Бесіда на прикладі про те, як реалізовувати упорядкування роботи

Щодо того, як реалізувати упорядкування роботи від Вишнього, розгляньмо конкретний приклад. Припустімо, упорядкування роботи вимагає від людей писати статті з досвідними свідченнями. Це конкретне завдання, яке охоплює широкий спектр аспектів і є довгостроковим, постійним завданням, а не тимчасовим упорядкуванням роботи. Отже, після того, як це упорядкування роботи буде поширено, що слід зробити лідерам і працівникам у першу чергу? Згідно з дев’ятим зобов’язанням лідерів і працівників, яке вимагає від них забезпечувати наставництво, нагляд і спонукання, а також перевіряти стан реалізації упорядкування роботи та відстежувати його, перше, що потрібно зробити лідерам і працівникам, – це побесідувати з лідерами команд і кураторами про те, як конкретно виконувати це завдання в належний спосіб і так, щоб це дало результати, забезпечивши, щоб кожен мав шлях і принципи для виконання цієї роботи. Лише побесідувавши до такого ступеня, можна добре виконати роботу. По-перше, переконайтеся, що кожен розуміє стандарти, яких вимагає Вишнє щодо написання статей-свідчень, і які саме статті-свідчення потрібні. Спочатку встановіть конкретний зміст, принципи й рамки цих статей і переконайтеся, що всі лідери та працівники про це знають. Крім того, надайте конкретну бесіду й забезпечте конкретне наставництво щодо обсягу, формату, тематики й мовного стилю статей, – наприклад, повідомте їм, що статті можна писати у формі розповіді, щоденника, особистої оповіді, вірша в прозі тощо. Хіба це не забезпечення наставництва? (Так.) Після забезпечення наставництва кожен знатиме конкретну концепцію й визначення статей-свідчень, які їм потрібно написати. Після цього визначте, хто має рівень і досвід для написання статей із досвідними свідченнями, а кому бракує глибокого досвіду й він може лише вправлятися в написанні звичайних статей-свідчень. Церковним лідерам потрібно гостро усвідомлювати ці ситуації. Після того, як статті буде написано, перегляньте їх, щоб перевірити, чи вони справжні й повчальні. Якщо вони відповідають стандарту, їх можна використовувати як зразкові статті для братів і сестер, які ще не писали статей або не знають, як їх писати, щоб вони їх читали й брали за основу. Якщо хтось має досвід і бажає писати статті-свідчення, йому слід дотримуватися принципів і вимог, ділитися тим, що в нього на серці, і говорити практичні слова, щоб вони повчали читачів. Якщо деякі люди не вміють добре писати статті й можуть лише просто переказувати події, що з ними робити? Навіть якщо їхні статті не відповідають стандартам, їм однаково слід вправлятися. Їм слід писати статті про своє справжнє розуміння й усвідомлення, здобуті завдяки переживанню Божих слів на власному досвіді. Після редагування й перегляду цих статей, якщо зміст відповідає стандартам для статей-свідчень, то такі статті є дійсними. Незалежно від стилю написання статті й незалежно від її форми – чи то розповідь, чи то щоденник, – доки вона корисна й повчальна для читачів, її можна писати. Є також деякі люди з низьким рівнем освіти, які мають певні досвідні свідчення, але не знають, як писати статті-свідчення. Що робити в таких випадках? Вони можуть усно розповісти про свій досвід, а хтось із вищим рівнем освіти може допомогти їм записати їхній досвід, а потім точно викласти його згідно зі справжнім значенням, яке в нього вкладає ця людина, відредагувавши його в статтю-свідчення, що відповідає стандарту. Такі статті також є дійсними. Щоб розпочати цю роботу, спочатку побесідуйте про те, що таке стаття-свідчення та який її формат. Потім установіть конкретні вимоги й упорядкування для людей із різним рівнем освіти, різних вікових груп і тих, хто має різні досвід і духовний зріст. Нехай ті, хто має досвід, спочатку напишуть кілька статей. Тим часом знайдіть у церкві людей, які підходять для наставництва братів і сестер у написанні статей і які підходять для редагування й коректури статей, щоб вони виконували ці конкретні завдання. Це забезпечить початкове упорядкування для цієї роботи. Чи означає таке упорядкування, що так роботу повністю реалізовано й ви можете залишити її без уваги? Ні, це лише надання конкретного керівництва, допомоги й планів реалізації на основі вимог упорядкування роботи. Що слід робити лідерам і працівникам далі? Вам слід наглядати за роботою. Чи слід цьому нагляду мати ціль? Нагляд – це не випадкові точкові перевірки; у нього має бути основна ціль. Ви мусите чітко розуміти, за ким потрібно наглядати й які етапи роботи потребують нагляду. Наприклад, якщо певна сестра є церковним лідером, яка зазвичай несерйозно ставиться до своєї роботи, любить хвалитися, ставить високі цілі, але некомпетентна, схильна обманювати вищих і приховувати від нижчих, говорить особливо приємно, але схильна до недбалого ставлення до своєї роботи, то вкрай необхідно наглядати за її роботою. Не можна повністю їй довіряти. Отже, перший крок – перевірити її роботу й подивитися, як у неї йде справа з реалізацією упорядкувань роботи. Це що, просто довільний нагляд за людьми? (Ні.) Це необхідно для роботи, тому що ця робота надто важлива, і ті, хто виконує таку роботу, мусять бути надійними. Якщо вони не виконують конкретних завдань і не є вартими довіри, сліпа довіра до них затримає роботу церкви, і ти також не виконаєш свого зобов’язання. Щодо таких людей, ти не можеш піддаватися тому, наскільки гарно звучать їхні слова або наскільки сильно вони заявляють про свою відданість; насправді вони лише гарно говорять, але за лаштунками не роблять нічого суттєвого. Такі люди є саме об’єктами нагляду. Через нагляд спостерігайте, чи покаялися вони. Якщо ні, негайно відстороніть їх і припиніть витрачати на них зусилля. Насправді, вам слід практикувати відстеження, нагляд і забезпечення керівництва щодо більшості лідерів і працівників. Щодо тих, хто може виконувати справжню роботу й має почуття відповідальності, якщо це робота, яку вони вміють робити, то нагляд не потрібен. Однак для нової або важливої роботи відстеження, нагляд і забезпечення керівництва все ж необхідні. Можна сказати, що такі відстеження роботи й нагляд за нею є завданням лідерів і працівників. Відстеження, нагляд і забезпечення керівництва – це не про недовіру, а про забезпечення безперешкодного просування роботи. Оскільки люди мають різні недоліки, а до того ж різні розбещені характери, без такої практики неможливо гарантувати, що робота буде виконана добре. Ті, кого щойно підвищили до роботи, потребують ще більше відстеження, нагляду й керівництва. Це конкретне завдання, яке мусять виконувати лідери та працівники. Якщо ти не практикуєш відстеження, нагляд і забезпечення керівництва, багато завдань неможливо виконати добре, а деяка робота може бути навіть зіпсована або зупинена. Це надто поширене явище. Зокрема, лідери та працівники, які не прагнуть до істини, потребують ще більшого нагляду. З іншими робота може бути реалізована досить надійно, але з такими людьми невідомо, чи може бути робота реалізована, або наскільки добре вона буде реалізована, і чи буде вона реалізована згідно з упорядкуванням роботи, ще важче сказати. Такі люди не дуже надійні у своїй роботі. Якщо ти довіряєш їм, не наглядаючи за їхньою роботою, це, по суті, є недбалим і безвідповідальним ставленням до роботи. Щодо таких людей, тобі потрібно відстежувати й наглядати, а також брати участь у роботі їхньої церкви. Якщо вони не бажають, щоб ти приходив, або не вітають тебе, що тобі робити? Ти можеш сказати: «Я просто проковтну свою гордість і все одно піду». Чи правильні ці слова? (Ні.) Це не їхня особиста територія; це церква, і вона входить до сфери твоєї відповідальності. Ти не тягнеш час свого перебування в їхньому домі, щоб жити за чужий рахунок; ти йдеш до церкви, щоб виконувати роботу. Це не про те, щоб ковтати свою гордість. Хоча він є лідером, обрані Богом люди не є його. Саме тому, що він безвідповідальний і невірний у своїй роботі, тобі потрібно наглядати за його роботою й відстежувати її. Отже, що тобі робити, коли ти туди прийдеш? По-перше, запитай його, хто в церкві має життєвий досвід і може писати статті з досвідними свідченнями, хто приділяє відносно більше уваги прагненню до істини, хто приділяє відносно більше уваги написанню щоденників і нотаток із духовних роздумів, хто зосереджується на діленні своїм досвідом на зібраннях і хто має найбільше досвідних свідчень. Нехай лідер спочатку вкаже на цих людей. Якщо він назве кількох братів і сестер, кажучи, що саме вони приділяють відносно більше уваги читанню Божих слів, мають просвітлення й осяяння Святого Духа, часто пишуть нотатки з духовних роздумів, зосереджуються на практиці істини, коли стикаються з ситуаціями, і часто діляться досвідними свідченнями, які інші охоче слухають, то тобі слід зустрітися з цими братами й сестрами та побесідувати з ними. Крім того, у церкві, безумовно, є деякі люди з низьким рівнем освіти, які не можуть писати статті, але мають практичний досвід. Цим людям потрібні наставництво й підготовка, і ти можеш попросити тих, хто вміє писати статті, допомагати їм протягом певного часу. Водночас вибери людину, яка буде відповідальною за реалізацію конкретної роботи з написання обраними Богом людьми статей із досвідними свідченнями. Ця людина відповідатиме за збір, редагування, перегляд, а потім подання готових статей. А що слід робити церковному лідерові? Нехай він наглядає за виконанням цих завдань і відстежує їх. Деякі люди можуть сказати: «Оскільки є церковний лідер, навіщо нам вибирати когось відповідального? Хіба це не зайве?». Це зайве? (Ні.) Чому ні? Саме тому, що цей церковний лідер не виконує справжньої роботи й надто ненадійний, ти маєш вибрати іншу людину, яка буде відповідальною конкретно за цю роботу. Якби церковний лідер був надійним, він міг би стабільно виконувати роботу після отримання упорядкування роботи, і тобі не потрібно було б так за ним наглядати. Вибір відповідальної особи – це не про відсування церковного лідера на задній план, а про досягнення кращих результатів роботи. Якщо ти не вибереш цю людину, робота може провалитися, і стане невідомо, коли вона буде завершена або дасть результати.

Мета участі лідерів і працівників у церковній роботі полягає в тому, щоб вести обраних Богом людей до практичного переживання Божої роботи на власному досвіді. Їм слід не тільки добре виконувати свій обов’язок, але й допомагати обраним Богом людям у виконанні всієї церковної роботи відповідно до стандартів, яких вимагають упорядкування роботи, а також вести їх у цьому. Лише лідери та працівники, які так чинять, відповідають Божим намірам. Але якщо ти не береш конкретної участі в роботі й не практикуєш нагляд за лідерами та працівниками, які не виконують справжньої роботи, то результати цих церковних завдань можуть зійти нанівець, будучи змарнованими неправдивими лідерами. Якщо ти чітко розумієш ситуацію в певній церкві й у душі знаєш, що лідери цієї церкви безвідповідальні, але своєчасно не відстежуєш і не даєш вказівок, хіба це не порушення зобов’язання? Щодо такого типу роботи: якщо ти вже конкретно відстежив і взяв участь, а також призначив і куратора, і людей для виконання роботи, чи можеш ти одразу ж піти? (Ні.) Найкраще відстежувати протягом певного періоду. Під час відстеження, по-перше, ти можеш спонукати церковних лідерів і наставляти їх, щоб вони активно працювали над цим завданням. Крім того, ти можеш мати точне розуміння робочої ситуації людей, яких ти призначив, і водночас можеш своєчасно робити виправлення й допомагати з будь-якими проблемами, з якими вони стикаються в будь-який час. Якщо ти підеш занадто рано, а потім повернешся, щоб розбиратися з проблемами й розв’язувати їх, коли вони виникнуть, це затримає роботу. Підсумовуючи, для цієї конкретної роботи, крім участі в призначенні персоналу та куратора, найкраще також відстежувати протягом певного періоду, щоб побачити, які проблеми виникають під час їхньої роботи. По-перше, наглядай, чи виконують церковні лідери своє зобов’язання; по-друге, дивись, як персонал виконує роботу. Оскільки більшість людей раніше не виконувала цієї роботи, і проблеми, які можуть виникнути, невідомі, ти постійно виявлятимеш деякі невідомі проблеми, беручи участь у цій роботі. Звісно, найкраще також надавати своєчасні рішення. Залишатися на місці, наглядати та відстежувати – це найкращі практики. Не роби недбало щось просто для годиться й не вважай справу зробленою. Це робота, що виконується для особливої ситуації і передбачає надання певної допомоги та забезпечення наставництва. Після розв’язання проблем відстежуй їхню роботу протягом певного періоду. Ти бачиш, що деякі статті вже написані, і є багато типів статей, що стосуються різних питань і охоплюють різні теми: деякі про досвід переслідувань з боку КПК, деякі про досвід переслідувань з боку сім’ї, деякі про те, як люди приходять до розуміння розбещених характерів, які вони виявляють, або як розв’язуються різні розбещені стани, які люди виявляють під час виконання своїх обов’язків, тощо. Усі ці статті зі свідченнями необхідно перевірити, щоб переконатися, що вони повністю відповідають фактам і справді повчають людей, перш ніж їх можна буде схвалити й перетворити на відео. Коли робота досягає цього рівня, ти вже бачиш результати. Це доводить, що, попередньо, персонал і куратор, яких ти призначив для цієї роботи, є відносно підходящими. Далі, якщо вони зможуть виконати цю роботу самостійно, тоді тобі доречно буде відійти від цієї роботи. Хіба лідери та працівники, які працюють у такий спосіб, не отримують також повчання? Хіба це не приносить більше користі, ніж просто цілий день базікати про теорії та марнувати час? (Так.) Така робота приносить велику користь. По-перше, ти вчишся розв’язувати реальні проблеми. По-друге, ти виконуєш зобов’язання лідерів і працівників. Крім того, твоє розуміння істини не зупиняється на рівні слів і доктрин; радше, ти більше застосовуєш істину в реальному житті. Так люди здобувають практичний досвід, і їхнє розуміння істини стає більш конкретним і практичним.

Після того, як у рамках пілотного робочого проєкту церкви було забезпечено наставництво до такого рівня й досягнуто початкових результатів, яку роботу лідерам і працівникам слід виконувати далі? Хіба твоя робота закінчена, щойно пілотний проєкт завершено? Чи є для тебе ще робота? Роботи ще так багато! Після забезпечення наставництва в роботі цієї церкви, подивись, робота якої іншої церкви потребує цілеспрямованого наставництва, а тоді йди в ту церкву й продовжуй забезпечувати наставництво. Оскільки ти вже маєш певний досвід роботи й деякою мірою осягнув істини-принципи, забезпечувати наставництво знову буде набагато легше. Звісно, відповідно до кроків роботи, обговорених раніше, тобі слід спочатку перевірити, чи відповідає відібраний персонал стандарту, чи підходить він для цієї роботи, і чи є його рівень, людськість, рівень освіти, ступінь прагнення до істини, ставлення до свого обов’язку та розуміння істини, серед інших аспектів, відносно ідеальними, і чи є ці люди відносно першокласними. Через певний період нагляду й перевірки роботи ти матимеш можливість виявити, що деякі лідери та працівники або куратори не відповідають стандарту. Наприклад, деякі люди мають низький рівень і не можуть виконувати роботу. Інші мають перекручене сприймання, неправильні погляди, позбавлені нормального мислення й не мають духовного розуміння. Вони можуть лише вичитувати статті на основі своїх академічних знань, але не знаються на доречності конкретних духовних термінів і доречності цитування Божих слів; вони зовсім не здатні бачити ці речі наскрізь, що показує, що їх було недоречно обирати й що їх слід своєчасно замінити. Тим часом інших обирають кураторами, і хоча вони можуть виконувати певну роботу, кращих результатів вони досягають, коли пишуть статті самостійно. Коли їх просять служити кураторами, у них немає часу писати, коли вони стають зайнятими своєю роботою, і вони не дуже добре виконують роботу куратора. Вони не вправні в забезпеченні наставництва, перевірці роботи чи виправленні проблем, а краще виконують одне, конкретне завдання. Отже, обирати таку людину куратором недоречно, і слід обрати іншого кандидата. Тому, коли лідери та працівники перевіряють конкретне завдання та відстежують його, недостатньо просто ставити запитання й довідуватися, щоб з’ясувати, чи розуміє куратор принципи. Тобі також потрібно спостерігати, яка саме людськість у людини, і чи підходять її рівень, здатність до сприймання та духовний зріст для виконання цього обов’язку. Якщо перевірка виявляє персонал, який не відповідає стандарту, необхідно своєчасно вносити корективи. Ось що означає перевіряти роботу.

Щоб реалізувати роботу з написання статей зі свідченнями, лідери та працівники, крім перевірки того, чи підходить куратор цієї роботи, мусять також навчитися перевіряти статті й надавати певні вказівки та проводити контроль якості для роботи з написання статей. Статті, написані конкретно й практично, можна використовувати як приклади. Статті, написані пустослівно й непрактично, без жодної цінності й неповчальні для людей, слід одразу відсіювати. Так брати й сестри знатимуть, які типи статей є цінними, а які – ні, і в майбутньому вони не писатимуть статей без жодної цінності, уникаючи в такий спосіб марної трати сил і часу. Так твоя робота буде цінною. Коли ти йдеш перевіряти роботу, тобі потрібно перевірити всілякі статті з досвідними свідченнями, які вони написали, щоб побачити, чи є в них домішки або фальш і чи є статті повчальними. Тобі потрібно спочатку відібрати ці речі. Коли ти проводиш контроль якості, хіба при цьому ти ще й не вчишся? (Так і є.) У міру того, як ти вчишся, ти виконуватимеш цю роботу дедалі краще. Припустімо, ти не перевіряєш, не ставишся до справ серйозно і є безвідповідальним, а просто робиш для годиться, лише прагнучи виконати роботу, а потім доповісти вищим, що її завершено, думаючи: «У будь-якому разі, у нашій церкві є багато людей, які можуть писати статті зі свідченнями. Після того, як вони закінчать писати, я подам їх усі. Кого хвилює, чи відповідають вони стандарту? Доки лідери вищого рівня знають, що я виконав багато роботи, реалізував упорядкування роботи й був зайнятий, цього достатньо!». Чи це відповідальне ставлення? (Ні.) Це безвідповідальність. Якщо ти береш на себе відповідальність, ти мусиш спочатку відібрати все зі свого боку. Будь-яка стаття, подана через тебе, мусить відповідати стандарту; кожен, хто її читає, має сказати, що вона повчальна, і хотіти її прочитати. Лише це є виконанням зобов’язання лідерів і працівників. Суть перевірки роботи – це не виконання для годиться, не вигукування гасел, не проповідування доктрин і не довільне читання нотацій людям. Її суть полягає в перевірці ефективності та результатів роботи, перевірці того, чи відповідає виконана тобою робота стандарту, чи досягає вона результатів реалізації упорядкувань роботи, чи відповідає вона Божим вимогам, які сфери відповідають стандарту, а які – ні: ось що потрібно перевіряти. Це передбачає виконання конкретної роботи й пов’язано з рівнем людей, з тим, чи мають вони духовне розуміння, скільки істини вони розуміють, скільки істини-реальності вони мають, а також із їхньою здатністю дивитися на речі. Якщо ти знаєш, як перевіряти роботу, і під час перевірки роботи можеш виявляти проблеми, осягати ядро проблем, вловлювати сутність проблем і розв’язувати проблеми, а перед поданням статей зі свідченнями ти відбираєш їх відповідно до принципів, гарантуючи, що подані тобою статті відповідають стандарту й повчають тих, хто їх читає, тоді ти відповідаєш стандарту як лідер або працівник, і ти виконав свою роботу належним чином.

Більшість людей може виконувати роботу із забезпечення наставництва, нагляду та спонукання. Проте коли потрібні перевірка й контроль якості, це випробовує рівень лідерів і працівників і те, чи мають вони істину-реальність. Деякі люди можуть забезпечувати наставництво, наглядати за роботою, а також обтинати або відсторонювати невідповідний персонал і розбиратися з ним, але вони не знають, як оцінити ефективність і результати роботи, яку вони організували, чи відповідає вона упорядкуванням роботи, і як розв’язати ситуацію, якщо не відповідає. Більшість лідерів і працівників може щонайбільше забезпечувати наставництво, нагляд і спонукання, але коли доходить до перевірки роботи, вони не знають, що робити, не мають принципів і розгублені. Вони думають: «Упорядкування роботи реалізовано, то що тут перевіряти? Усі працюють, ніхто не сидить без діла, з людьми, що спричиняють переривання й завади, розібралися, і з тими, кого потрібно було відсторонити або вичистити, розібралися відповідно. Що ще перевіряти?». Вони просто нічого не усвідомлюють. Перевірка роботи вимагає контролю якості. Що означає контроль якості? Він означає, що тобі потрібно зробити висновок. Наприклад, куратор роботи з написання статей з досвідними свідченнями приносить тобі статтю, кажучи, що стиль написання досить хороший, мова плавна, і стиль мови, і тема статті хороші. Однак йому видається, що їй бракує практичного змісту й вона не може повчати людей, що її потрібно доповнити й покращити, але він сам не може побачити це питання наскрізь, тому просить тебе подивитися. Що означає те, що він просить тебе подивитися? Це означає, що йому потрібно, щоб ти проконтролював її якість. Те, як ти контролюєш її якість і чи добре ти контролюєш її якість, випробовує твій справжній духовний зріст. Що означає справжній духовний зріст? Це означає, чи розумієш ти істини-принципи. Якщо куратор не розуміє принципів написання статей зі свідченнями, не може оцінити, чи є стаття практичною та справжньою, і не знає, як винести судження, а ти такий самий, нездатний винести судження чи ухвалити рішення, це доводить одне: твій рівень приблизно такий самий, як і його, і ти нездатний відбирати статті. Хіба це не так? Істина, яку ти розумієш, приблизно така сама, як і його, і ти не можеш бачити наскрізь проблеми, які він не може бачити наскрізь, – це вказує на проблему. Якщо ти можеш бачити наскрізь проблеми, які він не бачить, і можеш перевіркою виявляти проблеми, які він не виявляє, це доводить, що ти можеш контролювати якість статей. Наприклад, він вважає більшість статей такими, що відповідають стандарту й не мають значних проблем, але за допомогою своєї перевірки й контролю якості ти знаходиш невелику частину, яка не відповідає стандарту. Ти пояснюєш проблеми в цих статтях через аналіз і бесіду; усі погоджуються, що твої думки розумні, відповідають принципам і не є прискіпуванням, а справді є реальними проблемами, і що їх слід виправити. Деякі статті пустослівні й позбавлені практичного досвідного розуміння; деякі статті мають практичне досвідне розуміння, але виражені недостатньо конкретно; деякі статті недоречно цитують Божі слова, не обираючи більш підходящих уривків Божих слів, що призводить до гірших результатів; деякі статті містять неправильні погляди, з перекрученим сприйманням і позбавлені бесіди про розуміння істини, залишаючи читачів без повчання й легко спричиняючи в них розвиток негативу й непорозумінь, тощо. Ти можеш виявляти й бачити наскрізь усі ці проблеми. Через свою бесіду ти допомагаєш їм осягнути принципи, даючи змогу тим, хто має досвід, писати справжні досвідні свідчення. Ти відбираєш ті статті, які є повчальними й цінними для людей, як досвідні свідчення, що відповідають стандарту, щоб, коли обрані Богом люди їх читають, вони отримували повчання. Тим часом ті статті, яким бракує справжнього досвідного розуміння або які містять перекручене сприймання, відсіюються. Якщо ти так робиш, хіба ти не проводиш контроль якості? Якщо ти маєш таку здатність сприймати справи й виконувати роботу, хіба твого рівня недостатньо? Хіба ти не виконуєш зобов’язання лідерів і працівників? (Так.) Якщо вони думають, що більшість статей прийнятні, і приносять їх тобі на контроль якості, а ти також думаєш, що більшість із них хороші, тоді як насправді деякі з них мають проблеми й потребують подальшого відбору, редагування та виправлення проблем, але ти не можеш бачити їх наскрізь, – коли ти подаєш їх Вишньому, а Вишнє знаходить деякі статті, що не відповідають стандарту, і відсіює їх, – хіба це не означає, що ти не провів відбір належним чином? По-перше, перевірка роботи випробовує рівень лідерів і працівників, а по-друге, вона випробовує ступінь їхнього розуміння істини. Деякі люди не можуть проводити відбір, тому що їхній рівень низький і тому не дозволяє їм цього робити, вони не розуміють істини в цій сфері й не можуть бачити проблеми наскрізь. Їхні перевірки – це просто виконання для годиться, вони не знають, що перевіряти. Деякі люди мають достатній рівень, але оскільки їхнє розуміння істини поверхове, вони можуть помічати проблеми, але не знають, як їх розв’язувати. У цих людей ще є простір для вдосконалення. Однак, якщо люди не можуть навіть помітити проблеми, у них немає жодного способу досягти прогресу.