III. Як неправдиві лідери ставляться до кураторів, які мучать інших і заважають церковній роботі

Третій вид ситуації стосується кураторів, які мучать і сковують інших, заважаючи роботі церкви. Перша ситуація, про яку ми говорили раніше, полягала в тому, що деякі куратори, незважаючи на відносно хороший рівень і здатність узяти на себе роботу, не ставляться до роботи серйозно й просто поводяться недбало, тоді як неправдиві лідери цього не знають і не відсторонюють їх оперативно. Друга ситуація стосується деяких кураторів, які мають низький рівень і не можуть узяти на себе роботу, але неправдиві лідери не помічають цього або не замінюють їх оперативно. Ця третя ситуація – про кураторів, які, незалежно від того, хороший чи поганий у них рівень, не займаються своєю належною роботою, а просто мучать і сковують інших, заважаючи роботі церкви. З моменту, коли їх обирають кураторами, вони не намагаються вчитися чи вивчати свою сферу, не шукають істин-принципів і, звісно, не скеровують інших, як правильно виконувати свої обов’язки. Натомість за кожної нагоди вони чіпляються до когось, висміюють і глузують з іншого; якщо в них є можливість, вони виставляють себе напоказ, і що б вони не робили, вони ніколи твердо не стоять на ногах. Одного дня вони кажуть людям робити щось одним способом, а наступного – іншим; вони просто вигадують нові трюки, завжди бажаючи виділитися. Усе це викликає в людей тривогу. Щоразу, коли вони говорять, деякі люди відчувають, як тремтять їхні серця. Коли вони підкорили всіх і змусили всіх боятися й слухатися їх, вони відчувають піднесення. Незалежно від того, чи є вони неправдивими лідерами, чи антихристами, і незалежно від того, при владі вони чи ні, такі люди руйнують спокій церкви. Вони не тільки не можуть виконувати справжню роботу чи нормально виконувати свій обов’язок, а й сіють розбрат і спричиняють сутички між людьми, заважаючи життю церкви. Вони не тільки не можуть допомогти іншим зрозуміти істину, а й часто судять і засуджують людей, змушують людей у всьому їх слухатися, сковуючи їх до такої міри, що ті не знають, як правильно діяти. Особливо в тому, що стосується їхнього життя, люди не можуть лягти спати трохи раніше чи пізніше. Що б вони не робили, вони повинні стежити за виразом обличчя цих людей, що робить життя надзвичайно виснажливим. Якщо такі люди стають кураторами, усім іншим доводиться важко. Якщо ти чесно говориш із ними й викриваєш їхні проблеми, вони скажуть, що ти навмисно на них націлився й викриваєш їх. Якщо ти не говориш із ними про їхні проблеми, вони скажуть, що ти дивишся на них зверхньо. Якщо ти серйозно й відповідально ставишся до роботи й даєш їм якусь пораду, вони будуть зухвалими, скажуть, що ти на них нападаєш, і назвуть тебе зарозумілим. У будь-якому разі, що б ти не робив, їм це не сподобається. Вони завжди думають про те, як мучити людей, і вони сковують людей так, що ті стають зв’язаними по руках і ногах і відчувають, що нічого не роблять правильно. Такі куратори заважають роботі церкви.

Неправдиві лідери добре вміють виконувати поверхову роботу, але ніколи не виконують справжньої роботи. Вони не ходять перевіряти, наглядати чи скеровувати різну професійну роботу, не з’ясовують своєчасно, що відбувається в різних командах, не перевіряють, як просувається робота, які є проблеми, чи компетентні куратори команд у своїй роботі, і як брати та сестри відгукуються про кураторів або оцінюють їх. Вони не перевіряють, чи хтось не є скованим лідерами команд або кураторами, чи приймаються правильні пропозиції, які роблять люди, чи не пригнічують або не виключають когось, хто талановитий або прагне до істини, чи не знущаються з простодушних людей, чи не зазнають нападок, помсти люди, які викривають неправдивих лідерів і повідомляють про них, чи не вичищають їх або не виключають, чи не є лідери команд або куратори злими людьми, і чи немає когось, кого мучать. Якщо неправдиві лідери не виконують жодної із цих конкретних робіт, їх слід відсторонити. Скажімо, наприклад, хтось повідомляє неправдивому лідеру, що є куратор, який часто гнобить і пригнічує людей. Куратор зробив щось неправильно, але не дозволяє братам і сестрам давати жодних пропозицій, і навіть шукає виправдання, щоб захистити себе, ніколи не визнаючи своїх помилок. Хіба такого куратора не слід негайно відсторонити? Це проблеми, які лідери повинні вирішувати своєчасно. Деякі неправдиві лідери не дозволяють викривати кураторів, яких вони призначили, незалежно від того, які проблеми виникли в їхній роботі, і вони, звісно, не дозволяють повідомляти про них вищому керівництву – вони навіть кажуть людям учитися коритися. Якщо хтось викриває проблеми з куратором, ці неправдиві лідери намагаються захистити їх або приховати справжні факти, кажучи: «Це проблема з життям-входженням куратора. Це нормально, що в них зарозумілий характер – усі, хто має певний рівень, зарозумілі. Це не велика проблема, мені просто потрібно трохи з ними побесідувати». Через бесіду куратор висловлює свою позицію, кажучи: «Я визнаю, що я зарозумілий. Я визнаю, що бувають часи, коли я переймаюся власною марнославністю, гордістю та статусом і не приймаю пропозицій інших людей. Але інші люди не є фахівцями в цій професії, вони часто висувають нічого не варті пропозиції, тому є причина, чому я їх не слухаю». Неправдиві лідери не намагаються досконало зрозуміти ситуацію, вони не дивляться на результати роботи куратора, і тим більше на те, які в нього людськість, характер і прагнення. Вони лише применшують значення, кажучи: «Мені про це повідомили, тому я за тобою наглядаю. Я даю тобі ще один шанс». Після їхньої розмови куратор каже, що готовий покаятися, але щодо того, чи він справді згодом кається, чи просто бреше й обманює, неправдиві лідери на це не зважають. Якщо хтось ставить запитання із цього приводу, неправдиві лідери кажуть: «Я вже говорив із ними й навіть спілкувався з ними про багато уривків Божих слів. Вони готові покаятися, і проблему вже розв’язано». Коли та людина запитує: «Яка в того куратора людськість? Чи є він людиною, яка приймає істину? Ти дав йому шанс, але чи зможе він щиро покаятися й змінитися?», неправдиві лідери, не в змозі цього розгледіти, відповідають: «Я все ще за ним спостерігаю». Та людина відповідає: «Як довго ти за ним спостерігаєш? Чи дійшов ти якихось висновків?». Неправдиві лідери кажуть: «Минуло понад шість місяців, і я досі не дійшов жодних висновків». Якщо вони не отримали жодних результатів після понад шести місяців спостереження, що це за ефективність роботи? Неправдиві лідери вважають, що одна розмова з куратором є ефективною і розв’язує проблему. Чи є ця ідея слушною? Вони думають, що як тільки вони закінчать розмову з кимось, ця людина зможе змінитися, і якщо хтось висловлює своє рішення більше так не робити, вони повністю їм вірять, не проводячи жодного подальшого розслідування чи вивчення ситуації. Якщо ніхто не займається цим питанням, вони можуть навіть не потурбуватися про те, щоб розібратися чи проводити подальший контроль над роботою протягом пів року. Неправдиві лідери залишаються в невіданні, навіть коли той куратор псує роботу. Вони не можуть розрізнити, як куратор їх обманює і грається з ними. Що ще більш огидно, це те, що коли хтось повідомляє про проблеми куратора, неправдиві лідери ігнорують їх і насправді не розбираються, чи є ці проблеми та чи є правдивими проблеми, про які повідомляють. Вони не розглядають ці питання – вони справді занадто вірять у себе! Незалежно від того, які ситуації виникають у церковній роботі, неправдиві лідери не поспішають їх вирішувати; вони думають, що це однаково не їхня справа. Реакція неправдивих лідерів на ці проблеми надзвичайно повільна, вони вживають заходів і діють дуже повільно, постійно зволікають і продовжують давати людям ще один шанс покаятися, ніби шанси, які вони дають людям, такі дорогоцінні й важливі, ніби вони можуть змінити їхню долю. Неправдиві лідери не знають, як побачити природу-сутність людини через те, що в ній проявляється, або судити, яким шляхом іде людина, на основі її природи-сутності, або побачити, чи підходить людина на роль куратора чи для виконання лідерської роботи, на основі шляху, яким вона йде. Вони не здатні так бачити речі. Неправдиві лідери здатні робити у своїй роботі лише дві речі: перше, викликати людей на розмови й робити все для годиться; друге, давати людям шанси, догоджати іншим і нікого не ображати. Чи виконують вони справжню роботу? Очевидно, що ні. Але неправдиві лідери вважають, що викликати когось на розмову – це і є справжня робота. Вони вважають ці розмови дуже цінними й важливими, а порожні слова й доктрини, які вони виголошують, – неймовірно значущими. Вони думають, що розв’язали серйозні проблеми завдяки цим розмовам і виконали справжню роботу. Вони не знають, чому Бог судить і карає, обтинає або випробовує й переплавляє людей. Вони не знають, що тільки Божі слова й істина можуть розв’язати проблему розбещених характерів людини. Вони надто спрощують Божу роботу й Боже спасіння людства! Вони вважають, що промовляння кількох слів і доктрин є заміною Божої роботи, що це може розв’язати проблему розбещеності людини. Хіба це не дурість і невігластво неправдивих лідерів? Неправдиві лідери не мають анінайменшої істини-реальності, то чому вони такі впевнені? Чи змусить людей виголошення кількох доктрин пізнати себе? Чи дозволить це їм позбутися своїх розбещених характерів? Як ці неправдиві лідери можуть бути такими неосвіченими й наївними? Хіба розв’язання помилкових практик і розбещеної поведінки людини справді таке просте? Хіба проблему розбещених характерів людини так легко розв’язати? Неправдиві лідери такі дурні й поверхові! Бог не використовує лише один метод для розв’язання проблеми розбещеності людини. Він використовує багато методів і створює різні середовища, щоб викривати, очищати й удосконалювати людей. А неправдиві лідери, навпаки, виконують роботу неймовірно одноманітно й поверхово: вони викликають людей на розмови, трохи працюють над тим, щоб порадити людям щодо їхнього способу мислення, трохи напучують людей і вважають, що це і є виконання справжньої роботи. Це поверхово, чи не так? І яка проблема ховається за цією поверховістю? Хіба це не наївність? Неправдиві лідери надзвичайно наївні, і вони також дивляться на людей і речі неймовірно наївно. Немає нічого важчого для розв’язання, ніж розбещені характери людей – горбатого могила виправить. Неправдиві лідери зовсім не можуть розгледіти цю проблему. Тому, коли йдеться про таких кураторів у церкві, які постійно створюють завади, які завжди сковують і мучать людей, неправдиві лідери не роблять нічого, крім того, що розмовляють із ними й обтинають їх кількома словами, і на цьому все. Вони не коригують призначені їм обов’язки оперативно й не відсторонюють їх. Такий підхід неправдивих лідерів завдає величезної шкоди роботі церкви й часто призводить до того, що церковна робота затримується, відкладається, псується, і їй не дають нормально, гладко й ефективно просуватися через завади деяких злих людей – усе це є тяжким наслідком того, що неправдиві лідери діють на основі своїх почуттів, порушують істини-принципи й використовують не тих людей. Зовні неправдиві лідери не чинять свідомо безліч зла, не роблять усе по-своєму й не створюють власних незалежних царств, як це роблять антихристи. Але неправдиві лідери не здатні оперативно розв’язувати різні проблеми, що виникають у церковній роботі, і коли виникають проблеми з кураторами різних команд, і коли ці куратори не можуть узяти на себе роботу, неправдиві лідери не здатні оперативно коригувати призначені їм обов’язки чи відсторонювати їх, що завдає серйозних збитків церковній роботі. І все це спричинено порушенням обов’язків неправдивими лідерами. Хіба неправдиві лідери не дуже ненависні? (Так.)

IV. Як неправдиві лідери ставляться до кураторів, які йдуть проти упорядкувань роботи та роблять усе по-своєму

Неправдиві лідери не здатні оперативно розбиратися з лихими вчинками, що трапляються в церкві, як-от коли куратори мучать інших, сковують їх і заважають церковній роботі. Так само, коли деякі куратори йдуть проти упорядкувань роботи Божого дому та роблять усе по-своєму, неправдиві лідери не можуть запропонувати належних рішень, щоб оперативно розв’язати ці проблеми. Це призводить до збитків для церковної роботи та матеріальних і фінансових ресурсів Божого дому. Неправдиві лідери наївні та поверхові, нездатні зрозуміти істини-принципи й особливо нездатні розгледіти природу-сутності людей. Як наслідок, вони часто виконують свою роботу поверхово: роблять усе для годиться, дотримуються приписів і виголошують гасла, але не йдуть на місце, щоб перевіряти роботу, спостерігати за кожним куратором і розпитувати про нього, або своєчасно розпитувати, що ці куратори зробили, якими були принципи, що скеровували їхні дії, та якими були подальші наслідки. У результаті вони зовсім не знають, ким насправді є люди, яких вони використовують, і що ті зробили. Тому, коли ці куратори таємно йдуть проти упорядкувань роботи Божого дому та роблять усе по-своєму, неправдиві лідери не тільки не знають про це, а й навіть намагаються захищати цих кураторів. Навіть якщо вони чують про це, вони не розбираються в цьому й не вирішують це питання оперативно. Неправдиві лідери, з одного боку, некомпетентні у своїй роботі, а з іншого – недбалі у своїх обов’язках. Наведемо приклад. Один лідер обрав на посаду техніка з посадки рослин людину, яку відсіяли з іншої команди. Він не перевірив, чи мала ця людина відповідний досвід і знання, чи зможе вона добре виконувати роботу, чи мала вона серйозне й відповідальне ставлення, і, призначивши її на цю посаду, залишив її абсолютно безконтрольною, сказавши: «Давай, починай садити овочі. Ти можеш вибирати насіння, а я схвалю будь-яку суму, яку ти витратиш. Просто роби цю роботу так, як ти вважаєш за потрібне!» Так сказав лідер, і тому ця кураторка почала робити роботу так, як вона вважала за потрібне. Її першим завданням був вибір насіння. Коли вона перевірила в інтернеті, то виявила: «Існує просто занадто багато різних сортів овочів – цей величезний світ сповнений надзвичайних речей! Вибирати насіння досить весело. Я ніколи раніше не робила цієї роботи й не знала, що вона мене так зацікавить. Оскільки вона мене так зацікавила, я просто викладуся на повну!» Спочатку вона відкрила розділ із насінням томатів і була просто вражена. Були всілякі сорти та всілякі розміри, а за кольором були червоні, жовті та зелені. Один сорт був навіть різнокольоровим – вона ніколи не бачила нічого подібного, і це справді розширило її кругозір! Але як їй було вибрати правильне насіння? Вона вирішила посадити потроху кожного сорту, особливо різнокольорового, який виглядав таким унікальним. Кураторка вибрала понад 10 сортів томатів різних розмірів, кольорів і форм. Після вибору насіння томатів настав час зробити те саме для баклажанів. Зазвичай люди їдять довгі фіолетові або білі баклажани, але вона подумала: «Баклажани не повинні обмежуватися лише цими двома видами. Є зелені, візерунчасті, довгі, круглі та овальні сорти. Я виберу потроху кожного виду, щоб усі могли розширити свій кругозір і їсти всі види різних баклажанів. Подивіться, яка я як кураторка вправна та смілива у виборі насіння, яка я уважна до братів і сестер, задовольняю смаки кожного». Потім вона вибрала насіння цибулі. У місцевості було загалом 14 сортів цибулі, і вона вибрала їх усі, а коли закінчила, то відчула неабияке задоволення. Ця кураторка «смілива»? Хто б наважився вибрати стільки сортів? Пізніше Я постійно розбирав це питання, і хтось навіть сказав: «У місцевості не лише 14 сортів; є ще кілька, які вона не вибрала!» Вони мали на увазі, що 14 сортів – це не так уже й багато, і що були ще й інші, які кураторка не вибрала, тож вона не зробила нічого поганого. Хіба людина, яка це сказала, не тугодум? Це і є тугодумство, нерозуміння людської мови та незнання, чому Я розбирав це питання. Вибравши насіння цибулі, кураторка також вибрала щонайменше вісім сортів картоплі. Якою була її мета у виборі такої кількості сортів? Розширити кругозір кожного та дати їм скуштувати різні смаки. Кураторка вважала, що вибір насіння має ґрунтуватися на принципі принесення користі братам і сестрам. Що ви думаєте про її мотивацію? Чи є дія на основі ставлення, що полягає в турботі про кожного та служінні кожному, тим принципом, якого вимагає Божий дім? (Ні.) Тоді який принцип Божого дому щодо вибору насіння? Не садіть дивних і рідкісних сортів, які ми зазвичай не їмо. Щодо сортів, які зазвичай їдять, то якщо ми їх раніше не садили й не знаємо, чи підходять вони для місцевого ґрунту та клімату, виберіть один-два сорти, щонайбільше три-чотири. По-перше, вони мають підходити для місцевого ґрунту та клімату; по-друге, їх має бути легко вирощувати, і вони не повинні бути схильними до хвороб і шкідників; по-третє, вони повинні давати насіння на наступний рік; і, нарешті, вони повинні давати хороший урожай. Якщо вони смачні, але врожай дають поганий, вони не підходять. Судячи з питання вибору насіння, чи діяла ця кураторка відповідно до принципів? Чи шукала вона? Чи корилася вона? Чи була вона уважною до Божого дому? Чи діяла вона зі ставленням, яке повинна мати при виконанні обов’язку? (Ні.) Очевидно, вона неконтрольовано коїла погані речі, відкрито йдучи проти упорядкувань роботи Божого дому та роблячи все по-своєму! Вона так марнувала Божі приношення, щоб задовольнити свою особисту цікавість і жагу до розваг, і ставилася до такого важливого завдання, як до гри, але її неправдивий лідер дозволяв їй робити, що заманеться, не розпитуючи та не втручаючись. Коли його запитали: «Чи кураторка, яку ти вибрав, насправді виконувала якусь роботу? Якими були результати? Чи допоміг ти їй, провівши перевірку під час вибору насіння?», він не звертав уваги на ці питання й лише сказав: «Насіння посаджено; ми були на місці під час посадки». Його не хвилювали жодні інші проблеми. Як зрештою виявили проблему цієї кураторки? Вона посадила полуницю, і згідно з відповідними технічними вимогами рослини полуниці не можна накривати або дозволяти їм плодоносити в перший рік, і всі квіти слід видаляти; інакше на другий рік плодів не буде, а навіть якщо плоди будуть у перший рік, вони будуть дуже маленькими. Хоча фахівці й казали це кураторці, вона не слухала. Її міркування ґрунтувалися на інформації з інтернету, де стверджувалося, що в перший рік допустимо накривати рослини полуниці поліетиленовою плівкою та дозволяти їм плодоносити. Результатом цього стало те, що вони дали різні деформовані маленькі полуниці, вкриті насінням – деякі кислі, деякі солодкі, а деякі без смаку – були всілякі. Проблема стала настільки серйозною, а неправдиві лідери там її повністю ігнорували. Чому? Бо вони думали, що однаково не зможуть їсти ту полуницю, тому вирішили знехтувати проблемою. Хіба те, що вони не зможуть щось їсти, означає, що їм не слід про це дбати? А як щодо картоплі та цибулі, які вони змогли б їсти, – чи дбали вони про них? Жоден із цих неправдивих лідерів не дбав; вони просто спостерігали, як кураторка робила, що їй заманеться. Одного дня Я відвідав їх, і хтось доповів, що салат-латук уже затвердів, і якщо його скоро не зібрати, ніхто не зможе його їсти, і він пропаде. Однак кураторка наполягала на тому, щоб залишити його, і сказала, що якщо його зібрати, доведеться садити інші овочі, що вона вважала клопітким. Незважаючи на те, що неправдиві лідери знали про це, вони нічого не робили. Зрештою, Вишнє мусило наказати їм швидко зібрати салат-латук і розібратися з ситуацією; інакше салат-латук займав би землю й не дозволив би посадити літні овочі. Незважаючи на таку значну проблему, що виникла в роботі, жоден із неправдивих лідерів нічого з нею не зробив, вони занадто боялися образити людей. Оскільки кураторку підвищив неправдивий лідер, і він ніколи не перевіряв її роботу після підвищення, дозволяв їй діяти вільно, надавав їй підтримку та підкріплював її, а інші лідери не наважувалися втручатися та діяли з ними заодно, то зрештою виникло стільки негараздів. Ось яку роботу виконували лідери. Чи можна їх іще називати лідерами? Попри таку серйозну проблему, що відбувалася просто в них під носом, вони не змогли розпізнати її як проблему, не кажучи вже про те, щоб її розв’язати. Хіба це не неправдиві лідери? (Так.) З одного боку, вони були безвідмовними людьми та боялися образити інших. З іншого боку, вони не знали, наскільки серйозною була проблема, їм бракувало точного судження, вони не знали, що це проблема, і не усвідомлювали, що ця робота входила до сфери їхніх обов’язків. Хіба вони не нікчеми та дармоїди? Хіба це не порушення обов’язків? (Так.) Це четверта ситуація: куратори йдуть проти упорядкувань роботи Божого дому та роблять усе по-своєму. Ми навели приклад, який розвінчує прояв неправдивих лідерів, що полягає в порушенні своїх обов’язків у цьому питанні, і проливає світло на природу-сутність неправдивих лідерів.

V. Як неправдиві лідери ставляться до кураторів, які є антихристами та створюють незалежні царства

Інша ситуація – це коли куратори бунтують проти свого керівництва та створюють незалежні царства – ці куратори є антихристами. Неправдиві лідери не здатні виконувати роль наглядачів, коли йдеться про такі проблеми, як низький рівень кураторів, їхня погана людськість або те, що вони своєвільно коять погані речі. Вони також не можуть оперативно перевіряти роботу, яку виконують такі куратори, та розпитувати про неї та їхні проблеми, щоб визначити їхню придатність. Так само неправдиві лідери ще більше нездатні розгледіти природу-сутність антихристів, які є лиховісними та порочними людьми. Вони не тільки нездатні розгледіти це, але водночас вони дещо бояться цих людей, почуваються трохи безпорадними та безсилими, аж до того, що найчастіше антихристи водять їх за ніс. Наскільки серйозним це може стати? Антихристи можуть створювати кліки в робочих зонах неправдивих лідерів, збираючи власні сили та створюючи незалежні царства, і зрештою вони можуть захопити владу, почати командувати та перетворити неправдивих лідерів на підставних осіб. Ці неправдиві лідери якимось чином залишаються в невіданні щодо того, що вирішують і знають антихристи, і перебувають у темряві щодо цього. Вони дізнаються про це лише після того, як щось трапиться і хтось їм про це доповість, але до того часу вже занадто пізно. Неправдиві лідери навіть запитують антихристів, чому їх не поінформували, а ті відповідають: «Яка користь тобі казати? Ти не можеш нічого вирішувати, тому не було потреби обговорювати це з тобою, ми самі ухвалили рішення. Навіть якби ми тобі повідомили, ти б точно погодився. Яка в тебе могла бути думка?» Неправдиві лідери безпорадні в таких питаннях. Якщо ти не можеш розрізнити, вирішити чи розібратися з цими антихристами, ти повинен доповісти про них Вишньому, але ти навіть не наважуєшся на це – хіба ти не нікчема? (Так.) Зіткнувшись із такими питаннями, ці великі нікчеми просто приходять до Мене скаржитися зі сльозами, бурмочучи: «Це не моя провина; не я ухвалював це рішення. Чи було ухвалене ними рішення правильним, чи ні, не має до мене жодного стосунку, бо вони не повідомили й не розповіли мені про нього, коли це робили». Що вони мають на увазі? (Вони перекладають відповідальність.) Як лідер, ти повинен знати та осягати ці питання; якщо антихристи не повідомляють тобі про щось, чому ти сам не підеш і не запитаєш? Як лідер, ти повинен організовувати, головувати та ухвалювати рішення в кожному питанні; якщо вони ні про що тебе не інформують і ухвалюють рішення самостійно, надсилаючи тобі потім рахунки на підпис, хіба вони не узурпують твою владу? Щойно неправдиві лідери стикаються з тим, що антихристи заважають церковній роботі, вони стають приголомшеними; вони безпорадні, як дурні перед вовком, і безсило стоять, поки їх перетворюють на підставних осіб і узурпують їхню владу. Вони нічого не можуть із цим вдіяти – яка купа нікчем! Вони не можуть розв’язувати проблеми, не можуть розрізняти чи розвінчувати антихристів і, звісно, не можуть завадити їм чинити будь-які лихі вчинки. Водночас вони не доповідають про ці проблеми Вишньому. Хіба це не нікчеми? Яка користь від того, що тебе обрали лідером? Антихристи свавільно коять погані речі, відкрито марнують приношення, формують сили, які очолюють, і створюють незалежні царства в церкві; тим часом ти абсолютно не в змозі наглядати за ними, розвінчувати, стримувати їх чи розбиратися з ними, а ще й приходиш до Мене скаржитися. Що ти за лідер? Ти справді нікчема! Хоч би що вони робили, ці банди, очолювані антихристами, таємно проводять обговорення між собою, а потім ухвалюють рішення без дозволу. Вони навіть не дають лідерам права знати, що відбувається, не кажучи вже про право ухвалювати рішення. Вони прямо заперечують лідерів, зосереджуючи всю владу у своїх руках і командуючи всім. Що роблять лідери, яким доручено ними управляти, посеред усього цього? Вони абсолютно не в змозі перевіряти, наглядати, управляти чи ухвалювати рішення щодо цієї роботи. Зрештою, вони дозволяють антихристам захопити владу та управляти ними згори. Хіба ця проблема не виникає через роботу неправдивих лідерів? У чому сутність цієї проблеми? Звідки вона походить? Вона походить від того, що неправдиві лідери мають низький рівень, не мають працездатності, а антихристи зовсім їх не поважають. Антихристи думають: «Що ти можеш зробити як лідер? Я однаково тебе не слухатиму й далі робитиму все через твою голову. Якщо ти доповіси про це Вишньому, ми тебе замучимо!» Неправдиві лідери не наважуються доповідати про такі питання. Неправдиві лідери не тільки не мають працездатності, але й не мають сміливості захищати принципи, вони бояться образити людей і абсолютно не мають вірності – хіба це не серйозна проблема? Якби вони справді мали певний рівень і розуміли істину, то, побачивши, що ці хлопці погані, вони б сказали: «Я не наважуюся розвінчувати їх сам, тому я побесідую з кількома братами та сестрами, які більше прагнуть істини та розуміють її, щоб розв’язати ці проблеми. Якщо після бесіди з ними ми однаково не зможемо впоратися з антихристами, я доповім про проблему Вишньому, і нехай вони її розв’яжуть. Я не можу зробити нічого іншого, але я мушу спершу захистити інтереси Божого дому; проблемам, які я розгледів, і проблемам, які я виявив, абсолютно не можна дозволити розвиватися далі». Хіба це не спосіб розв’язання проблеми? Хіба це не можна також вважати виконанням свого обов’язку? Якби ти міг це зробити, то Вишнє не сказало б, що ти маєш низький рівень і не маєш працездатності. Однак ти навіть не можеш доповісти про проблеми Вишньому, тому тебе характеризують як нікчему та неправдивого лідера. Ти не тільки маєш низький рівень і не маєш працездатності, ти навіть не маєш віри та сміливості покладатися на Бога, щоб розвінчувати антихристів та боротися з ними. Хіба ти не нікчема? Чи заслуговують на жаль ті, кого узурпували антихристи? Вони можуть здаватися жалісними; вони не зробили нічого поганого, і у своїй роботі вони дуже обережні, дуже бояться робити помилки, бути обітнутими та зневаженими братами та сестрами. Проте зрештою їх повністю узурпують антихристи просто в них на очах, ніщо з того, що вони кажуть, не має жодного ефекту, і насправді не має значення, чи є вони там, чи ні. На поверхні може здаватися, що вони заслуговують на жаль, але насправді вони досить ненависні. Скажіть Мені, чи може Божий дім розв’язати проблеми, яких не можуть розв’язати люди? Чи повинні люди доповідати про проблеми Вишньому? (Так.) У Божому домі немає проблем, які не можна розв’язати, і Божі слова можуть розв’язати будь-яке питання. Чи є в тебе справжня віра в Бога? Якщо в тебе немає навіть цієї крихти віри, як ти можеш бути придатним для того, щоб бути лідером? Хіба ти не нікчемна нездара? Йдеться не лише про неправдивого лідера; ти не маєш навіть найосновнішої віри в Бога. Ти – маловір, і ти не заслуговуєш бути лідером!

Щодо четвертого обов’язку лідерів і працівників, ми перерахували п’ять ситуацій, щоб розвінчати, як неправдиві лідери ставляться до різних робочих завдань і кураторів. На основі цих п’яти ситуацій ми розібрали різноманітні прояви надзвичайно низького рівня, некомпетентності та нездатності неправдивих лідерів виконувати справжню роботу. Чи стало вам трохи ясніше завдяки такій бесіді, як розрізняти неправдивих лідерів? (Так.) Гаразд, на цьому завершимо нашу сьогоднішню бесіду. До побачення!

23 січня 2021 року