II. Промовляння слів і доктрин, щоб уводити людей в оману та завойовувати їхню повагу

Другий прояв людей, справ і речей, що спричиняють переривання й завади в церковному житті, – це коли люди промовляють слова й доктрини, щоб уводити інших в оману та завойовувати їхню повагу. Зазвичай більшість людей може промовляти слова й доктрини. Більшість так і робила. Ми повинні ставитися до типового випадку, коли хтось промовляє слова й доктрини, як до наслідку малого духовного зросту й нерозуміння істини. Доки вони не забирають забагато часу, не роблять цього навмисно, не монополізують розмову, не вимагають, щоб усі потурали тому, що вони говорять, коли заманеться, і щоб усі їх слухали, не вводять інших в оману й не намагаються завоювати їхню повагу, це не становить переривання чи завади. Оскільки більшості людей бракує істини-реальності, промовляння слів і доктрин – це дуже поширене явище. Говорячи дещо недоречно, це можна вибачити; це можна пробачити й не ставитися до цього занадто серйозно. Однак є один виняток: коли людина, що промовляє слова й доктрини, робить це навмисно. Що вона робить навмисно? Не промовляння слів і доктрин вона робить навмисно, бо їй також бракує істини-реальності. Її дії, як-от промовляння слів і доктрин, вигукування гасел і розмови про теорії, такі самі, як і в усіх інших. Однак є одна відмінність: коли вони промовляють слова й доктрини, вони завжди хочуть, щоб інші їх поважали, і хочуть порівнювати себе з лідерами та працівниками, а також із тими, хто прагне до істини. Ще нерозсудливіше те, що незалежно від того, що і як вони говорять, їхня мета – перетягнути людей на свій бік, увести в оману їхні серця, і все це заради того, щоб їх поважали. Яка мета прагнення до поваги? Вони бажають мати статус і престиж у серцях людей, стати видатною особистістю чи лідером серед натовпу, стати кимось надзвичайним чи непересічним, стати особливою постаттю, чиї слова мають авторитет. Ця ситуація відрізняється від типових випадків, коли люди промовляють слова й доктрини, і становить переривання й заваду. Чим ці люди відрізняються від тих, хто промовляє слова й доктрини у більш звичний спосіб? Це їхнє постійне бажання говорити; за будь-якої нагоди вони говоритимуть. Доки є зібрання чи група людей, – доки в них є аудиторія, – вони говоритимуть, маючи особливо сильне бажання це робити. Мета їхнього мовлення – не ділитися своїми внутрішніми думками, здобутками, досвідом, розумінням чи прозріннями з братами й сестрами, щоб сприяти розумінню істини чи шляху її практики. Натомість їхня мета – використати можливість промовляти доктрини, щоб продемонструвати себе, щоб дати іншим знати, наскільки вони ерудовані, показати, що в них є розум, знання та вченість, що вони стоять вище за пересічну людину. Вони хочуть, щоб їх знали як здібних особистостей, а не просто звичайних людей. Вони хочуть, щоб у будь-якій справі всі зверталися до них і радилися з ними. У будь-якому питанні в церкві чи будь-якій трудності, з якою стикаються брати й сестри, вони хочуть бути першою людиною, про яку думають інші; вони хочуть, щоб інші нічого не могли зробити без них, щоб вони не наважувалися вирішувати жодної справи без них, щоб усі чекали на їхній наказ. Ось якого ефекту вони бажають. Мета їхнього промовляння слів і доктрин – заманити людей у пастку та контролювати їх. Для них промовляння слів і доктрин – це лише метод, підхід; вони промовляють слова й доктрини не тому, що не розуміють істини, а радше для того, щоб змусити людей захоплюватися ними від щирого серця, рівнятися на них і навіть боятися їх, стаючи скованими та контрольованими ними. Отже, такий тип промовляння слів і доктрин становить переривання й заваду. У церковному житті таких осіб слід обмежувати, і цю поведінку промовляння слів і доктрин також слід припинити, не дозволяючи їй продовжуватися безконтрольно. Хтось може сказати: «Таких людей слід обмежувати; то чи слід їм усе ж давати можливість говорити?» Заради справедливості, їм можна дати можливість говорити, але щойно вони повернуться до своїх старих звичок хизуватися, коли їхні амбіції знову готові вибухнути, їх слід негайно обривати, щоб привести до тями й заспокоїти. Що робити, якщо вони часто так хизуються, їхні амбіції досі часто викриваються, а бажання важко стримати? Їх слід повністю обмежити й не давати їм говорити. Якщо ніхто не хоче їх слухати, коли вони говорять, а їхній тон і манера, погляд і жести огидні для всіх, хто їх чує й бачить, то це вже серйозна проблема. Це доходить до того, що всі відчувають відразу. Хіба такі люди, що відіграють у церкві роль контрастного тла, не повинні тоді зійти зі сцени? Настав час, коли їхня роль має зійти зі сцени. Хіба це не означає, що вони закінчили надавати свої послуги? Що робити, коли вони надали свої останні послуги? Слід очистити від них церкву. Щойно вони починають говорити, це та сама стара пісня, яку не зупинити обмеженням. Усі втомилися це слухати. Їхнє огидне обличчя, обличчя сатани, злого диявола, стає очевидним. Що це за люди? Це антихристи. Якщо їх вичистити занадто рано, більшість людей матиме уявлення, і не буде переконана в серці, і скаже: «У Божому домі бракує любові, вичищають когось, навіть не піддавши періоду спостереження, не залишаючи жодного шансу на покаяння. Вони просто сказали кілька слів, як сторонні, виявили трохи розбещеного характеру й були трохи зарозумілими, але їхні наміри не були поганими. Несправедливо так із ними поводитися». Однак, коли більшість може розрізняти й бачити наскрізь сутність злих людей, чи доречно тоді дозволяти таким злим людям продовжувати свої безрозсудні злодіяння, переривання й завади в церкві? (Ні.) Це несправедливо щодо всіх братів і сестер. У таких випадках їхнє вичищення розв’язує проблему. Коли вони відбули останню свою службу й більшість їх розрізняє, у більшості людей не буде заперечень, коли ви їх тоді вичистите, – вони не скаржитимуться й не розумітимуть Бога неправильно. Якщо все ще є люди, які їх захищають, ти можеш сказати: «Ця людина вчинила багато зла в церкві. Її охарактеризували як антихриста й вичистили. А ти все ще так їй співчуваєш; ти все ще думаєш про доброту, яку вона тобі виявила, і виступаєш на її захист. Ти занадто сентиментальний і зовсім позбавлений принципів. Які наслідки цього? Трохи допомоги від цієї людини, і ти не можеш цього забути; що б вона не сказала, ти щиро слухаєшся, завжди бажаючи їй відплатити. Тепер її вичистили. Ти хочеш її супроводити? Якщо ти бажаєш, щоб і тебе вичистили, то нехай так і буде». Чи це доречний спосіб вирішення ситуації? На цьому етапі – так. Якщо такі люди постійно промовляють слова й доктрини, щоб уводити інших в оману, турбуючи людей настільки нестерпно, що вони більше не хочуть приходити на зібрання, чи не тому це, що лідери та працівники байдужі та тупоголові, позбавлені розрізнення й нездатні своєчасно розібратися із цими людьми? Це нездатність виконувати свою роботу, невиконання своїх обов’язків.

Наразі більшість людей має певний ступінь розрізнення щодо тих антихристів, які промовляють слова й доктрини. Якщо вони не тримаються в тіні, то щойно вони піднімають голову, діючи досить конкретно в різні способи, і їхніх різноманітних проявів достатньо, щоб люди впізнали в них антихристів, тоді не повинно бути жодних подальших зволікань чи вагань. Їх слід негайно обмежити та ізолювати. Якщо їхні послуги більше не мають цінності, то їх слід негайно вичистити. Легко розрізнити таких лицемірних антихристів, які промовляють слова й доктрини, бо такі люди – очевидні антихристи. Просто цей тип антихриста завжди хоче вводити людей в оману, використовуючи можливість промовляти слова й доктрини, щоб досягти своєї мети – отримати владу. Це один зі способів прояву антихристів, і його легко розрізнити. Ця тема вже достатньо обговорювалася раніше, тому тут вона не буде детально розглядатися. Підсумовуючи, лідери та працівники повинні приділяти пильну увагу таким людям, негайно й точно розуміти та осягати їхні переміщення, думки та погляди, а також їхні плани, дії і помилкові висловлювання, які вони поширюють, і негайно відповідно з ними розбиратися. Це обов’язок лідерів і працівників. Отже, щонайменше, лідери та працівники повинні бути духовно проникливими й розумово скрупульозними в цьому завданні, а не байдужими та тупими. Якщо антихрист уводить багатьох людей в оману, промовляючи слова й доктрини під час зібрань, а церковні лідери все ще не впізнають у ньому антихриста й не можуть його негайно розвінчати та розібратися з ним, це невиконання своїх обов’язків. Якщо багато людей уже введено в оману антихристами, і вони вважають зібрання безглуздими, коли не чують там антихристів, що промовляють слова й доктрини, і тому не бажають відвідувати зібрання або навіть не бажають їсти й пити Божі слова та слухати проповіді, воліючи слухати проповіді антихристів, – якщо церковні лідери усвідомлюють серйозність ситуації та починають діяти й виправляти ситуацію лише тоді, коли люди введені в оману та контролюються антихристами до такої міри, – це спричинило б значні затримки! Життя-входження багатьох Божих обранців постраждало б через байдужість і тупість таких неправдивих лідерів. Коли антихристів аналізують, розрізняють і вичищають, деякі люди можуть бути введені в оману й слідувати за ними. Дехто може навіть сказати: «Якщо ти його вичистиш, ми більше не віритимемо в Бога. Якщо ти змусиш його піти, ми всі підемо!» На цьому етапі стає абсолютно зрозуміло, що церковні лідери взагалі не виконують жодної справжньої роботи, що є серйозним невиконанням своїх обов’язків.

У церковному житті перше, що повинні робити лідери та працівники, – це осягати стан різних осіб. Вони повинні уважно спостерігати й розуміти, яким шляхом пішов кожен окремий член церкви та яка його характер-сутність через взаємодію, а також негайно й точно виявляти та ідентифікувати, хто йде шляхом антихриста, а хто має сутність антихриста. Потім вони повинні зосередитися на цих особах, приділяти їм пильну увагу й негайно розуміти та осягати погляди та висловлювання, які вони поширюють, і які дії вони наразі готуються здійснити. Коли вони хочуть уводити людей в оману, заманювати їх у пастку та контролювати, лідери та працівники повинні швидко виступити, щоб зупинити їх, а не чекати пасивно. Якщо ви чекатимете, доки Бог їх викриє, або доки брати й сестри будуть введені в оману, або доки брати й сестри матимуть розуміння та розрізнення щодо них, перш ніж розвінчувати антихристів, це вже затримає справу. Тому, захищаючись від антихристів, лідери та працівники повинні проявляти ініціативу, завдавати удару першими й готуватися заздалегідь. Перший крок – це просувати та зрощувати тих, хто є відносно чесним і може прагнути до істини; тобто належно поливати й забезпечувати тих, хто відіграє провідну роль у різних робочих завданнях, і зрощувати їх, щоб вони були стовпами в церкві. Тільки так різні завдання церковної роботи можуть просуватися гладко й безперешкодно, а євангельська робота може продовжувати поширюватися. Незалежно від того, про що йдеться, якщо в будь-якій роботі бракує хорошого лідера, то її стає дуже важко виконувати. Головний прояв супротиву антихристів Богові – це введення Божих обранців в оману, щоб вони слідували за ними, з метою переривати кожне робоче завдання в Божому домі й заважати йому. У церкві перше, що прагнуть зробити антихристи, – це завдати шкоди тим, хто має почуття справедливості, і тим, хто відіграє провідну роль у різних робочих завданнях. Вони перетягують на свій бік тих, кого можуть увести в оману та контролювати, а тих, кого не можуть увести в оману чи контролювати, обмовляють, заманюють у пастку та скидають, і врешті-решт вичищають. Це прокладає шлях для контролю антихристів над церквою. Спершу вони скидають кількох ключових осіб, які можуть прагнути до істини; більшість решти – це ті, хто хилиться туди, куди дме вітер. Після цього їм стає набагато легше розбиратися конкретно з лідерами та працівниками. Без співпраці та допомоги тих, хто прагне до істини, лідери та працівники, по суті, борються самотужки, без допомоги. Ти – на світлі, тоді як антихристи ховаються в темряві, готові в будь-який момент здійснити підлі напади, обмовити, заманити в пастку та звести наклеп, збиваючи тебе з ніг так, що ти не можеш піднятися. Потім антихристи знаходять людей, щоб добити тебе, коли ти вже на землі, залишаючи тебе повністю зневіреним і в розпачі. Тому дуже важко докорінно розв’язати проблему антихристів, якщо ті, хто прагне до істини, не об’єднають зусиль проти них. У церковному житті перше, що повинні робити лідери та працівники, – це підтримувати нормальний порядок у церкві. За наявності цих злих людей, які йдуть шляхом антихристів, від церковного життя не буде добрих результатів, йому не буде легко стати на правильний шлях, і більшість людей часто зазнаватиме завад та впливу. Тому виявлення, розуміння, осягнення та точне визначення злих людей, антихристів і тих, хто йде шляхом антихристів, – це найперше й найважливіше завдання, яке лідери та працівники повинні виконувати в церковному житті. Тільки обмежуючи або вичищаючи цих людей, можна підтримувати нормальний порядок церковного життя. Якщо їх не обмежувати й дозволяти їм діяти з умисною безрозсудністю та спричиняти завади, різні завдання церковної роботи зайдуть у глухий кут. Оскільки більшості людей бракує розрізнення щодо них і вони не можуть бачити наскрізь їхню сутність, і навіть зазнають завад та бувають введеними в оману від їхніх різноманітних облудних думок та поглядів, Божим обранцям важко стати на правильний шлях і увійти в істину-реальність у церковному житті. Якщо протягом цього періоду церковне життя дуже нормальне, Божі обранці здобувають успіхи та прогрес у їдженні й питті Божих слів та бесіді про істину, і вони нарешті мають певне життя-входження та трохи істини-реальності, але потім їх уводять в оману та їм заважають антихристи, що промовляють слова й доктрини, то вони не тільки втрачають те крихітне чисте сприйняття та справжнє розуміння, яке щойно здобули, але й набираються багато правдоподібних єресей та облуд – вони швидко знову заплутуються, наче веслярі, яких течія відкидає назад, щойно вони перестають гребти, що є дуже клопітною справою. Людям нелегко реалізувати зростання життя; можуть знадобитися роки, щоб побачити невеликий прогрес, який є винятково повільним. Людям важко набути той невеликий духовний зріст, який вони мають, – його нелегко здобути. Через оману та завади антихристів те крихітне чисте сприйняття, яке мають люди, втрачається. Що ще серйозніше, після завад сатани та антихристів, люди наповнюються великою кількістю філософії сатани, інтриг і хитрощів сатани, а також отрутою, посіяною в них сатаною. Ці речі не тільки не дозволяють людям пізнати Бога й коритися Йому, а, навпаки, змушують людей розвивати уявлення, і неправильно розуміти Бога, і віддалятися від Нього, роблячи розбещені характери людей ще більш серйозними, ще більше уможливлюючи їхню зраду Бога. Наслідки цього дуже серйозні. Скажіть Мені, зіткнувшись із такими серйозними наслідками, чи необхідно зупиняти та обмежувати тих, хто вводить людей в оману словами й доктринами? Хіба це не важливе завдання, яке повинні виконувати церковні лідери? (Так.) Тому обмеження злих людей і маловірів є важливим завданням для церкви. Деякі люди кажуть: «У мене немає розрізнення. Я не знаю, як це робити». Насправді, доки в тебе є воля, ти уважно спостерігаєш і завжди досліджуєш наміри та мотиви людей, ти поступово розвинеш розрізнення. Ці маловіри та злі люди, щойно вони себе проявляють, мають власні наміри та мотиви, спрямовані на те, щоб люди поважали їх та обожнювали їх, і щоб змусити людей слухати те, що вони кажуть. Якщо ти можеш розпізнати їхні наміри та мотиви, це вже означає, що ти маєш певне розрізнення. Якщо ти не впевнений, ти можеш побесідувати про цю справу з деякими людьми, які відносно розуміють істину. Під час бесіди, з одного боку, ти можеш зробити висновок через істину, яку розуміє кожен, і різні фактичні докази, що є в розпорядженні. З іншого боку, ти можеш – через Боже просвітлення та настанови і світло, дане Богом під час бесіди, – отримати підтвердження щодо цієї справи, підтверджуючи, чи є особа, про яку йдеться, справді антихристом і чи справді вона є тим, кого слід обмежувати. Через бесіду, якщо всі отримують підтвердження й одноголосно погоджуються, кажучи, що ця людина справді є антихристом, якого слід обмежувати, – після досягнення консенсусу з братами й сестрами та спільної точки зору – наступним кроком для лідерів і працівників є швидко розібратися з цією особою та вичистити її відповідно до істини-принципів. Це і є принцип. Коли люди розуміють цей принцип, вони повинні виконувати справжню роботу, що означає виконувати свій обов’язок і бути відданими. Розуміння принципів – не для того, щоб ти їх проповідував чи наповнював ними свою голову, а для того, щоб ти застосовував їх у справжній роботі свого обов’язку. У справжній роботі розуміння принципів дозволяє тобі краще й ретельніше виконувати свої обов’язки та зобов’язання. Отож, це також є частиною роботи лідерів і працівників. Щоб підтримувати нормальний порядок церковного життя та дозволяти братам і сестрам жити нормальним церковним життям і входити в усі істини, яких вимагає Бог, коли з’являються антихристи, що промовляють слова й доктрини, лідери та працівники повинні першими виступити, щоб зупинити та обмежити їх. Щодо тих антихристів, які промовляють слова й доктрини, справа не в тому, щоб обмежувати їх лише тому, що вони сказали кілька неправильних слів. Якщо тривале спостереження або відгуки більшості та їхні конкретні прояви достатні, щоб визначити, що вони справді належать до типу антихриста, тоді лідери та працівники повинні вийти, щоб зупинити та обмежити їх, і не повинні дозволяти їм продовжувати безконтрольно. Потурати їм – це все одно, що дозволяти дияволам, сатанам, нечистим духам і злим духам буянити в церкві, що означає, що такі лідери та працівники нехтують своїми обов’язками, по суті, працюючи на сатану. Бесіда про другий тип питання щодо переривань і завад у церковному житті на цьому завершена.