Протягом усієї історії людство невпинно зводило на Бога наклеп і хулило Бога, а в останні дні сили всього людства, що опираються Йому, стали ще могутнішими, і лунає ще більше голосів, що зводять на Бога наклеп і засуджують Його. Людство використовує різноманітні методи через газети, телебачення, інтернет та інші засоби масової інформації, щоб зводити на Бога наклеп і нападати на Нього. Але чи ми колись аналізували ці чутки на всіх наших зібраннях? (Ні.) Чому ні? Дехто каже: «Чи не тому, що невинний залишається невинним, а чутки вмирають, коли доходять до мудрих?». Це тому? (Ці чутки ніяк не можуть впливати на Божу роботу. Хай як заважає сатана, він не може підірвати просування Божої роботи та Його план чи перешкодити їм.) Сатана – це саме така істота; доки Бог діє, доки Бог працює, він приходить заважати. Це саме та роль, яку він грає. Хіба ти можеш завадити йому виступати? Ти мусиш дати йому достатньо простору, достатньо сцени, достатньо можливостей для виступу. Коли він достатньо навиступається, утомиться від своїх заворушень і накоїть достатньо зла, його дні скінчаться. Нам не потрібно марнувати дорогоцінний час, розбираючи й аналізуючи його різні чутки та лихі вчинки, щоб спростувати ці чутки; такі дії марні й нічого не варті. Яка користь від розбору цього? Чи може це означати, що люди розуміють істину? Є надто багато істин, які люди повинні зрозуміти; вони навіть не можуть вислухати всі ці істини, не кажучи вже про спростування цих чуток. Хіба в людей є на це вільний час? Чесно кажучи, Я справді не цікавлюся тими питаннями, і Я не бажаю ані згадувати їх, ані звертати на них увагу. Дехто каже: «Цими роками Ти нікуди не наважуєшся піти? Чи це через те, що навколо літає так багато чуток, що Ти завжди тривожишся й боїшся, куди б не пішов?». Я кажу, що Я взагалі нічого не відчуваю. Дехто каже: «Хіба Ти не хочеш захистити Себе від того, чого Ти не робив?». Що тут захищати? Я навіть не встигаю займатися Своїми належними справами! Я розмовляю з людьми, зі створеними істотами, а не з дияволами. Дехто питає: «Хіба Тебе не гнівають ці чутки?». Я кажу, що Я нічого до них не відчуваю, вони не викликають у Мене жодних почуттів; Я не переймаюся цими питаннями. Дехто питає: «Хіба Ти не почуваєшся скривдженим?». Я кажу, що Я не почуваюся скривдженим, через що тут почуватися скривдженим? Робити те, що Я можу, робити те, що Я повинен, добре робити те, що Я можу й повинен робити, виконувати Свої зобов’язання – це найкраще, це має сенс. Я не буду відволікатися на ті безглузді, нічого не варті речі й не витрачатиму на них час. У Мене немає часу перейматися тими питаннями. Дехто каже: «А коли в Тебе буде вільний час, Ти перейматимешся ними тоді?». Ні, навіть коли в Мене є вільний час. Я краще поговорю зі Своїм собакою, ніж розмовлятиму з дияволами. Якщо ти чітко знаєш, що це диявол вивергає свої диявольські балачки, навіщо на нього зважати? Не слід узагалі на нього зважати; правильним буде дозволити дияволу бути повністю присоромленим. Коротко кажучи, ставлення Бога до цих чуток таке: роблячи будь-що або промовляючи кожне речення, Бог не виправдовує Себе, не засвідчує Себе людству і, безумовно, не виправдовується перед сатаною, Своїм ворогом, кажучи, що Він чистий, і невинний, і без провини. Усе, що робить Бог, Він робить для Свого управління, щоб спасти людей, яких Він має намір спасти. Він крок за кроком слідує Своєму плану управління; Він робить це не для того, щоб щось комусь продемонструвати, і не для того, щоб підтвердити Свою ідентичність. Говорячи людськими словами, усе, що робить Бог, робиться інстинктивно, без будь-якої нещирості чи пасивності. Те, що Бог інстинктивно виконує всі ці завдання, підтверджує Його ідентичність та Його сутність. Людство не може змінити Божий план і не може перевершити Божу владу й силу; це факт. Тому Бог не зважає на чутки й диявольські слова, якими нападають на Нього й зводять на Нього наклеп із будь-якого боку всередині людства. Скажіть Мені, хіба не було б надто легко для Бога виголосити цілий розділ слів або написати засудження, щоб виступити проти нападок і опору Богові з боку атеїстичних правлячих партій у світі та релігійного світу? Але Бог не буде так чинити щодо сатани. Бог діє за принципами; коли йдеться про знищення Богом злих сил сатани, у Нього є Свій час. Для Бога діяти надто легко. Бог міг би вчинити якісь дивовижні діяння на небесах, і раптом небеса розкололися б, і пролунав би голос, що каже: «Я – один істинний Бог, на Якого ви зводите наклеп, на Якого нападаєте й Якого хулите; Я – Всемогутній, на Якого ви зараз зводите наклеп і Якого хулите!». Почувши це, людство було б негайно приголомшене й розгублене, здатне лише впасти ниць на землю, плачучи й скрегочучи зубами. Це одне речення вирішило б усе, довело б усе; чи наважився б тоді хтось ображати Бога? Хіба ті дияволи в релігійному світі не зникли б безслідно від страху? Сатана фабрикує чутки про Бога, він зводить наклеп на Бога й нападає на Нього, змушуючи тих, хто вірить у Бога, гніватися й ненавидіти, не могти ні їсти, ні спати, бажати писати статті й створювати програми, щоб це спростувати, тоді як Бог діє просто – Він міг би просто сказати кілька речень, і все людство тоді повністю скорилося б, більше не наважуючись нападати на Нього чи хулити Його. Як Павло був змушений стати слухняним? (Бог явився йому на дорозі в Дамаск.) Бог явився йому. Насправді він нічого не бачив; було лише світло, яке так налякало Павла, що він упав ниць на землю й більше не наважувався переслідувати Ісуса. Розбиратися із сатаною так просто; насправді для Бога це надто легко. Бог міг би владнати це одним словом. Зробити це було б набагато легше, ніж десятиліттями розмовляти з вами й докладати до вас усіх цих зусиль, але Бог так не чинить. Чому? Є таємниця, яку Я мушу вам розповісти: Бог спасає саме людей, тобто тих людей, яких Бог обрав; решта, кого Бог не обрав, не вважаються людьми, це звірі, дияволи, негідні чути Божий голос, бачити Боже обличчя чи, тим паче, знати будь-яку інформацію про Бога. Тому Бог так не чинить. Божа ідентичність є почесною; не кожен, хто бажає побачити Його, може це зробити, і Він не явиться комусь лише тому, що той завжди пильно, з тугою і всім серцем дивиться на певне місце на небі. Ти думаєш, що кожен, хто хоче побачити Бога, може Його побачити? Бог має достоїнство; Бог являється тим, хто Його боїться, а від злого втікає, Він являється у святих місцях і ховається від нечистих місць. Те, чи є все людство нечистим чи святим, не потребує обговорення. Це людство не заслуговує бачити Бога; воно не визнає, що є Бог, тож чому Бог мав би йому являтися? Вони не гідні! Бог здатний робити щось, але не робить цього; це підтверджує Божу смиренність і прихованість, а також почесність Його ідентичності. Скажи Мені, якби сатана міг це робити, скільки разів на день він би це робив, як би він вихвалявся? Коли люди, розбещені сатаною, обіймають якусь незначну посаду й володіють невеликою владою, хтозна, до якої міри вони вихвалятимуться цією владою, – не кажучи вже про сатану, який зловживатиме й хизуватиметься будь-якою владою, якою володіє, в неймовірний спосіб. Бог так не чинить; не міряй Бога логікою сатани, це було б грубою помилкою. Щодо того, що Бог може зробити, то це залежить від того, чи бажає Він це робити; якщо Бог бажає, це можна зробити за мить, а якщо Він не бажає, ніхто не може Його змусити. Ставлення Бога до чуток саме таке – Він їх ігнорує. Бог і надалі робить те, що Він повинен робити, те, що Він має намір робити; жодна людина, жодна сила не може порушити чи змінити Його план. Ці чутки, що нападають на Бога, зводять на Нього наклеп і обмовляють Його, нічого не змінюють. Зрештою, чутки є лише чутками й ніколи не можуть стати фактами. Навіть якщо вони відповідають людській філософії, науці, моралі, теорії тощо, навіть якщо все людство повстане, щоб напасти на Бога, істина не буде на боці людства, і людство не стане володарем істини. Бог є вічно Богом; Його ідентичність і статус ніколи не змінюються. Отож, як би сатана не заважав, Божа робота однаково просувається впорядковано, бо це Божа робота. Якби це була людська робота, то режим сатани, що спричиняє такі завади, і різні суспільні сили, що здійснюють такі нападки й наклепи, вже давно призвели б до її краху й зникнення. Лише коли Бог говорить і працює, лише коли працює Святий Дух, церква дедалі більше процвітає. Хіба це не факт? Чи бачили ви цей факт? (Так, бачили.) Що ви бачили? (Євангеліє Царства вже поширилося на десятки країн, і ті чутки, що їх сфабрикував і поширив сатана, зовсім не завадили тим, хто любить істину, навернутися до Бога.) Це Божа справа; Божа робота може досягти такого ефекту, Божі слова можуть досягти такого ефекту – це перевершує очікування сатани. Божі слова мають таку величезну силу; Євангеліє поширюється в доброму напрямку, і все просувається впорядковано згідно з Божим планом, без жодних розбіжностей. Божа робота й Божі слова поширюються серед Божих обранців, як це давно було напередвизначено. Кількість людей, здобутих завдяки проповідуванню Євангелія, і кількість людей, що досліджують істинний шлях, зростають із місяця в місяць. Хіба це не показує, як поширилася євангельська робота? Якби це не була Божа робота, то скільки б людей не заплатило яку б велику ціну, вони не змогли б досягти такого ефекту. Це могутність Бога, ефект, досягнутий силою Божих слів.

Повернімося до розмови про те, як люди ставляться до різних чуток. Люди не можуть досягти такого ж ставлення до різних чуток, як у Бога. Вони не розуміють Божих намірів і, почувши чутки, завжди відчувають: «Якщо я нічого не зроблю, це буде проти моєї совісті. Якщо люди, що вигадують чутки, візьмуть гору, мені буде неспокійно, я буду незадоволений і обурений, відчуваючи, що порушено рівновагу, тому я мушу їх спростувати. Я мушу зняти відео або написати статтю, щоб роз’яснити ці чутки». Варто порозмірковувати, чи відповідають учинки, зроблені з таким умонастроєм, Божим намірам і чи узгоджуються вони з істинами-принципами. Якщо ваша мета й мотивація у виконанні церковної роботи та ваших обов’язків полягають лише в тому, щоб роз’яснити чутки й чітко пояснити, що ви вірите в істинного Бога, що ви на правильному життєвому шляху і що все, що ви робили, проповідуючи Євангеліє та свідчачи про Бога, було справедливим, – і що лише через те, що світ не знає й не розуміє правди всіх цих фактів, він звинуватив вас у багатьох безпідставних злочинах, – і тому ви сподіваєтеся, що, коли все проясниться, світ визнає вас невинними, що всі сторони у світі повсюдно визнають, що «ви вірите в істинного Бога, ви на правильному життєвому шляху, і все, що Бог просив вас робити, – правильно і є справою справедливою», – і що тоді? Чи почуватиметеся ви тоді спокійно та виправдано у своїй вірі? Чи станете ви на правильний шлях віри в Бога? Чи станете ви на шлях спасіння без жодного зовнішнього втручання? Чи з’явиться у вас богобоязливе серце? Чи зможете ви тоді досягти покори Богові? Чи зможете ви тоді отримати Боже схвалення? (Ні.) Хіба можливо, щоб у людей не було щодо вас непорозумінь, щоб вони лише хвалили й шанували вас, і лише після цього ви могли вірити в Бога з чистою совістю? Абсолютно неможливо! Звісно, люди не можуть досягти такого ж ставлення до чуток, як у Бога, але людина повинна мати правильний погляд, належне ставлення й позицію та казати: «Ці чутки справді огидні й мерзенні. Із цих чуток видно, що це розбещене людство – справді ворог Бога; це абсолютно точно! Я не повинен судити, істинна чи хибна Божа робота, на основі чуток сатани. Читаючи Божі слова й отримуючи досвід у виконанні свого обов’язку, я переконуюся, що всі Божі слова – це істина, і все, що Він робить, дає людям змогу спастися. Прийшовши сьогодні до Бога, щоб прийняти Його спасіння, я повинен виконувати свій обов’язок, свої повинності й зобов’язання, щоб популяризувати Божі слова, проголошувати Його ім’я та свідчити про Божу роботу і Його наміри, щоб ті, кого Бог обирає, могли за першої ж можливості якнайшвидше повернутися до Божого дому, почути Його голос і отримати від Нього забезпечення словами й життям. Це моя повинність, моє зобов’язання. Я співпрацюю в Божій роботі, але не для того, щоб виправдати те, що шлях, яким я йду, – правильний або що справа, за яку я взявся, – справедлива, не заради цього. Я виконую свій обов’язок не для того, щоб помститися за нападки й наклепи сатани на Бога. Радше я виконую свої власні повинності й зобов’язання і, звісно, виявляю власну вірність, щоб віддячити за Божу любов, прийняти Боже доручення та співпрацювати в Божій роботі». Це правильний погляд? Це той погляд, який повинні мати люди? (Так.) Із цієї точки зору, коли створюються різні програми – чи то співи гімнів, чи танці, чи створення фільмів, чи постановка вистав про досвідні свідчення, – хіба позиція людей, точка зору, якої вони дотримуються, і деякі конкретні твердження, які вони роблять, не повинні зазнати певних змін? (Так.) Однак більшість людей, виконуючи всі ці завдання, робила це із запальністю та ненавистю, з домішкою людських емоцій. Тому вони занадто багато розвінчували дії та поведінку невіруючих, правлячої партії та релігійного світу, і їхні слова були занадто різкими, що справляло дещо негативний вплив на інших після перегляду таких програм. Причина проста: люди займаються всією цією діяльністю з певними емоціями, не зовсім із правильної точки зору. І люди досі вважають, що це цілком справедливо, кажучи: «Вони нападають на нас, очорнюють нас і вигадують про нас чутки; що поганого в тому, щоб їх розвінчати? Це законний самозахист! Законний самозахист – це не протизаконно, і ми нічого не вигадуємо; ми все аналізуємо на основі фактів. Вони вигадують про нас чутки на порожньому місці; хіба неправильно, що ми їх розвінчуємо й аналізуємо? Хіба ми не можемо ударити у відповідь?». Яка користь від такої відплати? Дияволи повні брехні й ніколи не кажуть жодного правдивого слова; постійно аналізувати їхню брехню, щоб змусити їх усвідомити, що вони брешуть, і щоб, визнавши свою брехню, вони більше ніколи не брехали, – чи є в цьому якась цінність? Чи можуть вони цього досягти? (Ні.) Хіба такий підхід не дурний і невігласький? Я давно казав, що наше головне завдання – свідчити про Божу роботу, про результати, досягнуті Його роботою, про Його слова та про вплив Його слів на людей, а щодо утисків і переслідувань з боку правлячої партії та опору й засудження з боку релігійного світу, достатньо лише коротко згадати деякі обставини. Але люди не можуть цього зрозуміти, скільки б не слухали. Вони завжди ставляться до цих питань із запальністю й хочуть сперечатися. І який результат? Жодного ефекту, бо злі сили сатани несприйнятливі до доводів розуму. Хіба це не людська дурість і невігластво?

Деякі люди проповідують Євангеліє, опановують якісь професійні навички або виконують певний обов’язок, і єдина їхня мотивація – це роз’яснити чутки, пояснити людям правду й оголосити війну темному світу та нечестивим людям, що чинять опір Богові. Це вчинок справедливості? Чи маєш ти при цьому рацію, чи ні, ти маєш зрозуміти: чи може Бог спасти тих нечестивих людей, які ворожі до Нього? Чи є якась цінність у тому, що ти це робиш? Якщо ти не розумієш, яких саме людей спасає Бог, і завжди висловлюєш якісь погляди, що здаються правильними, а насправді є облудними, то хіба це не заважає твоєму власному спасінню? Деякі люди виконують свій обов’язок лише для того, щоб боротися зі злими силами, що чинять опір Богові, і протистояти світським тенденціям. «Вони кажуть, що ми нехтуємо своїми сім’ями й не живемо нормальним життям, тому я хочу довести свою правоту, добре виконуючи свої обов’язки. У майбутньому, коли я потраплю на небеса й увійду в царство, а їх судитимуть, вони побачать, що я маю рацію!» Яка користь від такого доведення своєї правоти? Навіть якщо ти довів свою правоту, що доброго це дасть? Що це означає? Яка в цьому цінність? Якби це справді могло дозволити тобі увійти в царство й отримати Боже схвалення, тоді воно було б того варте, і твій шлях був би правильним. Але, на жаль, цей шлях не застосовний. Це не той шлях, який Бог напередвизначив для людей, і Бог не вимагає від людей діяти в такий спосіб. Люди завжди нерозумні, думаючи, що оскільки вони на боці істини й мають істину, то мусять братися за справедливі справи, оголошуючи війну цьому злому світу й усім тим, хто вигадує чутки: «Ми віримо в Бога й слідуємо за Богом, ми виконуємо свій обов’язок – ми покажемо вам, хто на правильному шляху!». Хіба це не запальність? Чи є якась користь у тому, щоб про це сперечатися? Це не має жодної цінності. Якщо в тебе справді є час і сили, краще опануй більше професійних навичок, здобудь більше знань і загальних відомостей, пов’язаних із професійними навичками. Це корисно й допомагає у виконанні твого обов’язку. Чому ти завжди борешся зі злими силами світу? Чому завжди борешся з чутками? Хіба це не докладання зусиль там, де не треба? Як би інші на тебе не нападали, не потрібно звертати на них уваги. Вони мають диявольську природу, вони – звірі, ось такі вони і є; Бог не спасає їх, не змінює їх і не говорить до них. Бог їх ігнорує, тож чи потрібно тобі звертати на них увагу? Якщо люди вперто роблять те, чого не робить Бог, хіба це не трохи нерозумно й позбавлено мудрості? Щонайменше ти – людина, яка не має богопокірного серця, і ти не любиш те, що любить Бог, і не ненавидиш те, що ненавидить Бог. Ти не бачиш, яке ставлення Бога до цих речей, – Бог їх ігнорує; ти навіть не усвідомлюєш, чому це так. На кожному з трьох етапів Своєї роботи Бог промовив багато слів. Між Богом і людством було багато діалогів, і з цих діалогів можна побачити Божі наміри, Божий характер і сутність. Однак Бог ніколи не розповідає, як Він веде діалог із сатаною в певних конкретних справах, щоб так розвінчати сатану, дозволити людству чітко побачити справжнє обличчя сатани й те, як сатана ставиться до Бога. Таких справ дуже багато, але Бог про них не згадує. Чому Бог про них не згадує? Бо розмова про них не принесе тобі жодної користі. Найкорисніше для тебе – це слова Божого життя; ці слова, що можуть дозволити тобі прийти до Бога й стати людиною, яка кориться Богові, яка Бога боїться, а від злого втікає, – ось що для тебе найкорисніше. Бог каже тобі, як жити і як говорити, а також як у різних обставинах і ситуаціях розпізнавати людей і справи, вчитися практикувати істину й бути мудрим, – усе це корисно для тебе. Бог каже й робить усе, що корисно для тебе. Бог не каже жодного слова, яке не приносить тобі користі. Хіба не було б для Бога надто легко сказати ті слова? То чому Він їх не каже? Бо розбещене людство не потребує тих слів. Ці чутки – те саме, що слова дияволів і сатани, і Бог їх ігнорує, тож і ти не повинен із ними боротися. Зрозуміло? (Зрозуміло.) Коли ти розумієш, то знаєш, як практикувати, чи не так? Не докладай зусиль до аналізу чуток, їх спростування, пошуку джерел чуток тощо. Якщо ти справді маєш серце, щоб свідчити для Бога, і хочеш бути непохитним у своєму свідченні та здобути Боже схвалення, то є так багато слів, які ти можеш сказати, і так багато речей, які ти можеш зробити. Слова й істини, якими Бог забезпечує людей, вимагають від тебе думати й переживати, щоб вони стали твоїми власними принципами й шляхами практики, і врешті-решт стали твоїм власним життям. Тобі необхідно витрачати час і сили, щоб це реалізувати. Якщо ти дурний і нерозумний, завжди марнуєш зусилля на чутки, завжди хочеш відбілити своє ім’я й виправдатися перед світом, то це біда; ти не здобудеш істини, і ти будеш цілком обплутаний і виснажений цими світськими чутками. Зрештою, ти не зможеш нічого чітко пояснити. Чому ти не зможеш їх чітко пояснити? Бо ти маєш справу з дияволом, а він говорить відверту неправду. Що зараз каже диявол? Великий червоний дракон каже: «Китай – захисник світового порядку, захисник миру в усьому світі, і його роль у підтриманні миру й порядку у світі є вирішальною». Які з його слів є фактами? Ці слова – факти? Коли ти чуєш ці слова, хіба ти не відчуваєш гніву? Почувши це, ти думаєш, що сатана такий безсоромний, що навіть каже таке. Навіщо тобі з ним сперечатися? Хіба ти не нерозумний? Ось такий він і є – Бог просто використовує його, щоб той надавав послуги, Він абсолютно не має наміру спасати чи змінювати його. Хіба не нерозумно сперечатися з ним? Не роби таких дурниць. Мудрі люди не слухають цих чуток і не сковані ними. Дехто каже: «Почувши чутки, я турбуюся!». Тоді ти повинен молитися в серці, використовувати істину для розрізнення, а потім проклинати тих дияволів і сатану, і ці чутки більше не матимуть жодного впливу на твоє серце. Є ще один спосіб: ти мусиш розгледіти сутність. Ти кажеш: «Навіть якщо Божі дії не відповідають моїм уявленням і засуджуються та відкидаються розбещеним людством, я бачу, що Він – істина, а дияволи й сатана не мають істини. Я твердо вирішив вірити в Бога! Лише Бог може мене спасти. Він має Божу сутність, Він – Бог, і Його сутність ніколи не змінюється. Як би сильно дияволи й сатана не чинили опір Богові, вони не мають істини, і я не вірю словам дияволів і сатани!». Чи є в тебе така віра? (Так.) Якщо в тебе є така віра, тебе не повинні турбувати жодні люди, справи чи речі, і тим паче тебе не повинен вводити в оману чи атакувати сатана. Що ж тобі тоді робити? Ігноруй його; просто зосередься на прагненні до істини й будь непохитним у своєму свідченні, і сатана буде осоромлений.

Щойно ми бесідували про деякі питання, пов’язані з поширенням чуток у церкві. Більшість людей чула якісь чутки від уряду Комуністичної партії Китаю та релігійного світу; ми також щойно бесідували про те, як ставитися до цих чуток і як із ними розбиратися. Коли люди розуміють істини-принципи, чутки більше не вводять їх в оману й не турбують. Коли в церкві з’являється хтось, хто поширює чутки, незалежно від манери чи тону, в яких він поширює будь-які чутки, як нам до цього ставитися? Чи слід нам дозволити цьому відбуватися без жодного втручання, чи розвінчати, проаналізувати цю людину й вжити щодо неї заходів? Який метод відповідає принципам? Дехто каже: «Хіба немає свободи слова? Чому б не дозволити цій людині говорити? Просто дайте їй поговорити. Вислухавши чутки, щойно всі зможуть розпізнати, чим вони є, вони більше не віритимуть цим диявольським словам, і чутки самі собою розвіються». Інші кажуть: «Неприйнятно, щоб вони поширювали чутки й зводили наклеп на Бога. Ми не можемо дозволити їм робити те, що є наклепом на Бога. Ми повинні провчити їх, щоб вони схаменулися. Бог зазнав стільки страждань, щоб говорити й працювати задля нашого спасіння, а вони поширюють чутки. У них немає совісті! Лише проклявши їх, ми зможемо втамувати свою ненависть; якщо ми не розберемося з ними, ми підведемо Бога». Який спосіб хороший? Усі ці підходи нехороші. Як ми бесідували раніше, ті, хто поширює чутки, – точно недобрі люди, і таких осіб потрібно розрізняти. Якщо вони лише час від часу поширюють чутки, їх слід попередити. Якщо вони постійно поширюють чутки, їх необхідно розвінчати, проаналізувати, а потім вичистити з церкви, щоб вони більше не могли вводити людей в оману чи шкодити їм. Чи легко розібратися з цією справою? Ви б так із нею вчинили, чи чекали б наказу від церковних лідерів? Щойно виявлено, що хтось постійно поширює чутки, і щоразу, коли він приходить на зібрання, він говорить про це, ніколи не читає Божих слів, ніколи не молиться, не вчить гімни, і тим паче не ділиться своїм досвідним розумінням Божих слів, а щоразу, коли хтось бесідує про Божі слова й ділиться досвідним свідченням, він відчуває до цього осоругу й відразу, але не відчуває такої відрази до чуток невіруючих, а навпаки, дуже ними захоплюється, – щойно все це виявлено, навіщо виявляти будь-яку ввічливість до такої людини? Зрозуміло, що це слуга сатани, який проник у церкву, щоб заважати Божим обранцям слідувати за Богом. Ти потураєш їхній заваді? (Ні.) Якщо ти не потураєш, то встань і скажи: «Такий-то приходить до церкви й завжди поширює чутки, не читає Божих слів і не ділиться своїм досвідним розумінням Божих слів. Він – маловір, і його слід вичистити з церкви. Хтось має заперечення?». Якщо всі кажуть, що не мають заперечень, і піднімають руки на знак згоди, то слід очистити церкву від цієї людини. Хіба не втішно розбиратися з тим, хто поширює чутки, саме так? (Так.) Саме так слід поводитися з такими людьми.