Добре управляти матеріальними цінностями Божого дому – зобов’язання всіх Божих обранців

Зрозумівши зобов’язання лідерів і працівників, чи зрозуміли ви також принципи, які кожен брат і кожна сестра мають осягнути у своєму ставленні до різних матеріальних цінностей Божого дому? Ви можете не бути лідерами і працівниками, але вам однаково слід виконувати зобов’язання щодо нагляду. Це право Божих обранців. Крім того, до різних матеріальних цінностей Божого дому – усіляких книг та інструментів, щоденної їжі, напоїв, речей тощо – кожен мусить ставитися з любов’ю та турботою. Кожен також має проводити регулярні перевірки, ремонт та обслуговування різних речей, якими він користується, і використовувати їх розумно – не допускай, щоб вони були пошкоджені та змарновані у твоїх руках, або щоб їх без розбору позбувалися. Дехто каже: «Ця річ однаково не моя. Я не купував її за свої гроші. Божий дім видав її мені – це суспільне майно. Мені не треба дбати про те, коли її обслуговувати й ремонтувати або де її зберігати. Я не можу носити її з собою, наче я її забрав собі». Це розумна думка? Хіба вона не досить егоїстична й позбавлена людськості? (Так.) Отже, яких принципів слід дотримуватися, користуючись матеріальними цінностями Божого дому? Якщо щось було розподілено для твого користування, то ти й маєш це ремонтувати та дбати про нього, поки користуєшся. Ти несеш повну відповідальність; без спонукань чи нагляду з боку когось іншого, ти маєш ставитися до цієї речі, берегти й захищати її так, наче це твоя особиста власність. Ось що означає мати людськість. У якому б стані не була річ, коли її тобі видали, коли тобі більше не дозволено нею користуватися або ти закінчив її використовувати, ти маєш повернути її людині, яка її зберігає, абсолютно неушкодженою та в її первісному стані. Це називається мати розум; це те, що має бути в людськості. Ти кажеш, що віриш у Бога, що в тебе є совість і розум, що ти любиш істину, прагнеш до неї та коришся їй, але якщо в тебе немає навіть найменшої людськості, яка має бути у твоєму ставленні до матеріальної речі, як ти можеш взагалі говорити про любов до істини чи її практику? Хіба це не надто порожні слова? Якщо ти не можеш виконати навіть те зобов’язання, яке має бути у твоєму ставленні до матеріальної речі, це означає, що твоя людськість нікудишня – зазвичай це називають «відсутністю людськості». Крім того, як би ти не користувався власними речами, як би грубо чи ретельно ти до них не ставився, – це твоє право. Ніхто не втручатиметься. Але в Божому домі є принципи користування його речами. Всі ці принципи ґрунтуються на совісті й розумі, і хоча вони, можливо, не сягають висоти істини, вони щонайменше відповідають стандартам людськості. Якщо ти не можеш відповідати навіть цьому стандарту людськості, якщо ти не можеш навіть правильно ставитися до інструментів і приладдя, які видає тобі Божий дім, і користуватися ними, то те, чи зможеш ти зрозуміти істину й увійти в істину-реальність, стає проблемою – це ставить під сумнів таку можливість. Отже, коли йдеться про твоє ставлення до цих речей, ти маєш право ними користуватися і, природно, ти також маєш зобов’язання їх ремонтувати, обслуговувати й дбати про них. Ти мусиш ставитися до цих речей серйозно. Якщо ти кажеш, як невіруючі: «Це однаково не моє. Я не купував це за свої гроші. Якщо суспільна річ зламається, то й нехай – у найгіршому разі просто куплять нову або відремонтують. Я однаково нічого не втратив». Якщо ти так думаєш, це біда – ти в небезпеці. У тебе немає гідних моральних якостей, і твої помисли нечисті. Економно користуватися власними речами, але ставитися до речей Божого дому як до чогось неважливого, не дбати про них і не цінувати їх – хіба це не ознака особи з нечистими помислами? Чи любить Бог людей із нечистими помислами? (Ні.) Скажіть Мені, чи Бог проникливо спостерігає за людьми з нечистими помислами? (Так.) Бог однаково проникливо спостерігає і за людьми з чистими помислами, і за тими, чиї помисли нечисті. Коли ти приймаєш Боже проникливе спостереження, що робити, якщо ти виявляєш, що думаєш саме так? Не звертати уваги? Залишити без контролю? Не перейматися? «Що я думаю – це моя справа. Хто ти такий, щоб у це втручатися? Якщо ти дозволяєш мені чимось користуватися, то я маю на це право – і в будь-якому разі, усе буде добре, якщо я просто не зламаю пристрій. Чому ти ставиш такі високі й такі численні вимоги?» Це хороший спосіб мислення? (Ні.) Це «відсутність людськості». Якщо в тебе є такі думки, ти мусиш прийняти Боже проникливе спостереження й сказати: «Боже, в мене розбещений характер, і моя людськість погана. Раніше я думав, що я досить шляхетний і поважний, що в мене є достоїнство; я б і не подумав, що ця маленька річ викриє мене: у мене є егоїстичні бажання, мої помисли нечисті, у мене є свої дрібні цілі. Я готовий прийняти Твоє проникливе спостереження і Твою дисципліну, і я готовий змінитися». Ти мусиш молитися й каятися перед Богом і дозволяти Йому проникливо спостерігати за тобою. Коли ти прийняв Його проникливе спостереження, як тобі слід змінитися? Ти скажеш: «Думати так, як я колись думав, було аморально – це мислення невіруючих, маловірів. Я більше не можу так думати. Мені не можна йти цим шляхом. Я віруючий у Бога; мені треба бути людиною з людськістю та достоїнством, мені треба робити те, що любить Бог. У майбутньому мені треба змінити свій спосіб користування інструментами та пристроями. Я мушу давати їм відпочивати, коли належить, ремонтувати, коли потрібно, і обслуговувати, коли потрібно. Я мушу часто їх чистити й регулярно перевіряти їхні різні компоненти, щоб забезпечити їхнє нормальне використання. І я одразу ж прибиратиму, коли закінчу ними користуватися, і повертатиму їх на зберігання, щоб не дозволяти стороннім людям їх чіпати». І тоді, коли ти знову користуватимешся пристроями в майбутньому, ти будеш особливо обережним й уважним. Твої погляди постійно змінюватимуться, і твої способи дій покращуватимуться, перетворюючись із твоїх попередніх егоїстичних, ницих думок і вчинків на почуття відповідальності, бажання дбати про речі та бажання брати на себе відповідальність. Зміна у твоєму мисленні – це початок справжньої зміни себе. Вона стає зміною у твоїх способах дій, коли ти втілюєш своє мислення та думки у своїй практиці. Саме тоді, коли це досягає такого рівня, Бог бачить, що ти справді змінюєшся й каєшся; ці трансформації і зміни, які ти робиш, будуть по-справжньому прийнятними для Бога. Це і є практикувати істину. Що є найбільш базовим, чим треба володіти, практикуючи істину? Совість і розум, які мають бути в людей. А чи є в егоїстичної, ницої людини совість і розум? (Ні.) Доктринально ти можеш знати, що не можна розкидати речі Божого дому деінде, пошкоджувати й марнувати їх або бути безвідповідальним щодо них, – але яке твоє ставлення в серці й думках? «Який сенс дбати про ці речі? Ця річ навіть не моя». Таке мислення керуватиме твоєю поведінкою, і чи буде тоді користь від доктрини, яку ти знаєш? Ні – це буде просто доктрина, яка не принесе жодної користі. Лише коли твоє мислення та погляди зміняться, і ти по-справжньому навернешся й покаєшся перед Богом, твоя поведінка та твої практичні дії почнуть змінюватися. Саме тоді те, чим ти живеш, почне мати людськість; саме тоді ти почнеш входити в істину-реальність. Така маленька справа відкриває людськість людини, а також те, чи справді ця людина любить істину.

Управління різними матеріальними цінностями Божого дому – це зобов’язання, яке мають виконувати лідери і працівники, і кожен із Божих обранців має спільно пропонувати нагляд, допомагати та максимально співпрацювати. Це зобов’язання кожного. Божі обранці мають слугувати прикладом. Вони мають починати з себе: лише коли вони самі добре справляються, вони мають право наглядати за іншими й оцінювати, чи те, що роблять інші, є доречним і відповідає принципам. Ця справа стосується кожного, і ця маленька річ викриває людськість людини, а також її ставлення до істини. Лідери і працівники мають виконувати цю роботу як слід та з надзвичайним завзяттям відповідно до принципів Божого дому, і кожен звичайний брат і кожна звичайна сестра також мають ставитися до цієї справи суворо й обережно. Ти мусиш часто досліджувати себе, досліджувати, чи є проблеми у твоїй людськості та мисленні і яке в тебе ставлення. Коли ти виявляєш, що з твоїм ставленням і мисленням є проблема, ти повинен негайно молитися й змінюватися, і, управляючи речами Божого дому або користуючись ними, ти маєш прагнути, з одного боку, щоб тобі не докоряла совість і щоб ти не підвів Бога, а з іншого – щоб інші захоплювалися тобою і схвалювали те, що ти робиш, і казали, що ти маєш людськість, яку видно всім. Головне, щоб у таких діях люди дотримувалися принципів. Це повинність, яку люди мусять виконувати, те, чого мусить досягти будь-який член Божого дому. Це не лише зобов’язання лідерів і працівників.

Чи вам тепер більш-менш ясний десятий пункт зобов’язань лідерів і працівників? Зрозумівши принципи, люди мають бути уважнішими й ретельнішими, виконуючи цю роботу, й докладати до неї більше зусиль, а не лінуватися – тоді вони, по суті, зможуть зменшити пошкодження та марнування матеріальних цінностей Божого дому й не дозволити злим людям заволодіти ними. Це має бути досяжним. Чому Я кажу, що цього легко досягти? Це справи, з якими кожен може стикатися у своєму повсякденному домашньому житті. Легко бути уважним, управляючи речами власного дому, тож якщо ти зберігатимеш речі Божого дому так, наче вони твої власні, відповідно до вимог Його дому, розумно їх розподілятимеш, досягнеш зменшення пошкоджень і марнування та не дозволиш злим людям заволодіти ними, то ти виконуватимеш зобов’язання лідерів і працівників як слід. Ця робота за своєю природою здається завданням із загальних справ. Чому ми називаємо її завданням із загальних справ? Вона пов’язана з управлінням матеріальними цінностями. Добре управляйте ними й розподіляйте їх, і ви виконуватимете своє зобов’язання як слід. Крім того, принцип цієї роботи досить простий – він охоплює лише один-єдиний принцип і не стосується складних істин. Якщо людина має ношу та правильні наміри, вона може добре виконувати цю роботу, не потребуючи розуміння занадто великого обсягу істини й не потребуючи, щоб їй бесідували про занадто великий обсяг істини. Тому ця робота є окремим завданням, і це завдання із загальних справ. Це робота, яку лідерам і працівникам легко виконувати. Якщо ви будете трохи працьовитішими, більше запитуватимете, більше розпитуватимете, більше турбуватиметеся і матимете правильні наміри, ви зможете це зробити. Це зовсім не складно. Ми закінчили нашу бесіду про десятий пункт зобов’язань лідерів і працівників. Ось який він простий.

Ставлення та прояви неправдивих лідерів щодо матеріальних цінностей Божого дому

Тепер, коли ви зрозуміли це зобов’язання лідерів і працівників, з огляду на нього ми проаналізуємо прояви, які демонструють неправдиві лідери, виконуючи цю роботу, і те, які їхні вчинки означають, що їх можна охарактеризувати як неправдивих лідерів. По-перше, коли неправдиві лідери виконують цю роботу, вони не здатні належно зберігати різні речі. Зберігання – це перший пункт важливої роботи, коли йдеться про всілякі матеріальні цінності. У неправдивих лідерів у всьому, що вони роблять, панує безлад; крім того, що вони загрузли в болоті, коли йдеться про істину та різні пов’язані з нею принципи, у них такий самий безлад і в зберіганні різних матеріальних цінностей Божого дому. Вони не знають, яких людей шукати для управління ними або як їх слід зберігати. У них немає точних цілей і конкретних планів, а тим паче детальних кроків для виконання цієї роботи. Якщо є хтось, хто готовий узяти на себе клопіт, ці речі можуть зберігатися; якщо ні, неправдиві лідери дозволяють, щоб ці речі просто відкладали вбік. Вони не знаходять ні відповідної людини для їхнього зберігання, ні відповідного місця для їхнього зберігання, і тим паче не бесідують про конкретні принципи їхнього зберігання. Водночас вони не роблять жодних розпоряджень щодо майбутнього розміщення, ремонту та обслуговування цих матеріальних цінностей. Деякі неправдиві лідери навіть абсолютно не знають, які речі є в Божому домі, – їм байдуже, і вони про це не питають. Скажімо, наприклад, Божий дім надрукував нові книги Божих слів. Скільки книг залишилося після того, як їх роздали, кому доручено їх зберігати, як їх зберігають і чи зберігають їх у належному місці – неправдивий лідер нічого з цього не знатиме, і він не питатиме про них й не цікавитиметься ними. Чому він не поцікавиться? Він думає, що зберігання матеріальних цінностей Божого дому – це дріб’язкова справа, а він – лідер, людина, яка робить важливі справи, яка виключно проповідує. Він зовсім не звертає уваги на ці «дріб’язкові справи», а передає їхнє виконання людям, які нічого не розуміють, і йому байдуже, добре їх зроблять чи погано. Тому він зовсім не ставиться серйозно до роботи зі зберігання матеріальних цінностей Божого дому. Це одна причина. Інша полягає в тому, що деякі неправдиві лідери – безтолкові, у голові в них каша. У них немає нормального мислення чи усвідомлення необхідності зберігати речі, і в них немає ні процедури, ні шляху щодо того, як зберігати речі Божого дому. Тому вони не знають, скільки з цих речей пошкоджено, і так само не знають, чи є випадки марнування. Коли деякі речі захоплюють злі люди, неправдивий лідер каже: «Нехай беруть – у будь-якому разі, усе в Божих руках». Деякі важливі речі використовуються окремими особами без чийогось дозволу; ці люди захоплюють ці речі, й інші не можуть використовувати їх у своїй роботі, і ніхто не наважується їх попросити. Неправдивий лідер каже: «Нічого страшного. Просто купіть нову. Вони захопили ту річ, тож нехай користуються нею першими. Це просто річ – однаково, хто нею користується. Якщо вони нерозумно нею користуються, це між ними та Богом. Нам не треба втручатися». Подивіться, як вони проповідують величну доктрину, щоб «розв’язати» проблему, перетворюючи великі проблеми на малі, а малі – на ніщо. Неправдиві лідери не виконують жодного зі своїх зобов’язань, коли йдеться про зберігання різних речей Божого дому. Їм байдуже, вони про них не питають, і вони не розв’язують жодних проблем і не розбираються з ними. Навіть якщо Вишнє перевіряє їхню роботу, вони просто говорять ухильно, щоб від них відчепилися, і на цьому все.

Деякі брати й сестри купують для Божого дому обладнання, одяг і ліки, і коли неправдивий лідер бачить ці речі, він перебирає їх і забирає собі хороший одяг, взуття та сумки, а іншим дозволяє брати лише те, що залишилося і йому самому не потрібне. Коли недоумки, якими він керує, бачать це, вони кажуть: «Наш лідер вибрав, що хотів, – тепер наша черга. Коли ми закінчимо, то викинемо непотрібні речі, що залишаться, братам і сестрам, які нижче за нас». У чиї руки ці речі потрапляють, тому вони й належать, а решту речей, які нікому не подобаються, відкидають убік, і ніхто їх не зберігає. Отож різні матеріальні цінності Божого дому номінально мають місця для зберігання, але насправді їх зовсім не зберігають – ці місця є звалищами, якими взагалі ніхто не управляє. Вони просто кидають речі в якесь місце й лишають, щоб там назбиралася купа. Там є одяг, взуття та шкарпетки, ліки й електроніка, а також побутові товари та кухонне приладдя – це безлад, у якому повно всякого мотлоху, і навіть їжа для людей і їжа для собак змішані разом. Якщо ти запитаєш, хто управляє цими речами і чи сортують їх, або чи є інструкції до цих речей і як їх потрібно зберігати, або, якщо ці речі не потрібні для роботи Божого дому, чи потрібні вони братам і сестрам, – ніхто не знає відповідей. Цілком нормально, що брати й сестри не знають, але й лідери та працівники не мають відповідей на жодне з цих запитань – вони повністю ухиляються від відповідальності за ці речі, кажучи або «Я не знаю», або «Хтось цим займається», і так від тебе відмахуються та обманюють Божий дім. Це призводить до того, що ці проблеми не розв’язуються. Лідерам і працівникам неважко знайти придатних людей для управління різними матеріальними цінностями Божого дому, чи не так? Неправдиві лідери не виконують навіть такої простої роботи, як знайти когось вірного, щоб належно зберігати ці речі, вести належний облік і добре їх сортувати. Що ж вони тоді роблять? Коли брати й сестри пожертвували Божому дому одяг або предмети першої необхідності, і неправдиві лідери бачать ці речі, вони злітаються до них, як зграя голодних вовків, що разом пожирають м’ясо. Вони знову й знову приміряють будь-який одяг, який їм підходить, нескінченно вибираючи речі для себе. Коли Божий дім закуповує різноманітні важливі й дорогі пристрої та обладнання, вони поспішають першими вибрати собі хороші речі. Чому вони вибирають хороше? Вони думають, що, як лідери або працівники, вони мають привілейоване право користування речами Божого дому. Що б не видавав Божий дім, вони завжди першими вибирають найкраще. Ось як вони ставляться до речей Божого дому. Це виконання роботи? Хіба це не прояв неправдивих лідерів? Коли йдеться про речі, що мають термін придатності, – наприклад, їжу та ліки, – неправдивим лідерам просто байдуже. Вони не знаходять придатного персоналу для управління ними й не кажуть персоналу: «Деякі з цих речей мають термін придатності, тож негайно зробіть їхній облік. Поспішіть розподілити їх між братами й сестрами до закінчення їхнього терміну придатності, щоб вони використовувалися розумно, – не чекайте, поки термін їхньої придатності закінчиться, не дозволяйте їм марнуватися». Неправдиві лідери ніколи цього не роблять. Коли термін використання чогось закінчується, вони просто це викидають. Коли лідери і працівники виконують роботу в Божому домі, строго кажучи, вони мають бути домоправителями Божого дому. Перше, що вони мають робити, – це розумно й добре зберігати речі Божого дому, пильно за ними стежити й проводити належну перевірку в цьому питанні. Це також є фундаментальним пунктом роботи Божого дому, проте неправдиві лідери не можуть виконати навіть такої фундаментальної роботи, як ця. Чи вони безтолкові, низького рівня й недоумкуваті, чи їхні помисли нечисті? Якщо вони недоумкуваті й безтолкові, то звідки вони знають, як вибирати собі хороші речі? Чому вони не розлучаються зі своїми речами й мимохідь не віддають їх іншим людям? Чому вони не псують і не пошкоджують власних речей? І чому саме таке їхнє ставлення до речей Божого дому? Очевидно, їм бракує моралі, і їхні помисли нечисті. Щойно лідери і працівники отримують статус і стикаються з ширшим колом роботи Божого дому, вони отримують привілейований доступ до різних матеріальних цінностей і суспільного майна Божого дому, і вони найкраще поінформовані про ці речі. І все ж вони ігнорують їх, не зберігають належним чином і дозволяють будь-кому ними користуватися й забирати їх; вони просто дозволяють дбати про них тому, хто хоче, а якщо хтось не хоче про них дбати й безвідповідальний, їм байдуже, і навіть якщо вони дізнаються, що в когось є проблема, вони її не розв’язують. Це неправдиві лідери. Наразі ми дійшли висновку, що неправдиві лідери не лише низького рівня й не несуть ноші, у них також нечисті помисли й низькі моральні якості. Оскільки ці лідери низького рівня і їм бракує здатності до сприймання, те, що вони погано справляються з роботою, яка стосується істини та життя-входження, можна зрозуміти. І оскільки вони низького рівня й не мають працездатності, те, що вони погано справляються з роботою, яка стосується адміністрування, – це також те, що можна терпіти. Але те, що вони не можуть виконати навіть роботу, пов’язану з управлінням різними речами Божого дому, – яка є найбільш базовою, найпростішою роботою, – демонструє дещо ще ясніше: проблема з деякими неправдивими лідерами не така проста, як низький рівень і відсутність ноші, – вона ще більша: вони мають особливо низькі моральні якості й погану людськість. Через нашу бесіду про десяте зобов’язання лідерів і працівників було викрито ще один прояв неправдивих лідерів: вони не просто низького рівня, не несуть ноші й упиваються плотським комфортом – вони також мають низькі моральні якості, і їхні помисли не є чистими. Їм байдуже на речі, які їм не належать, – вони їх навіть не зберігають. Тебе зробили домоправителем Божого дому, а ти кусаєш руку, що тебе годує, і не захищаєш інтересів Божого дому, живучи його коштом; ти недбало відкидаєш речі Божого дому вбік, наче вони належать стороннім, не зберігаєш їх, і думаєш, що нічого страшного. Це не невиконання твоїх зобов’язань – це проблема з твоєю людськістю, це велика відсутність моралі! Погане зберігання речей, які неправдиві лідери мають зберігати, або їхнє незберігання вказує на те, що неправдиві лідери не мають людськості й що їхні помисли не є чистими. Вони не можуть навіть добре зберігати речі Божого дому, тож якби їм доручили їх розподіляти, чи змогли б вони робити це розумно? Вони ще далі від того, щоб діяти за принципами. Вони бачать, як речі Божого дому недбало викидають, пошкоджують і марнують, і немає нікого хорошого, хто б цим управляв, і вони надто добре в серці знають, що так робити неправильно, – але однаково не розбираються з цим. Це і означає мати нечисті помисли. Чи можуть ті покидьки з нечистими помислами розумно розподіляти різні матеріальні цінності Божого дому? Вони ще менше на це здатні – якщо ти доручиш їм розподіляти ці речі, вони коїтимуть ще більш аморальні вчинки.

В одній фермерській церкві, де тримають собак, людина, відповідальна за догляд за ними, дуже піклувалася про новонароджених цуценят. Вона боялася, що цуценята не отримають необхідної поживи, тому подала заявку на органічні яйця для годування собак. Тамтешній неправдивий лідер відразу ж схвалив це прохання; він не подумав про те, наскільки органічні яйця є дефіцитними. Їх навіть людям не вистачає, то чому б їх давати собакам? Хіба це не абсурдний спосіб вирішення цього питання? Яка природа такої поведінки цього неправдивого лідера? Як її охарактеризувати? Хіба ця практика цього неправдивого лідера не абсурдна? Те, що цей неправдивий лідер постійно говорить, щоразу, коли відкриває рота, – це доктрини, що до смаку людям, але насправді він анітрохи не розуміє істин-принципів, тому, коли щось трапляється, він підходить до цього й вирішує це згідно з людськими фантазіями, уподобаннями та суб’єктивними бажаннями – і зрештою він дійшов до такої огидної речі, як годування собак органічними яйцями. Чи можна такий розподіл майна Божого дому цим неправдивим лідером вважати розумним? (Ні.) Чому він не може досягти розумного розподілу? На перший погляд здається, що неправдивий лідер втручався навіть у цю дрібну справу, піклувався про неї та стежив за нею, і що в нього були вагомі причини й підстави для підтримки цієї заявки, – але чи діяв він відповідно до принципів? Чи діяв він згідно з принципами, яких вимагає Божий дім? Ні. Отже, якщо поглянути на природу цього його вчинку, це добрий вчинок чи лихий вчинок? Це належне виконання його зобов’язання чи невиконання? Це невиконання зобов’язання – це безпринципність, це безрозсудне скоєння поганих речей! Якою ви бачите через цю справу сутність людськості цього неправдивого лідера? Хіба це не перекручене сприймання й сліпе застосування приписів? Те, що він говорить на кожному кроці, – це правильні доктрини, і звучить так, ніби в них немає жодної неправильної фрази, але насправді все це перекручено. Такі люди є неправдиво духовними й мають перекручене сприймання – це нікчеми, яким бракує духовного розуміння. Щойно ми згадували, що людськість неправдивих лідерів полягає в тому, що вони мають низькі моральні якості і їхні помисли не є чистими. Їм бракує принципів, коли доходить до розподілу майна Божого дому, і вони розподіляють його сліпо, що викриває те, що неправдиві лідери мають перекручене сприймання й сліпо застосовують приписи, і що вони безпринципні у своїх діях – вони просто діють сліпо й навмання. Зовні неправдиві лідери здаються такими доброзичливими й добрими, але насправді це неправдива доброзичливість і неправдива доброта. Наприклад, коли собака народила цуценят, доглядач сказав, що їм слід дати нову ковдру, призначену для людей. Тоді хтось сказав: «Було б шкода давати нову ковдру собакам – краще було б віддати її братам і сестрам, а стару ковдру, яку ми замінюємо, віддати тваринам». Що ви думаєте про цю пропозицію? Розподіляти нові речі людям, а старі – тваринам, цілком розумно. Це і є принцип; це і є розумний розподіл. Як неправдиві лідери вирішують такі питання, коли з ними стикаються? Почувши це, тамтешній неправдивий лідер замислився: «Тваринам ніколи не випадає користуватися новими речами. Вони завжди користуються старими брудними речами. Ми, люди, завжди користуємося новими. У Божих словах сказано, що іноді ми навіть не кращі за свиней чи собак. Тож не сваріться зі свинями й собаками через речі. Це брак людськості». І ось він віддав нову ковдру тим тваринам. Люди, можливо, нічого й не втратили, користуючись старою, але спосіб вирішення цього питання дуже показовий. Яку роль у цій справі відіграв неправдивий лідер? Скажіть, чи змогли б нормальні люди зробити таке? (Ні.) Тоді що це за люди, які, вирішуючи цю справу, довели її до такого стану? (Абсурдні люди, яким бракує розуму чи мислення нормальних людей.) Усі ці відповіді правильні – ці люди просто нікчеми. Коли нормальні люди стикаються з чимось подібним, вони знають, як розумно це вирішити, але неправдиво духовні неправдиві лідери з перекрученим сприйманням не знають, як це зробити. Здається, їхній спосіб вирішення теж має підставу, і, здається, теж відповідає принципам Божого дому та підкріплений достатніми розумними обґрунтуваннями, але людина, яка це чує, не знає, чи плакати через це, чи сміятися, настільки це безглуздо. Як так виходить, що він не може збагнути таку просту, очевидну логіку? Як він доходить до того, що вирішує це в такий перекручений спосіб? Аж нудить. Якщо ви доручите йому бути домоправителем, він змусить собак ловити мишей, котів – охороняти дім, а свиней – спати в ліжках: усе буде догори дриґом. Чи здатні неправдиві лідери розумно розподіляти різне матеріальне майно Божого дому? (Ні.) Це окремий вид, безтолкові люди й абсурдні типи. Окрім тих неправдивих лідерів з особливо перекрученим сприйманням і нечистими помислами, більшість неправдивих лідерів, хоч і має певний рівень і неперекручене сприймання, також перетворює цю роботу на безлад і плутанину. Вони не можуть виконати навіть базових зобов’язань, які їм належить виконати. Тому, коли ви запитуєте їх про цю роботу, їхня відповідь завжди однакова: «Цим займається такий-то. Такий-то знає. Якщо в тебе є якісь питання, мені доведеться піти й запитати в такого-то». І після цього – ні слуху ні духу. Ось який прояв демонструють неправдиві лідери, коли виконують цю роботу.