Прояви неправдивих лідерів, коли антихристи створюють завади

Ми закінчили бесідувати про тринадцяте зобов’язання лідерів і працівників: «Захист Божих обранців від завад, введення в оману, контролю й тяжкої шкоди з боку антихристів, а також допомога Божим обранцям у тому, щоб вони розрізняли антихристів і від душі зрікалися їх». Далі, порівнюючи з роботою, яку мають виконувати лідери і працівники, ми проаналізуємо й розвінчаємо прояви одного типу людей, які не можуть виконувати зобов’язання лідерів і працівників, – неправдивих лідерів. Виконуючи цю роботу, лідери і працівники мають брати на себе багато завдань, що вимагає від них певного рівня, уважності, ретельності, серйозності, відповідальності, турботи про Божу ношу, серця, сповненого любові, яке захищає Божих обранців, тощо. Лише з цими якостями вони можуть виконувати свої зобов’язання й повинності як слід. Проте неправдиві лідери є повною протилежністю цьому; їм бракує цих якостей у їхній людськості. Вони можуть мати певний рівень зі здатністю сприймати істину й розрізняти антихристів, або вони можуть мати трохи нижчий рівень, будучи здатними принаймні розрізняти деяких очевидних антихристів, які чинять численні лихі вчинки, навіть якщо вони не можуть повністю розрізнити природу-сутність антихристів; або ж їхній рівень може бути настільки низьким, що вони не можуть розрізнити чи побачити наскрізь різницю між тими, хто має сутність антихристів, і тими, хто має характер антихристів. У будь-якому разі неправдиві лідери демонструють ці два прояви: один – це те, що вони не виконують справжньої роботи; інший – те, що вони займаються лише поверховою роботою із загальних справ, будучи абсолютно нездатними розв’язувати реальні проблеми чи виконувати справжню роботу. У роботі, пов’язаній із тринадцятим зобов’язанням, ці два характерні прояви неправдивих лідерів залишаються помітними. Далі ми побесідуємо про те, які саме конкретні прояви вони мають.

I. Не наважуються розвінчувати антихристів і розбиратися з ними через страх їх образити

Коли антихристи заважають Божим обранцям, уводять їх в оману, контролюють або тяжко їм шкодять, перший прояв неправдивих лідерів – це бездіяльність. Що означає бездіяльність? Це означає невиконання справжньої роботи. За невиконанням справжньої роботи стоять причини, насамперед страх образити людей і брак сміливості дотримуватися принципів. Ставши лідерами, ці люди починають хизуватися своєю владою, думаючи: «Тепер у мене є статус, і я – посадова особа церкви. Я мушу розпоряджатися їжею, одягом, житлом і пересуванням братів і сестер; я мушу розрізняти, чи відповідає те, що кажуть брати й сестри, істині та чи відповідає пристойності святих. Я мушу бачити, чи щирі вони до Бога, чи нормальне їхнє духовне життя, чи моляться вони вранці й увечері, чи нормальні їхні звичайні зібрання – я мушу всім цим керувати». Неправдиві лідери дбають лише про ці питання. Формально вони, здається, виконують зобов’язання лідерів і працівників, але коли виникають суттєві принципові питання або навіть коли з’являються антихристи, неправдиві лідери ховаються в тіні, не видаючи ні звуку, мовчать і вдають, що нічого не знають і не можуть нічого помітити. Яку б облуду не поширювали антихристи, вони вдають, що не чують. Коли антихристи заважають Божим обранцям, уводять їх в оману й контролюють, вони також вдають, що нічого не знають, ніби вся ця інформація зникає, коли доходить до них. Вони вдають, що не можуть розрізнити антихристів, яких можуть розрізнити навіть звичайні брати й сестри, кажучи: «Я не можу розгледіти їх наскрізь. А що, як я виключу не ту людину? А що, як я неправильно зрозумію братів і сестер? Крім того, Божому дому досі потрібні люди, які надають послуги!». Використовуючи всілякі відмовки, щоб ухилитися від зобов’язань лідерів і працівників, вони уникають розбирання з антихристами й не захищають братів і сестер від шкоди антихристів. Деякі неправдиві лідери навіть кажуть: «Якщо я завжди розвінчуватиму антихристів, що, як вони підбурять братів і сестер напасти на мене? Тоді ніхто не проголосує за мене на наступних виборах, і я більше не зможу бути лідером. Мій вплив не такий сильний, як їхній!». Щоб захистити свій статус і особисту безпеку, неправдиві лідери взагалі не виконують свого зобов’язання захищати Божих обранців і не зупиняють антихристів від заподіяння шкоди братам і сестрам настільки, наскільки це можливо. Вони поводяться і як безвідмовні люди, і як черепахи, що ховаються у свої панцирі, і водночас є егоїстичними й ницими людьми. Вони не захищають братів і сестер, але дуже ретельно думають про те, як захистити себе. Коли доходить до розбирання з антихристами або їхнього обтинання й розвінчування, щоб брати й сестри могли здобути здатність до розрізнення, вони до смерті бояться, хвилюються про втрату свого статусу й відчувають, що це шкідливо для них самих. Вони повністю нехтують інтересами Божих обранців, зважаючи лише на власні інтереси, репутацію, особисту безпеку й безпеку своєї родини, боячись, що випадкова образа антихристів може зробити їх безжально ворожими й спровокувати помсту. Неправдиві лідери цього типу насправді мають певний рівень. З їхнім рівнем і проникливістю вони цілком усвідомлюють, хто є антихристом, але проблема полягає в їхньому страху образити антихристів. Бачачи порочний характер антихристів, вони не наважуються їх ображати. Однак, щоб захистити себе, вони не вагаючись жертвують інтересами Божого дому й Божих обранців; вони байдуже спостерігають, як братів і сестер віддають антихристам, дозволяючи антихристам свавільно вводити їх в оману, контролювати їх і тяжко шкодити їм. Неправдиві лідери лише зрідка за лаштунками кажуть деяким відносно простодушним людям із хорошою людськістю, які не становлять для них загрози: «Ця людина – антихрист. Вона вводить інших в оману. Вона нехороша людина». Однак перед усіма братами й сестрами та перед антихристами вони ніколи не наважуються сказати антихристам жодного «ні». У них ніколи немає сміливості розвінчати якісь лихі вчинки або сутність антихристів. Навіть під час зібрань, коли антихристи монополізують виступи й говорять годину чи дві, вони не наважуються вимовити ні звуку. Якщо антихристи грюкають по столу й люто дивляться на людей, вони навіть не наважуються голосно дихати. У межах їхньої сфери роботи ті, хто має малий духовний зріст, ті, хто має боягузливу людськість, і ті, хто хоче прагнути до істини, але ще не здобув здатності до розрізнення, страждають, бо немає лідерів чи працівників, які можуть зголоситися, щоб розвінчати й розрізнити лихі вчинки антихристів. Не маючи жодних засобів протидії, вони безпорадно спостерігають, як антихристи тиранічно поводяться в церкві, діють із зухвалою безрозсудністю й заважають церковному життю. Тим часом неправдиві лідери не виконують жодної справжньої роботи й не розв’язують реальних проблем для Божих обранців. Коли брати й сестри потрапляють у скруту, неправдиві лідери не тільки не розвінчують і не обмежують лихих учинків антихристів, а й навіть не наважуються сказати жодного слова справедливості. Навіть якщо їхня совість щось відчуває й трохи їх звинувачує, і вони проливають кілька сліз у молитві до Бога за зачиненими дверима, наступного дня під час зібрання, коли вони бачать, як антихристи безвідповідально висловлюються про роботу Божого дому й свавільно її судять, навіть опосередковано судять Бога й поширюють уявлення про Нього, вони нічого з цим не роблять, хоча й знають, що це неправильно. Навіть коли вони бачать, як антихристи марнують приношення, вони займають ставлення ігнорування цього. Вони зовсім не розвінчують і не обмежують антихристів, і при цьому в їхніх серцях немає навіть найменшого докору – це вкрай безвідповідально! Будь-хто з хоч якимось почуттям совісті, навіть якщо відчуває, що його власна сила надто слабка, має об’єднатися з братами й сестрами, які мають певний духовний зріст і здатність до розрізнення, щоб побесідувати про цю справу й обговорити, як розібратися з антихристами. Але неправдивим лідерам бракує такої рішучості й сміливості, а тим паче їм бракує такого почуття відповідальності. Вони навіть кажуть братам і сестрам: «Антихристи надто порочні. Якщо ми їх образимо, вони донесуть на нас уряду, і тоді ніхто з нас не зможе вірити в Бога. Антихристи знають місця зібрань церкви, тому ми не можемо їх провокувати». Це цілковито огидна поведінка того, хто складає зброю й здається антихристам, хто йде на компроміс із сатаною й благає його про милість.

Окрім захисту себе, неправдиві лідери не виконують жодної роботи, яку мають виконувати лідери і працівники, як-от захист Божих обранців і надання їм допомоги, щоб ті здобули здатність до розрізнення антихристів, і вони взагалі не виконують жодних зобов’язань, проте вони постійно хочуть, щоб брати й сестри обирали їх лідерами. Закінчивши один термін, вони хочуть бути обраними на наступний. Хіба це не безсоромно й невиправно? Чи гідні такі люди бути лідерами? (Ні.) Божий дім довіряє тобі отару, але коли приходять дикі звірі, у критичний момент ти захищаєш лише себе й віддаєш отару диким звірам. Ти поводишся як боягузлива черепаха, знаходячи притулок, безпечне місце, щоб сховатися. І, як наслідок, отара зазнає шкоди – деяких овець загризають на смерть, а деякі губляться. Припустімо, що лідер бачить, як антихристи безсовісно заважають роботі церкви, уводять в оману й контролюють Божих обранців, і при цьому в нього ставлення ігнорування, щоб захистити власне обличчя, статус і засоби до існування та забезпечити власну безпеку. Більшість Божих обранців унаслідок цього введена в оману, почувається безпорадною і стає негативно налаштованою та слабкою; дехто навіть захоплений антихристами, а дехто не бажає виконувати свої обов’язки. І все ж цей лідер нічого не відчуває, коли бачить завади, спричинені антихристами; його совість не відчуває жодного докору. Чи є в такого лідера чи працівника хоч якась людськість? Заради досягнення власної мети самозбереження вони не вагаючись віддають Божих обранців антихристам і дозволяють антихристам уводити їх в оману, тяжко шкодити їм і терзати їх. Що це за лідери? (Неправдиві лідери.) Хіба це не поплічники сатани? На чиєму боці вони насправді? Хоча їх характеризують як неправдивих лідерів, сутність цієї проблеми може бути навіть серйознішою, ніж просто бути неправдивим лідером. Вона має природу продажу братів і сестер йому, так само як у тих людей, яких заарештовують і катують, і вони стають юдами, видаючи братів і сестер великому червоному дракону на тяжку шкоду. Отже, яка природа того, що неправдивий лідер видає Божих обранців антихристам? Хіба такі неправдиві лідери не є вкрай мерзенними? Порівняно з антихристами, зовні здається, що ці неправдиві лідери не мають наміру опиратися істині. Здається, вони здатні бесідувати про деякі істини, мають певну здатність до сприймання й можуть практикувати трохи істини, а деякі з них навіть можуть терпіти труднощі й платити ціну. І все ж, коли Божий дім довіряє їм Божу отару, і коли з’являються злі люди й демони, вони не використовують власне життя, щоб зробити все можливе для захисту Божих обранців. Натомість вони роблять усе можливе, щоб захистити себе, виштовхуючи братів і сестер уперед як живий щит, щоб забезпечити власну безпеку й інтереси. Які ж ниці й егоїстичні ці люди! На поверхні їхня людськість, здається, не має великих проблем. Вони мають любов до людей, можуть допомагати іншим, готові платити ціну й можуть терпіти будь-які труднощі, виконуючи свої обов’язки. Однак, коли з’являються антихристи, вони роблять щось несподіване й незрозуміле: хай як антихристи вводять в оману Божих обранців чи заважають церковному життю, вони нічого не роблять, і хай скільки людей зазнає нападок, витіснення чи шкоди від антихристів, вони це ігнорують. Такими діями ці лідери повністю віддають Божих обранців під контроль антихристів, дозволяючи антихристам свавільно вводити їх в оману й тяжко шкодити їм, тоді як самі ці лідери не виконують жодної роботи. Коли церкву очищають від антихристів і проблему розв’язано, ці лідери виходять, щоб побесідувати про своє самопізнання, про те, якими вони були слабкими, боягузливими, наляканими, егоїстичними й лукавими, і що вони не були вірними, не захистили добре Божих обранців і розчарували Бога та братів і сестер. Здається, вони дуже каються; здається, вони змінилися й здатні до покаяння. Однак, коли антихристи з’являються знову, вони так само, як і минулого разу, штовхають братів і сестер до антихристів і знаходять для себе безпечне місце, щоб сховатися. Хоча самі вони не були введені в оману антихристами й не зазнали від них шкоди, вони знехтували своїми зобов’язаннями й зрадили Боже доручення, і їхнє ставлення до свого обов’язку, їхнє ставлення до Божих обранців і їхнє справжнє «я» повністю викрито. Щоразу, коли з’являються антихристи, вони не обирають стати на бік Бога й боротися з антихристами до кінця, і вони не кажуть ані слова з того, що слід сказати, і не роблять ані крихти роботи, яку слід зробити, щоб захистити Божих обранців і тим самим заспокоїти свою совість, і тим паче вони не виконують зобов’язань лідерів як слід, щоб задовольнити Божі наміри. Усі рішення й дії цих неправдивих лідерів цілком спрямовані на захист власного статусу від шкоди. Їм байдуже до життя чи смерті Божих обранців. Для них усе гаразд, доки їхня власна репутація, інтереси й статус не зазнають шкоди. Хто розвінчує антихристів, хто виключає антихристів, як слід розбиратися з антихристами – схоже, ніби ці справи не мають до них жодного стосунку; їм байдуже й вони не втручаються. Коли антихристи заважають церковному життю, шкодять Божим обранцям, підставляють і мучать тих, хто прагне до істини, вони це ігнорують. Ці речі для них не мають значення; для них усе гаразд, доки їхньому статусу ніщо не загрожує. Що ви думаєте про таких людей? Зазвичай їхня людськість не здається поганою, і здається, що вони можуть виконувати певну роботу. Коли вони стикаються з обтинанням, здається, що вони здатні пізнавати себе й мають трохи каяття в серці. Однак, коли вони стикаються з тим, що антихристи заважають церкві, вони повністю втрачають розум, у них немає почуття справедливості, і їм бракує навіть сміливості боротися проти антихристів. Коли вони бачать дияволів і сатан, вони йдуть на компроміс; коли вони бачать, як злі люди створюють завади, вони їх уникають. Судячи з їхнього ставлення до злих людей і антихристів, яким саме шляхом вони йдуть? Хіба це не дуже показово для їхньої проблеми? (Так.) Така людина може не здаватися антихристом на поверхні, але ставлення, яке вона виявляє до дій і поведінки злих людей і антихристів, є саме характером антихристів, і природа цього жахлива. Можна сказати, що це природа відмови від своїх зобов’язань і продажу Божих обранців. Хіба ця природа не дуже серйозна? Чи виявляють вони хоч якусь вірність щодо роботи церкви й Божого доручення? Чи мають вони хоч натяк на відповідальне ставлення? Незалежно від того, коли їм довіряють доручення чи завдання, їхній принцип – уникати образи людей і захищати себе. Це їхній найвищий стандарт того, як жити по-людськи, і їхній принцип дій, і це ніколи не зміниться. Відкладімо поки що питання про те, чи можуть такі люди бути спасенними – судячи лише з роботи з розбирання з антихристами, чи гідні ці неправдиві лідери приймати Боже доручення? Чи гідні вони бути лідерами і працівниками? (Ні.) Ці люди негідні бути лідерами і працівниками. Це пояснюється тим, що їм бракує совісті й розуму, і вони негідні брати на себе роботу церковного лідерства; вони не зупиняють антихристів від заподіяння шкоди Божим обранцям максимально можливою мірою, і вони також не докладають усіх зусиль, щоб виконати це зобов’язання чи добре виконати цю роботу, щоб захистити Божих обранців, – справа не в тому, що вони мають низький рівень і нездатні це зробити, а радше в тому, що вони просто цього не роблять. Тому із цього погляду, люди, які бояться ображати інших, абсолютно негідні бути лідерами і працівниками. Хіба не чимало таких лідерів і працівників? (Так.) Коли нічого не сталося, вони бігають із більшим ентузіазмом, ніж будь-хто інший; вони настільки зайняті, що навіть не розчісують волосся й не вмивають обличчя, здавалося б, досягаючи дуже духовного рівня. Але коли з’являються антихристи, вони зникають; вони знаходять усілякі відмовки, щоб ухилитися, і просто не розбираються з антихристами. Яка природа такої поведінки? Це брак вірності у виконанні свого обов’язку й ненадійність. У вирішальні моменти вони можуть навіть зрадити Бога й стати на бік сатани, закриваючи очі на те, як злі люди й антихристи заважають і шкодять роботі церкви. Вони навіть не такі корисні, як сторожовий собака. Це один із типів неправдивих лідерів.

II. Нездатність розрізняти антихристів

Є ще один тип неправдивих лідерів: коли з’являються антихристи, вони не можуть розрізнити, який у них характер і сутність, що вони проявляють і виявляють, які завади вони спричиняють для братів і сестер, які заяви, думки, погляди та поведінка можуть вводити братів і сестер в оману й заважати їм, які методи антихристи використовують для контролю над людьми, за яких обставин антихристи можуть вводити в оману й контролювати братів і сестер та тяжко шкодити їм тощо – усього цього неправдиві лідери розрізнити не можуть. Антихристи вводять в оману братів і сестер; вони та введені в оману брати й сестри відокремлюються від церкви, щоб проводити власні зібрання й утворювати незалежні царства. Вони не приймають керівництва Божого дому, не приймають упорядкувань роботи від Божого дому й не коряться жодним упорядкуванням чи вказівкам від Божого дому, і тим паче вони не коряться жодним Божим вимогам до людей. Але всі такі дії антихристів із введення в оману Божих обранців неправдиві лідери не вважають проблемами. Вони не бачать, що в цих ситуаціях не так, і тим паче не бачать, як слова, дії, думки та погляди антихристів заважають людям, вводять їх в оману та шкодять їм. Вони не бачать цих негативних впливів і не знають, як їх розрізнити. Оскільки деякі звичайні брати й сестри багато бачили й чули, вони можуть мати певну здатність до розрізнення, сприйняття й усвідомлення, але неправдиві лідери не бачать цього наскрізь. Навіть коли хтось вказує, що такий-то робить певні речі, щоб уводити людей в оману й за лаштунками створювати угруповання, неправдиві лідери однаково перешкоджають, кажучи: «Ми не можемо поширювати ці заяви. Не спричиняйте завад. У них хороші стосунки – що поганого в тому, що вони разом бесідують? Треба давати людям свободу!». Вони однаково не бачать цього наскрізь. Якщо вони не бачать наскрізь, то могли б спостерігати й шукати, а також бесідувати з братами й сестрами, які розуміють істину та мають певну здатність до розрізнення. Однак неправдиві лідери досить упевнені у власній праведності. Коли брати й сестри нагадують їм, вони цього не приймають, думаючи: «Ти лідер чи я? Оскільки мене обрали лідером, я мушу розуміти істину краще за пересічну людину. Інакше чому б обрали мене, а не когось іншого? Це доводить, що я кращий за всіх вас. Незалежно від того, старший я за вас чи молодший, мій рівень, безумовно, кращий за ваш. Коли з’являється антихрист, я маю першим його виявити. Якщо ви виявите його першими, я не погоджуся з вашою оцінкою. Перш ніж щось робити, ми почекаємо, поки його виявлю я!». Як наслідок, антихрист поширює серед братів і сестер багато єресей та облуди, відкрито опирається упорядкуванням роботи від Божого дому та відкрито репетує проти церкви, Божого дому й упорядкувань роботи від Вишнього й виступає проти них. Антихрист навіть відкрито перетягує братів і сестер на свій бік для участі в окремих зібраннях, де учасники слухають проповіді лише самого антихриста й приймають його керівництво. Навіть ті, хто має найнижчий рівень у церкві, бачать, що ця людина – антихрист. Лише в такій ситуації неправдиві лідери визнають: «Ой лишенько, та це ж антихрист! Як я тільки зараз це зрозумів? Ні, насправді я зрозумів це раніше, але нічого не казав, бо боявся, що брати й сестри малі духовним зростом і їм бракує здатності до розрізнення». Вони навіть вигадують для себе блискучу брехню. Очевидно, що саме через те, що вони самі байдужі, тугодумні, низького рівня й нездатні розрізнити антихриста, вони дозволили братам і сестрам зазнати від нього стільки шкоди. Замість того щоб почуватися винними, вони звинувачують братів і сестер у тому, що ті говорять дурниці, поширюють безпідставні чутки, неправильно розуміють людей тощо. Що це за лідер? Хіба він не геть безтолковий? Такий лідер докорінно нездатний узяти на себе роботу церкви. На перший погляд, такі лідери часто їдять і п’ють Божі слова, моляться, відвідують зібрання, слухають проповіді, роблять духовні нотатки й пишуть статті-свідчення, і здається, що вони докладають багато зусиль, але коли виникають проблеми, вони не можуть їх розв’язати, не можуть шукати істину згідно з Божими словами й, безумовно, не можуть розрізняти антихристів на основі Божих слів. Неправдиві лідери зазвичай можуть проповідувати годину чи дві, і, бесідуючи про Божі слова та власний досвід, вони можуть безкінечно розводити теревені, але коли антихристи поширюють єресі та облуду, вводячи в оману братів і сестер і заважаючи роботі церкви, їм нічого сказати, і вони взагалі не виконують жодної роботи. Вони не тільки не вживають жодних запобіжних заходів і не ведуть братів і сестер до розрізнення єресей та облуди антихристів, а й навіть коли бачать переривання й завади, спричинені антихристами, вони не розвінчують і не аналізують їх, а також не обтинають антихристів; вони взагалі не виконують жодної роботи. У чому проблема з такими людьми? (Їхній рівень надто низький.) Незважаючи на свій низький рівень, вони однаково хваляться, що вони духовні люди, хороші лідери, прагнуть до істини й люблять Божі слова, і безсоромно заявляють, що відмовилися від родинних і плотських задоволень, щоб виконувати зобов’язання лідерів і працівників як слід. Насправді вони – справжнісінькі неправдиві лідери, безвідповідальні, позбавлені совісті й розуму та вкрай байдужі й тупі – вони справжні лицемірні фарисеї. Вони вміють лише проповідувати доктрини та вигукувати гасла. Коли люди ставлять їм запитання, вони можуть видати потік теорій, щоб увести їх в оману, але насправді вони взагалі не можуть чітко пояснити істини-принципи. І все ж вони вважають, що мають здатність до сприймання й мають розуміння істини. У глибині душі вони чітко знають, що коли люди шукають у них розв’язання проблем, вони не можуть дати відповідей, які б узгоджувалися з істиною, але однаково вдають із себе хороших лідерів і духовних людей. Хіба це не трохи безсоромно? (Так.) Більшість неправдивих лідерів має спільну рису та спільну проблему: вони безсоромні. Вони думають, що статус і титул лідера та здатність говорити про духовні теорії роблять їх духовними людьми. Вони проводять більше часу, ніж інші, їдячи й п’ючи Божі слова, слухаючи проповіді та дивлячись відео від Божого дому, а також більше бесідують з іншими про Божі слова, тому вони вважають, що можуть виконувати роботу й зобов’язання лідерів і працівників. Але факт у тому, що коли виникає серйозна проблема безсовісного введення антихристами Божих обранців в оману й заважання їм, вони просто спостерігають, але безсилі щось зробити, і вони не знають, які частини Божих слів використовувати, щоб їх пов’язати з антихристами й проаналізувати, щоб брати й сестри здобули здатність до розрізнення, відкинули антихристів від душі й уникли введення ними в оману й контролю. Хоча іноді вони відчувають усередині певну паніку, вони однаково думають, що довго вірили в Бога й слухали багато проповідей, і що вони розуміють істину краще за пересічну людину та можуть красномовно говорити. Вони часто хваляться: «Я духовний. Я можу проповідувати. Хоча я не можу розв’язати проблему введення антихристами Божих обранців в оману й заважання їм, і я не можу пов’язати Божі слова з антихристами й розрізнити їх, я зробив роботу, яку мав зробити, і сказав те, що мав сказати. Поки брати й сестри можуть розуміти, усе гаразд!». Що ж до того, який кінцевий результат, чи були захищені Божі обранці, – у їхніх серцях немає чіткого розуміння. Вони також думають, що вони розумні, і вдають, що розв’язують проблеми, але, зрештою, вони просто говорять багато слів і доктрин, фактично не розв’язуючи проблем. Вони не можуть бесідувати про істину, щоб розвінчувати й аналізувати антихристів. Натомість вони просто виголошують слова й доктрини, щоб виправдати й захистити себе, говорячи одну-дві години й залишаючи людей у цілковитому сум’ятті й у невизначеності навіть щодо того, що вони спочатку розуміли. Вони не рятують братів і сестер від введення антихристами в оману, і вони також не дають їм змоги розрізнити антихристів і відкинути їх від душі, вони ніколи не досягають результату – захисту братів і сестер. Навіть якщо вони бачать цей наслідок, вони однаково претендують на ідентичність лідера й не змиряються, щоб шукати істину з іншими або доповідати про проблему нагору для пошуку розв’язання. Хіба такі люди не негідники? Ти – ніщо, але однаково щось вдаєш. Задля чого ти щось вдаєш? Оскільки ти не можеш бути лідером, тобі слід залишити посаду й піти прикидатися деінде. Тобі не можна шкодити Божим обранцям! Поки ти щось вдаєш, антихристи користуються нагодою, щоб робити стільки лихих вчинків, які заважають людям і контролюють їх, вводячи багатьох в оману й шкодячи їм! Хто візьме на себе за це відповідальність? Божий дім з’ясує, хто відповідальний!

Деякі лідери і працівники не виконують жодної реальної роботи, коли розбираються з інцидентами, пов’язаними з антихристами, а також не можуть розрізняти антихристів. У період, коли антихристи вводять в оману й контролюють братів і сестер, вони ніколи по-справжньому не розвінчують лихих вчинків і сутності антихристів, а також не можуть чітко їх пояснити. Пізніше деякі Божі обранці, що мають здатність до розрізнення, розвінчують і виключають антихристів, і ці неправдиві лідери відчувають, що це їхнє власне досягнення. Після того як антихристів виключають, вони роблять підсумок і говорять якусь доктрину: «Подивіться, коли антихристи говорять і діють, церковне життя стає ненормальним, людям заважають, і вони зазнають втрат у своєму житті. Щоб уникнути шкоди від антихристів, ми мусимо розрізняти дії антихристів, їхні слова, людськість, сутність тощо – ми маємо все це розуміти. Бог допускає появу антихристів у церкві, дозволяючи їм щось робити й розвінчувати власну потворність, викриваючи антихристів, щоб ми могли озброїтися істиною, зростати в здатності до розрізнення та якнайшвидше підвищувати свій духовний зріст – у цьому полягають Божі наміри! Тепер ми розрізнили антихристів і більше не сковані ними; кожен здатен їх відкинути. Це справа, яку варто відсвяткувати!». Зрештою, неправдиві лідери приймають тон чиновника й пропонують свій підсумок, говорячи так, ніби вони зробили багато реальної роботи, заплатили велику ціну й відіграли значну роль у виключенні антихристів. Хіба це не трохи безсоромно? Очевидно, що від початку й до кінця вони не могли розрізнити, що таке антихрист; вони не розуміють, як антихристи вводять людей в оману, що антихристи роблять із Божими обранцями або яка характер-сутність антихристів, але вони вдають, ніби зробили багато роботи. Очевидно, що саме брати й сестри розрізнили антихристів і виключили їх із церкви; очевидно, що неправдиві лідери не відіграли ролі, яку мали б відіграти лідери і працівники, і не виконали зобов’язань лідерів і працівників, але вони однаково роблять підсумок і приписують собі заслуги, ніби вони все спланували заздалегідь і тепер кажуть братам і сестрам, що їхні дії дали результати й були великим успіхом. Хіба це не безсоромно? Чому ти говориш у такій офіційній манері? Ти не робиш жодної реальної роботи, а говориш, як чиновник. Ти чиновник великого червоного дракона? Хіба такі люди не фарисеї? (Так.) Вони вміють лише вигукувати гасла й проповідувати доктрини. Коли щось трапляється, вони не тільки не ставляться до цього правильно, а й не мають шляху практики. Вони просто говорять дурниці й сліпо застосовують приписи; вони докорінно нездатні розв’язати жодних проблем. Після того як усе минає, вони поводяться так, ніби нічого не сталося, вдають із себе хороших людей і з нахабною безсоромністю приписують собі заслуги. Ці люди – хрестоматійні фарисеї. Вони можуть лише проповідувати доктрини, вигукувати гасла, докладати певних зусиль і терпіти певні труднощі, і вони нездатні виконувати жодної реальної роботи, але однаково вдають із себе духовних людей. Вони – фарисеї. Така сутність цього типу неправдивого лідера. Вони можуть проповідувати стільки доктрин перед усіма, то чому ж вони не можуть розвінчувати антихристів і розбиратися з ними? Вони можуть безперервно проповідувати годинами й володіють великим красномовством, то чому ж, зіткнувшись із реальними проблемами – особливо зіткнувшись із лихими вчинками антихристів, – вони не можуть із ними впоратися й виглядають приголомшеними? У чому причина цього? У тому, що їхній рівень надто низький. Наскільки низький? У них немає духовного розуміння. Вони освічені й розумні, досить кмітливі у вирішенні зовнішніх справ і мають певне розуміння закону. Однак, коли йдеться про питання віри в Бога, духовні питання та різні суттєві проблеми, вони нездатні розрізняти й не бачать нічого наскрізь, а також не можуть знайти жодних істин-принципів. Коли немає жодних проблем, вони сидять спокійно, як рибалка, що чекає на свій улов, але коли проблеми виникають, вони поводяться як смішні блазні, як мурахи на розпеченій пательні, виявляючи жалюгідний вигляд. Іноді вони поводяться надзвичайно серйозно й урочисто. Коли вони не урочисті, то здаються нормальними, але коли вони стають урочистими, це насправді викликає сміх. Причина цього полягає в тому, що, коли вони урочисті, вони говорять лише облудні речі та слова, позбавлені духовного розуміння, і все це – аматорські зауваження. А втім, вони зберігають урочистість із незворушним виглядом – хіба це не смішно? Якщо хтось поставить їм кілька критичних запитань, на які треба відповісти, вони стають розгубленими та безмовними й виглядають особливо збентеженими. Таких неправдивих лідерів багато. Їхні основні прояви – низький рівень і брак духовного розуміння; це безтолкові люди. Що означає не мати духовного розуміння? Коли йдеться про духовні питання та справи, пов’язані з істиною, це для них наче перекладати давньогрецьку – вони нічого з цього не розуміють. І все ж вони й далі прикидаються, кажучи: «Я духовний. Я довго вірю в Бога. Я розумію багато істин. Ви – нововірці, ви щойно почали вірити в Бога й не розумієте істини. Ви ненадійні». Вони завжди вважають, що довго вірять у Бога й розуміють істину. Такі люди водночас і ненависні, і смішні. На цьому бесіда про прояви таких неправдивих лідерів завершується.

III. Діють як захисна парасолька для антихристів

Є ще один тип неправдивого лідера, ще більш ненависний. Вони не тільки не розвінчують антихристів, а й діють як захисна парасолька для антихристів, використовуючи сповнену любові допомогу як привід, щоб попускати лихим вчинкам антихристів, які заважають роботі церкви. Скільки б облуд не поширювали антихристи, щоб уводити людей в оману, ці неправдиві лідери не тільки не спростовують і не розвінчують їх, а й надають антихристам можливості вільно висловлювати свої погляди та виступати. Хоч би яких завад, введення в оману чи шкоди зазнають Божі обранці, вони залишаються байдужими. Навіть коли деякі люди вказують: «Ці особи – антихристи. Це ті, кого Божий дім має обмежувати; їх не слід просувати чи зрощувати, і, безумовно, їх не слід захищати. Вони завдали братам і сестрам достатньо шкоди. Настав час звести з ними рахунки, ретельно розвінчати їх і розібратися з ними», – неправдиві лідери виступають на захист антихристів. Беручи до уваги такі фактори, як вік антихристів, роки віри в Бога та попередні внески, вони використовують різні відмовки, щоб висловлюватися на їхню користь і захищати їх. Коли лідери вищого рівня приходять перевірити роботу або розібратися з антихристами, неправдиві лідери не дають братам і сестрам доповідати нагору про факти лихих вчинків антихристів. Вони навіть вживають заходів для ізоляції церкви, щоб лідери вищого рівня не дізналися про те, що антихристи заважають церкві, а також перешкоджають братам і сестрам, що вміють розрізняти, розвінчувати антихристів. Незалежно від того, які відмовки використовують неправдиві лідери або які цілі вони мають, діючи як захисна парасолька для антихристів, такими діями вони зрештою захищають інтереси антихристів, зраджуючи інтереси церкви та Божих обранців. Вони використовують різні відмовки для захисту антихристів, наприклад: «антихристи також вірять у Бога й мають право говорити в Божому домі» та «вони раніше виконували небезпечні обов’язки; Божий дім має враховувати їхні минулі внески». Вони не дають братам і сестрам розрізняти антихристів і не дозволяють лідерам вищого рівня дізнаватися про їхні різні лихі вчинки, водночас самі вони не розвінчують і, безумовно, не обтинають антихристів. Ці антихристи можуть бути членами їхньої родини, близькими друзями або, що ще ймовірніше, людьми, яких вони обожнюють і яких їм емоційно важко відпустити. Незалежно від ситуації, доки вони знають, що ці люди – антихристи, і однаково захищають їхні лихі вчинки, кажучи іншим ставитися до них із любов’ю, і навіть використовуючи різні засоби, щоб надати антихристам можливості поширювати різну облуду з метою введення Божих обранців в оману й завади їм, – ці прояви демонструють, що вони діють як захисна парасолька для антихристів. Деякі неправдиві лідери, можливо, й виконали трохи реальної роботи в інших сферах, але коли доходить до розбору з антихристами, вони не розбираються з ними відповідно до вимог Божого дому. Ба більше, вони не виконують зобов’язань лідерів і працівників, як того вимагає Божий дім, – вони не перешкоджають максимальною мірою антихристам поширювати уявлення, негативні емоції, єресі та облуду, щоб уводити в оману людей у церкві. Натомість вони часто підтримують як позитивні речі оманливі доктрини, проголошені антихристами, а також їхні заяви та зауваження, що ґрунтуються на знаннях або на філософії сатани. Усе це – прояви того, що вони діють як захисна парасолька для антихристів. Звісно, є й такі неправдиві лідери, які не розбираються з антихристами, бо цінують їхній вплив у суспільстві. Вони кажуть: «Більшість братів і сестер – із нижчих верств суспільства й не мають жодного впливу. Хоча ця людина – антихрист зі злою людськістю, вона має владу та вплив у світі і є здібною. Коли брати й сестри або церква стикаються з небезпекою, хіба нам не потрібна грізна людина, щоб виступити й захистити нас? Тож заплющмо очі на їхні провини й не ставмося до цього так серйозно». Неправдиві лідери готові діяти як захисна парасолька для антихристів, щоб антихристи заступалися за них і підтримували їх – навіть таким неправдиві лідери не гребують. Є й такі неправдиві лідери, які дотримуються облудного погляду. Вони кажуть: «Деякі антихристи мають статус і вплив у суспільстві; вони мають престиж. У нашій церкві є двоє таких. Хоча вони й антихристи, але якщо ми їх вичистимо, люди подумають, що в нашій церкві немає здібних людей, і ті, хто в релігійних колах, зневажатимуть нас. Нам потрібно тримати їх для годиться. Тому ці двоє – скарби нашої церкви; ніхто не може їх розрізняти чи вичищати. Їх треба захищати». Що це за логіка? Вони вважають антихристів талановитими людьми, тому й захищають їх. Хіба ці неправдиві лідери не негідники? (Так.) Незалежно від обставин, доки лідери і працівники дозволяють антихристам робити в церкві все, що їм заманеться, і заважати роботі церкви, вони є неправдивими лідерами і працівниками. Незалежно від того, як антихристи та злі люди поширюють облуду, скільки людей через це введено в оману, як вони нападають на позитивних осіб і витісняють їх, і скільком Божим обранцям вони шкодять, неправдиві лідери це ігнорують і прикидаються дурнями, – доки вони можуть уберегти себе, для них усе гаразд. Це основні прояви неправдивих лідерів. Що б не говорили й не робили антихристи, неправдиві лідери не розвінчують, не аналізують і не обмежують їх, щоб брати й сестри могли їх розрізняти й відкидати. Натомість вони плекають антихристів, як своїх домашніх улюбленців, служать їм і захищають їх, як високопосадовців, дають їм зелене світло й створюють для них різні можливості для виступів. Чиї інтереси принесено в жертву, поки вони дозволяють антихристам уповні насолоджуватися свободою? (Інтереси Божих обранців.) Неправдиві лідери не тільки не захищають Божих обранців, а й дозволяють антихристам керувати в церкві, змушуючи братів і сестер служити антихристам, як воли й коні, як раби, змушуючи їх виконувати накази антихристів, приймати їхні облудні зауваження, думки та погляди, приймати їхній контроль і навіть приймати тяжку шкоду, яку вони завдають, тощо. Ось таку роботу виконують неправдиві лідери. Чи максимальною мірою вони зупиняють антихристів, щоб ті не завдавали тяжкої шкоди Божим обранцям? Чи виконали вони зобов’язання лідерів і працівників? Чи виконали вони роботу із захисту Божих обранців? (Ні.) Коротко кажучи, незалежно від причини, будь-який лідер, який дає антихристам зелене світло робити все, що їм заманеться, і не виконує жодної роботи, є неправдивим лідером. Чому Я кажу, що вони неправдиві лідери? Бо коли антихристи вводять в оману й контролюють Божих обранців, вони дозволяють братам і сестрам зазнавати різної шкоди від антихристів, не виконуючи доручення, даного їм Богом. Божий дім довірив тобі Божих овець, Божих обранців, а ти не виконав свого зобов’язання. Ти не гідний нести Боже доручення! Незалежно від причини чи будь-якого виправдання, яке ти можеш мати, якщо під час твого перебування на посаді лідера ти діяв як захисна парасолька для антихристів, спричиняючи надмірні страждання для братів і сестер від завад, введення в оману, контролю й тяжкої шкоди з боку антихристів, то ти – грішник на всі віки. Причина цього така: ти не те щоб не можеш розрізнити антихристів або побачити їхню сутність наскрізь – ти чітко знаєш у своєму серці, що антихристи – це сатани й дияволи, але ти не дозволяєш Божим обранцям розвінчувати й розрізняти їх. Натомість ти дозволяєш братам і сестрам слухати та приймати їх і коритися їм. Це повністю суперечить істині. Хіба це не робить тебе грішником на всі віки? (Так.) Ти не тільки не захистив тих, хто щиро виконує свої обов’язки й прагне до істини, а й просунув антихристів на посади лідерів і працівників, плекаючи їх, як домашніх улюбленців, і змушуючи братів і сестер коритися їхнім наказам. Божий дім довірив тобі Божих обранців не для того, щоб вони служили рабами антихристів або твоїми рабами, а для того, щоб ти вів Божих обранців до боротьби проти сатани й антихристів, до розрізнення й відкидання антихристів, а також щоб дати Божим обранцям змогу жити нормальним церковним життям, нормально виконувати свої обов’язки, входити в істину-реальність, коритися Богові й свідчити про Нього під Божим керівництвом. Якщо ти не можеш виконати навіть цього зобов’язання, чи заслуговуєш ти називатися людиною? А проте ти досі хочеш захищати антихристів. Чи є антихристи твоїми предками чи ідолами? Навіть якщо ти маєш із ними кровний зв’язок, тобі слід дотримуватися істин-принципів і ставити справедливість вище за родину. Ти маєш відчувати, що обов’язок вимагає твого виконання зобов’язань лідерів і працівників – розвінчувати, розрізняти й відкидати антихристів, а також робити все можливе, щоб максимальною мірою захистити братів і сестер, щоб запобігти завданню їм шкоди антихристами. Це і є вірне виконання свого обов’язку та завершення Божого доручення; лише виконуючи таку роботу, ти можеш називатися лідером або працівником, який відповідає стандарту. Якщо ти не виконуєш зобов’язань лідерів і працівників і охоче дієш як захисна парасолька для антихристів, ким ще ти можеш бути, як не грішником на всі віки? На цьому бесіда про неправдивих лідерів, які діють як захисна парасолька для антихристів, завершується. Очевидно, що зараховувати таких людей до лав неправдивих лідерів зовсім не є несправедливістю; це один із проявів справжнісіньких неправдивих лідерів.