Неправдиві лідери не виконують справжньої роботи й не займаються своїми належними справами

Деякі неправдиві лідери не здатні виконувати жодної конкретної роботи, але вони займаються якимись незначними загальними справами й думають, що це і є виконання конкретної роботи, що це входить у сферу їхніх обов’язків. Ба більше, вони ставляться до цих справ дуже серйозно й справді докладають багато зусиль, виконуючи їх дуже пристойно. Наприклад, у церкві була одна людина, яка раніше працювала кондитером. Одного разу він із найщиріших спонукань вирішив, що просто мусить спекти для Мене тістечка, і приготувався це зробити, не повідомивши Мене. Він запитав у своїх лідерів, чи можна це зробити, і вони сказали: «Давай. Якщо вийде смачно, ми запропонуємо їх Богу. Якщо ні, то ми всі їх з’їмо». Він отримав дозвіл від лідерів, що зробило цю роботу законною та належною, тож він швидко зібрав інгредієнти й спік партію, кажучи: «Не знаю, чи буде смачно, чи зможе це задовольнити Бога, чи припаде Йому до смаку». Лідери відповіли: «Нічого страшного. Ми пожертвуємо частиною нашого часу та здоров’я й трохи ризикнемо заради Бога. Ми спершу скуштуємо їх і перевіримо для Бога. Якщо вони справді будуть несмачними, і ми попросимо Бога їх з’їсти, Він буде роздратований і дуже в нас розчарується. Тому ми як лідери несемо відповідальність і обов’язок провести перевірку в цьому питанні. Це і є виконання конкретної роботи». Згодом кожен керівник групи, у якого було хоч трохи «почуття відповідальності», скуштував тістечка. Скуштувавши, вони дали свою оцінку, сказавши: «Ця партія пеклася в занадто гарячій печі, температура була зависокою, і від них, імовірно, буде внутрішній жар, а ще вони трохи гірчать. Це недобре! Нам потрібно поставитися відповідально, спекти ще одну партію й знову скуштувати!». Скуштувавши цю партію, вони сказали: «Ось ця вже краща. У ній є вершковий присмак, відчувається яйце й кунжут. Справді гідно кондитера! Оскільки їх так багато, а Бог Сам усього не з’їсть, покладімо 10 чи 20 штук у маленьку баночку й запропонуймо Богу на пробу. Якщо Богу вони смакуватимуть, ми зможемо й далі пекти їх більшими партіями». Вони передали Мені баночку, і Я спробував два тістечка. Я подумав, що як для чогось новенького вони цілком придатні, але як основна їжа не годяться, тож більше їх не їв. Деякі люди навіть думали, що їх удома приготував член Божого дому, що вони сповнені любові, відданості та страху й несуть у собі велике значення, хоча на смак вони були лише нормальними. Пізніше Я повернув ту банку з тістечками. Мене таке не цікавить, і в Мене немає на це апетиту. До того ж, якщо Мені захочеться тістечок, я можу купити їх на ринку з різними смаками й від різних країн, не витрачаючи багато грошей. Після цього Я сказав їм: «Я ціную ваш жест, але, будь ласка, більше для Мене нічого не робіть. Я не буду їх їсти, а якщо захочу, то куплю Сам. Якщо виникне потреба, то робіть їх, коли Я вас попрошу; якщо Я не кажу вам їх робити, то більше пекти не потрібно». Хіба це не було достатньо легко зрозуміти? Якби вони були вихованими й слухняними, то запам’ятали б Мої слова й утрималися б від того, щоб робити їх знову. Коли Бог говорить, «так» означає «так», «ні» означає «ні», а «не робіть» означає «не робіть». Однак через деякий час вони прислали Мені ще дві банки тістечок. Я сказав їм: «Хіба Я вам не казав більше їх не робити?». Вони відповіли: «Ці відрізняються від минулого разу». Я відповів: «Навіть якщо вони інші, це все одно тістечка. Немає потреби робити жодних тістечок узагалі. Я не церемонюся – якщо Я захочу, Я дам вам знати. Хіба ти не розумієш людської мови? Більше їх не роби». Чи зрозумілі ці слова? (Так.) Але чому людина, яка їх робила, здавалося, завжди забувала? Якби її лідери могли за нею наглядати, не співпрацювати з нею активно й не заохочувати її до цього, а могли б своєчасно її обмежити, чи наважилася б та людина й далі пекти тістечка? Принаймні вона не робила б цього так зухвало й безсоромно. Тож який ефект мали ті лідери в цій ситуації? Вони втручалися в кожну дрібницю, пхали свого носа в усе й узяли на себе відповідальність проводити перевірки від Мого імені. Вони були настільки «люблячими», що й словами не описати. Це та робота, яку вони мали виконувати? У принципах роботи Божого дому не було вказівок робити це, і Я не доручав їм цього завдання; це була ініціатива людей, Я цього не просив. То чому ці лідери так ініціативно взялися за це завдання? Це прояв неправдивих лідерів: вони не займаються своїми належними справами. У церкві було стільки завдань, за якими їм потрібно було стежити, які потрібно було перевіряти й до виконання яких спонукати, і стільки реальних проблем, які їм потрібно було розв’язувати, бесідуючи про істину, але вони не робили нічого з цієї роботи. Натомість вони були настільки бездіяльними, що куштували для Мене тістечка на кухні. У цьому питанні вони були досить серйозними й докладали багато зусиль. Хіба не це роблять неправдиві лідери? Хіба це вже не дуже огидно? Я ніколи не очікував, що через деякий час це питання знову спливе. Людина, яка пекла тістечка, знову захотіла почати робити їх для Мене. Я спеціально сказав одному лідеру: «Ти піди й виріши це. Тобі потрібно чітко йому це пояснити. Якщо він зробить це знову, Я притягну тебе до відповідальності!». У церкві стільки роботи, будь-яке завдання могло б зайняти їх на деякий час. Чому вони були такі бездіяльні? Вони прийшли сюди відгодовуватися чи вести пусті розмови? Це не місце для таких речей. Після цього про цю справу більше не було жодних новин. Коли Я дав ту вказівку, лідер не надав жодних звітів. У будь-якому разі, ніхто більше не надсилав Мені тих маленьких тістечок, що було неабияким полегшенням. Судячи з цього випадку, чи можемо ми сказати, що ці лідери не займалися своїми належними справами? (Так.) Ця справа навіть не така вже й серйозна; є й серйозніші.

Я часто відвідую деякі церкви, щоб оглянутися, зустрітися з лідерами, дати вказівки щодо якоїсь роботи та вирішити деякі питання. Іноді мені доводиться обідати в цих церквах, що піднімає питання про те, хто готуватиме їжу. Лідери були настільки відповідальними, що обрали когось, хто стверджував, що він шеф-кухар. Я сказав: «Чи він шеф-кухар, неважливо; важливо те, що я віддаю перевагу простій їжі. Мені подобається смакувати оригінальний смак інгредієнтів. Їжа не повинна бути занадто солоною, жирною чи гострою. Взимку мені потрібно їсти щось тепле. Також їжа має бути добре провареною, а не недоготовленою, і легкою для травлення». Хіба Я не чітко доніс ці принципи? Чи легко було їх досягти? Їх було і легко запам’ятати, і легко виконати. Домогосподарка, яка готувала три-п’ять років, могла б зрозуміти ці принципи й дотримуватися їх. Тож не було потреби наполягати на пошуку шеф-кухаря, щоб приготувати Мені їжу; достатньо було б когось, хто вміє готувати домашні страви. Однак ці лідери були настільки «люблячими», що наполягли на пошуку «шеф-кухаря», щоб приготувати Мені їжу, коли вони Мене приймали. Перш ніж шеф-кухар офіційно почав готувати для Мене, лідери мали провести перевірку. Як вони це зробили? Вони попросили шеф-кухаря зробити партію пельменів і локшину з підливою, а також посмажити кілька страв. Усі лідери та керівники різних груп скуштували їх і визнали всі страви досить добрими. Нарешті, вони попросили шеф-кухаря взяти на себе роботу з приготування їжі для Мене. Залишаючи осторонь результати дегустації лідерів і природу пов’язаних із цим питань, поговорімо спершу про їжу, приготовану цим шеф-кухарем. Коли Я прийшов уперше, шеф-кухар посмажив кілька страв, і всі були цілком задоволені. Вдруге шеф-кухар зробив партію пельменів. З’ївши перший, Я відчув, що щось не так – він був трохи гострим. Інші навколо Мене також сказали, що пельмені трохи гострі, і відчули, що їхні язики починають набрякати. Однак, оскільки пельмені були єдиною основною стравою, Мені довелося їх доїсти, хоча вони й були гострими. У начинці не було видно перцю, тож Я просто проігнорував те, що викликало гостроту, і доїв страву. У результаті того вечора в Мого тіла почалася алергічна реакція. Багато ділянок по всьому Моєму тілу почали безперервно свербіти, і Мені доводилося постійно чухатися; Я розчухував Себе до крові, перш ніж стало трохи легше. Я відчував свербіж три дні, перш ніж відчуття поступово вщухло. Після цієї алергічної реакції Я зрозумів, що в пельмені точно додали перець; інакше вони не були б такими гострими. Я повідомляв їм не додавати гострих інгредієнтів, як-от перець, оскільки Я їх не переношу. Однак вони додали значну його кількість, щоб задовольнити власні смаки, що перевищувало нормальну кількість; під час їжі цих пельменів відчувалася гострота. Шеф-кухар навіть не міг правильно розрахувати пропорції у своїй страві, він додав стільки перцю, що в когось виникла алергічна реакція. Пізніше Я сказав йому: «Ніколи більше не додавай цих гострих інгредієнтів. Я їх не переношу. Якщо в тебе справді є хоч якась людськість, не роби цього знову. Якщо ти готуєш для себе, Я не втручатимусь у те, що ти їси. Однак, якщо ти готуєш для Мене, то не додавай нічого. Дотримуйся Моїх необхідних стандартів». Чи міг він це зробити? Чи не мали лідери зайнятися цією роботою? На жаль, ніхто не звернув на це уваги, і вони не зробили жодної роботи, яку мали б зробити. Одного разу, коли шеф-кухар знову збирався готувати, він узяв трохи перцю, щоб додати до страви, і хтось поруч побачив це й зупинив його. Під їхнім суворим наглядом він не мав змоги його додати. Лідери не могли розв’язати такої дрібної проблеми – що ж вони тоді могли зробити? Коли шеф-кухар готував, вони досить активно куштували. Кілька людей пішли скуштувати. Це була звичайна домашня їжа; що в ній було варте того, щоб куштувати? Ви всі кулінарні експерти? Ви раптом усе розумієте, ставши лідерами? Ви розумієте принципи здоров’я? Хіба Божий дім доручив вам це робити? Коли Я довіряв чи доручав вам куштувати їжу від Мого імені? У вас занадто бракує розуму, у вас зовсім немає сорому! Будь-хто, у кого є хоч трохи сорому, не зробив би чогось такого кричущого, такого огидного, такого позбавленого розуму. Це показує, що в цих людей зовсім немає сорому – вони куштували їжу для Мене! Ви не дотримуєтеся й не виконуєте жодного з принципів, які Я вам сказав. Що б вам не смакувало і що б не відповідало вашим смакам, ви просите шеф-кухаря готувати. Це готування для Мене? Хіба це не готування для себе? Ось так ви поводитеся як лідери? Використовуючи кожну можливість, щоб скористатися перевагою, знайти лазівки й спробувати підлеститися до Мене – якщо ви хочете підлеститися до Мене, не завдавайте Мені шкоди! Хіба це не брак чеснот? Хіба це не приховування нечистих намірів? Вони безсоромні й плекають нечисті наміри, але все одно вважали себе дуже відданими! Чи було щось із того, що вони робили, тим, що справді мали робити лідери? (Ні.) Ніщо з того, що вони робили, не мало жодних стандартів. Вони навіть не знали, яка їжа здорова, а яка ні, але думали, що можуть прийти сюди й грати для Мене роль експертів зі здоров’я та їжі! Хто постановив, що ви повинні проводити перевірки, коли йдеться про готування для Мене? Чи є в церкві така постанова? Чи дав Божий дім таке розпорядження? Стільки лазівок з’явилося в різних справах церковної роботи, стільки людей мали неправильні уявлення про Бога й зовсім не розуміли істини, але ви не займалися цими речами. Натомість ви докладали зусиль у такій маленькій сфері, як кухня, виконуючи свою «відповідальність». Ви – справжнісінькі неправдиві лідери, ви – лицеміри! Ви прямо переді Мною перевіряли речі – що ви розуміли? Ви радилися зі Мною? Ви висловлювали свою власну ідею чи Мою? Якби ви висловлювали Мою ідею, і Я попросив би вас її передати, тоді те, що ви робили, було б правильним. Це була б ваша відповідальність. Якщо ви висловлювали свою власну ідею, а не Мою, і наполягали на тому, щоб змусити інших слухати й приймати її, яка природа цього? Скажіть Мені, хіба це не викликало б у Мене огиду? Я був прямо там, і вони не сказали жодного слова, щоб запитати Мене, що Я їм або які Мої вимоги – вони просто ухвалювали рішення без Мого схвалення й довільно віддавали накази за Моєю спиною. Вони намагалися представляти Мене? Це неправдиві лідери, що шаленіють, роблячи погані речі, вдаючи, що вони духовні, вдаючи, що враховують Божий тягар, і вдаючи, що розуміють істину, і просто роблять лицемірні речі. Хіба це не надмірно? Хіба це вже не дуже огидно й мерзенно? (Так.) Ви здобули якесь розуміння? Ви винесли з цього якісь уроки? Кожна з цих справ огидніша за попередню, і є ще одна, яка ще огидніша.

Цієї зими одна добросерда людина купила Мені «красиве» гусяче пухове пальто. Його краса полягала не в кольорі чи фасоні, а у високій ціні та преміальній якості; це була цінна річ. Серед невіруючих є приказка: «Дорогий не подарунок, а увага». Це пальто несло в собі не лише почуття, а й було справді дуже дорогим. Перш ніж побачити пальто, Я вже чув, що воно гарне, червоне, з гарним дизайном і досить щільне на дотик. Я чув про нього, тож, неминуче, деякі люди вже бачили сам предмет – тобто, чимало людей уже бачили його, приблизно приміряли й уважно оглядали, кажучи щось на кшталт: «Я знаю цей бренд», «Колір гарний, воно досить красиве!», «Коли ти подивишся, принеси мені поглянути», і ось так новина поширилася. Я не знаю, скільки часу знадобилося, щоб ця новина дійшла до Моїх вух, і щоб Я дізнався про це хоч трохи. Ви бачите тут проблему? Я ще не бачив пальта, а його вже бачили, передавали з рук у руки й демонстрували багато інших людей. Хіба це не проблема? Чи можуть люди просто так дивитися, торкатися й демонструвати Мої речі? (Ні.) Чиї речі люди можуть просто так торкатися й дивитися? (Ніхто б не хотів, щоб таке сталося, і ніхто не повинен цього робити.) Тоді чи не повинні Мої речі бути ще більш недоторканними? Деякі люди кажуть: «Чому вони мають бути недоторканними? Ти – публічна особа. Хіба приватне життя знаменитостей і зірок не виставляється напоказ? Де вони займаються спортом, де роблять косметичні процедури, з ким спілкуються, які бренди носять – хіба все це не виставляється напоказ? Чому Твоє не має виставлятися?» Хіба Я знаменитість? Я не знаменитість, а ти не Мій фанат. Хто ти? Ти – звичайна людина, створена істота й розбещена людина. Хто Я? (Бог.) Я не публічна особа; Я не зобов’язаний усе тобі показувати, про все тобі звітувати чи про все тебе інформувати. То чому ти торкаєшся того, що належить Мені? Хіба це не огидно? Хіба Я доручав тобі дивитися й перевіряти цю Мою річ? Ні. Але деякі люди наважилися взяти її й просто так дивитися на неї в такій нахабній манері, і навіть передавати іншим. Хто дав тобі право передавати її? Це твій обов’язок? Якщо ти не віриш у Бога, то ми одне одному чужі. Саме тому, що ти віриш у Бога, Я знаю, хто ти, але Я не знаю, яка в тебе сім’я, повсякденне життя чи фінансове становище, і Мені нецікаво знати. Ми близькі? Я не твій найкращий друг, приятель чи товариш. Ми не знайомі, і ми не досягли того рівня, коли все Моє має бути відкритим для твого огляду. Ти б дозволив Мені переглянути всі твої речі й виставити їх на загальний огляд і дотик? Навіть коли ти приносиш щось додому з ринку, його потрібно кілька разів помити, щоб продезінфікувати! Хіба речі, яких просто так торкалися інші люди, не огидні? Хіба ти не перестав ставитися до себе, як до стороннього? Хто доручив тобі оглядати Моє пальто? Хіба Я тобі довіряю? Ти вимив руки, перш ніж нерозважливо торкатися Мого пальта? Хіба Я не буду гидувати тобою? Тобі це зрозуміло? Чому ти такий безсоромний? У тебе так бракує розуму! Ти віриш у Бога кілька років і чув стільки проповідей; як так вийшло, що в тебе бракує навіть крихти розуму? Просто так відкривати приношення, що належать Богу, просто так торкатися Його одягу, речей, що належали Йому, – що це за проблема? Коли Я бачу, що упаковка цих речей відкрита й викинута, як Я можу не гніватися? Мені огидні ці речі, і Я ненавиджу цих людей. Я не хочу їх більше бачити, і Я точно не хочу спілкуватися із цими людьми, які гірші за свиней і собак! Пам’ятайте, кожна людина має свою гідність, а Я маю її ще більше. Не торкайтеся того, що належить Мені; інакше Я зненавиджу вас і гидуватиму вами!

На перший погляд, неправдиві лідери можуть не чинити великого зла й не бути відверто підступними лиходіями. Однак найогидніше в них те, що вони бачать, що є справжня робота, яку потрібно виконати, але не роблять її, добре знають, що не можуть розв’язати проблеми, але не шукають істини, бачать, як злі люди спричиняють завади, але не займаються ними, а натомість просто опікуються зовнішніми загальними справами. Вони пильно стежать і суворо контролюють побічні питання й дрібниці, але не роблять жодної роботи, пов’язаної з життям-входженням Божих обранців, і не переймаються різними справами, що суперечать істині-принципам. Натомість вони просто роблять роботу, не пов’язану з істиною. Це справжнісінькі неправдиві лідери. Неправдиві лідери абсолютно не обізнані з істиною-принципами, що стосуються різних справ церковної роботи. Якщо вимірювати їх за принципами й стандартами лідерів і працівників, неправдиві лідери – це дурні й ідіоти. Незалежно від того, наскільки серйозні проблеми виникають у роботі церкви, неправдиві лідери не бачать і не розв’язують їх, навіть якщо вони відбуваються прямо в них під носом, і Вишньому доводиться приходити й розв’язувати ці проблеми самому. Хіба ці люди не є неправдивими лідерами? (Так.) Вони справді неправдиві лідери. Наприклад, у роботі з текстами в церкві, які книги слід вичитувати, а які перекладати, – це ключові завдання для церкви. Чи існують якісь принципи щодо того, як вичитувати й перекладати книги? Ця робота абсолютно має принципи, вона настільки заснована на принципах, і вона справді потребує конкретної бесіди та наставництва; але неправдиві лідери не можуть виконувати цю роботу. Коли вони бачать, що брати й сестри зайняті своїми обов’язками, вони удавано кажуть: «Робота з текстами й перекладацька робота особливо важливі. Ви повинні вкладати свої серця в те, щоб добре виконувати цю роботу, і я розв’яжу будь-які проблеми, які у вас виникнуть». Коли хтось насправді піднімає проблему, ці неправдиві лідери кажуть: «Я не розуміюся на цьому питанні. Я профан у перекладі іноземних мов. Моліться Богу й шукайте в Нього». Коли хтось піднімає іншу проблему, запитуючи: «Ми не можемо знайти відповідних людей для перекладу певними мовами, що нам робити?», неправдиві лідери відповідають: «Я профан у цьому питанні. Ви самі розбирайтеся». Чи може така відповідь розв’язати проблему? Вони знаходять виправдання й приховують той факт, що не виконують свою роботу, кажучи: «Я профан; я не розуміюся на цій професії», і так ухиляються від проблеми, яку мали б розв’язати. Ось як працюють неправдиві лідери. Коли хтось ставить запитання, неправдиві лідери кажуть: «Моліться Богу й шукайте в Нього; я не розуміюся на цій професії, але ви розумієтеся». Це може здатися смиренним, оскільки вони визнають, що нездатні й не розуміються на професії, але насправді вони взагалі не можуть виконувати роботу лідерства. Звісно, бути лідером не обов’язково означає розумітися на кожній професії, але вони повинні чітко бесідувати про істини-принципи, необхідні для розв’язання проблем, незалежно від того, до якої професії ці проблеми належать. Доки люди розуміють істини-принципи, проблеми можна розв’язувати відповідно. Неправдиві лідери використовують «я профан у цьому; я не розуміюся на цій професії» як привід, щоб уникнути бесіди про істини-принципи для розв’язання проблем. Це не є виконанням справжньої роботи. Якщо неправдиві лідери постійно використовують «я профан у цьому; я не розуміюся на цій професії» як привід, щоб не розв’язувати проблеми, то вони не придатні для роботи лідерства. Найкраще, що вони повинні зробити, – це подати у відставку й дозволити комусь іншому зайняти їхнє місце. Але чи мають неправдиві лідери такий розум? Чи зможуть вони подати у відставку? Не зможуть. Вони навіть думають: «Чому вони кажуть, що я не виконую жодної роботи? Я щодня проводжу зібрання, і я настільки зайнятий, що навіть не можу вчасно поїсти й менше сплю. Хто каже, що проблеми не розв’язуються? Я проводжу з ними зібрання й бесіди, і я знаходжу для них уривки з Божих слів». Припустимо, ти запитаєш їх: «Хтось сказав, що не може знайти відповідних перекладачів для деяких мов. Як ти розв’язав цю конкретну проблему?». Вони скажуть: «Я сказав їм, що не розуміюся на професії, і попросив їх обговорити це й вирішити самостійно». Тоді ти запитаєш їх: «Ця проблема пов’язана з витратою приношень і прогресом церковної роботи. Вони не можуть ухвалювати рішення самостійно, їм потрібно, щоб ти взяв усе в свої руки й знайшов істини-принципи для її розв’язання. Ти це зробив?». Вони дадуть відповідь: «Як це не зробив? Я не затримав жодної роботи. Якщо немає нікого, хто б перекладав цією мовою, то нехай просто перекладають іншою!». Ти бачиш, неправдиві лідери не можуть виконувати справжню роботу, але все одно наводять купу виправдань. Це справді безсоромно й огидно! Твій рівень настільки низький, ти не розумієшся на жодній професії, і тобі бракує розуміння істини-принципів, що стосуються кожної професійної роботи, – яка користь від тебе як від лідера? Ти просто дурень і нікчема! Оскільки ти не можеш виконувати жодної справжньої роботи, чому ти все ще служиш церковним лідером? Ти просто позбавлений розуму. Оскільки тобі бракує самоусвідомлення, ти повинен прислухатися до відгуків Божих обранців і оцінити, чи відповідаєш ти стандартам для того, щоб бути лідером. І все ж, неправдиві лідери ніколи не замислюються над цими речами. Незалежно від того, скільки церковної роботи було затримано і скільки збитків було завдано життю-входженню Божих обранців за багато років їхнього служіння лідерами, їм байдуже. Це огидне обличчя справжнісіньких неправдивих лідерів.

Подумайте, як лідери та працівники виконують свою роботу, – чи відповідає це тому, що Я вам щойно розповів? Чи є такі, що не виконують справжньої роботи, і чи можеш ти розпізнати в них неправдивих лідерів? Якщо ти розпізнаєш у них неправдивих лідерів, відсьогодні ти більше не повинен ставитися до них як до лідерів; ти повинен ставитися до них як до будь-якої іншої людини. Це точний принцип практики. Дехто може замислитися: «Чи означає це дискримінувати, принижувати чи виключати їх, тому що вони неправдиві лідери?». Ні, не означає. Вони не можуть виконувати справжню роботу, і вони можуть лише говорити якісь слова й доктрини та якісь пусті слова, щоб ухилятися й відбуватися від тебе відмовками. Це говорить тобі про один факт, а саме про те, що вони не є твоїми лідерами. Тобі не потрібно питати в них вказівок щодо будь-якої проблеми чи труднощів, з якими ти стикаєшся у своїй роботі. За потреби ви можете оминути їх, повідомивши про це Вишньому й порадившись із Вишнім, як це вирішити. Я навчив вас шляху практики, але як ви діятимете – залежить від вас. Я ніколи не казав, що всі лідери завчасно призначені Богом, що ти мусиш їх слухати й коритися їм, і що ти мусиш слухати їх, навіть якщо розпізнаєш у них неправдивих лідерів. Я ніколи тобі такого не казав. Те, про що Я зараз бесідую, – це як розпізнавати неправдивих лідерів. Коли ти розпізнаєш у комусь неправдивого лідера, ти можеш приймати те, що він говорить, і коритися цьому, якщо це правильно й відповідає істині. Однак, якщо він не може розв’язати проблему, ухиляється й відбувається від тебе відмовками, що впливає на хід роботи, тоді ти не мусиш приймати його лідерство. Якщо ви самі можете осягнути принципи, то повинні діяти відповідно до них. Якщо ви не можете осягнути, не впевнені або не знаєте принципів, то ви повинні шукати істину й обговорювати одне з одним, як розв’язати проблему. Якщо ви все ще не можете ухвалити рішення після обговорення, повідомте про проблему Вишньому й порадьтеся з ним. Усе це – добрі способи розв’язання проблем, немає труднощів, які неможливо було б подолати.

На сьогодні завершимо нашу бесіду. До побачення!

16 січня 2021 року