И. Задля переслідування політичних цілей

Далі ми побесідуємо про восьмий пункт: віру в Бога з політичними задумами й цілями. Імовірність появи таких осіб не дуже висока, але незалежно від того, наскільки вона вірогідна, доки існує шанс їхньої появи, нам слід навести приклади таких людей, розвінчати їх, побесідувати про них і дати їм характеристику. Ми мусимо це зробити, щоб кожен мав розрізнення щодо них, і тоді їх можна якнайшвидше вичистити, тим самим запобігаючи клопотам і небезпеці для церкви та братів і сестер. Це робиться для захисту церкви та братів і сестер. Тому ті, хто вірить у Бога з політичними цілями, – це люди, яких нам слід розрізняти й остерігатися, і вони також є злими людьми, яких церква повинна якнайшвидше вичистити. Які прояви в тих, хто має політичні цілі? Вони не скажуть тобі своїх справжніх думок. Вони не скажуть чітко: «Мене просто цікавить політика, мені подобається брати участь у політиці, тому я вірю в Бога з політичними цілями та з політичною метою, а не з якоїсь іншої причини. Чиніть зі мною так, як маєте вчинити». Хіба вони так скажуть? (Ні.) Тож які в них є прояви, що дозволяють тобі розрізнити, що вони мають політичні цілі? Тобто які слова вони говорять, що вони роблять, яких виразів обличчя, поглядів та інтонацій мови тобі достатньо для того, щоб підтвердити, що мета їхньої віри в Бога нечиста? Що б вони не говорили чи не робили, вони ховають щось у своїх серцях, і ніхто не може їх збагнути. Вони мають особливий статус та життєвий контекст; з їхньої мови та поведінки видно, що вони плетуть схеми та інтриги і що їхній спосіб говорити й робити щось є стратегічним. Коли вони говорять, пересічна людина не може осягнути їхніх справжніх мотивів чи думок і не знає, чому вони таке говорять. Хоча зовні ці люди не виявляють ворожості чи осуду до віри в Бога чи бесіди про істину й можуть навіть виявляти до цього певну прихильність, ти просто відчуваєш, що вони дивні, – вони відрізняються від інших братів і сестер і дещо незбагненні. Що ти зазвичай робиш із людьми, які дещо незбагненні? Невже ти лише просто остерігаєшся їх? Чи ти береш ініціативу, щоб розслідувати їх і з’ясувати, що з ними насправді відбувається? (Нам слід спостерігати за ними.) Що б хтось не робив, виявити його мету й цілі за короткий проміжок часу зазвичай непросто. Але з плином часу – якщо тільки вони не сидять склавши руки – коли вони діятимуть, то неодмінно викриють себе. Спостерігай і шукай зачіпки в дрібницях – ти можеш виявити певну інформацію та зачіпки в їхній мові та поведінці, у намірах і напрямку їхніх дій, а також у словах та інтонації, які вони використовують під час розмови. Здатність це зробити залежить від того, чи ти скрупульозний і чи маєш певний ступінь інтелекту й певний рівень. Деякі дурні не здатні розпізнати небезпеку та порочність, що присутні в людському суспільстві; з якими б людьми вони не стикалися, вони завжди використовують при взаємодії з ними той самий метод. Як наслідок, коли вони стикаються з хитрими й підступними політиками з політичними цілями, вони легко стають юдами та інструментами для продажу церкви й несвідомо роблять дурниці, що наражають церкву на небезпеку.

Які ж насправді прояви в цих людей із політичними цілями? Ці люди мають певний соціальний контекст; це особи, які обертаються в політичних колах. Незалежно від їхнього статусу в політичних колах, чи то вони чиновники, чи то виконують різну дрібну роботу, чи то готуються закріпитися в політичних колах, – коротко кажучи, ці люди мають політичний контекст у суспільстві; це складна й особлива ситуація. Незалежно від того, чи вірять ці люди в існування Бога, судячи з їхніх прагнень, шляхів, якими вони йдуть, та їхньої природи-сутності, чи можуть ці люди стати тими, хто щиро вірить у Бога? Чи можуть вони перетворитися з маловірів, із політиків, захоплених політикою, на тих, хто щиро вірить у Бога? (Ні.) Ти впевнена? Чи є така можливість? (Абсолютно ні.) Це, безперечно, неможливо. Віра в Бога й політика – це два різні шляхи; ці два шляхи розвиваються в протилежних напрямках, не мають нічого спільного й абсолютно не можуть перетинатися. Це цілком розбіжні шляхи. Тому навіть якщо ті, хто має політичні цілі або любить політику й захоплюється нею, вірять у Бога без будь-яких явних політичних цілей, вони все одно плекають інші цілі, і, безперечно, їхня мета – не здобути істину чи бути спасенними. Щонайменше можна визначити, що вони не вірять у Бога щиро. Вони лише визнають легенду про існування Бога, але не визнають існування Бога чи того факту, що Бог володарює над усім. Отож ці люди ніколи не перетворяться з маловірів, захоплених політикою, на істинно віруючих, які вірять в існування Бога, можуть прийняти Божу роботу та прийняти Божий суд і кару.

Які ж насправді цілі в цих маловірів із політичними цілями, коли вони вірять у Бога? Це пов’язано з їхніми прагненнями та професіями, якими вони займаються. Наприклад, деякі люди в політичному колі завжди мають певні особисті вимоги, грандіозні політичні цілі та жадання тощо, і які б вони не були, усі вони пов’язані з політикою. Що означає «політика»? Простіше кажучи, це пов’язано з режимами, владою та правлінням. Тому їхня віра в Бога з політичними цілями, звісно, пов’язана з їхніми політичними прагненнями. Тож які в них цілі? Чому їм приглянулися люди в церкві? Вони хочуть використати церкву як інституцію, велику кількість людей у церкві та вплив цих людей із різних професій і соціальних прошарків, щоб досягти своїх цілей. Дізнавшись про вчення церкви, функціонування різних напрямів церковної роботи, спосіб церковного життя Божих обранців, їхню практику виконання обов’язків тощо, вони намагаються інтегруватися в церкву. Вони міцно тримають в голові такі речі, як духовна термінологія та різні вислови, що часто використовуються в бесіді Божих обранців, сподіваючись, що одного дня вони зможуть скористатися цим, щоб згуртувати всіх навколо себе, домогтися того, щоб усі їм корилися, щоб були в їхньому розпорядженні, і так досягти своїх політичних цілей. Як кажуть невіруючі, після того, як ситуація певний час назрівала, коли вони зможуть підняти прапор і спонукати людей до повстання, більше людей відгукнеться на їхній заклик і піде за ними, щоб вони змогли здобути частину людей у церкві, яка стане їхньою силою для боротьби із суперниками. Такі речі траплялися кілька разів у сучасній історії Китаю. Наприклад, повстання Білого Лотоса та Тайпінське повстання за часів династії Цін були випадками, коли люди з політичними цілями використовували релігію для боротьби з урядом. Вчення їхніх релігій відхилялися від істинного шляху й мали багато абсурдних і сміховинних аспектів, які зовсім не відповідали істині. Ті, хто мав політичні цілі, використовували такі вчення, щоб об’єднати думки людей, скувати їхній розум і вплинути на нього через ідеологічну обробку. Зрештою, вони використовували цих ідеологічно оброблених людей для досягнення своїх політичних цілей. Від самого початку, коли ці люди з політичними цілями приходять вірити в Бога, їх приваблює саме назва церкви. Тобто вони можуть приховувати свою ідентичність і свої цілі під вивіскою інституції, якою є церква, – це один аспект. Інший аспект полягає в тому, що вони думають, що доки вони поширюють свої політичні погляди під прапором віри в Бога, їм буде дуже легко ідеологічно обробляти людей у церкві, і що ці люди, ймовірно, поклонятимуться відомим людям і слухатимуть їх. Отже, ці особи, які мають політичні цілі, схильні розглядати людей у церкві як об’єкти для використання. Вони вважають, що церква дуже легко стане місцем, де вони можуть приховати свою ідентичність, а члени церкви є об’єктами, якими вони можуть легко скористатися, – простіше кажучи, саме так вони бачать цю ситуацію. Тому їхня мета приєднання до церкви – сподіватися, що одного дня, коли вони будуть на підйомі, вони зможуть поборотися зі своїми політичними суперниками й отримати владу. Це і є їхня політична ціль. Вони хочуть використати номінальний привід віри в Бога, щоб розширити коло людей, які їх обожнюють і слідують за ними, включивши їх до своєї політичної сфери впливу. Дехто каже: «Вони можуть мати таку мету, але якщо вони не роблять жодних кроків, ми щонайбільше можемо побачити, що вони маловіри або неправдиві віруючі. Як ми можемо побачити, що вони мають чіткі політичні цілі?». Це нескладно. Просто знайдіть час для спостереження. Доки в них є політичні цілі, вони неодмінно діятимуть. Якщо вони не хочуть діяти, навіщо б вони проникали в церкву? Якщо вони ще не діяли, то це тому, що не знайшли нагоди. Щойно в них з’явиться нагода, вони діятимуть відповідно. Наприклад, якщо уряд ухвалює хибну політику або придушує та заарештовує Божих обранців, брати й сестри щонайбільше обговорять і розрізнять це питання, і на цьому все закінчиться. Що б не сталося, віра в Бога, виконання своїх обов’язків і слідування Божій волі – ось що важливо. Вони не стануть жертвувати головним заради дрібниць; вони, як і раніше, продовжуватимуть вірити в Бога й виконувати свої обов’язки так, як належить. Однак люди з політичними цілями – інші. Вони б роздули з цього велику справу, нестримно розвінчували й широко розголошували б її, і відчайдушно бажали б підбурити всіх повстати проти уряду, щоб служити власним політичним цілям, і не зупинилися б, доки не досягнуть своїх цілей. Заради занять політикою вони повністю відкладають справи віри в Бога й виконання своїх обов’язків і нехтують Божими вимогами до людини та Божими намірами. Ось наскільки вони божевільні – хіба люди досі не можуть їх розрізнити? Такі особи слідують за Богом чи за політикою? Деякі люди, позбавлені розрізнення, легко вводяться в оману. Ці люди, що займаються політикою, не знають, що таке істина, і тим більше не розуміють, що Божа робота полягає в тому, щоб очищати розбещені характери людей і спасати їх від впливу сатани. Вони думають, що якщо займаються правами людини та політикою, це означає, що вони мають почуття справедливості й коряться Богу. Чи означає заняття політикою та правами людини, що людина має істину-реальність? Чи означає це, що людина кориться Богу? Як би добре ти не займався правами людини та політикою, чи означає це, що твій розбещений характер очищений? Чи означає це, що твої амбіції та жага до влади очищені? Багато людей не може розгледіти цих питань. Кажуть, Сунь Ятсен також був християнином. Коли він був у небезпеці, він молився, щоб Бог спас його. Він усе своє життя присвятив революції – чи отримав він Боже схвалення? Чи був він тим, хто практикував істину й корився Богу? Чи мав він досвідне свідчення практики Божих слів? У нього не було нічого з цього. Після того, як Павла було покликано, він постійно проповідував Євангеліє й зазнав багато поневірянь, але оскільки він не покаявся по-справжньому, не мав життя-входження, неодноразово повертався до старих гріхів і за кожної нагоди звеличував себе й свідчив про себе, він став антихристом і був покараний. Як би там не було, вірити в Бога, не приймаючи істини, завжди прагнути до слави й статусу і завжди хотіти бути надлюдиною чи великою людиною – дуже небезпечно. Усі, хто має політичні цілі, – антихристи. Ці люди не відмовляться з легкістю від реалізації своїх політичних жадань і завжди шукатимуть нагоди, щоб підбурювати й переманювати віруючих як свою політичну силу. Якщо одного дня вони побачать, що віруючих нелегко використати, що віруючі люблять лише істину та прагнуть до неї й що вони слідують лише за Христом, а не за людьми, лише тоді вони повністю відмовляться від цих віруючих.

По суті, розум людей із політичними цілями цілком зайнятий ідеями, пов’язаними з політикою: владою та впливом, правлінням, змовами, політичними засобами тощо. Вони не розуміють, що означає вірити в Бога, що таке віра, що таке істина, і тим більше, як коритися Богу. Вони також не розуміють, що таке воля Небес. Їхні принципи виживання – «Людина переможе природу» та «Доля людини в її власних руках». Тому намагатися змінити таких людей неможливо, і це дурна ідея. Ці люди часто поширюють політичні погляди серед братів і сестер у церкві, підбурюючи їх до політичної діяльності та участі в політиці. Цілком очевидно, що їхня мета віри в Бога зумовлена політичними цілями. Цю сутність інші можуть швидко й легко розрізнити. Ці люди – абсолютні невігласи в питаннях віри, слідування правильному шляху й покори волі Небес – вони вважають, що думки та шляхи будь-якої людини можна змінити за допомогою політичних тактик, і особливо вони вірять, що долю людини можна змінити людськими засобами та методами. Тому вони – абсолютні невігласи в глибоких, але очевидних питаннях законів природи, створених Богом, і Божого володарювання над долею людини; вони профани в цих питаннях і просто не можуть їх збагнути. Що Я маю на увазі, кажучи це? Якщо ти знайдеш когось, чия мета віри в Бога зумовлена політичними цілями, ти в жодному разі не повинен намагатися змінити чи переконати його, і немає потреби бесідувати з ним про стільки істин. Окрім того, що ти маєш остерігатися його, тобі слід якнайшвидше повідомити про нього церковних лідерів різних рівнів або надійних братів і сестер, а потім знайти спосіб виключити його з церкви. Тобі не слід таємно й тихо остерігатися його, залишаючи інших у невіданні. Отже, які люди можуть мати певне розрізнення щодо тих, хто любить говорити про політику й має політичні цілі? Це старші чи молодші люди? Це брати чи сестри? (Старші брати.) Правильно; старші брати, тобто ті, хто має соціальний досвід, мав справу з політикою або зазнав політичних переслідувань, – люди, що розбираються в цих питаннях, – можуть сприймати політичні проблеми відносно чітко. Природно, вони можуть виявляти певне розрізнення щодо тих, хто займається політикою, і, зокрема, вони можуть відносно чітко сприймати їхні амбіції та жагу, а також їхні думки, погляди, мрії та жадання. Тому вони можуть розрізняти цих людей відносно швидше, ніж інші. Щойно хтось розрізнить, що ці люди мають політичні цілі та є маловірами, він повинен остерігатися їх і розвінчувати цих маловірів. Водночас він також повинен захищати дурних і нетямущих людей, які не розуміють істини, не даючи їм бути введеними в оману та використаними, а також ненавмисно розголосити певну внутрішню інформацію церкви. Необхідно якнайшвидше повідомити церковних лідерів та обговорити з ними це питання, а також повідомити більше старших людей або тих, хто розуміє певну істину й має певний духовний зріст, щоб вони остерігалися цих людей із політичними цілями. Важливо допомогти іншим чітко побачити сутність цих людей як маловірів, тим самим захищаючи дурних і нетямущих братів і сестер від того, щоб ті їх використали. Якщо ти не можеш розгледіти цих питань і не маєш розрізнення, то коли деякі зловісні, підступні, хитрі люди розмовлятимуть і базікатимуть із тобою, ти охоче викладеш їм усю правду про свою справжню ситуацію та все, що знаєш, навіть без їхнього прохання, ненавмисно ставши юдою. Чи є такі люди? (Так.) Коли ти говориш, ти не знаєш, яку мету має інша людина, і ставишся до неї як до брата чи сестри, несвідомо розповідаючи їй усе, що в тебе на серці, – а після того, як ти розповів, ти не знаєш, які будуть наслідки. Бачачи, що інші остерігаються таких людей, ти кажеш: «Ти надто обережний. Що тут приховувати між братами й сестрами?». Ти не усвідомлюєш, чому інші мовчать, – це називається бути дурнем.

Люди з політичними цілями, безумовно, також є маловірами, оскільки вони не люблять істини й не приймуть її. Навіть якщо вони вірять у Бога, вони цілком належать до категорії злих людей, які є антихристами. Остерігатися таких людей – це насправді найбільш пасивний підхід. Активний підхід – це виявити їх завчасно та якнайшвидше розібратися з ними й виключити їх, щоб уникнути будь-яких клопотів для церкви та братів і сестер. Оскільки ці люди можуть впливати на інших будь-коли й будь-де в церкві та можуть руйнувати нормальний церковний уклад будь-коли й у будь-якій ситуації, не продовжуй терпіти таких маловірів чи виявляти до них терпіння. Не давай їм ще одного шансу покаятися; не будь дурнем. Щойно їх виявлено, їх слід якнайшвидше виключити, щоб запобігти майбутнім нещастям. Мета цього – не дати тим, хто не прагне до істини, бути введеними в оману й використаними, стати маріонетками сатани та злих демонів. Звісно, найголовніше, що тобі зараз слід робити, – це не давати тим, хто має політичні цілі, дізнатися будь-яку важливу інформацію про церкву. Що швидше ти розрізниш і виключиш їх, то менше брати й сестри контактуватимуть із ними, і то менше вони зазнаватимуть їхнього впливу й уведення в оману. Тому, з погляду часу, краще розібратися з такими людьми та виключити їх раніше, ніж пізніше, – що раніше, то краще. Бути активним краще, ніж бути пасивним. Люди з політичними цілями мають лихі наміри; вони в жодному разі не можуть мати бодай краплі щирості, щоб робити щось для церкви та Божого дому. Якщо їм не вдасться увести в оману чи використати братів і сестер, вони повністю зганьбляться й добровільно покинуть церкву, навіть не попрощавшись. На цьому ми завершуємо нашу бесіду про восьму мету віри в Бога – переслідування політичних цілей.

30 жовтня 2021 року