В. Як ставитися до безпідставних чуток від уряду КПК та релігійного світу, що містять наклеп і нападки на Бога

Китайський комуністичний уряд і релігійний світ сфабрикували багато безпідставних чуток про Божий дім, неправдиво стверджуючи, ніби брати й сестри змушують людей приймати Євангеліє тощо. Що ви відчуваєте, почувши ці чутки? (Гнів, обурення.) Це чутки про вас, і ви обурюєтеся. До якої міри ви обурюєтеся? Чи хочете ви знайти людей, що фабрикують ці чутки, і посперечатися з ними, навіть провчити їх? (Так.) Ці чутки поверхово спрямовані проти церкви, але насправді вони стосуються кожного члена церкви, а також репутації та гідності кожного члена. Почувши їх, ви обурюєтеся й кажете: «Ми такого не робили! Ми проповідуємо Євангеліє згідно з істинами-принципами. Тих, хто не хоче вірити в Бога, ми ніколи не змушуємо. Віра – справа добровільна. Ми ніколи нікого не примушуємо, і тим більше не завдаємо людям шкоди й не мстимося їм. Навпаки, ті з нас, хто проповідує Євангеліє, зазнавали жорстокого побиття від релігійних людей, які доносили на нас у поліцію, передаючи великому червоному дракону на муки; так багато з нас було ув’язнено, і чимало навіть утримувалося в приватних в’язницях, створених релігійними людьми. Це нас кривдять!». Почувши ці чутки, ви обурюєтеся й завжди хочете з ними сперечатися. У вас така реакція, бо ці чутки прямо нападають на церкву та Божих обранців і ганьблять їх. А що ви відчуваєте, коли чуєте чутки, які ганьблять Бога й судять Його? Вони вже не стосуються ваших особистих інтересів чи вашої гідності й достоїнства; це чутки про Бога. Наприклад, коли ти раніше вірив в Ісуса, деякі люди казали, що Ісус народився від діви й не мав батька. Що ти відчував, коли це чув? Чи хотів ти з ними сперечатися? «Ми віримо в Бога!» Потім ти розмірковував: «Марія була дівою, й Ісус народився від діви, зачатий від Святого Духа. Це факт, але невіруючі говорять про це грубо, і мені неприємно це чути!». Щонайбільше ти міг відчувати щось подібне, але в серці ти однаково відчував, що зачаття від Святого Духа сильно суперечить людським уявленням. Ти не міг у це повірити, бо ти віриш у науку; ти не віриш усім серцем у Божу всемогутність і не віриш, що все, що Бог говорить і робить, є істиною, і тоді ти не підеш спростовувати диявольські слова маловірів. Оскільки ти не володієш істиною й не розумієш її, то щонайбільше тобі неприємно чути чутки, про які говорять люди, і ти думаєш, що так говорити не слід, бо ці чутки стосуються твоєї репутації; ти думаєш: «Невіруючі такі огидні й мерзенні! У них вистачає нахабства вживати будь-які брудні слова; вони справжні маловіри! Вони справжні дияволи!». Це все, і це максимум, на що ти здатен. Чому ти відчуваєш, що тебе це зачіпає, і вважаєш невіруючих мерзенними й огидними, почувши від них такі чутки? Бо вони стосуються твоєї репутації; ці чутки зачіпають твоє серце, змушуючи тебе почуватися зганьбленим, тому вони розпалюють твій гнів, і ти встаєш, щоб сказати якісь позитивні слова на спростування. Чи таке спростування означає, що ти цілком стоїш на боці Бога? Чи це для того, щоб захистити Боже свідчення? Ні, це цілком для того, щоб захистити власне обличчя та достоїнство. Навіщо так казати? Бо ти не розгледів сутності проблеми; і тим більше ти не розумієш Божих намірів чи того, що Бог від тебе вимагає. Те, що ти розумієш і відчуваєш, не відповідає Божим намірам; це лише людська запальність і людська добра поведінка. Людська добра поведінка не є свідченням, яке ти несеш для Бога. Ти не був непохитним у своєму свідченні; ти лише захищаєш своє обличчя та достоїнство, ти спростовуєш чутки, щоб трохи заспокоїти свою совість, – ти не стоїш на боці Бога, щоб заступитися за Нього, і не використовуєш істину чи факти, щоб спростувати чутки й свідчити про Бога. Ти не заступаєшся за Бога, і те, що ти кажеш, безумовно, не відповідає істині; воно відповідає лише твоїм плотським інтересам – просто для того, щоб твоєму серцю було не так прикро і щоб ти не відчував, що вірити в Господа Ісуса соромно. Це все. Тому, коли ви чуєте, як хтось нападає на Бога й засуджує Його, ганьбить Божу церкву й судить її або навіть засуджує вас, ви відчуваєте особливе обурення й хочете сперечатися та дискутувати з ними, щоб відновити свою репутацію й прояснити ці питання. Але чи означає це, що ви були непохитними у своєму свідченні? До цього далеко; без розуміння істини немає свідчення!

Коли ви чуєте чутки, що поширюються в зовнішньому світі, які зводять наклеп на Бога й нападають на Нього, – чи то нападки на Бога на небесах, чи на втіленого Бога на землі, – що ви відчуваєте? Вам байдуже чи ви відчуваєте трохи болю? Ви не можете цього стерпіти й не миритеся з цим чи ви безпорадні? Почувши ці чутки, дехто думає: «Бог невинний; Бог цього не робив. Чому світ і релігійний світ так нападають на Нього й зводять наклеп на Нього? Ми мусимо старанно присвячувати себе, і виконувати свої обов’язки, і захищати Боже ім’я. Коли велика Божа робота буде завершена, правда про все вийде на світло, і всі народи світу побачать, що втілений Бог, у Якого ми віримо, – це один істинний Бог, Бог на небесах, і що це анітрохи не хибно!». Інші думають: «Бог висловив так багато істин, і ці невіруючі злі люди й дияволи добре знають, що Божі слова – це істина, але однаково зводять наклеп на Бога й нападають на Нього. Як довго Бог мусить страждати?». Ще інші кажуть: «Люди можуть говорити все, що хочуть; ми не звертаємо на них уваги. Бог ніколи не спростовував чуток, що зводять на Нього наклеп; Він не відповідає на них. Що ж тоді можемо зробити ми, мізерні людські істоти? Хіба людство не завжди так хибно розуміло Бога, нападало на Нього, хулило Його й відкидало Його? Бог не має жодних скарг і досі спасає людей. Нехай час усе покаже; Бог Сам дасть Своє свідчення!». Яка ваша точка зору? Щойно Я згадав непоступливість, обурення, непримиренність, безпорадність – яке з них ви відчуваєте? Яке почуття найправильніше? Як слід ставитися до цих питань згідно з істинами-принципами? Що ви відчуваєте, коли чуєте ці чутки? (Обурення.) Обурення, а потім ви хочете написати засудження, щоб виступити проти цих фабрикантів чуток, цих релігійних шахраїв і злих людей від релігії. Чи є у вас такі думки? Ви ж не відчуваєте, що достатньо просто стискати кулаки від гніву, чи не так? Чи відчуваєте ви порив щось із цим зробити? Чи це просто пусте обурення? (Є також ненависть і відторгнення.) Обурення, ненависть, відторгнення – це емоції, що виникають унаслідок розумової діяльності, без конкретних слів, поведінки чи дій; це просто емоції, і, звісно, вони також представляють певне ставлення. (Окрім відчуття обурення, іноді ми пишемо статті або створюємо програми, щоб прояснити факти й розвінчати те, що сутність їхніх дій – це ненависть до істини й до Бога, щоб люди побачили справжні факти.) Чи приймуть це ті люди, побачивши справжні факти? Навіть якщо вони погодяться, що ви говорите правильно, а потім зроблять справедливий коментар, сказавши: «Ваша віра правильна; продовжуйте вірити, ми вас підтримуємо!», а релігійні шахраї відчують сором і скажуть: «Вибачте, ми помилялися, те, що ми сказали, не було фактом; відтепер ви вірте по-своєму, а ми будемо вірити по-своєму», – чи заспокоїлися б ви від цього? Це єдина мета, на яку ви націлені? (Ми також хочемо свідчити про Бога, щоб ті, хто досліджує істинний шлях і прагне істини, могли чітко розрізнити правильне й неправильне та прийняти істинний шлях.) Це один шлях; це позитивний спосіб практики. Чи корисно просто гніватися й ненавидіти? Яка причина вашого гніву й ненависті? Чому ви гніваєтеся й ненавидите? (Бог став плоттю, щоб спасти людей, і це найсправедливіша річ, але вони поширюють чутки, щоб судити й ганьбити Бога. Ми відчуваємо велике обурення, думаючи, що вони справді міняють місцями правильне й неправильне та говорять нісенітниці.) Невже ви думаєте, що відкидання Бога людством і світом та їхнє ставлення до Бога є такими лише в період цього втілення Бога? Ставлення людства й світу до Бога завжди було однаковим від початку до кінця: завжди засудження, наклеп, нападки та богохульство. Відколи Бог почав Свою роботу й дотепер, ставлення людства до всього, що вчинив Бог, і до втіленого Бога не змінилося. Не лише після першого Божого втілення людство почало нападати на Бога й хулити Його та вигадувати різні чутки про втіленого Бога – усе це відбувається відтоді, як Бог почав Свою роботу, і відтоді, як людство вперше зіткнулося з Богом та Його роботою, і це триває аж дотепер. І тим, хто слідує за Богом, завжди доводиться терпіти ганьбу, нападки, осуд, богохульство, різні чутки тощо від сатанинських режимів і релігійних сил антихриста, спрямовані проти Бога й церкви. Невже послідовники Бога мусять це терпіти? Дехто каже: «Ми так гидуємо цими чутками, бо вони повністю перекручують факти й міняють місцями правильне й неправильне. Ми шаленіємо, щойно їх чуємо, і в глибині душі ненавидимо тих, хто фабрикує та поширює чутки. Незалежно від того, чи походять ці чутки з релігійного світу, чи від диявольського уряду КПК, у нас лише одне ставлення – ненависть і гнів; і тоді ми хочемо спростувати їх і все прояснити». Дехто навіть каже: «Ми хочемо провести дебати із цими злими дияволами, антихристами, щоб присоромити сатану й змусити його зганьбитися!». Це точка зору більшості людей? Чи правильна ця точка зору? Якщо дивитися з точки зору нормальної людськості, це розумно. Люди повинні мати певну порядність і нормальну гаму емоцій; вони повинні чітко любити й ненавидіти: любити те, що слід любити, і ненавидіти те, що слід ненавидіти. Люди з нормальною людськістю повинні володіти цими якостями. Але чи достатньо лише позиції нормальної людськості, щоб відповідати істинам-принципам? Кажучи ясніше, чи відповідає такий підхід Божим намірам? Або радше чи це таке ставлення й підхід, що до вподоби Богові? Коли Я це кажу, більшість людей, можливо, щось збагне, думаючи: «Ти сказав, що це лише погляд на речі з точки зору нормальної людськості. Судячи з підтексту того, що Ти сказав, очевидно, що цей підхід є проявом запальності й не відповідає ні істинам-принципам, ні Божим намірам». Що означає не відповідати Божим намірам? Це означає, що Бог не бажає, щоб люди так чинили; Божі бажання та Його необхідні стандарти для людей не такі. Якщо ти так чиниш, то хоча Бог цього й не засуджує, з Його точки зору це не означає, що ти слідуєш Його волі, і Він цього не визнає. На поверхні здається, що такими діями ти чиниш розумно, маючи і ненависть, і любов, бажаючи прояснити ці факти для Бога, щоб увесь світ знав, що Бог є Бог, що Бог є Богом усього людства і що кожен повинен поклонятися Богові та приймати Боже спасіння. На поверхні здається, що те, що ти робиш, є бездоганним, розумним, відповідає закону, людськості, моралі і, тим паче, до вподоби всім людям. Але чи питав ти про це Бога? Чи шукав ти Бога? Чи знайшов ти в Його словах принципи дій, яких Бог вимагає від людей? Які саме Божі наміри? Деякі люди кажуть: «Божих слів так багато; нелегко знайти конкретні Божі вимоги до людей у кожному питанні». Оскільки ти не знайшов прямих Божих слів, ти можеш шукати підказки в Божому ставленні до таких чуток. То хіба, виходячи з Божого ставлення до цього питання, ти не можеш визначити, яким має бути ставлення людей до нього та якими є принципи, які вони повинні практикувати? (Так.) Отже, подивімося, яким саме є Боже ставлення до цього питання.

Відколи людство почало стикатися з Божою роботою, люди скаржилися на Бога й були незадоволені Ним, навіть таємно промовляли багато огидних слів підозри, сумнівів, відкидання тощо на адресу Бога. Існують також різні чутки від правлячої партії та релігійного світу, які абсолютно не відповідають фактам і не узгоджуються з істиною. Що ці слова означають для Бога? Чи то підозри, чи непорозуміння, чи скарги, вони сповнені нападок, наклепів і богохульства проти Бога, і вони ніяк не відображають ані найменшого богобоязливого серця; так було від самого початку. У церкві завжди є ті, хто не любить істину. Це маловіри, які сумніваються в Божих словах та істині, виявляючи таке ставлення до Бога. Ще більше це стосується невіруючих та атеїстичних правлячих партій, тих людей, що відчувають відразу до істини, – їхнє ставлення до Бога не потребує пояснень; вони безсовісно нападають і судять, говорячи все, що їм заманеться. Зокрема, ті фарисеї в релігійному світі ще більше користуються нагодою, щоб безсоромно судити й засуджувати. Усі ці коментарі не є позитивними, і вони, безумовно, не є об’єктивними й точними. Яка ж тоді сутність цих коментарів? Для Бога ці слова – не просто висловлювання чи точки зору, а радше ганьба, нападки, наклепи й богохульство проти Нього. Чому Я кажу «для Бога»? Оскільки Бог оцінює все це найточніше, ми можемо лише додати таке вступне уточнення. Таким було ставлення людства до Бога впродовж усієї історії; слів, якими люди нападали на Бога й ображали Його, було надто багато, і жодне з них не було доброзичливим. Навіть сьогодні те, що чують ваші вуха й бачать ваші очі, – те саме. Від самого початку ставлення всього людства до Бога не змінилося. Як Бог розбирається із цими питаннями? Чи має Бог умови або здатність скликати всесвітній релігійний конгрес, щоб захистити Себе, прояснити справжні факти Своєї роботи, виправдатися перед людством? Чи зробив це Бог? Ні, Бог мовчить, Він не прояснює всієї ситуації, і Він ніколи не захищає й не виправдовує Себе. Однак тих, хто нападає на Бога в особливо мерзенний спосіб, Бог піддав певному покаранню, допустивши, щоб із ними трапилися певні реальні події. А щодо нападок, наклепів і богохульства з боку громадськості, яке ставлення Бога? Як Бог із цим розбирається? Він це ігнорує; Він робить те, що потрібно зробити, Він робить це так, як це слід робити, обираючи, кого Він має обрати, ведучи, кого Він має вести. Увесь світ упорядкований у Божих руках; Він ніколи не порушував і не змінював Своїх планів через людські нападки, наклепи чи богохульство. Коли сатанинські злі сили пригнічують та заарештовують Божих обранців, якими б шаленими вони не були, Бог ніколи не змінював Своїх планів чи Своєї думки. Його думки й ідеї залишаються цілком незмінними; Він просто, як і завжди, продовжує виконувати роботу, яку має намір зробити, управляючи Своїм людством. Для Бога ці нападки, наклепи й богохульство ніколи не становили жодної перешкоди; Бог не звертає на них уваги. Чому Бог не виправдовується й не захищає Себе? Для Бога ці речі цілком нормальні. Людство є людством, а сатана є сатаною. Робити такі речі – цілком нормально для людей, які не розуміють істини чи справжніх фактів. Чи впливає це на кроки Божої роботи? Не впливає. Бог володіє великою силою; Він володарює над усім. Усе суще, все і вся методично діють у межах Божих слів, у межах Божих думок і під Божим володарюванням; що б не говорило чи не робило людство, воно жодним чином не може вплинути на Божу роботу – ось на що здатен Бог, Який має божественну сутність. Бог діє, коли приходить час, виконуючи Свої плани без найменшої розбіжності, і ніхто не може нічого із цього змінити. Людські висловлювання та будь-які людські нападки на Бога чи наклепи на Нього, чи то навмисні спроби перешкодити Божій роботі й знищити її, чи то ненавмисні завади Божій роботі та її руйнування, ніколи не досягали своїх намічених цілей. Чому? Такою є Божа влада; це підтверджує, що Божа влада унікальна, її не може замінити жодна сила, і її не може перевершити жодна сила. Це факт. Бог має цю владу й цю силу, Бог має Свою справжню ідентичність, і жодна сила не може нічого змінити, тож навіщо Богові перейматися незначними людськими нападками й наклепами? Для Бога, скільки б важливих постатей чи могутніх сил серед людства не намагалося перешкоджати Йому, зводити на Нього наклеп, нападати на Нього чи хулити Його, це анітрохи не може завадити Божій роботі. Радше ці дії лише слугують для підкреслення Божого праведного характеру й всемогутності. Завади з боку злих сил сатани – це лише незначний епізод у ході людської історії. Те, що може володарювати над усім людством, впливати на все людство й перетворювати все людство, – це Божа робота, Божий план і Божа велика сила та влада. Це факт. І навпаки, чи потрібно Богові звертати увагу на те, що люди ганьблять Його, нападають на Нього, зводять на Нього наклеп і хулять Його? Ні. Оскільки Бог має владу, для Бога Його вислів: «Я маю на увазі саме те, що кажу, і те, що Я кажу, буде зроблено, а те, що Я зроблю, триватиме вічно», – завжди збуватиметься; він збувається й виконується щодня. Це Божа влада. Дехто питає: «Це Божа впевненість, Його віра?». Ти помиляєшся! Люди мають упевненість, людям потрібна віра, а Богові – ні. Чому? Бо Бог має владу й силу, і як би людство не зводило на Нього наклеп чи не засуджувало Його, як би ворожі сили сатани не заважали й не саботували, ніщо не зміниться. Тому Богові не потрібно знищувати ворожі сили серед розбещеного людства, які нападають на Нього, зводять на Нього наклеп і хулять Його, перш ніж виконувати Свою роботу. За яких обставин Бог працює? За яких обставин Він здобуває перемогу? За яких обставин Він завершує Свою роботу? Вона виконується серед какофонії нападок, наклепів і богохульства всього людства й усіх ворожих сил; саме в такому середовищі й на такому тлі Він завершує Свою роботу. Хіба це не демонстрація великої Божої сили? Хіба це не Божа влада? (Так.) Хто може заперечити цей факт? Хіба ти смієш не визнавати, що це факт?