Г. Розрізнення кількох видів безпідставних чуток, які неправильно тлумачать Божі слова та засуджують Божу роботу

Звідки походять ті види чуток, про які ми щойно говорили? Вони походять від великого червоного дракона, від релігійного світу та від невіруючих. Окрім чуток із зовнішнього світу, є також деякі висловлювання та плітки, що стосуються внутрішніх справ церкви. Є навіть цілком неправдиві твердження про Бога, Божу роботу, Божий день і деякі Божі слова, а також про деякі таємниці, пов’язані з Богом і Його роботою, які люди створюють на основі своїх фантазій та уявлень або на основі постійної передачі хибної інформації та безпідставних припущень. І оскільки люди прикрашають такі висловлювання, плітки та твердження, так і утворюються ці чутки. Щойно чутки сформовані, деякі люди, які мають схильність до чуток, з ентузіазмом беруться за справу їх поширення, вважаючи чутки за правду й поширюючи їх усюди, описуючи їх так яскраво й докладно, що деякі люди, які не знають справжнього стану речей, не розуміють істини та є нерозумними й нетямущими, справді вводяться цими чутками в оману. Коли їх введено в оману, чи зазнають вони впливу й завади? (Так.) Це також поширені проблеми, що виникають у церкві. Хоча ці чутки й бліднуть у порівнянні з тими, що зводять наклеп на Бога та Божий дім і нападають на них – вони не зводять наклеп на Бога й не хулять Бога, – і хоча вони не спричиняють жодних завад чи шкоди Божій роботі, вони все ж впливають на життя-входження деяких людей і мають бути припинені. Наприклад, коли деякі люди чують якісь правдоподібні висловлювання, вони вірять їм у своїх серцях і швидко поширюють їх серед своїх близьких. У міру поширення чуток деталі стають численнішими й повнішими, і зрештою чутки починають здаватися реальними подіями. Такі елементи, як час, місце та дійові особи, усі на місці – такі чутки відповідають умовам для публічного поширення, чи не так? Яка інформація поширюється? Розповсюджувач чуток каже: «Сьогодні я мушу розповісти вам про щось важливе. Я відчуватиму внутрішній неспокій, якщо цього не зроблю; я навіть не зможу зосередитися на читанні Божих слів. Я так схвильований цією справою. Тепер у нас, віруючих у Бога, нарешті є надія!» Коли всі чують, що є надія, вони виявляють зацікавленість і ентузіазм; ця тема дуже захоплива. Вони кажуть: «Незабаром Божа робота завершиться. Уже з’явилося кілька ознак, які Бог раніше пророкував щодо закінчення Своєї роботи. Наприклад, стан місяця й сонця, ситуація на Сході та Заході, кількість Божих обранців у кожній країні, скільки людей здатні виконувати свої обов’язки тощо – ці ознаки завершення Божої роботи тепер перед нами. Нам потрібно швидко готуватися!» Хтось запитує: «Що нам готувати?» Розповсюджувач чуток каже: «Ми повинні готувати добрі вчинки й готувати їжу, а також швидко віддати всі свої заощадження як приношення Богові, тоді ми зможемо забезпечити собі добре місце призначення». Вони також кажуть: «У такому-то році й місяці, такого-то числа й о такій-то годині нам потрібно зібратися в певному місці, де Бог чекатиме, щоб забрати нас. Бог сказав: “Якщо ти не зречешся всього, ти не гідний бути Моїм учнем і не гідний бути Моїм послідовником”. Тепер день Божий нарешті настав, і Божі слова здійснилися. Ми повинні відпустити все мирське, не тільки свої перспективи й кар’єру, а й свої сім’ї, родичів і плотські стосунки. Ми повинні зректися всіх мирських пут; ми йдемо на зустріч із Богом!» Більшість людей запитує: «Це правда?» Розповсюджувач чуток каже: «Так, я продав свій будинок і машину та зняв свої заощадження. Якщо ти мені не віриш, поглянь на Божі слова. В одному розділі розшифровка певного речення відкриває адресу, а в іншому розділі розшифровка певного уривка відкриває рік і місяць…» Невже є хто-небудь, хто таке почує і це його не схвилює? Невже є хтось, хто може розрізнити ці слова? Хіба це не те, що дуже хвилює людей? Хіба це не те, на що люди давно сподівалися? Почувши таке, а потім поглянувши на Божі слова й подумавши, що все справді збігається, деякі люди починають обмірковувати для себе запасний план. Хоча в душі деякі люди налаштовані скептично, вони однаково сподіваються, що це правда, думаючи: «Хоча вказаний рік і день ще трохи далеко, принаймні є точна дата й час, тож у нас є надія». Хоча вони насправді й не вірять у це, вони все ж приділяють цьому певну увагу. На що вказує ця увага? Вона показує, що ці речі легко впливають на людей і турбують їх. Щойно чутки такого типу починають широко поширюватися в церкві, 80–90 відсотків людей стають надзвичайно схвильованими, їх охоплює буря емоцій, і вони думають: «День, на який ми сподівалися, нарешті настає! Бог почув наші молитви! Бог любить нас і не покинув нас!» Якими були б наслідки поширення таких тем під час зібрань? Чи вплинуло б це на емоції кожного? Люди не змогли б це відкинути, навіть якби захотіли; кожне речення чуток западало б їм у серце, і було б неможливо не повірити. Люди найімовірніше повірять цим словам; навіть якщо вони не впевнені на сто відсотків, вони однаково бажають, щоб це було правдою, думаючи: «Якщо згадати, скільки труднощів ми зазнали, слідуючи за Богом, – відкинуті світом, переслідувані урядом, гнані релігійним світом, ледве маючи змогу дихати, живучи в постійному страху, – коли закінчаться ці дні? Тепер день Божий нарешті настав!» Від цих думок твоє серце палає: «Ми так багато присвячували себе Богові, наша віра у слідуванні за Богом така непохитна; те, що ми чуємо, має бути правдою. Ми більше не повинні блукати й страждати в цьому світі – ми заслуговуємо на те, щоб цього не робити!» Коли в тебе виникає ця думка, і ти настільки переконаний і завзятий щодо цієї чутки, чи хочеш ти ще читати Божі слова? Хіба читання будь-якого уривка Божих слів не здається зайвим у цей момент? Ти відчуваєш: «Чому зараз обмін досвідним розумінням Божих слів здається таким непотрібним? Більше не потрібно молитися Богові, чи не так? Настав день Божий, і незабаром ми зустрінемося з Богом віч-на-віч, тож хіба молитва до Бога зараз не означатиме, що ми не поважаємо Бога? Коли ми жили в плоті, далеко від Бога, нам потрібно було читати Божі слова, щоб полегшити свою тугу. Тепер ми ось-ось вийдемо за межі цього світу й незабаром особисто зустрінемося з Богом, тому немає потреби читати Божі слова. Ніщо з того, що ми робимо зараз, не є таким вагомим, як зустріч із Богом у той конкретний рік, місяць, день і час. Як це буде чудово! У порівнянні із зустріччю з Богом того дня в тому місці читання Божих слів здається таким незначним». Ти більше не можеш зосередитися на читанні Божих слів. Твоє серце стало неспокійним, прагнучи, щоб той день настав негайно! Хіба цей настрій не важко висловити? Такі чутки дуже до вподоби широкому загалу й можуть дуже легко поширюватися всередині церкви. Одна людина поширює їх двом, двоє розповідають десятьом, і чутки поширюються дедалі більше й більше, від однієї церкви до двох, від двох до п’яти, поширюючись дедалі ширше й ширше. Які наслідки? Ці чутки змушують людей сумніватися в Богові, віддалятися від Бога, забувати про справжню Божу любов у спасінні людства, забувати про обов’язок, який вони повинні виконувати, і забувати про шлях, яким вони повинні слідувати. Натомість вони затято прагнуть побачити, як настає день Божий, і побачити, чи зможуть вони отримати благословення. Коли той день насправді настає й нічого не відбувається, лише тоді люди усвідомлюють, що віра в чутки завдала шкоди їхньому життю. Чи зможеш ти тоді повернутися до того, яким був раніше, жити як людина, що поводиться належним чином, триматися свого обов’язку, реалістично прагнути до істини, шукати істин-принципів в усьому, і жити як людина та виконувати свій обов’язок згідно з Божими словами? Час уже мине, і його неможливо буде повернути. Кого в цьому звинувачувати? Звинувачуй себе за те, що ти ніколи не був тим, хто прагне до істини. Ти витав у хмарах і, як наслідок, повівся на чутки.

Тих, хто вірить у Бога, але не розуміє істини, одна-єдина чутка може завести в бездонну прірву й погубити. Що мається на увазі під бездонною прірвою? Спочатку ти нормально вірив у Бога й мав надію на спасіння, але одна-єдина чутка звела тебе на манівці. Не усвідомлюючи цього, ти був уведений в оману сатаною, повірив у диявольські слова, сказані сатаною, і послідував за ним. Ти йдеш і прагнеш згідно зі шляхом, який сатана проклав для тебе, і що далі ти йдеш, то темнішим стає твоє серце, і то далі ти віддаляєшся від Бога. Коли ти повністю покинув Бога й відрікся від Нього, у твоєму серці з’являються не тільки сумніви щодо Бога, але, що серйозніше, у тебе виникають нарікання на Бога та заперечення Бога. Коли ти до цього доходиш, хіба це не кінець шляху для тебе? Хіба це не бездонна прірва? Це те, що ти хочеш бачити? Коли ти до цього доходиш, чи можеш ти ще досягти спасіння? Ні, і дуже важко повернути назад. Чому? Тому що Бог припинив працювати, Святий Дух припинив працювати, і ти сповнений темряви. Між тобою і Богом споруджено високу стіну. Що це за стіна? Це уявлення, фантазії та чутки, які сатана прищепив тобі, а також особисті бажання. Твоє знання про позитивні речі, такі як Божа ідентичність, сутність, статус тощо, раптово стає розмитим і навіть поступово зникає. Це дуже страшно. Хіба це не падіння в бездонну прірву? (Так.) Коли ти потрапляєш у таку ситуацію, чи можеш ти ще терпіти труднощі й платити ціну, щоб виконувати свій обов’язок? Чи можеш ти ще йти шляхом прагнення до істини, щоб досягти спасіння? Кажу тобі, дуже важко повернути назад. Це означає бути зведеним на манівці! Якщо ти на мить не будеш обережним і тебе буде введено в оману, лише одна чутка може мати непередбачувані наслідки. Тому, коли в церкві з’являються такі чутки про Божу роботу, їх слід своєчасно припиняти й обмежувати. Не можна вигадувати щось із нічого, і не можна створювати всіляку брехню, яку люди люблять слухати, щоб уводити їх в оману та зманювати з правильного шляху. Навіть якщо людям подобаються ці теми, яка користь від того, щоб зосереджуватися на них у своєму серці та поширювати їх? Яку користь можна отримати? Дехто каже: «Ця людина може говорити все, що хоче, адже це її рот. Тож нехай говорить, як їй заманеться». Це залежить від того, що саме говориться. Якщо це щось, що повчає людей, це можна говорити й поширювати – можна поширювати в будь-який спосіб. Але ці чутки анітрохи не повчають людей; вони лише вводять людей в оману та відвертають їхню увагу, заважають їхньому прагненню та змушують їх збитися з правильного шляху, впливають на їхні стосунки з Богом, впливають на нормальне виконання ними свого обов’язку та впливають на нормальний порядок церковної роботи. Щойно люди приймають ці чутки, це ніби потрапити в лабіринт, з якого вони не можуть вибратися. Отже, коли ти чуєш ці чутки, якщо хтось розповідає їх тобі наодинці, ти повинен їх відкинути. Якщо він говорить їх серед інших, ти повинен не тільки відкинути їх, а й розвінчати та проаналізувати – не дозволяй, щоб більше людей було введено в оману. Особливо у випадку тих, хто є віруючим лише рік чи два, або два чи три роки, вони ще не можуть розгледіти суті питань місця призначення, зустрічі з Богом і того, як бути підхопленим, у них ще не розвинувся інтерес до істини, і вони не мають шляху для прагнення до істини та прагнення до зміни характеру у своїй вірі. У таких ситуаціях вони найлегше піддаються омані та впливу цих чуток, і щойно їх введено в оману, наслідки непередбачувані. Це як вжити отруту; навіть якщо є протиотрута, хіба шкода твоєму тілу все одно не завдана? Навіть якщо ти виживеш, хіба можна ігнорувати страждання та шкоду, завдані твоєму тілу? Тому, стикаючись із цими чутками, ти повинен розрізняти й відкидати їх, не ставлячись до них ні як до історій, ні як до реальних подій. Деякі люди особливо цікавляться цими чутками, поширюють і розповсюджують їх усюди, ділячись ними з іншими, ніби це істина. Яка природа цього? Хіба це не означає діяти як слуги сатани? Таких людей слід обтинати й попереджати. Якщо вони не каються, їх слід вичищати. Якщо в якийсь момент вони прийдуть до тями й скажуть: «Було неправильно поширювати чутки; я діяв як слуга сатани, і я більше ніколи не буду їх поширювати», тоді за ними можна спостерігати: якщо вони покаються й виявлять хорошу поведінку, їх можна тимчасово прийняти назад до церкви. Якщо вони знову візьмуться за старе, слід очистити від них церкву.

Цим чутки про Божу роботу не обмежуються. Люди використовують свої фантазії та уявлення, а також свій розум, щоб аналізувати й проникливо спостерігати; вони проникливо спостерігають за Божими словами та різними пророцтвами, а також різними лихами, знаменнями та подіями в суспільстві й світі, навіть покладаючись на свої сни, щоб вільно коментувати Божу роботу, – так вони вигадують багато чуток. Багато людей не читає Божих слів регулярно, не докладає регулярних зусиль до істини, і тим паче не докладає регулярних зусиль до пошуку принципів у виконанні своїх обов’язків. Натомість вони розмірковують над такими питаннями, як: «Як почалися Божа поява та робота? Хто все це почав? Яку роль відігравали люди? Які події відбулися?» Вони проникливо спостерігають за цими зовнішніми явищами, а також адміністративною структурою церкви, персоналом тощо. Після всіх цих спостережень вони все це узагальнюють, виводять деякі так звані правила чи явища й поширюють їх у церкві, ніби це істина. Поширюючи їх, вони описують їх яскраво й докладно, і ті, хто не має здатності до розрізнення, можуть навіть подумати, що вони обговорюють Божу роботу. Однак ті, хто має здатність до розрізнення, думають: «Хіба ти не верзеш нісенітниці та не поширюєш єресі й облуди? Хіба ти не засуджуєш Божу роботу? Це не обмін розумінням і досвідом – це не пов’язано з істиною. Це вигадування чуток, і це потрібно негайно припинити, інакше деяких людей буде введено в оману!» Ці облуди та єресі, які кваліфікуються як чутки, не узгоджуються з істиною та заважають людському розумінню істини. Коли в церкві з’являється поширення чуток, його слід своєчасно припиняти.

Бувають також деякі чутки, що є диявольськими словами, які засуджують Божу роботу. Наприклад, щодо того, кого Бог любить, кого Він спасає і кого Він удосконалює, застосовуючи власну дріб’язкову кмітливість, деякі люди спостерігають і доходять висновку, кажучи: «Ті світські люди, які є здібними, служили чиновниками, були начальниками відділів або генеральними директорами на підприємствах, приходять до божого дому, вони одразу стають лідерами або негайно беруть на себе відповідальність за загальні справи та фінанси. Саме цих людей бог удосконалює». Хіба це не вигадування чуток? Це справді вигадування чуток. Що таке чутка? Це безвідповідальні розмови, сліпі судження та безпідставні висновки, що не відповідають фактам; усі ці слова є чутками. Інші люди кажуть: «Такий-то зробив пожертву на десятки тисяч юанів. Його віра велика, він може ввійти в царство». Це змушує тих, хто не має грошей, ставати негативно налаштованими й відчувати смуток; вони кажуть: «Хоча я теж зробив чимало пожертв, у сумі це не так багато, як те, що він пожертвував за один раз. Чи означає це, що я не можу бути спасенним і вдосконаленим? Невже Бог не хоче такої людини, як я?» Інші, хто вигадує чутки, тоді кажуть: «Багаті не можуть увійти в царство; бог хоче бідних». Тоді ті бідні люди почуваються щасливими: «Хоча я й не пожертвував багато грошей, я все ж можу увійти в царство, тоді як багаті залишаються осторонь». Що б не говорили ті, хто вигадує чутки, це так чи інакше впливає на бідних людей; вони не можуть розгледіти того факту, що все це лише чутки та диявольські слова. Чому так? Причина цього в тому, що вони не розуміють істини й позбавлені здатності до розрізнення, тому їх постійно вводять в оману. І ті, хто вигадує чутки, і ті, хто їх поширює, – усі вони дияволи. Скільки б вони не говорили, ти не знаєш, які слова правдиві, а які хибні, звідки саме ці слова походять, які саме їхні мотиви в поширенні цих слів і яких цілей вони сподіваються досягти. Якщо хтось не може розгледіти цього й сліпо приймає та поширює чутки, хіба це не робить його дурнем? Хіба дурня не називають також негідником? Хоча це слово й неелегантне, Я вважаю його досить влучним. Чому воно влучне? Тому що такі люди говорять безвідповідально. Вони невимушено поширюють чутки, необачно роблячи висновки та вигадуючи чутки на основі певних явищ, а потім невимушено поширюють ці чутки й правдоподібно описують їх, ніби це реальні події, – і в результаті це впливає на деяких людей і заважає їм. Вони не читають Божих слів і не розуміють істини; вони цілими днями поширюють чутки й верзуть нісенітниці в церкві. Сьогодні вони бачать, що хтось робить багато пожертв, і кажуть, що ця людина може бути спасенна. Завтра вони бачать когось, хто був ув’язнений і не став Юдою, і кажуть: «Ця людина однодумна з богом. Вона може ввійти в царство й матиме добре місце призначення. У майбутньому вона керуватиме двадцятьма містами в домі божому; ми, прості піхотинці, не можемо з нею зрівнятися». Хіба це не диявольські розмови? Хіба це не чутки? (Так.) Незалежно від мотивів і цілей людей, які говорять ці слова, хіба такі слова не впливатимуть на деяких людей і не заважатимуть їм? Деякі люди мають мало віри, і коли вони чують ці чутки та диявольські слова, вони починають розмірковувати: «Чи можу я бути спасенним? Чи Бог втішається мною?» У своїх серцях вони цілий день про це думають, вагаючись і турбуючись. Через безпідставні нісенітниці тих, хто вигадує чутки, вони відчувають, що не мають надії на спасіння, тому приходять до Бога й моляться: «Невже Ти не любиш мене, Боже? Я так багато зрікся заради Тебе. Коли я зможу задовольнити Тебе?» У них душа повна нарікань. Нічого не сталося, то звідки ж беруться ці нарікання? Вони спричинені тими чутками – ці люди отруєні й упали. Вони не відчувають жодних докорів сумління чи провини за будь-які розбещені характери, які вони виявляють, або за будь-які переступи, які вони вчинили, ніколи не плачуть через це – ані сльозинки, – але коли вони чують, як ті, хто вигадує чутки, кажуть, що такі, як вони, не мають надії на спасіння, вони одразу відчувають смуток. Хіба на них не вплинули? На них вплинули, і їм завадили. Ці люди не мають зрілого духовного зросту, не розуміють істини й дуже нерозумні. Ті, хто вигадує чутки, бачать, що такими людьми легко гратися, і тому вигадують деякі чутки, щоб обдурити їх. Сьогодні вони кажуть, що в тебе є надія на спасіння, і ти щасливий; завтра вони кажуть, що в тебе немає надії на спасіння, і ти плачеш і відчуваєш смуток. Чому ти їх слухаєш? Чому ти завжди скований ними? Хіба за ними останнє слово? Щонайбільше вони просто блазні. Навіть їхня доля в Божих руках, тож яке вони мають право оцінювати інших? Яке вони мають право говорити, хто може, а хто не може бути спасенним, або які люди можуть, а які не можуть бути вдосконаленими? Чи розуміють вони істину? Яке з їхніх слів узгоджується з Божими намірами та Божими словами? Жодне їхнє слово не узгоджується з Божими словами, то чому ти їм віриш? Чому вони тобі заважають? Хіба це не спричинено нерозумністю? (Так.) Чи то через нерозумність і невігластво, чи то через те, що твій духовний зріст занадто малий і ти не розумієш істини, у будь-якому разі ті, хто поширює чутки в церкві, – найбільш огидні. Їх слід розрізняти, розвінчувати, а потім обмежувати або вичищати.

Дехто каже: «Подивіться на такого-то, з його гармонійними рисами обличчя; його обрали лідером церкви. Така-то процвітає в суспільстві, вона подобається всім, хто її бачить; після того, як вона почала вірити в бога, брати й сестри також її полюбили, і бог її теж любить». Чи є в цих словах хоч одне правильне твердження? (Ні.) Чому? (Вони не відповідають істині.) Правильно, ці слова не відповідають істині, усі вони – диявольські розмови. Дехто каже: «Сім’я такого-то багата, має хороші умови життя, і він обізнаний. Тому в домі божому він займається фінансами та загальними справами. Він корисний і може виконувати цей обов’язок. Це боже призначення». Хіба додавання слів «боже призначення» робить це твердження таким, що відповідає істині? Хіба це не диявольські розмови? Такі диявольські розмови спільно називаються чутками. Будь-які безвідповідальні твердження, що не відповідають фактам, що суперечать фактам, призначеним Богом, є необачними словами та довільними висновками; усі такі твердження є чутками. Чому їх характеризують як чутки? Оскільки ці твердження, щойно їх виголошено, заважатимуть нормальному складу думок і цілям прагнення деяких людей і шкодитимуть їм, їх характеризують як чутки. Згідно з Божими словами, Бог лише каже, що місце народження людей, їхнє сімейне походження, зовнішність, рівень освіти тощо призначені Богом; Він ніколи не говорив людям, що зовнішність, соціальне походження чи вроджені умови будь-якої категорії людей є умовами для отримання благословення. Єдиний стандарт, якого Бог вимагає від людей, – це щоб вони могли прагнути до істини й досягти покори Богові. Це найважливіше. Якщо Божі слова чогось прямо не стверджують, і це є лише продуктом суб’єктивних фантазій або припущень людей, такі твердження також вважаються чутками. Люди завжди хочуть судити, чи може хтось отримати благословення, через свої спостереження та розуміння, а також на основі власних уявлень і фантазій. Потім вони поширюють ці облуди, щоб вплинути на прагнення інших до істини, довільно вирішуючи, хто може бути спасенним, а хто ні, хто є людьми Божими, а хто – трудівниками. Усе це – чутки. Щодо чуток, ми можемо також називати їх диявольськими словами. Незалежно від того, які чутки чи диявольські слова з’являються, церковні лідери повинні своєчасно виступати, щоб зупинити й обмежити їх; звісно, якщо будь-хто з братів і сестер має здатність до розрізнення, вони також повинні виступити, щоб проаналізувати й розрізнити, звідки походять чутки та яка їхня природа. Коли ці брати й сестри здобудуть розуміння цих речей, вони можуть встати, щоб спростувати ці чутки й посперечатися з ними, а також обмежити тих, хто їх поширює, спільно виступаючи проти них. Як вони повинні це робити? Відкрито засуджуючи цих людей перед усіма: «Те, що ти говориш, – усе це чутки й диявольські розмови, це не відповідає ні Божим словам, ні нашим потребам. Якщо ти й надалі поширюватимеш чутки, незважаючи на застереження, ми вичистимо тебе, не залишивши тобі жодної можливості вигадувати чутки та спричиняти завади в церкві!» Як вам така практика? (Добре.) Такий спосіб дій відповідає істинам-принципам. Якщо під час бесіди ти ділишся своїми особистими досвідними розуміннями, говорячи те, що повчає людей, це добре, як би ти не говорив. Ти можеш використовувати будь-які слова, які тобі подобаються, чи то офіційну, чи то розмовну мову; усе це дозволено. Єдине, чого ти не можеш робити, – це поширювати чутки.