Пункт другий. Обізнаність зі станами кожного типу людей і вирішення різних труднощів, пов’язаних із життям-входженням, з якими люди стикаються в реальному житті (частина перша)

Неправдиві лідери не можуть розгледіти стани кожного типу людей

Другий обов’язок лідерів і працівників – бути обізнаним зі станами кожного типу людей і вирішувати різні труднощі, пов’язані із життям-входженням, з якими люди стикаються в реальному житті. Як неправдиві лідери виконують цю роботу? Чи придатні вони для цього завдання? Розберімо цей пункт. Бути обізнаним зі станами кожного типу людей – на якій основі цього досягають? Цього досягають на основі розуміння Божих слів, які викривають розбещені характери та сутності різних людей. Щоб осягнути стани різних людей, потрібно спочатку зрозуміти Божі слова, які викривають різні стани, розбещені характери та розбещені сутності людей, і вміти зіставляти їх із собою. Тип характерів, викритих Богом, вказує на те, якому типу людей вони належать, яка в них людськість; які в них прояви та виявлення і яким є їхнє ставлення до Бога, Божих слів і свого обов’язку; потрібно зіставляти ці стани з Божими словами, і в такий спосіб людина здатна осягнути стани різних людей. Тому, щоб бути обізнаним зі станами різних людей, насамперед потрібно розуміти Божі слова й мати здатність їх сприймати. Неправдиві лідери не мають здатності сприймати Божі слова, тож чи можуть вони зрозуміти складні істини про різні типи людей, викриті Божими словами, а також різні викриті стани й розбещені сутності? (Ні.) Вони не розуміють, не знають взаємозв’язків, що тут задіяні, і не знають задіяних істин. Оскільки вони не володіють здатністю сприймати Божі слова, осягнення станів різних людей – ця дуже вирішальна й важлива справа – є для неправдивих лідерів дуже клопітким і важким завданням.

Як неправдиві лідери осягають стани різних людей? Вони думають: «Ця людина сповнена ентузіазму, та – дріб’язкова, ця любить вишукано одягатися, а в тієї мало віри…». Вони дивляться лише на ці поверхові явища, але яке в людини насправді ставлення до Божих слів та істини і яка її справжня природа-сутність – цього вони не знають. Наприклад, хтось має щиру віру й енергійно виконує свій обов’язок, але його сімейні труднощі й клопоти впливають на результати виконання обов’язків; побачивши це, неправдиві лідери неправомірно навісять на нього ярлик, кажучи: «Ця людина – маловір. Вона не може відірватися від своєї сім’ї. Вона завжди думає про своїх дітей. У неї вдома є заощадження, але вона їх не жертвує. Тож ця людина дуже клопітка, і в майбутньому її не можна використовувати для важливих завдань». Насправді проблема цієї людини несерйозна; просто через те, що вона вірить у Бога недовго й має поверхове розуміння істини, вона не може багато чого розгледіти. Вона не знає, як ставитися до своєї сім’ї та дітей або як поводитися зі своїм майном. Вона все ще перебуває в періоді молитви та пошуку й ще не знайшла точних принципів і методів практики. Вона має рішучість практикувати істину, але, зіткнувшись із сімейними клопотами й труднощами, вона тимчасово трохи слабка й не дуже активна у виконанні свого обов’язку. Однак вона може сумлінно виконувати роботу, доручену їй церквою, – а це те, на що більшість людей не здатна. Судячи з її особистих якостей, людяності та ставлення до істини, вона – хороша людина. Але неправдиві лідери так не вважають, бо вони не розуміють Божих слів і не знають, як використовувати Божі слова як стандарт для вимірювання того, яка в когось природа-сутність, або чи є стан, у якому перебуває людина, наслідком її природи-сутності, чи тимчасовою слабкістю, чи проблемою духовного зросту; вони не можуть цього виміряти. Труднощі, з якими стикається цей тип людей, – це ті, що трапляються в реальному житті й пов’язані з життям-входженням. Чи можуть неправдиві лідери впоратися з такими проблемами? Чи можуть вони вирішити труднощі цих людей? (Ні.) Оскільки неправдиві лідери не можуть точно осягнути стани різних людей і не можуть точно розрізнити добре й погане в природі-сутності різних людей, вони також не можуть точно вирішити труднощі й проблеми різних людей. Навпаки, вони вважають ключовими об’єктами для зрощування тих, хто, покладаючись виключно на ентузіазм, може метушитися, повністю присвячувати себе, терпіти труднощі й платити ціну, але має низький рівень і не має здатності до сприймання, і коли ці люди стикаються з труднощами, вони бесідують із ними, щоб вирішити їх. Але як неправдиві лідери вирішують і розбираються з тими, хто справді має рівень і добру людськість, коли ті стикаються з труднощами й трохи слабкі? Коли ці люди стикаються з труднощами й насправді просто трохи слабкі, їх слід підтримати й допомогти їм відповідно до ситуації; слід бесідувати з ними про Божі наміри – їх не можна одним махом списувати, а тим більше вішати на них ярлики. Але як неправдиві лідери вирішують труднощі таких людей? Вони кажуть: «Божа робота вже досягла такої стадії, а ти все ще чіпляєшся за свого чоловіка, за своїх дітей; ти навіть віддаєш своїх дітей до університету, щоб вони гналися за своїми перспективами. Оскільки лиха стають дедалі сильнішими, чи є ще якісь перспективи в цьому світі? Ти навіть про власне життя не можеш подбати, як ти можеш дбати про ті речі? Божа робота майже завершена, який напружений час! Якщо ти не присвячуєш себе повністю, чи можеш ти ще називатися створеною істотою? Чи ти взагалі ще людина?». Хіба в цьому насправді полягають труднощі цих людей? (Ні.) Причина, чому ці люди трохи слабкі, коли стикаються з труднощами, полягає лише в їхньому малому духовному зрості, а не в тому, що вони не люблять істину чи не бажають виконувати свій обов’язок. Тому те, що кажуть неправдиві лідери, не відповідає їхньому стану; це очевидний випадок неправомірного навішування ярликів, невміння осягнути суть чи ключовий аспект їхнього стану, невміння осягнути, про що вони насправді думають, які вони люди і як їх слід скеровувати та допомагати їм вирішити їхні труднощі. Неправдиві лідери не знають, як розв’язувати ці проблеми. Тож як слід вирішувати такі питання, коли вони виникають? Ти можеш сказати: «Проблема, з якою ти стикаєшся, – це проблема, з якою стикається багато людей. Ті, хто може по-справжньому залишити свої сім’ї та від усього серця присвятити себе Богові, діють не імпульсивно, а довго готувалися. З одного боку, вони зрозуміли достатньо істини й щиро мають рішучість звільнитися від своєї сім’ї, від усього серця присвятити себе в Божому домі, і вони можуть гарантувати, що не пошкодують про це пізніше, – вони все це продумали. Ба більше, протягом цього періоду вони також моляться Богові про підготовку й про те, щоб Він проклав їм шлях уперед, водночас продовжуючи споряджатися істиною, дозволяючи собі зрозуміти більше істин і мати більше віри, щоб відкласти все й від усього серця присвятити себе Богові. Це вимагає часу, молитви і, звичайно, Божого проводу та влаштувань. Якщо в тебе є ця рішучість, не тривожся. Молися Богові й спокійно чекай, і Бог усе для тебе влаштує. Якщо твої молитви та твоя рішучість відповідають Божим намірам і отримують Боже схвалення, якщо ти готовий і коритимешся, що б Бог не робив, і не відчуватимеш жалю, то Бог неодмінно відкриє для тебе шлях. Протягом цього періоду те, що люди повинні робити, – це готуватися й чекати; єдине, що вони можуть робити, – це споряджатися істиною, розуміти Божі наміри та дозволяти своєму духовному зросту поступово рости. Якщо ти можеш вибрати покору Божому володарюванню та влаштуванням без жодних скарг, коли Бог організовує різні середовища, це означає мати духовний зріст – що б Бог не робив і як би Він не влаштовував, ти зможеш коритися». Що ви думаєте про такий вид наставництва? (Він добрий.) З одного боку, ти виконуєш свій обов’язок, допомагаючи людям зрозуміти Божі наміри; водночас ти не змушуєш їх робити те, що понад їхні сили, а ставишся до них відповідно до їхньої фактичної ситуації. Хіба це не розв’язання проблем за допомогою Божих слів? Хіба це не вирішення труднощів, з якими люди стикаються в реальному житті, на основі їхнього стану? (Так.)

Деякі люди, виконуючи свій обов’язок, завжди недбалі й анітрохи не відповідальні, завжди тримаються зверхньо, зарозумілі, впевнені у власній праведності й не здатні ні з ким співпрацювати, і вони завдають збитків роботі церкви, не відчуваючи ані найменшого докору сумління. Побачивши таку ситуацію, неправдивий лідер береться розібратися й розв’язати проблему, кажучи: «Ця людина відіграє дуже важливу роль у цій роботі. Здається, немає нікого достатньо підхожого, хто б міг її замінити, тому нам треба побесідувати з нею, щоб вирішити її труднощі». Під час бесіди неправдивий лідер виявляє, що ця людина взагалі не хоче виконувати свій обов’язок. Вона хоче прагнути до світського, заробляти гроші на кар’єрі та жити хорошим життям, і вона вважає, що змушувати її до виконання обов’язку – це вимагати від неї занадто багато. Вона відчуває, що виконання обов’язку в Божому домі означає щоденну зайнятість, що не тільки руйнує її особисте сімейне життя, а й унеможливлює підтримку стосунків із членами сім’ї, і що, якщо вона порушить принципи під час виконання обов’язку, їй доведеться терпіти обтинання. Вона вважає таке життя занадто гірким і не хоче так жити. Проблема очевидна: її поведінка вказує на те, що вона маловір. Але як неправдивий лідер із цим розбирається? Неправдивий лідер думає: «Ця людина талановита серед невіруючих; нелегко знайти когось подібного. У її стані виникла проблема; мені треба швидко відкласти свою поточну найжвавішу роботу, щоб побесідувати з нею, допомогти їй це розв’язати. Як це розв’язати? Божі слова наймогутніші; спершу я прочитаю їй кілька уривків Божих слів, щоб розібратися з її небажанням виконувати обов’язок». Неправдивий лідер каже їй: «Тепер, коли прийшли лиха, люди більше не можуть жити хорошим життям. Ти все ще хочеш заробляти гроші на кар’єрі та жити простим сімейним життям, але незабаром увесь світ буде в хаосі, і простих сімей більше не буде. Невже ти не бачиш суть цього? Тобі треба більше молитися Богу. Молитва до Бога дасть тобі віру. Тобі також треба їсти й пити більше Божих слів. Після того як ти кілька разів поїси й поп’єш Божих слів, твоя проблема розв’яжеться». Тоді він знаходить п’ять чи десять уривків Божих слів, щоб прочитати їй і побесідувати з нею. Людина відповідає: «Досить бесідувати. Я розумію всі ці Божі слова; я освіченіша за тебе. Не вихваляйся». Цілий день бесіди, і нічого не вирішено. Неправдивий лідер думає собі: «Я стільки років займаюся церковною роботою; не вірю, що не зможу розв’язати твою проблему». Увечері він швидко продовжує бесіду: «Тобі треба любити Бога й поклонятися Йому! У тебе є надія стати створеною істотою, що відповідає стандарту. Цей обов’язок нелегко отримати; ти мусиш цінувати цю можливість, бо якщо ти її пропустиш, іншої вже ніколи не буде. Оскільки твій рівень і умови настільки хороші, хіба не було б шкода, якби ти не виконував свій обов’язок? Особа з твоїми талантами має бути просунута й використана в Божому домі; у тебе тут великі перспективи!». Людина каже: «Досить розмов. Якщо ти змусиш мене виконувати обов’язок, моє ставлення залишиться тим самим. Якщо мені не дозволять його виконувати, я негайно піду. Я ж не благаю про те, щоб тут залишатися!» Неправдивий лідер вичерпує всі свої слова, але не може ні переконати цю людину, ні розв’язати її проблему. Чому так? Це пояснюється тим, що він не може розпізнати наскрізь, у чому полягає суттєва проблема цієї людини. Виконуючи свій обов’язок, ця людина є недбалою, коли їй заманеться, обманює, коли їй заманеться, і просто автоматично виконує якісь дії, якщо їй так хочеться; яку б роботу вона не робила, вона безвідповідальна. Вона не бажає докласти трохи додаткових зусиль або сказати ще кілька слів для вирішення деяких питань, вважаючи це клопітким і обтяжливим. Вона чітко знає, як виконувати обов’язок так, щоб це відповідало стандарту, і як діяти належним чином, але не бажає так практикувати. Проте вона продовжує виконувати свій обов’язок у Божому домі. Яка природа цієї ситуації? У чому тут проблема? (Вона прийшла з наміром отримати благословення та укласти угоду.) Вона прийшла з такою надією; таких людей називають опортуністами. Вона каже: «Я чула, що світ скоро загине, наближається апокаліпсис, тому мені більше не треба ходити на роботу; я й так заробила достатньо грошей. Краще я прийду до Божого дому по дармовий хліб і забезпечу собі місце, щоб мати надію на отримання благословень у майбутньому». Судячи з її ставлення та намірів у виконанні обов’язку, її віра в Бога опортуністична; вона прийшла до Божого дому, щоб дармоїдствувати, а не через справжню віру. Її ставлення під час виконання обов’язку особливо зневажливе. Щоб її використовувати, церква мусить її вмовляти й домовлятися з нею, і навіть тоді вона не виконує роботу добре. Чи може людина, якій бракує навіть совісті, справді виконувати свій обов’язок? Вона просто займається опортунізмом і дармоїдством, вона маловір. Дивлячись на природу двох аспектів цієї проблеми, чи збагнув неправдивий лідер її сутність, намагаючись її розв’язати? (Ні.) Не побачивши сутності проблеми, він усе ще вважав цю людину справжнім віруючим, лише кимось, кому бракує розуміння істини, хто має малий духовний стан, тимчасово слабкий і потребує підтримки. З цих позицій він намагався бесідувати й допомагати, але йому сказали: «Досить розмов. Ті доктрини, про які ти говориш, марні. Я все це знаю, я розумію більше за тебе. Скільки доктрин ти насправді розумієш? Наскільки ти освічений? Я прочитала більше книг, ніж ти з’їв хліба!» Її природа виявилася, чи не так? Неправдивий лідер усе ще вважає, що виконує роботу, не усвідомлюючи, що ця людина насправді є маловіром. Коли маловіри виконують обов’язок у Божому домі, навіть їхній труд не відповідає стандарту. Чи варто тримати таких людей? (Ні.) Тому ось принцип поводження з такими людьми в Божому домі: якщо вони можуть і хочуть трудитися, нехай залишаються; якщо не хочуть, швидко очищайте церкву від них, не вмовляючи залишатися й не напучуючи. Чи знає неправдивий лідер цей принцип? Не знає. Він до мертвих ставиться, як до живих, ще й годує їх і дає їм воду – хіба ж це не безглуздя? Неправдиві лідери саме такі безглузді речі й роблять.

Неправдиві лідери не здатні вирішувати труднощі та проблеми, з якими люди стикаються у своєму житті-входженні

У різних ситуаціях, коли різні люди виявляють різні стани та прояви, неправдиві лідери завжди не в змозі збагнути сутність цих виявів і не можуть розв’язати проблеми, що з них виникають. Оскільки вони не розуміють істини, вони помилково навішують ярлики й поводяться необачно й неправильно, приймаючи тих, хто тимчасово слабкий або час від часу негативно налаштований, за маловірів і людей, що зраджують Бога. Тим часом ті маловіри, які поверхово володіють деякими дарами, можуть виконувати просту роботу й докладати певних зусиль, вважаються ключовими об’єктами для підтримки. Ці люди соромляться прямо заявити про своє небажання виконувати обов’язок, проте неправдиві лідери не бачать цього наскрізь і наполегливо переконують їх залишитися. Неправдиві лідери не роблять нічого, крім безглуздих учинків; злі люди заважають церкві, проте вони залишаються сліпими до цього й не розв’язують проблему. Хіба це не необачна поведінка? Як виникає необачна поведінка неправдивих лідерів? Їм бракує здатності до сприймання Божих слів, і вони не розуміють істини, тому, стикаючись із різними ситуаціями, вони вдаються до найповерховіших доктрин, які розуміють, неодноразово застосовуючи їх так, що це лише спричиняє переривання та завади. Часто вони не тільки не вирішують труднощів, з якими люди стикаються в житті-входженні, і не тільки не підтримують людей, щоб ті перейшли від слабкості до сили, а й змушують людей плекати уявлення та непорозуміння щодо Бога, змушуючи їх думати, що церква намагається завербувати їх, щоб скористатися їхніми послугами, ніби в Божому домі бракує талановитих людей і неможливо знайти підхожих. Це негативний вплив, породжений роботою неправдивих лідерів. Як це виникає? (Неправдиві лідери не можуть сприймати істину, не розуміють істини, і коли стикаються з ситуаціями, вони просто застосовують приписи.) Вони не можуть сприймати істину, вони здатні лише запам’ятовувати якісь мертві слова та вислови. Їм бракує справжнього досвідного розуміння та цінування істини. Таким чином, коли врешті-решт виникають проблеми, вони можуть лише видавити з себе кілька сухих фраз: «Люби Бога»; «Будь чесним»; «Будь слухняним і покірним, коли стикаєшся з ситуаціями»; «Добре виконуй свій обов’язок»; «Тобі треба бути відданим»; «Ти мусиш повставати проти плоті»; «Тобі треба присвячувати себе Богові». Вони використовують ці порожні доктрини, гасла та вислови, щоб прикрасити себе, а також навчають їх інших, сподіваючись вплинути на них і справити позитивний ефект, але це не дає жодного результату й нічого не змінює. Тому неправдиві лідери не здатні виконати жодної роботи. Оскільки вони навіть не в змозі вирішити труднощі, з якими Божі обранці стикаються в житті-входженні, то як же вони можуть добре виконувати роботу з керування церквою?

Коли люди стикаються з різними труднощами в реальному житті й не знають, як із ними впоратися та як практикувати істину, їм необхідно шукати істину в Божих словах, щоб розв’язати ці проблеми. Якщо людина малого духовного стану не знає, як шукати істину в Божих словах і як знаходити відповідні Божі слова, то їй слід звернутися по бесіду до тих, хто розуміє істину, щоб розв’язати проблему, і водночас вправлятися в тому, як знаходити відповідні Божі слова та як сприймати істину. Це означає знаходити в Божих словах, у чому полягають принципи та стандарти, відповідності яким вимагає Бог, як Бог визначає цю справу, чого Він вимагає щодо неї та чи пояснюються якісь конкретні деталі. Якщо Божі слова на цю тему дещо прості й лише окреслюють принципи, не наводячи детальних прикладів, то ти маєш навчитися розмірковувати. Якщо ти не можеш збагнути це через розмірковування, то бесідуй із більшою кількістю людей, бесідуй на зібраннях, а також шукай і намацуй шлях у процесі виконання свого обов’язку, здобуваючи просвітління та освічення й так поступово приходячи до розуміння того, у чому полягає сутність проблеми. Зрештою, входь згідно з принципами Божих слів, щоб дійти до розв’язання цих труднощів. Наприклад, деякі люди ліниві й ніколи не можуть зібратися із силами, щоб виконувати свій обов’язок, але варто згадати про їжу, пиття та розваги, як вони одразу світлішають і сповнюються енергії, наче раптом оживають. Як неправдиві лідери розв’язують такі проблеми? У них теж є метод: вони дають таким людям більше завдань, не залишаючи їм часу на байдикування. Чи може такий підхід розв’язати проблему? Деякі люди не хочуть виконувати навіть невелику доручену їм роботу; вони просто хочуть жити за чужий рахунок, думаючи, що найкраще – це взагалі не працювати! У чому проблема з украй лінивими людьми? Це пов’язано з їхньою природою-сутністю, з тим, чи люблять вони позитивні речі, а також з їхніми вподобаннями та прагненнями. Є деякі люди, що мають певний рівень, якщо вони просто звичайні послідовники, на яких не покладено жодного тягаря, їм бракує енергії для роботи, і вони не знаходять у ній жодного інтересу. Однак якщо, відповідно до їхнього рівня і обов’язку, який вони можуть виконувати, на них покласти тягар куратора, дозволити їм мати якусь посаду й узяти на себе певні зобов’язання, їхній інтерес до роботи пробуджується. Іноді, коли вони стають безвідповідальними в роботі або лінуються, їх можна обтинати; в інших випадках їх можна трохи підбадьорити й похвалити. Так ці люди, які дбають про свій престиж, люблять статус і насолоджуються лестощами, здобувають енергію для виконання свого обов’язку. Коли вони думають про те, щоб полінуватися, то розмірковують: «Заради статусу, заради тягаря, який я несу, я мушу добре працювати». У такий спосіб лінь таких людей може бути частково подолана. Коли неправдиві лідери стикаються з такими проблемами, пов’язаними з людськістю, або зі станами, що стосуються входження у життя, які виникають у процесі виконання обов’язку, вони вважають їх дуже складними й важкими для розв’язання. Вони не знають, як розв’язувати ці стани та проблеми, або які Божі слова використати для цілеспрямованого розв’язання. Здебільшого їхній підхід полягає в тому, щоб переконувати або вмовляти людей добре працювати; якщо переконування та вмовляння не діють, вони вдаються до гніву й обтинання. Якщо обтинання не діє, вони читають кілька уривків суворих Божих слів як попередження, даючи людям зрозуміти, що їм слід узятися за розум. Якщо й це не дає ефекту, їхній останній засіб – доручити комусь наглядати за ними й управляти ними. У їхньому розпорядженні лише ці кілька прийомів, і якщо вони не спрацьовують, інших варіантів у них немає.

Отже, з якою б проблемою неправдиві лідери не стикалися у своїй роботі, вони не здатні розгледіти її сутність, їм важко збагнути справжні стани та передісторію різних людей, і тим більше вони не можуть розгледіти наскрізь, у чому корінь проблеми або з чого почати, щоб розв’язати її найдоцільніше. Їм бракує цих принципів і методів для розв’язання проблем, тому робота неправдивих лідерів не може розв’язати різні реальні проблеми. Вони здатні лише проповідувати якісь доктрини, вигукувати якісь гасла, дотримуватися якихось приписів і робити все для годиться. Як такі люди можуть бути компетентними в керівній роботі церкви? Скільки б вони не вправлялися, скільки б років іще не вірили, вони не будуть компетентними в керівній роботі церкви. Ви стикалися з такими прикладами? (У нашій церкві була людина, що виконувала обов’язок із прийому, яка завжди висловлювала осудливі та образливі зауваження, що впливало на виконання нашого обов’язку та спричиняло переривання й завади. Після того як ми повідомили про це лідеру, він лише наполягав на тому, щоб ми пізнавали себе та корилися середовищу, яке влаштував Бог, не розв’язуючи реальної проблеми, що вплинуло на роботу церкви. Проблему було розв’язано лише після зміни керівництва.) Це типовий прояв неправдивих лідерів. Це поширений тип неправдивих лідерів: ті, хто не може розпізнати злу людину чи антихриста, коли стикається з ними, і каже іншим бути терплячими й толерантними, вчитися на досвіді та слухатися злої людини чи антихриста. Вони не розрізняють антихристів чи злих людей і нічого з ними не роблять. Після стількох бесід про те, як проявляються антихристи, кожен, хто розуміє істину, тепер мусить уміти розпізнавати деякі з цих проявів. Але чи здатні такі люди, як неправдиві лідери, побачити, як ця бесіда відповідає проявам антихриста? Чи можуть вони розрізняти антихристів? (Ні.) І до чого призводить їхня нездатність розрізняти антихристів? Може статися так, що антихрист відбере в них владу, що вони дозволять антихристу контролювати церкву і, зрештою, нічого не зроблять, коли антихрист заснує незалежне царство. Якщо вони не можуть розрізнити антихриста, вони ніяк не можуть ставитися до антихриста як до свого ворога, розвінчувати, розрізняти та відкидати його; якщо вони не можуть розрізнити антихриста, вони цілком імовірно ставитимуться до антихриста як до брата чи сестри, з терпінням і толерантністю, що призводить до того, що антихрист приходить до влади в церкві та контролює її. Отже, наслідки нездатності розрізняти антихристів серйозні, жахливі до незбагненності. Неправдиві лідери не розуміють істини; вони не можуть розрізняти сутності різних типів людей. Усе, що вони роблять, – це проповідують слова й доктрини та застосовують приписи, з любов’ю до всіх, дозволяючи кожному каятися і даючи кожному шанс, ким би він не був. Хіба це не манера релігійного духовенства? Хіба це не манера фарисеїв? Стикаючись з антихристами, неправдиві лідери зазвичай обирають компроміс і поступки, навіть знаходячи виправдання чи привід, щоб стверджувати, що це – ставитися до інших із любов’ю. Знаючи, що хтось є проблемним і є антихристом, вони не наважуються ні протистояти, ні розрізняти та розвінчувати його; саме так і роблять неправдиві лідери. Навіть коли деякі брати та сестри вже розрізнили, що людина є злою або антихристом, неправдиві лідери все одно скажуть: «Ми не можемо легковажно судити чи засуджувати людей. Ця людина з таким ентузіазмом присвячує себе і так готова платити ціну – вона не антихрист і не зла людина. Те, що хтось каже кілька різких слів, не робить його злим, чи не так?» Неправдиві лідери не можуть бачити сутності людей, не можуть бачити й наслідків дій антихристів, усе ще виявляючи любов, толерантність і терпіння до антихристів, навіть заохочуючи антихристів розмірковувати, пізнавати себе та щиро каятися. Як би антихрист не намагався пізнати себе, чи може змінитися його природа? Чи може він по-справжньому пізнати себе? Абсолютно ні. Хоча антихристи можуть на поверхні здаватися такими, що від чогось зрікаються і трохи присвячують себе, всередині вони плекають амбіції та грандіозні плани. Причина, чому неправдиві лідери не можуть розгледіти таких людей, як антихристи, полягає в тому, що неправдиві лідери не розуміють істини й не можуть розрізняти різні типи людей. Вони не можуть розгледіти природу-сутність різних людей і не знають, як ставитися до різних типів людей чи розбиратися з ними. Коли вони бачать, як інші розвінчують антихристів, вони не наважуються приєднатися, і ще більше бояться вживати заходів проти антихристів, побоюючись помсти, якщо образять антихристів. Їхній підхід до антихристів обмежується проповідуванням доктрин і напучуванням. Окрім нездатності розрізняти злих людей і антихристів, неправдиві лідери також не можуть розв’язати різні проблеми, що існують серед Божих обранців. Це доводить, що неправдиві лідери зовсім не розуміють істини; вони не здатні розв’язувати реальні проблеми й аж ніяк не можуть привести Божих обранців в істину-реальність. Що б неправдиві лідери не говорили чи не робили, ти не почуєш жодних слів світла, навіяних просвітлінням Святого Духа, і тим більше не побачиш, що вони володіють якоюсь істиною-реальністю. Тому неправдиві лідери не приносять жодної користі чи допомоги в плані входження людей у життя; та невелика робота, яку вони роблять, полягає в проповідуванні слів і доктрин, вигукуванні гасел і виконанні всього для годиться. Вони абсолютно не виконують ролі, яку має виконувати лідер.

На сьогодні наша бесіда завершена. До побачення!

9 січня 2021 року