2. Поширення уявлень про Божі слова та Божу роботу

Ці люди, що поширюють уявлення, використовують власні уявлення, щоб оцінювати Божі слова, оцінювати Божу роботу, а також оцінювати Божу сутність і Божий характер. Вони вірять у Бога в межах своїх уявлень, розглядають Бога в межах своїх уявлень, а також спостерігають і пильно вивчають кожне слово, яке Він говорить, кожну справу, яку Він робить, і кожне середовище, яке Він організовує, – і все це в межах своїх уявлень. Коли те, що робить Бог, узгоджується з їхніми уявленнями, вони голосно хвалять Бога, кажучи, що Бог праведний, Бог вірний і Бог святий. Коли те, що робить Бог, не узгоджується з їхніми уявленнями, їхні інтереси зазнають серйозних збитків, а вони самі терплять великий біль, вони виступають, щоб заперечити слова, які говорить Бог, і роботу, яку Він робить; вони навіть поширюють уявлення, щоб підбурити більше людей до неправильного розуміння Бога й остерігання Його, кажучи: «Не поспішайте вірити словам бога й не поспішайте їх практикувати; інакше, якщо вами скористаються і ви зазнаєте збитків, ніхто за це не візьме на себе відповідальності» тощо. Наприклад, Бог говорить: «Ті з вас, хто щиро присвячує себе Мені, – Я неодмінно щедро вас благословлю». Хіба ці слова – не істина? Ці слова на сто відсотків є істиною. У них немає ні запальності, ні обману. Це не брехня й не пишномовні ідеї, і тим більше не якась духовна теорія – це істина. Яка сутність цих слів істини? Вона в тому, що ти мусиш бути щирим, коли присвячуєш себе Богові. Що означає «щирий»? Добровільний і без домішок; не заради грошей чи слави, і вже точно не заради власних намірів, бажань і цілей. Ти присвячуєш себе не тому, що тебе змушують, підбурюють, умовляють чи тягнуть, а радше це йде зсередини, добровільно; це народжується із совісті й розуму. Ось що значить бути щирим. Саме це й означає бути щирим у плані готовності присвячувати себе Богові. Тоді як щирість проявляється на практиці, коли ти присвячуєш себе Богові? Ти не вдаєшся до брехні чи обману, не вдаєшся до хитрощів, щоб уникнути роботи, і не робиш щось недбало; ти присвячуєш усе своє серце й розум, роблячи все, що можеш, тощо – тут забагато деталей, щоб усе згадати! Коротко кажучи, щирість містить у собі істини-принципи. За Божими вимогами до людини стоять стандарт і принцип. Дехто каже: «Якщо у вірі в бога я запропоную щирість і всі свої мізерні заощадження, чи здобуду я більше? Якщо я можу здобути більше, то варто віддати все!» Віддавши, вони бачать, що Бог їх не благословив, і розмірковують над цим, думаючи: «Можливо, я віддав недостатньо, тож віддам іще. Піду проповідувати Євангеліє». Коли вони стикаються з труднощами під час проповіді Євангелія, вони моляться. Іноді, коли вони пропускають прийоми їжі й погано сплять, вони однаково продовжують молитися. Вони думають: «Бог сказав, що ті, хто щиро присвячує себе Богові, неодмінно будуть щедро благословенні. Можливо, моєї щирості ще недостатньо, тож я молитимусь більше». Через молитву вони здобувають віру й не проти потерпіти трохи труднощів. Вони справді починають бачити певні результати від проповіді Євангелія й думають: «Тепер у мене є певна щирість. Я поспішу додому, щоб побачити, чи покращилося життя моєї родини, чи одужала моя дитина, і чи гладко йде сімейний бізнес, – чи є благословення від бога». Це щире присвячення себе Богові? (Ні.) Що це? (Угода.) Це укладання угоди з Богом. Вони використовують власні методи й те, що вони вважають «щирістю» на основі своїх уявлень, щоб робити те, що хочуть, і отримувати з цього бажане. Вони постійно використовують «щирість», як вони її розуміють, щоб перевірити ці слова, сказані Богом, постійно вивідуючи, що саме Бог має намір зробити, що Він зробив, а чого не зробив, і постійно гадаючи, чи благословить їх Бог, і чи має Він намір їх щедро благословити. Вони постійно підраховують, що віддали й скільки мають отримати, чи дав їм це Бог і чи сповнилися Божі слова. Вони постійно шукають факти, якими можна перевірити Боже твердження. Присвячуючи себе Богові, вони завжди хочуть перевірити, чи істинні Божі слова. Їхня мета – побачити, чи може присвячення себе Богові принести їм Божі благословення. Вони постійно спокушають Бога, завжди бажаючи бачити на собі Божі благословення, щоб підтвердити Його слова. Коли вони виявляють, що Божі слова не так легко сповнюються, як вони собі уявляли, і важко підтвердити правдивість Божих слів, їхні уявлення про Бога стають іще суворішими. Водночас вони починають твердо вірити, що не кожне слово, сказане Богом, обов’язково є істиною. Вони приховують це у своєму серці й починають сумніватися в Богові й ставити Його під сумнів, часто розвиваючи уявлення про Нього. Час від часу ці люди, чиї серця сповнені уявлень, виявляють деякі зі своїх уявлень про Бога, живучи церковним життям і спілкуючись із братами та сестрами. У них виникають уявлення про Божі слова, і вони також використовують свої уявлення, щоб оцінювати Божу роботу. Коли Божа робота постійно не узгоджується з їхніми уявленнями й повністю суперечить їхнім очікуванням, вони поширюють свої уявлення, щоб виплеснути своє невдоволення Богом. Наприклад, Бог говорить, що Його робота наближається до кінця, і люди мають зректися всього, щоб слідувати за Богом і присвячувати себе Йому, співпрацювати з Божою роботою й більше не гнатися за світськими перспективами, гармонійною родиною та іншими подібними речами. Після того, як Бог сказав ці слова, Він продовжує робити багато роботи. Минає три, п’ять, сім чи вісім років, і деякі люди бачать, що Божа робота досі стабільно триває, без жодних ознак того, що Його робота закінчується або що великі катастрофи неминучі й усі віруючі знайшли притулок. Ті, хто використовує свої уявлення, щоб оцінювати Божу роботу, не можуть дочекатися, поки Божа робота швидко закінчиться, щоб віруючі могли розділити чудові Божі благословення. Але Бог так не діє; Він не виконує цю справу згідно з людськими уявленнями та фантазіями. Ті, хто не може чекати, стають неспокійними й починають сумніватися, кажучи: «Хіба робота бога вже не наближається до кінця? Хіба вона не має скоро закінчитися? Хіба бог не казав, що великі катастрофи неминучі? Чому божий дім досі робить так багато роботи? Коли саме закінчиться робота бога? Коли їй буде кінець?» Ці люди анітрохи не цікавляться істиною чи Божими вимогами. Їм нецікаво практикувати істину, коритися Богові чи втікати від впливу сатани, щоб досягти спасіння. Їх цікавлять лише, і особливо, такі речі, як те, коли закінчиться Божа робота, чи буде їхній фінал життям чи смертю, коли вони зможуть увійти в Царство, щоб насолоджуватися благословеннями, і якими будуть прекрасні картини Царства. Це їхні найбільші турботи. Тому, потерпівши певний час і побачивши, що небеса й земля залишаються незмінними, а країни світу продовжують жити як зазвичай, вони кажуть: «Коли ці слова бога справдяться? Я чекаю вже кілька років – чому вони ще не справдилися? Чи можуть слова бога справді справдитися? Дотримується бог свого слова чи ні?» І ось ці люди втрачають терпіння, стають неспокійними й починають шукати можливості повернутися у світ, щоб жити власним життям.

Божа робота й істини, які висловлює Бог, завжди перевершують людські фантазії та завжди виходять за межі людських уявлень. Як би люди не намагалися, вони не можуть їх ні збагнути, ні оцінити. Вони не знають, якими саме є методи Божої роботи та яких цілей вона має на меті досягти, тож зрештою деякі люди починають сумніватися: «Чи справді існує бог? Де саме він перебуває? Бог постійно висловлює істини, але чи не забагато він їх висловлює? Хіба бог не казав, що він приведе нас у своє царство? Коли ми зможемо ввійти в царство небесне? Чому ці речі досі не справдилися й не сповнилися? Скільки ще саме років це триватиме? Завжди кажуть, що день божий близько, але про це “близько” говорять уже роками – чому ж він такий далекий і, здається, нескінченний?» Вони не лише так думають, а й поширюють ці сумніви всюди. На яку проблему це вказує? Чому, прослухавши стільки проповідей, вони досі зовсім не розуміють істини? Чому вони завжди використовують людські уявлення та фантазії, щоб обмежувати Божу роботу? Чому вони не можуть дивитися на ці речі згідно з Божими словами? Чи можуть вони підтвердити існування Бога й визначити шлях до спасіння через Божі слова? Чи розуміють вони, що всі ці слова, які говорить Бог, і все, що Він робить, – це для того, щоб спасти людей? Чи розуміють вони, що лише здобувши істину й досягнувши спасіння, люди можуть отримати всі благословення, які Бог обіцяв людству? Із того, що вони говорять, і з уявлень, які вони поширюють, очевидно, що вони докорінно не розуміють, що саме робить Бог, або яка саме мета того, що Бог робить усю цю роботу й говорить усі ці слова. Вони просто маловіри! Прослухавши стільки років проповіді й стільки років безцільно проводячи час у Божому домі, що вони здобули? Вони навіть не впевнилися, чи існує Бог, у них немає на це чіткої відповіді. Яку роль вони відіграють у церкві? Потрудившись деякий час і не здобувши благословень, вони безсовісно поширюють уявлення, щоб вводити інших в оману й заважати їм. Те, що вони недбало говорять, – це судження проти Бога та Його роботи. Дехто з них каже: «Раніше я думав, що робота бога закінчиться за три-п’ять років; я не очікував, що вона не буде завершена й через десять років. Коли ця робота закінчиться? Постійно пишуться статті зі свідченнями; постійно створюються відео з виконанням гімнів і фільми; постійно проповідується Євангеліє – коли цьому буде кінець?» Вони навіть запитують інших: «Хіба ви не думаєте так само? Ну, що б ви не думали, я думаю саме так. Я чесна людина; я кажу все, що в мене на думці, на відміну від деяких людей, які не говорять того, що в них на думці, і тримають усе в собі». Які ж вони «чесні», наважуються говорити будь-що! І що ще гірше, вони кажуть: «Якщо незабаром робота бога не закінчиться, я просто піду знайду роботу, зароблю грошей і житиму своїм життям. За всі ці роки віри в бога я пропустив стільки смачної їжі, стільки приємних місць, стільки матеріальних насолод! Якби я не вірив у бога, я б уже жив в особняку, мав би машину й, можливо, за ці роки вже кілька разів об’їздив би світ. Якщо пригадати, життя без віри в бога було досить добрим; я був цілком щасливий. Хоча воно було трохи порожнім, я міг насолоджуватися плотськими задоволеннями, добре їсти й пити й робити все, що хотів, без жодних обмежень. За ці роки віри в бога я так багато страждав і був занадто суворим до себе! Хоча я здобув трохи істини й почуваюся трохи впевненіше в серці, ці істини не можуть замінити ті плотські насолоди! Крім того, робота бога ніколи не закінчується, і бог ніколи не з’являється людям, тому я ніколи не почуваюся по-справжньому впевнено. Кажуть, що розуміння й здобуття істини приносить мир і радість, але яка користь від миру й радості? Я досі не маю плотських насолод!» Ці думки незліченну кількість разів проносилися в їхній голові, і вони багато разів повторювали їх собі. Коли вони вважають, що їхні уявлення мають достатньо підстав, щоб бути непохитними, і відчувають, що час настав і вони достатньо кваліфіковані, щоб прискіпуватися до Божої роботи, вони не можуть не поширювати наведені вище зауваження й уявлення. Вони поширюють своє невдоволення Богом і свої уявлення та непорозуміння щодо Божої роботи, намагаючись ввести в оману більше людей, щоб ті неправильно розуміли Бога та Його роботу. Звісно, є й такі, що мають приховані мотиви, які хочуть перешкодити більшій кількості людей присвячувати себе Богові, бажаючи, щоб ті покинули свої нинішні обов’язки й зреклися Бога; якби церква розпустилася, для них це було б найкраще. Яка їхня мета? «Якщо я не можу здобути благословень, то й ви не сподівайтеся. Я зіпсую вам усім справу, щоб ніхто з вас не міг сподіватися здобути істину чи благословення, обіцяні богом!» Не бачачи надії на здобуття благословень, вони втрачають терпіння чекати далі. Вони самі не здобувають благословень і не хочуть, щоб їх здобули інші. Тому, коли вони поширюють уявлення, з одного боку, вони виплескують своє невдоволення, скаржачись, що ніщо в Божій роботі не узгоджується з людськими уявленнями та фантазіями, і що Божий метод роботи не дбає про почуття людей. Водночас вони хочуть ввести в оману й залучити більше людей до неправильного розуміння Бога й нарікань на Нього, до розвитку уявлень про Бога та втрати віри. Вони хочуть, щоб більше людей зреклося Бога через свої непорозуміння й уявлення про Нього так само, як і вони.