Ті, хто не розуміє істини, насамперед повинні пам’ятати, що, коли в них є уявлення, їм слід шукати істину для їхнього розв’язання. Вони в жодному разі не повинні поширювати їх чи говорити необачно на кшталт: «У мене є свобода слова. Зрештою, це мій рот; я можу говорити, що хочу, кому хочу і в будь-якій обстановці, в якій хочу». Говорити так – неправильно. Коли промовляють деякі добрі чи правильні слова, вони не обов’язково можуть принести користь іншим, але коли промовляють слова, що є уявленнями або спокусами сатани, вони можуть призвести до незмірних наслідків. Виходячи із цих наслідків, якщо ти маєш уявлення, на висловленні якого наполягаєш, і відчуваєш, що від цього тобі добре й радісно, твої вчинки доведеться охарактеризувати як лихі вчинки, і Бог запише їх проти тебе. Чому їх запишуть проти тебе? Тобі сказали про багато позитивних методів, шляхів і принципів практики, але ти їх не обрав; натомість ти обрав шлях, що завдає шкоди людям, – це було навмисно, чи не так? То чи буде перебільшенням назвати твої дії лихими вчинками? (Ні.) Ти цілком можеш обрати самостійне розв’язання цієї проблеми через досвід, молитву до Бога та пошук, а не виносити назовні свої уявлення, щоб заважати іншим і вводити їх в оману. Це спосіб, який повинна обрати людина із совістю та розумом. То чому ж ти не обираєш цей спосіб? Навіщо обирати спосіб, що шкодить і завдає болю іншим? Хіба це не те, що робив би сатана? Злі люди роблять те, що шкодить іншим і їм самим. Якщо ти також робиш таке, чи ненавидить це Бог? (Так.) Навіть якщо Бог не засуджує твої уявлення, ти мусиш сам шукати істину, щоб розв’язати свої уявлення, і ти мусиш мати шлях для практикування істини. Якщо твій спосіб поводження з уявленнями полягає в тому, щоб поширювати їх, аби навмисно вводити інших в оману та шкодити їм, заважаючи церковному життю, життю-входженню та нормальному стану братів і сестер, тоді твої дії є лихими вчинками. Стикаючись із такою ситуацією, який вибір слід зробити? Людина з людськістю, яка прагне до істини, не обере способу, що вводить інших в оману та шкодить їм; вона обере практикувати й дотримуватися ініціативних, позитивних принципів, прийде перед Бога, щоб молитися й шукати істину, і попросить Бога допомогти розв’язати проблему. Дехто каже: «Коли я прошу Бога допомогти мені, я завжди відчуваю, що Його допомога невловима й невидима. Чи можу я натомість звернутися по допомогу до людей?» Так, ти можеш обрати когось, хто розуміє істину більше й має більший духовний зріст, ніж ти, когось, хто, на твою думку, може розв’язати твою проблему, і твої уявлення не завадять йому, не вплинуть на нього й не зроблять його слабким, когось, хто переживав подібні проблеми й може сказати тобі, як їх розв’язати, – цей шлях також є доречним. Якщо ти обереш когось, хто зазвичай досить безтолковий і не може нічого розгледіти, і, почувши про цю справу, він негайно зчинить галас, захоче рознести уявлення всюди й спричинити завади та забажає перестати вірити, – тоді твої вчинки ненавмисно завадять церковному життю. Хіба твої дії тоді не будуть характеризовані як лихі вчинки? (Так.) Тому, коли йдеться про те, як тобі слід поводитися з уявленнями, ти мусиш бути обережним і обачним, ти не повинен діяти безтолково чи імпульсивно, і ти абсолютно не повинен ставитися до уявлень як до істини – якими б правильними не були людські думки, вони не є істиною. Так ти почуватимешся набагато спокійніше, і твої уявлення не зможуть завдати жодних клопотів. Мати уявлення – це не те, чого варто боятися: доки ти шукаєш істину, вони зрештою будуть розв’язані. Дехто каже: «Але уявлення нелегко розв’язати». Деякі уявлення справді важко розв’язати, то що ж робити? Це просто. Деякі уявлення ніколи не розв’язуються в думках і розумі деяких людей. Це вже факт, але яким би важким не було розв’язання уявлення, воно однаково не є істиною. Доки ти розумієш цей момент, із проблемою легко впоратися. Є один факт, який Я мушу вам сказати: Бог не вимагає, щоб кожен повністю розумів чи чітко осягав усе, що Він робить; Він не вимагає, щоб кожен знав істину, що міститься в цьому, чи те, чому Він діє в певний спосіб. Це не те, чого бажає Бог; Він не вимагає від людей таких стандартів. Якщо твій рівень достатньо високий, будь-який рівень розуміння, якого ти досягаєш, є добрим – просто роби все, що у твоїх силах. Якщо ти не можеш зрозуміти, то з віком, у міру того як твої переживання постійно поглиблюватимуться і ти накопичуватимеш більше досвіду, твоє розуміння істини також поступово поглиблюватиметься, а твоїх уявлень ставатиме менше. Однак більшість людей не здатна збагнути деякі особливі питання й ніколи їх не розуміє. Чи змушує їх Бог розуміти ці питання? Ні, Бог не нав’язує їм розуміння силоміць. Наприклад, серед усього, що створив Бог, є багато таємниць, які люди хочуть знати, але не можуть. Однак у Своїх словах і роботі Бог зосереджується лише на вираженні істини для очищення та спасіння людей. Він рідко згадує інші питання, і навіть коли Він іноді це робить, то лише коротко; Бог ніколи не пояснює ці питання людям докладно. Чому ні? Тому що людям не потрібно цього розуміти. У роботі, яку Бог виконує над людьми, з одного боку, Він виявляє Свій характер-сутність; з іншого боку, Бог має Свої думки, Свої плани, джерела та цілі для того, що Він робить, способи та методи, які Він використовує для роботи над різними людьми, способи та методи того, як Він володарює над усім сущим, тощо. Бог ніколи не казав, що люди повинні зрозуміти всі істини й увійти в них, щоб вважатися спасенними. Причина полягає в тому, що Бог надто всемогутній! Його способи діяти, говорити, працювати та володарювати над усім сущим природно виявляють Його характер, сутність, ідентичність тощо. Хоча Бог природно виявляє ці речі, якими Він володіє і Ким Він є, Він не вимагає, щоб люди все це розуміли чи осягали. Це пояснюється тим, що Бог завжди буде Богом, і Він всемогутній, тоді як створене людство є мізерним і зовсім позбавленим сили; між людиною та Богом – прірва! Тому цілком нормально, що в людей виникають певні уявлення та фантазії про Бога. Бог не бере цього до серця, але ти завжди ставишся до цього так серйозно й уперто зациклюєшся на цьому. Такий підхід не спрацює. Якщо ти – людина, яка прагне до істини й має високий рівень, то доки ти розумієш істину та маєш істинне знання про Бога, ці уявлення та фантазії природно розв’яжуться. Якщо ти не прагнеш до істини, і хто б не бесідував із тобою про істину, ти її не приймаєш і завжди тримаєшся за свої уявлення, якими будуть наслідки? Наслідком буде те, що навіть якщо ти доживеш до кінця свого життя або до моменту, коли Божа робота буде повністю завершена, ти не здобудеш істини, а натомість твої уявлення та фантазії приведуть тебе до смерті. Навіть якщо ти побачиш явлення Божого духовного тіла, ти однаково не зможеш розв’язати свої уявлення та фантазії про Бога. Хіба Бог розповів би тобі всі факти й те, що є істинним, лише тому, що ти не можеш розв’язати ці уявлення? З одного боку, Йому це не потрібно; з іншого боку, є факт, що людський мозок і розум не мають величезної місткості, необхідної для прийняття цих речей. Робота, яку виконує Бог, виходить за межі людських фантазій і за межі всього сущого. Порівняно з усім сущим, люди – наче піщинка на пляжі. Цей опис близький до фактів і може вважатися доречним. Навіть якби Бог захотів розповісти тобі все, чи є в тебе здатність усе це усвідомити? Дехто каже: «Чому я не можу все це усвідомити? Якби Бог сказав більше, я міг би більше зрозуміти й більше здобути. У такому разі мені була б надана перевага!» Це марна мрія; ти переоцінюєш свої можливості. Насправді все не так. В очах Бога те, що Він тобі каже, є дуже простим і очевидним; це те, що люди можуть сприйняти. Насправді є багато речей, про які Бог не говорив, тому що люди не можуть їх усвідомити. Тому цілком нормально, що деякі з твоїх уявлень зрештою не можуть бути розв’язані. Те, що Бог хоче, щоб ти зрозумів, і хоче тобі сказати, або те, що ти можеш витримати й усвідомити, ти зрозумієш. Щодо того, чого ти не можеш витримати чи усвідомити, чого твої фізичні очі не можуть розгледіти, то навіть якщо Бог тобі про це розповість, це буде марно й даремно. Отже, Бог не говорить тобі про це. Щодо таких уявлень, то навіть якщо до моменту твоєї смерті чи до моменту завершення Божої роботи ти так і не зрозумієш, на що це впливає? Чи впливає це на твою покору Богові? Чи впливає це на виконання тобою ролі створеної істоти? Чи впливає це на твоє знання Божої ідентичності та сутності? Якщо на тебе ніщо із цього не впливає, то ти будеш спасенний. Отже, чи потрібно ще розв’язувати таке уявлення? Не потрібно. Це останній вид уявлень, той, який неможливо розв’язати навіть на смертному одрі. Дехто каже: «О Боже, я досі не розумію цієї роботи, яку Ти виконав, цих слів, які Ти сказав, і цього середовища, яке Ти організував. Чи можеш Ти сказати мені перед моєю смертю, щоб я міг померти спокійно?» Бог ігнорує такі прохання. Ти можеш іти з миром; ти все зрозумієш у духовному світі.

Бог має Свій власний стандарт для спасіння людей; він не ґрунтується на тому, наскільки добре ти розв’язав свої уявлення або від скількох із них ти відмовився. Натомість він ґрунтується на тому, наскільки ти боїшся Бога й наскільки ти Йому покірний, чи справді ти боїшся Його й коришся Йому. У всьому, що робить Бог, є сенс, і незалежно від того, легко тобі це прийняти чи важко й чи вірогідно, що це викличе в тебе уявлення, у будь-якому разі ідентичність Бога від цього не змінюється; Він завжди буде Творцем, а ти завжди будеш створеною істотою. Якщо ти здатний не обмежуватися жодним уявленням і все одно підтримувати з Богом стосунки створеної істоти та Творця, тоді ти – справжня створена істота Божа. Якщо ти здатний не піддаватися впливу чи завадам жодного уявлення і здатний до істинної покори Богові з глибини свого серця, і якщо, незалежно від того, глибоке чи поверхове твоє розуміння істини, ти здатний відкласти уявлення й не бути ними скованим, вірячи лише в те, що Бог є істина, шлях і життя, що Бог завжди буде Богом і що те, що робить Бог, ніколи не є хибним, тоді ти можеш бути спасенний. Насправді духовний зріст кожного обмежений. Скільки всього може вміститися в людський мозок? Чи може він осягнути Бога? Це марні сподівання! Не забувай: люди завжди будуть немовлятами перед Богом. Якщо ти думаєш, що ти розумний, якщо ти завжди намагаєшся хитрувати й усе з’ясувати, думаючи: «Якщо я не можу цього зрозуміти, то я не можу визнати, що ти – мій бог, я не можу прийняти, що ти – мій бог, я не можу визнати, що ти – творець. Якщо ти не розв’яжеш моїх уявлень, то даремно мрієш, що я визнаю тебе богом, що я прийму твоє володарювання і що я підкорюся тобі», – тоді це проблематично. Як саме? Бог не сперечається з тобою про таке. Щодо людини Він завжди буде таким: якщо ти не приймаєш, що Бог є твоїм Богом, Він не прийме, що ти – одна з Його створених істот. Коли Бог не приймає, що ти – одна з Його створених істот, внаслідок твого ставлення до Нього у твоїх стосунках із Богом відбувається зміна. Якщо ти не здатний коритися Богові й приймати ідентичність і сутність Бога та все, що Бог робить, у твоїй ідентичності відбудеться зміна. Чи ти все ще створена істота? Бог тебе не визнає; сперечатися немає сенсу. І якщо ти не створена істота, і Бог тебе не хоче, чи є в тебе ще надія на спасіння? (Ні.) Чому Бог не вважає тебе створеною істотою? Ти не здатний виконувати зобов’язання й обов’язки, які має виконувати створена істота, і ти не ставишся до Творця з позиції створеної істоти. Тож як Бог ставитиметься до тебе? Як Він дивитиметься на тебе? Бог дивитиметься на тебе не як на створену істоту, що відповідає стандарту, а як на виродка, диявола й сатану. Хіба ти не думав, що ти розумний? Як так сталося, що ти перетворив себе на диявола й сатану? Це не розум, це дурість. Що ці слова допомагають людям зрозуміти? Що люди повинні поводитися належним чином перед Богом. Навіть якщо в тебе є причина для твоїх уявлень, не думай, що ти володієш істиною і що в тебе є підстави гнівно протестувати проти Бога й обмежувати Його. Що б ти не робив, не будь таким. Щойно ти втратиш свою ідентичність створеної істоти, ти будеш знищений – це не жарти. Саме тому, що, коли в людей виникають уявлення, вони застосовують різні підходи й обирають різні рішення, результати виявляються абсолютно різними.

Чи є у вас принципи, як практикувати щодо уявлень? Чи захищають вас ці принципи, щоб ви могли належним чином поводитися як створені істоти? Чи добрий цей шлях? (Так.) Тоді підсумуйте його. (Якщо це відносно легке для розв’язання уявлення, ми повинні молитися й шукати, знаходячи в Божих словах істину, яка аналізує цей тип уявлень, і ми також можемо бесідувати з братами й сестрами, які розуміють істину; так ми зможемо розгледіти облудні аспекти уявлення, і в такий спосіб розв’язати його. Є також деякі уявлення, які нелегко розв’язати, але ми не повинні за них триматися. Нам потрібно мати ставлення прийняття істини й покори Богові, знаючи, що ми – створені істоти і що те, що робить Бог, безумовно, правильне, просто ми цього ще не усвідомили. Незалежно від того, розуміємо ми чи ні, ми не можемо поширювати уявлення. Ми повинні вчитися часто молитися Богові й шукати, і поступово ці уявлення також можуть бути розв’язані. Третя ситуація полягає в тому, що деякі уявлення можуть зрештою залишитися нерозв’язаними. У таких випадках, доки ми не сковані цими уявленнями й не поширюємо їх, усе гаразд. Навіть якщо ці уявлення зрештою не розв’язані, доки ми не тримаємося за них і не чинимо через них зла, Бог нас не засудить, і це не вплине на наше спасіння.) Скільки всього принципів? (Три.) Усього три принципи. Ви все це записали, так? Щойно ви зрозумієте істину й осягнете принципи, ваші уявлення природно розв’яжуться. Ви не повинні дозволяти уявленням ставати вам на заваді чи збивати з ніг; розв’язуйте ті уявлення, які можна розв’язати, якнайкраще, а щодо тих, які тимчасово нерозв’язні, принаймні не дозволяйте їм впливати на вас. Вони не повинні перешкоджати виконанню твого обов’язку чи впливати на твої стосунки з Богом. Твій мінімальний стандарт – це щонайменше не поширювати уявлень, не чинити зла, не спричиняти переривань чи завад і не діяти як слуга сатани чи рупор сатани. Якщо, скільки б зусиль ти не докладав, деякі уявлення можна розв’язати лише поверхнево, а не докорінно, тоді просто ігноруй їх. Не дозволяй уявленням впливати на твоє прагнення до істини чи на твоє життя-входження. Опануй ці принципи, і за звичайних обставин ти будеш захищений. Якщо ти – людина, яка приймає істину, любить позитивні речі, не є злою людиною, не бажає спричиняти переривань чи завад і не спричиняє їх навмисно, то, коли ти зазвичай стикаєшся з проблемою виникнення уявлень, ти, як правило, будеш захищений. Найелементарніший принцип практики такий: якщо виникає уявлення, яке важко розв’язати, не поспішай діяти на його основі. Спочатку почекай і пошукай істину для його розв’язання, вірячи, що те, що робить Бог, не може бути хибним. Пам’ятай цей принцип. Крім того, не випускай свій обов’язок з рук і не дозволяй уявленню впливати на його виконання. Якщо в тебе є уявлення і ти думаєш: «Я просто зроблю цей обов’язок абияк; у мене поганий настрій, тому я не буду якісно працювати для тебе!» – це недобре. Щойно твоє ставлення стає негативним і недбалим, це стає проблематичним; це уявлення чинять сваволю всередині тебе. Коли уявлення чинять сваволю всередині тебе й впливають на виконання твого обов’язку, це означає, що на цей момент твої стосунки з Богом насправді вже зазнали змін. Деякі уявлення можуть впливати на виконання твого обов’язку, що є серйозною проблемою, і їх необхідно негайно розв’язувати. Інші уявлення не впливають на виконання твого обов’язку чи на твої стосунки з Богом, тому вони не є великими проблемами. Якщо уявлення, які в тебе виникають, можуть впливати на виконання твого обов’язку, змушуючи тебе сумніватися в Богові, не виконувати свій обов’язок старанно – і навіть відчувати, що за невиконання обов’язку не буде жодних наслідків, – і не мати жодного страху чи богобоязливого серця, це небезпечно. Це означає, що ти впадеш у спокусу, і сатана тебе обдурить і захопить. Твоє ставлення до твоїх уявлень і вибір, який ти робиш, є вирішальними; незалежно від того, чи можна розв’язати уявлення, і незалежно від ступеня, до якого їх можна розв’язати, нормальні стосунки між тобою та Богом не повинні змінюватися. З одного боку, ти повинен бути здатним коритися всім середовищам, влаштованим Богом, і визнавати, що все, що робить Бог, є правильним і значущим, і це знання та цей аспект істини ніколи не повинні для тебе змінюватися. З іншого боку, ти не повинен випускати з рук обов’язок, який довірив тобі Бог, ти не повинен скидати з себе його ношу. Якщо внутрішньо чи зовнішньо в тебе немає опору, протистояння чи бунтарства щодо Бога, Бог бачитиме лише твою покору й те, що ти чекаєш. У тебе досі можуть бути уявлення, але Бог не бачить твого бунтарства. Оскільки в тобі немає бунтарства й опору, Бог досі вважає тебе однією зі Своїх створених істот. Навпаки, якщо твоє серце сповнене нарікань і непокори, ти шукаєш нагоди помститися й не бажаєш виконувати свій обов’язок, бажаючи натомість скинути з себе його ношу, – аж до того, що в твоєму серці є всілякі нарікання на Бога, а певні прояви непокори та обурення виявляються в процесі виконання твого обов’язку, – тоді в цей час твої стосунки з Богом уже зазнали величезних змін. Ти вже зійшов зі своєї позиції створеної істоти; ти більше не є створеною істотою, а став рупором дияволів і сатани – і тому Бог не виявить до тебе жодної доброти. Коли людина доходить до цього, вона наближається до небезпечної території. Навіть якщо Бог нічого не зробить, вона не зможе бути непохитною в церкві. І тому в усьому, що вони роблять, – особливо коли це стосується таких питань, як розв’язання уявлень, – люди повинні дбати про те, щоб уникати вчинків, які ображають Бога, або які засуджуються Богом, або які завдають болю чи шкоди іншим. Це і є принцип.

Проблема наявності в людей уявлень про Бога – це не дрібниця! Для людей надзвичайно важливо підтримувати нормальні стосунки з Богом, але найбільше на ці стосунки впливають саме людські уявлення. Лише коли уявлення людей про Бога розв’язані, можна підтримувати нормальні стосунки з Богом. Наразі в багатьох людей є серйозна проблема. Незалежно від того, скільки років вони вірять у Бога, хоча вони й можуть терпіти страждання та платити ціну, виконуючи свої обов’язки, їхні уявлення, однак, ніколи не можуть бути повністю розв’язані. Це серйозно впливає на їхні стосунки з Богом і безпосередньо позначається на їхній любові до Бога та їхній покорі Йому. Тому, які б уявлення не виникали в людей про Бога, це серйозна справа, яку не можна залишати без уваги. Уявлення – наче стіна; вони розривають стосунки людей із Богом, роблячи їх непричетними до Божої роботи спасіння. Отож наявність у людей уявлень про Бога – це дуже серйозна проблема, яку не можна ігнорувати! Якщо люди мають уявлення й не можуть своєчасно шукати істину та розв’язувати їх, це може легко породити негатив, опір Богові й навіть ворожість до Нього. Чи можуть вони тоді ще приймати істину? Їхнє життя-входження зупиниться. Шлях переживання Божої роботи – нерівний і вибоїстий. Оскільки люди мають розбещений характер, вони можуть робити багато відхилень і зрештою можуть сформувати уявлення в будь-якій ситуації. Якщо ці уявлення не розв’язуються через пошук істини, люди можуть бунтувати проти Бога й чинити Йому супротив, стаючи на шлях ворожості до Нього. Щойно люди стають на шлях антихристів, як ви думаєте, чи залишається в них шанс на спасіння? На той момент із цим уже нелегко впоратися, і шансу не залишиться. Тому, перш ніж Бог заперечить, що ти – Його створена істота, тобі слід навчитися, як бути створеною істотою Божою. Не намагайся пильно вивчати Творця чи з’ясовувати, як довести й перевірити, що Бог, у Якого ти віриш, є Творцем. Це не твій обов’язок і не твоє зобов’язання. Те, про що ти повинен думати й розмірковувати в своєму серці щодня, – це як виконувати свої обов’язки та стати створеною істотою, що відповідає стандарту, а не як довести, чи є Бог Творцем, чи Він справді є Богом, чи пильно вивчати те, що Бог зробив, і правильність Його вчинків. Це не те, за чим тобі слід проникливо спостерігати.

19 червня 2021 року