Зобов’язання лідерів і працівників стосовно збереження приношень

I. Належне збереження приношень

Далі ми розглянемо, які саме зобов’язання мають виконувати лідери і працівники щодо збереження приношень. Стосовно приношень лідери і працівники насамперед мають розуміти, що таке приношення. Коли люди жертвують десяту частину того, що вони отримують, – це приношення; коли вони чітко зазначають, що жертвують гроші або речі Богові, – це приношення; коли вони чітко зазначають, що жертвують певну річ церкві й домові Божому, – це приношення. Щойно лідери і працівники зрозуміли визначення й поняття приношень, вони мають чітко осягати, які приношення жертвують люди, і здійснювати управління цими приношеннями, а також виконувати належну перевірку в цій сфері. По-перше, слід знайти надійних людей, чия людськість відповідає стандарту, щоб вони виконували обов’язки хранителів: систематично вели облік приношень і забезпечували їхнє збереження. Це – перше завдання в роботі, яке мають робити лідери і працівники. Такі хранителі приношень можуть бути посереднього рівня й не здатними бути лідерами чи працівниками, але вони мають бути надійними: вони не привласнюватимуть нічого, перебуваючи в їхньому володінні, приношення не зникатимуть і не плутатимуться, а їхнє зберігання буде належним. В упорядкуваннях роботи щодо цього є правила. Відповідною тут є тільки надійна людина, чия людськість відповідає стандарту. Коли люди з поганою людськістю бачать щось гарне, вони його жадають і постійно шукають нагоди забрати собі. Хай що станеться, вони завжди прагнуть скористатися цим. Таких людей використовувати не можна. Людина, чия людськість відповідає стандарту, – щонайменше має бути людиною чесною, людиною, якій довіряють. Якщо такій людині доручити збереження приношень чи управління церковним майном, вона робитиме це добре, ретельно, сумлінно та дбайливо. Вона має богобоязливе серце й не буде неправомірно використовувати ці речі, позичати їх комусь тощо. Коротко кажучи, коли ти надаси приношення до її рук, можеш бути спокійний: жодна копійка не пропаде й жодна річ не загубиться. Таку людину необхідно знайти. Крім того, у домі Божому є правило: потрібно знайти не одну таку людину – найкраще двох-трьох, тоді одні ведуть облік, інші зберігають. Коли цих людей знайдено, приношення слід класифікувати, а також систематично вести записи щодо того, хто відповідає за зберігання якої категорії речей і в якому обсязі. Коли відповідних людей знайдено, речі взято на зберігання й записано за категоріями – це кінець справи? (Ні.) Тоді що потрібно робити далі? Кожні три-п’ять місяців потрібно звіряти облік надходжень і витрат, щоб перевірити, чи все правильно, – тобто чи обліковець коректно робив записи, чи нічого не було пропущено під час реєстрації, чи загальна сума відповідає даним про надходження й витрати тощо. Слід ретельно виконувати таку облікову роботу. Лідери і працівники, які не дуже розуміються на такій роботі, мають доручити її комусь, хто відносно обізнаний із нею, а далі проводити регулярні перевірки й вислухувати звіти цієї людини. Підсумовуючи, незалежно від того, чи розуміються вони особисто на обліку й загальному плануванні, вони не можуть залишати роботу щодо збереження приношень без нагляду, не можуть нехтувати нею і просто нею не цікавитися. Натомість вони мають проводити регулярні перевірки, запитувати, яким є стан звірених рахунків і чи збігаються вони, а також вибірково перевіряти деякі записи про витрати, щоб побачити, якою була нещодавня динаміка витрат, чи було марнотратство, у якому стані перебуває ведення обліку й чи збігаються надходження з витратами. Лідери і працівники мають твердо тримати в полі зору всі ці обставини. Це одне із завдань, що стосуються збереження приношень. Чи сказали б ви, що це завдання легке? Чи є в ньому певний ступінь складності? Дехто з лідерів і працівників каже: «Я не люблю цифри, у мене болить голова, коли їх бачу». Гаразд, тоді знайди відповідну людину, щоб допомогла тобі з перевірками й наглядом; нехай вона допоможе тобі вивірити ці речі. Тобі може не подобатися ця робота, можливо, ти не вправний у ній, але якщо ти вмієш використовувати людей і робиш це правильно, усе одно зможеш добре виконувати цю роботу. Залучи відповідних людей, а тоді просто вислуховуй їхні звіти. Так теж можна. Потрібно дотримуватися такого принципу: регулярно перевіряй усі майнові цінності, що перебувають на зберіганні, і підбивай їхні підсумки з особою, відповідальною за цю роботу, а потім став кілька запитань щодо важливих витрат – чи зможеш ти досягти цього? (Так.) Чому лідери і працівники повинні виконувати цю роботу? Бо це захист приношень – це твоє зобов’язання.

Приношення, які люди жертвують Богові, призначені для того, щоб Бог ними тішився, але чи справді Він їх використовує? Чи потребує Бог цих грошей і речей? Хіба ці приношення Богові не призначені для використання з метою поширення євангельської роботи? Хіба вони не мають призначення покривати всі витрати, пов’язані з роботою дому Божого? Оскільки вони стосуються роботи дому Божого, і управління приношеннями, і їх витрачання однаково належать до зобов’язань лідерів і працівників. Хай хто жертвує ці гроші і хай звідки походять ці речі, якщо вони належать дому Божому, ти маєш добре ними управляти, відстежувати цю роботу, перевіряти її і дбати про неї. Якщо приношення, пожертвувані Богові, не можуть бути належно використані для поширення Його євангельської роботи, а натомість свавільно марнуються й розтрачуються або навіть захоплюються й привласнюються злими людьми – чи є це прийнятним? Хіба це не занедбання зобов’язання з боку лідерів і працівників? (Занедбання.) Це справді занедбання зобов’язань із їхнього боку. Отже, лідери і працівники мають виконувати цю роботу. Це покладено саме на них. Добре управляти приношеннями, забезпечувати, щоб вони правильно використовувалися для поширення євангельської роботи і для будь-якої роботи, пов’язаної з Божим управлінням, – це зобов’язання лідерів і працівників, і його не можна ігнорувати. Брати й сестри з великими труднощами відкладають трохи грошей, щоб принести їх як пожертву Богові. Припустімо, що через недбалість лідерів і працівників, які халатно виконують свої обов’язки, ці гроші потрапляють до рук злих людей – вони нерозважливо розтрачуються й марнуються злими людьми або навіть присвоюються ними. Як наслідок, лідери і працівники не мають достатньо коштів для поїздок чи на прожиття, і навіть коли настає час друкувати книги слів Божих або купувати необхідні пристрої та інструменти, грошей не вистачає. Хіба це не затримує роботу? Коли гроші, пожертвувані братами й сестрами, опиняються у володінні злих людей, а не використовуються належно, і коли для роботи дому Божого потрібні кошти, а їх не вистачає, – хіба робота тоді не зазнає перешкод? Хіба лідери і працівники не знехтували виконанням свого зобов’язання? (Знехтували.) Через те, що лідери і працівники знехтували виконанням свого зобов’язання, не управляли приношеннями в належний спосіб і не були добрими розпорядниками, не вклали серця у виконання свого зобов’язання стосовно цієї роботи, приношення зазнали втрат, а частину церковної роботи було паралізовано або вона на певний час зупинилася. Хіба лідери і працівники не несуть за це великої відповідальності? Це беззаконня. Можливо, ти не присвоював, не марнував і не розтрачував ці приношення, і, можливо, не клав їх собі в кишеню, але ця ситуація виникла через твою недбалість і занедбання обов’язків. Хіба ти не повинен нести за це відповідальність? (Так.) Це – дуже велика відповідальність!

II. Перевірка рахунків

У своїй роботі, окрім належної реалізації різних упорядкувань роботи й здатності бесідувати щодо істини, щоб розв’язувати проблеми, лідери і працівники мають добре зберігати приношення. Вони мають знайти відповідних людей, згідно з вимогами дому Божого, щоб ті здійснювали систематичне управління приношеннями, а також час від часу перевіряти рахунки. Дехто запитує: «Як я можу їх перевіряти, якщо обставини не дозволяють?» «Обставини не дозволяють» – чи є це причиною не перевіряти рахунки? Навіть коли обставини не дозволяють, ти однаково можеш їх перевіряти; якщо сам не можеш піти, маєш послати надійну відповідну людину для здійснення нагляду – щоб подивитися, чи хранитель зберігає приношення в належний спосіб, чи є якісь розбіжності в рахунках, чи є хранитель надійним, який у нього стан останнім часом, чи не став він негативно налаштованим, чи не відчував страху, коли зіткнувся з певними ситуаціями, і чи є можливою зрада. Припустімо, ти дізнаєшся, що його сім’я в тяжкому фінансовому становищі – чи можливо, що він може неправомірно використовувати приношення? Завдяки бесідам та з’ясуванню ситуації можна побачити, що хранитель досить надійний, що він знає, що приношень не можна торкатись, і що, хай як тяжко з грошима в його сім’ї, він не наклав руку на приношення; і через тривалий період спостереження може виявитися, що цей хранитель цілком надійний. Крім того, потрібно перевірити, чи не є небезпечним оточення будинку, у якому зберігаються приношення, чи не було заарештовано там братів і сестер великим червоним драконом, чи не стикався хранитель приношень із небезпекою, чи зберігаються приношення у відповідному місці і чи слід їх перемістити, чи ні. Слід обов’язково часто перевіряти оточення й обставини домівок хранителів, щоб у будь-який момент можна було вжити належних заходів і скласти відповідні плани. Під час цього ти також маєш час від часу дізнаватися, які команди нещодавно придбали нові пристрої і як їх було отримано. Якщо їх купували, ти маєш запитати, чи хтось перевіряв заявки й підписував їх перед придбанням, купували їх за завищеною ціною чи за розумною ринковою, чи не було витрачено зайвих коштів тощо. Скажімо, під час перевірки і звірки рахунків не виявлено проблем із бухгалтерськими книгами, але з’ясовано, що деякі покупці часто непомірковано марнують приношення. Хай скільки коштує річ, вони її купують; крім того, навіть коли добре знають, що товар незабаром буде на розпродажі, й ціна впаде, вони не чекають, а натомість купують відразу, і купують якісні, висококласні речі, найновіші моделі. Такі покупці витрачають гроші без принципів, марнотратно, і витрачають приношення на купівлю речей для дому Божого так, ніби працюють на ворога. Вони ніколи не купують практичних речей згідно з принципами, а просто знаходять будь-яку крамницю й бездумно купують речі, незалежно від ціни і якості. Ледь встигли ці речі придбати, як вони ламаються вже за кілька днів використання, а коли ламаються, покупці їх не ремонтують – просто купують нові. Якщо під час перевірки рахунків і фінансових витрат виявлено, що деякі люди серйозно марнують і розтрачують приношення, що слід із цим робити? Чи потрібно видати таким людям дисциплінарне попередження, чи слід примусити їх компенсувати збитки? Звісно, потрібно і те, і інше. Якщо ж з’ясовано, що їхні помисли нечисті, що вони просто невіруючі, маловіри, що вони – дияволи, тоді проблему не можна розв’язати самим лише дисциплінарним попередженням чи обтинанням. Хай як із ними бесідувати про істину, вони її не приймуть; хай як їх обтинати, вони не сприймуть це серйозно. Якщо їх попросити компенсувати збитки, вони це зроблять, але надалі чинитимуть так само й не зміняться. Вони, безперечно, не діятимуть згідно з вимогами дому Божого, а вестимуть себе свавільно, безрозсудно і безпринципно. Як поводитися з такою людиною? Чи можна її надалі використовувати? Не варто; якщо ж її використовують, то лідери і працівники – великі дурні, просто аж надто нерозумні! Коли таких маловірів виявляють, їх слід негайно відсторонити, відсіяти та очистити від них церкву. Вони не придатні навіть надавати послуги – вони не гідні це робити!

Коли лідери і працівники перевіряють рахунки та витрати, вони можуть виявити не лише випадки марнотратства і розтрати або якісь нерозумні витрати – вони можуть також побачити, що деякі люди, які виконують цю роботу, мають низьку гідність, що вони низькі й егоїстичні, і що вони завдали збитків церковній роботі. Якщо ви виявляєте таку ситуацію, як упоратися з нею? Упоратися з нею легко: потрібно розібратися з нею та розв’язати її на місці – відсторонити цих людей, а потім вибрати таких, що є відповідними для виконання цієї роботи. Відповідні люди – це ті, чия людськість відповідає стандарту, хто має совість і розум і здатен діяти згідно з принципами дому Божого. Коли вони купують речі для дому Божого, то вибирають економні, але водночас практичні та міцні речі, які справді необхідно придбати. Вони не обов’язково схильні купувати найдешевше, але й не вважають за потрібне купувати найдорожче; у групі подібних товарів вони обирають ті, що мають достатньо добрі відгуки й репутацію, а також прийнятну ціну, і, звичайно, якщо гарантія триваліша – це ще краще. Саме таких людей потрібно знайти, щоб вони робили закупівлі для дому Божого. Вони повинні бути праведні серцем та у своїх діях зважати на дім Божий, продумувати все; вони також мають діяти згідно з вимогами дому Божого, поводитися й жити як люди за правилами, без двозначності та з ясністю. Щойно таку людину знайдено, потрібно доручити їй виконати кілька завдань для дому Божого і поспостерігати за нею. Якщо ця людина здається відносно відповідною, її можна використовувати. Але після такого влаштування справа ще не завершена – надалі потрібно зустрічатися й бесідувати з нею та перевіряти її роботу. Дехто запитує: «Чи пояснюється це тим, що їй не можна довіряти?» Тут річ не цілковито в браку довіри – часом навіть коли людині можна довіряти, перевіряти однаково необхідно. А що саме потрібно перевіряти? Слід подивитися, чи не було відхилень у її практикуванні в ситуаціях, коли вона не розуміла принципів, або чи не плекала вона викривленого сприймання. Необхідно допомогти цій людині шляхом перевірки. Наприклад, припустімо, вона каже, що на ринку з’явився дуже популярний товар, але не знає, чи дім Божий має в ньому потребу, і хвилюється, що якщо не купити його зараз, потім його вже не буде у продажу. Ця особа запитує тебе, як діяти. Якщо ти сам не знаєш, тоді слід направити її до когось, хто займається цією роботою професійно. Той фахівець каже, що цей товар – лише новинка, яка зазвичай не знадобиться, і що витрачати на нього гроші немає потреби. Спираючись на думку фахівця, вирішується, що купувати цей товар немає потреби, що його купівля була б марнотратством, а не купити зараз втратою не буде. Лідери і працівники мають виконувати свою роботу до такої міри. Незалежно від того, чи річ важлива, чи дріб’язкова, якщо вони можуть її побачити, подумати про неї або дізнатися про неї, вони мають обов’язково відстежувати, перевіряти її і робити це у встановленому порядку згідно з вимогами дому Божого. У цьому й полягає виконання свого зобов’язання.

Деякі люди часто подають заявки на купівлю певних речей, просячи дім Божий придбати ці товари, а після ретельної перевірки й розгляду зазвичай з’ясовується, що лише одну з п’яти речей, яких вони просили, справді потрібно купити, а решту чотири купувати немає потреби. Що робити в таких випадках? Речі, на які подано заявки, потрібно розглядати і перевіряти суворо – поспіхом купувати їх не можна. Не можна купувати їх лише тому, що ці люди кажуть, ніби робота цього вимагає; їм не можна дозволяти довільно подавати на речі заявки під приводом, що щось потрібно їм для роботи. Незалежно від того, під яким приводом діють ці люди і наскільки вони квапляться, лідери і працівники або ті, хто відповідає за управління приношеннями, мають бути спокійними в серці. Вони мають сумлінно перевіряти і з’ясовувати ці питання, не допускаючи ані найменшої помилки. Те, що абсолютно необхідно придбати, має пройти вивчення й схвалення з боку лідерів; якщо покупка необов’язкова, її слід відхилити, а не схвалювати. Якщо лідери і працівники виконують цю роботу ретельно, конкретно й глибоко, випадки марнотратства й розтрати приношень скоротяться, а ще більше, звісно, скоротяться нерозумні витрати. Виконання цієї роботи полягає не тільки в уважному перегляді записів про надходження й витрати в бухгалтерських книгах, у розгляді чисел. Це другорядне. Найважливіше те, що в тебе мають бути чисті помисли, і щоб ти ставився до кожної витрати та кожного запису так, ніби це запис у твоєму власному банківському рахунку. Тоді ти їх детально розглядатимеш, зможеш їх запам’ятати й зрозуміти – і якщо трапиться помилка чи проблема, ти зможеш її помітити. Якщо ж ти дивишся на них як на чужі або громадські рахунки, ти напевно будеш сліпий і розумом, і очима, неспроможний виявити жодної проблеми. Дехто кладе трохи грошей у банк і щомісяця читає виписку, дивиться на відсотки, потім звіряє рахунки – перевіряє, скільки витратив щомісяця, скільки разів знімав кошти, а скільки поклав на депозит. Кожен запис закарбований у їхній пам’яті; вони знають кожну цифру так само добре, як власну адресу, і все чітко тримають у голові. Якщо десь виникає проблема, вони помічають її з першого погляду й не пропускають навіть найменшої помилки. Люди можуть бути такими уважними до власних грошей, але чи виявляють вони таку саму турботу щодо приношень Богові? На Мою думку, 99,9 % людей – ні, тому коли Божі приношення передаються людям для зберігання, часто трапляються випадки марнотратства, розтрати та різних нерозумних витрат, і водночас ніхто не вважає це проблемою, а відповідальні за цю роботу навіть не відчувають докорів сумління. Не кажучи вже про втрату ста юанів – навіть якщо вони втратять тисячу чи десять тисяч, у серці не виникає докору, почуття провини чи осуду. Чому люди такі безтолкові в цьому питанні? Хіба це не вказує на те, що в більшості людей нечисті помисли? Чому ти так добре знаєш, скільки грошей зберігаєш у банку? Коли гроші дому Божого тимчасово покладено на твій рахунок, щоб ти їх зберігав, ти не сприймаєш цього серйозно й не дбаєш про них. Яка це ментальність? Якщо ти навіть у справі збереження Божих приношень не виявляєш вірності, то чи ти ще є віруючим у Бога? Ставлення людей до приношень є доказом їхнього ставлення до Бога – воно багато про що свідчить. Люди байдужі до приношень і не переймаються ними. Їм не болить, якщо приношення втрачаються; вони не беруть на себе відповідальність і не турбуються про них. Тоді хіба їхнє ставлення до Бога не таке саме? (Так.) Чи каже хто-небудь: «Приношення Богові належать Йому. Якщо я їх не жадаю і не привласнюю, все гаразд. Хто їх привласнить, буде покараний – це його справа, він на це заслуговує. Мене це ніяк не стосується. Я не зобов’язаний цим перейматися»? Чи правильна така заява? Очевидно, ні. Тоді у чому тут помилка? (Їхнє серце не на належному місці; вони не захищають роботу дому Божого й не оберігають приношення.) Яку людськість має така особа? (Вона егоїстична й низька. Такі люди дуже дбають про власні речі й дуже добре їх оберігають, але не дбають про Божі приношення й не цікавляться ними. Людськість таких людей – дуже поганої якості.) Насамперед вона егоїстична й низька. Хіба такі люди не безсердечні? Вони егоїстичні й низькі, безсердечні й позбавлені людського тепла. Чи можуть такі люди любити Бога? Чи можуть вони коритися Йому? Чи можуть мати богобоязливе серце? (Ні.) Для чого тоді такі люди слідують за Богом? (Щоб отримати благословення.) Хіба це не безсоромність? Те, як людина ставиться до Божих приношень, найкраще виявляє, якою є її природа. Люди насправді нічого не можуть зробити для Бога. Навіть якщо вони і здатні виконувати невелику частину обов’язку, це дуже обмежено. Якщо ти не можеш правильно ставитися навіть до приношень, які належать Богові, або добре їх зберігати, якщо ти маєш такий погляд і ставлення, то хіба ти не людина, якій найбільше бракує людськості? Хіба не неправдиво, коли ти кажеш, що любиш Бога? Хіба це не обман? Це – справжній обман! Такі особи не мають жодної людськості – хіба спасатиме Бог таких мерзотників?

III. Відстеження, розгляд та інспектування всіх видів витрат, проведення суворої перевірки

Щоб лідери і працівники були добрими розпорядниками дому Божого, перша робота, яку вони мають добре виконувати, – це належне управління приношеннями. Окрім належного збереження приношень, вони мають здійснювати сувору перевірку витрат приношень. Що означає здійснювати сувору перевірку? Насамперед це означає повністю усунути нерозумні витрати і прагнути, щоб кожна витрата приношень була обґрунтованою й ефективною, а не щоб приношення марнувалися й розтрачувалися. Якщо виявлено випадки марнотратства чи розтрати, лідери і працівники мають не тільки своєчасно покласти їм край, а й притягнути винних до відповідальності, а також знайти відповідних людей для виконання цієї роботи. Лідери і працівники мають точно знати, куди йде кожна витрата і на що вона призначена в межах їхньої сфери управління, – вони мають суворо перевіряти ці речі. Наприклад, якщо в кімнаті не вистачає вентилятора, вони мають установити параметри щодо того, хто його купуватиме, скільки на нього буде витрачено і які функції для нього будуть найдоречнішими. Дехто з лідерів і працівників каже: «Ми зайняті, у нас немає часу піти й купити його». Тебе не просять іти й купувати його особисто. Ти маєш доручити це завдання добрій людині, людині з відповідним рівнем. Не доручай купувати його недотепі чи поганій людині, чиї помисли нечисті. Люди з нормальною людськістю знають, що потрібно купувати речі з відповідними функціями й за відповідною ціною – надмірні функції непотрібні, і вони коштують значно дорожче. Натомість шукачі задоволень, чиї помисли нечисті, купують непрактичні речі із цілою купою різноманітних функцій, що коштує дорожче. Покупці мають володіти розумом, вони мають розуміти принципи. Придбані речі мають бути практичними, не коштувати багато і вважатися всіма доречними. Якщо ти доручиш цю покупку безвідповідальній людині, яка любить бездумно витрачати й марнувати гроші, вона просто заплатить високу ціну за кондиціонер найвищого класу, що вдесятеро дорожче за вентилятор. Вона вважає, що хоч це й коштує трохи дорожче, але люди мають бути нашим головним пріоритетом – цей кондиціонер не тільки фільтрує повітря, а й може регулювати вологість і температуру, має різні таймери й налаштування. Хіба це не марнотратство? Це марнотратство й розтрата. Ця людина прагне насолоди, вона витрачає гроші заради розваги, щоб похизуватися, а не для того, щоб купити практичні речі. У таких людей нечисті помисли. Якщо вони купують для себе, то знаходять способи заощадити, шукають уцінені товари й намагаються торгуватися. Вони заощаджують, якщо можуть, – що дешевше, то краще. Але коли вони купують для дому Божого, їм байдуже, скільки грошей вони витрачають. Вони навіть не дивляться на дешеві речі, а хочуть купувати дорогі, висококласні, найсучасніші речі. Це означає, що їхні помисли нечисті. Чи можна використовувати людей, чиї помисли нечисті? (Ні.) Виконуючи завдання для дому Божого, люди, чиї помисли нечисті, роблять лише безглузді й нікчемні речі. Вони витрачають гроші не на те, що потрібно, а просто марнують і розтрачують приношення, і кожна їхня витрата є нерозумною.

Інші люди мають мислення бідняка і вважають, що, купуючи для дому Божого, потрібно купувати найдешевші речі, – що дешевше, то краще. Вони думають, що так заощаджують гроші дому Божого, тому купують виключно застарілі, уцінені речі. У результаті вони купують найдешевші неякісні прилади. Ці прилади ламаються, щойно їх починають використовувати, і вони не підлягають ремонту й непридатні до використання. Тоді доводиться купувати інші, належної якості, які можна нормально використовувати, і так витрачається ще одна сума. Хіба це не безглуздо? Таких людей слід називати скнарами, що мають мислення бідняка. Вони завжди хочуть заощадити гроші дому Божого, і до чого призводить уся їхня економія й заощадження? Це перетворюється на марнотратство, на розтрату грошей. Вони навіть виправдовуються: «Я не робив цього навмисно. У мене були благі наміри – я просто намагався заощадити гроші дому Божого, я не хотів бездумно витрачати гроші». Хіба є якась користь від того, що вони цього не хотіли? Насправді вони бездумно витрачають гроші, спричиняють марнотратство, і це справді поглинає гроші й людські ресурси. Таких людей також не можна використовувати – вони недотепи, їм бракує кмітливості. Коротко кажучи, для закупівель для дому Божого не можна використовувати ні людей з нечистими помислами, ні недотеп. Слід використовувати кмітливих людей, які мають певний досвід у закупівлях і певний рівень, і які дивляться на все без викривлень. Хай що купується, воно має бути практичним, ціна на нього має бути розумною, і навіть якщо воно зламається, його має бути легко полагодити, а запчастини до нього – легко придбати. Це розумно. Деякі люди, купивши річ, бачать, що термін повернення становить один місяць, поспішають її випробувати й отримують результати протягом місяця. Якщо вона трохи несправна й погано працює, вони негайно її повертають і вибирають щось інше, зменшуючи збитки. Такі люди мають відносно добру людськість. Люди, позбавлені людськості, купують якусь річ і відкладають її вбік. Вони не випробовують її, щоб побачити, чи є з нею проблеми, чи вона довговічна, і не дивляться, який у неї гарантійний термін або скільки часу є на повернення, – їм до цього байдуже. Коли одного дня в них раптом з’являється інтерес до цієї речі, вони беруть її і випробовують, і лише тоді виявляють, що вона зламана. Вони перевіряють чек і бачать, що термін повернення минув, і річ уже не можна повернути. Тоді вони кажуть: «Тоді купимо іншу». Хіба це не марнотратство? «Купимо іншу» – через цю фразу дім Божий мусить викласти ще одну суму грошей. На перший погляд здається, що заявка на купівлю іншої речі подається заради церковної роботи і є обґрунтованою витратою, тоді як насправді, по суті, це сталося через їхню недбалість у виконанні обов’язків, оскільки вони не перевірили річ своєчасно після купівлі. Одна сума приношень змарнована, інша сплачена, а для нової речі знову немає жодної хорошої людини, яка б її зберігала, тому ця річ теж використовується недовго, перш ніж зламатися. Дивно, що ніхто не наглядає за цими речами, ніхто не розбирається з проблемами, що виникають, – що роблять лідери і працівники? Вони повністю занедбали свої зобов’язання щодо цієї роботи – вони не виконали своєї функції нагляду, інспектування та проведення перевірки, і тому приношення так марнуються й розтрачуються. Якщо покупці – відповідальні люди, вони своєчасно повернуть придбану річ, коли побачать, що вона непрактична. Це зменшує збитки й марнотратство. Якщо ж вони – безвідповідальні люди, чиї помисли нечисті, вони купуватимуть неякісні речі, так марнуючи приношення. То на кого ж саме слід покласти відповідальність за цю втрату грошей? Хіба не покупець і лідери та працівники – усі несуть за це відповідальність? Якби лідери і працівники поставилися до цієї справи сумлінно, конкретно й ретельно, хіба ці проблеми не були б виявлені? Хіба ці недоліки не були б виправлені? (Були б.) Якщо лідери і працівники часто відвідують церкви в різних місцях, щоб проінспектувати стан витрат приношень, вони зможуть виявити проблеми й усунути таке марнотратство й розтрату. Якщо лідери і працівники ліниві й безвідповідальні, ці випадки нерозумних витрат, марнотратства й розтрати виникатимуть неодноразово – надалі вони поширюватимуться. Що спричиняє це поширення? Хіба це не пов’язано з тим, що лідери і працівники не виконують реальної роботи, а натомість ставлять себе вище за інших і поводяться як неефективні чиновники? (Так.) Такі лідери і працівники не мають ні совісті, ні розуму, і в них немає людськості. Оскільки всі гроші, які витрачає церква, належать дому Божому, і все це – Божі приношення, вони вважають, що це їх не стосується, тому не дбають і не питають про це, вони це ігнорують. Більшість людей вважає, що гроші дому Божого слід витрачати, що їх можна витрачати в будь-який спосіб, і що, доки вони не кладуть їх собі в кишеню чи не привласнюють, неважливо, якщо вони марнуються, – це просто люди купують досвід і розширюють свій кругозір. Лідери і працівники просто заплющують на це очі: «Хто завгодно може витрачати ці гроші як хоче і купувати що хоче. Неважливо, скільки змарновано, – хто марнує гроші, той за це й відповідає, і в майбутньому на нього чекає відплата й покарання, – мене це не стосується. Зрештою, не я їх витрачаю, і витрачаються не мої гроші». Хіба це не такий самий погляд і ставлення, яке мають невіруючі до витрачання державних коштів? Схоже, ніби вони витрачають гроші своїх ворогів. Коли невіруючі працюють на заводі, якщо управління слабке, спільне майно завжди крадуть і несуть додому або халатно псують, а якщо щось ламається, вони просять завод купити нове. Коли вони купують для заводу, то купують виключно хороші, дорогі речі. У будь-якому разі гроші витрачатимуться довільно і без жодних обмежень. Якщо віруючі в Бога також мають такий менталітет щодо приношень, чи можуть вони бути спасенні? Чи працюватиме Бог над такою групою людей? (Ні.) Якщо люди мають таке ставлення до Божих приношень, то ти маєш знати і без Моїх слів, яке ставлення Бог має до таких людей.

Ставлення людини до Бога найпряміше проявляється в її ставленні до приношень. Яке твоє ставлення до приношень, таке й твоє ставлення до Бога. Якщо ти ставишся до приношень так, як до записів на власному банківському рахунку, – ретельно, уважно, обережно, суворо, відповідально й дбайливо, – то твоє ставлення до Бога більш-менш таке саме. Якщо ж твоє ставлення до приношень подібне до ставлення до громадського майна, до овочів на ринку, – недбало купуєш трохи того, що тобі потрібно, і навіть не дивишся на овочі, які тобі не подобаються, не звертаєш на них уваги, де б вони не лежали, тобі байдуже, якщо хтось їх візьме й використає, вдаєш, що не бачиш, коли вони впали на землю і хтось на них наступив, вважаючи, що все це тебе не стосується, – тоді це для тебе біда. Якщо в тебе таке ставлення до приношень, то чи відповідальна ти людина? Чи може така людина, як ти, добре виконувати обов’язок? Очевидно, яка в тебе людськість. Коротко кажучи, у роботі з управління приношеннями, окрім їхнього належного збереження, головне зобов’язання лідерів і працівників полягає в тому, що вони мають відстежувати подальшу роботу – найважливішим є те, що вони мають регулярно перевіряти рахунки, а також відстежувати, розглядати й інспектувати витрати всіх видів та проводити сувору перевірку. Вони мають беззаперечно усувати нерозумні витрати, перш ніж ті призведуть до марнотратства й розтрати; а якщо нерозумні витрати вже призвели до цього, вони мають притягувати винних до відповідальності, робити їм попередження і змушувати їх відшкодовувати збитки. Якщо ти не можеш навіть цю роботу добре виконувати, то швидше йди у відставку – не обіймай посаду лідера чи працівника, бо ти не можеш виконувати роботу на такій посаді. Якщо ти не можеш навіть узяти на себе відповідальність за цю роботу й не можеш її добре виконати, то яку роботу ти можеш виконувати? Скажіть Мені систематично: скільки всього завдань мають виконувати лідери і працівники щодо приношень? (Перше – це збереження. Друге – перевірка рахунків. Третє – відстеження, розгляд та інспектування витрат усіх видів, а також проведення суворої перевірки; нерозумні витрати мають бути усунені, і хай хто спричинить марнотратство чи розтрату, його мають притягнути до відповідальності й змусити відшкодувати збитки.) Чи легко працювати за цими кроками? (Так.) Це чітко визначений спосіб роботи. Якщо ти не можеш виконати навіть таку просту роботу, то що ж ти можеш робити як лідер чи працівник – як розпорядник дому Божого? Випадки марнування й розтрати приношень трапляються на кожному кроці, і якщо ти, як лідер чи працівник, не усвідомлюєш цього і зовсім через це не переймаєшся, то чи є взагалі Бог у твоєму серці – чи є там для Нього місце? Це сумнівно. Ти кажеш, що твоє боголюбне серце велике і що ти справді маєш богобоязливе серце, але коли Його приношення так марнуються й розтрачуються, чомусь ти не усвідомлюєш цього і зовсім через це не переймаєшся – хіба це не ставить під сумнів твою любов і страх Божий? (Ставить.) Навіть твоя віра сумнівна, не кажучи вже про твою любов і страх Божий. Твоя любов і страх Божий не витримують критики – вони неспроможні! Належне збереження приношень – це обов’язок, який мають виконувати лідери і працівники, а також їхнє неухильне зобов’язання. Якщо приношення не зберігаються як слід, це занедбання зобов’язання з їхнього боку – можна сказати, що всі, хто погано зберігає приношення, є неправдивими лідерами і неправдивими працівниками.