Розумний розподіл

Окрім зберігання матеріальних цінностей Божого дому, є ще одна важлива робота щодо них: їхній розумний розподіл. Усі ці речі призначені для використання людьми, усі вони корисні, тому головна мета їхнього зберігання полягає в тому, щоб їх можна було розумно використовувати. Перш ніж ці речі почнуть розумно використовуватися, лідери і працівники мусять їх розумно розподілити. Що таке розумний розподіл? Щодо того, кому слід давати ці речі для використання, у Божому домі є принципи та правила. Головна мета цих речей, незалежно від того, чи їх пожертвували брати й сестри, чи придбав Божий дім, полягає не в тому, щоб накопичувати їх для допомоги чи як милостиню для благодійної роботи; натомість вони призначені для використання всіма братами й сестрами, які виконують свої обов’язки на повну зайнятість. Отже, те, як їх розподіляти – якими є принципи їхнього розподілу, – це ще одне зобов’язання, яке лідери і працівники мусять виконувати в рамках свого управління різними матеріальними цінностями Божого дому. Ми згадали тут про розумний розподіл; у цьому випадку «розумний» – це і є той принцип, якого вимагає Божий дім.

1. Розумний розподіл книг Божих слів

Почнемо з книг Божих слів. Щоразу, коли видаються нові книги, у Божому домі є вимоги та правила в рамках принципів щодо того, кому слід видавати ці книги. У церкві є люди, які читають Божі слова, і люди, які не читають; є люди, які люблять істину, і люди, які не люблять; є люди, які виконують обов’язки, і люди, які не виконують, – слід розрізняти ці типи людей. Є також деякі спеціальні книги з категорії підручників – граматичні довідники, словники та інші подібні допоміжні книги. Усі вони мусять розподілятися в суворій відповідності до принципів. Слід давати їх тим, хто їх потребує, а не тим, хто не потребує. А ще є деякі допоміжні книги, надруковані відносно невеликими накладами, якщо їх видають окремій людині, то що від неї вимагається? Ти можеш їх читати, але не пошкоджуй їх; не залишай їх де-небудь і не виривай із них без розбору сторінки. І їх слід повертати на початкове місце, коли ти закінчиш їх читати. Щодо книг про віру в Бога, то лідери і працівники мусять розподіляти їх у суворій відповідності до упорядкувань роботи від Божого дому, а також давати Божим обранцям зрозуміти принципи й діяти згідно з ними.

2. Розумний розподіл різноманітного спорядження

Далі йдеться про те, як розподіляти різноманітне спорядження. Це відносно важливе завдання. Розподіл різноманітного спорядження є дещо суворішим. Таке спорядження охоплює електроніку, а також інструменти, необхідні для різних професій. Коли лідери і працівники розподіляють їх, також мають бути принципи. Ті, кому їх видають, мусять бути людьми, які вміють вправно поводитися з таким спорядженням, а також правильно й розумно його використовувати. Якщо хтось є новачком або просто не знає, як користуватися річчю, йому не можна її видавати. Особливо це стосується хорошої, висококласної електроніки, як-от висококласних фотоапаратів і дорожчих комп’ютерів, а також звукозаписувального обладнання, фототехніки чи обладнання, необхідного для постобробки відео, – тим паче таке обладнання не можна видавати такій людині, щоб запобігти пошкодженню. Лідери і працівники мають переконатися, що ті, хто використовує таке спорядження, по-перше, цінують техніку, а по-друге, вміють правильно нею користуватися та обслуговувати її. Наприклад, деяка техніка за своєю інструкцією має відпочивати десять хвилин після двох годин використання, щоб охолонути. Якщо вона не охолоне, це пошкодить техніку та скоротить термін її служби. Люди, які цінують техніку, використовуватимуть її в суворій відповідності до правил технічного обслуговування; вони дотримуватимуться їх самі, без твоїх нагадувань, і вони будуть ще суворішими й точнішими, якщо ти їх до цього спонукатимеш. Такі люди придатні для використання техніки; вони підходять для використання висококласних речей, тому що знають, як цінувати техніку, і серйозно ставляться до правил її технічного обслуговування та ремонту. Такі люди, які можуть берегти техніку та нормально нею користуватися, найбільше підходять для того, щоб їм розподілили й видали висококласну техніку. Лідери і працівники мають здійснювати належну перевірку в цьому питанні. Якщо є висококласний комп’ютер і його видають для використання будь-кому, хто подає заявку, заявляючи про свою потребу в ньому, чи правильний тут принцип? (Ні.) Що в ньому неправильного? Для лідерів і працівників розподіл і видача таких речей частково мають ґрунтуватися на професійній компетентності людини, якій доручено роботу; а частково вони мусять ґрунтувати це на тому, наскільки ця людина береже техніку, на тому, чи є в неї людськість, чи цінує вона техніку, коли нею користується. Якщо людина не вміє дбати про техніку та не знайома з професійними навичками, а просто хоче погратися з технікою з цікавості, то слід її обмежити й заборонити їй користуватися нею. Вона не придатна для використання висококласної техніки та догляду за нею. Тим, хто виконує звичайні обов’язки, достатньо дати звичайну техніку. Ті, хто знає професію, має хорошу людськість і вміє користуватися технікою, обслуговувати її та цінувати, можуть використовувати речі вищого класу, тому що вони обізнані в професії та здатні використовувати висококласну техніку. Якщо ти даси безтолковій або неакуратній людині щось висококласне, вона зіпсує техніку всього за кілька днів. Інші не зможуть нею користуватися, і її буде нелегко полагодити. Це не тільки перешкоджає роботі церкви, а й марнує матеріальну цінність Божого дому. Який у цьому прихований зміст? Що такі люди не придатні для використання хорошої техніки. Хорошу техніку необхідно давати для використання особам із людськістю, які розбираються в професії. Тим, хто не є фахівцем у професії та чия людськість погана, цілком достатньо користуватися звичайними речами. Чи розумно так розподіляти речі? (Так.)

Різні люди ставляться до всіляких матеріальних речей по-різному. Деякі люди купують висококласний комп’ютер, і після двох років використання він досі має вигляд нового; на екрані ніколи не побачиш відбитка пальця, а клавіатура завжди така чиста, без жодної порошинки. Робочий стіл також гарний і охайний, а те, що зберігається на комп’ютері, – усе досить упорядковане й чітке. Якщо хтось каже їм, що для екрана шкідливо, якщо він довго працює, вони одразу ж запитають, як найкраще захистити екран, – як найкраще, так і роблять. Якщо хтось каже їм, що комп’ютер має відпочивати після тривалого використання, що він гірше працюватиме, якщо перегріється, що це вплине на довговічність техніки, то, зрозумівши, що вони користувалися комп’ютером понад дві години, вони негайно зупиняться, щоб дати йому охолонути. Якщо він повільно охолоджується через спекотну погоду, вони направлять на нього вентилятор. Вони ставляться до техніки з такою особливою турботою, наче це їхня дитина. Вони особливо уважні й обережні, коли кладуть її в сумку, а коли ставлять на стіл, то мусять очистити його поверхню й правильно розмістити техніку. Хіба це не їхня сильна сторона? (Так.) Такі люди не просто самі бережуть техніку – коли вони бачать, як інші псують і пошкоджують її, їм важко це зносити. Такі люди придатні для використання хорошої техніки. Деякі люди з грошима також купують висококласні комп’ютери, які вони зовсім не бережуть, щойно приносять їх додому. Вони не чистять їх, скільки б пилу на них не осідало, і доводять їх до досить брудного стану. Інші користуються технікою два роки, і вона досі має вигляд нової; ці ж люди користуються технікою два місяці, а в неї такий вигляд, ніби нею користувалися десять років. Скажи їм, що техніка потребує обслуговування, і вони скажуть: «Який сенс обслуговувати цю річ? Техніка надає послуги людям, служить людям. Якщо зламається, просто купи нову!». Як наслідок, через неправильне використання техніка виходить із ладу менш ніж за пів року. Що ви думаєте про таких людей? Чи придатні вони для використання висококласної техніки? (Ні.) Якими б гарними не були комп’ютери, які вони купують, вони й не думають їх берегти, а розкидають їх де-небудь і недбало ставлять. Деякі з їхніх комп’ютерів укриті подряпинами, деякі пошкоджені водою, деякі падають на землю й розбиваються. Вони користуються ними досить грубо. У людськості таких осіб чогось бракує. Чи готові ви виділити хорошу техніку для використання такими людьми? (Ні.) Деякі люди носять окуляри, і лінзи завжди так начисто витерті, тоді як в інших людей лінзи мають брудні поверхні, на яких є пил, відбитки пальців тощо. Як вони взагалі можуть ними так користуватися? Ті, хто дбає про свої окуляри, особливо уважні, коли кладуть їх; вони нізащо не допустять, щоб лінза торкалася стільниці чи будь-якого іншого предмета, і не дозволять, щоб лінза подряпалася чи мала будь-які потертості. Окуляри особливо важливі для короткозорих людей – як ти ними користуватимешся, якщо подряпаєш лінзи? Деякі люди грубо поводяться зі своїми окулярами, і їхні лінзи стають мутними вже через короткий час носіння. Вони нічого не бачать чітко, коли носять їх, – краще б вони їх узагалі не надягали. Проте вони вважають, що це нормально – носити їх такими, якими вони є, наче це не має жодного значення. Мене це дивує: хіба їхня мета в носінні окулярів не в тому, щоб чіткіше бачити речі? Що вони можуть чітко бачити, коли їхні лінзи геть затерті? Хіба це не неакуратні люди? Справді неакуратні! У людськості надмірно неакуратних людей чогось бракує – вони не вміють дбати про речі, і тим паче не думають їх берегти.

Коли йдеться про важливе спорядження та інструменти Божого дому, в чому полягає зобов’язання лідерів і працівників? Розподіляючи таке спорядження, його слід давати відповідним людям. Ті, хто використовує таке важливе висококласне спорядження, неодмінно мусять бути людьми, які вміють берегти речі. Вони берегтимуть його, дбатимуть про нього й обслуговуватимуть його; коли воно в їхніх руках, ти можеш бути впевнений, що вони ніколи не зруйнують і не пошкодять його навмисно чи через людський фактор, хіба що через миттєву необережність або брак якихось елементарних загальних знань. Такі люди можуть використовувати це спорядження; їм можна розподіляти висококласне, хороше спорядження. Людям, які від природи грубо поводяться з речами, достатньо дати для використання звичайні речі. Крім того, відповідальні за зберігання такого спорядження та інструментів зобов’язані вести облік їхнього використання: хто що взяв і як довго цим користувався, або яка річ призначена для виняткового використання кимось, хто в разі її пошкодження має відшкодувати її вартість. Обидві сторони мусять підписати ці документи, щоб усе було справедливо й розумно для кожного. За технікою та спорядженням слід добре доглядати, незалежно від того, чи використовуються вони короткостроково, чи довгостроково; користувач мусить навчитися правильно ними користуватися, а якщо вони ламаються, їх слід негайно ремонтувати. Що ретельніше виконується ця робота, то краще. Якщо виникає ситуація, коли сатанинський режим заарештовує людей, то найголовніше зобов’язання лідерів і працівників – розподілити важливе спорядження та інструменти надійним, гідним довіри людям. Після того, як вони їх передали, вони мають дати людині деякі поради, сказавши їй: «Це речі з Божого дому, щоб ти використовував їх, виконуючи свій обов’язок. З ними не можна гратися. Ти маєш розумно ними користуватися й добре про них дбати. Не пошкоджуй їх. Оскільки ці предмети спорядження та інструменти необхідні для виконання обов’язку, то в разі їхнього пошкодження слід виплатити компенсацію відповідно до їхньої вартості. Якщо робота затримується через пошкоджене спорядження, це питання серйознішого характеру, що означає наявність певної завади й руйнування. Отже, ти мусиш знати, як правильно користуватися всіляким спорядженням та інструментами під час виконання обов’язків, – ти ні в якому разі не маєш пошкоджувати майно Божого дому. Обов’язково запам’ятай ці принципи: розумне використання, а також регулярний огляд, ремонт і технічне обслуговування, – якщо щось несправне, негайно повідомляй про це й подавай заявку на ремонт». Щоб добре виконувати цю роботу, лідери і працівники мусять, з одного боку, знати принципи розподілу та використання, а з іншого – вони мають дати користувачам знати, як здійснювати технічне обслуговування та догляд, а в разі виникнення несправності – як виконувати ремонт тощо. Це стандартні знання, які люди мають розуміти і якими володіти, коли йдеться про догляд за всіляким спорядженням та інструментами та їхнє використання.

Лідери і працівники мають розумно розподіляти різноманітне спорядження Божого дому. Якщо, наприклад, працівнику потрібен комп’ютер із відносно повним набором функцій, слід розподілити один для нього. Якщо він каже, що одного недостатньо, ти мусиш запитати його, чому це так, а також розпитати й перевірити, чи відповідає дійсності те, що він говорить. Не варто просто покладатися на його заявку й давати йому стільки комп’ютерів, скільки він просить: давати два, якщо він каже, що одного недостатньо, давати три, якщо він каже, що двох недостатньо. Хіба ти тоді не роздавав би комп’ютери так, наче це іграшки? Хіба це не було б безрозсудно? Ти маєш спочатку розібратися в ситуації і ухвалити рішення на основі принципів Божого дому. Ти ні в якому разі не маєш довільно схвалювати всілякі заявки, на випадок, якщо деякі люди просто подають без розбору заявки під приводом виконання обов’язку. Крім того, деяким людям, які виконують важливу роботу, можуть знадобитися комп’ютери вищого класу, проте їхні особисті комп’ютери мають конфігурацію нижчого класу. Лідери і працівники мусять негайно розібратися і в цьому та розумно розподілити спорядження. Надання комп’ютерів має вирішуватися на основі характеру роботи людини та вимог до класу комп’ютера. Якщо хтось є просто звичайним лідером або працівником і не займається комп’ютерними технологіями чи роботою над виробництвом відео, а лише використовує комп’ютер для таких речей, як вихід в інтернет, пошук ресурсів і здійснення дзвінків, і не має високих вимог до технічних характеристик свого комп’ютера, то йому достатньо використовувати звичайний. Деякі старші люди вміють виконувати лише прості операції, як-от друкувати, виходити в інтернет і здійснювати дзвінки, проте, щойно вони стають лідерами або працівниками, їм видають дуже висококласні комп’ютери. Чи це розумно? Хіба вони не прагнуть особливих привілеїв? Хіба вони не насолоджуються благами статусу? (Так.) Для чого має використовуватися таке висококласне, високорівневе спорядження? Його слід давати для використання відповідному робочому персоналу та фахівцям. Воно не мусить відповідати статусу людини. Деякі лідери і працівники помилково вважають, що вони мають користуватися привілейованими правами на використання різних речей Божого дому. Чи є таке правило в Божому домі? Немає. Щойно деякі люди стають лідерами і працівниками, їм швидко видають висококласні комп’ютери, мобільні телефони та навушники, їх забезпечують усіляким висококласним спорядженням. Який наслідок цього? Чи справді це робиться для досягнення хороших результатів у роботі? Хіба ці люди не жадають плотських насолод? І взагалі, для чого ти використовуєш висококласні комп’ютери? Хіба ти не просто проводиш зібрання онлайн і проповідуєш слова й доктрини? Ти вмієш завантажувати відео чи здатен створювати відео? Ти знаєш, як підтримувати безпеку мережі, чи можеш створювати вебсайти? Ти знаєшся на цих професіях? Якщо ні, то яка тобі користь від якогось висококласного комп’ютера? Хіба це не огидний вчинок? (Так.) Якщо в тебе є власні гроші, нікого не хвилює, скільки комп’ютерів ти на них купиш, і ніхто не втручатиметься, якими б висококласними вони не були. Зараз ми говоримо про те, що матеріальні цінності Божого дому необхідно розподіляти розумно. Що означає «розумно»? Коли лідери і працівники використовують це висококласне спорядження Божого дому, чи вважається це «розумним» використанням? (Ні.) Вони не знаються на професії й нічого не вміють робити. Хіба наявність висококласного комп’ютера робить їх висококласними? Навіщо вони вихваляються? У Божому домі немає правила, яке дає лідерам і працівникам привілейовані права на використання та розподіл його матеріальних цінностей; у них немає такого особливого привілею, і це не є розумним принципом розподілу речей у Божому домі – це зовсім не розумно. Людина може сама купити ці речі, якщо має таку можливість; якщо ж не має і потребує, щоб їх розподілив Божий дім, то їй достатньо використовувати звичайні. Це справедливо й розумно. Ті, хто справді вміє користуватися цим висококласним спорядженням, – це фахівці, залучені до цієї роботи, тому Божий дім має розподілити їм це спорядження. Ось деякі принципи, які лідери і працівники мають зрозуміти й осягнути щодо розподілу матеріальних цінностей Божого дому. На основі цих принципів перевірте ще раз, чи не були ці речі десь нерозумно розподілені. Якщо так, поспішіть це виправити. Після того, як деякі люди стають лідерами або працівниками, вони бачать, що в Божому домі ніхто перед ними не підлещується, ніхто не видає їм висококласних речей, і що вони досі носять власний старий одяг, досі користуються власним украй звичайним маленьким комп’ютером, і що Божий дім не надав їм хорошого. Тож вони йдуть до фінансової команди й подають заявку на купівлю комп’ютера. Чи це розумно? (Ні.) Вони кажуть: «Якщо ти мені його не видаси, я не виконуватиму свій обов’язок – я знайду можливість змусити божий дім купити мені комп’ютер вищого класу, новішої моделі, швидший!». Вони дуже зухвалі – немає нічого, що б вони не наважилися зробити. Після того, як ці люди стають лідерами, вони ставляться до Божого дому як до свого власного, думаючи: «Гроші божого дому – це і мої гроші, витрачатиму їх як заманеться!». Це те, на що здатні антихристи.

3. Розумний розподіл різноманітних побутових речей і продуктів харчування

Отже, ми закінчили говорити про розумний розподіл різних матеріальних цінностей в аспекті спорядження. Далі ми поговоримо про речі для повсякденного життя, наприклад: зерно, овочі та сухі продукти, а також необхідні інгредієнти для приготування їжі, різноманітні додаткові продукти харчування тощо. Ці речі слід не тільки розумно зберігати, а й розумно розподіляти. Тож як тоді розумно розподіляти ці різноманітні речі? У Божому домі є стандарти щодо харчування, і ті, хто керує такими речами, мають розподіляти їх розумно, суворо дотримуючись цих стандартів. Вони не мають давати більше хорошої їжі тим, хто їм близький. Наприклад, якщо куплено якийсь смачний, якісний рис, або якщо фрукти чи м’ясо купують лише зрідка, а ти видаєш більше цього тому, з ким у тебе хороші стосунки, або видаєш усе хороше йому, а погане відправляєш іншим, – чи вважається це розумним розподілом? (Ні.) То як же тут виміряти «розумність»? Який спосіб розподілу речей можна вважати розумним? Рівномірний розподіл, згідно з принципами та необхідними стандартами, які Божий дім установив для продуктів харчування, видаючи стільки, скільки має бути видано. Якщо ти відчуваєш, що близький із кимось, ти можеш віддати йому свою власну порцію. Не будь щедрим за рахунок чужих речей і не використовуй матеріальні цінності Божого дому, щоб виявляти щедрість до інших людей; якщо хочеш бути щедрим, роби це за рахунок своїх власних речей. Щедрість – це не принцип у Божому домі; принцип Божого дому – це розумний розподіл. Розподіл предметів першої необхідності та різноманітних продуктів харчування має здійснюватися відповідно до стандартів, установлених Божим домом, а не без розбору. Звісно, лідери і працівники можуть наглядати й дивитися, чи в людей, відповідальних за розподіл таких речей, чисті помисли, чи розумний їхній розподіл, чи здійснюється він відповідно до принципів Божого дому, як про це повідомляє більшість людей, чи є в них якісь скарги та чи про всіх подбали. Що робити, якщо речей іноді не вистачає? Чи можна лідерам і працівникам залишати їх собі, щоб з’їсти? Дехто може сказати: «Лідери і працівники мають найвищий статус і престиж, і зазвичай саме вони найбільше з нами розмовляють, від чого в них пересихає в роті. Якщо є щось хороше, залишмо це їм поїсти». Чи можна так розподіляти речі? (Ні; речі слід залишати тим, хто їх справді потребує.) Якщо деяких відносно дорогих товарів для здоров’я не вистачає, як їх слід розподіляти? Їх слід розподіляти тим, хто багато років присвячував себе Богові та зробив внесок. Ці люди мають слабке здоров’я через свій вік, проте вони досі сумлінно виконують свої обов’язки, і брати й сестри отримали від них значну користь. Цим людям потрібно трохи підтримувати своє тіло й дбати про нього, і цілком правильно, щоб їм дозволили їсти й використовувати ці товари для здоров’я. Ніхто не має сперечатися за дефіцитні товари. Ось як лідери і працівники мусять розподіляти ці речі. Чи це розумно? (Так.) То чи було б у більшості людей заперечення проти такого розподілу? Чи є хтось, хто каже: «Можливо, я не такий старий, але в мене багато роботи – я працюю понад вісім годин щодня. Можливо, моя робота не така ефективна, і я, можливо, не займаюся нею стільки років, але моє здоров’я теж іноді не дуже добре. Чому ніхто про мене не дбає? Коли є хороші речі, ніколи не доходить моя черга їх отримувати, але коли треба виконувати роботу, завжди шукають саме мене»? Чи слід давати частину такій людині? Оскільки в неї вистачило нахабства попросити про це, чи розумно залишити трохи їй? Чи погодилися б ви так зробити? (Ні.) Якби це був Я, Я б погодився. Навіщо так перейматися через такі речі? Люди живуть не для насолоди; вони живуть не для того, щоб їсти, пити й веселитися. Навіщо сперечатися за такі речі? Якщо хтось справді хоче за них сперечатися, і його обставини певною мірою підходять, то нехай він трохи насолодиться цими речами. Йому буде виявлено особливу прихильність, але ти від цього не втратиш; не потрібно так перейматися. Отже, припустимо, хтось скаже: «Чому б вам не дати мені трохи? Моє здоров’я теж не дуже добре; якби я справді з’їв щось хороше, із покращеним здоров’ям я б зміг виконувати більше роботи й докладати більше зусиль для Божого дому, і моя робота була б ефективнішою». Оскільки він звернувся з таким проханням, не бентежте його відмовою – виділіть йому трохи. Іншим людям не слід так перейматися через це – будьте трохи щедрішими. Хіба твоє життя не тривало б так само, як і раніше, без цих речей? Те, що Бог дає людям, не є недостатнім; воно щедре й рясне – не потрібно сперечатися за речі. Якщо є якась особлива річ, і ніхто не відчуває, що вона йому потрібна або що йому потрібно нею насолоджуватися, то її слід дати з’їсти людині того типу, який більшість зрештою визнає найбільш підходящим. Ми наголошуємо на людськості та розумному розподілі речей. Ті, хто отримує ці речі, мають приймати їх від Бога й дякувати Йому за Його благодать. Іншим не слід за них сперечатися. Якщо ти так робиш, ти нераціональний, ти свідомо створюєш проблеми й поводишся неналежно. Ось як слід розбиратися з такими особливими обставинами. Принципи існують як для особливих, так і для звичайних обставин; до них не можна ставитися без розбору, і тим паче на основі вимог людських стосунків. Коли ці речі розподілені розумно, лідери і працівники виконали своє зобов’язання.

Розподіляючи побутові речі та продукти харчування, лідери і працівники також мають робити це, виходячи з реальних ситуацій, реальної кількості людей і реальних потрібних обсягів, щоб досягти справді розумного розподілу, мета якого – не допустити, щоб вони марнувалися або зазнавали втрат. Це зобов’язання, яке лідери і працівники мають виконувати. Іноді, не розуміючи конкретних обставин, вони можуть розподілити щось відповідно до базового принципу, а потім, завдяки відгукам усіх і подальшому спостереженню, дізнатися, що розподіл був нерозумним, що вони дещо слідували приписам. У такому разі наступного разу вони мусять усе покращити, щоб уникнути повторення тієї самої проблеми та зменшити марнування й втрати. Це і є виконання свого зобов’язання як слід. Звісно, щоб уникнути пошкодження та марнування, розподіляючи речі, вони, з одного боку, мусять більше радитися, а з іншого – також суворо дотримуватися принципів. Це необхідно. Не видавайте речі без розбору, не даючи тим, хто їх справді потребує, не даючи тим, хто щиро виконує свій обов’язок і має істину-реальність, а даючи їх спеціально підлабузникам, які не мають духовного розуміння. Хіба це означає діяти відповідно до принципів? (Ні.) Хіба це не свавілля та нерозсудливість? Діяти не за принципами – значить не виконувати своїх зобов’язань. Що мається на увазі під виконанням своїх зобов’язань? Виконувати зобов’язання – це не робити щось для годиться й не дотримуватися приписів, і це не означає належне виконання через низку встановлених кроків – натомість це означає діяти в справді суворій відповідності до принципів, яких вимагає Божий дім, і водночас гарантувати, що з жодною річчю Божого дому не трапляється випадків марнування чи пошкодження. Ось що означає по-справжньому виконувати своє зобов’язання як слід. Наприклад, видаючи яйця п’ятьом людям, ви маєте давати кожній людині по одному на день і видавати їх кожні десять днів, тож ви дасте рівно п’ятдесят штук. З одного боку, слід видавати їх так тому, що це невелика кількість і про неї легко подбати; крім того, це саме та кількість, яка їм потрібна для їжі. Така практика у відповідності до стандартів і специфікацій, яких вимагає Божий дім, цілком правильна – це означає діяти за принципами. Якби лідер або працівник, боячись клопоту, видав їм яєць на сто днів за раз – п’ятсот яєць, – чи було б це доречно? Скажіть Мені, скільки яєць легше транспортувати й доглядати – п’ятдесят чи п’ятсот? (П’ятдесят.) Меншу кількість легше транспортувати й доглядати. Деякі люди справді відправляють запас на сто днів, і, як наслідок, деякі яйця розбиваються в дорозі, а деякі розчавлюються, коли їх несуть у пункті призначення. Через це дрібне пошкодження за пошкодженням частина зазнає шкоди. Додайте до цього те, що коли люди бачать багато виданих яєць, вони недбало їх марнують, і тому в них не буде яєць до дня наступної поставки. Отже, коли ці яйця розбиваються й зазнають пошкоджень, хіба це спричинено не недбалістю лідерів і працівників? (Так.) Якщо вони попросять ще, чи можна їм їх дати? За принципами, до призначеної дати їм більше давати не можна, але вони почуваються скривдженими, коли їм нічого їсти. Що тут робити? Це вимагає розумного розподілу. Розподіляючи ці речі, лідери і працівники неодмінно мусять дотримуватися принципу розумного розподілу та стандарту, якого вимагає Божий дім, видаючи їх вчасно й регулярно. Крім того, вони мусять своєчасно з’ясувати, чи були випадки марнування, чи були повторні заявки або прохання на речі, яких бракує через марнування, і чи були випадки марнування виданих речей, які людям не сподобалися. Наприклад, видають і м’ясо, і овочі, і більшість людей віддає перевагу м’ясу, тож вони можуть з’їсти його за три-п’ять днів, а овочі залишаються. Овочі погано зберігаються; деякі через певний час псуються і гниють, і тому закінчуються раніше, ніж видадуть наступну партію. Тоді хтось може знову подати заявку й попросити ще. Чи слід давати більше в такому випадку? Чи розумно давати їм більше? (Ні.) Інші люди нишком з’їдять м’ясо та яйця, з’їдять усі овочі, які їм подобаються, і наведуть усілякі причини та виправдання, щоб не їсти те, що їм не до вподоби. Коли овочі жовтіють і псуються, вони кажуть, що їх неможливо їсти, і зрештою згодовують їх свиням і курям або просто викидають, а потім просять ще. Коли лідери і працівники стикаються з таким випадком, як їм із ним розбиратися? Якщо вони кажуть: «Наступного разу я дам вам більше, оскільки цього недостатньо, я дам вам більше, бо ви багато їсте», – чи це доречний спосіб вирішення? Хіба це не сліпота? (Так.) Чому вони сліпі? (Вони не розуміють, що відбувається насправді: головна причина, чому виданої їжі було недостатньо, полягає в тому, що її марнували.) Вони роблять поспішні висновки, не розуміючи, що відбувається насправді. У більшості місць достатньо їжі, виданої відповідно до специфікацій Божого дому. Чому саме в цьому одному місці її ніколи не вистачає? Хіба це не потребує конкретного розслідування? Вони мусять поїхати на місце й ретельно та детально розпитати про ситуацію, щоб побачити, що відбувається. Зрештою, завдяки своєму розслідуванню та з’ясуванню, вони дізнаються, що кухар у тому місці – погана й аморальна людина, яка згодовувала людську їжу курям, навмисно марнуючи їжу Божого дому. Він досить вибагливий в їжі й любить їсти лише смачну їжу. Він не їсть овочів, коли немає м’яса, а коли воно є, не їсть навіть тофу. Коли він отримує яйця, то їсть їх із кожним прийомом їжі. Він вибирає виключно смачну їжу й не їсть звичайних овочів, і йому байдуже, якщо ті зіпсуються. З’ясування показало, що кухар – погана людина, то чи слід йому давати збільшену порцію наступного разу, коли видаватимуть продукти? (Ні.) Хіба достатньо просто не давати йому більше? Як слід розв’язувати цю проблему, щойно її виявлено? Негайно замініть його; поставте на цей обов’язок когось, хто має трохи людськості. Своєчасно виявляйте та розв’язуйте проблему й відсіюйте таких злих людей, таких паршивих овець. Хтось може запитати: «Оскільки він більше не готує, чи можна доручити йому годувати курей?». (Ні.) Якщо він годуватиме курей, кури не нестимуться; якщо годуватиме свиней, свині схуднуть. Йому не можна доручати годувати жодну тварину. Таких людей треба відіслати геть – вони непридатні для виконання обов’язку в Божому домі. Якщо під час розподілу матеріальних цінностей Божого дому виявляються будь-які інші проблеми, їх також слід негайно розв’язувати. Яка мета розв’язання цих проблем? Зменшити марнування та псування матеріальних цінностей Божого дому. Хтось може запитати: «Щоб розв’язати ці проблеми, треба піти й дізнатися на кухні. Хіба Ти не казав, що лідерам і працівникам не можна заходити на кухню? Чому тепер їм можна?». Це дві різні справи. Я не казав, що їм не можна туди ходити, – це був аналіз того, що лідери і працівники не знають, як працювати, тиняються без діла, вештаються, упиваючись благами статусу, і завжди ходять на кухню, щоб знайти щось смачненьке. У цьому ж випадку вони йдуть на кухню, щоб розв’язувати проблеми, а не щоб знайти щось смачненьке. Іди, коли належить, і не йди, коли не належить. У лідерів і працівників багато роботи, і це одне з їхніх завдань, певні проблеми якого можна з’ясувати, лише заглибившись у справи кухні та розібравшись у деталях. Якщо з’ясується, що кухар непридатний, його слід негайно відсторонити й замінити на придатну людину. Це гарантує, що видані Божим домом речі не марнуються й не псуються. Як би Я це не сформулював, вимога до лідерів і працівників полягає в тому, щоб вони виконували свої зобов’язання як слід: якщо це твоя турбота й робота, то ти неодмінно мусиш про це турбуватися і це робити. Ти мусиш спостерігати очима й уважно слухати вухами, що кажуть різні люди, і, звісно, ти також мусиш у серці вчитися мати думки, міркування та здатність до розрізнення щодо всіляких речей; ще одна важлива річ – це пам’ятати про принципи, дотримання яких вимагає Божий дім, і ніколи від них не відступати. Яку б роботу ти не виконував, спершу ти мусиш зрозуміти, якими є принципи та правила, яких вимагає Божий дім; перш ніж узятися до роботи, ти мусиш ще кілька разів запитати себе: «Чи ясні мені принципи, яких вимагає Божий дім? Як слід робити це так, щоб це було зроблено згідно з принципами Божого дому? Як слід робити це за принципами в особливих обставинах? Як із цим розбиратися у звичайних обставинах?». Ти неодмінно мусиш ставити собі більше цих та інших подібних запитань, перш ніж узятися до роботи, і більше молитися перед Богом. З одного боку, це самоперевірка, а з іншого – прийняття Божого проникливого спостереження. Це допомагає лідерам і працівникам робити менше помилок і менше відхилятися в роботі, зменшуючи марнування матеріальних цінностей Божого дому та збитки, завдані Його дому. Що ще важливіше, це означає дотримання зобов’язань лідерів і працівників і є їхнім належним виконанням. Це те, що лідери і працівники справді мають робити. Це вимога до лідерів і працівників. Зберігати й розподіляти різні матеріальні цінності Божого дому – нескладне завдання. З одного боку, це питання того, що власне лідери й працівники мають ознайомитися з принципами; з іншого боку, лідери і працівники мусять більше бесідувати про ці принципи з людьми, відповідальними за управління різними матеріальними цінностями, більше відстежувати справи, більше намагатися з’ясувати й більше дізнаватися про стан управління, і водночас більше бесідувати з кураторами розподілу різних матеріальних цінностей Божого дому, щоб дати їм глибше осягнути ці принципи. Звісно, лідери і працівники також мусять постійно розпитувати й цікавитися, як ці люди розподіляють і видають речі, і чи є якісь особливі обставини, наприклад, чи розподіляють куратори речі відповідно до принципів, яких вимагає Божий дім, у різні пори року, у різний час і у випадках, коли різні люди мають різні вимоги. Мета таких дій – уможливити ефективне виконання функцій різних речей Божого дому, їхнє розумне використання максимально можливою мірою та зберігання під найкращим можливим доглядом, з найкращим можливим обслуговуванням. Це і є зобов’язання лідерів і працівників.