Ж. Задля пошуку покровителя

Сьома мета, з якою люди вірять у Бога, – це пошук покровителя. Чи бачили ви коли-небудь таких людей? Це досить особлива ситуація; хоча їх небагато, вони, безперечно, існують. Це тому, що Божі церкви з’явилися не лише в Китаї, а й в Азії, Європі, Америці та різних країнах Африки, і тому ці опортуністи й маловіри з’являтимуться разом із ними. Незалежно від того, наскільки ймовірна поява цих людей, у будь-якому разі, щойно вони з’являться, ви мусите мати з ними справу й розрізняти їх, і не дозволяйте цим маловірам здобувати будь-який статус і створювати завади в церкві. Якщо ви вважаєте, що цих проблем не існує, тому що вони не з’являлися або ви з ними не стикалися, то це дурна думка. Щойно ці проблеми виникнуть, якщо ти не матимеш уміння розрізняти й не знатимеш, як їх розв’язати, вони нестимуть велику приховану небезпеку для церкви, для Божого дому, для братів і сестер і для церковної роботи. Отже, перш ніж щось трапиться, тобі потрібно знати, з якими проблемами доведеться зіткнутися і як їх розв’язати. Це найкращий спосіб; це твій невидимий захист. Людей, згаданих у сьомій меті віри в Бога, тих, хто вірить у Бога, щоб знайти покровителя, – не так уже й мало. Це суспільство повсюди сповнене несправедливості, дискримінації та гноблення. Люди, що живуть на всіх рівнях суспільства, сповнені відрази й ненависті до різноманітних несправедливостей у суспільстві, а також сповнені гніву. Однак уникнути несправедливостей людського світу не так уже й легко, хіба що ти зникнеш із нього. Доки людина живе в цьому світі, доки вона живе серед цих людей, вона – більшою чи меншою мірою – зазнаватиме знущань і принижень, і навіть може бути об’єктом розшуку й переслідувань із боку деяких могутніх сил. Ці різноманітні несправедливості та нерівності спричинили велике навантаження на психіку людей, створюючи для них значний психологічний тиск і, звісно, багато незручностей у нормальному людському житті. У результаті в деяких людей мимоволі виникає певна думка: «Щоб утвердитися в суспільстві, людина повинна мати за собою силу, на яку можна покластися. Коли вона зіткнеться з труднощами й потребуватиме допомоги, або коли вона буде сама й безпорадна, знайдеться група людей, яка підтримає її й вирішуватиме за неї, щоб уладнати неприємності та проблеми, з якими вона стикається, або забезпечити найнеобхідніше для її життя». Тому вони докладають усіх зусиль, щоб знайти таку підтримку. Звісно, деякі з цих людей зрештою знаходять церкву. Вони вважають, що люди в церкві єдині серцем і працюють задля однієї мети, кожен має віру, добрі наміри й по-доброму ставиться до інших, тримаючись подалі від соціальних конфліктів і дистанціюючись від лихих тенденцій суспільства. Для тих, хто вірить у Бога, церква, безсумнівно, є символом великої справедливості в цьому суспільстві та світі; люди в церкві також мають позитивний, добрий і доброзичливий образ у свідомості інших. Деякі люди обирають вірити в Бога, тому що перебувають на дні суспільства, не маючи жодної влади в суспільстві й абсолютно не маючи хорошого сімейного походження. Вони стикаються з різними труднощами в отриманні освіти, у налагодженні дружніх стосунків, у пошуку роботи чи в різних справах, тому вони вважають, що для того, щоб вижити й утвердитися в цьому суспільстві, їм потрібні люди, які б їм допомогли. Наприклад, якщо, шукаючи роботу, вони покладаються на себе, безцільно перебираючи одну можливість за одною, вони можуть майже вичерпати свої заощадження, і не факт, що знайдуть підходящу роботу. Але якщо їм у пошуках допомагають надійні люди, які можуть щиро їм допомогти, клопоту стає набагато менше, а час на пошуки роботи значно скорочується. Тому вони вважають, що якщо зможуть знайти такого покровителя, то в усьому, з чим їм доводиться мати справу в суспільстві, – в отриманні освіти, у пошуку роботи, навіть у повсякденному житті та виживанні, – у них будуть люди, які задіють зв’язки та підтримають їх, група ентузіастів, що допомагатиме їм за лаштунками. Таким чином, коли вони знаходять церкву, вони відчувають, що знайшли правильне місце. Церква стає для них дуже хорошим вибором, щоб утвердитися в суспільстві та досягти мирного життя. Наприклад, чи то йдеться про візит до лікаря, чи про покупки, чи про придбання страховки, чи про купівлю будинку, чи про допомогу дітям у виборі школи, чи навіть про вирішення будь-якої справи, вони завжди можуть знайти в церкві сповнених любові людей, які простягнуть руку допомоги й допоможуть їм розв’язати ці проблеми. Так їхнє життя стає набагато зручнішим, вони більше не такі самотні в суспільстві, а труднощі у вирішенні справ значно зменшуються. Тому для них прихід до церкви, щоб вірити в Бога, справді дає конкретні переваги. Навіть якщо вони йдуть до лікаря, брати й сестри знайдуть знайомих у лікарні, щоб допомогти їм; вони можуть використовувати їх, щоб отримати найкращі ціни на покупки, і навіть купувати будинки за внутрішніми цінами. За допомогою братів і сестер у церкві всі ці проблеми розв’язуються. Вони думають: «Вірити в Бога – це так чудово! Знайти роботу, вирішувати справи й робити покупки – усе тепер зручно! Щоразу, коли мені щось потрібно, я просто маю зателефонувати або надіслати повідомлення в групу, і всі об’єднують зусилля, щоб простягнути руку допомоги. У церкві так багато добрих людей; вирішувати справи так зручно! Знайти покровителя було нелегко, тому я нізащо не покину церкву. Але зібрання в божому домі завжди включають читання божих слів і бесіду про істину, що викликає в мене ніяковість і суперечливі почуття. Я не хочу їсти й пити божі слова, і відчуваю відразу щоразу, коли я чую бесіду про істину. Але якщо я не слухатиму, це не спрацює – я не можу їх покинути. Вони мені так допомагають. Якщо я відмовлюся слухати, мені буде соромно, і також буде незручно сказати, що я більше не вірю, тому мені просто доводиться підігравати й говорити приємні речі». У серці вони насправді не хочуть вірити, але можуть лише приховувати це почуття. Дехто каже: «Ти бачиш лише, що вони завжди просять братів і сестер вирішувати справи, і що вони дуже радіють, коли брати й сестри допомагають, – і невже лише з цього ти можеш розрізнити, що їхня мета у вірі в Бога – це пошук покровителя?». Окрім цих проявів, подивіться, чи читають вони зазвичай Божі слова й бесідують про істину, чи можуть вони виконувати свій обов’язок і чи мають якісь реальні зміни; це дасть вам змогу зрозуміти, чи щиро вони вірять у Бога. Ті, хто шукає покровителя, вірять у Бога лише для того, щоб використовувати церкву та братів і сестер для вирішення своїх справ і розв’язання життєвих труднощів. Але вони ніколи не згадують про виконання свого обов’язку, а також не їдять і не п’ють Божих слів і не бесідують про них. Щойно вони почують про якийсь хитрий спосіб щось зробити, вони стають дуже збудженими; вони починають без упину тараторити, і їх не перервати. Але коли доходить до виконання обов’язку або до того, щоб бути чесним і не брехати чи не обманювати інших, вони замовкають. У серці вони цим не цікавляться – як би палко ти не говорив, вони не реагують і не підтримують розмову; вони навіть постійно намагаються перервати тебе й перевести тему на те, що їм цікаво. Вони ламають голову, вигадуючи способи, аби брати й сестри щось для них робили й докладали зусиль заради них, не бажаючи давати братам і сестрам жодної можливості згадати про виконання обов’язку чи присвячення себе Богові. Якщо хтось пропонує їм виконувати свої обов’язки та присвячувати себе Богові, вони швидко знаходять власну нагальну справу, щоб запропонувати в якості угоди; поки брати й сестри вирішують цю справу для них, вони неохоче докладають певних зусиль для Божого дому, ледь задовольняючи прохання братів і сестер, а щойно їхня особиста справа вирішена, вони стають холодними до братів і сестер. Щоб підтримувати зв’язок із церквою, щоб не втратити цього покровителя, яким є церква, і цих помічників, якими є брати й сестри, вони підтримують тісний контакт з усіма, хто для них корисний, часто турботливо розпитують про них, говорять уважні й нещирі слова, щоб підтримувати стосунки. Вони говорять про те, як сильно вони вірять в існування Бога, як сильно Бог їх благословляє, скільки благодаті Бог їм дає і як вони часто проливають сльози, відчуваючи себе в боргу перед Богом і бажаючи відплатити за Божу любов, – це для того, щоб обдурити братів і сестер та отримати їхню допомогу. Щойно хтось перестає бути вартим використання, вони негайно блокують і видаляють його контактну інформацію. Вони завзято підлещуються до тих, хто для них найкорисніший, кого найбільше варто використовувати, догоджають їм і наближаються до них. Щодо тих, кого не варто використовувати, тих, хто, як і вони, не має впливу чи статусу в суспільстві й також перебуває на найнижчому щаблі суспільства, не маючи на кого покластися, то вони й оком на них не кинуть. Вони спілкуються виключно з тими, кого варто використовувати та хто має зв’язки в суспільстві, з тими, кого вони вважають здібними. Вони можуть докладати зусиль і терпіти труднощі заради церкви лише тоді, коли їм щось потрібно від церкви або від братів і сестер. Насправді прояви таких людей як маловірів дуже очевидні. Удома вони ніколи не читають Божих слів, ніколи не моляться Богові, коли немає труднощів, і беруть участь у церковному житті з великою неохотою. Вони не просяться виконувати обов’язки й не беруть на себе ініціативу в церковній роботі; особливо вони ніколи активно не беруть участі в небезпечній роботі. Навіть якщо вони й погоджуються це зробити, то виявляють велике нетерпіння, і лише коли їх кличуть або запрошують, вони неохоче докладають трохи зусиль. Це прояви маловірів. Не читають Божих слів, не виконують обов’язку – хоча вони неохоче беруть участь у церковному житті, це для того, щоб не втратити спільноту братів і сестер у церкві, величезного покровителя для них. Вони підтримують стосунки з цими людьми лише для того, щоб їм було зручніше вирішувати справи в майбутньому. Щойно такі люди утвердяться в суспільстві й матимуть місце, де оселитися й почати своє життя, і щойно вони досягнуть успіху у світі й здобудуть вплив і перспективи на блискуче майбутнє, вони швидко й без вагань покинуть церкву, розірвуть зв’язки з братами й сестрами та втратять контакт. Якщо у них добрі стосунки з якимось потенційним одержувачем Євангелія, і ти захочеш зв’язатися з ними, щоб проповідувати Євангеліє цій людині, ти не зможеш встановити з ними контакт. Вони не лише розривають зв’язки з церквою, а й припиняють дружбу з певними людьми. Хіба вони вже не видали себе як маловірів? (Так.) Тож як церква повинна поводитися з такими людьми? (Вичищати їх.) Чи повинні ми давати їм шанс, виявляти розуміння до їхньої слабкості та труднощів у їхньому житті й більше підтримувати їх та допомагати їм, щоб вони могли повірити, що Бог існує, зацікавитися істиною і щиро присвячувати себе Богові? Чи потрібно виконувати цю роботу? (Ні.) Чому ні? (Тому що ці люди взагалі прийшли не для того, щоб вірити в Бога.) Правильно, вони прийшли не для того, щоб вірити в Бога; їхня мета дуже чітка – вони тут, щоб знайти покровителя. Отже, чи може бесіда про істину з такими людьми дати якісь результати? (Ні.) Вони цього не сприймають; вони цього не цінують, не потребують і не цікавляться цим.

Як нам слід описувати тих, хто вірить у Бога лише для того, щоб знайти покровителя? Цілком доречно описувати їх як людей, які ставлять власні інтереси понад усе. Доки вони бачать, що хтось корисний і вигідний для них, вони робитимуть усе, що ця людина попросить; вони навіть виконуватимуть геть усі її накази. Вони ставлять власні інтереси понад усе; доки щось слугує їхнім інтересам, їх це влаштовує. Якщо ти скажеш їм, що віра в Бога принесе благословення й вигоду, вони неодмінно повірять у Нього й робитимуть усе, що ти попросиш. Доки твоя здатність вирішувати справи в суспільстві задовольняє їхні потреби й дозволяє їм отримувати вигоду, вони неодмінно спілкуватимуться з тобою. Однак їхнє спілкування з тобою не означає, що вони можуть по-справжньому вірити в Бога, і не означає, що вони щиро присвячуватимуть себе Богові, як і ти. Навіть якщо вони добре ладнають із тобою і у вас особливо добрі стосунки, це не обов’язково означає, що ви говорите однією мовою, йдете одним шляхом чи маєте однакові прагнення. Тому не дозволяй таким людям вводити себе в оману. Ці люди слизькі й мають тактику для взаємодії з іншими людьми. Їхня мета у вірі в Бога – знайти покровителя, а не прагнути до істини й досягти спасіння. Це показує, наскільки низькі й темні їхні моральні якості! Вони приходять до церкви, щоб знайти людей, яких можна використовувати, плануючи отримати для себе різноманітні вигоди. Хіба це не означає, що такі люди здатні діяти без жодних докорів сумління й робити всілякі безсоромні речі? (Так.) Уже з того факту, що їхня мета у вірі в Бога – це знайти покровителя й забезпечити собі засоби до існування, зрозуміло, що ці люди нікчемні, і вони егоїстичні, ниці й мерзенні, мають низькі моральні якості й живуть у великій темряві. Тому принцип церкви щодо поводження з ними полягає в тому, щоб так само розрізняти їх, а потім вичищати або виключати. Щойно ви розрізните, що вони не є істинними віруючими, що вони прийшли до церкви в пошуках виходу й для того, щоб скористатися перевагами, бажаючи використовувати братів і сестер для вирішення справ і надання їм послуг, тоді в таких випадках лідери і працівники та брати й сестри повинні своєчасно й точно розібратися з цією ситуацією. Не наражаючи на небезпеку церкву чи братів і сестер, вичищайте або виключайте таких людей якомога швидше. Їм не можна дозволяти й надалі ховатися серед братів і сестер. Вони не є об’єктами Божого спасіння. Коли такі люди ховаються серед вас, вони постійно кидають на всіх жадібний і пильний погляд, щоб побачити, кого варто використовувати. Вони завжди прораховують, чи є в церкві люди, яких вони можуть використати: у кого є родичі, що працюють у лікарні, хто вміє лікувати хвороби або має таємні рецепти, хто може отримати оптові ціни в магазинах, у родині якого брата є автосалон, хто може отримати внутрішні ціни на будинки – вони спеціально розслідують ці питання. Ці люди скрупульозні у своїх розрахунках! Вони прораховують навіть дрібниці, і вони також хочуть плести інтриги проти братів і сестер і планують скористатися ними. Вони досліджують родинне походження кожного, і їхні інтриги та змови охоплюють кожного. Чи можуть ваші серця відчувати спокій, коли ви спілкуєтесь із такими людьми? (Ні.) Що робити, якщо спокою немає? Вам слід остерігатися таких людей. Ці люди вірять у Бога з прихованими мотивами; вони тут не для того, щоб прагнути до істини чи спасіння, а щоб знайти собі покровителя, засоби до існування та вихід. Такі люди особливо егоїстичні, ниці й підступні. Вони не виконують жодного обов’язку й не присвячують себе Богові. Коли церква потребує їх для чогось, їх ніде не знайти, але вони знову з’являються, щойно справа закінчена. Ці люди вміють лише користуватися іншими у власних інтересах, і немає жодної користі залишати їх у церкві; необхідно застосувати різні методи, щоб якнайшвидше очистити її від них. Дехто каже: «Невже справді потрібні різні методи, щоб розібратися з однією людиною?». У церкві є всілякі люди; багато з них вірять у Бога лише для того, щоб знайти покровителя й вихід, щоб отримати благословення або уникнути лиха. Різниця лише в ступені серйозності цих мотивів; одні люди виявляють один тип поведінки, а інші – інший. Тому до різних людей слід ставитися по-різному; лише це відповідає принципам. Щодо цих маловірів, які шукають покровителя, церкву необхідно своєчасно очистити від них. Не дозволяйте їм жити за її рахунок. Вони просять братів і сестер вирішувати для них справи – оскільки насправді потрібно лише трохи зусиль, щоб допомогти їм вирішити справи, чому б не надати їм навіть цієї невеликої допомоги? По-перше, що найважливіше, ці люди не є істинними віруючими; вони – закоренілі маловіри. По-друге, ці люди не можуть змінитися з невіруючих на істинних віруючих. Вони не є тими, кого Бог напередвизначив і обрав; вони не є об’єктами Його спасіння – радше, вони є лиходіями, що проникли в церкву. По-третє, ці люди метушаться по всій церкві, завжди шукаючи допомоги в братів і сестер, незалежно від того, наскільки велика проблема, з якою вони стикаються. Це непомітно докучає братам і сестрам і водночас створює в церкві вкрай негативну атмосферу, яка шкодить усім. Тому найкраще якнайшвидше очистити церкву від цих дияволів, які вірять у Бога лише для того, щоб знайти покровителя. Якщо ви ще не виявили їх або не зрозуміли, що вони належать до цього типу людей, ви можете залишити їх, щоб спостерігати за ними. Щойно ви розрізните й розгледите, що вони належать до числа різноманітних злих людей, яких Божий дім повинен вичистити, не вагайтеся й не церемоньтеся з ними. Після обговорення з усіма й досягнення згоди ви можете їх вичистити. Якщо лідери і працівники в церкві ігнорують цю справу, за умови, що більшість братів і сестер підтверджує, що вони належать до типу, який вірить у Бога лише для того, щоб знайти покровителя й вихід, ви маєте право вичистити їх безпосередньо, не звертаючись до неправдивих лідерів. Такі дії є правильними й повністю відповідають істинам-принципам. Це ваше право, ваш обов’язок, ваша відповідальність; це для вашого власного захисту. Звісно, коли брати й сестри, які є істинними віруючими, стикаються з труднощами, ми несемо відповідальність і обов’язок робити все можливе, щоб допомогти їм у міру наших сил, чи то з любов’ю допомагаючи й підтримуючи, чи то надаючи матеріальну допомогу. Це любов між братами й сестрами, любов тих, хто вірить у Бога. Однак ми не несемо жодної відповідальності чи зобов’язання надавати допомогу маловірам, тому що вони не є братами й сестрами й не заслуговують на цю благодать чи таку допомогу. Це і є ставлення до людей згідно з принципами. Наша бесіда про сьому мету віри в Бога на цьому завершується. Немає потреби наводити ще якісь конкретні приклади про таких людей. Коротко кажучи, кожен, чия мета у вірі в Бога – це знайти покровителя, є тим, кого слід вичистити або виключити з церкви. Щойно лідери і працівники розрізнять, що в церкві є такі люди, вони повинні негайно їх вичистити. Вичищайте кожного, кого знайдете, нікого не залишаючи. Якщо більшість братів і сестер уже зазнали такого цькування, що почуваються безпорадними й більше не можуть цього терпіти, а лідери і працівники все ще захищають їх, кажучи: «У них труднощі; ми повинні їм допомогти», – тоді таким лідерам слід сказати: «Вони взагалі не є істинними віруючими в Бога. Вони ігнорують будь-кого, хто бесідує з ними про Божі слова, і відмовляються виконувати призначений їм обов’язок. У них ніколи не було жодного наміру присвячувати себе Богові, і вони просто хочуть використовувати братів і сестер для вирішення своїх справ. Ми не несемо жодної відповідальності чи зобов’язання допомагати таким маловірам!». Навіть якщо церковний лідер не схвалює, ви маєте право об’єднатися з більшістю, щоб вичистити їх із церкви. Якщо церковний лідер усе ще не погоджується на цьому етапі, тоді повідомте про це вище; ізолюйте лідера й дайте йому час на розмірковування. Ви можете знову прийняти його керівництво, щойно він погодиться. Якщо він і далі не погоджуватиметься, ви можете усунути його та переобрати нового лідера. Це сьома мета віри в Бога: знайти покровителя.