На минулому зібранні ми бесідували про одинадцятий обов’язок лідерів і працівників. Ми бесідували про обов’язок, який мають виконувати лідери та працівники, і роботу, яку вони мають робити в справі збереження приношень. Яку роботу мають виконувати лідери та працівники в справі збереження приношень? (Перше завдання – це їхнє збереження. Друге – це перевірка рахунків. Третє – це відстежувати, з’ясовувати й перевіряти, чи відповідають різні витрати принципам. Необхідно проводити сувору перевірку, а необґрунтовані витрати слід суворо обмежувати. Найкраще – запобігати марнотратству й розтратам ще до того, як вони стануться. Якщо вони вже сталися, відповідальних необхідно притягати до відповідальності. Слід не тільки виносити попередження, а й вимагати відшкодування.) В основному це все. Головне – це їхнє збереження, потім – перевірка, а далі – відстеження й інспекція витрат, а також правильне використання та витрачання. Завершивши нашу бесіду про одинадцятий обов’язок, люди тепер мають точне розуміння та знання про приношення, а також знають, яку роботу мають виконувати лідери та працівники в справі збереження приношень, і як цю роботу виконують неправдиві лідери та якими є види їхньої конкретної поведінки в цьому. Незалежно від того, чи наша бесіда про обов’язки лідерів і працівників, чи про різні прояви неправдивих лідерів, і чи це бесіда про позитивне, чи викриття негативного, її головна мета – допомогти людям зрозуміти, як належно виконувати роботу зі збереження приношень і як усунути необґрунтовані практики в збереженні, витрачанні та розподіленні приношень. Усі Божі обранці – незалежно від того, чи є вони лідерами або працівниками, – мають виконувати свій обов’язок у справі збереження приношень. То що ж це за обов’язок? Це нагляд і своєчасне звітування про будь-які виявлені проблеми, тобто виконання функцій нагляду та звітування. Не думайте, що «збереження приношень – це обов’язок лідерів і працівників, і це не стосується нас, звичайних віруючих». Такий погляд неправильний. Оскільки люди зрозуміли ці істини, вони мають виконувати свій обов’язок. Щодо питань, які лідери та працівники не в змозі виявити, або щодо сліпих зон, місць, які нелегко виявити, то якщо хтось виявить будь-які проблеми необґрунтованості або порушення принципів у збереженні, розподіленні та використанні приношень, він має негайно повідомити про це лідерів і працівників, щоб забезпечити обґрунтоване збереження, обґрунтоване використання та обґрунтований розподіл приношень. Це обов’язок кожного з Божих обранців.

Пункт дванадцятий. Своєчасне та точне виявлення різних людей, справ і речей, які переривають Божу роботу й нормальний церковний уклад і заважають їм; їх зупинення й обмеження та виправлення ситуації; а також проведення бесід про істину, щоб завдяки таким речам Божі обранці розвивали здатність до розрізнення та вчилися (частина перша)

Отже, бесіду про одинадцятий обов’язок завершено, і ми переходимо до бесіди про дванадцятий обов’язок лідерів і працівників: «Своєчасне та точне виявлення різних людей, справ і речей, які переривають Божу роботу й нормальний церковний уклад і заважають їм; їх зупинення й обмеження та виправлення ситуації; а також проведення бесід про істину, щоб завдяки таким речам Божі обранці розвивали здатність до розрізнення та вчилися». У чому основний зміст цього обов’язку? Переважно він полягає у вимозі до лідерів і працівників розбиратися з різними людьми, справами та речами в церкві, а також із різними проблемами, які переривають нормальний церковний уклад, заважають йому і завдають йому шкоди. Що насамперед мають зрозуміти лідери та працівники, щоб ефективно розбиратися з цими проблемами та розв’язувати їх, виконувати свої обов’язки та добре робити цю роботу? Цей обов’язок полягає в тому, щоб «своєчасне та точне виявлення різних людей, справ і речей, які переривають Божу роботу й нормальний церковний уклад і заважають їм»; це і є сфера цієї роботи. За наявності мети та сфери стає зрозумілим, які питання потрібно вирішувати та виконання якої роботи та обов’язків очікується від лідерів і працівників. Яка основна вимога до лідерів і працівників у рамках дванадцятого обов’язку? Зупиняти й обмежувати різних людей, справи та речі, які спричиняють переривання та завади, і виправляти ситуацію, а також бесідувати про істину, щоб завдяки таким речам Божі обранці розвивали здатність до розрізнення і вчилися. Які передумови необхідно виконати, щоб це зробити? Якщо ти бачиш різних людей, справи та речі, які переривають нормальний церковний уклад, заважають йому й завдають йому шкоди, але не вважаєш їх проблемами, то це біда. Це свідчить про те, що ти не можеш розгледіти сутності проблеми наскрізь, тобто не розумієш, якої шкоди може завдати роботі церкви переривання церковного життя та завади йому, і які наслідки та вплив це може мати на життя-входження Божих обранців. Чи можуть такі лідери та працівники й далі добре виконувати церковну роботу? Чи можуть вони розв’язувати проблеми та виправляти ситуацію? (Ні.) Тоді в чому тут ключовий момент для бесіди? У тому, що тільки спершу зрозумівши істини-принципи, лідери та працівники зможуть розгледіти сутність різних питань і ефективно розв’язати різні реальні проблеми. Щоб добре виконувати церковну роботу, лідери та працівники спершу мають знати, які проблеми зазвичай виникають у церковній роботі. Потім вони мають точно розуміти, розрізняти та судити про природу проблем, що виникають, чи впливають вони на церковну роботу та нормальний уклад церковного життя, і чи мають вони характер переривання церковної роботи та завад їй. Це дуже важливе питання, яке лідери та працівники мають зрозуміти насамперед. Тільки зрозумівши це, можна ефективно розв’язувати ці проблеми та бути здатним «їх зупинення й обмеження та виправлення ситуації», як зазначено у дванадцятому обов’язку. Коротко кажучи, перш ніж розв’язувати проблему, ти спершу маєш зрозуміти, у чому вона полягає, які стани та ситуації з нею пов’язані, яка природа проблеми, наскільки вона серйозна, як її аналізувати та розрізняти, і як точно практикувати. Це те, що лідери та працівники мають зрозуміти насамперед. Оскільки лідери та працівники мають розуміти ці речі, побесідуймо саме про них із кількох аспектів, щоб і лідери та працівники, і Божі обранці могли зрозуміти, як протистояти цим проблемам, коли вони виникають, як співвідносити їх із Божими словами та як використовувати істини-принципи для їх розв’язання. У такий спосіб, коли лідери та працівники стикаються з труднощами, які вони не можуть вирішити, усі Божі обранці можуть разом протистояти їм і шукати істину для вирішення, а коли стикаються з питаннями переривання та завад у церковній роботі, кожен може встати, щоб зупинити та обмежити їх. Водночас щодо негативних людей і справ вони можуть проводити публічний аналіз, розрізнення та характеристику, що дозволить зупинити, обмежити та викорінити ці питання в самому корені. Тож почнімо бесіду з найконкретніших питань.

Різні люди, справи та речі, які переривають церковне життя й заважають йому

Щоб виявити проблеми, які переривають Божу роботу й нормальний церковний уклад і заважають їм, з яких сфер слід починати лідерам і працівникам? Вони мають починати з дослідження церковного життя, щоб виявити ці проблеми. Чи всі ви трохи знаєте, які проблеми, що зазвичай виникають у церковному житті, мають характер переривання та завад? Скільки б людей не було в церкві, тих, хто перериватиме церковну роботу й заважатиме їй, напевно, буде чимало. Про які дії, що є перериванням і завадами, ви дізналися? (Завжди відхилятися від теми під час бесіди про істину на зібраннях, не зосереджуючись на основних питаннях.) (Також звичка говорити словами й доктринами.) Відхилення від теми під час бесіди про істину. Наприклад, коли інші бесідують про те, як бути вірним у виконанні свого обов’язку, вони говорять про те, як добре піклуватися про свого чоловіка (або дружину) та дітей. Коли інші бесідують про те, що бути вірним у виконанні свого обов’язку означає задовольняти Бога та коритися Йому, вони говорять про те, що бути вірним у виконанні свого обов’язку означає здобувати благословення для своєї родини та близьких. Хіба це не відхилення від теми? (Так.) Якщо їх не перебивати, вони говоритимуть без упину. Якщо їх обмежувати, вони розгніваються й розлютяться від ніяковості, тим самим погіршуючи свою погану поведінку. Тоді це питання за своєю природою переходить на рівень переривання та завад, що дуже серйозно. Хоча відхилення від теми під час бесіди про істину є поширеною проблемою, об’єктивно кажучи, воно може переривати церковне життя та заважати йому. Це перше питання. Щодо другого, «говорити словами й доктринами», то чи кваліфікується це як переривання та завади, залежить від серйозності випадку. Деякі люди говорять словами й доктринами, тому що їм бракує істини-реальності; щойно вони відкривають рота, це все слова й доктрини, просто порожні теорії. Однак їхній намір не в тому, щоб вводити інших в оману та завойовувати їхню повагу. Після обмежень і відмовлянь вони здобувають знання себе, і згодом говорять менше слів і доктрин, і більше не перешкоджають життю-входженню братів і сестер. Це не вважається перериванням і завадами. Однак ті, хто навмисно говорить словами й доктринами з наміром ввести інших в оману, роблять це, навіть коли добре знають, що те, що вони говорять, є словами й доктринами. Їхня мета в цьому – завоювати повагу інших; вони хочуть привернути людей на свій бік і ввести їх в оману, а також захопити статус. Це досить серйозно за своєю природою. Це відрізняється за природою від того, щоб могти говорити лише словами й доктринами через нерозуміння істини. Така поведінка становить переривання та завади. Різні люди, справи та речі, які спричиняють переривання та завади в церковному житті, є повсюдними. Це не просто такі проблеми, як говорити словами й доктринами або відхилятися від теми. Які ще є? (Створення угруповань, сіяння розбрату та пригнічення позитиву інших.) (Також є виплескування негативу, а також створення проблем і постійне надокучання людям.) (Коли деякі люди мають уявлення про розпорядження щодо роботи Божого дому, вони поширюють ці уявлення та виплескують свій негатив, спричиняючи виникнення уявлень про розпорядження щодо роботи і в інших.) Ці речі кваліфікуються як переривання та завади. Створення угруповань – це одне, сіяння розбрату – інше, разом із мученням і нападами на людей, поширенням уявлень, виплескуванням негативу, поширенням безпідставних чуток і боротьбою за статус – усе це є перериванням і завадами. Ці проблеми набагато серйозніші за своєю природою, ніж відхилення від теми під час бесіди про істину. Є також питання, пов’язане з виборами. Який тип проблем, що виникають під час виборів, стосується спричинення переривання та завад? Наприклад, маніпуляція голосами – обіцянка вигод для забезпечення голосів за себе. Це один зі способів підриву виборів. І таємні дії – робота над свідомістю людей за лаштунками, щоб привернути їх на свій бік, ввести в оману та спонукати проголосувати за тебе. Це все проблеми, які виникають під час виборів. Чи становлять вони переривання та завади? (Так.) Ці проблеми спільно називаються порушенням принципів виборів. Ще одне питання – це базікання про домашні справи, налагодження особистих зв’язків і вирішення особистих справ. Хтось може приходити на зібрання заради цього – не для того, щоб зрозуміти істину чи бесідувати про Божі слова, а щоб вирішувати особисті справи. Чи є така проблема серйозною? (Так.) Вона також дорівнює спричиненню переривання та завад.

Отже, підсумуймо різні проблеми переривання та завад, що виникають у церковному житті: по-перше, часте відхилення від теми під час бесіди про істину; по-друге, промовляння слів і доктрин, щоб уводити людей в оману та завойовувати їхню повагу; по-третє, балаканина про побутові справи, налагодження особистих стосунків і вирішення особистих справ; по-четверте, створення угруповань; по-п’яте, змагання за статус; по-шосте, сіяння розбрату; по-сьоме, напади на людей і мучення їх; по-восьме, поширення уявлень; по-дев’яте, виплескування негативу; по-десяте, поширення безпідставних чуток; і по-одинадцяте, порушення принципів виборів. Загалом одинадцять. Ці одинадцять проявів є проблемами переривання та завад, що часто виникають у церковному житті. Коли під час церковного життя виникають ці проблеми, необхідно, щоб лідери та працівники встали, зупинили їх, обмежили їх і не дозволяли їм розвиватися безконтрольно. Якщо лідери та працівники не в змозі їх обмежити, то всі брати та сестри мають об’єднатися, щоб обмежити їх. Якщо людина, про яку йдеться, не має злої людськості й не навмисно спричиняє переривання та завади, а просто не розуміє істини, їй можна допомогти та підтримати через бесіду про істину. Якщо людина, що спричиняє переривання та завади, є злою, і випадок незначний, то її переривання та завади слід зупинити й обмежити через бесіду та розвінчання. Якщо вона готова покаятися й більше не говоритиме й не діятиме так, щоб спричиняти переривання та завади, готова бути найменшим членом у церкві, може слухати, і слухняно коритися, і робити все, що доручає церква, приймаючи обмеження, встановлені братами та сестрами, то вона може тимчасово залишитися в церкві. Але якщо вона не приймає цього, а натомість чинить опір і стає ворожою до більшості, то слід вжити другого кроку – вичистити її. Чи такий підхід доречний? (Так.)

І. Часте відхилення від теми під час бесіди про істину

Зараз ми побесідуємо про різних людей, справи та речі, що з’являються в церковному житті та за своєю природою становлять переривання й завади. Перша з них – це часте відхилення від теми під час бесіди про істину. Як визначити, що під час бесіди про істину хтось відхилився від теми? Як можна чітко розгледіти слова бесіди, які відхилилися від теми? Чи ви часто відхиляєтеся від теми у своїх бесідах про істину? (Так.) До якої міри ця проблема має зайти, щоб за своєю природою вважатися перериванням і завадою? Якщо кожен випадок відхилення від теми під час бесіди про істину характеризувати як переривання й заваду, то чи не боятимуться люди в майбутньому говорити чи бесідувати в церковному житті? А якщо люди бояться бесідувати, то хіба це не означає, що вони не розгледіли це питання чітко? (Так.) Отже, коли буде точно визначено, який саме вид відхилення від теми під час бесіди про істину становить переривання й заваду, більшість людей звільниться від своїх сковувань. Оскільки ви відхиляєтеся від теми навіть у звичайній розмові, то робити це під час бесіди про істину – ще більш поширене явище. Тому необхідно з великою ясністю побесідувати про це, щоб уберегти вас від скутості. Не дозволяйте страху відхилитися від теми й стати перериванням і завадою утримувати вас від розмов і змушувати вас не наважуватися бесідувати, хоча ви й маєте знання, або, коли ви все ж хочете побесідувати, змушувати вас спершу замислюватися: «Чи пов’язане те, що я хочу сказати, з темою? Чи є це відхиленням від теми? Мені слід скласти чернетку й план своїх думок, перш ніж говорити, а потім дотримуватися плану, щоб у жодному разі не відхилитися від теми. Якщо я відхилюся, це нікому не принесе користі й змарнує дорогоцінний час зібрання, вплинувши на розуміння істини братів і сестер. А якщо це буде серйозно, то може навіть переривати церковне життя й заважати йому». Тож як нам слід ставитися до питання відхилення від теми? По-перше, нам потрібно зважити, чи є відхилення від теми корисним для братів і сестер, а потім ми повинні чітко побачити, які наслідки відхилення від теми має для церковного життя. Так ми можемо чітко побачити, що відхилення від теми – це не дріб’язкове питання; у серйозних випадках воно може навіть становити переривання й заваду для церковного життя та церковної роботи. Скажімо, на якусь тему ви шукаєте уривок Божих слів, щоб побесідувати про своє знання та сприймання; або припустімо, що на якусь тему ви бесідуєте про знання, які здобули, істини, які зрозуміли, та Божі наміри, які усвідомили з того, що ви пережили; або скажімо, ваша бесіда на певну тему трохи затягнута, і ви не дуже чітко висловлюєтеся, повторюючись кілька разів, – у таких ситуаціях ви відхиляєтеся від теми? Ніщо з цього не вважається відхиленням від теми. Що ж тоді таке відхилення від теми? Відхилення від теми – це коли те, що ви говорите, має мало або зовсім не має стосунку до теми бесіди, коли це просто балаканина про зовнішні справи, і це зовсім не розбудовує людей. Оце і є повне відхилення від теми. Тепер обговорімо, що таке спричиняти переривання й заваду. У випадку відхилення від теми під час бесіди про істину, які саме слова та яка поведінка становлять переривання й завади? У чому тут сутність проблеми? Як відхилення від теми за своєю природою стає перериванням і завадою? Хіба це не варте того, щоб про це побесідувати? Коли про це буде проведено бесіду, чи зрозумієте ви, що означає відхилення від теми? (Так.) Тоді дайте свої відповіді на це запитання. (Коли бесіда людини стосується тем, які не мають нічого спільного з істиною, – наприклад, пусті балачки та розмови про домашні справи, а також обговорення речей, пов’язаних із суспільними тенденціями, що турбують серця людей, не даючи їм заспокоїтися перед Богом і розмірковувати над Його словами, – така бесіда відхилилася від теми.) Скільки основних пунктів тут названо? (Один – це те, що теми не пов’язані з істиною.) Це дуже важливий момент: непов’язаність з істиною. Один пункт – це пусті балачки й розмови про домашні справи. Інший – це коли про традиційну культуру, людське моральне мислення та речі, які люди вважають шляхетними, говорять так, ніби це істина. Це проблема перекрученого сприймання; усі ці речі не пов’язані з істиною. Наприклад, у Божих словах сказано: «Молоді люди не повинні бути без жадань». А хтось бесідує: «З давніх-давен герої з’являлися в юності» або «Амбіції не обмежуються віком». Або, коли ти говориш про те, як боятися Бога, вони бесідують: «Бог є на три фути над тобою»; «Коли людина діє, Небо спостерігає»; «Якщо в тебе чиста совість, не треба боятися, що привиди постукають у двері»; або «Серце людини має схилятися до добра». Хіба це не відхилення від теми? Хіба не є ці слова непов’язаними з істиною? Що це за слова? (Сатанинські філософії.) Це сатанинські філософії, а також традиційна культура певного етносу. Перший прояв відхилення від теми – це коли тема розмови не пов’язана з істиною; це коли хтось говорить про філософії та теорії, які невіруючі вважають правильними й піднесеними, і насильно пов’язує їх з істиною. Це і є відхилення від теми. Тема не пов’язана з істиною – цей прояв має бути легко зрозуміти. Другий прояв – це коли обговорювані теми турбують людський розум. Коли на зібранні не бесідують про істину, а бесідують про знання, освіту, філософію та право або про суспільні явища та різні складні міжособистісні стосунки, тоді це турбує людський розум. Це коли хтось бесідує про питання, які в корені не стосуються істини й не мають із нею нічого спільного, так, ніби ці речі є істиною. Це викликає плутанину в думках інших, і, коли вони слухають, їхнє мислення переходить від бесіди про істину до зовнішніх справ. Як тоді поводяться ці люди? Вони починають зосереджуватися на знаннях і освіті. Турбувати людський розум – це за своєю природою серйозна річ. Третій прояв – це коли обговорювані теми змушують людей неправильно розуміти Бога, що призводить до неясності щодо видінь. Деякі люди самі не дуже ясно розуміють істину, але хочуть удавати, що мають ясність і розуміння. Тому, коли вони бесідують про істину, вони вставляють у свої слова якісь глибокі доктрини, змішуючи докупи релігійні доктрини, які вони чули й зрозуміли, і говорять туманно й незрозуміло. Послухавши їх, люди втрачають ясність щодо видінь; вони не знають, про яку саме істину така людина хотіла поговорити. Що більше вони слухають, то більше плутаються і то більше зменшується їхня віра в Бога, і вони можуть навіть почати неправильно розуміти Бога. Люди не тільки йдуть із такої розмови, не зрозумівши істини, – їхній розум стає заплутаним. Це має негативний ефект. Ось до чого призводить відхилення від теми.

Відхилення від теми під час бесіди про істину проявляється кількома способами, і кожен із них за своєю природою становить заваду для життя-входження людей. Коли люди послухають таку бесіду, вони не просто не матимуть ясного розуміння істини та шляху практики. Натомість їхній розум стане заплутаним, вони ще туманніше уявлятимуть істину, а також у них з’являться деякі неправильні тлумачення та облудні розуміння. Це вплив і несприятливий наслідок, який має на людей відхилення від теми під час бесіди про істину. Кожен із цих трьох проявів є досить серйозним за своєю природою. Наприклад, перший – це «тема розмови не пов’язана з істиною». Говорити правдоподібні, але хибні слова, і приносити в церкву сатанинські речі, як-от людські знання, філософію, теорії, традиційну культуру та відомі вислови знаних особистостей, щоб проповідувати й аналізувати їх, використовуючи нагоду для бесіди про істину, щоб вводити людей в оману, – це становить для них заваду. Це дуже серйозно за своєю природою. Якби людина, що вміє розрізняти, послухала таку бесіду, вона б сказала: «Те, що ти говориш, неправильно; це не істина. Ти говориш про моральну поведінку та вислови, які невіруючі вважають добрими. Це принципи невіруючих щодо того, як жити як людина й поводитися зі світом, які в корені не пов’язані з істиною». Однак деяким людям бракує вміння розрізняти, і, почувши ці облудні твердження, вони навіть погоджуються з ними й дотримуються їх як істини. Якщо в такі моменти лідери та працівники не зупинять цього й не обмежать, якщо вони не побесідують про це й не проаналізують, щоб люди здобули вміння розрізняти, то деякі Божі обранці можуть бути введені в оману. Які наслідки введення в оману? Вони повірять, що речі, які проповідують відомі люди невіруючого світу і які люди вважають правильними, добрими й глибокими, як-от народні прислів’я та максими відомих людей і теорії про життя по-людськи, є правильними і що вони є істиною, так само як і Божі слова. Хіба їх не ввели в оману? На поверхні здається, ніби вони бесідують про істину, але насправді це змішано з деякими людськими ідеями та деякими оманливими філософіями сатани, і це, очевидно, становить заваду для людей. Якщо хтось вводить людей в оману, видаючи філософію сатани та людські знання за істину, то лідери та працівники повинні розвінчувати й аналізувати це питання, щоб брати й сестри зростали у вмінні розрізняти й розуміли, що таке істина насправді. Це робота, яку повинні виконувати лідери та працівники. Другий прояв – це те, що вони турбують людський розум. Деякі люди, користуючись нагодою для бесіди про істину, завжди говорять про правдоподібні, але хибні речі, звеличуючи людські знання, освіту, дари й таланти. Вони також говорять про моральні норми, традиційну культуру тощо. Вони видають ці речі, що походять від сатани, за позитивні речі, за істину, що призводить людей до помилкової віри в те, що це слід пропагувати, поширювати й звеличувати в церкві, що цього повинен дотримуватися кожен; це спричиняє збільшення в людському розумі облудних тверджень та єресей, які здаються правильними, але такими не є; це спантеличує людський розум і змушує людей відчувати себе розгубленими, не знаючи, що таке істина насправді, як правильно практикувати, стикаючись із проблемами, або який шлях є правильним. Це занурює їхні серця в темряву. Це наслідок поширення єресей та облудних тверджень для введення людей в оману. Щодо третього прояву, ми не будемо детально про нього бесідувати. Підсумовуючи, деякі з обговорень, що відхиляються від теми, стосуються знань, деякі – людських уявлень, а деякі – морально доброї поведінки, серед іншого. Але жодна з цих речей не стосується істини – усі вони суперечать їй. Тому, коли виникають ці проблеми, лідери та працівники повинні зупиняти їх і обмежувати. Якщо, послухавши чиюсь бесіду, люди не тільки не мають ясності в серці щодо істини, але й стурбовані, а їхній колись ясний розум заплутується, і вони не знають, як правильно практикувати, то бесіду такої людини слід зупинити й обмежити. Наприклад, у своїй бесіді про істини щодо нормальної людськості деякі люди кажуть: «У нормальній людськості Богові найбільше подобається здатність терпіти труднощі, не жадати плотських насолод чи спокою, відмовлятися від смачної їжі, не насолоджуватися тим, чим слід насолоджуватися або що Бог приготував, уміти повставати проти цих плотських бажань, стримувати всі бажання плоті, підкорювати собі своє тіло й не дозволяти плоті брати гору. Отже, коли ти хочеш спати вночі, тобі потрібно повставати проти плоті. Якщо не можеш, тобі потрібно знайти способи її стримати. Що більша твоя рішучість повставати проти плоті, і що більше ти повстаєш проти плоті, то більше проявів практики істини та більше вірності Богові ти доводиш, що маєш. Я думаю, що найвидатніший прояв нормальної людськості – і той, який слід найбільше пропагувати, – це підкорення собі свого тіла, повстання проти бажань плоті, відмова від жаги до плотського спокою та ощадливість у матеріальних насолодах. Що ощадливіший ти, то більші благословення ти накопичиш у Царстві Небесному». Хіба ці слова не звучать досить позитивно? Чи є в них помилка? Якщо міряти людською логікою, принципами й уявленнями, ці слова пройдуть у будь-якій релігійній чи суспільній групі; кожен підніме великий палець на знак схвалення й скаже, що вони говорять правильно, що їхня віра добра й чиста. Хіба в церкві немає людей, які б так само вірили? Якщо міряти людськими уявленнями, усі ці слова правильні – що в них правильного? Дехто може сказати: «Богові саме такі люди й подобаються. Він Сам так само ощадливо живе». Хіба це не людське уявлення? Люди виношують таке уявлення, тож якби якась людина справді провела таку бесіду, хіба це не відповідало б уявленням більшості? (Так.) Коли люди приймають таке уявлення, хіба вони не погоджуються з точкою зору цієї людини? Коли ти погодився з точкою зору цієї людини та прийняв її, хіба ти тоді не погоджуєшся з її діями? Хіба ти тоді не намагатимешся її наслідувати? І коли ти зможеш це робити, хіба шлях, яким ти йдеш, твій шлях практики, тоді не закріпиться? Що означає «закріпитися»? Це означає, що ти вирішив, що будеш діяти й практикувати саме так. Оскільки ти в серці віриш, що Бог любить таких людей і Йому подобається, коли ти так чиниш, що тільки так ти можеш стати тим, кого Бог приймає, тим, хто може увійти в Царство Небесне й бути благословенним на небесах, хто має добре місце призначення, тоді ти ухвалюєш тверде рішення діяти саме так. Коли ти ухвалюєш це рішення, хіба твій розум уже не був стурбований і введений в оману цим видом думки та точки зору? Це факт; це наслідок. Твій розум стурбований, а ти цього навіть не усвідомлюєш. Тут є ще одне питання: коли твій розум паралізований і збентежений такими думками та поглядами, хіба ти не втрачаєш ясність щодо Божих намірів і вимог? Хіба ти тоді не починаєш неправильно розуміти Бога й віддалятися від Нього? Хіба це не вказує на те, що в тебе немає чіткості щодо видінь? Подумай про це уважно: коли тебе вводить в оману якась думка чи погляд, які люди вважають правильними, але які є помилковими, хіба твій розум тоді не стурбований? Чи можуть видіння у твоєму серці тоді ще бути ясними? (Ні.) Отже, твоє знання про Бога точне чи це неправильне розуміння? Очевидно, що це неправильне розуміння. Тож чи є те, що ти розумієш і що вважаєш правильним, насправді істиною? Ні, не є – воно суперечить Божим словам, істині, йде всупереч їм. Тому такий вид відхилення від теми під час бесіди про істину справді становить заваду для людського розуму. Враховуючи, що це відхилення від теми становить таку велику заваду для людського розуму, чи можна сказати, що воно становить переривання Божої роботи? Воно веде людей до уявлень і до філософії та логіки сатани, тож хіба воно не відтягує людей від Божої присутності? Коли люди неправильно розуміють Бога, коли вони не розуміють Його намірів і не можуть практикувати згідно з Його намірами та вимогами, а натомість практикують згідно з логікою сатани та людськими уявленнями, вони тоді ближче до Бога чи далі від Нього? (Вони далі від Нього.) Вони далі від Нього. Отже, хіба бесіди на такі теми не повинні бути обмежені під час зібрань? (Так.) Природа такого відхилення від теми – це завада для людей, тому його справді потрібно обмежувати. Якщо його не зупинити й не обмежити, знайдеться чимало безтолкових людей низького рівня та заціпенілих – зокрема, тих, хто не має духовного розуміння, – які наслідуватимуть людину, що відхиляється від теми, та слідуватимуть за нею. Саме тоді лідери та працівники повинні негайно встати, щоб зупинити це. Вони не повинні дозволяти цій людині продовжувати відхилятися від теми; вони не повинні дозволяти темі її бесіди вводити в оману більше людей і турбувати розум більшої кількості людей. Це обов’язок, який повинні виконувати лідери та працівники, функція, яку вони повинні виконувати.

На цьому ми майже завершили нашу бесіду на тему відхилення від теми під час бесіди про істину. Далі ми підсумуємо, наскільки далеко потрібно зайти у відхиленні від теми під час бесіди про істину та на які теми потрібно бесідувати, щоб за своєю природою це кваліфікувалося як переривання й завада. Деякі види відхилення від теми очевидні: коли хтось повністю відхиляється від теми, коли починає вести пусті балачки або обговорювати домашні справи, це легко розрізнити. Наприклад, коли всі бесідують про те, як виконувати свій обов’язок, хтось може почати бесідувати про своє «славне» минуле, розповідаючи про добрі речі, які він зробив, або як він допомагав братам і сестрам тощо. Ніхто не хоче цього слухати, і що більше вони слухають, то більшу відразу відчувають, аж поки не починають ігнорувати цю людину. Тоді людина відчує себе ніяково. Доки більшість може розрізнити цю людину, вона не зможе продовжувати. Не потрібно глибокого розуміння істини, щоб уміти розрізнити цей вид відхилення від теми. Пусті балачки, розмови про домашні справи, звеличування себе, виставляння себе напоказ і використання теми бесіди для розповіді про власне «славне» минуле – такий вид відхилення від теми легко розрізнити. Він, по суті, не становить великої завади, тому що більшість людей відчуває огиду до таких речей і не бажає їх слухати, і вони знають, що це вихваляння, а не бесіда про істину, що людина відхилилася від теми. Група може намагатися не ставити її в незручне становище, коли вона тільки починає говорити, але що довше людина говорить, то більшу огиду відчувають люди й не бажають слухати далі, і відчувають, що краще було б натомість самим читати Божі слова. Якби людина продовжувала, вони б встали й пішли. Коли така людина бачить, що справи пішли не так і що вона ставить себе в незручне становище, вона не продовжуватиме говорити. Який вид відхилення від теми вже мав несприятливий вплив на людей, але люди все ще не можуть розгледіти в ньому щось негативне, а натомість сприймають зміст, що відхилився від теми, як істину й уважно його слухають? Такий вид відхилення від теми може становити заваду для людей, і слід уміти розрізняти такі випадки. Наведіть приклад такого виду відхилення від теми. (Коли хтось не розмірковує над собою після того, як його обітнули, а зосереджує свою розмову лише на правильності чи неправильності питання, це спантеличує розум кожного. Це не тільки не дає людям змоги розвинути вміння розрізняти; натомість люди відчувають, що те, що говорить ця людина, відповідає істині, і що вона має рацію. Це змушує всіх ставати на її бік.) Під приводом бесіди про те, як приймати обтинання, вони захищають і виправдовують себе, змушуючи людей думати, що їх несправедливо обітнули, змушуючи людей ставати на їхній бік і співчувати їм, а крім того, змушуючи людей захоплюватися їхньою здатністю коритися й приймати обтинання за таких обставин. Це вводить людей в оману; це навмисний, свідомий випадок відхилення від теми, який не тільки робить слухачів нездатними коритися, стикаючись з обтинанням, і нездатними приймати обтинання та розмірковувати над собою й пізнавати себе, але натомість залишає їх настороженими й такими, що чинять опір обтинанню. Така бесіда не допомагає людям зрозуміти значення обтинання, як людям слід мати правильне ставлення, стикаючись з обтинанням, як його приймати і як практикувати. Натомість вона веде людей до вибору іншого способу поводження з обтинанням, способу, який не є практикою істини й не є дією відповідно до істин-принципів, а таким, що робить людей хитрішими. Така бесіда слугує введенню людей в оману. Відхилення від теми під час бесіди про істину – це один із видів проблем, що виникають у церковному житті. Якщо цей вид проблеми досягає рівня переривання й завади, лідери та працівники повинні втрутитися, щоб зупинити й обмежити це, бесідуючи про це й аналізуючи, щоб більшість зростала у вмінні розрізняти, вчилася на досвіді та засвоювала урок.