Критерій для перевірки, чи відповідають лідери та працівники стандарту

Чи завдяки сьогоднішній бесіді маєте ви тепер ясніше розуміння зобов’язань, які слід виконувати лідерам і працівникам та кураторам? Чи маєте ви краще уявлення в голові? Чи є ваше розуміння ролі лідерів і працівників точнішим? (Так.) З одного боку, лідери та працівники здобули певне розуміння того, які завдання їм слід виконувати; з іншого боку, всі інші тепер мають певні шляхи для того, щоб розпізнати, чи відповідає лідер або працівник стандарту. Згідно з вимогами дев’ятого зобов’язання лідерів та працівників, чи відповідає більшість лідерів і працівників стандарту? (Ні.) Отже, які лідери та працівники можуть стати такими, що відповідають стандарту, а які не можуть? Ті, хто має рівень, що відповідає стандарту, певний практичний досвід, певні принципи у веденні справ і почуття ноші за церковну роботу, можуть стати лідерами та працівниками, що відповідають стандарту, після певного періоду підготовки. Однак ті, хто має низький рівень і не має здатності до сприймання, хто не може осягнути принципів, скільки б істини не бесідувалося, не можуть стати лідерами та працівниками, що відповідають стандарту, і можуть бути лише відсіяні. Тому, якщо ти хочеш стати лідером або працівником, що відповідає стандарту, і хочеш, щоб тебе обрали інші як лідера або працівника, тобі слід спочатку оцінити, чи достатній твій рівень. Як ти можеш це оцінити? Побачивши, чи можеш ти реалізовувати упорядкування роботи. Візьми нещодавнє упорядкування роботи, прочитай його й перевір себе, щоб побачити, чи є в тебе кроки та плани для його реалізації. Якщо в тебе є ідеї та плани й ти знаєш, як його реалізувати, то тобі слід узяти на себе цю роботу як свій невідворотний обов’язок, коли брати й сестри тебе оберуть. Однак, якщо після прочитання упорядкування роботи в тебе в голові порожньо, ти абсолютно не можеш побачити наскрізь, кого найкраще призначити відповідальним за роботу, і тим паче не можеш побачити наскрізь, як конкретно реалізовувати різні завдання церковної роботи, і не знаєш, як бесідувати, наглядати, перевіряти та відстежувати, і в тебе в голові немає кроків або планів для реалізації, але деякі брати й сестри помилково думають, що ти дуже талановитий і підходиш на роль лідера або працівника, яким має бути твоє ставлення? Тобі слід сказати: «Дякую тобі за похвалу, але насправді в мене не багато таланту. У мене немає потрібних якостей – ти помилився щодо мене. Якщо ви оберете мене лідером, це затримає церковну роботу. Я знаю свій духовний зріст; я навіть не знаю, як реалізувати просте упорядкування роботи – я не маю уявлення, з чого почати, і не маю жодних зачіпок. Без розуміння істини роботу церкви неможливо виконати добре. Навіть якби Вишнє призначило мене, я б не зміг цього зробити. Я справді не створений для цієї ролі». Що ви думаєте про таке зізнання? Такий підхід свідчить про розум; люди, які так говорять, мають набагато більше розуму, ніж неправдиві лідери. Неправдиві лідери ніколи не змогли б сказати щось із таким розумом. Неправдиві лідери думають: «Мене обрали, тож я маю бути лідером. Чому б і ні? Я талановитий, тож я на це заслуговую. Хіба нездатність реалізовувати упорядкування роботи – це проблема? Хто народжується, знаючи, як це робити? Хіба я не можу цьому навчитися? Поки я можу проповідувати, цього достатньо. Я маю духовне розуміння, я знаю й розумію Божі слова, я можу бесідувати, і я можу знайти шлях практики в Божих словах. Я вправний у розв’язанні проблем розбещених характерів людей і різних станів. Реалізація упорядкувань роботи від Божого дому – це не велика справа. Хіба це не просто адміністративна управлінська робота? Я раніше вивчав адміністративне управління, тож ця дрібна робота Божого дому для мене не проблема!». Хіба така людина не в небезпеці? (Так.) У чому полягає небезпека? Чи можете ви побачити цю справу наскрізь? (Вона не може виконувати роботу й перериватиме роботу Божого дому й заважатиме їй, не тільки шкодячи собі та братам і сестрам, а й затримуючи роботу Божого дому.) Це лише шкода? Чи це те, до чого це зрештою призводить? Якби це було лише це, це ще можна було б виправити. Ключова проблема в тому, що якщо неправдивий лідер довго залишатиметься на своїй посаді, він піде шляхом антихристів і врешті-решт стане антихристом. Ти думаєш, бути лідером або працівником так просто? Зі статусом приходить спокуса, а зі спокусою – небезпека. Що це за небезпека? Це можливість слідувати шляхом антихристів. Найгірший наслідок слідування шляхом антихристів – це стати антихристом.

Деякі люди кажуть: «Деякі неправдиві лідери просто мають дещо низький рівень, але їхня людськість непогана. Чи можуть вони слідувати шляхом антихристів?». Хто сказав, що мати непогану людськість означає, що вони не слідуватимуть шляхом антихристів? Наскільки поганими вони мають бути, щоб вважатися антихристами? Чи можеш ти це побачити наскрізь? Якщо неправдивий лідер довго залишається на своїй посаді, він уже ступив на шлях антихристів. Чи є розрив між тим, щоб слідувати шляхом антихристів, і тим, щоб стати антихристом? (Ні.) Згадайте: яким шляхом слідують ті неправдиві лідери? Неправдиві лідери не виконують конкретної роботи й не здатні її виконувати, але однаково хочуть перебувати на високих посадах, щоб повчати інших і змушувати людей слухати їх і коритися їм. Чи це і є слідування шляхом антихристів? Який наслідок того, що хтось слідує шляхом антихристів? (Вони природно стають антихристами.) Хоча неправдиві лідери не є вродженими антихристами чи злими людьми, але якщо вони довго йдуть шляхом антихристів без нагляду чи без того, щоб хтось доповів про них і відсторонив їх, чи можуть вони захоплювати владу та створювати незалежні царства? (Так.) У такому разі, хіба вони не стали антихристами? Тож, як ви бачите, хіба роль неправдивого лідера не є небезпечною? (Так.) Бути неправдивим лідером уже дуже небезпечно. Хоча ми зараз аналізуємо неправдивих лідерів і не торкаємося антихристів, між сутністю цих двох є зв’язок. Насправді, неправдиві лідери слідують шляхом антихристів. Слідування цим шляхом природно приведе їх до того, що вони стануть антихристами, що визначається їхньою природою-сутністю. У такому разі немає потреби дивитися на їхню людськість-сутність; сам їхній шлях визначає, чи є вони антихристами. Подумайте про тих неправдивих лідерів, яких було відсторонено. Якби їх не відсторонили вчасно, то, судячи про їхню сутність за тим, як вони поводилися та що виявляли під час свого перебування на посаді, чи вони б урешті-решт послідували шляхом антихристів? Чи стали б вони антихристами? Насправді, деякі люди вже виявляли ознаки цього, і саме Божий дім своєчасно їх відсторонив. Якби їх не відсторонили, вони б почали жити за рахунок церкви й уводити людей в оману. Вони б почали поводитися як чиновники чи пани на високих посадах, командуючи людьми й віддаючи накази, змушуючи інших коритися їм, ніби вони Бог. Вони б навіть стверджували, що їх удосконалив Бог і що вони – люди, яких використовує Бог. Хіба це не проблематично? Тож як нам слід розглядати й характеризувати стани та прояви таких неправдивих лідерів? Їх можна попередньо схарактеризувати як стани та прояви лицемірів, людей, що живуть за рахунок церкви, фарисеїв. А що станеться, якщо це розвиватиметься далі? Хоча неправдиві лідери можуть бути не такими порочними чи нечестивими, як антихристи, і хоча зовні вони можуть здаватися здатними терпіти труднощі й важко працювати, допомагаючи іншим на кожному кроці, і здатними бути терплячими й толерантними до людей, подібно до фарисеїв, які подорожували суходолом і морем, щоб проповідувати й працювати, яке це зрештою має значення? Якщо вони не можуть реалізувати жодного завдання, чим їхні вчинки та поведінка відрізняються від учинків і поведінки фарисеїв? Чи співпрацюють їхні вчинки з Божою роботою, чи вони опираються Божій роботі й заважають їй? Очевидно, вони опираються Божій роботі й перешкоджають нормальному просуванню різних робочих завдань церкви. Хіба це не те саме, що поведінка фарисеїв і тих пастирів та пресвітерів у релігійному світі? Неправдиві лідери такі самі, як вони. Тож як нам слід їх характеризувати? Що станеться, якщо неправдиві лідери продовжуватимуть діяти? Вони не тільки не зможуть реалізувати упорядкування роботи від Божого дому, а й почнуть обвинувачувати, критикувати, судити, засуджувати й робити інші подібні речі щодо цих упорядкувань – з’явиться ціла низка проявів антихристової поведінки. Вони не тільки не реалізовують упорядкування роботи, а й знаходять різні виправдання, щоб опиратися їхній реалізації та перешкоджати їй. Це не співпраця з Божою роботою, а перешкоджання й заважання роботі Божого дому. Це застосування ними власних уявлень і фантазій, а також влади й статусу, даних їм Божим домом, з метою перешкоджання реалізації упорядкувань роботи від Божого дому. Хіба це не сутність цієї проблеми? (Так.) Неправдиві лідери не виконують справжньої роботи й не можуть реалізувати різні завдання, упорядковані Вишнім, але однаково утверджують свій статус, щоб проповідувати людям, відчуваючи, що вони – голови, капітани обраних Богом людей. Це вже робить їх антихристами – справжнісінькими антихристами. Чи точна ця характеристика таких людей? Вона надзвичайно точна, без жодної помилки! Це не логічний висновок, а характеристика, заснована на їхній сутності. Ті, хто не може реалізувати впорядкування роботи від Божого дому, – це неправдиві лідери, і ті, хто не реалізовує упорядкування роботи від Божого дому, – це також неправдиві лідери. Перш ніж вони будуть викриті як фарисеї, їх можна схарактеризувати як неправдивих лідерів. Однак з того моменту, як вони стають фарисеями й живуть за рахунок церкви, покладаються на свої «минулі досягнення» й обіймають посади, не реалізовуючи упорядкування роботи й не виконуючи конкретних завдань, стаючи каменями спотикання для роботи Божого дому, таких людей слід характеризувати як антихристів. Як визначити, чи є хтось неправдивим лідером чи антихристом? Неправдивого лідера характеризують на основі того, чи може він реалізовувати упорядкування роботи й виконувати справжню роботу. Ті, хто не реалізовує упорядкування роботи й не виконує справжньої роботи, – це неправдиві лідери. Однак, якщо вони знають, що не можуть виконувати справжню роботу й не можуть реалізувати упорядкування роботи від Вишнього, але однаково хочуть утверджувати свій статус, щоб проповідувати й вигукувати гасла, аби завоювати серця людей, і ігнорують упорядкування роботи від Божого дому, і очікують, що Божий дім – з огляду на те, що вони вірять у Бога багато років і страждали заради церковної роботи багато років, – залишить їх, щоб вони могли жити за рахунок церкви й використовувати Божий дім як будинок для престарілих, продовжуючи вводити в оману братів і сестер, навіть шукаючи влади задля формування дискурсу й повноважень приймати рішення, то такі люди – антихристи. Ось як визначати, чи є хтось неправдивим лідером чи антихристом. Чи ясний цей принцип і стандарт для характеристики? (Так.)

Дев’яте зобов’язання лідерів і працівників переважно стосується упорядкувань роботи. Те, чи реалізовує лідер або працівник упорядкування роботи, є критерієм для перевірки, чи відповідає він стандарту. Оцінка того, чи є лідери та працівники істинними чи неправдивими, на основі того, чи виконують вони церковну роботу згідно з упорядкуваннями роботи, є найточнішим методом. Використання їхнього ставлення до упорядкувань роботи для розпізнавання та аналізу неправдивих лідерів, а також для визначення, чи є вони неправдивими лідерами чи антихристами, є цілковито справедливим. Оцінка лідерів і працівників на основі того, як вони реалізовують упорядкування роботи, чи можуть вони реалізовувати упорядкування роботи, а також ефективності й ретельності їхньої реалізації є справедливою та розумною для будь-якого лідера чи працівника. Це не має на меті навмисно створювати комусь труднощі. Чи можете ви розпізнати, що деякі неправдиві лідери не реалізовують упорядкування роботи й врешті-решт стають антихристами? Чи є це твердження обґрунтованим? (Так.) Чому воно обґрунтоване? (Тому що неправдиві лідери не реалізовують упорядкування роботи й обіймають свої посади, щоб створювати власні незалежні царства. Це означає, що вони вже ступили на шлях антихристів.) Це явище – у чому сутність проблеми? Не реалізовувати упорядкування роботи – це опиратися Богові й протистояти Йому. Що означає протистояти Богові? Ті, хто слідує шляхом антихристів, протистоять Богові, перебуваючи в прямій опозиції до Нього. Якщо хтось є лише неправдивим лідером, він просто не знає, як виконувати роботу чи реалізовувати упорядкування роботи; він не навмисно опирається Богові. Однак якості антихристів за своєю суттю набагато серйозніші, ніж якості неправдивих лідерів. Деякі неправдиві лідери вже давно слідують шляхом антихристів. Ці особи починають з того, що не виконують справжньої роботи й не реалізовують упорядкування роботи. Побувши лідерами тривалий час і навчившись проповідувати деякі слова й доктрини, вони відчувають, що їхня посада надійна, що вони мають капітал і що вони здобули престиж серед людей. Тоді вони наважуються робити все, що їм заманеться, і протистояти Богові. Вони завжди переоцінюють себе, вважаючи, що здобули престиж серед братів і сестер, що їхні слова мають вагу, і тому їм слід мати абсолютне панування в дискурсі та повноваження приймати рішення в усьому, що вони роблять. Вони думають, що людям слід їх слухати; людям – як і Божому дому – слід зберігати їм обличчя, якщо вони зганьбляться, роблячи щось, або скажуть щось не те. Божому домові слід радитися з ними з будь-яких питань, що виникають, і давати їм частку в хороших речах, і їм слід отримувати кращі пільги та вищу похвалу, ніж інші. Вони думають, що й Богові слід ставитися до них по-особливому. З огляду на ці їхні уявні переваги та вищість, вони вважають, що Божому домові не слід легко обтинати їх або розвінчувати їхній розбещений характер перед іншими, а тим паче відсторонювати їх, не враховуючи їхніх почуттів. Такі люди в небезпеці. Вони покладаються на свої «минулі досягнення». Вони – фарисеї й уже стали антихристами. Хіба це не визначається їхньою природою-сутністю? Якби хтось прагнув до істини й володів істиною-реальністю, чи висував би він ці нерозумні вимоги до Божого дому й до Бога? (Ні.) Є один тип людей, які, пропрацювавши тривалий час, відчувають, що здобули статус і мають капітал, і тому в них розвиваються такі думки й таке почуття вищості. Що це за людина? Це людина із сутністю антихриста. Оскільки вони не прагнуть до істини та слідують шляхом антихристів, вони зарозумілі й упевнені у власній праведності, висуваючи всілякі нерозумні вимоги до Бога й Божого дому. Вони покладаються на свої «минулі досягнення», живуть за рахунок церкви, чіпляються за свій статус і врешті-решт стають антихристами. Це хрестоматійний антихрист. Чи є такі люди в церкві? Кожен, хто пишається тим, що є духовною людиною, належить до цього типу. Вони явно нікчемні й не можуть виконувати жодної конкретної роботи, але однаково вважають себе духовними; вони вважають себе людьми, на яких Бог дивиться прихильно і яких Він удосконалює. Вони вірять, що вони – улюблені сини Божі, переможці. Яким шляхом слідують такі люди? Чи є вони людьми, що прагнуть до істини? Чи є вони людьми, що коряться істині? Чи є вони людьми, що коряться Божим улаштуванням і упорядкуванням? Абсолютно ні, стовідсотково ні. Це люди, що прагнуть до статусу, репутації та благословень і йдуть шляхом антихристів. Коли такі люди довго обіймають посаду, довго служачи неправдивими лідерами, вони неминуче стануть антихристами. Антихристи – це перешкоди для роботи Божого дому. Вони геть не можуть працювати згідно з упорядкуваннями роботи, і вони зовсім не можуть слідувати Божій волі чи робити щось згідно з Божими вимогами; тим паче вони геть не можуть відмовитися від своїх статусу, репутації та інтересів, щоб виконувати роботу церкви, тому що вони – антихристи.

Бесіда про дев’яте зобов’язання лідерів і працівників переважно стосується реалізації упорядкувань роботи. Те, чи відповідає лідер або працівник стандарту й чи виконує свої зобов’язання, переважно визначається тим, як він реалізовує упорядкування роботи та результатами цих реалізацій. Звісно, цей стандарт також використовується для розвінчання неправдивих лідерів і шляхів, якими вони слідують, а також наслідків, які вони приносять церковній роботі та життю-входженню обраних Богом людей. Усі ці визначення, судження й остаточні характеристики ґрунтуються на реалізації неправдивими лідерами упорядкувань роботи. Реалізація упорядкувань роботи – це першочергове завдання, тому визначення того, чи відповідає лідер або працівник стандарту, на основі реалізації ним упорядкувань роботи є дуже реалістичним і вкрай фундаментальним. Крім того, застосовувати цей стандарт до кожного лідера й працівника є цілком розумним і справедливим, без жодної нечистоти.

24 квітня 2021 року