Людська робота залишається в певних рамках та є обмеженою. Одна людина може виконувати роботу лише певної фази й не може виконувати роботу всієї епохи – в іншому разі вона ввела б людей в осередок правил. Людська робота може стосуватися лише конкретного часу або фази. Це тому, що досвід людини має свої межі. Не можна порівнювати роботу людини з Божою роботою. Усі людські способи практикування та її знання істини застосовні до певної межі. Не можна сказати, що шлях, яким простує людина, є цілковито волею Святого Духа, оскільки людина може бути просвітлена тільки Святим Духом і не може бути цілковито заповнена Святим Духом. Усі речі, які людина може пережити на власному досвіді, знаходяться в межах нормальної людської сутності й не можуть вийти за рамки думок у звичайній людській свідомості. Усі, хто може жити в реальності істини, мають досвід у межах цього діапазону. Коли вони пізнають істину, це завжди досвід нормального людського життя, просвітленого Святим Духом; це не спосіб переживання, що відхиляється від нормального людського життя. Вони пізнають істину, просвітлені Святим Духом на основі проживання свого людського життя. Більше того, ця істина варіюється від людини до людини, і її глибина пов’язана зі станом людини. Можна лише сказати, що шлях, яким вони йдуть, – це нормальне людське життя того, хто шукає істину, і його можна назвати шляхом, яким іде нормальна людина, просвітлена Святим Духом. Не можна сказати, що шлях, яким вони йдуть, – це шлях, обраний Святим Духом. У звичайному людському досвіді, оскільки люди, які шукають, не є однаковими, робота Святого Духа також не є однаковою. Крім того, оскільки середовища, в яких перебувають люди, і діапазон їхнього досвіду не однакові, а також через домішки їхньої свідомості та думок, їхній досвід є різною мірою змішаним. Кожна людина розуміє істину відповідно до своїх відмінних, індивідуальних умов. Їхнє розуміння справжнього значення істини не є повним і являє собою лише один або кілька її аспектів. Обсяг істини, яку переживають люди, відрізняється та залежить від самої людини й умов, в яких вона знаходиться. Таким чином, знання однієї і тієї ж істини, виражене різними людьми, не є однаковим. Це означає, що людський досвід завжди має обмеження й не може уповні відображати волю Святого Духа, як і людська робота не може сприйматись як робота Бога, навіть якщо те, що виражає людина, дуже близько відповідає Божій волі, і навіть якщо досвід людини дуже близький до роботи вдосконалення, яку вершить Святий Дух. Людина може бути лише Божою слугою, виконуючи роботу, яку Бог їй довіряє. Людина може виражати лише знання, просвітлені Святим Духом, та істини, отримані з її особистого досвіду. Людина не кваліфікована і не відповідає умовам для того, щоб бути речником Святого Духа. Вона не уповноважена говорити, що її робота – це робота Бога. Людина має людські принципи роботи, і всі люди мають різні досвіди й розмаїті умови. Робота людини включає всі її досвіди під просвітлінням Святого Духа. Ці досвіди можуть представляти лише людську природу й не представляють природу Бога або волю Святого Духа. Тому не можна сказати, що шлях, яким іде людина, – це шлях, яким прямує Святий Дух, оскільки людська робота не може представляти роботу Бога, а робота людини та її досвід не є повною волею Святого Духа. Людська робота схильна до загрузання у правилах, а метод людської роботи легко вкладається в обмежені рамки та не здатний вивести людей на вільний шлях. Більшість послідовників живе в обмежених рамках, і їхній спосіб пізнання за своїм масштабом також обмежений. Людський досвід завжди обмежений; метод людської роботи також обмежений кількома типами та не може зрівнятися з роботою Святого Духа або роботою Самого Бога. Це тому, що досвід людини, зрештою, обмежений. Як би Бог не виконував Свою роботу, вона не обмежена правилами; як би вона не виконувалась, вона не зводиться до якогось одного методу. У Божій роботі немає жодних правил – уся Його робота є звільненою та вільною. Скільки б часу людина не присвятила тому, щоб слідувати за Ним, вона не може вивести жодних законів, які регулюють Божі способи роботи. Хоча Його робота основана на принципах, вона завжди виконується новими способами та завжди має нові напрацювання, і вона недосяжна для людини. Упродовж одного періоду Бог може мати кілька різних видів роботи та різні способи керування людьми, аби люди завжди мали нові входження та зміни. Ти не можеш розрізнити закони Його роботи, тому що Він завжди працює по-новому, і лише завдяки цьому послідовники Бога не стають пов’язаними правилами. Робота Самого Бога завжди уникає людських уявлень і спростовує їх. Лише характери тих, хто слідує за Ним і шукає Його з правдивим серцем, можуть бути перетворені, і вони зможуть жити вільно, не підкоряючись жодним правилам і не стримувані жодними релігійними уявленнями. Робота людини висуває до людей вимоги, засновані на її власному досвіді і тому, чого вона сама може досягти. Стандарт цих вимог обмежений певними рамками, і методи практики також є дуже обмеженими. Таким чином, послідовники несвідомо живуть у цих обмежених рамках; із плином часу ці речі стають правилами та ритуалами. Якщо роботою одного періоду керує хтось, хто не пройшов через особисте вдосконалення Богом і не був осуджений, то всі його послідовники стануть релігієзнавцями та експертами з протистояння Богові. А отже, якщо хтось є кваліфікованим лідером, ця людина мусить пройти через суд та погодитися бути вдосконаленою. Ті, хто не пройшов через суд, навіть попри те, що вони можуть мати роботу Святого Духа, виражають лише невиразні й нереалістичні речі. Згодом вони приведуть людей до невизначених і надприродних правил. Робота, яку виконує Бог, не узгоджується з людською плоттю. Вона не узгоджується з думками людини, але протистоїть людським уявленням; вона не заплямована невизначеними релігійними забарвленнями. Результати Божої роботи не можуть бути досягнуті тим, хто не був Ним удосконалений; вони недоступні людському мисленню.

Робота у свідомості людини є надто легкодосяжною для людини. Наприклад, пастирі й лідери в релігійному світі покладаються на свої дари та положення, щоб виконувати свою роботу. Люди, які тривалий час слідують за ними, будуть заражені їхніми дарами та підпадуть під частковий вплив їхньої природи. Вони зосереджуються на дарах, здібностях і знаннях людей, і вони приділяють увагу надприродним речам та багатьом глибоким, нереалістичним вченням (звичайно, ці глибокі вчення є недосяжними). Вони не зосереджуються на змінах у людських характерах, а радше на підготовці людей до проповідування й роботи, покращенні людських знань та їхніх рясних релігійних вченнях. Вони не зосереджуються на тому, наскільки змінюється людський характер, ані на тому, наскільки люди розуміють істину. Їх не турбує людська сутність, і тим більше вони не намагаються дізнатися про нормальні та ненормальні стани людини. Вони не протистоять уявленням людей, як і не викривають їхніх уявлень, і тим більше вони не обтинають людей від їхніх недоліків або розбещеностей. Більшість тих, хто слідує за ними, служить своїми дарами, і все, що вони виробляють, – це релігійні уявлення й теологічні теорії, які відірвані від реальності й цілковито не здатні наділити людей життям. Насправді, сутність їхньої роботи полягає в плеканні талантів, у тому, щоб із людини, яка не має нічого, виплекати талановитого випускника семінарії, який згодом працюватиме та керуватиме. Чи можеш ти розрізнити якісь закони у шеститисячолітній роботі Бога? У роботі, яку виконує людина, є чимало правил та обмежень, і людський мозок є занадто догматичним. Тому те, що людина виражає, – це знання та усвідомлення, які знаходяться в межах її досвіду. Людина не здатна виразити щось, окрім цього. Навички або знання людини не постають із її вроджених обдарувань чи її інстинкту; вони виникають завдяки Божому керівництву й безпосередньому пастирству. Людина має лише здатність приймати це пастирство, і не має здатності безпосередньо виразити, що таке божественна сутність. Людина не здатна бути джерелом; вона може бути лише посудиною, яка приймає воду з джерела. Це – людський інстинкт, здатність, якою людина повинна володіти як людська істота. Якщо людина втрачає здатність приймати Боже слово і втрачає людський інстинкт, така людина також втрачає й те, що є найціннішим, та втрачає обов’язок створеної людини. Якщо людина не має знання або досвіду Божого слова чи Його роботи, ця людина втрачає свій обов’язок, обов’язок, який вона повинна виконувати як створена істота, і втрачає гідність створеної істоти. Це Божий інстинкт – виражати те, ким є божественна сутність, чи то виражається це в плоті чи безпосередньо Духом; це Боже служіння. Людина виражає свої власні досвіди або знання (тобто виражає те, ким вона є) під час Божої роботи або після неї; це людський інстинкт та людський обов’язок, і це те, чого людина повинна досягти. Хоча людське вираження сильно поступається тому, що виражає Бог, і хоча людське вираження зв’язане багатьма правилами, людина мусить виконати обов’язок, який вона повинна виконати, і зробити те, що вона мусить зробити. Людина повинна зробити все, що в людських силах, аби виконати свій обов’язок, і вона не повинна мати навіть найменших застережень.

Пропрацювавши багато років, людина підсумує досвід своєї багаторічної роботи, а також мудрість і правила, які вона накопичила. Той, хто довго працював, знає, як відчути порух роботи Святого Духа; він знає, коли Святий Дух працює, а коли ні; він знає, як спілкуватися, несучи тягар; і він свідомий нормального стану роботи Святого Духа та нормального стану людського зростання в житті. Такою є людина, яка працює багато років і знає роботу Святого Духа. Ті, хто довго працював, говорять впевнено та неквапливо; навіть коли їм немає що сказати, вони зібрані. Подумки вони можуть продовжувати молитися, щоб шукати роботу Святого Духа. Вони досвідчені в роботі. Людина, яка довго працювала, яка має великий досвід і засвоїла багато уроків, всередині має багато того, що заважає роботі Святого Духа; таким є недолік її тривалої роботи. Людина, яка тільки-но почала працювати, не забруднена людськими уроками або досвідом і особливо розгублена щодо того, як діє Святий Дух. Однак у процесі роботи вона поступово вчиться відчувати, як діє Святий Дух, і починає усвідомлювати, що потрібно робити, щоб отримати роботу Святого Духа, що робити, аби завдати влучного удару по вразливих місцях інших, та отримує інші такі загальні знання, якими повинні володіти ті, хто працює. З часом вона вже знає таку мудрість та загальні знання про роботу, як свої п’ять пальців, і, здається, легко використовує їх під час роботи. Однак, коли Святий Дух змінює спосіб Своєї роботи, вона й надалі дотримується своїх старих знань про роботу та старих правил роботи та дуже мало знає про нову динаміку роботи. Роки роботи й наповненості присутністю й напучуванням Святого Духа надають їй дедалі більше уроків щодо роботи та дедалі більше досвіду. Такі речі наповнюють її впевненістю в собі, яка не є пихою. Іншими словами, вона цілком задоволена своєю власною роботою і вдоволена загальними знаннями, які вона отримала про роботу Святого Духа. Зокрема, те, що вона отримала або усвідомила ті речі, яких не отримали інші, надає їй ще більшої впевненості в собі; здається, що роботу Святого Духа в ній ніколи неможливо загасити, тоді як інші не мають права на таке особливе ставлення. Тільки люди, подібні до неї, які працювали роками та чиє використання має значну цінність, мають на нього право. Ці речі стають великою перешкодою для прийняття нею нової роботи Святого Духа. Навіть якщо вона зможе прийняти нову роботу, вона не зможе зробити це за один день. Вона неодмінно зробить на своєму шляху кілька поворотів, перш ніж прийме її. Ця ситуація може бути змінена лише поступово, після того, як з її старими уявленнями розберуться, а її старий характер буде осуджений. Не пройшовши через ці етапи, вона не відпустить і легко не прийме нові вчення та роботу, які не узгоджуються з її старими уявленнями. Це найважче, з чим доводиться розбиратися в людині, і це нелегко змінити. Якщо людина, як робітник, здатна одразу досягти розуміння роботи Святого Духа й узагальнити її динаміку, і якщо вона здатна не обмежуватися своїм досвідом роботи і приймати нову роботу у світлі старої роботи, то вона мудра людина та кваліфікований працівник. Люди часто бувають такими: вони працюють кілька років, не будучи здатними підсумувати свій досвід роботи, або, після узагальнення їхнього досвіду й мудрості, що стосується роботи, щось заважає їм прийняти нову роботу, і вони не можуть належним чином зрозуміти або правильно поставитися до старої та нової роботи. З людьми справді важко впоратися! Більшість із вас такі. Тим, хто пізнав на власному досвіді роки роботи Святого Духа, важко прийняти нову роботу, і вони завжди сповнені уявлень, які вони не можуть відкинути, тоді як людині, яка тільки-но почала працювати, бракує загальних знань про роботу й вона навіть не знає, як дати раду деяким найпростішим питанням. Ви, люди, справді складні! Ті, хто має певне старшинство, настільки пихаті та самовдоволені, що вони забули, звідки вони походять. Вони завжди дивляться на молодших людей зверхньо, але не можуть прийняти нову роботу й відкинути ті уявлення, які вони збирали й зберігали роками. Хоча ці молоді, неосвічені люди здатні прийняти трохи нової роботи Святого Духа та виявляють чималий ентузіазм, вони завжди плутаються й не знають, що робити, коли виникають проблеми. Вони сповнені ентузіазму, але неосвічені. Вони мають лише трохи знань про роботу Святого Духа й не спроможні використовувати їх у своєму житті; це просто абсолютно нікчемне вчення. Таких, як ви, забагато; скільки з вас придатні до використання? Скільки тих, хто здатен підкоритися просвітлінню та освітленню Святим Духом і досягти згоди з Божою волею? Здається, що ті з вас, хто був послідовниками до сьогодні, були дуже слухняними, але, насправді, ви не відмовилися від своїх уявлень, ви все ще шукаєте в Біблії, вірите в невизначеність або блукаєте в переконаннях. Немає нікого, хто б ретельно досліджував сьогоднішню фактичну роботу або глибоко вникав у неї. Ви сприймаєте сьогоднішній шлях через призму своїх старих уявлень. Що ви можете здобути з такою вірою? Можна сказати, що у вас приховано багато уявлень, які не були розкриті, і що ви просто докладаєте надзвичайних зусиль, щоб приховати їх, не розкриваючи їх легко. Ви не приймаєте нову роботу щиро, і ви не збираєтеся відмовлятися від своїх старих уявлень; ви маєте забагато філософій для життя, і вони надто значущі. Ви не відмовляєтеся від своїх старих уявлень і неохоче розбираєтеся з новою роботою. Ваші серця надто підступні, і ви просто не берете близько до серця етапи нової роботи. Чи можуть такі нікчеми, як ви, виконувати роботу з поширення Євангелія? Чи здатні ви взяти на себе роботу з поширення його на весь усесвіт? Ці ваші практики заважають вам перетворити свій характер і пізнати Бога. Якщо ви продовжуватимете в такому ж дусі, ви неодмінно будете вигнані.

Ви мусите знати, як відрізнити роботу Бога від людської роботи. Що ти можеш побачити в роботі людини? У роботі людини є багато елементів її досвіду; те, що людина виражає, – це те, ким вона є. Власна робота Бога також виражає те, Ким Він є, але Його природа відрізняється від людської. Людська природа представляє людський досвід і життя (те, що людина переживає або з чим стикається у своєму житті, або філософії життя, які вона має), і люди, які живуть у різних умовах, виражають різні сутності. Чи є у тебе суспільні навички та як ти реально живеш у своїй сім’ї і що переживаєш у ній, можна побачити з того, що ти виражаєш, тоді як у роботі втіленого Бога ти не можеш побачити, чи має Він суспільні навички. Він добре знає сутність людини і може розкрити всі види практик, які стосуються всіх типів людей. Ще краще Він розкриває розбещені характери та бунтівну поведінку людей. Він не живе серед мирських людей, але Йому відома природа смертних і всі розбещеності мирських людей. Така Його природа. Хоча Він не розбирається зі світом, Він знає правила розбору зі світом, тому що Він повністю розуміє людську природу. Він знає про роботу Духа, якої не бачать людські очі та не чують людські вуха, як сьогоднішню, так і колишню. Це включає мудрість, яка не є філософією життя, і дива, які людям важко осягнути. Це Його природа, відкрита для людей і водночас прихована від них. Те, що Він виражає, не є природою незвичайної людини, а невід’ємними властивостями та природою Духа. Він не подорожує світом, але знає про нього все. Він спілкується з «антропоїдами», які не мають ані знання, ані проникливості, але Він вимовляє слова, які є вищими за знання й вищими за великих людей. Він живе в групі тупих і занімілих людей, позбавлених людської сутності, які не розуміють умовностей і життя людей, але Він може просити людство жити нормальною людською сутністю, водночас розкриваючи його базову та низьку людську сутність. Усе це – Його природа, вища за природу будь-якої людини з плоті та крові. Для Нього немає потреби переживати складне, громіздке та огидне соціальне життя, щоб виконати роботу, яку Йому потрібно виконати, та вичерпно розкрити сутність розбещеного людства. Огидне світське життя не збудує Його плоть. Його робота й слова лише викривають непослух людини та не забезпечують людину досвідом та уроками, як розбиратися зі світом. Йому не потрібно досліджувати суспільство чи людську сім’ю, коли Він дає людині життя. Викриття та осуд людини не є вираженням досвідів Його плоті; це Його одкровення про неправедність людини після того, як Він довгий час знав про непослух людини та зневажав розбещеність людства. Уся робота, яку Він виконує, покликана розкрити людині Його характер і виразити Його природу. Тільки Він може виконати цю роботу; це не щось, чого могла б досягти людина з плоті та крові. За Його роботою людина не може визначити, якою особистістю Він є. Людина також не здатна класифікувати Його як створену особистість на основі Його роботи. Його природа також не дозволяє класифікувати Його як створену особистість. Людина може вважати Його лише не-людиною, але не знає, до якої категорії Його зарахувати, тому людина змушена зарахувати Його до категорії Бога. Людина робить так небезпідставно, адже Бог виконав серед людей багато роботи, яку людина виконати не здатна.

Робота, яку виконує Бог, не представляє досвід Його плоті; робота, яку виконує людина, свідчить про її досвід. Кожен говорить про свій особистий досвід. Бог може виразити істину безпосередньо, тоді як людина може виразити лише той досвід, який відповідає її минулому переживанню істини. Божа робота не має правил і не підлягає часовим або географічним обмеженням. Він може виразити, Ким Він є, у будь-який час і в будь-якому місці. Він працює так, як Йому завгодно. Людська робота має умови та контекст; без них людина не змогла би працювати та не була б здатна виразити свої знання про Бога або свій досвід істини. Щоб визначити, чи є щось власною роботою Бога чи людською роботою, ти мусиш просто порівняти відмінності між ними. Якщо немає роботи, виконуваної Самим Богом, а є лише людська робота, ти просто знатимеш, що вчення людини високе, за межами можливостей будь-кого іншого; тональності їхньої мови, їхні принципи поводження з речами, а також їхня досвідчена та незмінна манера працювати є недоступними для інших. Ви всі захоплюєтеся цими людьми хорошого духовного рівня та піднесених знань, але ти не можеш побачити з Божої роботи й слів, наскільки високою є Його людська сутність. Натомість Він є звичайним, і, коли працює, Він є нормальним і реальним, однак також незмірним для смертних, що змушує людей відчувати до Нього певне благоговіння. Можливо, досвід людини в її роботі є особливо передовим, або її уява й міркування особливо розвиненими, а її людська сутність особливо доброю; такі властивості можуть заслужити лише на людське захоплення, але не викликати в них страх і трепет. Усі люди захоплюються тими, хто вміє добре працювати, хто має особливо глибокий досвід і хто може практикувати істину, але такі люди ніколи не зможуть викликати трепет, лише захоплення та заздрість. Але люди, які пізнали на власному досвіді Божу роботу, не захоплюються Богом; натомість вони відчувають, що Його робота недосяжна й незбагненна для людини, що вона є свіжою й прекрасною. Коли люди переживають роботу Бога, їхнє перше знання про Нього полягає в тому, що Він незбагненний, мудрий і дивовижний, і вони несвідомо шанують Його й відчувають таїну роботи, яку Він виконує та яка є незбагненною для людського розуму. Люди хочуть лише відповідати Його вимогам, задовольняти Його бажання; вони не хочуть перевершити Його, тому що робота, яку Він виконує, виходить за межі людського мислення та уяви й не може бути виконана людиною замість Нього. Навіть сама людина не знає своєї власної неповноцінності, однак Бог проклав новий шлях і прийшов, щоб привести людину в новіший і прекрасніший світ, і таким чином людство досягло нового прогресу й отримало новий початок. Те, що люди відчувають до Бога, – це не замилування, вірніше, не лише замилування. Їхнє найглибше переживання – це трепет і любов; вони відчувають, що Бог насправді дивовижний. Він виконує роботу, яку людина виконати не здатна, і каже речі, які людина не здатна сказати. Люди, які пізнали Божу роботу на власному досвіді, завжди мають непередаване відчуття. Люди з достатньо глибоким досвідом можуть зрозуміти Божу любов; вони можуть відчути Його красу, те, що Його робота є надзвичайно мудрою, надзвичайно чудовою, і таким чином серед них накопичується нескінченна сила. Це не страх чи епізодична любов і повага, а глибоке розуміння Божого милосердя до людини та терпимості до неї. Однак люди, які зазнали Його кари й суду, відчувають Його велич і те, що Він не терпить проступків. Навіть люди, які пізнали на власному досвіді велику частину Його роботи, не здатні осягнути Його; всі, хто щиро шанує Його, знають, що Його робота не відповідає уявленням людей, але завжди йде врозріз із їхніми уявленнями. Йому не потрібно, щоб люди цілковито захоплювалися Ним або створювали видимість покірливості Йому; навпаки, вони повинні досягти правдивої шанобливості та щирої покори. У значній частині Його роботи кожен, хто має справжній досвід, відчуває до Нього благоговіння, яке є вищим за захоплення. Люди побачили Його характер завдяки Його роботі кари та суду, і тому вони шанують Його у своїх серцях. Бога слід шанувати і коритися Йому, тому що Його природа і Його характер не є такими, як у створеної істоти, і є вищими, ніж у створеної істоти. Бог є самосущим і вічним, Він є не-створеною істотою, і тільки Бог гідний шанування та послуху; людина для цього не придатна. Тому всі, хто відчув Його роботу на власному досвіді й по-справжньому пізнав Його, відчувають до Нього благоговіння. Однак ті, хто не відкинув свої уявлення про Нього, – ті, хто просто не вважає Його Богом, – не відчувають до Нього пошани, і хоча вони слідують за Ним, вони не підкорені; вони є неслухняними людьми за своєю природою. Діючи таким чином, Він хоче досягти того, щоб серця всіх створених істот сповнилися благоговіння перед Творцем, поклонилися Йому та беззастережно скорилися Його пануванню. Це кінцевий результат, якого вся Його робота покликана досягти. Якщо люди, які пізнали таку роботу на власному досвіді, не шанують Бога хоча б трохи, і якщо їхній колишній непослух анітрохи не змінився, вони неодмінно будуть вигнані. Якщо ставлення людини до Бога полягає лише в тому, щоб захоплюватися Ним або виявляти до Нього повагу на відстані, але анітрохи не любити Його, то це результат, до якого прийшла людина без серця, сповненого любові до Бога, і такій людині бракує умов для того, щоб бути вдосконаленою. Якщо так багато роботи недостатньо, щоб здобути щиру любов людини, значить, ця людина не знайшла Бога й не прагне по-справжньому істини. Людина, яка не любить Бога, не любить істину і, отже, не спроможна знайти Бога, а тим більше отримати Боже схвалення. Такі люди, хоч би як вони переживали роботу Святого Духа і хоч би як вони переживали суд, не здатні шанувати Бога. Це люди, чия природа незмінна, і вони мають украй нечестиві характери. Усі, хто не шанує Бога, повинні бути вигнані, стати об’єктами покарання й бути покараними так само, як і ті, хто чинить зло, щоб страждати навіть більше, ніж ті, хто вчинив неправедні вчинки.