Реалізація роботи з написання статей з досвідними свідченнями включає важливий етап перевірки, який залежить від того, чи мають лідери та працівники істину-реальність. Крім перевірки лідерів і працівників із відносно низьким рівнем, які є відносно слабкими, тобі також слід розпитувати й дізнаватися про тих, хто має середній рівень. Якщо обставини невідповідні, ти можеш послати когось розпитати й зрозуміти ситуацію та зробити детальні записи. Якщо обставини дозволяють, найкраще особисто піти й поспілкуватися з куратором цієї роботи; ставити запитання, наводити довідки й розуміти конкретну ситуацію цієї роботи та дивитися, наскільки добре реалізується робота. Підсумовуючи, щойно впорядкування роботи з написання статей із досвідними свідченнями поширено, його не можна завершити за один-два місяці. Це не тимчасове завдання, а довгострокова робота. Лідерам і працівникам не слід просто забезпечувати наставництво, нагляд, спонукання й перевірку протягом перших одного-двох місяців після поширення упорядкування роботи та вважати, що на цьому справу зроблено. Натомість вони мусять постійно відстежувати цю роботу в довгостроковій перспективі. До слабших церковних лідерів їм потрібно йти й забезпечувати для них особисте наставництво. Щодо церковних лідерів, які можуть самостійно реалізовувати упорядкування роботи, їм також слід практикувати регулярні перевірки, щоб розуміти хід роботи й розв’язувати будь-які проблеми, що виникають. Це зобов’язання лідерів і працівників. Тому одне можна сказати напевно про лідерів і працівників, які виконують роботу: у них ніколи немає вільного часу. Деякі лідери та працівники завжди думають: «Упорядкування роботи вже поширено, і я побесідував про те, як їх реалізувати. Я закінчив свою роботу, більше нічого робити. Тож я виконаю якусь підходящу хатню роботу, наприклад, допоможу з приготуванням їжі та прийомом або куплю якісь предмети першої необхідності, яких бракує братам і сестрам». Вони стають бездіяльними після поширення упорядкувань роботи та вважають, що закінчили свою роботу та що їм більше нічого робити. Це показує, що вони не знають, як виконувати роботу або керувати конкретними завданнями. Насправді, щойно різні упорядкування роботи Божого дому поширено, доки Вишнє не закликало зупинитися, робота мусить тривати й не може бути зупинена на півдорозі. Наприклад, робота з написання статей з досвідними свідченнями – чи закликало Вишнє зупинити це? Чи було якесь повідомлення про те, щоб припинити цю роботу? (Ні.) Отже, як лідерам і працівникам слід виконувати цю роботу? Не керуйтеся лише короткочасним ентузіазмом. Коли упорядкування роботи щойно поширено, ти дуже захоплений, ініціативний і прагнеш виконувати цю роботу. Однак через певний час, якщо Вишнє не спонукає, не видає нових інструкцій або не дає подальших вказівок щодо цього упорядкування роботи, ти можеш подумати, що оскільки Вишнє не організувало нічого нового, ти можеш ігнорувати цю роботу. Це неприйнятно; це невиконання зобов’язання. Незалежно від того, як довго ця робота реалізується, і незалежно від того, чи Вишнє розпитувало, спонукало чи наголошувало на цій роботі протягом цього часу, доки ця робота довірена тобі, тобі слід брати її на себе й постійно виконувати її, і робити це добре. Що означає «постійно»? Це означає, що доки Вишнє не закликає зупинитися, лідери та працівники мусять забезпечувати безперервне й постійне наставництво, нагляд, спонукання, перевірку й відстеження щодо цієї роботи. Хіба що ти підеш у відставку або тебе відсторонять; доки ти обіймаєш свою посаду, ця робота – це те, що ти мусиш добре виконувати як лідер або працівник. Це також завдання, яке ти мусиш постійно реалізовувати й відстежувати. Як це слід практикувати? Щоразу, коли ти відвідуєш церкву, ти мусиш запитувати місцевих лідерів і куратора цієї роботи: «Як просувається написання статей зі свідченнями протягом цього періоду? Чи є якісь хороші, відносно зворушливі статті зі свідченнями? Чи є якісь статті з особливими переживаннями?». Якщо вони кажуть, що є, тобі слід переглянути ці статті. Якщо вони справді містять практичні переживання та справді повчають людей, їх слід швидко подати. Щоразу, коли ти відвідуєш церкву, ти мусиш спочатку запитувати про цю справу. Це конкретне завдання, яке ти мусиш реалізувати, обов’язок, від якого ти не можеш ухилитися, – це твоя відповідальність. Незалежно від того, чи Вишнє спонукає чи розпитує про цю справу, це завдання є одним із тих, що ти маєш робити. Якщо брати й сестри зайняті виконанням своїх обов’язків і не мають часу писати статті зі свідченнями, ти мусиш спонукати їх, кажучи: «Написання хороших статей зі свідченнями дуже корисне для життя-входження обраних Богом людей, і це також важливий обов’язок». Однак деякі лідери кажуть: «Брати й сестри відчувають, що вони описали всі свої переживання і їм більше нічого писати». Це правильне твердження? Насправді, багато детальних переживань люди не помічають і випускають з уваги. Лише коли вони читають досвідні свідчення, написані іншими, вони згадують, що також мали подібні переживання. Тому написання статей з досвідними свідченнями вимагає ретельного обдумування й розмірковування. Є багато досвідних розумінь, про які варто написати. Чи є відсутність часу на написання вагомою причиною? Це обов’язок, який людям слід виконувати. Незалежно від того, наскільки вони зайняті, їм слід знаходити час, щоб писати. Якщо вони не знають, як писати статті зі свідченнями, їм слід надиктувати їх, щоб хтось інший відредагував, так створюючи хорошу статтю. У такий спосіб, завдяки твоєму спонуканню й скеровуванню, пишеться ще одна хороша стаття з досвідним свідченням. Чи знаєш ти, скількох людей ця стаття може повчити? Скільки людей може отримати допомогу й користь від неї? Якщо ти не наглядаєш і не забезпечуєш скеровування, а місцеві церковні лідери також не мають ноші, думаючи, що брати й сестри написали всі свої досвідні свідчення й більше немає статей для написання, тоді ця хороша стаття з досвідним свідченням не з’явиться. Іноді, коли ти відвідуєш церкву, деякі брати й сестри розмовляють з тобою й кажуть: «Я зазнав усіляких труднощів у своєму житті. Після того, як я повірив у Бога, мене також багато переслідували. На кожному кроці мене вів Бог. Я бачив дивовижні діяння Бога й усвідомив, що все призначено Богом і що Бог справді володарює над усім, – це цілковита правда!». Після того, як вони розповідають тобі про свій досвід, ти запитуєш, чи записали вони його у вигляді статті, і вони кажуть: «Ні, у мене низький рівень освіти, і я не вмію писати. Крім того, інші кажуть, що цей досвід не є цінним». «Як такий чудовий досвід може не мати цінності?» – кажеш ти їм. «Після кожного кроку пережитого тобою досвіду ти глибоко відчував Боже володарювання, Боже ведення й Боже призначення. Який досвід може бути ціннішим за цей? Такі переживання слід записувати й не пропускати». Тоді ти швидко організовуєш, щоб більш освічені брати й сестри допомогли їм відредагувати його. Протягом трьох днів пишеться хороша й чудова стаття зі свідченням, а потім з неї робиться відео з досвідним свідченням. Кожен, хто його дивиться, каже: «Досвід головного героя фантастичний! Це так повчально дивитися! Це справді показує, що Бог володарює над усім, – саме так і є! Це тепер підтверджено ще більшою мірою, і наша віра в Бога зросла». Інші кажуть: «Ця стаття з досвідним свідченням написана дуже практично й дуже зворушлива. Було б ще краще, якби на її основі зняли фільм!». Багато братів і сестер з нетерпінням чекають, коли на її основі швидко знімуть фільм. Отже, оскільки лідери та працівники ставилися до церковної роботи з відповідальністю й вірністю, невимушена розмова змогла призвести до хорошої статті та хорошого матеріалу для фільму. Це найкраще свідчення й найкраща тема для свідчення про Боже володарювання й призначення. Такі історії можуть збільшити віру багатьох людей і повчити багатьох! Що ви думаєте про те, як лідери і працівники виконують роботу в такий спосіб? Вони не дотримуються жодних формальностей у своїй роботі. Куди б вони не йшли, вони ставлять запитання, наводять довідки та спілкуються з братами й сестрами, інтегруючись серед них, не поводячись зверхньо. Вони не тільки мають ношу в серці, але й сильне почуття відповідальності. Постійно так роблячи, вони природно досягають результатів. Хіба Бог не пам’ятатиме цього? Це добрі вчинки, чи не так? Скажіть Мені, чи виснажливо виконувати цю невелику роботу? Чи вимагає вона страждань? Чи вимагає вона дертися на гори мечів чи кидатися в моря вогню? Ні. Вона нескладна. Просто в неї потрібно вкладати свою душу. З цією роботою в твоєму серці, куди б ти не йшов, ти ставиш запитання й намагаєшся дізнатися: «Як просувається робота? Чи були якісь хороші статті зі свідченнями протягом цього періоду? Щодо братів і сестер, які мають досвід, але ще не написали статей, чи знаєте ви, як наставити їх розповісти про свої переживання? Чи знаєте ви, як допомогти їм висловитися й наставити їх записати це?». Куди б ти не йшов, ти завжди маєш бесідувати про цю справу, робити речі, пов’язані з цією роботою, і говорити слова, пов’язані з цією роботою. Хіба така практика не робить роботу лідерів і працівників більш рясною? Чи може виникнути ситуація, коли ти сидиш без діла, не маючи роботи? (Ні.) Чи можуть лідери та працівники, працюючи в такий спосіб, втомитися або померти від виснаження? (Ні.) Вони не втомляться й не помруть від виснаження, робота матиме результати, і Бог пам’ятатиме про неї. Якщо ти працюєш у такий спосіб, багато хто буде повчаний, і брати й сестри відчують, що написання статей з досвідними свідченнями є цінним і значущим. Раніше вони думали, що їхній досвід не має цінності, але завдяки твоєму наставництву вони зрозуміли, як писати статті з досвідними свідченнями. Це також приносить користь їхньому життю-входженню. Лише коли ти працюєш у такий спосіб, ти виконуєш зобов’язання лідерів і працівників.

Завдяки бесіді про те, як лідерам і працівникам слід перевіряти роботу, чи навчилися ви її перевіряти? Перевірка роботи – це не пошук недоліків чи прискіпування, а радше розуміння того, як виконувалася робота, чи її було впорядковано, чи є хтось, хто відповідає за роботу, як вона просувається, який прогрес, чи йде вона гладко, чи виконується згідно з принципами, чи дає результати тощо. Водночас потрібно спостерігати, переглядати й оцінювати ефективність роботи, а потім на основі цього знаходити кращі та більш підхожі способи її реалізації. Щодо такого впорядкування роботи, як написання статей з досвідними свідченнями, то доки Вишнє не закликало його припинити, цю роботу потрібно постійно відстежувати й реалізовувати, і це корисно для життя-входження обраних Богом людей. Якщо деякі люди вважають, що досвідних свідчень уже достатньо і що обрані Богом люди не можуть їх усі прочитати, чи можна тоді припинити цю роботу? Її не можна припиняти. Що більше досвідних свідчень, то краще; що їх більше, то вони багатші – це найбільше допомагає обраним Богом людям увійти в істину-реальність. Деякі нововіри, прочитавши ці досвідні свідчення, знатимуть, як переживати Божу роботу на власному досвіді. Переживши певний період досвіду й отримавши результати, вони, природно, зможуть писати статті з досвідними свідченнями. Деякі люди з неглибоким досвідом також можуть отримати повчання, читаючи ті відносно глибші досвідні свідчення, і вони можуть досягти глибшого досвіду й написати кращі статті-свідчення. Ці свідчення приносять користь як людям у релігії, так і обраним Богом людям у Божому домі. Тому робота з написання статей з досвідними свідченнями ніколи не може припинитися. Лідери та працівники мусять постійно відстежувати цю роботу, і їм не слід припиняти її з будь-якої причини чи під будь-яким приводом. Це важливий пункт роботи в церкві. Лідерам і працівникам слід подавати приклад у написанні статей з досвідними свідченнями. Ця практика найкраще виявляє, чи володіють вони істиною-реальністю. Якщо вони не можуть писати статті з досвідними свідченнями, вони не відповідають стандарту як лідери чи працівники й не можуть виконувати справжню роботу; їх слід відсторонити й відсіяти. Після того, як лідери та працівники добре виконають цю роботу, їм потрібно постійно відвідувати різні церкви, щоб дізнаватися про хід роботи. Вони можуть ставити запитання й дізнаватися про роботу: «Кілька братів і сестер у вашій церкві, які відносно ревні у своєму прагненні, усі мають певний досвід – чи можуть вони написати якісь статті-свідчення?». Їм також слід запитати тих, хто щойно прийняв істинний шлях, як саме вони досліджували й прийшли до його прийняття, і чи можуть вони записати свої враження щодо цього. Лідерам і працівникам потрібно не тільки постійно запитувати про цю роботу й дізнаватися про неї, відстежувати та реалізовувати її, але й перевіряти, наскільки добре йде її реалізація: «За цей період ви призначили людей для виконання цієї роботи? Скільки статей з досвідними свідченнями було написано? Скільки з них відповідають стандарту? Яка частка статей, що відповідають стандарту?». Куратор відповідає: «Після останньої бесіди в нашій церкві вже написано кілька статей з досвідними свідченнями, і кілька статей, що відповідають стандарту, було подано. Ми постійно виконуємо цю роботу». Це добре; це означає, що ти виконав це завдання належним чином. З огляду на це, чи існує прямий зв’язок між здатністю церкви створювати справжні статті з досвідними свідченнями та роллю лідерів і працівників? З одного боку, тобі потрібно постійно бесідувати про цей аспект роботи; з іншого боку, тобі треба подавати приклад, постійно запитуючи про роботу, а також беручи участь у ній і відстежуючи її. Після того, як ти певний час відстежував роботу, а потім покинув цю церкву, тобі слід пізніше повернутися, щоб перевірити її реалізацію. Хіба це не те, що слід робити лідерам і працівникам? Це зобов’язання лідерів і працівників.

До кожного впорядкування роботи, поширеного Божим домом, лідери та працівники мусять ставитися серйозно й серйозно його реалізовувати. Вам слід часто використовувати впорядкування роботи, щоб порівнювати й перевіряти всю виконану вами роботу. Вам також слід досліджувати й розмірковувати над тим, які завдання ви не виконали добре або не реалізували належним чином за цей період. Щодо будь-якого завдання, призначеного й необхідного згідно з упорядкуваннями роботи, яким знехтували, вам слід швидко надолужити його й поцікавитися ним. Якщо ти зайнятий конкретним завданням і не можеш відволіктися, ти можеш доручити іншим перевірити й відстежити роботу, яку не було виконано добре. Не просто віддавай накази й думай, що завдання виконано після його призначення й упорядкування, а потім просто стій осторонь, склавши руки. Як лідер, ти відповідаєш за всю роботу, а не лише за одне завдання. Якщо ти бачиш, що певне завдання особливо важливе, ти можеш наглядати за ним, але тобі також потрібно знайти час, щоб перевіряти, скеровувати та відстежувати інші завдання. Якщо ти задовольняєшся лише добрим виконанням одного завдання й потім вважаєш справу завершеною, а інші завдання доручаєш іншим людям, не дбаючи й не запитуючи про них, це безвідповідальна поведінка й невиконання зобов’язання. Якщо ти лідер, то, незалежно від того, за скільки завдань ти відповідаєш, ти зобов’язаний постійно ставити запитання й дізнаватися про них, одночасно перевіряючи їх і своєчасно розв’язуючи проблеми в міру їх виникнення. Це твоя робота. Отже, чи ти є регіональним лідером, чи районним лідером, чи лідером церкви або будь-яким лідером команди чи куратором, щойно тобі стає відомий обсяг твоїх зобов’язань, ти мусиш часто досліджувати, чи ти виконуєш справжню роботу, чи ти виконав зобов’язання, які мусить виконувати лідер або працівник, а також які з кількох довірених тобі завдань ти не виконав, які ти не хочеш виконувати, які з них мають слабкі результати та принципи яких ти не осягнув. Це все те, що тобі слід часто досліджувати. Заразом ти маєш навчитися бесідувати з іншими людьми й ставити їм запитання, а також мусиш навчитися визначати в Божих словах і упорядкуваннях роботи план, принципи та шлях практики. Що ж стосується будь-якого упорядкування роботи, із чим би воно не було пов’язане: з адмініструванням, персоналом або ж церковним життям чи з будь-яким видом професійної роботи, – то якщо воно зачіпає зобов’язання лідерів та працівників, то це відповідальність, яку мають виконувати лідери та працівники і в рамках якого лідери та працівники відповідальні – ось цими завданнями тобі слід опікуватися. Само собою, пріоритети слід визначати, виходячи з ситуації; жодна робота не може відставати. Деякі лідери та працівники кажуть: «У мене ж не три голови й не шість рук. В упорядкуванні роботи так багато завдань; я абсолютно не впораюся, якщо мене поставлять відповідальним за всі». Якщо є якісь завдання, у яких ти особисто не можеш брати участь, то чи призначив ти когось іншого для їх виконання? Зробивши це призначення, чи відстежив ти роботу й чи поцікавився нею? Чи перевірив ти їхню роботу? Напевно, у тебе був час, щоб поцікавитися й провести перевірку? Безперечно, був! Деякі лідери та працівники кажуть: «Я можу виконувати лише одну роботу за раз. Якщо ти просиш мене провести перевірку, я можу перевірити лише одне завдання за раз; більше – нездійсненно». Якщо це так, то ти – нікчема, твій рівень украй низький, у тебе немає працездатності, ти не підходиш на роль лідера чи працівника, і тобі слід піти у відставку. Просто виконуй якусь роботу, яка тобі підходить, – не спричиняй затримок у роботі церкви та в житті-зростанні обраних Богом людей через те, що твій рівень занадто низький, щоб виконувати роботу; якщо тобі бракує цього розуму, ти егоїстичний і мерзенний. Якщо ти маєш звичайний рівень, але здатний рахуватися з Божими намірами, готовий проходити підготовку й відчуваєш невпевненість у тому, що зможеш добре виконати роботу, тоді тобі слід знайти кількох людей із добрим рівнем, щоб співпрацювати з тобою в роботі. Це хороший підхід, і це вважається проявом розуму. Якщо твій рівень занадто низький, і ти справді не здатний узяти на себе цю роботу, але однаково бажаєш і далі обіймати цю посаду й насолоджуватися її благами, то ти – егоїстична й мерзенна людина. Лідери та працівники мусять мати совість і розум – це надзвичайно важливо. Без навіть такої людськості вони абсолютно не можуть бути лідерами чи працівниками, і навіть якщо вони виконають трохи роботи, вони будуть неправдивими лідерами, які лише завдаватимуть шкоди обраним Богом людям і ставитимуть під загрозу роботу церкви. Лідерам і працівникам слід рахуватися з Божими намірами; вони абсолютно не мусять бути диктаторами й брати все на себе, щоб урешті-решт не виконати добре жодної роботи й затримати всю роботу церкви, а також життя-входження обраних Богом людей. Хіба це не було б великим переступом? Тому люди з надто низьким рівнем абсолютно не можуть бути лідерами та працівниками. Ті, кому бракує богобоязливого серця та хто не може рахуватися з Божими намірами, тим паче не можуть бути лідерами та працівниками; їх не можна робити відповідальними за жодне завдання. Для лідерів і працівників важливо мати самоусвідомлення. Якщо ти не можеш виконувати справжню роботу, але однаково хочеш усе брати на себе й любиш насолоджуватися благами статусу, це і є точне визначення неправдивого лідера, і тебе слід відсторонити й відсіяти.

Після бесіди про зобов’язання, які лідерам і працівникам слід виконувати щодо впорядкувань роботи від Божого дому, чи маєте ви тепер шлях щодо того, як лідерам і працівникам слід ставитися до впорядкувань роботи та реалізовувати їх? (Так.) Чи є якісь труднощі? Серед різних завдань, окреслених в зобов’язаннях лідерів і працівників, про які ми бесідували, деякі люди можуть зосереджуватися лише на одному чи двох аспектах, тоді як інші можуть не впоратися навіть з одним чи двома аспектами. Що стосується лідерів і працівників, які можуть зосередитися на одному чи двох аспектах роботи, якщо вони мають достатній рівень і можуть також навчитися відстежувати інші аспекти роботи, то вони в основному відповідають стандарту. Однак якщо вони залишаються лише на рівні проповідування доктрин і проведення зібрань, але не можуть виконувати конкретну роботу, а коли їх просять узяти участь у перевірці та відстеженні конкретних завдань, вони починають хвилюватися, не маючи планів, кроків чи шляхів, не знаючи, що робити, – це свідчить про низький рівень. Чи можуть люди з низьким рівнем реалізовувати впорядкування роботи? (Ні.) Такі лідери та працівники не відповідають стандарту. Як вам слід поводитися з такими лідерами та працівниками? Скажіть їм: «Упорядкування роботи вже поширено, і ми чітко розуміємо, які завдання виконувати й яких принципів дотримуватися, а ти не знаєш, що робити, і не маєш шляху. І при цьому ти ще маєш нахабство бесідувати з нами й проповідувати нам. Тобі слід негайно піти у відставку! Ти не годишся на роль лідера чи працівника, ти не можеш виконати це зобов’язання. Швидко передай його комусь компетентному! Припини вигукувати тут гасла, ніхто не хоче слухати!». Це доречний спосіб розв’язання проблеми? (Так.) Якщо не можеш виконувати роботу, який сенс сліпо вигукувати гасла! Кожен може прочитати слова в упорядкуваннях роботи; кожен може говорити доктрини – значення має те, як ти насправді це робиш. Якщо ти не можеш цього зробити, то ти не підходиш на роль лідера чи працівника. Жодне завдання не є таким простим, як один плюс один дорівнює два. Кожне завдання вимагає від лідерів і працівників розробки конкретних планів реалізації в межах принципів на основі конкретної ситуації. Водночас вони мусять знати, як наглядати, перевіряти й відстежувати, доки робота не буде реалізована належним чином, повністю відповідаючи вимогам упорядкувань роботи, приносячи плід і даючи результати. Лише тоді вони виконали зобов’язання лідерів і працівників; лише тоді вони відповідають стандарту як лідери і працівники.