимоги – це нелюдяно й нереалістично. Тож як ставитися до них найрозумніше? Вважати їх звичайними людьми, і коли вам потрібно з кимось порадитися щодо проблеми, бесідувати з ними, вчитися на сильних сторонах одне одного та доповнювати одне одного. Крім того, обов’язок кожного – наглядати за лідерами та працівниками, щоб бачити, чи виконують вони справжню роботу, чи можуть вони використовувати істину для розв’язання проблем; це стандарти та принципи для оцінки того, чи відповідає лідер або працівник стандарту. Якщо лідер або працівник здатний розбиратися із загальними проблемами та розв’язувати їх, то він компетентний. Але якщо він не може навіть розібратися зі звичайними проблемами та розв’язати їх, він непридатний бути лідером чи працівником, і його треба швидко зняти з посади. Треба обрати когось іншого, і не можна затримувати роботу Божого дому. Затримувати роботу Божого дому – це шкодити собі та іншим, і це нікому не йде на користь.

Деякі люди отримують від церкви просування та зрощування, а з ними й хорошу можливість для підготовки. Це добре. Можна сказати, що Бог їх підніс і обдарував Своєю благодаттю. Тож як тоді їм слід виконувати свій обов’язок? Перший принцип, якого вони повинні дотримуватися, – це розуміти істину. Коли вони не розуміють істини, вони мусять її шукати, а якщо й після самостійних пошуків не розуміють, то можуть знайти когось, хто розуміє істину, щоб побесідувати та пошукати разом із ним. Це дозволить розв’язати проблему швидше й своєчасніше. Якщо ти зосереджуєшся лише на тому, щоб більше читати Божі слова самотужки й більше розмірковувати над ними, щоб досягти розуміння істини та розв’язати проблему, то це занадто повільно; як каже прислів’я, «далека вода спраги не вгамує». Якщо ти хочеш швидко прогресувати в істині, то мусиш навчитися гармонійно співпрацювати з іншими, а також більше запитувати й більше шукати. Тільки тоді твоє життя швидко зростатиме, і ти зможеш оперативно розв’язувати проблеми, не затримуючи ні те, ні інше. Оскільки тебе щойно підвищили, і ти все ще на випробувальному терміні, і ти не розумієш істини по-справжньому й не володієш істиною-реальністю – оскільки тобі ще бракує цього духовного зросту – не думай, що твоє підвищення означає, ніби ти володієш істиною-реальністю; це не так. Тебе обрали для просування та зрощування лише тому, що ти несеш ношу заради роботи й володієш рівнем лідера. Ти повинен мати такий розум. Якщо після того, як тебе підвищили й ти став лідером або працівником, ти починаєш утверджувати свій статус і вважати, що ти – той, хто прагне до істини, і що ти володієш істиною-реальністю, і якщо, незалежно від проблем братів і сестер, ти вдаєш, ніби все розумієш і ніби ти духовний, – то це дурний спосіб поведінки, і він такий самий, як у лицемірних фарисеїв. Ти мусиш говорити й діяти правдиво. Коли ти не розумієш, ти можеш запитати інших або пошукати бесіди у Вишнього – у цьому всьому немає нічого ганебного. Навіть якщо ти не запитаєш, Вишнє все одно знатиме твій справжній духовний зріст і знатиме, що істина-реальність у тобі відсутня. Шукати й бесідувати – це те, що ти повинен робити; це розум, який має бути притаманний нормальній людськості, і принцип, якого повинні дотримуватися лідери та працівники. Цього не варто соромитися. Якщо ти думаєш, що, ставши лідером, соромно не розуміти принципів або постійно ставити запитання іншим людям чи Вишньому, і боїшся, що інші дивитимуться на тебе зверхньо, і в результаті починаєш вдавати, ніби все розумієш, усе знаєш, маєш працездатність, можеш виконувати будь-яку церковну роботу й не потребуєш ні від кого нагадувань чи бесід або забезпечення чи підтримки, – то це небезпечно, і ти занадто зарозумілий і впевнений у власній праведності, занадто позбавлений розуму. Ти навіть не знаєш своєї міри – хіба це не робить тебе безтолковою людиною? Такі люди насправді не відповідають критеріям для просування та зрощування Божим домом, і рано чи пізно їх відсторонять і відсіють. Отже, кожен лідер або працівник, якого щойно підвищили, повинен чітко усвідомлювати, що він не має істини-реальності; він повинен мати це знання свого місця й можливостей. Зараз ти лідер або працівник не тому, що тебе призначив Бог, а тому, що тебе підвищили інші лідери та працівники або обрали Божі обранці; це не означає, що ти маєш істину-реальність і справжній духовний зріст. Коли ти це зрозумієш, у тебе з’явиться трохи розуму, а це той розум, яким мусять володіти лідери та працівники. Тепер ти розумієш? (Так.) Тож як саме вам слід виконувати роботу? Як вам слід практикувати гармонійну співпрацю? Як вам слід шукати істину для розв’язання проблем щоразу, коли ви з ними стикаєтеся? Ці речі необхідно зрозуміти. Якщо виявляються розбещені характери, шукайте істину та вирішуйте їх якомога швидше. Якщо не вирішити їх вчасно й це вплине на вашу роботу, це проблема. Якщо ти не знайомий із професією, тобі також слід негайно взятися за навчання. Оскільки деякі обов’язки пов’язані з професійними знаннями, якщо ти лише розумієш істину, не володіючи жодними професійними знаннями, це також вплине на результати твоєї роботи. Ти повинен щонайменше володіти деякими базовими професійними знаннями та розуміти їх, щоб ефективно відстежувати й скеровувати роботу людей. Якщо ти лише вправний у професії, але не розумієш істини, у твоїй роботі так само будуть недоліки, тому тобі також потрібно буде прагнути до істини та співпрацювати з людьми, які розуміють істину, щоб належно виконувати свій обов’язок. Те, що ти володієш професійними навичками або знаннями в певній галузі, не означає, що ти здатен робити все відповідно до принципів, тому вкрай важливо шукати бесіди з людьми, які розуміють істину, – це принцип, якого ви повинні дотримуватися. Що б ви не робили, ви не повинні прикидатися. Ти перебуваєш у періоді підготовки та зрощування, ти маєш розбещений характер і ти зовсім не розумієш істини. Скажіть Мені, чи знає Бог про це? (Так.) Тож хіба ти не виглядав би по-дурному, якби прикидався? Ви хочете бути дурними людьми? (Ні, не хочемо.) Якщо ви не хочете бути дурними людьми, якими людьми ви повинні бути? Будьте людьми з розумом, людьми, які можуть смиренно шукати істину та приймати її. Не прикидайтеся, не будьте лицемірними фарисеями. Те, що ти знаєш, – це лише деякі професійні знання, це не істини-принципи. Ти мусиш знайти спосіб належним чином використовувати свої професійні сильні сторони та застосовувати набуті знання й уміння на основі розуміння істин-принципів. Хіба це не принцип? Хіба це не шлях практики? Щойно ти навчишся це робити, у тебе з’явиться шлях, яким слід іти, і ти зможеш увійти в істину-реальність. Що б ти не робив, не будь упертим і не прикидайся. Упертість і прикидання – це не раціональний спосіб дій. Навпаки, це найдурніший спосіб дій. Люди, які живуть своїми розбещеними характерами, – найдурніші люди. Тільки ті, хто шукає істину та розв’язує проблеми відповідно до істин-принципів, – найрозумніші люди.

Завдяки цій бесіді чи маєте ви тепер правильне розуміння та погляд на просування і зрощування Божим домом усіляких талановитих людей? (Так.) Тепер, коли ви маєте правильний погляд на це, чи можете ви правильно ставитися до цих людей? Ви повинні правильно ставитися до їхніх сильних сторін, а також до недоліків і вад, які вони мають у своїй людськості, роботі, професії та різних інших аспектах, – до всього цього слід ставитися правильно. Крім того, незалежно від того, чи вас просувають і зрощують у лідери або працівники, чи ви талановиті особи в різних професіях, ви всі звичайні, вас усіх зіпсував сатана, і ніхто з вас не розуміє істини. Отже, ніхто з вас не повинен маскуватися чи приховуватися; натомість ви повинні навчитися відкриватися в бесіді. Якщо ти не розумієш, то визнай, що не розумієш. Якщо ти не знаєш, як щось зробити, то визнай, що не знаєш. Які б проблеми чи труднощі не виникали, усі повинні бесідувати та шукати істину разом, щоб знайти рішення. Перед істиною кожна людина – наче немовля, кожна людина збідніла, жалюгідна й абсолютно нічого не має. Що людям потрібно робити, то це бути покірними перед істиною, мати смиренне й спрагле серце, шукати та приймати істину, а потім практикувати істину й досягати покори Богу. Роблячи це, люди можуть увійти в реальність істини Божих слів, виконуючи свої обов’язки та в реальному житті. Перед істиною всі рівні. Ті, кого просувають і зрощують, не набагато кращі за інших. Усі переживали Божу роботу приблизно однаковий час. Ті, кого не підвищили й не зрощували, також повинні прагнути до істини, виконуючи свої обов’язки. Ніхто не може позбавити інших права прагнути до істини. Деякі люди більш ревні у своєму прагненні до істини й мають певний рівень, тому їх просувають і зрощують. Це зумовлено потребами роботи Божого дому. Тож чому в Божому домі такі принципи просування та використання людей? Оскільки рівні та моральні якості людей відрізняються, і кожна людина обирає різний шлях, це призводить до різних фіналів у вірі людей у Бога. Ті, хто прагне до істини, спасаються й стають людьми царства, тоді як ті, хто зовсім не приймає істини, хто не відданий у виконанні свого обов’язку, відсіюються. Божий дім зрощує та використовує людей на основі того, чи прагнуть вони до істини та чи віддані вони у виконанні свого обов’язку. Чи існує в Божому домі ієрархічна відмінність між різними людьми? Наразі посади, цінності, статуси чи становища різних людей не мають ієрархії. Принаймні в період, коли Бог працює, щоб спасати й вести людей, між рангами, посадами, цінністю чи статусом різних людей немає різниці. Єдині відмінності полягають у розподілі роботи та в ролях, що виконуються в рамках обов’язку. Звісно, у цей період деяких людей у виняткових випадках просувають і зрощують для виконання особливих завдань, тоді як інші не отримують таких можливостей через різні причини, як-от проблеми з їхнім рівнем або сімейним оточенням. Але хіба Бог не спасає тих, хто не отримав таких можливостей? Це не так. Хіба їхня цінність і становище нижчі, ніж в інших? Ні. Перед істиною всі рівні, кожен має можливість прагнути до істини та здобувати її, і Бог ставиться до всіх справедливо й розумно. У який момент з’являються помітні відмінності в становищі, цінності та статусі людей? Це відбувається тоді, коли люди доходять до кінця свого шляху, Божа робота завершується і нарешті формується висновок щодо ставлення та поглядів, які кожна людина виявляла в процесі прагнення до спасіння та під час виконання свого обов’язку, а також щодо її різноманітних проявів і ставлення до Бога, – тобто коли в Божому записнику з’являється повний запис, – у той час, оскільки фінали та місця призначення людей будуть різними, з’являться також відмінності в їхній цінності, становищі та статусі. Тільки тоді все це можна буде ледь розгледіти й приблизно встановити, але зараз усі однакові. Ви зрозуміли? Чи ви чекаєте на той день? Ви чекаєте на нього й водночас боїтеся його? Ви чекаєте на те, що в той день нарешті буде результат, і ви, попри всі труднощі, нарешті досягнете того дня; а боїтеся ви того, що не пройдете шлях належним чином, і що впадете на шляху й зазнаєте невдачі, і що кінцевий фінал буде незадовільним, гіршим, ніж ви уявляєте й очікуєте, – яким же сумним, болісним і досадним це було б! Не думайте так далеко наперед – думати так далеко наперед непрактично. Спочатку подивіться на те, що перед вашими очима, належно йдіть шляхом під вашими ногами, добре виконуйте поточну роботу й належно виконуйте обов’язки та відповідальність, які Бог довірив вам. Це найважливіше й найкритичніше. Зрозумійте істину та принципи виконання свого обов’язку, які слід зрозуміти просто зараз, і бесідуйте про них, доки вони не стануть кришталево ясними, – щоб ви розібралися з ними у своєму розумі й чітко та точно знали, якими є принципи в усьому, що ви робите, – і переконайтеся, що ви не порушуєте принципів, не відхиляєтеся від них, не створюєте переривань чи завад і не робите нічого, що шкодить інтересам Божого дому, – усе це те, у що ви повинні ввійти просто зараз. Нам не потрібно говорити про щось більш віддалене, і вам також не потрібно про це запитувати чи думати. Думати так далеко наперед марно – це не те, про що ти повинен думати. Дехто може запитати: «Чому ми не повинні про це думати? Стан лиха зараз став таким великим, хіба не час нам подумати про такі речі?» Чи час? Хіба той факт, що лихо велике, впливає на твоє входження в істину? (Ні, не впливає.) Стан лиха став таким великим, але коли Я взагалі проводжу зібрання чи читаю проповіді саме про лихо? Я ніколи не зосереджуюся на питанні лиха, Я завжди просто говорю про істину, щоб ви могли зрозуміти істину та зрозуміти Божі наміри, і щоб ви зрозуміли, як добре виконувати свій обов’язок і як увійти в істину-реальність. У наш час деякі люди навіть не розуміють, що таке істина-реальність і що таке доктрини. Вони просто щодня виголошують ті самі кілька слів, доктрин і порожніх розмов, і при цьому відчувають, що ввійшли в істину-реальність. Я за них хвилююся, а вони за себе не хвилюються. Вони все ще думають про ті далекі речі в майбутньому – думати про ті речі непрактично.

Мета просування та зрощування всіляких талановитих людей полягає не в тому, щоб перетворити їх на активістів, і не в тому, щоб запланувати для них стати якоюсь опорою в майбутньому, а в тому, щоб дати деяким людям, які, умовно кажучи, більше прагнуть до істини та відповідають критеріям для просування та зрощування, можливість пройти підготовку у відповідному середовищі та за сприятливіших умов. Найважливіше – щоб вони могли зрозуміти Божі слова, зрозуміти істину та ввійти в істину-реальність. Хіба не цього люди повинні досягати, вірячи в Бога? Хіба не це люди повинні здобувати, вірячи в Бога? Щоб увійти в істину-реальність, до чого ви в першу чергу повинні прагнути просто зараз? Чи є у вас якісь плани чи кроки для цього? Я розповім вам один секрет, який є простим, легким і швидким. Простими словами, входження в істину-реальність – це насправді практикування істини. Щоб практикувати істину, необхідно спочатку розібратися зі своїми розбещеними характерами. Яка найшвидша відправна точка для того, щоб позбутися своїх розбещених характерів? Для вас найпростіший, найшвидший і найменш клопіткий спосіб – це спочатку розв’язати проблему недбалості у виконанні свого обов’язку, позбуваючись своїх розбещених характерів крок за кроком. Скільки часу вам може знадобитися, щоб це розв’язати? Чи є у вас план? Більшість людей не має плану, вони просто продовжують обмірковувати це в голові, не знаючи, коли офіційно почати. Хоча вони знають, що поводяться недбало, вони просто не беруться за розв’язання цієї проблеми й не мають жодного конкретного рішення. Лінуватися у виконанні свого обов’язку, не бути ретельним, бути безвідповідальним і не ставитися до цього серйозно – усе це прояви недбалості. Перший крок – розв’язати проблему недбалості. Другий крок – розв’язати проблему дій за власною волею. Щодо інших речей, як-от час від часу говорити нечесно або виявляти лукаві чи зарозумілі характери, – поки що не переймайтеся цим. Хіба не практичніше й ефективніше спочатку розібратися з недбалістю та діями за власною волею? Хіба ці дві проблеми не найлегше помітити? Хіба їх не легко розв’язати? (Так.) Чи ти усвідомлюєш, коли поводишся недбало? Чи ти розумієш, коли думаєш про те, щоб полінуватися? Чи ти розумієш, коли думаєш про те, щоб хитрувати, бути підступним і служити собі за допомогою хитрощів? (Так.) Якщо ти розумієш, то це легко розв’язати. Почни з розв’язання проблем, які ти можеш легко виявити та про які ти знаєш в душі. Недбалість у виконанні свого обов’язку – це дуже очевидна й поширена проблема, але при цьому непіддатлива, яку справді важко розв’язати. Виконуючи обов’язок, треба вчитися бути сумлінним, скрупульозним, ретельним і відповідальним, а також робити це твердо й обґрунтовано, тобто крок за кроком. Треба докласти всіх зусиль, щоб добре виконати цей обов’язок, доки не будеш задоволений тим, як ти його виконав. Якщо людина не розуміє істини, вона повинна шукати принципи та діяти відповідно до них і до Божих вимог; вона повинна охоче докладати більше зусиль, щоб добре виконати свій обов’язок, і ніколи не робити цього недбало. Тільки практикуючи так, можна відчути мир у серці, без докорів сумління. Чи легко розв’язати проблему недбалості? Якщо в тебе є совість і розум, ти можеш її розв’язати. По-перше, ти мусиш молитися Богу: «Боже, я починаю свій обов’язок. Якщо я поводитимусь недбало, я прошу, щоб Ти дисциплінував мене й докоряв мені в серці. Я також прошу, щоб Ти вів мене, аби я добре виконував свій обов’язок і не був недбалим». Практикуй так щодня й подивися, скільки часу знадобиться, щоб розв’язати проблему твоєї недбалості, щоб твоїх недбалих станів ставало менше, щоб домішок у твоєму обов’язку меншало, а реальні результати покращувалися й ефективність у виконанні обов’язку зростала. Виконувати свій обов’язок без недбалості – чи можеш ти досягти цього, покладаючись на себе? Коли ти поводишся недбало, чи можеш ти це контролювати? (Це нелегко.) Тоді це проблематично. Якщо вам справді важко це контролювати, то у вас велика проблема! Які ж речі ви здатні робити без недбалості? Деякі люди дуже перебірливі в їжі; якщо страва їм не до смаку, вони цілий день будуть не в гуморі. Деякі жінки люблять вбиратися та робити макіяж; жодна волосина не вислизне з-під їхньої уваги. Деякі люди вміють вести бізнес; вони ретельно рахують кожну копійку. Якщо ви діятимете з таким сумлінним ставленням, ви зможете уникнути недбалості. Спочатку розв’яжіть проблему недбалості, а потім – проблему дій за власною волею. Дії за власною волею – це поширена проблема, і це ще одна проблема, яку люди можуть легко в собі виявити. Трохи поміркувавши над собою, людина може визнати, що діє за власною волею, що не відповідає істинам-принципам. Проблеми, які люди можуть визнати, легко розв’язати. Візьміться спочатку за розв’язання цих двох питань: одне – це проблема недбалості, а інше – дій за власною волею. Прагніть протягом року чи двох досягти результатів, щоб не бути недбалими, не діяти за власною волею чи з домішками своєї волі в усьому, що ви робите. Щойно ці дві проблеми буде розв’язано, ви наблизитеся до того, щоб виконувати свій обов’язок так, аби це відповідало стандарту. А якщо ви не можете розв’язати навіть їх, то ви ще далекі від того, щоб коритися Богу чи бути уважними до Його намірів, – ви навіть близько не підійшли до цього.