На минулому зібранні ми поспілкувалися про дев’ятий пункт зобов’язань лідерів і працівників: «Точне доведення до відома, поширення й реалізація різних упорядкувань роботи від Божого дому відповідно до його вимог із забезпеченням наставництва, нагляду та спонукання, а також перевірка й відстеження стану реалізації цих упорядкувань». Ми побесідували про зобов’язання й роботу, які мають належно виконати лідери і працівники, а також проаналізували кілька видів поведінки неправдивих лідерів. Хоча ми й не бесідували про конкретні деталі того, як саме лідери і працівники мають реалізовувати кожне упорядкування роботи, ми побесідували про конкретні деталі принципів реалізації цих упорядкувань, а також про те, що мають робити лідери і працівники. Чи отримали ви завдяки нашій бесіді про дев’ятий пункт конкретніше й точніше визначення роботи, яку мають виконувати лідери і працівники? Чи тепер вам ясно, яку роботу мають виконувати лідери і працівники? Головне для них – реалізовувати роботу відповідно до Божих вимог і упорядкувань роботи від Його дому. По суті, це все. Тепер нам усе ясно. Про те, яку роботу мусить виконувати лідер або працівник у Божому домі та які в нього зобов’язання, мало бути досить конкретно сказано в бесіді про дев’ятий пункт. Ця бесіда була, по суті, вичерпною. Сферу їхніх зобов’язань розмежовано, і роботу, яку вони мають виконувати, а також те, як вони мають її виконувати, також чітко викладено. Якщо хтось досі не знає, як виконувати конкретну роботу після того, як це було чітко викладено, то це проблема низького рівня такої людини. Це той тип неправдивого лідера, який не може виконувати роботу. Є ще один тип неправдивого лідера, який упорядковує роботу, керуючись лише власними уявленнями та фантазіями, і використовує людей безладно, що призводить до ситуації, коли людей більше, ніж справ. Робота не просто не виконується добре – вони влаштовують у ній повний безлад, і вона заходить у глухий кут. Неправдиві лідери ніколи не реалізовують упорядкування роботи, не кажучи вже про те, щоб виконувати справжню роботу. Вони роблять лише ту роботу, яка їм подобається, зосереджуючись лише на роботі із загальних справ; коли вони працюють, вони вміють лише віддавати накази й вигукувати пусті гасла й доктрини. Вони ніколи не відстежують виконання роботи, і їх не хвилює, чи була вона ефективною. Це один із типів неправдивого лідера. Коротко кажучи, незалежно від того, чи не може хтось виконувати реальну роботу, чи не виконує її, будучи лідером, – якими б не були обставини, – якщо він не може виконувати зобов’язання лідерів і працівників або виконувати роботу Божого доручення, і якщо він не в змозі реалізувати різні завдання, упорядковані Божим домом, то він – неправдивий лідер.

Тепер, завдяки нашій бесіді про дев’ять зобов’язань лідерів і працівників і розвінчанню різноманітних проявів неправдивих лідерів, чи здобули ви якісь базові знання та розуміння того, як належно виконати зобов’язання лідерів і працівників? (Так.) Тоді скажіть, чи вважаєте ви роботу Божого дому легкою? Чи високі вимоги до людини? Чи вони надмірні? (Вони невисокі; це все вимоги, які ми можемо виконати.) Чи є лідери і працівники, які кажуть: «Занадто багато завдань і типів роботи, виконання яких вимагає від нас Божий дім. Що вищий ранг лідера, то більший обсяг його роботи й то за більше завдань він відповідає. Якби ми виконували цю роботу як слід і реалізовували її відповідно до вимог Вишнього, ми б померли від виснаження, хіба не так?». Чи хтось падав з ніг від виснаження, добре виконавши всю конкретну роботу й належно реалізувавши кожне робоче завдання? (Ні.) Чи хтось захворів від виснаження? Чи є хтось настільки зайнятий, що не має часу поїсти чи поспати? (Ні.) Дехто може сказати: «Як це – ні? Деякі люди справді виснажуються, виконуючи церковну роботу, бо вони тривалий час не можуть їсти за розкладом або працювати й відпочивати впорядковано, збалансовано поєднуючи працю та відпочинок. Зрештою вони заробляють хвороби від виснаження». Чи чули ви про такі випадки? (Ні.) Чи хтось, прослухавши дев’ятий пункт і побачивши конкретний зміст різних робочих завдань у Божому домі, а також його необхідні стандарти для лідерів і працівників щодо виконання цієї конкретної роботи, відчув страх і побоювання? Чи відчувають вони: «Бути лідером або працівником нелегко. Без міцного здоров’я, хорошого рівня, широти серця та надлюдської енергії й сили хто зможе добре виконувати цю роботу?». Чи в когось була така думка? Чи вона обґрунтована? (Ні.) Чому вона необґрунтована? По-перше, виконуючи роботу Божого дому, незалежно від їхнього рангу і від того, чи несуть вони всебічну відповідальність, чи відповідальність за одне завдання, лідери і працівники мають щонайменше добре виконувати свою основну роботу, і щонайбільше одне-два додаткові завдання. Навіть якщо на них покладено всебічну роботу, це не означає, що вони мають забезпечувати всебічне відстеження або керівництво. Вони мають зосередитися на керівництві найважливішою роботою або водночас приділяти увагу слабким місцям у певних завданнях. Деякі люди можуть бути сповнені енергії, мати сильне почуття відповідальності й хороший рівень, і вони здатні виконувати широкий спектр багатогранної роботи, але їхня основна робота переважно складається лише з одного-двох завдань. Щодо іншої роботи, їм потрібно лише розпитувати про неї, цікавитися нею та намагатися її з’ясувати, і розв’язувати лише ті проблеми, які вони виявляють. Це один аспект. Інший аспект полягає в тому, що навіть якщо вони одночасно займаються кількома завданнями, для виконання цих завдань їм потрібно лише покладатися на основних кураторів. Усе, що вони роблять, – це наглядають за різними завданнями, перевіряють їх і скеровують; основна робота, яку вони мають виконувати самі, – це однаково одне завдання. А чи можна виснажитися, виконуючи одне завдання? (Ні.) Якщо рівень людини достатній, а її розум гнучкий, вона розумно організує роботу з погляду розподілу часу та способів підвищення ефективності. У неї не буде безладу й вона не зайде в глухий кут. Вона не виглядатиме надто зайнятою – вона працюватиме за встановленим порядком, – але робота не буде неефективною, і вона дасть хороші результати. Це людина з належним рівнем, яка вміє розумно розподіляти людські ресурси й час. У людей без рівня або з низьким рівнем – безлад, хоч би яку роботу вони виконували. Вони щодня дуже зайняті, але чим саме, самі не можуть точно сказати. У них немає розкладу, немає поняття про час; вони прокидаються дуже рано й лягають спати дуже пізно; вони не можуть їсти за розкладом, – але з огляду на ефективність роботи, вони взагалі не виконують жодної реальної роботи. Хіба це не випадок надзвичайно низького рівня? (Так.) Люди такого типу, здається, щодня метушаться без відпочинку, але не можуть дістатися до суті роботи, не можуть розрізнити, що термінове, а що може почекати, і вони неефективні в розв’язанні проблем. Це сповільнює роботу. Вони страшенно тривожаться в душі, і в них з’являються виразки в роті. Але навіть у таких випадках вони не падають з ніг від виснаження. Люди з низьким рівнем можуть працювати понад вісім годин на день, але ефективність їхньої роботи набагато гірша, ніж у людей із хорошим рівнем. Тож вони мусять бути зайнятими, чи не так? Вони й мають бути зайнятими: вони не можуть досягти результатів, навіть коли зайняті; якби вони не були зайняті, робота була б паралізована. Це людина з настільки низьким рівнем, що вона недостатньо компетентна для роботи й не здатна взятися за неї. Крім того, у роботі Божого дому багато завдань, і вимоги до персоналу й часу дещо суворі. У більшості людей, коли вони трохи більш зайняті, це для того, щоб прагнути до досконалості й отримати хороші результати, бо робота Божого дому відрізняється від роботи підприємств і фабрик невіруючого світу: ті вимагають економічної вигоди, тоді як ми наголошуємо на результатах роботи. Але оскільки більшість людей має низький рівень, безпринципна й надзвичайно неефективна у своїй роботі, їм потрібно більше часу, щоб досягти результатів. Чи в більшості з вас тепер немає негативних думок щодо зобов’язань лідерів і працівників? Одне можна сказати напевно: лідери і працівники не впадуть від виснаження, працюючи відповідно до вимог Божого дому. Крім цих зовнішніх, об’єктивних факторів, є ще дещо, у чому можна бути впевненим: якщо людина має ношу й певний рівень – і не варто забувати, що є робота Святого Духа, – то з деякими проблемами, яких вона не може уявити чи передбачити, і з деякими справами, які вона раніше не проходила й досвіду яких не має, Святий Дух постійно їй нагадуватиме, просвіщатиме її і допомагатиме їй у будь-який час. Виконання роботи церкви не повністю покладається на людську силу, енергію та ноші – частина її має покладатися на роботу й керівництво Святого Духа, як більшість людей уже відчула на власному досвіді. Отже, з якого б боку не поглянути, належне виконання своїх зобов’язань – це те, чого лідер або працівник має досягти. Це не додаткова вимога до них. Коли невіруючі працюють у світі, вони діють на основі свого особистого рівня. Виконання обов’язку в Божому домі – це інше: людина виконує його не лише на основі свого рівня – щоб досягти результатів, вона також має покладатися на своє розуміння істин-принципів. Іноді, щоб добре виконати свій обов’язок, люди також мають допомагати одне одному й гармонійно співпрацювати. Дехто може запитати: «Чи вимагає від нас робота в Божому домі “братися за завдання чимдуж і до свого скону робити все, що ми можемо”? “Весняні шовкопряди ткатимуть, поки не сконають” – чи потрібно нам цього досягати? Чи Божий дім відчепиться від нас лише тоді, коли ми помиратимемо від виснаження?». Хіба цього Бог вимагає від людини? (Ні.) Наша бесіда про вимоги до зобов’язань лідерів і працівників має на меті лише дати людям ясність і розуміння того, як співпрацювати з Божою роботою відповідно до істин-принципів і методів роботи, яких Він вимагає, щоб Його робота могла просуватися вперед упорядковано й ефективно, і щоб Його слова й робота могли досягати кращих результатів у Його обранцях. Один аспект – це розвиток і поширення роботи; інший – це досягнення словами й роботою Бога належного ефекту в тих, хто слідує за Ним. Це зобов’язання лідерів і працівників, і це те, чого вони мають досягти у своїй роботі.

Пункт десятий. Належне зберігання та розумний розподіл різних матеріальних цінностей Божого дому (книг, різноманітного спорядження, зерна тощо); проведення регулярних перевірок, обслуговування й ремонту, щоб мінімізувати пошкодження та марнування; а також недопущення того, щоб цими цінностями заволоділи злі люди

Сьогодні ми продовжимо бесідувати про десятий пункт зобов’язань лідерів і працівників: «Належне зберігання та розумний розподіл різних матеріальних цінностей Божого дому (книг, різноманітного спорядження, зерна тощо); проведення регулярних перевірок, обслуговування й ремонту, щоб мінімізувати пошкодження та марнування; а також недопущення того, щоб цими цінностями заволоділи злі люди». Дев’ятий пункт – це відносно комплексна вимога до лідерів і працівників. Десятий пункт – це ще один великий розділ роботи, який становить ще одну конкретну вимогу до зобов’язань лідерів і працівників. Ця частина роботи стосується матеріальних цінностей, що належать Божому дому: деякі з них закуповуються для задоволення життєвих потреб людей, які виконують свої обов’язки з повною зайнятістю, а інші – це спорядження, матеріали тощо, закуплені для роботи з поширення Євангелія. Є також деякі книги Божих слів і подібні речі, що стосуються життя-входження братів і сестер і які має зберігати Божий дім. Це цінності, що стосуються віри людей у Бога. Загалом три категорії: предмети, необхідні для життя, предмети, необхідні для роботи, та предмети, необхідні для віри в Бога. Незалежно від того, чи ці предмети закуплені Божим домом, чи пожертвувані братами й сестрами, щойно вони переходять у володіння Божого дому, постає питання управління ними та їхнього розподілу лідерами і працівниками. Хоча зовні ця робота, порівняно з церковним життям, адміністративною чи професійною роботою, може здаватися не такою важливою і не тим, що необхідно вносити до порядку денного, вона однаково є важливою роботою, яку слід виконувати лідерам і працівникам. Різні матеріальні цінності Божого дому пов’язані з роботою, життям, навчанням і всім подібним усього персоналу, що виконує обов’язки, тому їхнє зберігання та розумний розподіл дуже важливі, і ними не можна нехтувати.

Належне зберігання

Важливішим навіть за належне виконання адміністративної роботи церкви та налагодження церковного життя лідерами і працівниками є їхнє належне виконання роботи з поширення Євангелія, а також різноманітної пов’язаної з нею роботи. Крім того, слід також належно управляти різними матеріальними цінностями Божого дому. Ці речі слід добре зберігати; не допускайте, щоб вони пліснявіли чи були пошкоджені шкідниками, і не дозволяйте людям заволодівати ними, наче це їхня приватна власність. Божий дім також має конкретні вимоги та кроки щодо того, як лідери і працівники мають добре виконувати цю роботу. Вони мають почати з перевірки того, чи складається персонал, який управляє цими цінностями, із підхожих, відповідальних людей, чи знають ці люди, як ними управляти, і чи можуть сумлінно виконувати своє зобов’язання – чи будуть ці речі в безпеці в їхніх руках. Наприклад, при зберіганні зерна, чи є вогким місце, де воно зберігається в сезон дощів, коли погода волога й іде багато дощів? Чи вчасно це перевіряють люди, які цим управляють? Якщо зерно таки намокає, чи виносять вони його сушити? Чи управляють вони цими речами так само ретельно, наче це їхні власні? Чи є в них така людськість? Чи є в них така вірність? Вони мають почати з перевірки людей, які управляють цими речами, щоб побачити, яка в них людськість, і чи є в них совість і доброчесність. Якщо здається, що людина має хорошу людськість і добре серце, і більшість інших добре про неї відгукується, але ти не знаєш, чи придатна вона для управління цінностями Божого дому, що тоді робити? Ти мусиш відстежувати, перевіряти й наглядати. Через деякий час ти мусиш розпитати про справи, щоб побачити, чи виконав зберігач своє зобов’язання належно. Наприклад, щодо зерна, найбільше занепокоєння викликає волога. Зберігач мусить перевіряти, чи вологе зерносховище і чи не заведуться в зерні шкідники, і він мусить знайти когось, хто на цьому знається, щоб проконсультуватися й з’ясувати, які заходи можуть гарантувати, що зерно не відволожиться, не запліснявіє і в ньому не заведуться шкідники. Поклавши зерно на зберігання, він мусить часто перевіряти зерносховище або відчиняти вікна для провітрювання. Це і було б справжнім належним виконанням свого зобов’язання. Якщо зберігач проявляє ініціативу й робить це без потреби в спонуканні чи нагадуванні, то він надійний, і це заспокоює. А як щодо людей, які зберігають різноманітне спорядження, – чи підходять вони для цієї роботи? Ти ще не знаєш; ти мусиш перевірити і їх. Як зберігається більшість спорядження – електроніка, меблі, обладнання тощо, – якщо воно зазвичай не використовується? Чи доглядає за ним і обслуговує його зберігач? Чи проводить він регулярні перевірки електроніки, вмикаючи її та запускаючи? Розпитавши, ти можеш дізнатися, що зберігач цих речей робить це регулярно. Ці речі можуть просто стояти без діла, але на них немає пилу, що означає, що хтось часто приходить доглядати за ними – ти побачиш, що їхній зберігач у порядку, що він належно виконує своє зобов’язання. Тоді ти можеш бути спокійним. Є також книги Божих слів. Кожну з них важко дістати, і, крім того, книги Божих слів для кожного віруючого в Бога важливіші за будь-що інше – важливіші за зерно, електроніку чи будь-який інший подібний предмет. Отже, тим паче слід знайти підходящу людину для управління цими речами та підходяще місце для їхнього зберігання. Належне провітрювання, нагляд і перевірка також необхідні – не можна допускати, щоб книги відволожилися, намокли чи були погризені мишами. За всім цим потрібно стежити. Отже, чи підходять люди, які управляють такими речами, для цієї роботи? Ти також мусиш часто це перевіряти. Якщо доглядачі ліниві, недбалі й неуважні, деякі речі будуть пошкоджені – якщо не від вологи й плісняви, то від комах. Усе це – втрати, спричинені недостатнім контролем і перевіркою з боку лідерів і працівників. Якщо доглядачі належно дбають про ці речі, це зобов’язання лідерів і працівників виконано добре. Незалежно від того, великі ці речі чи малі, часто вони використовуються чи ні, доки вони належать до категорії речей, що є власністю Божого дому, слід призначити когось для управління ними. Будь-яка річ, незалежно від її типу та місця зберігання, має бути в безпеці, і слід гарантувати, що з нею не станеться нічого поганого. Ось що означає бути вірним і відповідальним. Якщо виявляється, що людина, яка управляє речами, непридатна, що робити? Призначені їй обов’язки слід негайно скоригувати й знайти їй заміну. Деякі люди, наприклад, – ледарі й нероби, люблять поїсти, але не працювати, не беруть на себе відповідальності. Вони ставляться до церковних речей недбало, наче це громадське майно, думаючи, що все гаразд, доки нічого не загубилося. Щодо того, чи ці речі запліснявіли, чи в них завелися шкідники, чи щось пошкоджено, їм байдуже, і вони про це не питають. Коли б ти їх не запитав, вони кажуть, що ходили перевіряти й усе гаразд. Насправді ж вони давно не ходили нічого перевіряти. І ось одного дня хтось раптом виявляє, що зерно запліснявіло, а проводку в деякому спорядженні перегризли миші, і навіть книги Божих слів настільки відволожилися, що написане в них розмилося й стало нечітким. Хіба вже не запізно дізнатися про це лише тоді? (Так, шкоди вже завдано.) Це результат неналежного управління. То хіба людина, яка цим управляє, не є непридатною? Хіба в неї не погана людськість і вона не аморальна? (Так і є.) Невіруючі назвали б таку людину аморальною; а що кажемо ми? Що в цієї людини погана людськість, що вона не є вірною. Вона не може виконати навіть таке маленьке зобов’язання; вона не може зробити навіть те, що могла б зробити людина, яка доклала б лише трохи зусиль, яка має хоч трохи совісті й людськості. Хіба вона досі віруюча в Бога? Навіть невіруючі дотримуються думки: «Будь вірним у виконанні того, що тобі доручили», – а ця людина не відповідає навіть мінімальному моральному стандарту невіруючих, тож вона, очевидно, непридатна для роботи в персоналі з управління цінностями. З непридатними людьми слід розбиратися негайно й знаходити підхожу заміну. Якщо ти не довіряєш своєму персоналу з управління цінностями, і в тебе немає часу самому все перевіряти, або ти не можеш відстежувати справи й перевіряти їх через якісь обставини, що робити в такому випадку? Ти можеш попросити людину, яка управляє речами, написати гарантійного листа, у якому буде сказано, що в разі пошкодження речей, якими вона управляє, вона відшкодує збитки або буде готова прийняти будь-яке покарання від Божого дому. Це питання має вирішуватися відповідно до адміністративної системи. Якщо лідер або працівник може виконувати свою роботу на такому рівні, він належно виконає своє зобов’язання.

Незалежно від того, велика чи мала якась матеріальна цінність Божого дому, дорога чи дешева, чи приносить вона тобі користь, чи ні, якщо тобі доручено нею управляти, то це твоя відповідальність. Ця робота входить у сферу зобов’язань лідерів і працівників, тому ти маєш знайти підходящу людину та підходяще місце, щоб вона зберігалася належним чином. Не допускай пошкодження цінностей Божого дому. Наприклад, щодо зберігання книг Божих слів: після того, як лідер або працівник призначив для них підхожий персонал, він однаково має час від часу цікавитися цим зберіганням: «Нещодавно було видано багато книг, але не будь недбалим, навіть якщо залишилося менше. При зберіганні книг головне – не допускати, щоб вони відволожилися чи були пошкоджені сонцем, і не допускати, щоб вони були зім’яті та деформовані». Він має час від часу цікавитися й розпитувати. Якщо надійшли нові книги, він має запитати, наскільки добре вони зберігаються; чи всі вони помістяться на старому місці, а якщо ні, то чи знайдено для них інше місце, і яке це місце, чи безпечне воно й сухе; чи добре складено книги; і якщо є побоювання щодо мишей, то чи не потрібно завести кота. Усе це й мають робити лідери і працівники, і це їхнє зобов’язання, яке вони мають виконувати. Ця робота може здаватися дещо незначною, але це також одне із завдань, які лідери і працівники мають виконувати регулярно. Не варто її недооцінювати – до неї треба ставитися серйозно. Ці речі можуть бути громадським майном і не належати жодній окремій особі, але їх треба добре зберігати; незалежно від того, чи знадобляться вони тобі в майбутньому, і незалежно від того, чи призначені вони для твого користування, їхнє належне зберігання – це твоє зобов’язання, справа, що підпадає під твою відповідальність, і тобі не слід шукати жодних причин чи виправдань, щоб перекласти її на інших і не звертати на неї уваги. Доки щось є твоїм зобов’язанням, це те, чим ти маєш управляти, робота, яку ти маєш виконувати. Щодо всього цього, ти маєш розпитувати й намагатися з’ясувати суть справи або брати в ній особисту участь. Якщо в тебе є час піти на місце й подивитися самому, це, звісно, було б краще. Але якщо обставини й умови не дозволяють, або якщо ти занадто зайнятий роботою, ти однаково маєш своєчасно розпитувати й цікавитися, намагаючись уберегти цінності Божого дому від будь-якого пошкодження чи марнування. Такі дії означають твоє належне виконання зобов’язання лідерів і працівників.