Минулого разу ми бесідували про тринадцяте зобов’язання лідерів і працівників: «Захист Божих обранців від завад, введення в оману, контролю й тяжкої шкоди з боку антихристів, а також допомога Божим обранцям у тому, щоб вони розрізняли антихристів і від душі зрікалися їх». А тепер пригадаймо: про який конкретний зміст, що стосується тринадцятого зобов’язання лідерів і працівників, ми бесідували? (Ми бесідували про п’ять пунктів: розвінчання, обтинання, аналіз, обмеження та нагляд.) Ці п’ять пунктів – це конкретні завдання, що входять до цього зобов’язання лідерів і працівників; це ті завдання, які лідери і працівники мають виконувати щодо антихристів. Тож які прояви мають неправдиві лідери щодо цих завдань? Чи бесідували ми також про деякі деталі минулого разу? (Так.) Прояви неправдивих лідерів такі: по-перше, вони бояться образити людей і не наважуються вичищати чи виключати антихристів. По-друге, вони не вміють розрізняти антихристів. По-третє, вони слугують антихристам захисною парасолькою. По-четверте, вони безвідповідальні перед Божими обранцями. У чому проявляється безвідповідальність? Коли неправдиві лідери стикаються із завадами та введенням в оману з боку антихристів, вони не можуть захищати братів і сестер, не можуть розвінчувати лихі вчинки антихристів, не можуть розвінчувати підступи сатани й не можуть бесідувати про істину, щоб допомогти братам і сестрам розрізняти антихристів, – вони не виконують такої роботи. Ба більше, щодо тих, хто має малий духовний зріст і кому бракує здатності до розрізнення, кого вводять в оману антихристи, вони не тільки не проводять жодної роботи з їхнього порятунку, а ще й кажуть такі нелюдські речі, як: «Так їм і треба». Це конкретний прояв безвідповідальності, який свідчить про те, що неправдиві лідери не мають відчуття ноші в церковній роботі. Ці прояви – це конкретні дії та підходи неправдивих лідерів, коли антихристи вводять в оману Божих обранців і заважають їм. Їхнє конкретне ставлення до цієї роботи – це безвідповідальність і невідданість. Вони знаходять різні виправдання та використовують різні методи, щоб дати антихристам зелене світло, слугуючи їм захисною парасолькою, і при цьому не захищають роботу церкви та права й інтереси Божих обранців. Якби неправдиві лідери могли своєчасно розв’язувати такі проблеми, як завади, введення в оману, контроль і тяжка шкода Божим обранцям з боку антихристів, а потім обмежувати, ізолювати та вичищати чи виключати антихристів, то Божі обранці отримали б найбільший захист. Однак як лідери вони некомпетентні для цієї роботи. З певного погляду можна сказати, що вони приховано захищають антихристів і прокладають їм шлях, дозволяючи їм і далі вводити в оману Божих обранців, контролювати їх і завдавати їм тяжкої шкоди, а також заважати нормальному церковному життю та виконанню обов’язку Божими обранцями. Це різноманітні прояви неправдивих лідерів.

Пункт чотирнадцятий. Своєчасне розрізнення та подальше вичищення або виключення всіляких злих людей і антихристів (частина перша)

Закінчивши бесіду про тринадцяте зобов’язання лідерів і працівників, сьогодні ми побесідуємо про чотирнадцяте. Зміст чотирнадцятого зобов’язання в дечому подібний до тринадцятого. Конкретна робота, яку мають виконувати лідери і працівники в рамках чотирнадцятого зобов’язання, стосується не тільки антихристів, а й різних злих людей, що робить її охоплення ширшим, ніж у тринадцятому зобов’язанні. Перш ніж бесідувати про чотирнадцяте зобов’язання, спершу прочитаймо його зміст. (Чотирнадцяте зобов’язання лідерів і працівників: «Своєчасне розрізнення та подальше вичищення або виключення всіляких злих людей і антихристів».) Це речення коротке, але коли йдеться про конкретну роботу, яку мають виконувати лідери і працівники, усе не так просто, як здається на перший погляд. У чому саме полягають зобов’язання лідерів і працівників, згадані в цьому реченні? Хто є об’єктами роботи, яку мають виконувати лідери і працівники? (Різні злі люди й антихристи.) Яку конкретну роботу потрібно виконати? (Своєчасно розрізняти їх. Щойно їх розрізнили – вичищати або виключати.) Своєчасне розрізнення, без зволікань; щойно виявлено ознаки, слід винести точні судження й характеристики, а потім розібратися з відповідними особами, вичистивши їх. Фактично, конкретна робота, яку мають виконувати лідери і працівники, складається з двох завдань: розрізняти людей і розв’язувати проблеми. На перший погляд, це здається простим: спершу розрізнити, а потім своєчасно розробити рішення та заходи, спрямовані на різних злих людей і антихристів, яких Божий дім вимагає вичищати чи виключати. З цього погляду, здається, що лідерам і працівникам легко добре виконати цю роботу й виконати цей обов’язок без особливих труднощів, оскільки Божий дім раніше проводив розлогі бесіди про деталі розрізнення та вичищання різних людей, і про це було багато сказано. На перший погляд, робота, пов’язана з чотирнадцятим зобов’язанням, у дечому здається подібною до конкретного змісту дванадцятого та тринадцятого зобов’язань, про які бесідували раніше, але в чотирнадцятому зобов’язанні об’єктами роботи, яку виконують лідери і працівники, є не тільки антихристи, а й різні злі люди. Це розширює його охоплення на різні типи злих людей, що вимагає систематичної та конкретної бесіди. Оскільки йдеться не про прояви одного типу злих людей, а про різні типи, то, бесідуючи про чотирнадцяте зобов’язання лідерів і працівників, ми зосередимося на уточненні об’єктів цієї роботи. Це один аспект. Крім того, про те, як саме поводитися з цими людьми – обмежувати їх, ізолювати, вичищати чи виключати, – ми детально побесідуємо далі.

Що таке церква

Перш ніж детально бесідувати про цю роботу, спершу побесідуймо на сторонню тему. Ця побічна тема може бути вам добре відома, а може бути й такою, про яку ви не маєте чіткого уявлення. Що це за тема? «Що таке церква?» Як вам така тема? Дехто може сказати: «Ти бесідуєш про зобов’язання лідерів і працівників, тож просто бесідуй конкретно про це. Навіщо бесідувати про те, що таке церква? Хіба це стосується цієї теми?» На перший погляд, це може здаватися непов’язаним, а дехто може навіть сказати: «Це тема, що зовсім не стосується справи. Навіщо виносити її на бесіду?» Незалежно від того, що ви думаєте, облиште ці думки й спершу поміркуйте над тим, що таке церква. Щойно ми чітко розберемо в бесіді визначення цього терміна, назви «церква», ви зрозумієте, чому ми бесідуємо на цю тему.

I. Кілька розумінь церкви

Бесідувати про те, що таке церква, означає дати чітке й точне пояснення назви «церква»; це означає донести конкретне й точне визначення терміна «церква». Спершу ви можете обговорити, як ви розумієте та сприймаєте термін «церква». Що таке церква? Почнімо з теоретичного пояснення, а потім перейдемо до конкретнішого й відносно практичнішого визначення. (Я так розумію, що місце, де брати й сестри, які щиро вірять у Бога та прагнуть до істини, збираються, щоб поклонятися Богу, називається церквою.) Це визначення стосується того, яким місцем є церква; по суті, це щось відчутне, матеріальне. Це теоретичне визначення. Це визначення точне? Чи є в ньому якісь неточності? З погляду теорії це визначення прийнятне. Хто може додати ще? (Я трохи додам. Завдяки Божій появі та роботі, а також висловленню Ним істини, з’явилася група людей, які йдуть за Богом; колектив, який вони утворюють, називається церквою.) Це визначення описує, яким колективом є церква. Це також формальне, теоретичне визначення. (Я додам, що ця група людей має роботу Святого Духа, і коли вони збираються, щоб читати Божі слова, вони просвітлюються Святим Духом, і вони здатні практикувати істину та зростати в житті. Церква – це зібрання таких людей.) Це доповнення до визначення церкви описує, яким є це зібрання, – визначальним фактором для цього зібрання є те, що під час нього їдять і п’ють Божі слова, мають роботу Святого Духа та зростають у житті. Це також, по суті, формальне, теоретичне визначення церкви. Є ще доповнення? (Це група людей, яка приймає Божі слова як принцип практики та якою керують істина й Христос. Ця група може переживати Божу роботу на власному досвіді, приймати істину, зростати в житті та бути спасенною. Така група називається церквою.) Це слово «група» тотожне щойно згаданому «колективу». Є ще доповнення? Якщо у вас більше немає доповнень, можете повторити чотири згадані вище розуміння, а саме: яким саме ви вважали визначення церкви від початку вашої віри в Бога й дотепер. Теоретично визначити це має бути легко, чи не так? Наприклад, колектив людей, які щиро слідують за Богом і поклоняються Йому, можна назвати церквою; або групу, яка слідує Божій волі, прагне до покори Богу й поклоняється Йому, можна назвати церквою; або групу, яка має роботу Святого Духа, керівництво Святого Духа й Божу присутність і здатна поклонятися Богу, можна назвати церквою. Хіба це не теоретичні визначення церкви? (Так.) Ви всі розумієте й знаєте зміст цих уточнювальних слів у визначенні церкви, чи не так? (Так.) Тоді повторіть. (Церква – це колектив людей, які щиро вірять у Бога та йдуть за Христом. Справжня церква має роботу Святого Духа й Боже керівництво; нею керують Христос та істина, у ній послідовники Бога їдять і п’ють Божі слова, переживають Божу роботу на власному досвіді та мають життя-входження. Це і є справжня церква. Церква відрізняється від релігійних громад. Церква не проводить релігійних ритуалів і не практикує зовнішніх форм поклоніння Богу.) Це, по суті, і є теоретичне визначення церкви. Наприклад, визначення церкви як місця, де збираються покликані Богом люди, або визначення церкви як колективу людей, які щиро вірять у Бога, ідуть за Ним, коряться Йому й поклоняються Йому, або визначення церкви як зібрання покликаних Богом людей тощо – ці назви відображають деякі базові розуміння чи визначення церкви різними групами віруючих. Не будемо заглиблюватися в те, як саме різні релігії та деномінації визначають церкву, – для нас, хто слідує за Богом, яким є визначення церкви? Це не що інше, як група людей, які щиро вірять у Бога, мають роботу Святого Духа, мають Боже керівництво та можуть їсти й пити Божі слова, прагнути до істини, прагнути до покори Богу й поклонятися Йому. Чи визначається вона як місце, колектив, зібрання, група, громада чи щось іще – хоч би який термін використовувався – уточнювальні слова для визначення, по суті, саме такі. Судячи з базового розуміння людьми церкви, з уточнювальних слів, які ви використовуєте для визначення назви «церква», зрозуміло, що щойно люди починають слідувати за Богом і розуміти деякі істини, у їхньому розумінні церква перестає бути звичайною громадою чи групою. Натомість вона пов’язана зі щирою вірою в Бога, читанням Божих слів, наявністю роботи Святого Духа та здатністю коритися Богу й поклонятися Йому, або з аспектами, що стосуються життя-входження, зміни характеру, давання свідчення для Бога тощо. Якщо подивитися на це так, то після того, як Бог почав виконувати Свою роботу, назва «церква» в серцях більшості людей набула глибшого, конкретнішого розуміння та сприйняття, яке більше відповідає Божому уявленню про церкву. Це вже не щось таке просте, як будівля, суспільна громада, відділ, установа чи щось іще; радше, це пов’язано з такими речами, як віра в Бога, Божі слова, істина та поклоніння Богу.

II. Цінність існування церкви та робота, яку вона виконує

Щодо конкретного поняття та визначення церкви, ми зараз не будемо поспішати з висновками. Після того, як у вас з’явилося базове поняття про назву «церква» або її визначення, чи вам зрозуміло, у чому полягає цінність існування церкви, яка робота виникає завдяки її існуванню та яку роль церква відіграє серед людей? Чи зміст цих аспектів також стосується визначення церкви? Простіше кажучи, те, що робить церква, – це і є цінність її існування. Візьмімо, наприклад, будинок: яке призначення цього будинку? Яка його цінність і значення для людей, які в ньому живуть і користуються ним? Щонайменше він дає прихисток від вітру й дощу, і це одна з його цінностей; інша цінність полягає в тому, що коли ти виснажений, утомлений і тобі нікуди піти, дім – це місце, де ти можеш відпочити та перебувати в мирі й задоволенні. Цей будинок називається домом, але яка його функція для тебе? Він дає прихисток від вітру й дощу, відпочинок, розслаблення, можливість насолоджуватися свободою тощо; ці функції і є цінністю цього будинку для тебе. Тепер знову: яка роль церкви? Яка цінність і значення її утворення та існування? Простіше кажучи, що робить церква, яку роль вона відіграє? Чи вам це зрозуміло? Яку конкретну роботу чи роботу якого характеру має виконувати церква та що має охоплювати сфера її роботи, щоб її можна було назвати церквою, щоб ця робота була тим, що має робити справжня церква? Це частина того конкретного змісту, про який слід побесідувати щодо визначення церкви. По-перше, яку саме роботу виконує церква? (Головним чином, вона популяризує Божі слова, свідчить про Божу роботу та поширює Євангеліє, дозволяючи більшій кількості людей прийти до Бога та прийняти Його спасіння.) Це конкретне завдання? (Так.) У цьому полягає значення існування церкви, і це одне з конкретних завдань, які вона має виконувати, але це ще не все. Популяризація Божих слів і свідчення про Божу роботу – це конкретне завдання. Хто відповідає за це завдання? Нинішня євангельська команда. Яку ще роботу виконує церква? (Організовує братів і сестер, щоб вони збиралися разом, їли й пили Божі слова та бесідували про Божі слова, що дає їм змогу постійно розуміти істину й нормально виконувати свої обов’язки.) Це конкретне завдання – вести людей до того, аби вони їли й пили Божі слова, розуміли істину та нормально виконували свої обов’язки. Популяризація Божих слів – це головне й важливе завдання церкви. Ведення людей до того, щоб вони їли й пили Божі слова, розуміли істину та нормально виконували свої обов’язки, – це суттєва робота церкви; вона спрямована всередину. Ці два завдання – одне зовнішнє й одне внутрішнє, – це робота, що виникає завдяки існуванню церкви. Можна також сказати, що це два важливі завдання, які має виконувати церква. Є ще якісь? (Ще одне завдання – вести людей до того, щоб вони переживали Божий суд на власному досвіді, щоб бути очищеними й досягти зміни характеру.) Це конкретне внутрішнє завдання церкви. Усі завдання, які ви згадали, по суті, є типовими. Переживання Божої роботи на власному досвіді, як-от переживання різних обставин, переживання суду, кари, обтинання тощо, і зрештою досягнення зміни характеру та здобуття спасіння – це конкретне завдання. Саме такий ефект і вплив мають на людей утворення й існування церкви. Робота з популяризації Божих слів і свідчення про Бога виконується не тільки євангельською командою; вона також здійснюється через різні статті з досвідними свідченнями, гімни, різноманітні відео та фільми тощо, що також є конкретним змістом і проєктами, які входять до роботи з популяризації Божих слів. Крім того, є завдання, пов’язані з церковним життям: їсти й пити Божі слова, щоб розуміти істину, бути здатними коритися Богу й пізнавати Бога, а також переживати на власному досвіді Божу роботу та різні обставини, організовані Богом, у процесі виконання обов’язків, щоб досягти зміни характеру та здобути спасіння. Це кілька завдань, що виникають на основі існування церкви після її утворення. Окрім цих основних завдань, чи є якісь другорядні завдання? Що це за другорядні завдання? Вони стосуються неважливої роботи або роботи із загальних справ, яка, однак, також має певну користь для Божих обранців у їхньому прагненні до істини та виконанні обов’язків; ця робота може позитивно впливати на зростання людей у житті та на перетворення їхніх поглядів на справи. За особливих обставин, чи вважається робота із загальних справ, що пов’язана з фізичним виживанням людей і виникає з церковної роботи, необхідною роботою церкви? Наприклад, землеробство, тваринництво та інша діяльність, що забезпечує необхідною їжею тих, хто виконує свої обов’язки, – чи вважається це суттєвою роботою церкви? (Ні.) А як щодо забезпечення комп’ютерами, спорядженням та іншими речами тих, хто виконує свої обов’язки, – чи вважається це суттєвою роботою церкви? (Ні.) Тоді що мається на увазі під суттєвою роботою церкви? Це стосується визначення церкви. Ваші попередні визначення церкви були добрими; Я був цілком ними задоволений, тому що уточнювальні слова у ваших визначеннях пов’язані з такими вищими істинами, як життя-входження людей, їхня справжня віра в Бога та слідування за Ним, пізнання Бога й навіть зміна характеру, покора Богу та поклоніння Йому. З огляду на це, існування церкви абсолютно не має на меті задоволення потреб, що стосуються плотського життя та інтересів людей, таких як забезпечення їх теплом і їжею, турбота про їхнє здоров’я чи перспективи. Церква існує не для того, щоб підтримувати фізичне виживання людей або дозволяти їм краще насолоджуватися плотським життям. Дехто каже: «Це неправильно. Наше фізичне життя та виживання згадуються в Божих словах, які кажуть нам вивчати деякі види сучасного мистецтва та знання про збереження здоров’я. Хіба це не пов’язано з нашим виживанням?» Чи вважається це суттєвою роботою церкви? (Ні.) Оскільки церква складається з віруючих у Бога, а життя людей, природно, включає їжу, одяг, житло, транспорт і предмети першої необхідності, церква побіжно допомагає людям розв’язувати ці питання. Коли вони розв’язані, люди думають: «Церква також відповідає за наші щоденні потреби. Це звичайна робота церкви та її суттєва робота». Хіба це не непорозуміння? (Так.) Що спричиняє це непорозуміння? (Їм незрозуміло, у чому полягає суттєва робота церкви.) Чому їм це досі незрозуміло? Хіба це не проблема з їхнім сприйняттям? (Так.) Чому є проблема з їхнім сприйняттям? Це питання рівня. Зрештою, усе зводиться до низького рівня.

Щодо суттєвої роботи церкви, щойно було згадано три пункти. Один – це свідчення про Божі слова та їх популяризація. Інший – це ведення людей до того, щоб вони їли й пили Божі слова, входили в реальність Божих слів, а також допомога людям у розумінні істини, практиці Божих слів і кращому виконанні своїх обов’язків. І ще один – це ведення людей до того, щоб на основі розуміння Божих слів вони переживали Божу роботу на власному досвіді, переживали Боже володарювання на власному досвіді та позбувалися свого розбещеного характеру, аби досягти зміни характеру. Усе це спрямовано на те, щоб люди здобули спасіння. Ви непогано впоралися з тим, щоб виділити ці три пункти; це робота, яку має виконувати церква, і цінність та значення існування церкви для людства, для членів церкви та для Божих обранців. Але вони не є вичерпними. Окрім цих суттєвих завдань, подумайте ще раз, яку ще суттєву користь отримують люди, крім переживання на власному досвіді цієї роботи, яку виконують церкви. (Люди вчаться розрізняти різних людей, справи та речі.) Розрізнення різних людей, справ і речей – це дещо близько; це пов’язано з суттєвою роботою церкви. Коли ми говоримо про суттєву роботу, ми говоримо про типові завдання. Те, про що ми щойно бесідували, – це позитивні здобутки, яких досягають люди, або частина роботи, яку виконують церкви, у якій люди беруть участь або яку переживають на власному досвіді. Окрім цих суттєвих завдань, ще одна цінність існування церкви полягає в тому, щоб допомагати людям розуміти людство, світ і вплив темряви. Чи є це суттєвим завданням церкви, крім тих трьох завдань, про які ви бесідували? Це конкретне завдання? (Так.) Порівняно з першими трьома завданнями, це вважається другорядним завданням. Чому воно вважається другорядним? Тому що це результат, якого люди досягають, переживаючи на власному досвіді перші три завдання, – його досягають, переживаючи Божу роботу на власному досвіді, їдячи й п’ючи Божі слова, розуміючи істину, розуміючи власний розбещений характер і пізнаючи Бога. Результат полягає в тому, що люди починають розуміти це нечестиве людство, цей темний світ і вплив темряви. Чи досягнуто цього результату частково зараз? (Так.) Хіба не в цьому полягає цінність існування церкви? Хіба не таку функцію й не такий ефект повинно мати існування церкви для тих, хто йде за Богом? (Так.) З одного боку, воно має цей об’єктивний ефект; крім того, церкви також позитивно й активно виконують цю роботу. Які конкретні проєкти пов’язані з цією роботою? Наприклад, фільми про те, як Божі обранці переживають арешт і тортури, – з одного боку, це свідчення, дані тими, хто слідує за Богом, зазнаючи жорстокого переслідування сатани; з іншого боку, вони розвінчують, як це нечестиве людство, цей темний світ і темні впливи чинять опір Богу та істині й засуджують їх, а також різні способи, якими вони жорстоко переслідують тих, хто йде за Богом. Розвінчуючи ці речі, фільми допомагають людям зрозуміти людство, світ і вплив темряви з цього погляду. Дехто каже: «Що Ти маєш на увазі під “розумінням людства та світу”?» Як ви всі думаєте, що це означає? (Розуміти темряву й нечестя людства та світу, а також розуміти сутність усього людства як ворогів Бога.) Правильно. Це означає розуміти нечестя й темряву людства, розуміти потворні обличчя та справжню сутність усього людства як ворогів Бога. Відео про тортури або особисті досвідні свідчення – це конкретні приклади цієї роботи, яку виконують церкви. Крім того, розвінчання традиційної культури, людських моральних поглядів, думок певних етнічних груп чи рас, а також традиційних доктрин даосизму та конфуціанства в Китаї, деяких псевдоістин, а також сімейних правил і виховання, що зв’язують людей і обмежують їхні думки – яка мета цього розвінчання? До якої категорії роботи це належить? Хіба зміст, який Я раніше аналізував в історії «Спати на сушняку й лизати жовч», не є частиною розуміння світу, людства та впливу темряви? (Так.) Це приклад конкретного змісту цієї роботи. Отже, ця робота – це також конкретне завдання, яке має виконувати церква. Підсумовуючи, робота церкви полягає, з одного боку, у тому, щоб позитивно вести людей в істину-реальність через істину, приводячи їх до досягнення покори Богу. З іншого боку, вона полягає в тому, щоб розвінчувати сатанинський, темний світ, розвінчувати різні ворожі дії сатани щодо істини й Бога, а також розвінчувати злі тенденції в людському суспільстві, різні ідеї та уявлення розбещеного людства, його єресі, облуди тощо, щоб люди могли зрозуміти справжню природу та сутність цього нечестивого періоду. Хіба це не суттєва робота церкви? (Так.) Насправді ви вже багато здобули від роботи церкви й отримали суттєву користь. Коли йдеться про людей у церкві, чи то тих, хто цікавиться істиною, чи то тих, хто не цікавиться, після трьох-п’яти років слідування за Богом, через зібрання для бесіди про істину, молитовне читання Божих слів і переживання на власному досвіді переслідування та паплюження з боку невіруючих, завад із боку злих людей і антихристів, а також усіляких інших людей, справ і речей, вони, самі того не усвідомлюючи, почнуть розрізняти й розуміти цей темний світ, нечестиве людство, чинну владу та темний вплив усього світу. Це ті здобутки, яких вони досягають. І як з’являються ці здобутки? Чи їх приносить існування церков? Чи їх приносить робота, яку виконують церкви? (Так.) З одного боку, люди здобули певне розуміння Божих слів, роботи й характеру; з іншого, вони також здобули певне відповідне усвідомлення та здатність до розрізнення світу, людства та впливу темряви. Результати та позитивний вплив цих двох здобутків на людей – це те, чого вони мають досягти, щоб здобути спасіння.

Роботу церкви можна узагальнити як популяризацію Божих слів і Божої роботи та свідчення про них, а також ведення людей до того, щоб вони їли й пили Божі слова, аби розуміти істину, практикувати Божі слова й краще виконувати свої обов’язки. Крім того, на фундаменті розуміння істини вони можуть переживати Божу роботу, позбуватися своїх розбещених характерів і досягати зміни в характері. Окрім цих трьох аспектів, церква допомагає людям зрозуміти нечестиве людство, темний світ і вплив темряви. Хоча проєктів у роботі церкви небагато, конкретний зміст є величезним. Увесь зміст стосується Божих слів, істини, позбавлення розбещених характерів і покори Богу; звісно, ще більше він стосується спасіння. У цьому полягає функція церкви та цінність її існування. Кожен аспект роботи церкви тісно пов’язаний із життям-входженням Божих обранців, бо він стосується того, як люди ставляться до Божих слів, їхнього ставлення до Бога, їхнього спасіння, а також їхніх поглядів і ставлення до світу, людства та впливу темряви. Коротше кажучи, існування церкви тісно пов’язане з кожним, а робота, якою займається церква, разом із цінністю та значенням її існування, є невіддільною від кожної людини, що приймає Боже спасіння.

Після бесіди про конкретну роботу, яку має виконувати церква, обговорімо недоречні визначення та погляди людей на назву «церква» та значення існування церкви. Перш за все, люди думають про церкву як про відносно затишне місце, місце, сповнене тепла й сонячного світла, відносно дружнє місце, вільне від конфліктів, війни, вбивств чи кровопролиття – ідеальне місце, якого прагнуть серця людей, сповнене щастя. Тут немає заздрощів чи чвар, немає інтриг, немає злих тенденцій чи будь-яких інших явищ, що зустрічаються в невіруючому світі. Вона розглядається як ідеальна гавань, де люди можуть кинути якір своїх сердець. Незалежно від того, наскільки прекрасними є уявлення людей про назву «церква», загалом люди знаходять у церкві певну духовну поживу. Ця духовна пожива має для людей більш відчутну функцію: коли вони стикаються з труднощами, вони можуть прийти до церкви, щоб висловити свої проблеми, і церква може допомогти їм полегшити турботи та вирішити їхні труднощі. Наприклад, якщо вони стикаються з труднощами на роботі чи в житті, якщо їхні діти неслухняні, якщо їхній чоловік чи дружина має роман на стороні, якщо виникають конфлікти між свекрухами та невістками, якщо є суперечки з колегами чи сусідами, якщо їхніх дітей ображають, якщо їхню землю захоплює якийсь місцевий деспот і так далі – коли трапляються такі речі, люди сподіваються, що хтось у церкві зможе за них заступитися і допомогти вирішити та владнати ці питання. В умах людей церква – це саме таке місце. Безсумнівно, в умах людей церква – це притулок, ідеальний рай, місце для полегшення турбот і вирішення труднощів, усунення насильства та забезпечення мирного життя добрим людям, а також місце для підтримки справедливості. Якщо життя стає важким, церква має надавати допомогу; якщо немає овочів для їжі та рису для приготування, церква має їх роздавати; якщо немає одягу, церква має його купувати; якщо хтось захворіє, церква має платити за лікування. Коли хтось стикається з труднощами на роботі, брати й сестри в церкві мають простягнути руку допомоги, задіяти зв’язки, використати знайомства або запропонувати поради. Коли чиїсь діти складають вступні іспити до коледжу, їхні батьки звертаються до церкви, щоб знайти більше людей, які б молилися за них, прагнучи забезпечити своїм дітям успішний вступ до коледжу. Які б труднощі не виникали на шляху, доки людина приходить до церкви, усі їх можна вирішити та владнати. Навіть якщо хтось зазнає поганого поводження з боку злих людей, церква, з її великою кількістю людей і великим впливом, може все владнати. За заохочення й підтримки багатьох людина більше не буде боязкою чи переляканою через знущання бандитів. Навіть коли її ображають, відштовхують і вона постійно бореться в суспільстві, не маючи можливості заробити на існування, вона може шукати допомоги та добрих порад у церкві й знайти придатну роботу. Усе це, та багато іншого, є роллю, яку, на думку людей, має відігравати церква, і роботою, яку вона має виконувати. Судячи з думок і уявлень людей або з того, що вони вимагають від церкви, очевидно, що вони, безсумнівно, розглядають церкву як установу соціального забезпечення, благодійну організацію, шлюбну або кадрову агенцію або Товариство Червоного Хреста. Дехто навіть думає, що незалежно від того, наскільки вони здібні або який їхній статус у суспільстві та серед людства, їм завжди потрібна потужна структура, на яку можна покластися. Коли вони стикаються з труднощами в суспільстві або з можновладцями, їм потрібна потужна сила, щоб підтримати їх, виступити за них, приймати за них рішення й боротися за їхні права та інтереси. На їхню думку, церква може виконати цю роль і досягти їхньої бажаної мети, тому церква стає їхнім єдиним вибором. Очевидно, вони розглядають церкву як соціальну спілку чи асоціацію, таку як спілка вчителів, спілка транспортників, асоціація фермерів, жіноча асоціація, асоціація літніх людей тощо – такі типи соціальних груп та організацій. Незалежно від того, які визначення люди насправді дають церкві, судячи з роботи, яку виконує церква, та точного визначення церкви, очевидно, що ставлення та вимоги людей до церкви є неправильними й недійсними, і люди не повинні їх мати. Церква – це не місце, де «грабують багатих, щоб нагодувати бідних», усувають насильство та дозволяють добрим людям жити в мирі або підтримують справедливість, і тим більше це не місце для допомоги світу та спасіння людей або полегшення турбот людей і вирішення їхніх труднощів. Церква – це не благодійна організація, не установа соціального забезпечення й не соціальна спільнота. Церква створена й існує не для того, щоб діяти як соціальна група чи організація. Окрім кількох суттєвих завдань, які має виконувати церква, а саме, свідчити про Божі слова та проголошувати їх, вести людей їсти й пити Божі слова, переживати Божу роботу та позбуватися своїх розбещених характерів для досягнення спасіння, церква не зобов’язана виконувати будь-які функції чи допомагати суспільству або будь-якій етнічній групі. Крім того, церква – це не місце для боротьби за права та інтереси людей, і вона не зобов’язана гарантувати фізичне життя людей, соціальний статус, посади, зарплати, соціальне забезпечення тощо. У своїх уявленнях люди вірять, що функції церкви – це усунення насильства та забезпечення мирного життя добрим людям, підтримка справедливості, полегшення турбот людей і вирішення їхніх труднощів, допомога світу та спасіння людей і боротьба за права та інтереси людей – в основному ці функції. Тому люди вірять, що церква – це їхня негайна допомога і що будь-яку трудність церква може вирішити та владнати. Очевидно, люди розглядають церкву як соціальну установу, організацію чи групу. Однак, чи є церква такою установою? (Ні.) Якщо функції та ролі, для яких, на думку людей, існує церква, – це усунення насильства та забезпечення мирного життя добрим людям, підтримка справедливості, полегшення турбот людей і вирішення їхніх труднощів, допомога світу та спасіння людей, боротьба за права та інтереси людей тощо, то цю церкву не можна назвати церквою, бо вона не має жодного зв’язку з Божими словами, роботою Святого Духа чи Божою роботою спасіння людей. Таку групу чи організацію слід просто називати групою чи організацією, що не має жодного стосунку до церкви, ані жодного зв’язку з роботою церкви. Якщо якась організація під гаслом віри в Бога займається такими видами діяльності, як відвідування служб, поклоніння Богу, читання Біблії, молитва, співання гімнів і прославлення, або навіть якщо вона проводить офіційні зібрання та поклоніння, а також так звані зустрічі з вивчення Біблії, молитовні зустрічі, зустрічі співпрацівників, зустрічі для обміну досвідом тощо, то незалежно від того, хто її члени та яка її структура, усе це не має жодного зв’язку зі справжньою церквою. Отже, що ж таке справжня церква? Як вона виникає? Справжня церква утворюється завдяки явленню Бога, Його роботі та Його вираженню істини для спасіння людства. Вона виникає, коли люди чують голос Бога, звертаються до Бога й коряться Божій роботі. Це і є справжня церква. Церква не організовується й не створюється людьми – навпаки, її засновує особисто Бог, її веде й пасе особисто Бог. Тому Бог має доручення для Своїх церков. Місія церкви – популяризувати Божі слова, свідчити про Божу роботу й допомагати людям чути голос Бога, повертатися до Божої присутності, приймати Боже спасіння, переживати Божу роботу, щоб здобути Боже спасіння, і свідчити для Бога – ось так просто. У цьому полягає цінність і значення існування церкви.