Щойно Я бесідував про різні види людей, жадібних до їжі, сну та розваг. Є ще один тип людей. Спочатку, коли обирають кураторів, така людина здається придатною для цієї ролі за всіма параметрами, і всі брати й сестри готові її обрати. Вони думають, що ця людина має добру людськість, що вона сповнена ентузіазму й добре знає свою професію, а також є найкращою й найсильнішою в команді в усіх аспектах, що робить її очевидним вибором на посаду куратора. Однак через деякий час після обрання ця людина починає часто відчувати сонливість, навіть під час зібрань. Коли інші говорять із нею, вона завжди розгублена й дає недоречні відповіді на запитання. Раніше вона такою не була, то чому раптом здається, ніби вона стала іншою людиною? Пізніше хтось випадково виявляє, що розмови цього куратора з певною людиною звучать так, ніби вони перебувають у романтичних стосунках, і виникають припущення, чи справді вони закохані. У міру того як ця справа стає все більш очевидною, цей куратор стає все більш розгубленим. Коли їй ставлять запитання або говорять про щось, її відповіді вже не такі швидкі, як раніше, і звучать не так чітко й зрозуміло, як колись. Вона починає виконувати все менше й менше роботи, яку повинен виконувати куратор, і в неї все менше й менше ентузіазму у виконанні свого обов’язку. Ніби вона стала іншою людиною; її більше цікавить одяг та особистий догляд, ніж раніше. Тут є проблема. Раніше, у напружені робочі періоди, вона рідко милася, а тепер умиває обличчя двічі на день, за кожної нагоди розчісує волосся та дивиться в дзеркало, і постійно запитує інших: «Як ти думаєш, моя шкіра останнім часом посвітлішала чи потемнішала? Чому мені здається, що я потемнішала?». Люди відповідають: «Так легковажно для тебе, куратора, говорити про такі речі – як може хоч на щось вплинути те, що ти посвітлішала чи потемнішала?». Вона постійно говорить на ці тривіальні теми й не має настрою працювати. За кожної нагоди вона обговорює одяг, жінок, чоловіків, кохання та яких подружніх партнерів обирають люди, але ніколи не обговорює, які є проблеми у виконанні її обов’язків або як їх розв’язати. Хіба тут немає проблеми? Чи може вона ще працювати? (Ні.) Її мислення змінилося, і питання виконання обов’язку більше не в її думках. Натомість її розум цілий день зайнятий думками про те, як зав’язати романтичні стосунки, як одягатися і як привабити протилежну стать. Серед невіруючих є фраза: «закохатися». Хіба це любов? Ні, це глибока яма! Щойно ти в неї потрапиш, ти не зможеш вибратися. Чи є такі люди серед персоналу, який виконує свої обов’язки? (Так.) Хоча Божий дім не втручається в те, що люди шукають собі романтичних партнерів, якщо вони при цьому заважають церковному життю та впливають на роботу церкви, таких людей потрібно вичищати. Ці пари повинні йти й зустрічатися окремо, не впливаючи на інших людей. Якщо ти – людина, яка присвятила себе тому, щоб усе життя присвячувати Богові, і ти вирішив не вступати в романтичні стосунки, тоді зосередься на тому, щоб присвячувати себе Богові. Якщо ти вступив у романтичні стосунки й більше не хочеш виконувати свою роботу, тоді ти не повинен виконувати обов’язок куратора, і Божий дім обере на цю посаду іншу людину. Робота Божого дому не повинна затримуватися чи зазнавати впливу через твої романтичні стосунки. Робота має тривати. Як вона може тривати? Шляхом обрання іншого куратора, який не перебуває в романтичних стосунках, має сильні професійні навички й може взяти на себе роботу, щоб передати йому твою роботу. Дім Божий завжди діє таким чином, і цей принцип залишається незмінним. Деякі куратори кажуть: «Мої романтичні стосунки не впливають на мою роботу; дозвольте мені й надалі керувати». Чи можемо ми вірити цьому твердженню? (Ні.) Чому ми не можемо йому вірити? Тому що факти очевидні! Коли людина перебуває в романтичних стосунках, усе, про що вона думає, – це її романтичний партнер, і її серце зайняте цими справами, тому вона часто відчуває сонливість під час зібрань і не може виконувати свої обов’язки. Тому спосіб, у який дім Божий поводиться з такими людьми, є доречним і відповідає принципам. Дім Божий не забороняє тобі зустрічатися з кимось і не позбавляє тебе свободи зустрічатися. Ти можеш зустрічатися з кимось скільки душі завгодно: це твоє власне рішення, аби ти потім не шкодував і не плакав. Деяких кураторів було відсторонено через романтичні стосунки. Деякі люди запитують: «Хіба людині не дозволено вірити в Бога, якщо вона перебуває в романтичних стосунках?» Дім Божий ніколи такого не казав. Чи правда, що дім Божий відкидає або виключає всіх, хто перебуває в романтичних стосунках? (Ні.) Якщо ти перебуваєш у романтичних стосунках, то ти не можеш бути куратором, лідером або працівником, і якщо ти не відданий виконанню своїх обов’язків, то ти повинен залишити церкву з повною зайнятістю. Хтось казав, що тобі більше не дозволено вірити в Бога або що тебе виключать? Хтось виніс вердикт, що ти не можеш бути спасенним або що ти будеш проклятий? (Ні.) Дім Божий ніколи такого не казав. Дім Божий анітрохи не втручається у твої особисті вибори та свободу; він анітрохи не позбавляє тебе жодної свободи – він дає тобі свободу. Однак, коли справа доходить до такого роду кураторів, принцип дому Божого щодо поводження з ними полягає в тому, щоб відсторонити їх і знайти підходящу людину на їхнє місце. Якщо вони підходять для продовження виконання обов’язку, їх можна залишити. Якщо ні, їх відправлять геть. Не буде ні побиття, ні словесних образ, ні приниження. Це не ганебна справа; це дуже нормально. Тож коли деяких людей звільняють зі своїх посад або відправляють до звичайних церков через їхні романтичні стосунки, чи це соромно? Це може лише вказувати на те, що їм бракує відданості у виконанні своїх обов’язків, що вони не цікавляться істиною і зовсім не несуть ноші за своє власне життя-входження. Такий куратор не займається своєю належною роботою – він зосереджується лише на романтичних стосунках, що затримує роботу церкви й уже вплинуло на її просування, – хіба це не серйозна проблема? (Так.) Тому такого куратора не варто залишати, і його слід знімати з посади. Дехто каже: «Хіба не занадто поспішно його усувати?» Якщо від початку його романтичних стосунків до моменту усунення минуло лише один-два дні, це можна вважати поспішним. Але якщо минуло три-п’ять місяців, чи це все ще вважатиметься поспішним? (Ні.) Заходи було вжито досить повільно, робота вже настільки затримана – як ти не турбуєшся про це? Хіба це не проблема? (Так.)

Неправдиві лідери ніколи не довідуються про кураторів, які не виконують справжньої роботи або не займаються належною їм роботою. Вони думають, що їм достатньо лише обрати куратора, і на цьому все закінчується, і що потім куратор зможе сам розібратися з усіма робочими питаннями. Тож неправдиві лідери лише час від часу проводять зібрання, не наглядають за роботою та не питають, як вона просувається, і поводяться, як лідери, що усунулися від справ. Якщо хтось повідомляє про проблему з куратором, неправдивий лідер скаже: «Це незначна проблема, усе гаразд. Ви можете розібратися з цим самі. Не питайте мене». Людина, яка повідомила про проблему, каже: «Цей куратор – ледар і гульвіса. Він дбає лише про їжу та розваги, і він лінивий до кісток. Він не хоче зазнати навіть найменших труднощів у своєму обов’язку, і він завжди лукаво ухиляється від роботи та вигадує виправдання, щоб уникнути роботи й ухилитися від відповідальності. Він не підходить на роль куратора». Неправдивий лідер відповість: «Він був чудовим, коли його обирали куратором. Те, що ти кажеш, – неправда, а навіть якщо й так, то це лише тимчасовий прояв». Неправдивий лідер не намагатиметься дізнатися більше про ситуацію з куратором, натомість він судитиме й виноситиме вердикт у цій справі на основі своїх минулих вражень про цього куратора. Хто б не повідомляв про проблеми з куратором, неправдивий лідер ігноруватиме його. Куратор не виконує справжньої роботи, і робота церкви майже зупинилася, але неправдивому лідерові байдуже, наче він до цього зовсім не причетний. Уже досить огидно, що він закриває очі, коли хтось повідомляє про проблеми куратора. Але що найненависніше з усього? Коли люди повідомляють йому про справді серйозні проблеми з куратором, він не намагається їх розв’язати й навіть висуває всілякі виправдання: «Я знаю цього куратора, він щиро вірить у Бога, у нього ніколи не було б жодних проблем. Навіть якби в нього й виникла невелика проблема, Бог захистив би його та дисциплінував би. Якщо він робить якісь помилки, то це між ним і Богом – нам не потрібно цим перейматися». Ось так неправдиві лідери працюють згідно зі своїми власними уявленнями та фантазіями. Вони вдають, що розуміють істину та мають віру, але насправді лише влаштовують безлад у церковній роботі – церковна робота може навіть зупинитися, а вони й далі вдаватимуть, що нічого про це не знають. Хіба неправдиві лідери не поводяться занадто схоже на канцелярських щурів? Вони не здатні самі виконувати справжню роботу, і вони також не прискіпливі до роботи лідерів команд і кураторів – вони не стежать за нею і не наводять про неї довідки. Їхній погляд на людей ґрунтується лише на їхніх власних враженнях і фантазіях. Коли вони бачать, що хтось певний час добре працює, вони думають, що ця людина буде доброю завжди, що вона не зміниться; вони не вірять нікому, хто каже, що з цією людиною є проблема, і ігнорують, коли хтось попереджає їх про цю людину. Як ви думаєте, неправдиві лідери дурні? Вони дурні й безглузді. Що робить їх дурними? Вони безтурботно довіряють людині, вірячи, що оскільки ця людина, коли її обирали, принесла присягу, ухвалила рішення й молилася зі сльозами, що текли по її обличчю, то це означає, що вона надійна, і ніколи не буде жодних проблем із тим, щоб вона взяла на себе відповідальність за роботу. Неправдиві лідери не мають розуміння природи людей; вони не знають справжньої ситуації розбещеного людства. Вони кажуть: «Як може хтось змінитися на гірше, коли його обрали куратором? Як може хтось, хто здається таким серйозним і надійним, ухилятися від своєї роботи? Він би не став цього робити, чи не так? У нього велика гідність». Оскільки неправдиві лідери занадто сильно повірили у власні фантазії та почуття, це зрештою робить їх нездатними своєчасно розв’язувати численні проблеми, що виникають у церковній роботі, і заважає їм оперативно відстороняти причетного куратора та коригувати призначені йому обов’язки. Вони – справжнісінькі неправдиві лідери. І в чому ж тут проблема? Чи має підхід неправдивих лідерів до своєї роботи щось спільне з недбалістю? З одного боку, вони бачать, як великий червоний дракон несамовито проводить арешти Божих обранців, тому, щоб убезпечити себе, вони навмання впорядковують, щоб хтось відповідав за роботу, вірячи, що це розв’яже проблему, і що їм більше не потрібно приділяти цьому увагу. Що вони думають у своїх серцях? «Це таке вороже середовище, я повинен на деякий час сховатися». Це жадання плотських утіх, чи не так? З іншого боку, неправдиві лідери мають фатальну ваду: вони швидко довіряють людям на основі власних фантазій. І це спричинено нерозумінням істини, чи не так? Як Боже слово розвінчує сутність розбещеного людства? Чому вони повинні довіряти людям, коли Бог не довіряє? Неправдиві лідери занадто зарозумілі й упевнені у власній праведності, чи не так? Ось що вони думають: «Я не міг помилитися щодо цієї людини, не повинно бути жодних проблем із цією людиною, яку я визнав придатною; вона точно не з тих, хто упивається їжею, питтям і розвагами, або хто любить комфорт і ненавидить важку працю. Вона цілковито надійна й заслуговує на довіру. Вона не зміниться; якби вона змінилася, це означало б, що я помилявся щодо неї, чи не так?». Що це за логіка? Чи ти якийсь експерт? У тебе рентгенівський зір? У тебе є така особлива навичка? Ти міг би прожити з якоюсь людиною один-два роки, але чи зміг би ти побачити, ким вона є насправді, без відповідного оточення, яке б повністю розкрило її природу-сутність? Якби її не викрив Бог, ти міг би прожити пліч-о-пліч із нею три або навіть п’ять років і однаково не був би здатен зрозуміти, якими саме є її природа-сутність. І наскільки це ще більше відповідає дійсності тоді, коли ти рідко бачиш таку людину, рідко буваєш із нею? Неправдиві лідери безпечно довіряють людині, ґрунтуючись на тимчасовому враженні чи позитивній оцінці її іншими, і наважуються довірити цій людині роботу церкви. Чи не проявляють вони в цьому крайню сліпоту? Хіба вони не поводяться нерозважливо? І коли неправдиві лідери так працюють, чи не поводяться вони вкрай безвідповідально? Вишні лідери та працівники запитують їх: «Ти перевіряв роботу того куратора? Які в нього моральні якості та рівень? Чи відповідально він ставиться до своєї роботи? Чи може він упоратися з цією роботою?» Неправдиві лідери відповідають: «Звісно, може! Коли його обирали, він дав обітницю та ухвалив рішення. У мене досі є його письмова присяга. Він повинен упоратися з цією роботою». Що ви думаєте про слова неправдивих лідерів? Вони вірять, що оскільки ця людина дала обітницю, щоб висловити своє зобов’язання, вона, безумовно, зможе його виконати. Чи відповідає це твердження дійсності? Скільки людей у наш час справді можуть виконати свої обітниці? Скільки є чесних людей, які діють згідно зі своїми рішеннями? Те, що людина дає обітницю, ще не означає, що вона справді може її виконати. Припустимо, ти запитаєш їх: «Чи можеш ти гарантувати, що куратор не зміниться? Чи можеш ти гарантувати його пожиттєву відданість? Коли Бог хоче викрити людей, Він мусить створювати різні середовища, щоб випробовувати їх. На якій підставі ти кажеш, що вони надійні? Ти про них розпитував?» Неправдиві лідери відповідають: «Немає потреби. Усі брати й сестри повідомили, що він надійний». Це твердження також неправильне. Хіба людина справді хороша лише тому, що брати й сестри повідомляють, що вона хороша? Чи всі брати й сестри володіють істиною? Чи всі вони можуть бачити речі наскрізь? Чи всі брати й сестри знайомі з цією людиною? Це твердження ще огидніше! Насправді ця людина вже давно викрита. Вона втратила роботу Святого Духа, і її підлі риси – любов до спокою та ненависть до важкої праці, ненажерливість і лінь, а також незайнятість належною роботою – уже були розвінчані. Окрім неправдивих лідерів, які досі нічого не підозрюють, усі давно розкусили її – лише неправдиві лідери досі так їй довіряють. Яка користь від цих неправдивих лідерів? Хіба вони не нікчеми? Бувають навіть випадки, коли Вишнє дізнається про різні прояви певних кураторів, виїжджаючи на місце для розслідування та розпитувань, а лідери все ще перебувають у повному невіданні. Хіба це не проблема? Ці лідери – справжнісінькі неправдиві лідери. Вони не виконують справжньої роботи, вони просто канцелярські щури, і, як лідери, що усунулися від справ, вони роблять трохи роботи, а потім живуть за рахунок цього й думають, що мають право насолоджуватися, не турбуючись про те, щоб хоча б пальцем поворухнути, коли щось іде не так. Яке право ти маєш насолоджуватися благами статусу? Це справді безсоромно! Коли неправдиві лідери працюють, вони ніколи не перевіряють жодної роботи, не дізнаються про її просування й, звісно, не розбираються в обставинах різних кураторів команд. Вони лише доручають роботу та призначають кураторів, а потім думають, що все скінчено, що їхня робота зроблена раз і назавжди. Вони вірять: «Хтось опікується цією роботою, тож це більше не моя справа. Я можу насолоджуватися». Хіба це виконання роботи? Без сумніву, кожен, хто так працює, є неправдивим лідером – неправдивим лідером, який затримує роботу церкви та шкодить Божим обранцям.

Неправдиві лідери ніколи не розпитують про робочу ситуацію різних кураторів команд і не проводять подальший контроль над нею. Вони також не розпитують про життя-входження кураторів різних команд і персоналу, відповідального за різні важливі завдання, не проводять подальший контроль над ним і не мають про нього уявлення, так само як і про їхнє ставлення до церковної роботи та своїх обов’язків, а також до віри в Бога, істини й Самого Бога. Вони не знають, чи зазнали ці люди якихось перетворень або зростання, і не знають про різні проблеми, які можуть бути в їхній роботі; зокрема, вони не знають про вплив помилок і відхилень, що виникають на різних етапах роботи, на роботу церкви та життя-входження Божих обранців, а також про те, чи були ці помилки та відхилення коли-небудь виправлені. Вони абсолютно нічого не знають про всі ці речі. Якщо вони нічого не знають про ці детальні умови, вони стають пасивними щоразу, коли виникають проблеми. Однак неправдиві лідери взагалі не переймаються цими детальними питаннями під час виконання своєї роботи. Вони вірять, що після упорядкування призначення різних кураторів команд і розподілу завдань їхня робота виконана – це вважається добре виконаною роботою, і якщо виникають інші проблеми, це їх не стосується. Оскільки неправдиві лідери не можуть наглядати за різними кураторами команд, скеровувати їх та стежити за ними, і вони не виконують своїх обов’язків у цих сферах, це призводить до того, що в роботі церкви влаштовується безлад. Це – невиконання лідерами та працівниками своїх обов’язків. Бог може проникливо спостерігати глибини людського серця; це здатність, якої бракує людям. Тому, працюючи, люди повинні бути більш старанними й уважними, регулярно відвідуючи робоче місце, щоб здійснювати подальший контроль над роботою, наглядати за нею та скеровувати її, аби забезпечити нормальний хід церковної роботи. Очевидно, що неправдиві лідери абсолютно безвідповідальні у своїй роботі, і вони ніколи не наглядають, не проводять подальшого контролю над різними завданнями й не скеровують їх. Як наслідок, деякі куратори не знають, як розв’язувати різні проблеми, що виникають у роботі, і залишаються на своїх посадах кураторів, хоча вони далеко не достатньо компетентні для виконання цієї роботи. Зрештою, робота відкладається знову і знову, і вони влаштовують повний безлад. Це наслідок того, що неправдиві лідери не розпитують про ситуацію кураторів, не наглядають за нею і не проводять її подальший контроль, результат, який повністю спричинений невиконанням неправдивими лідерами своїх обов’язків. Оскільки неправдиві лідери не перевіряють роботу, не проводять її подальший контроль, не розпитують про неї і не можуть оперативно осягнути ситуацію, вони залишаються в невіданні щодо таких речей, як те, чи виконують куратори справжню роботу, як просувається робота, і чи принесла вона реальні результати. Коли їх запитують, чим зайняті куратори або які конкретні завдання вони виконують, неправдиві лідери відповідають: «Я не знаю, але вони відвідують кожне зібрання, і щоразу, коли я спілкуюся з ними про роботу, вони ніколи не згадують про жодні проблеми чи труднощі». Неправдиві лідери вірять, що доки куратори не кидають свою роботу й завжди перебувають на місці, коли їх шукають, з ними немає жодних проблем. Ось як працюють неправдиві лідери. Хіба це не прояв «неправдивості»? Хіба це не невиконання своїх обов’язків? Це серйозне невиконання обов’язків! У своїй роботі неправдиві лідери зосереджуються лише на формальностях і не прагнуть до реальних результатів. На поверхні вони часто проводять зібрання, здаючись більш зайнятими, ніж звичайна людина. Однак залишається невідомим, які проблеми вони насправді розв’язали, які конкретні завдання вони належним чином виконали, і яких результатів вони досягли. Ніхто не може дати чіткої відповіді на ці питання, включно із самими неправдивими лідерами. Але одне можна сказати напевно: які б проблеми не виникали в людей на робочому місці, цих неправдивих лідерів ніде не знайти; ніхто ніколи не бачив їх на робочому місці, де б вони розв’язували проблеми людей. Отже, яку роботу неправдиві лідери виконують цілий день? Які проблеми розв’язують їхні зібрання? Ніхто не знає напевно, і купа накопичених невирішених питань виявляється лише в кінцевому підсумку, коли їхню роботу перевіряють. На поверхні неправдиві лідери справді здаються досить зайнятими – вони «займаються безліччю справ». Однак, коли хтось перевіряє результати їхньої роботи, це повний безлад; це хаос, у ньому немає нічого цінного, і очевидно, що ці неправдиві лідери не виконали ані крихти справжньої роботи. Незважаючи на безліч реальних проблем, які вони залишили нерозв’язаними, неправдиві лідери, здається, не мають усвідомлення совісті й не відчувають самодокору. Ба більше, вони дуже самовдоволені й думають, що вони досить хороші; вони справді позбавлені розуму. Такі люди не заслуговують бути лідерами чи працівниками в церкві.