III. Визначення церкви

Після бесіди на тему «що таке церква», ви тепер маєте певне розуміння того, як утворюється церква, яку роботу вона виконує та яких результатів досягає. Ви також можете дещо зрозуміти про цінність і значення існування церкви. Отже, чи можемо ми тепер дати точне визначення того, чим саме є церква? По-перше, церква – це не місце, де людям дають душевну розраду, і не місце, де їх годують, одягають чи дають їм притулок. Церква – це не місце для забезпечення тілесних прав та інтересів людей або для вирішення труднощів, з якими вони стикаються в житті. Це не місце для того, щоб заповнювати духовну порожнечу людей і давати їм духовну підтримку. Оскільки церква – це не те, чим люди її вважають згідно зі своїми уявленнями та фантазіями, то яке ж конкретне визначення можна дати церкві? Що ж таке церква? У Біблії Господь Ісус дав фундаментальний опис назві «церква». Як саме Він це сказав? («Бо де двоє чи троє в Ім’я Моє зібрані, там Я серед них» (Матвія 18:20).) Ці слова означають, що незалежно від того, скільки людей зібралося, доки вони мають роботу Святого Духа та відчувають, що Бог із ними, це місце є церквою – саме так. В останні дні Бог з’явився, щоб працювати й виражати істину. Коли люди збираються, щоб їсти й пити Божі слова, молитовно читати їх і бесідувати про них, там присутній Бог і так само просвітлення Святого Духа, що означає, що Бог визнає це як церкву. Якщо люди збираються, але не їдять і не п’ють слів Бога, якщо вони лише повторюють порожні духовні доктрини й не можуть відчути роботу Святого Духа, то це не церква, бо Бог її не визнає, і тому вона не має роботи Святого Духа. Зібрання, де присутній Бог, благословенні та ведені Ним, і коли люди збираються на таких зібраннях, незалежно від того, чи їдять і п’ють вони Божі слова, чи бесідують про істину, чи використовують істину для вирішення проблем, усе це пов’язано з Божими вимогами та лідерством, і тому все це благословенне Ним. Ось чому доки зібрання має Боже наставництво, Боже лідерство та Божу присутність, його можна назвати церквою. Це найпростіше, найфундаментальніше визначення церкви, і це було визначення церкви в період Благодаті. Воно народилося з контексту Божої роботи того часу, і тому є точним і обґрунтованим. Але на цьому етапі роботи суду в останні дні, оскільки Бог сказав більше слів і виконав більшу роботу, визначення церкви має бути глибшим, ніж те фундаментальне визначення з періоду Благодаті. Божа робота просунулася далі. Церква більше не характеризується лише роботою Святого Духа та присутністю Бога. Тепер Бог особисто працює у Своїх церквах, керуючи ними та пасучи їх; Божі обранці можуть їсти й пити Його теперішні слова, а також слідувати за Христом і свідчити про Нього. Тому визначення церкви в останні дні є більш просунутим, ніж у період Благодаті; це глибший, точніший і конкретніший опис, ніж раніше, і він, звісно, невіддільний від істини та слів Бога. Отже, який найточніший і найдоречніший спосіб визначення церкви? По-перше, базове визначення має бути таким: група людей, що щиро слідують за Богом. Якщо конкретніше, то церква – це група людей, які щиро слідують за Богом, керуються Його словами, прагнуть істини, практикують і переживають Його слова, можуть коритися Богу й поклонятися Йому, слідувати Його волі та здобувати Його спасіння. Ключова частина цього визначення – це «група людей». Церква – це не місце, не колектив і не спільнота, і тим більше не просто зібрання людей, що мають віру. Ця «група» може складатися з десятка людей, або з тридцяти-п’ятдесяти, або, звісно, навіть із більшої кількості. Вони можуть збиратися разом або можуть розділятися на менші групи для зібрань; це гнучкий і мінливий підхід. Коротше кажучи, коли ці послідовники Бога звеличують Його, свідчать про Нього, поклоняються Йому та слідують Його волі, вони є церквою. Незалежно від того, скільки їх збирається разом, вони все одно є церквою. Наприклад, 50 людей називаються малою церквою, а 100 людей – великою церквою; розмір церкви визначається кількістю членів. Існують великі, середні та малі церкви; кількість людей у церкві не є фіксованою. Подивімося ще раз на визначення церкви: це група людей, які щиро слідують за Богом, керуються Його словами, прагнуть істини, практикують і переживають Його слова, можуть коритися Богу й поклонятися Йому, слідувати Його волі та здобувати Його спасіння. Чому визначення церкви саме таке? Тому що Бог хоче працювати в церквах, і Він хоче спасти цю групу людей. Тільки таку групу людей можна називати церквою. І тільки коли така група людей збирається разом, вони можуть нормально їсти й пити Божі слова, практикувати їх і по-справжньому молитися Богу, коритися Йому й поклонятися Йому. Цією групою людей управляють і керують Божі слова, тому саме через таку групу людей формується визначення церкви. Оскільки люди в релігіях не приймають істини, не приймають Божої роботи й Бог не спасає їх, вони не є церквою, вони є релігійною спільнотою. Це найочевидніша різниця між церквою та релігією. Лише церква знаходиться під керівництвом Божих слів, і лише церква, яку Христос пасе особисто, знаходиться під керівництвом Божих слів. Що означає «знаходитися під керівництвом Божих слів»? Чи потрібно нам тут згадувати роботу Святого Духа, або наставництво, просвітлення та осяяння Святого Духа? (Ні.) Скажіть Мені, що практичніше: бути під керівництвом Божих слів чи мати роботу Святого Духа? (Бути під керівництвом Божих слів.) Бути під керівництвом Божих слів практичніше й конкретніше. Робота Святого Духа лише надає людям певне просвітлення та осяяння, щоб допомогти їм зрозуміти істину, і веде їх до знаходження принципів практики в Божих словах. Досягнутий результат полягає в тому, що ними керують Божі слова. Якби Святий Дух не працював, чи могли б люди все одно належно виконувати свої обов’язки, розуміючи Божі слова та осягаючи принципи? (Так.) Зараз Божих слів сказано так багато; люди часто слухають проповіді й можуть розуміти Божі слова. Навіть без роботи Святого Духа люди знають, що робити. Ті, хто любить істину, можуть практикувати Божі слова й коритися Божій роботі, доки вони розуміють істину. Ті, хто не любить істини, не зрозуміють Божих слів, навіть якщо почують їх, і навіть якщо трохи зрозуміють, вони не захочуть практикувати, і тому їх можна лише відсіяти. В останні дні Бог безпосередньо виражає істину, щоб особисто вести й пасти людей. Робота Святого Духа є лише допоміжною. Це як коли дитина тільки вчиться ходити; іноді дорослий простягне руку, щоб допомогти. Щойно дитина зможе впевнено ходити й бігати, їй не потрібна підтримка. Тому робота Святого Духа не є ні абсолютною, ані вирішальною. Коли людьми керують Божі слова, це означає, що вони розуміють Божі слова, розуміють істину та знають, що означають Божі слова і якими є принципи та стандарти, яких Бог вимагає від людей, і що вони можуть розуміти й застосовувати ці принципи та стандарти. Це і означає, що серцями людей керують Божі слова. Бог уже говорив про це з достатньою ясністю та прозорістю, тому тут не потрібно згадувати роботу Святого Духа. В останні дні Бог виразив так багато істин, роблячи кожну істину ясною та зрозумілою для людей. Тому робота Святого Духа не є такою важливою, вона лише допоміжна. Лише коли люди не розуміють істини або коли Бог не сказав так багато слів із такою всебічністю і ясністю, Святий Дух виконує певну роботу допоміжного, спонукального характеру, що дає людям певне просте світло та слугує для того, щоб трохи їх підштовхнути, допомагаючи їм робити правильний вибір і йти правильним шляхом у своєму житті та різних середовищах. Зараз – епоха Божих слів, коли Бог особисто говорить, щоб вести людство, і Божі слова домінують над усім. Робота Святого Духа є лише допоміжною. Коли люди розуміють істину, можуть практикувати Божі слова й жити за Божими словами, Божі наміри задовольняються.

Розгляньмо першу фразу в базовому визначенні церкви: «щиро слідують за Богом». Це слово «щиро» має конкретне значення. Воно не стосується тих, хто просто марнує час, хто лише номінально займає місце, хто насичується з хлібів, хто покладається на благодать для спасіння, або тих, хто має якісь приховані мотиви та цілі. То що означає «щиро»? Найфундаментальніше й найпростіше пояснення таке: щойно людина чує про Бога, істину чи Творця, вона відчуває в серці прагнення, охоче зрікається, охоче присвячує себе, охоче зносить труднощі та готова прийти до Бога, щоб прийняти Божий заклик, і залишити все, щоб слідувати за Богом. Доки в неї є щире серце, цього достатньо. Дехто каже: «Чому Ти не говориш, що це група сповнених віри людей, які слідують за Богом?» Люди не можуть досягти такого рівня. Серед тих, хто зараз виконує свої обов’язки, дехто вірить близько десяти років, а дехто – двадцять чи тридцять; мати таку щирість, загалом, достатньо. Визначення «сповнені віри» є неточним. Наше визначення церкви ґрунтується на базовій і конкретній ситуації, без чіпляння до слів і без установлення зависоких визначень і стандартів, оскільки це було б непрактично. Дехто каже: «Сказати “щиро” і “сповнені віри” недостатньо. Їх слід назвати групою праведних людей, які Бога бояться, а від злого втікають, – ось це було б чудово!» Якби ми встановили такий високий стандарт, то наступні фрази – «прагнуть істини, практикують і переживають Його слова» – були б непотрібними. Ключовий момент полягає в тому, що всі члени церкви – це ті, кого Бог хоче спасти. Ця група людей сповнена сатанинських розбещених характерів і повна уявлень та фантазій про Бога. Кажучи реалістичніше, вони сповнені бунтарства, їм бракує покори, вони не розуміють істини й зовсім не знають Бога – ось найреальніша ситуація. Тому в Божих очах члени церкви перебувають саме в такій реальній ситуації та в такому фактичному стані. Бог обирає людей на основі цієї базової умови: чи можуть вони щиро слідувати за Богом і по-справжньому присвячувати себе й зрікатися. Дехто каже: «Якщо вони щирі, то чому в них досі є надмірні бажання? Якщо вони щирі, чому вони досі хочуть отримувати благословення?» Усе це поступово змінюватиметься, коли люди переживатимуть Божу роботу на власному досвіді. Зараз ми даємо визначення базової концепції церкви. Ця базова концепція є мінімальною вимогою й найнижчим стандартом для Божого відбору людей. Ці стандарти анітрохи не порожні й не перебільшені; вони особливо відповідають вашій реальній ситуації. Іншими словами, коли Бог обирає вас і вирішує спасти будь-кого з вас, Він дивиться саме на ці критерії. Якщо ти відповідаєш цим вимогам, Бог приводить тебе в Божий дім, і ти стаєш членом церкви. Ось така фактична ситуація. Тому перша фраза у визначенні церкви – «щиро слідують за Богом» – є відносно точною. Цій групі людей далеко до того, щоб Бога боятися, а від злого втікати, їм далеко до того, щоб вирватися з-під темного впливу, і їм далеко до того, щоб повністю повстати проти світу й великого червоного дракона. Їм далеко до всього цього. Чому? Тому що у визначенні далі згадується здатність прагнути до практики Божих слів. У процесі прагнення, оскільки люди мають серце, що любить істину та прагне до неї, вони можуть переживати на власному досвіді й практикувати Божі слова і, зрештою, поклонятися Богу. Поклоніння Богу передбачає покору Богу, слухання Божих слів, прийняття Божих улаштувань і прийняття Божого володарювання та впорядкувань. Зрештою, ця група людей може досягти спасіння. Ось такий фактичний стан членів церкви в Божих очах. Хіба це не найфундаментальніша умова? (Так.) Дехто каже: «Ти не згадав про відкидання сатанинських розбещених характерів і досягнення очищення. У цьому визначенні церкви цього немає». Чи включено це у визначення? (Так.) Яка частина це включає? Прагнення практикувати Божі слова. Якщо ти можеш прагнути практикувати Божі слова, хіба твої розбещені характери не виправлятимуться поступово? Хіба ти не зможеш відкинути сатанинські розбещені характери й досягти зміни в характері? (Так.) У період досягнення зміни в характері ти поступово розумієш Божі слова й виправляєш свої власні розбещені характери. Коли ти виправляєш частину своїх розбещених характерів, чи зростає твоя віра в Бога й покора Богу? Чи є між цим зв’язок? (Так.) Що більше ти поклоняєшся Богу, то більше в тебе буде покори Богу. Коли твоя покора Богу зростає, хіба ти не наближаєшся до здобуття спасіння? (Так.) Отже, що це за група людей? Це ті, хто може здобути спасіння. Ось така фактична ситуація з членами церкви. Дехто каже: «У цьому визначенні церкви не згадується робота, якою займається церква». Чи є тут якась частина, пов’язана з суттєвою роботою, якою займається церква? (Прагнення до здобуття спасіння.) Ця частина тісно пов’язана. Робота, яку виконує церква, – чи то популяризація Божих слів, чи то ведення людей до того, щоб вони їли й пили Божі слова, чи допомога людям у пізнанні себе та відкиданні сатанинських розбещених характерів, – зрештою має на меті допомогти людям здобути спасіння. Отже, чи можете ви тепер прийняти цю найфундаментальнішу й найпростішу концепцію церкви? (Так.) Це визначення не є перебільшеним чи порожнім, і в ньому не використовуються пишномовні терміни та фрази, але воно охоплює найфундаментальніші елементи для утворення чи визначення церкви.

Чи розумієте ви підґрунтя визначення поняття церкви тепер, коли Я вам це пояснив? (Так.) Якби Я не пояснив цього так, ви б думали, що суттєва робота церкви та її визначення є дуже глибокими. Тепер, коли ви розумієте визначення церкви, ви відчуваєте, що ваше розуміння церкви таке поверхове. Визначення церкви було роз’яснено – воно просто таке практичне. Що практичніші речі, то частіше люди вважають їх поверховими. Насправді, якщо ти уважно придивишся, кожне слово цього визначення тісно стосується практичних і конкретних ситуацій і пов’язане з ними, і це визначення анітрохи не поверхове. Перша фраза у визначенні церкви – «щиро слідують за Богом». Цієї «щирості» хоче Бог. Скільки людей має таку щирість? Чи легко людям мати таку щирість? Нелегко. Щодо «керуються Його словами», чи досяг ти вже цього? Ти думаєш, що ця фраза поверхова й цього легко досягти. Якщо Бог каже: «Встань, іди за Мною і виконуй свій обов’язок», і люди слухаються, чи означає це, що вони керуються Божими словами? Це лише означає, що люди готові вірити в Бога й слідувати за Ним, але вони не досягли того рівня, коли вони керуються Божими словами, – їм до цього ще далеко! Що тобі потрібно мати, щоб керуватися Божими словами? Мінімальна вимога полягає в тому, що ти мусиш розуміти Божі слова; тобі потрібно знати, чого стосуються вимоги в Божих словах, яких принципів вимагають Божі слова і як, стикаючись із різними людьми, справами та речами, застосовувати Божі слова та як перетворювати Божі слова на свою практику, щоб догодити Богу. Це нелегко. Для цього потрібно тривалий період їсти та пити Божі слова, молитовно читати їх, переживати на власному досвіді й розуміти як Божі слова, так і Його наміри і характер, щоб Божі слова поступово певною мірою почали панувати над людиною. Тому фраза «керуються Його словами» на перший погляд здається простою, ніби більшість людей керується Божими словами, але насправді це не так. Судячи з реальної ситуації людей, зрозуміло, що ця фраза – лише вимога Бога до людей, якої вони ще зовсім не досягли. Наступна фраза, «прагнуть практикувати Його слова», – це вимога Бога до людей. Ти ще не досяг практики Божих слів; ти лише прагнеш практикувати Божі слова. Як тобі слід прагнути? Коли ти стикаєшся із ситуаціями, практикуй згідно з Божими вимогами. Не бреши; будь чесною людиною. Чи можеш ти це робити? Це нелегко. Коли тебе обтинають, ти маєш бути здатним коритися, розмірковувати над собою та пізнавати себе, а також практикувати згідно з істиною. Чи можеш ти цього досягти? Якщо це здається важким або якщо твоя власна воля надто сильна, і ти завжди хочеш вивільнити свою імпульсивність, то ти мусиш прагнути діяти згідно з принципами, а не виявляти свою імпульсивність чи діяти свавільно й самоправно; ти мусиш робити так, як кажуть Божі слова, прийняти обтинання, усвідомити свої переступи й зрозуміти, у чому ти помилився. Це і називається «прагнути практикувати Божі слова». Хіба те, що людина починає практикувати Божі слова, означає, що вона змінилася? Це не так просто. Якщо тебе обирають лідером або працівником, чи можеш ти утриматися від свавільних і самоправних дій? Це нелегко; це вимагає, щоб ти розумів істину, міг практикувати Божі слова й певний час переживав це на власному досвіді; лише тоді ти зможеш цього досягти. Якщо ти кажеш, що хочеш практикувати Божі слова, але маєш лише словесну готовність і жодної спонуки в серці, так не піде. Коли твоє серце готове й ти справді хочеш практикувати істину, ти можеш її практикувати. Коли ти не бажаєш практикувати істину в своєму серці, навіть якщо ти даєш клятву або тебе підтримують інші, це не допоможе. Ти мусиш мати рішучість, тобто серце з величезним прагненням до Бога. Тобі потрібно знати, як Бог визначає ту чи іншу справу і чого Він вимагає щодо неї, знайти й зібрати всі Божі слова, пов’язані з цим аспектом, а потім молитовно читати й розуміти їх. Записуй їх у зошит або клади там, де зможеш легко їх бачити. Під час перерв у роботі дивись на них, читай їх, і з часом ти запам’ятаєш ці Божі слова й збережеш їх у своєму серці. Щодня розмірковуй над істинним значенням Божих слів і обмірковуй, яка саме манера мови та дій вважається практикою Божих слів. Це і називається прагненням практикувати Божі слова. Чи легко цього досягти? Нелегко; цього неможливо досягти за одну ніч чи одним ривком. Дехто каже: «Я присягаюся кров’ю», але це марно. Ти кажеш: «Я поститиму й молитимусь, не їстиму й не питиму», але це марно. Ти кажеш: «Я не спатиму всю ніч і страждатиму», але й це марно. Ти мусиш прагнути до істини; ти мусиш мати прояви прагнення до істини, і ти мусиш мати шлях для прагнення до істини; ти мусиш мати правильні засоби й методи. Незалежно від того, які в тебе засоби чи методи, ти не можеш відходити від Божих слів; ти мусиш докладати зусиль до Божих слів, зіставляти все з Божими словами, використовувати Божі слова для розв’язання проблем у кожній ситуації та ставити Божі слова на перше місце. Це і називається прагненням до істини. Наприклад, щодо взаємодії з іншими, тобі потрібно подивитися, що про це говорять Божі слова, і знайти ті Божі слова, які стосуються взаємодії з іншими. Щодо гармонійної співпраці, також знайди Божі слова стосовно цього аспекту. Щодо відданого виконання обов’язку, знайди Божі слова про те, як виконувати обов’язки так, щоб це відповідало стандарту, і запам’ятай суттєві Божі слова, зберігаючи їх у своєму серці. Щодо того, хто такий неправдивий лідер, які прояви мають неправдиві лідери, чи є в них совість і розум і як Бог характеризує неправдивих лідерів, – знайди ці ключові Божі слова й запиши їх у зошит, поклади там, де зможеш легко їх бачити, і молитовно читай їх, коли матимеш час. Щодо кожної справи, яка стосується твого життя-входження та зміни в характері, практикуй і докладай зусиль саме в такий спосіб. Це і називається прагненням до істини. Якщо твої зусилля не досягають цього рівня, це не називається прагненням до істини; це називається робити щось для годиться, ковзати по поверхні й марнувати свої дні.

Розгляньмо «поклонятися Йому». Поклоніння Богу означає мати справжній трепет, страх, повагу та щирість, а також ставитися до Бога як до Бога, мати місце для Бога в серці, раціонально ставитися до обставин, які організував Бог, і доручень, які Він дав, і серйозно й відповідально ставитися до кожного слова, яке сказав Бог, тощо. Усі ці прояви називаються поклонінням. Чи то слова, сказані тобі Богом віч-на-віч, чи то всі слова, які Він будь-коли висловлював, – доки ти їх знаєш і пам’ятаєш, доки ти їх розумієш і підтверджуєш у своєму серці, ти маєш ставитися до них як до критеріїв того, як жити як людина, як поводитися тощо, – це і є прояв поклоніння Богу. Стикаючись зі справами, незалежно від того, чи відповідають вони твоїм власним смакам, бажанням або уявленням, ти маєш бути здатним заспокоїти своє серце й подумати: «Чи було це зроблено Богом? Чи походить це від Бога? Чому Бог це зробив? Що Бог хоче переплавити в мені, що Він хоче змінити в мені? Яким саме є Божий намір? Як мені слід коритися Божим упорядкуванням? Як мені слід задовольнити Божий намір? Як мені слід належно виконати своє зобов’язання як людини?» Усі ці та інші подібні прояви є проявами поклоніння Богу. Навіть якщо ти не розумієш більше істини, як нормальна людина, як той, хто вірить в існування Бога, як той, хто щиро слідує за Богом, – це те ставлення, яке ти принаймні повинен мати до Бога. До всього, що стосується Бога, до всього, що стосується Божих слів, до всього, що стосується Божого доручення тобі, твого обов’язку та твого зобов’язання, – до всього цього ти маєш ставитися дбайливо й обережно, не недбало, не халатно, не зневажливо – це і називається поклонінням Богу. Ставитися до всього, що пов’язано з Богом, із обережним, дбайливим, богобоязливим серцем, сповненим страху й трепету перед Богом, – це і називається поклонятися Богу. Чи легко цього досягти? Нелегко. Без реального досвіду важко навіть зрозуміти два слова «поклонятися Йому», не кажучи вже про те, щоб насправді практикувати поклоніння Богу. Остання фраза визначення церкви – «здобувають Його спасіння». Як це слід розуміти? Шлях до здобуття спасіння довгий, і вимоги тут ще більші. По-перше, шлях, яким ти йдеш, має бути правильним; ти мусиш бути здатним прийняти всі істини в Божих словах і бути тим, хто прагне практикувати Божі слова й кориться Богу. У своєму житті ти мусиш керуватися Божими словами. Ти мусиш не тільки визнавати існування Бога, а й любити істину та діяти згідно з істиною; ти мусиш мати справжній страх перед Богом і покору Йому, часто молитися Богу в своєму серці й поступово переходити до поклоніння Богу. Тоді ти – той, хто любить істину й кориться Богу; ти саме та людина, яку Бог хоче спасти. Людина, яка щиро вірить у Бога, має бути правильною людиною. Яка користь від того, щоб бути правильною людиною? Користь у тому, що здобути спасіння тобі буде не надто важко; у тебе буде надія на його здобуття. Це вся бесіда, яку ми провели про конкретні деталі визначення церкви.

IV. Уявлення та погляди людей щодо церкви

Щойно ми бесідували про те, що таке церква, яку сутнісну роботу вона виконує, що люди уявляють про церкву та чого від неї вимагають у своїх уявленнях. Нарешті, ми дали визначення поняттю церкви. Тепер, після цього визначення, ви повинні мати точне розуміння назви «церква»; ви повинні мати базове розуміння роботи, яку має виконувати церква, ролі, яку вона відіграє в тому, щоб допомогти людям здобути істину та досягти спасіння, а також значення церкви для кожного, хто слідує за Богом. Ми також коротко провели показовий аналіз і розвінчання того, у чому, на думку людей, полягає цінність існування церкви та яку роботу вона має виконувати згідно з їхніми уявленнями. Чи є щось, чого ви не можете розгледіти або збагнути в тому розумінні та тлумаченнях, які люди мають щодо церкви в їхніх уявленнях? Деякі люди вважають, що церква повинна займатися якоюсь суспільною роботою або відігравати якусь роль у суспільстві, наприклад обстоювати справедливість. В уявленнях людей церква уособлює позитивний образ, то чому ж вона не може обстоювати справедливість? Чи має обстоювання справедливості якийсь стосунок до роботи церкви або до Божих вимог? (Ні.) Що мається на увазі під цим «обстоюванням справедливості», про яке говорять люди? (Те, що люди називають обстоюванням справедливості, – це не справжня справедливість. Це лише захист інтересів плоті, і це не відповідає істині.) Чи має ця справедливість якийсь стосунок до істини? (Ні.) Це те, що людство називає справедливістю. Наприклад, приборкання деяких злих сил, виправлення деяких несправедливостей і випадків, коли людей кривдять і принижують, або призначення заслуженого покарання злим людям, а також відновлення та захист інтересів уразливих груп населення тощо – ось що люди називають обстоюванням справедливості. Яка головна мета цього обстоювання справедливості? Чи має воно якийсь стосунок до прагнення людей до істини? Чи має воно якийсь стосунок до спасіння людей? (Ні.) Це лише вислів, що виникає на основі людської моралі та етики; він не має абсолютно нічого спільного з істиною. Чи можна сказати, що це не сягає рівня істини? (Так.) Точно можна? (Ні, ці дві речі не пов’язані.) Правильно, вони абсолютно не пов’язані; це дві різні речі. Яку ж справедливість обстоює людство? Це така справедливість, коли після того, як злі люди пригнобили просту людину з трохи нижчим соціальним статусом або позбавили її будь-яких прав чи інтересів, ці злі люди отримують належне покарання, а проста чи звичайна людина більше не зазнає поганого поводження. Ідеться про відновлення та гарантування плотських інтересів людей, досягнення відносної рівності між людьми, усунення розривів між соціальними прошарками, а також про те, щоб злі люди не досягали успіху у своїх лихих вчинках, а несправедливість щодо скривджених виправлялася. Ось що людство називає обстоюванням справедливості, і це не має абсолютно нічого спільного з істиною. Як ви досі можете казати, що це не сягає рівня істини? Це пов’язано з істиною? Ні, не пов’язано. Скажіть Мені, чи ті звичайні й прості люди, що зазнали кривди, обов’язково є добрими людьми? (Необов’язково.) Оберігати їх від зазнання кривд – це справедливість? Це відповідає істині? Чи можуть тоді ці люди бути спасенними? Це вочевидь дві різні справи – як їх можна змішувати? Не може бути й мови про те, щоб це сягало рівня істини; це просто не те саме, що істина. Якщо у вас є якісь незгоди щодо цього питання, то, можливо, більшість із вас не може розгледіти суть справи обстоювання справедливості й досі дещо прив’язана до неї, думаючи: «Як це може бути неправильним? Як це може не бути роботою, яку має виконувати церква?» Насправді це не має нічого спільного з роботою церкви. Є також деякі люди, які вважають, що церква має бути місцем, де карають зло і заохочують добро, що вона повинна виконувати цю функцію, караючи лихі вчинки та злі, темні сили й водночас заохочуючи добрі та доброчесні справи. Чи це так? Чи може карання зла й заохочення добра сягнути рівня істини? Коли йдеться про те, що є злом, а що – добром, люди не можуть чітко розрізнити ці речі. Що люди мають на увазі під каранням зла й заохоченням добра? Чи пов’язано це з каранням зла, винагородженням добра та розподілом усіх за родом їхнім, про які говорить Бог? (Ні.) Не пов’язано. Який у людства стандарт для визначення зла і добра? Згідно з визначенням китайців, що є злом, а що – добром? Яка основа для їхнього визначення зла і добра? Це буддійська культура. Буддизм говорить про такі поняття, як допомога світові та спасіння людей, утримання від убивства тощо – це вважається добром, тоді як споживання курки, риби, яловичини чи баранини вважається злом, і люди, які це роблять, повинні бути покарані. Не можна їсти ніякого м’яса й не можна вбивати ніяких живих істот. Убивство вважається злом, і ті, хто вбиває, повинні сповідатися і благати про прощення перед Буддою. Це зло за визначенням буддизму; чи таке саме воно, як зло, про яке говорить Бог? (Ні.) Це дві різні речі, тому таке визначення зла не має абсолютно нічого спільного з істиною і, звісно, не може сягнути рівня істини. Отже, що буддизм має на увазі під добром? Це ще абсурдніше, поверховіше й лицемірніше. Буддисти вірять, що не вбивати жодних живих істот – це добро, і випускати на волю спійманих тварин – це добро. Незалежно від того, скільки людей убила зла людина або скільки гріхів вона вчинила, якщо вона відкладе ніж м’ясника, то може негайно стати Буддою – це вважається добром. Є також прислів’я: «Порятунок одного життя кращий за будівництво семиповерхової пагоди», що означає рятувати людей сліпо, беззастережно й безпринципно – навіть рятувати дияволів, злих людей, бандитів, хуліганів і будь-кого іншого – вважається добром. Що це за добро? Такі люди – дурні, позбавлені будь-якої здатності до розрізнення, позиції чи принципів. Рятувати будь-кого та прощати будь-кого – хіба це можна вважати добром? Це не гідне цього слова; це вдавання сатани й дияволів. Вони не вбивають тварин, але поглинули незліченну кількість душ. Це їхнє так зване добро, яке насправді є лише вдаванням. Отже, чи є обґрунтованим людське уявлення про те, що церква повинна відігравати роль карання зла й заохочення добра? (Ні.) Незалежно від культурного підґрунтя будь-якої раси чи релігії, карання зла й заохочення добра не має нічого спільного з роботою церкви чи свідченням церкви. Не думайте, що оскільки ці терміни здаються справедливими та схвальними, вони повинні бути пов’язані з роботою церкви або що це та роль, яку церква повинна відігравати в суспільстві. Це людські уявлення та фантазії. Окрім «обстоювання справедливості» та «карання зла й заохочення добра», інші добрі, за людськими уявленнями, терміни, як-от «боротьба за права та інтереси людей» і «полегшення турбот і розв’язання труднощів», також не мають жодного зв’язку з роботою церкви чи свідченням церкви. Ви всі повинні це розуміти. Про визначення церкви, роботу, яку вона має виконувати, а також про цінність і значення її існування ми більш-менш чітко побесідували.

The Ukrainian Bible verses found in this audio are from Ivan Ohienko Translation and the copyright belongs to British and Foreign Bible Society. With due legal permission, they are used in this production.