Ставлення та прояви неправдивих лідерів щодо упорядкувань роботи

Щойно ми побесідували про те, якими є зобов’язання лідерів і працівників щодо впорядкувань роботи. Далі ми побесідуємо про те, які прояви мають неправдиві лідери. Яке ставлення до впорядкувань роботи у неправдивих лідерів, з якими ви стикалися? Які дії та прояви вони демонструють? Неправдиві лідери зазвичай розуміють зі слів упорядкувань роботи, що слід робити, які конкретні вимоги Вишнього і які конкретні робочі проєкти, але вони розуміють це лише на рівні доктрини. Вони все одно не розуміють і не осягають до кінця конкретних принципів, стандартів і шляхів практики для реалізації впорядкувань роботи. Отримавши впорядкування роботи, вони також роблять усе для годиться, бесідуючи про те, як виконувати роботу та як поширювати й реалізовувати впорядкування роботи. Однак, скільки б вони не бесідували, це лише буквальне, доктринальне розуміння впорядкувань роботи. Щодо того, як конкретно реалізовувати впорядкування роботи і яких результатів можна досягти, а також наскільки ефективною буде реалізація, якщо вони виберуть певних людей для виконання роботи або виберуть певний план для її реалізації, чи може бути досягнуто цілей і результатів, яких вимагають упорядкування роботи, – усе це їм невідомо й незрозуміло. Коли неправдиві лідери реалізовують упорядкування роботи, вони зазвичай просто проводять зібрання, щоб проповідувати якісь слова й доктрини, призначати роботу, згадувати кілька Божих вимог, а потім просити всіх висловити свою рішучість. Вони вважають це виконанням своєї роботи. Вони вірять, що доки вони призначили роботу, призначили відповідального й згадали про результати, яких вимагає Божий дім, вони виконали своє зобов’язання. Потім вони почуваються абсолютно спокійно, ніби робота виконана. Вони не мають уявлення, коли перевіряти роботу, які проблеми й труднощі можуть виникнути в роботі, і які проблеми можуть, а які не можуть розв’язати ті, хто нижче. Вони також не знають, які важливі завдання необхідно відстежувати й забезпечувати щодо них наставництво. Наприклад, такі важливі кроки, як нагляд, спонукання й перевірка, ніколи не спадають на думку неправдивим лідерам. Трохи кращі неправдиві лідери, які порівняно мають трохи совісті й не хочуть жити за чужий рахунок, вважають, що їм слід виконати якусь роботу. Вони відвідують церкву й запитують братів і сестер, чи є в них якісь проблеми. Хтось каже їм: «Ми, брати й сестри, часто сперечаємося, коли збираємося разом. Коли наші думки розходяться, ми сперечаємося без кінця й виявляємо запальність». Неправдиві лідери кажуть: «Це легко розв’язати», – а потім проводять зібрання, де бесідують: «Людям слід учитися терпінню й витримці; людям слід учитися бути смиренними, не бути зарозумілими й учитися покорі. Це Божий намір. Кожному, хто виявляє розбещений характер, слід розмірковувати над собою й приймати обтинання, а не жити своїм розбещеним характером». Після того, як вони побесідували про всю цю доктрину, вони кажуть: «Решту проблем ви можете розв’язати самі. Я не дуже розбираюся в технічних питаннях. У будь-якому разі, я провів для вас це зібрання; ви просто виконуйте роботу, як вважаєте за потрібне. Ключове й важливе – бути вірними у виконанні своїх обов’язків і не триматися за власні ідеї». Вислухавши, люди розмірковують і кажуть: «Наша проблема не лише у вияві розбещеності, запальності й егоїстичних бажань, а й у тому, що ми не впевнені в деяких технічних питаннях, вони нам незрозумілі, і ми не знаємо, як діяти відповідно до принципів. Цю проблему не розв’язано!». Неправдиві лідери відповідають: «Читайте більше Божих слів. Щойно розбещені характери, які ви виявляєте, будуть розв’язані, ці проблеми також буде розв’язано». Робота, у якій неправдиві лідери найвправніші, – це виголошення доктрин і вигукування гасел. Вони не передбачають частих проблем, які можуть виникнути в роботі. Коли хтось порушує проблему, у них є лише одне рішення: пояснити все якимись словами й доктринами, потім дати якесь напучування чи пораду – і на цьому все. Вони не можуть запропонувати жодних конкретних планів і не можуть надати правильних настанов та допомоги. Хіба робота неправдивих лідерів не проста й легка? Куди б вони не пішли, вони просто проповідують, зосереджуючись переважно на проголошенні доктрин і вигукуванні гасел. Ця ситуація досить поширена серед лідерів і працівників, чи не так? Вони не можуть реалізувати конкретну роботу й не знають, як виконувати, реалізовувати чи відстежувати впорядкування роботи, які поширюються. Вони не знають, які в них робочі зобов’язання чи які завдання їм слід виконувати. Коли їх просять виконати конкретну роботу, вони просто вигукують гасла. Коли хтось порушує проблему, вони використовують це як можливість почати проповідувати. Якщо порушується ключова проблема, яку вони не можуть розв’язати, вони вдаються до обтинання людей і докору їм. У них немає інших рішень, і вони зовсім не можуть розв’язати проблеми й відхилення, які виникають у роботі. Це головна характеристика неправдивих лідерів. Є також неправдиві лідери, яких просять реалізувати впорядкування роботи й перевірити, які труднощі виникають під час її виконання, – якщо вони можуть подолати труднощі, їм слід зробити це своєчасно; якщо не можуть, вони можуть зібрати деякі запитання й звернутися вище, і Вишнє їх розв’яже. Але відбувається те, що коли вони приїжджають на місце для участі в цій роботі, вони цілий день скликають усіх на зібрання, і, крім того, що вони виявляють, хто з ким конфліктує, хто з ким постійно сперечається, у кого не дуже добра людськість, у кого перекручене сприйняття, хто зарозумілий і завжди тримається за власні ідеї, хто ненажерливий і ледачий, хто схожий на маловірів, а хто – злі люди, вони не можуть виявити жодних проблем чи труднощів, які виникають під час реалізації роботи, і не бачать цих проблем. Як ви думаєте, чи можуть такі лідери та працівники виконувати свою роботу? (Ні.) У чому проблема? (Їхній рівень занадто низький, у них немає здатності розпізнавати, і вони не можуть виявляти проблеми.) Скільки таких лідерів навколо вас? Чи можуть ваші лідери виявляти проблеми? Якщо поширюють впорядкування роботи, а лідери та працівники лише вигукують гасла й проповідують без жодних конкретних планів чи кроків для реалізації впорядкування роботи, не знаючи, як виконувати роботу, то робота не може бути реалізована. Вона фактично зводиться нанівець. Ключ до того, наскільки добре впорядкування роботи реалізується в церкві та яка його ефективність, полягає в тому, чи можуть лідери та працівники виконувати справжню роботу. Якщо лідери та працівники мають добрий рівень, працездатність і вірність, то впорядкування роботи буде реалізовано добре. Якщо лідери та працівники мають низький рівень, безтолкові й не мають працездатності, то незалежно від того, чи є в церкві хтось талановитий у цій сфері роботи, чи наскільки готові брати й сестри виконати свою частку, впорядкування роботи не може бути реалізовано, не кажучи вже про досягнення якихось результатів.

Робота неправдивих лідерів обмежується тим, що люди можуть бачити на поверхні. Навіть коли вони реалізовують упорядкування роботи, це лише для проформи, без жодного подальшого відстеження та перевірки. Їхня робота залишається на рівні простого виконання для годиться; за нею немає жодної реальної сили, і вона не дає жодних результатів. Наприклад, щодо роботи з написання статей з досвідними свідченнями, отримавши це впорядкування роботи, неправдивий лідер скликає людей на зібрання для бесіди й розглядає різні питання, які вони мають щодо впорядкування роботи, яких вони не розуміють. Після того, як він закінчує проповідувати доктрини, і люди, здається, розуміють, неправдивий лідер думає: «Роботу призначено, то що мені робити? Оскільки Божий дім вимагає написання статей з досвідними свідченнями, мені також потрібно писати. Якщо я не писатиму, хіба люди не будуть низької думки про мене як про лідера?». Він розмірковує вдома про те, що написати, і за весь день так нічого й не написав. Він думає: «Написання статті – це досить складно. Зазвичай я відчуваю, що маю досвід, але чому він зникає, коли я починаю писати? Куди подівся той досвід? Ні, у мене є досвід, просто мене спантеличує метод написання. Я занадто багато виходив і спілкувався з людьми, що мене відволікає, ускладнюючи концентрацію. Я не можу постійно бесідувати й обговорювати роботу з людьми; інакше мій розум буде блукати, і я не зможу написати статтю. Мені потрібно трохи спокійного часу, щоб ретельно обдумати, як її правильно написати, перш ніж я зможу писати». Він зробив написання статей своїм головним завданням, а роботу, яку слід виконувати лідерові чи працівникові, – другорядним. Він цілими днями пише статті вдома, не звертаючи уваги на реалізацію роботи й не дізнаючись і не осягаючи, скільки людей у різних церквах можуть писати статті, чи є відповідні люди для скеровування роботи й контролю її якості, – він нічого про це не знає. Минає місяць, і він не тільки сам не написав статті, але й не знає, як ця робота просувається в церкві. У чому тут проблема? Після поширення впорядкування роботи деякі церковні лідери з низьким рівнем не знають, як виконувати справжню роботу. Як і ця людина, вони просто проповідують якісь слова й доктрини, вигукують гасла, і на цьому все. Чи хочуть брати й сестри писати, чи ні, для них не має значення; лідери не спонукають і не наставляють їх, а тим паче не виправляють. І неправдивий лідер не переймається такими лідерами та працівниками. Деякі брати й сестри пишуть один вид статей, а деякі – інший, але немає нікого, хто б контролював, чи є те, що вони пишуть, практичним і чи відповідає принципам. Брати й сестри не розуміють принципів і не знають, у кого запитати; вони просто пишуть, бо їм так сказали, вони слухаються впорядкувань Божого дому. Є також ті, хто має досвід, але не має освіти; цим людям ніхто не допомагає коригувати їхні статті, і ніхто не створює влаштувань для цього питання. Виникають різноманітні проблеми, а де лідери та працівники? Що вони роблять? Вони в «усамітненні» пишуть статті! Неправдиві лідери не знають, чим їм слід займатися чи які завдання виконувати. Упорядкування роботи реалізуються в церкві різними способами, з різними підходами, і вони ні про що з цього не запитують. Коли брати й сестри стикаються з різними проблемами під час виконання своїх обов’язків і повідомляють їм про ці проблеми, вони їх не розв’язують. У результаті накопичується багато проблем і труднощів, а також накопичуються різноманітні статті з досвідними свідченнями, які ніхто не редагує, не перевіряє й не проводить контроль їхньої якості. Проте неправдиві лідери не відстежують і не перевіряють цих питань, і брати й сестри не можуть знайти лідерів, коли в них виникають проблеми. Неправдиві лідери не усвідомлюють, що ця робота – їхнє зобов’язання та що їм слід її відстежувати. Хіба вони не нікчеми? (Так.)

Те, як лідер чи працівник реалізовує роботу, а також ефективність і результати його роботи, перевіряють, чи відповідає він стандарту. Це також перевіряє його людськість, його рівень і працездатність, а також те, чи має він почуття ноші. Коли неправдиві лідери отримують упорядкування роботи, вони вважають його виконаним після того, як побесідували про нього. Вони не беруть у ній участі, не наглядають за нею, не спонукають і не перевіряють її реалізацію, а також не відстежують її. Вони не розуміють, що ці завдання – це те, що їм слід робити; вони не розуміють, що ці завдання – їхні зобов’язання як лідерів і працівників. Вони вважають, що для того, щоб бути лідером чи працівником, достатньо вміти проповідувати. Хіба вони не телепні? Чи можуть телепні відповідати стандарту як лідери і працівники? (Ні.) Вони не можуть відповідати стандарту як лідери і працівники, проте вони думають, що вони досить хороші, і вірять, що можуть виконувати роботу. Хіба в них не бракує клепки? Вони не можуть реалізувати навіть таке просте завдання, як написання статей з досвідними свідченнями. Це одне з найпростіших завдань – просто мобілізувати тих, хто має добрий рівень і життєвий досвід, для написання статей-свідчень, а потім відстежувати й забезпечувати керівництво. Деякі лідери та працівники мають середній рівень і низький рівень освіти й не сильні в роботі з текстами, але вони можуть призначити відповідальними відповідних людей. Так вони досі можуть виконувати якусь справжню роботу. Якщо вони навіть не знають, яких людей призначити нести відповідальність і проводити контроль якості, вони не можуть виконувати роботу та є неправдивими лідерами. Деякі люди кажуть: «Неправдивий лідер може не вміти виконувати роботу з текстами через низький рівень і низьку освіту, але йому слід уміти виконувати іншу роботу». Чи справедливе це твердження? (Ні.) Чому воно несправедливе? (Робота з написання статей з досвідними свідченнями проста. Якщо вони не можуть чітко її пояснити чи реалізувати, то вони, безумовно, не впораються з іншими завданнями. Вони не знають, як виконувати чи відстежувати роботу.) Це свідчить про те, що їхній рівень занадто низький. Вони телепні. Вони думають, що бути лідером чи працівником – це те саме, що бути чиновником великого червоного дракона: доки вони вчаться лестити, говорити пишномовно, вигукувати гасла й займатися шахрайством, обманюючи своїх начальників і приховуючи все від підлеглих, вони можуть утвердитися й отримувати державну зарплату. Вони не розуміють, що найважливіший аспект ролі лідера чи працівника – це навчитися виконувати справжню роботу. Вони уявляють собі роботу лідерів і працівників дуже простою. Як наслідок, вони не виконують жодної справжньої роботи й стають неправдивими лідерами.

Які ще конкретні прояви мають неправдиві лідери? Чи можуть неправдиві лідери бачити наскрізь і осягати принципи та стандарти, яких вимагають упорядкування роботи? (Ні.) Чому не можуть? Вони не бачать наскрізь, у чому полягають принципи цієї роботи, і не здатні здійснювати перевірку. Коли під час конкретної реалізації роботи виникають особливі ситуації, вони не знають, як їх розв’язати. Коли брати й сестри запитують їх, що робити в одній із таких ситуацій, вони розгублюються: «Про це не згадано в упорядкуванні роботи, звідки мені знати, як із цим упоратися?». Якщо ти не знаєш, як ти можеш реалізовувати цю роботу? Ти сам не знаєш, але однаково просиш інших її реалізовувати – це реалістично? Це розумно? Коли неправдиві лідери й неправдиві працівники реалізовують упорядкування роботи, то, з одного боку, вони не мають уявлення про кроки та плани для реалізації упорядкувань роботи. З іншого боку, стикаючись із проблемами, вони не можуть здійснювати перевірку згідно з принципами, яких вимагають упорядкування роботи. Тому, коли під час реалізації упорядкувань роботи виникає безліч різноманітних проблем, вони абсолютно не в змозі їх розв’язати. Оскільки на ранніх етапах неправдиві лідери не можуть виявити або передбачити проблеми й не можуть побесідувати заздалегідь, а на пізніших етапах, коли проблеми виникають, вони не можуть їх розв’язати, а лише пусто проповідують доктрини та жорстко застосовують приписи, то проблеми продовжують повторюватися й не зникають, реалізація деяких робіт затримується, а інші роботи реалізуються недостатньою мірою. Наприклад, щодо упорядкування роботи від Божого дому стосовно вичищання та виключення людей, коли неправдиві лідери виконують цю роботу, вони вичищають лише очевидних злих людей, антихристів і злих духів, які спричиняють переривання й завади, а також маловірів, до яких усі брати й сестри відчувають відразу та огиду. Однак є ще деякі, кого слід вичистити, тобто ті приховані, підступні, хитрі злі люди й антихристи. Брати й сестри не можуть бачити їх наскрізь, як і неправдиві лідери. Насправді, згідно з упорядкуваннями роботи від Божого дому, ці люди вже досягли рівня, що підлягає вичищенню. Однак, оскільки неправдиві лідери не можуть бачити їх наскрізь, вони досі вважають цих людей хорошими й навіть просувають, зрощують і використовують їх для важливої роботи, дозволяючи їм тримати владу й обіймати важливі робочі посади в церкві. Чи може тоді бути реалізоване упорядкування роботи від Божого дому щодо вичищання та виключення людей? Чи можна ґрунтовно розв’язати різні проблеми? Чи може робота з поширення Євангелія просуватися нормально? Очевидно, що упорядкування роботи від Божого дому не можуть бути ґрунтовно реалізовані, і багато важливих робіт неможливо виконати добре. Оскільки люди, яких використовують неправдиві лідери, зовсім не мають істини-реальності й навіть можуть чинити лихі вчинки, це заважає належному виконанню різних завдань церковної роботи. Неправдиві лідери використовують цих злих людей, дозволяючи їм виконувати важливі обов’язки та братися за важливу роботу в церкві, навіть дозволяючи цим злим людям управляти приношеннями. Чи буде це переривати церковну роботу й заважати їй? Чи спричинить це втрати для Божих приношень? (Так.) Це дуже серйозний наслідок. Оскільки неправдиві лідери не можуть бачити цих людей наскрізь, не в змозі їх належно перевірити й дозволяють цим злим людям братися за важливу роботу, то робота доведена до повного безладу. Виконуючи свої обов’язки, ці злі люди завжди діють недбало, обманюють вищих і приховують від нижчих і не виконують справжньої роботи; вони діють свавільно, вводять людей в оману та чинять усілякі лихі вчинки. Однак неправдиві лідери не можуть бачити їх наскрізь, і до того часу, як вони помічають проблеми, вже сталося велике лихо. Наприклад, у пастирській зоні Хенань деякі злі люди, які стали лідерами, використовували різні мерзенні засоби, щоб красти Божі приношення; вони вкрали величезні суми, і ці суми так і не були повернуті. Чи пов’язано це з тим, що лідери та працівники вибирали та використовували не тих людей? (Так.) Згідно з упорядкуваннями роботи, якщо хтось не може бачити наскрізь обраних людей, їх можна спочатку призначити на якусь просту роботу, а потім здійснювати відстеження їхньої роботи та спостерігати за ними протягом певного періоду. Людям, яких неможливо побачити наскрізь, категорично не можна доручати жодної важливої роботи, особливо якщо вона пов’язана з ризиком. Лише після тривалого спостереження та побачивши наскрізь їхню сутність, слід приймати рішення про те, як до них ставитися та як із ними поводитися. Неправдиві лідери не працюють згідно з упорядкуваннями роботи й не можуть осягати принципів; тим паче вони не можуть бачити людей наскрізь і використовують не тих людей. Це призводить до втрат як у церковній роботі, так і в Божих приношеннях. Це лихо, принесене неправдивими лідерами. Антихристи навмисно використовують злих людей, тоді як неправдиві лідери безтолкові, не можуть нікого бачити наскрізь і не можуть побачити наскрізь сутність будь-яких проблем, які вони виявляють. Вони використовують і призначають людей виключно на основі своїх почуттів. Більшість людей, призначених неправдивими лідерами, не підходить; вони завдають збитків церковній роботі, і наслідки ідентичні тим, що виникають, коли антихристи навмисно використовують злих людей. Неправдиві лідери з низьким рівнем і нездатністю виконувати роботу також призводять до досить серйозних наслідків, чи не так? (Так.) Тож не думайте, що тільки антихристи порушують упорядкування роботи; неправдиві лідери також можуть порушувати упорядкування роботи. Навіть якщо це не навмисно, за своєю суттю це, зрештою, однаково є порушенням упорядкувань роботи. Неправдиві лідери через нерозуміння істин-принципів і нездатність бачити наскрізь людей чи питання зрештою порушують упорядкування роботи й не в змозі виконувати справжню роботу. Це затримує церковну роботу та шкодить обраним Богом людям. Природа й наслідки їхніх дій такі самі, як і в антихристів, що виконують роботу, і також завдають збитків роботі церкви та шкодять життю-входженню братів і сестер.

Неправдиві лідери, виконуючи роботу та реалізовуючи упорядкування роботи, просто діють абияк і доводять усе до повного безладу. Вони досить упевнені у власній праведності й ніколи не шукають і не бесідують, по-дурному думаючи, що мають хороший рівень; вони наважуються діяти й можуть красномовно говорити. Оскільки брати й сестри обирають їх або Божий дім тимчасово просуває та зрощує їх, вони думають, що як лідери відповідають стандарту й можуть виконувати свої зобов’язання. Вони й не підозрюють, що вони ніщо й не можуть виконати жодного з зобов’язань лідерів і працівників. Вони не розуміють міри власної недостатності; вони просто безсоромно наважуються щось робити. Як наслідок, після поширення різних упорядкувань роботи вони не можуть реалізувати жодного з них відповідно до вимог від Вишнього. Кожне упорядкування роботи, за яке вони беруться, закінчується повним безладом і суцільним хаосом. Реалізація ними адміністративної роботи є поганою; їм незрозуміло, скільки нових віруючих було здобуто через проповідування Євангелія, як створювати церкви, обирати лідерів і дияконів і як вести церковне життя. Щодо того, хто має найбільші результати у взятті на себе відповідальності за євангельську роботу, хто свідчить найефективніше, хто найкраще підходить для поливу церкви, яким лідерам команд слід скоригувати призначені обов’язки або відсторонити їх за безвідповідальність, і як розв’язувати проблеми, що виникають у певних аспектах роботи, – неправдиві лідери не мають чіткого уявлення про всі ці конкретні завдання, і вони доводять свою роботу до повного безладу. Щодо різних професійних завдань у церкві, які вимагають вищого рівня технічних знань, неправдиві лідери також доводять їх до повного безладу. Вони не мають жодного уявлення, як конкретно виконувати ці завдання. Навіть якщо вони хочуть про них розпитати, вони не знають, як це зробити. Вони хочуть запитати у Вишнього, як підійти до цих завдань, але навіть не знають, як сформулювати свої запитання. Як наслідок, роботу неможливо виконати. Навіть просте завдання з управління майном, якого вимагають упорядкування роботи, – призначення підходящих людей для збереження та розподілу майна, а також створення різних систем, – це те, з чим неправдиві лідери не можуть упоратися. Вони доводять це до повного безладу. Неправдиві лідери перебувають у повному замішанні щодо кожного завдання, за яке беруться. Коли їх запитують, чи реалізували вони упорядкування роботи, вони відчувають гордість і впевнено кажуть: «Так, реалізував. У кожного є копія упорядкувань роботи, і всі знають, якої роботи вимагає Божий дім». Якщо запитати їх, як вони це зробили, попросити пояснити конкретні робочі кроки, які завдання були виконані відносно погано, які завдання були виконані більш гладко, чи кожне завдання було виконане належним чином, які завдання потребують постійного відстеження та перевірки, і чи були виявлені якісь проблеми після перевірки, – вони нічого з цього не знають. Деякі неправдиві лідери, відколи стали лідерами, навіть не знають, які завдання від них вимагається виконувати або яка сфера їхньої відповідальності. Хіба це не ще більш проблематично? Чи більшість лідерів і працівників зараз має цю проблему різною мірою? (Так.)