Пункт дванадцятий. Своєчасне та точне виявлення різних людей, справ і речей, які переривають Божу роботу й нормальний церковний уклад і заважають їм; їх зупинення й обмеження та виправлення ситуації; а також проведення бесід про істину, щоб завдяки таким речам Божі обранці розвивали здатність до розрізнення та вчилися (частина шоста)

Різні люди, справи та речі, які переривають церковне життя й заважають йому

X. Поширення безпідставних чуток

На минулому зібранні ми бесідували про дванадцяте зобов’язання лідерів і працівників: «Своєчасне та точне виявлення різних людей, справ і речей, які переривають Божу роботу й нормальний церковний уклад і заважають їм; їх зупинення й обмеження та виправлення ситуації; а також проведення бесід про істину, щоб завдяки таким речам Божі обранці розвивали здатність до розрізнення та вчилися». Щодо всіх тих різноманітних людей, справ і речей, які з’являються в церковному житті та переривають Божу роботу й нормальний церковний уклад і заважають їм, ми розділили їх на одинадцять пунктів. Прочитайте їх іще раз. (Перший: часте відхилення від теми під час бесіди про істину; другий: промовляння слів і доктрин, щоб уводити людей в оману та завойовувати їхню повагу; третій: балаканина про побутові справи, налагодження особистих стосунків і вирішення особистих справ; четвертий: створення угруповань; п’ятий: змагання за статус; шостий: заняття неналежними стосунками; сьомий: взаємні нападки та словесні перепалки; восьмий: поширення уявлень; дев’ятий: виплескування негативу; десятий: поширення безпідставних чуток; одинадцятий: маніпуляція виборами та їх переривання.) Минулого разу ми бесідували про дев’ятий пункт. Сьогодні ми побесідуємо про десятий – поширення безпідставних чуток.

А. Прояви поширення безпідставних чуток

У церкві також траплялися випадки поширення безпідставних чуток. Деякі люди не люблять істину й не зосереджуються на практиці істини у виконанні свого обов’язку; чи то в питаннях, пов’язаних з істинами-принципами, чи то в особистих прагненнях, вони не зосереджуються на пошуку істини – цього немає в їхніх серцях. У своїй вірі в Бога вони просто люблять розпитувати про плітки та особисту інформацію і збирати дивні та незвичайні історії. Звісно, що їх більше захоплює, то це вивідування справ, пов’язаних із Богом і Божою роботою, а також справ, що стосуються Божого дому та лідерів і працівників церкви. Водночас вони люблять безпідставно поширювати плітки, розповсюджуючи те, що почули чи уявили, що зовсім не є правдою. Такі люди не люблять читати Божі слова, рідко моляться, а під час зібрань рідко бесідують про істину й рідко говорять про власний стан, особисті прагнення та входження, або про своє розуміння Божої роботи тощо. Звісно, їх не цікавлять ні ті, хто бесідує про істину чи про своє досвідне свідчення, ні самі ці справи. Однак щойно вони чують, як хтось говорить про те, якого етапу досягла Божа робота, або бачать у Божих словах щось про лиха, про місця призначення людей, про те, як Бог преображає Себе, і таке інше, їхні очі раптом спалахують, і вони стають особливо зосередженими. Щойно вони читають або чують ці слова, їхній інтерес миттєво пробуджується. Судячи з проявів цих людей, зрозуміло, що вони вірять у Бога не для того, щоб прагнути до істини чи виконувати свій обов’язок і слідувати за Богом, і вже точно не для того, щоб коритися Богові та поклонятися Йому. Вони приходять у Божий дім і зовсім не думають про виконання якихось обов’язків. Вони лише хочуть вивідувати та збирати якісь плітки або поширювати якісь чутки. Вони знаходять у цьому задоволення й зовсім не цікавляться досвідними свідченнями, гімнами чи фільмами Божого дому. Вони просто люблять заходити в інтернет, щоб збирати заяви та оцінки, які антихристові сили в релігійному світі дають Божому дому, роботі церкви та втіленому Богу. Навіть якщо вони час від часу дивляться відео від Божого дому, це не через внутрішнє прагнення шукати істину для розв’язання власних проблем. То що ж вони дивляться? Вони дивляться коментарі під відео й читають їх вибірково. Вони пропускають коментарі від братів і сестер церкви, але особливо цікавляться коментарями від релігійного світу та невіруючих. Вони навіть спеціально дивляться на коментарі та заяви від великого червоного дракона, намагаючись щось у них виявити. Коли вони бачать цю негативну пропаганду, заяви та сфабриковані чутки, вони не шукають істини й не розрізняють їх; натомість вони можуть навіть прийняти деякі із цих негативних зауважень і заяв та вважати їх фактами. Скільки б не було позитивних коментарів, вони не хочуть їх читати й не вірять, що вони правдиві; лише ті негативні коментарі чи чутки привертають їхню увагу й розпалюють їхній апетит. Щоразу, коли вони бачать ці негативні коментарі, вони відчувають велике задоволення та втіху в душі. Їх особливо цікавлять абсолютно неправдиві чутки та судження, і навіть нападки та наклепи на Бога, що поширюються у світі, у релігійному світі чи в інтернеті, і вони завжди старанно їх вивчають і збирають. Натомість вони зовсім не цікавляться Божими словами, проповідями та бесідами, досвідними свідченнями братів і сестер та іншими подібними речами. Тому, коли інші читають Божі слова, бесідують про істину та діляться досвідними свідченнями під час зібрань, вони відчувають відразу і вважають це надокучливим і зайвим. У своїх серцях вони відчувають особливу відразу до бесіди про істину та розмов про пізнання себе. То що ж вони хочуть слухати? Вони хочуть слухати лише дивні та химерні речі, чи то таємниці з духовного світу, чи то чутки та плітки, що поширюються в релігійному світі, – вони готові слухати лише їх. Їхні серця наповнені й зайняті цими негативними речами, і ніхто не може забрати їх від них чи позбавити їх таких речей. Чому так? Тому що вони надто цікавляться ними й надто їх люблять! Тому, перебуваючи серед братів і сестер, особливо під час зібрань, вони люблять говорити про якісь безпідставні плітки й навіть поширювати деякі негативні коментарі про Божий дім і церкву, які вони знаходять в інтернеті. Ці люди надзвичайно цікавляться цими чутками. Хоча вони чітко знають, що поширення цих речей не приносить користі іншим, вони не можуть себе контролювати й наполягають на їхньому поширенні. Навіть якщо їм потрібно шукати можливості для поширення цих чуток і негативної пропаганди, або витрачати час на їх збір, або напружувати розум для їх фабрикації, вони однаково невтомно цим захоплюються. Якщо в церкві лідери мають низький рівень і не можуть виконувати реальну роботу чи розрізняти людей, то щойно з’являються люди, які поширюють чутки та облуду, церковне життя зазнає завад і впливу, а деякі люди навіть будуть уведені в оману й контрольовані цими особами. Чому багато людей часто може зазнавати завад і бути введеними в оману іншими? Одна з причин полягає в тому, що вони не розуміють істини й не мають здатності розрізняти чутки, що зводять наклеп на Божий дім. Інша причина в тому, що деякі брати й сестри, які вірять недовго, мають незрілий духовний зріст, не розуміють істини видінь, і вони мають туманне уявлення про втілення Бога, Божу роботу суду в останні дні та Божий намір спасти людей, вони не можуть чітко цього бачити й не впевнені, чи є цей етап роботи Божою появою та роботою. Отже, вони не мають істинної віри й навіть не знають, як довго зможуть слідувати за Богом. Природно, що тим, хто поширює чутки, також дуже легко ввести їх в оману, схилити на свій бік і контролювати.

Б. Сутність поширення безпідставних чуток – це дії в ролі слуги сатани

Ці люди, які поширюють безпідставні чутки, не тільки не вірять в істину та Божі слова, але й не можуть розрізнити правильне від неправильного. Вони завжди сумніваються в позитивних речах і легко піддаються чуткам і диявольським словам. Ці люди стверджують, що вірять у Бога й слідують за Ним, але однаково поширюють чутки, що зводять наклеп на Бога й церкву, і поширюють різні зібрані ними чутки серед братів і сестер, навіть свавільно й неодноразово поширюючи їх і розголошуючи скрізь. Із цього зрозуміло, що ці люди не люблять істини й вірять лише диявольським словам невіруючих. Строго кажучи, вони зовсім не Божі обранці й не члени Божого дому. То хто ж вони? Якщо бути точним, ці люди – маловіри, вони – слуги сатани. Дехто каже: «Чи є слуги сатани шпигунами, надісланими КПК? Чи є вони агентами, що проникли в Божий дім?» Не обов’язково. Тих агентів і шпигунів легко розрізнити, але ці люди, що поширюють чутки, на поверхні здаються справжніми віруючими. Однак вони не прагнуть до істини й часто виступають рупорами сатани, і замість сатани поширюють слова, що зводять наклеп на Бога й нападають на Нього, і поширюють чутки, які він фабрикує про церкву й Божий дім. Судячи з цього, незалежно від того, хто їх послав, хіба ці люди не є слугами сатани? (Так.) Чи були ці чутки активно зібрані ними, чи пасивно почуті, ці люди не думають про пошук істини та їх розрізнення, а натомість вірять їм як фактам. Вони можуть навіть безпринципно й нестримно поширювати й розповсюджувати їх серед людей, і не лише в одному місці чи за одних обставин. Їхня мета в поширенні цих чуток – зробити так, щоб більше людей про них дізналося, щоб слабкі стали ще слабшими, а ті, хто сильний і має віру в Бога, засумнівалися в Ньому та Його роботі через чутки, – зробити так, щоб усі не цікавилися істиною, Божими словами, Божою роботою та спасінням, а натомість цікавилися різними чутками та негативною пропагандою, як і самі ці особи, щоб потім, коли б люди не збиралися, вони говорили про ці негативні речі. Чи робили б таке нормальні люди та люди з людськістю й розумом? Коли більшість людей чує чутки чи різну негативну пропаганду, навіть якщо вони не знають, правдиві чутки чи ні, через свою віру в Бога й ту крихту богобоязливого серця, що вони мають, вони прийдуть перед Бога, щоб молитися й шукати істини. Навіть якщо на них вплинуть чутки й вони відчують трохи слабкості та сумніву, це не вплине на виконання ними свого обов’язку чи на їхнє слідування за Богом. Вони навіть застерігатимуть себе, щоб стерегти свій язик і уникати вчинків, що опираються Богові чи ображають Його. Такого підходу може дотримуватися більшість братів і сестер. Поки люди мають хоч трохи людськості, трохи справжньої віри й трохи богобоязливого серця, вони можуть цього досягти. Оскільки люди вірять, що Бог існує, вони повинні вірити, що все, що робить Бог, є правильним. Оскільки це робить Бог, люди не повинні давати цьому жодних оцінок. Вони повинні бути впевнені: «Що б не говорили чутки поза церквою, я не можу їм вірити, і я точно не можу їх поширювати. Навіть якщо я відчуваю трохи слабкості й коливаюся в серці, я не повинен заперечувати існування Бога!» Якщо хтось вірить в існування Бога, він повинен вірити, що все, що робить Бог, є правильним; якщо він вірить в існування Бога, він повинен мати серце, що страшиться й боїться Бога, – це абсолютно правильно. Оскільки вони мають богобоязливе серце, то які б чутки вони не чули, вони стерегтимуть свій язик, не стануть поширювачами чуток, не піддадуться на хитрощі сатани й не потраплять у його пастки. Хіба це не те, чого більшість людей може легко досягти? (Так.) Ти володієш нормальним мисленням і розумом, тому, коли ти чуєш чутки, поширюватимеш ти їх потім чи ні – це повністю вирішуєш ти. Хіба тебе контролює хтось інший? (Ні.) Отже, почувши ці чутки, хіба люди не повинні чітко розуміти, як їм слід із ними поводитися, і як їм слід до них ставитися та як практикувати, щоб це відповідало принципам, а також людськості й розуму? Кожен повинен мати цю крихту розсудливості й повинен розуміти цей метод і шлях практики, не потребуючи, щоб інші його вчили. Навіть діти знають, що не можна поширювати плітки, і що це неповага, аморально й сіє розбрат, і що не можна бути такою людиною; це думки та поведінка, якими повинні володіти люди з нормальним розумом. Однак є тип людей, яким бракує такого розуму і тим більше такої людськості. Це призводить до того, що, почувши чутки та негативну пропаганду, вони хочуть якнайшвидше поширити їх серед близьких, щоб усі разом могли їх аналізувати, судити й прикрашати, а потім поширювати ці чутки на ширшу аудиторію. Вони думають: «Хіба це не чудово? Хіба це не жваво? Якби церковне життя було наповнене таким змістом, яким би багатим воно було! Люди б здобули стільки знань!» Що це за думки та погляди? Хіба це не думки та погляди поганої людини? Що це за логіка? Хіба вони не ті, хто відчайдушно прагне хаосу? Хіба не так, що вони не можуть терпіти, коли в інших усе добре? У своєму серці вони навіть насміхаються з братів і сестер: «Ви, дурні, чутки літають скрізь поза церквою; негативні оцінки, нападки та наклепи на божий дім, особливо на христа й божу роботу, є повсюди. У церквах релігійного світу розвішані всілякі негативні пропагандистські матеріали. Щойно люди там чують “Східну Блискавку”, вони починають засуджувати й дистанціюватися. Усі критикують і засуджують вас, а ви, дурні, досі тут вірите в бога й прагнете до істини!» Коли вони бачать, як ці люди слідують за Богом із такою твердою вірою, це викликає в них дискомфорт, а також велику відразу. Зокрема, коли вони бачать, що чиясь бесіда про істину демонструє справжнє розуміння та зміну в характері, і що всі захоплюються цією людиною, вони її ненавидять. Якщо вони бачать, що хтось дотримується принципів, досягає результатів і виявляє вірність у виконанні свого обов’язку в Божому домі, вони гніваються й кажуть: «Чому ти не слухаєш чуток чи пропаганди ззовні? Чому ти такий дурний і щирий? Подивися, який я кмітливий, – я сиджу на двох стільцях. Я беру участь у церковному житті божого дому й не кажу, що не вірю в бога, і якби мені не дозволили виконувати обов’язок, я б на це не погодився, але я також вивідую новини ззовні церкви. Я продовжую стежити за негативною пропагандою та коментарями з релігійного світу, невіруючого світу та інтернету». Вони завжди мають неправильний погляд. Коли вони бачать, як брати й сестри прагнуть до істини та виконують свої обов’язки, це викликає в них внутрішнє невдоволення. Вони завжди хочуть увести в оману й відвести одного чи двох із цих людей, і навіть постійно хочуть заважати їм і впливати на деяких із них. Вони також постійно бажають «пробудити» деяких людей, поширюючи чутки, щоб ті повірили в ці чутки й були введені в оману. Скажіть Мені, якою ж є ця людина? Чи доречно вважати таких людей частиною Божого дому та братами й сестрами? (Ні.) Тоді як найдоречніше їх розглядати? Найдоречніше вважати їх маловірами, слугами сатани. Це не безпідставне засудження чи несправедливе ставлення до них; це факт.

У чому мерзенність цих людей, які поширюють безпідставні чутки? Хоч би з якого каналу вони чують негативну пропаганду, навіть коли вони чітко знають, що це чутки та диявольські слова без жодної фактичної основи, вони однаково з невтомним ентузіазмом поширюють їх іншим. Яка природа цього? Людина з богобоязливим серцем відчує відразу, коли почує чутки. Особливо, коли йдеться про слова, що нападають на Бога й ображають Його, вона взагалі не згадуватиме їх, щоб не осквернити свої вуста, що доводить, що вона має богобоязливе серце. Вона каже: «Те, що інші судять Бога й зводять на Нього наклеп, нападають на церкву й паплюжать її, – це їхня справа. Я не повинна брати участь у їхніх гріхах. Їхній наклеп на Бога – це вже обурливий бунт і жахливий гріх, – я не можу вимовити ці слова своїми вустами. Я не повинна говорити те саме, що й вони. Я абсолютно цього не робитиму!» Однак ті, хто є слугами сатани, можуть слово в слово переказувати негативну пропаганду та чутки, які вони чують, і роблять це неодноразово й без жодних докорів сумління, навіть поширюючи їх скрізь. Чи є в цих людей хоч найменша крихта богобоязливого серця? Чи страшаться вони Бога? Ні, не страшаться. На поверхні вони також вірять в існування Бога, але вірити не означає визнавати, що Бог є Творцем, Який володарює над усім сущим. Сатана також вірить, що у світі, у всесвіті та серед усього сущого є Бог, але як він ставиться до Бога, коли Він говорить до нього? Як він розмовляє з Богом? Чи має він богобоязливе серце? Чи ставиться він до Бога як до Бога? Ні. Який метод він використовує для розмови з Богом? Він перевіряє, обманює та висміює Його, ніби жартуючи. Коли Бог запитав: «Звідки ти йдеш?», як відповів сатана? («Ходив я туди та сюди землею і ходив я догори й донизу по ній» (Йов 1:7).) Це людські слова? (Ні.) То що ж означають ці слова? Чому сатана так сказав? Яке ставлення породжує такі слова? Хіба це не висміювання? (Так.) Що означає висміювання? Це ж глузування з когось, чи не так? «Я не скажу тобі, звідки я прийшов. Що ти можеш із цим зробити?» Слова сказані тобі, але вони не призначені для того, щоб ти дізнався, що відбувається насправді, – мовець відмовляється тобі це сказати й натомість просто глузує з тебе. Це і є висміювання. Чи виявляє це ставлення хоч якесь почуття поводження з Богом як із Богом? Чи є в ньому хоч якесь почуття поваги чи страху перед Богом? Анітрохи – це обличчя сатани. Ті, хто поширює чутки, можуть невимушено розповсюджувати їх серед братів і сестер. Вони чудово знають, що ці чутки не відповідають дійсності, але докладають усіх зусиль, щоб їх поширювати, шукаючи для цього всілякі можливості та нагоди. Хіба це не поведінка та підхід сатани? Саме так діє сатана. Він визнає існування Бога й знає, що Бог володарює над усім сущим, але не має до Нього ані найменшого страху. Це обличчя сатани, це природа-сутність сатани. Деякі брати чи сестри можуть сказати: «Хоча ця людина не прагне до істини, її віра в Бога щира. Коли вона почула, що церква збирається її ізолювати чи вичистити, вона так занепокоїлася, що плакала й дуже хвилювалася; у неї навіть з’явилися виразки в роті! Вона не хоче залишати Божий дім; вона вірить в існування Бога. Тому, що б вона не робила, ми повинні ставитися до неї як до брата, дарувати їй любов і терпимість, і навіть коли вона поширює чутки, ми однаково повинні ставитися до неї з любов’ю, щоб допомогти їй й підтримати її». Чи правильні ці слова? Чи є вони істиною? (Ні.) Бог промовив стільки слів, але ці люди досі в них не вірять. І все ж, скільки б чуток не вимовляли дияволи і сатани, ці люди вірять їм усім, і навіть безпринципно поширюють ці чутки, щоб нападати на Бога й зводити на Нього наклеп. Уже на цій підставі вони не заслуговують називатися братами чи сестрами. Це правильно? (Так.) Оскільки вони можуть безпринципно поширювати чутки, зводити наклеп на Бога, нападати на Бога, а також зводити наклеп на Божий дім і церкву, у нас є вагомі підстави вважати їх слугами сатани, сатанами. Вони – вороги Бога й вороги всіх Божих обранців. Отже, як ми повинні поставитися до наших ворогів? (Відцуратися їх.) Правильно, ми повинні відцуратися їх.

Деякі люди не люблять істини. Почувши чутки, хоча вони й не поширюють їх відкрито в церкві, вони роблять це за лаштунками, серед близьких їм людей. Деякі люди, що не вміють розрізняти, стають негативними й слабкими, почувши ці чутки; деякі перестають відвідувати зібрання, а деякі відходять від церкви, – проте поширювач чуток однаково не визнає, що це сталося через поширення ним чуток. Незважаючи на неодноразові застереження та бесіди, вони продовжують так чинити, стикаючись із подібними справами, лише утримуються від відкритого й нахабного поширення чуток під час зібрань чи публічно через страх, що так вони виявлять себе, брати й сестри відцураються від них або церква їх вичистить, тому натомість обирають спосіб таємного поширення деяких чуток, надсилаючи повідомлення іншим або контактуючи з людьми. То чи означає це, що такі люди не злі? Насправді вони ще підступніші. Як би таємно вони не діяли, їхні мотиви та природа їхніх дій такі самі, як у слуг сатани. Їхня мета в поширенні чуток – заважати людям виконувати обов’язок, робити людей негативними й слабкими, змушувати людей заперечувати Бога, віддалятися від Нього й покидати свої обов’язки. Чи казав хтось коли-небудь: «Моя мета в поширенні чуток – не заважати людям виконувати обов’язок чи підривати їхню ініціативу, а допомагати їм розвинути здатність до розрізнення та підвищувати їхній імунітет, щоб, почувши чутки, вони були до них несприйнятливі, не повірили їм, змогли належно прагнути до істини й спокійно виконувати свої обов’язки»? Чи поширював хтось коли-небудь чутки з таким наміром? (Ні.) Чи витримує це твердження критику? Насправді не витримує. Поки вони можуть поширювати чутки, особливо ті, що нападають на Бога, зводять на Нього наклеп і хулять Його, – невимушено промовляючи їх, щойно відкриють рота, і поширюючи їх скрізь без жодних вагань, – незалежно від того, скільки чуток вони поширюють, чи поширюються чутки відкрито, чи за лаштунками, і незалежно від впливу на людей, коротко кажучи, їхня мета в поширенні чуток – не допомогти людям зрозуміти істину й розвинути здатність до розрізнення, а заважати й уводити людей в оману, і змушувати їх сумніватися в Богові та віддалятися від Нього, – те, що вони роблять, – це завада роботі церкви та її руйнування. Із цієї точки зору, незалежно від причини чи контексту, у якому поширюються чутки, сутність людей, які їх поширюють, безсумнівно, є сутністю слуг сатани. Кожен, хто пускає чутки, що зводять на Бога наклеп, нападають на Нього і хулять Його, опирається Богові та є ворогом Бога. Це правильно? (Так.) Хоча ти й не є першоджерелом чуток, той факт, що ти можеш їх поширювати, доводить, що ти вважаєш чутки правдивими або що внутрішньо ти дуже хочеш у них вірити. «Якби ж то чутки були правдивими, тоді мені не довелося б вірити в бога, бог не був би богом, і факту божого втілення не існувало б. Він був би просто людиною, і я міг би вільно вигадувати про нього чутки, паплюжити його, нападати на нього й зводити на нього наклеп». Хіба не в цьому мета? Якщо ти віриш у Бога, але завжди хочеш говорити й діяти довільно, хіба це не означає бажання протистояти Богові? (Так.) Деякі люди кажуть: «Це бунт проти Бога? Це відсутність віри в Бога?» Природа цього набагато серйозніша. Це опір Богові та протистояння Йому. Лише вороги Бога опираються Йому й протистоять Йому в такий спосіб. Через наявність сатанинського розбещеного характеру та брак розуміння істини й знання Бога розбещене людство може бунтувати проти Нього. Однак сатана робить більше, він не лише бунтує проти Бога; він зраджує Бога, опирається Богові та протистоїть Йому. Це робить його ворогом Бога. Відносини між ворогами Бога та Богом – це відносини протистояння. Що означає протистояння? Це означає бути непримиренними. Незалежно від ситуації чи середовища, протистояння сатани Богові не змінюється з часом чи географією. Сутність сатани – протистояти Богові, і це незмінно; сатана – просто ворог Бога. Опір сатани Богові та його непримиренність із Ним тривали не один день і не лише кілька років чи десятиліть; він почав протистояти Богові відтоді, як зрадив Його. То коли ж закінчиться це протистояння? Чи буде сатана коли-небудь зворушений і виправлений Богом? Чи буде його протистояння Богові поступово зменшуватися з часом? Ні. Він продовжуватиме протистояти Богові. Коли ж це протистояння припиниться? Коли Божа робота закінчиться, і сатана завершить надання своїх послуг і більше не буде корисним, і Бог знищить його, – ось тоді протистояння припиниться. А як щодо тих, хто є слугами сатани? Поки вони в церкві, вони продовжуватимуть протистояти церкві, Божому дому й Богові. Дехто каже: «Вони вірять у Бога, іноді роблять пожертви, дають милостиню й навіть приймають братів і сестер. Як же вони протистоять Богові? Вони не протистоять Йому; вони навіть роблять деякі добрі вчинки». Чи правильні ці слова? Чи може прийом братів і сестер і давання невеликих грошей бідним братам і сестрам скасувати їхнє протистояння Богові? Чи може це довести, що вони сумісні з Богом? (Ні.) То звідки ж береться це протистояння? (Воно визначається їхньою природою-сутністю.) Правильно, їхня природа-сутність – опиратися Богові й ворогувати з Ним. Щодо таких людей, ви повинні розрізняти їх на основі Божих слів: подивіться, хто любить збирати з різних каналів негативну пропаганду чи чутки, що нападають на Божий дім і церкву та зводять на них наклеп, і хто цікавиться цими негативними речами й готовий вірити цим чуткам і диявольським словам. Це дозволить вам побачити справжні обличчя цих маловірів. Ці люди зазвичай не читають Божих слів, без ентузіазму слухають, як брати й сестри бесідують про істину, і байдуже виконують свої обов’язки. Вони завжди відчувають, що вірити в Бога нецікаво. На що вони звертають увагу, коли дивляться відео та програми Божого дому? Коли вони бачать позитивні коментарі, залишені релігійними людьми, вони почуваються некомфортно й пропускають їх. Але коли вони бачать, як релігійні люди та невіруючі стоять на боці великого червоного дракона, ображаючи церкву, ображаючи Божий дім і ображаючи братів і сестер своїми диявольськими словами, вони почуваються особливо щасливими й схвильованими. Щоразу, коли вони чують цю негативну пропаганду та чутки, вони збуджуються, ніби їм ввели адреналін, ходять пружною ходою й навіть прокидаються від сну з радістю. Хіба це не нечестиво? Спостерігайте за тими, хто вас оточує, щоб побачити, хто належить до цього типу людей; подивіться, чи мають вони характер, що ненавидить істину й ненавидить Бога. Якщо ви справді знайдете таку людину, ви повинні бути особливо обережними й розрізняти її; спостерігайте за її словами, діями та поведінкою. Щойно ви підтвердите, що це зла людина, слуга сатани, ви повинні відцуратися від неї і не ставитися до неї як до брата чи сестри. Таких людей слід якнайшвидше вичищати з церкви. Дехто каже: «Чому ми повинні вичищати цих людей? У Божому домі ще одна людина – це ще одне джерело сили для виконання роботи; ще одна людина робить життя трохи жвавішим. Вони вірять у Бога багато років, і хоча вони не люблять і не практикують істини, вони з дитинства вірили в існування Бога, вірячи в Старця на Небі. Вони також вірять, що бог є на три фути над ними, і тим більше вірять, що добро і зло мають свою відплату. Вони зазвичай не наважуються чинити явних поганих вчинків і готові допомагати іншим. Просто в них є це маленьке хобі; їм подобається поширювати чутки та плітки. Зокрема, вони поширюють чутки від великого червоного дракона, що ганьблять Бога, повторюють їх, навіть не замислюючись, можливо, тому що вони неосвічені й нетямущі». На поверхні вони не схожі на злих людей і не переривали роботу церкви й не заважали їй, але вони особливо активні в поширенні чуток і завжди хочуть бути першими, хто їх поширить. Хіба не слід бути пильними щодо таких осіб? Хіба вони не слуги сатани? Сутність таких людей надто очевидна! Вони ніколи не цікавляться Божими словами чи істиною, і ніколи не шукають істин-принципів, виконуючи свій обов’язок. У всьому, що вони роблять, вони не виявляють серйозності, не докладають серця й не бажають терпіти труднощі. Вони просто діють недбало й роблять усе для годиться, постійно жартуючи. У своїх словах і діях вони нікого не ображають і можуть ладнати з усіма, здаючись приязними до інших, – просто вони люблять збирати й поширювати чутки. Чи можемо ми на основі цих дій характеризувати цих людей як слуг сатани? (Так.) Чому можемо? Хіба це не роздування з мухи слона? (Ні.) Вони зовсім не цікавляться прагненням до істини. Щойно вони слухають проповідь, їх хилить на сон; щойно бесідують про Божі слова, вони відчувають відразу й неспокій, постійно встають, щоб попити води чи сходити до вбиральні, завжди відчуваючи внутрішній неспокій, – слухати бесіду для них так само неймовірно важко, як зазнавати тортур. Однак, щойно вони чують чутки сатани чи диявольські слова невіруючих, їхній інтерес пробуджується, вони пожвавлюються й починають поширювати ці чутки та диявольські слова з великою ініціативою. Чи є такі люди братами й сестрами? Ні. Вони до глибини душі відчувають відразу до істини й зневажають її. Щодо справ, пов’язаних із Богом і Його роботою, чи то ідентичність і сутність Бога, статус Бога, достоїнство Бога, чи то плоть, у яку втілився Бог, – вони ставляться до цього з презирством у своїх серцях. Вони повністю позбавлені богобоязливого серця. Тому вони завжди плекають уявлення про Бога та Його роботу. Вони можуть легко повторювати всілякі чутки сатани та диявольські слова, у такий спосіб досягаючи своєї мети – поширювати їх без жодних докорів сумління. Що це за негідники? Чи є вони віруючими в Бога? (Ні.) Це дії тих, хто на словах визнає Бога й стверджує, що слідує за Ним, хто вірить, що є Старець на Небі, вірить, що бог є на три фути над ними, і вірить, що добро і зло мають свою відплату. Таке їхнє ставлення до Бога. Якби хтось образив їхніх батьків або вигадував про них чутки за їхньою спиною, вони, безсумнівно, билися б на смерть. Однак, коли хтось ображає Бога, нападає на Бога чи зводить на Нього наклеп, вони не тільки не засмучуються, але й можуть повторити це як жарт і навіть поширювати скрізь. Чи це те, що повинен робити послідовник Бога? (Ні.) Отже, чи доречно, що багато людей ставиться до цих маловірів як до братів і сестер? (Ні.) Тому, коли є підозра, що такі люди є слугами сатани, інші повинні бути напоготові. Лідери і працівники повинні своєчасно інформувати братів і сестер, щоб ті остерігалися цих людей, аби всі могли їх розрізняти. Щойно буде підтверджено, що вони є слугами сатани, дияволами, усім слід разом відкинути їх і очистити від них церкву. Чи відповідає це принципам? (Так.) Тоді так і слід чинити.